1973-1974

SUBJECT AREA: Photography, film and optics

[br]

[br]

[br]

Coming from a prosperous family, Niepce was educated in a Catholic seminary and destined for the priesthood. The French Revolution intervened and Niepce became an officer in an infantry regiment. An attack of typhoid fever in Italy ended his military career, and he returned to France and was married. Returning to his paternal home in Chalon in 1801, he joined with his brother Claude to construct an ingenious engine called the pyréolophore, which they patented in 1807. The French Government also encouraged the brothers in their attempts to produce large quantities of indigo-blue dye from wood, a venture that was ultimately unsuccessful.

Nicéphore began to experiment with lithography, which led him to take an interest in the properties of light-sensitive materials. He pursued this interest after Claude moved to Paris in 1816 and is reported to have made negative images in a camera obscura using paper soaked in silver chloride. Niepce went on to experiment with bitumen of judea, a substance that hardened on exposure to light. In 1822, using bitumen of judea on glass, he produced a heliograph from an engraving. The first images from nature may have been made as early as 1824, but the world's earliest surviving photographic image was made in 1826. A view of the courtyard of Niepce's home in Chalon was captured on a pewter plate coated with bitumen of judea; an exposure of several hours was required, the softer parts of the bitumen being dissolved away by a solvent to reveal the image.

In 1827 he took examples of his work to London where he met Francis Bauer, Secretary of the Royal Society. Nothing came of this meeting, but on returning to France Niepce continued his work and in 1829 entered into a formal partnership with L.J.M. Daguerre with a view to developing their mutual interest in capturing images formed by the camera obscura. However, the partnership made only limited progress and was terminated by Niepce's death in 1833. It was another six years before the announcement of the first practicable photographic processes was made.

[br]

Буслинський, Володимир Андрійович (1930, с. Цапіївка Київської обл.) - укр. філософ. Закінчив філософський ф-т КНУ ім. Т. Шевченка (1955). Захистив докт. дис. (1974). Від 1981р. - проф. У 1973 - 1986 рр. - зав. від. Ін-ту філософії ім. Г. Сковороди ПАНУ, від 1986 р. - проф. кафедри філософії КНУ ім. Т. Шевченка. Займається питаннями діалектики розвитку суспільства, соціального пізнання, соціально-філософських проблем праці. Автор і співавтор багатьох статей, монографій, словників, посібників із філософії.

[br]

Осн. тв.: "Діалектика розвитку соціалістичного суспільства" (1980); "Соціальне управління", у співавт. (1986); "Діалектика та її альтернативи. Філософія. Навчальний посібник" (1997).

Гончаренко, Микола Васильович (1924, с. Васильківка, тепер смт. Дніпропетровської обл. - 1993) - укр. філософ З. акінчив філологічний ф-т Харківського ун-ту (1949). Докт. філософських наук (1963), проф. (1967), чл.-кор. НАНУ (19 79). Од 1960 р. - в Ін-ті філософії ім. Г. Сковороди НАНУ зав. від. естетики і етики, од 1962 р. - заст. директора. У 1973 - 1993 рр. - в ІМФЕ ім. М. Рильського НАНУ, од 1974 р. - зав. відділом теорії мистецтва. Г. належать дослідження з історії розвитку естетичної думки в Україні, з теорії естетичного виховання, з проблем впливу науково-технічного прогресу на розвиток мистецтва· прогресу духовної культури, місця укр. культури у світовому культурному контексті. Автор численних статей і монографій.

[br]

Осн. тв.: "Естетичніпогляди І.Я. Франка" (1950); "Геній в мистецтві і науці" (1991); "Культура і нація", у співавт. (1994).

Депенчук, Надія Павлівна (1920, смт. Гречани Хмельницької обл. - 1992) - укр. філософ. Закінчила біологічний ф-т КНУ їм. Т. Шевченка (1946). Докт. філософських наук (1972), проф. (1983). Від 1959 р. - в Ін-ті філософії НАНУ, від 1974 р. - зав. від. філософських питань природознавства, від 1984 р. - зав. сектором філософських проблем біології та екології від. логіки наукового пізнання та філософських питань природознавства. Досліджувала філософські питання біології та екології; зробила вагомий внесок як популяризатор науки.

[br]

Осн. тв.: "Симетрія і асиметрія в живій і неживій природі" (1963); "Матеріалістична діалектика і методи біологічних досліджень" (1973); "Матеріалістична діалектика і концепція доповняльності", у співавт. (1975); "Науково-технічна революція і сучасне природознавство", у співавт. (1978).

Лакатос, Імре (1922, Будапешт - 1974) - англ. філософ, історик науки, представник посщпозитивізму. Народився в Угорщині, брав участь в антифашистському опорі. В 1956 р. переїхав до Австрії, а потім до Великої Британії (1958), де викладав у Лондонській школі економіку. Протиставив неопозитивістським варіантам філософії науки сцієнтистської орієнтації, а також методу демаркації філософії і науки (див. Поппер) концепцію, в основі якої лежить ідея взаємодії конкуруючих науково-дослідницьких програм. їх структура включає два засадничих елементи: "жорстке ядро" та "захисний пояс". "Жорстке ядро" - відносно стабільне поєднання вихідних наукових та "метафізичних", тобто теоретико-філософських, принципів та припущень, "захисний пояс" - мінлива, динамічна сукупність допоміжних гіпотез, перегляд, уточнення і заміна яких мають зберегти "жорстке ядро" в тому разі, коли емпіричні факти науки вступають у протиріччя з науково-дослідницькою програмою. Становлення "зрілої" наукової теорії розглядається як процес заміни дослідницьких програм, які являють собою послідовність теорій, зв'язаних між собою. Неперервність у розвитку кожної програми регулюється правилами "позитивної" та "негативної" евристики. Перша формулює правила-рекомендації щодо подальших ефективних дослідницьких шляхів, друга окреслює дослідницькі шляхи, яких слід уникати. В подоланні догм філософії науки неопозитивізму результати Л.суперечливі. З одного боку,він дав більш глибоке, ніж Кун, розкриття історизму і динамізму науки, ввів у дослідницькі програми певні філософські ("метафізичні") положення як раціональні. З другого боку, реабілітація ролі філософії у Л. є частковою, оскільки філософія мислиться лише як компонент структури науки, а не як автономний і найбільш автентичний різновид філософського знання. Методологія Л. виявилася продуктивним засобом дослідження історії науки лише стосовно певних періодів її розвитку.

[br]

Осн. тв.: "Фальсифікація і методологія наукових дослідницьких програм" (1970); "Змінна логіка наукового відкриття" (1973).

Шинкарук, Володимир Іларіонович (1928, с. Гайворон Київської обл. - 2001) - укр. філософ, засновник Київської світоглядно-антропологічної школи З. акінчив філософський ф-т КНУ ім. Т. Шевченка (1950). Докт. філософських наук (1964), чл.-кор. НАНУ (1969), академік НАНУ (1978), чл.-кор. AH СРСР (1981), згодом - іноземний член РАН. Од 1951 р. - асистент кафедри історії філософії, ст. викл., доцент, згодом - заступник декана історико-філософського ф-ту, з 1965 р. - декан філософського ф-ту, в 1967 - 1968 рр. - зав. кафедрою ун-ту. Од 1968 р. - директор Ін-ту філософії ім. Г. Сковороди НАНУ, член редакційної колегії ж. "Питання філософії", у 1969 - 1971, 1979 - 1989 рр. та од 1995 р. - головний редактор ж. "Філософська думка". Од 1984 р. - голова правління тов-ва "Знання" (Україна), головний редактор двох видань "Філософського словника" (Київ, 1973, 1986) та "Філософсько-енциклопедичного словника" (2002). Засл. діяч науки і техніки України, лауреат Держ. премії України в галузі науки і техніки (1982). Перегляд традиційного філософування в руслі гуманізму пов'язаний у ІП. із прагненням занурити його в світову та вітчизняну філософську й культурну традицію і тим самим повернутися до втрачених можливостей, відродити духовний багаж, забутий у роки панування схоластичної державної ідеології. У шерезі фундаментальних досліджень, присвячених Канту, Гегелю, лівому гегельянству й подальшим інтерпретаціям діалектики, він розвивав оригінальну філософію людини, що дала поштовх сучасній укр. філософській антропології. Ш. - визнаний в Україні та поза її межами дослідник співвідношення онтологічного, логіко-гносеологічного та світоглядноантропологічного змісту філософії. Розглядаючи її як форму духовно-теоретичного самовизначення людини у світі, він сприяв подоланню спрощеності та лінійності тогочасного способу мислення, відродженню мисленевої культури, передусім - через надання філософському змістові марксизму статусу новоєвропейської "філософської автентичності" А. ктивно включившись у 50-х рр. у дискусію щодо предмета діалектики, Ш. обґрунтовує взаємозалежність онтологічного, гносеологічного та логічного її змісту, заперечує відособлення вчення про буття та про пізнання (полеміка між "онтологістами" й "гносеологами"), а також про природу та суспільство. Завдячуючи виведенню філософських уявлень про буття на рівень осмислення особливостей способу буття людини, а відношення мислення до буття - з більш широкого спектра відношенням людини до світу, філософія постає як передусім феноменологія людського буття. У 1967 - 1968 рр. Ш. розробляє масштабну науково-дослідну програму, яка започаткувала антропологічний поворот у вітчизняній філософії (перший абрис її викладено у доповідях з філософії права та про філософський гуманізм і проблему смислу людського буття на Міжнародному гегелівському конгресі (1966) і філософських конгресах у Відні 1967 р. й Парижі 1968 р.). Така світоглядно-антропологічна переорієнтація знаменувала поновлення філософсько-гуманістичних тенденцій вітчизняної філософської думки (Сковорода, Юркевич та ін.), перегукувалася з антропологічними вболіваннями відомих мислеників укр. діаспори (Кульчицький та ін.). Націленість на вивчення розмаїття способів людського самовизначення у структурі буття, особливостей світоглядної передумовності змісту і функцій філософського знання, етапів історичної генези світоглядної свідомості, її категорійної структури та співвідношення з іншими формами катетеризації задавала новий ракурс осмислення категорій - не тільки як засобів відображення та пізнання, а й форм самосвідомості і цілепокладання. Філософське вивчення феномена практичної життєдіяльності у структурі людського світовідношення сполучається із з'ясуванням її пов'язаності з формуванням світоглядних універсалій. Смисловим осердям такої переорієнтації філософії стає близький до сучасної феноменології концепт практично-духовного освоєння світу людиною. Досліджуючи єдність сутнісних сил людини - розуму, почуттів і волі, Ш. реабілітує принципово важливе для розуміння творчої природи свідомості поняття символічних форм світосприймання. Він вислідковує: ідеально-реальний характер предмета духовних почуттів, якісну своєрідність світоглядної ідеї як ідеалу, пов'язаного з уявленнями про майбуття та способами прилучення до нього, світоглядні форми його сприймання (мрія, віра, надія, любов, святість). Ш. ініціював спрямування антропологічно зорієнтованої філософії на осмислення суспільно-культурних явищ, пов'язаних із науково-технічною революцією. Ще у 70-ті рр. він обстоював персоиалістичну тезу про те, що критерієм ефективності певного типу суспільства є його людиностимулюючі потенції. З'ясування суперечливості людської діяльності виводить філософа на вивчення людинотворчих функцій культури та особливостей останньої як світу національного буття у його взаємодії з вселюдськістю. У загальнометодологічному плані філософський розмисл Ш. еволюціонував від "есенційної" діалектики Гегеля - до екзистенційної діалектики К'єркегора, від ідеї "родової всезагальності" до "індивідуальної тотальності".

[br]

Осн. тв.: "Логіка, діалектика і теорія пізнання Гегеля" (1964); "Теорія пізнання, логіка і діалектика І. Канта" (1974); "Єдність діалектики, логіки і теорії пізнання" (1977); "Методологічні засади філософських учень про людину''//Філософська антропологія: екзистенціальні проблеми (2000); "Діалектика і традиційні та нові підходи"//Філософсько-антропологічні студії (2001); "Розум, свобода та долі діалектики" (2001).

   1) A Unitary Search Process for All the Phenomena of Memory

   To what extent can we lump together what goes on when you try to recall: (1) your name; (2) how you kick a football; and (3) the present location of your car keys? If we use introspective evidence as a guide, the first seems an immediate automatic response. The second may require constructive internal replay prior to our being able to produce a verbal description. The third... quite likely involves complex operational responses under the control of some general strategy system. Is any unitary search process, with a single set of characteristics and inputoutput relations, likely to cover all these cases? (Reitman, 1970, p. 485)

   2) Semantic Memory Is a Mental Thesaurus

   [Semantic memory] Is a mental thesaurus, organized knowledge a person possesses about words and other verbal symbols, their meanings and referents, about relations among them, and about rules, formulas, and algorithms for the manipulation of these symbols, concepts, and relations. Semantic memory does not register perceptible properties of inputs, but rather cognitive referents of input signals. (Tulving, 1972, p. 386)

   3) The Development of Mnemonic Codes

   The mnemonic code, far from being fixed and unchangeable, is structured and restructured along with general development. Such a restructuring of the code takes place in close dependence on the schemes of intelligence. The clearest indication of this is the observation of different types of memory organisation in accordance with the age level of a child so that a longer interval of retention without any new presentation, far from causing a deterioration of memory, may actually improve it. (Piaget & Inhelder, 1973, p. 36)

   4) The Logic of Some Memory Theorization Is of Dubious Worth in the History of Psychology

   If a cue was effective in memory retrieval, then one could infer it was encoded; if a cue was not effective, then it was not encoded. The logic of this theorization is "heads I win, tails you lose" and is of dubious worth in the history of psychology. We might ask how long scientists will puzzle over questions with no answers. (Solso, 1974, p. 28)

   5) The Constituent Elements of Memory Theory

   We have iconic, echoic, active, working, acoustic, articulatory, primary, secondary, episodic, semantic, short-term, intermediate-term, and longterm memories, and these memories contain tags, traces, images, attributes, markers, concepts, cognitive maps, natural-language mediators, kernel sentences, relational rules, nodes, associations, propositions, higher-order memory units, and features. (Eysenck, 1977, p. 4)

   6) The Problem with the Memory Metaphor

   The problem with the memory metaphor is that storage and retrieval of traces only deals [ sic] with old, previously articulated information. Memory traces can perhaps provide a basis for dealing with the "sameness" of the present experience with previous experiences, but the memory metaphor has no mechanisms for dealing with novel information. (Bransford, McCarrell, Franks & Nitsch, 1977, p. 434)

   7) The Results of a Hundred Years of the Psychological Study of Memory Are Somewhat Discouraging

   The results of a hundred years of the psychological study of memory are somewhat discouraging. We have established firm empirical generalisations, but most of them are so obvious that every ten-year-old knows them anyway. We have made discoveries, but they are only marginally about memory; in many cases we don't know what to do with them, and wear them out with endless experimental variations. We have an intellectually impressive group of theories, but history offers little confidence that they will provide any meaningful insight into natural behavior. (Neisser, 1978, pp. 12-13)

   8) The Structure and Function of a Schema in Memory

   A schema, then is a data structure for representing the generic concepts stored in memory. There are schemata representing our knowledge about all concepts; those underlying objects, situations, events, sequences of events, actions and sequences of actions. A schema contains, as part of its specification, the network of interrelations that is believed to normally hold among the constituents of the concept in question. A schema theory embodies a prototype theory of meaning. That is, inasmuch as a schema underlying a concept stored in memory corresponds to the mean ing of that concept, meanings are encoded in terms of the typical or normal situations or events that instantiate that concept. (Rumelhart, 1980, p. 34)

   9) Competence and Performance in Theories of Memory

   Memory appears to be constrained by a structure, a "syntax," perhaps at quite a low level, but it is free to be variable, deviant, even erratic at a higher level....

   Like the information system of language, memory can be explained in part by the abstract rules which underlie it, but only in part. The rules provide a basic competence, but they do not fully determine performance. (Campbell, 1982, pp. 228, 229)

    10) Metaphors of Memory

   When people think about the mind, they often liken it to a physical space, with memories and ideas as objects contained within that space. Thus, we speak of ideas being in the dark corners or dim recesses of our minds, and of holding ideas in mind. Ideas may be in the front or back of our minds, or they may be difficult to grasp. With respect to the processes involved in memory, we talk about storing memories, of searching or looking for lost memories, and sometimes of finding them. An examination of common parlance, therefore, suggests that there is general adherence to what might be called the spatial metaphor. The basic assumptions of this metaphor are that memories are treated as objects stored in specific locations within the mind, and the retrieval process involves a search through the mind in order to find specific memories....

   However, while the spatial metaphor has shown extraordinary longevity, there have been some interesting changes over time in the precise form of analogy used. In particular, technological advances have influenced theoretical conceptualisations.... The original Greek analogies were based on wax tablets and aviaries; these were superseded by analogies involving switchboards, gramophones, tape recorders, libraries, conveyor belts, and underground maps. Most recently, the workings of human memory have been compared to computer functioning... and it has been suggested that the various memory stores found in computers have their counterparts in the human memory system. (Eysenck, 1984, pp. 79-80)

    11) Comparison of Primary Memory and Secondary Memory

   Primary memory [as proposed by William James] relates to information that remains in consciousness after it has been perceived, and thus forms part of the psychological present, whereas secondary memory contains information about events that have left consciousness, and are therefore part of the psychological past. (Eysenck, 1984, p. 86)

    12) Semantic Memory and Episodic Memory

   Once psychologists began to study long-term memory per se, they realized it may be divided into two main categories.... Semantic memories have to do with our general knowledge about the working of the world. We know what cars do, what stoves do, what the laws of gravity are, and so on. Episodic memories are largely events that took place at a time and place in our personal history. Remembering specific events about our own actions, about our family, and about our individual past falls into this category. With amnesia or in aging, what dims... is our personal episodic memories, save for those that are especially dear or painful to us. Our knowledge of how the world works remains pretty much intact. (Gazzaniga, 1988, p. 42)

    13) The Relation of Memory to Thinking

   The nature of memory... provides a natural starting point for an analysis of thinking. Memory is the repository of many of the beliefs and representations that enter into thinking, and the retrievability of these representations can limit the quality of our thought. (Smith, 1990, p. 1)