Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

яри

  • 1 овражистость

    яри́стість, -тості, балко́вість, -вості

    Русско-украинский словарь > овражистость

  • 2 ярыжник

    яри́жник

    Русско-украинский словарь > ярыжник

  • 3 ярыга

    тж. яр`ыжка
    1) ист. яри́га, яри́жка, яри́за, яри́зка; ( полицейский) поліція́нт, поліца́й
    2) ( пьяница), п'яни́ця; п'яни́чка, пия́к, -а, пия́ка, п'яню́га, п'янцю́га, п'яню́жка; ( гуляка) гульві́са, гультя́й, -тяя́, гольтіпа́ка, гультіпа́ка

    Русско-украинский словарь > ярыга

  • 4 ярость

    1) (сильный гнев, озлобление) лють, -ті, лю́тість, -тості, розлю́ченість, -ності, розлюто́ваність; ( бешенство) сказ, -у

    вне себя́ от я́рости — не тя́млячи себе́ (не тя́млячись) від лю́ті (від лю́тості), як несамови́тий

    привести́ в \ярость — розлю́чувати, розлюти́ти, розлюто́вувати, розлютува́ти, роз'яря́ти, роз'яри́ти

    приходи́ть, прийти́ в \ярость — розлю́чуватися, розлюти́тися, розлюто́вуватися, розлютува́тися, люті́ти, злюті́ти, роз'яря́тися, роз'яри́тися, несов. люти́тися, шалі́ти, шалені́ти

    2) ( неистовство) шале́нство, шале́ність, шал, -у; ( исступлённость) несамови́тість; ( ожесточённость) запе́клість, -лості

    Русско-украинский словарь > ярость

  • 5 взъярить

    розлютува́ти, розлюти́ти, роз'яри́ти

    Русско-украинский словарь > взъярить

  • 6 взъяриться

    розлютуватися, визвіритися.
    * * *
    розлютува́тися, розлюти́тися, роз'яри́тися

    Русско-украинский словарь > взъяриться

  • 7 заклёпывать

    заклепать заклепувати, заклепати; (заклёпками) нютувати, занютовувати, занютувати, брати, взяти в нюти; (гвоздями) загвожджувати, загвоздити що. [Тут не гайка, а занютовано. Менші гармати скидали козаки в яри; грубші, прив'язані ланцюгами - загвожджували (Маков.)] Заклёпанный - заклепаний, занютований, загвожджений.
    * * *
    несов.; сов. - заклеп`ать
    закле́пувати, заклепа́ти

    Русско-украинский словарь > заклёпывать

  • 8 знакомый

    1) (знакомец) знайомий, знакомий, (диал.) знакімський; см. Знакомец, Знакомка. [Він живе у знайомих. Позіходилися усі родичі і знакомі (Квітка). Знакімським передам йому чого-небудь (Борз. п.)]. Быть -мым, -му с кем - бути знайомим, знатися з ким. [О, давно я знайомий, давно з опікункою тою (Франко)]. Быть хорошо -мым - бути добре знайомим, добре знатися з ким. [Ми з їм добре зналися, часом бували в його (Грінч.)]. -мы ли вы с ним? - чи знайомі ви з ним? Скажи с кем ты -ком, а я скажу кто ты таков - скажи мені, хто до тебе ходе, а я скажу тобі, хто ти;
    2) (известный) знайомий, знакомий, знаний, відомий, (диал.) свідомий кому. [Ухожу у знайомі кімнаточки; усе як і було (М. Вовч.). Ніби той голос і знайомий Корнієві, але хто це - не вгадає він (Грінч.). Путь-дорога їх відома, яри їм знакомі (Руданськ.). Голос то відомий (Куліш). Це корова свідома, - хіба-ж ми не знаємо її? (Сл. Гр.)]. -ком кто, что кому - по знаку кому хто, що и знайомий и т. д. кому хто, що. Быть -мым кому - бути по знаку кому, бути в приміт(к)у кому. [Прислухаюсь: голос наче і по знаку мені, та не вгадаю (Кониськ.). Ви мені наче по знаку (Звин.)]. Совершенно -ком, -комый кому - знайомісінький кому. [Кожна стежечка, кожний кущик знайомісінькі (М. Вовч.)]. -мая песня - знана (знайома) пісня. -мый напев - знайомий спів (голос). -мая дорога - знайома, знана дорога. Мне хорошо -мы его привычки - я добре знаю (мені добре відомі) його звички;
    3) (ознакомленный с чем) знайомий з чим, обізнаний, запізнаний з чим. [Він знайомий (обізнаний) з цією справою]. Быть -комым с чем - бути знайомим, обізнаним з чим, знатися на чому.
    * * *
    1) прил. знайо́мий; знакоми́тий, по знаку́; ( очень хорошо знакомый) знайомі́сінький; ( известный) відо́мий; (такой, которого знали раньше) зна́ний; (ознакомленный с чем-л.) обі́знаний
    2) в знач. сущ. знайо́мий, -ого; знайо́мець, -мця

    Русско-украинский словарь > знакомый

  • 9 Ирина

    Іри́на; Яри́на

    Русско-украинский словарь > Ирина

  • 10 наполнять

    наполнить
    1) что чем - сповнювати и сповняти, сповнити, повнити, наповнювати, наповняти, наповнити, (заполнять) заповнювати и заповняти, заповнити, (до краёв) виповнювати и виповняти, виповнити, сповнювати, сповнити и т. п. вщерть (до самых краёв: по самі вінця), (посуду, помещение ещё) запорожнювати и запорожняти, запорожнити що чим, (сыпучим, жидкой пищей) насипати, насипати, (жидкостью) наливати, налити и (зап.) налляти що в що, куди и що чим, (о мног.) посповнювати, посповняти, понаповнювати, понаповняти, позаповнювати, позаповняти, повиповнювати, повиповняти, позапорожнювати, позапорожняти, понасипати, поналивати. [Сповнімо кубки! (Куліш). Темрява сповняла глибокі яри та долини (Грінч.). Люди кожну кімнату сповнили ґвалтом (Коцюб.). Кубочки посповняла (Мил.). Сполоханий гомін повнить дерева (Дніпр. Ч.). Тут тобі, серденько, в степу погибати, червоною кров'ю річки наповняти (Метл.). Невідомі люди заповнювали кімнати (Виннич.). Дим всю хату заповняє (Франко). Кров'ю річки й озера виповнювали (Куліш). Тиша виповняла ввесь двір (Коцюб.). Не виповниш Дніпра-Славути слізьми (Куліш). Глибокії долини волоською кров'ю повиповнював (Ант.-Драг.)]. -нять воз кладью - навантажувати (наладновувати) воза (віз); срв. Нагружать;
    2) (отвлеч. и метаф.) сповнювати, сповняти, сповнити, переймати, перейняти, проймати, про(й)няти, понімати, по(й)няти, наливати, налити, (о мног.) посповнювати, посповняти, попереймати, попроймати, поналивати кого, що чим. [Се хвилювало й сповнювало чуттям зворушеної вдячности (Н.-Лев.). Вітер сповняв Зінькові груди молодою силою (Грінч.). Всю землю сповнила слава чуткою про його (Куліш). Радощі, що серце понімають (М. Вовч.). Душу переймали ніжні чари (Крим.)]. Наполненный -
    1) сповнений, наповнений, заповнений, виповнений, запорожнений, насипаний, налитий и (зап.) наллятий, посповнюваний и т. п. [Передаючи сповнену чарку (Васильч.). Посуд, позапорожнюваний усякими напоями (Н.-Лев.)];
    2) сповнений, про(й)нятий, перейнятий, налитий, поперейманий, попройманий чим. [Очі в неї сповнені були слізьми (М. Вовч.). Раз добром налите серце вік не прохолоне (Шевч.)]. Сочинение -ное ошибками - твір повний помилок. -ться -
    1) сповнюватися и сповнятися, сповнитися, посповнюватися и посповнятися; бути сповнюваним, сповненим, посповнюваним и т. п. [Відро вже сповнилось водою (Сл. Гр.). Покої сповнились людьми (Н.-Лев.). Чарка повнилась вином (Греб.). Хата вся виповнялася людьми, що надіходили (М. Вовч.)]. У коровы вымя -ется молоком - корова наливає, у корови вим'я наливається. У неё глаза -нились слезами - у неї очі зайшли сльозами (слізьми), у неї очі сповнилися сліз;
    2) сповнюватися и сповнятися, сповнитися, перейматися, перейнятися, пройматися, про(й)нятися, поніматися, по(й)нятися, наливатися, налитися чим, (о мног.) посповнюватися, посповнятися, поперейматися, попройматися, поналиватися; бути сповнюваним, сповненим, посповнюваним и т. п. [У його груди плачем сповнялися тяжким (Самійл.). Вся істота сповнилася радістю (Черкас.). Душа її переймалася жалем до тієї людини (Київщ.). Серце понялося гнівом та помстою (Леонт.)].
    * * *
    несов.; сов. - нап`олнить
    напо́внювати, -нюю, -нюєш и наповня́ти, наповнити и мног. понапо́внювати и понаповня́ти; ( заполнять до предела) випо́внювати и виповня́ти, ви́повнити; (преим. перен.) спо́внювати и сповня́ти, спо́внити, несов. по́внити; ( наливать) налива́ти, нали́ти, -ллю́, -ллє́ш и налля́ти, -ллю́, -ллє́ш и мног. поналива́ти

    Русско-украинский словарь > наполнять

  • 11 начинать

    начать
    1) починати, почати, розпочинати, розпочати, зачинати, зачати, (редко) начинати, начати, (редко, диал.) розчинати, розчати, започинати, започати що и що робити, (очень редко) вчинати, вчати що робити; (ставать) ставати, стати що робити, (приниматься) братися, взяти и (реже) взятися, піти що робити, заходжуватися и заходитися, (сов.) заходитися що робити и коло чого, (о мног.) поропочинати, позачинати, позаходжуватися. [Я знав кінець, іще й не починавши (Самійл.). Життя свого я не почну як діти (Грінч.). Гості почали прощатися (Коцюб.). Сонце почало повертати на вечірній пруг (Н.-Лев.). Киньмо жереб, хто резпочинати мусить (Куліш). Трохи оддихавши, знову розпочинає (Мирний). Тепер-би нам з ворогами бійку розпочати (Рудан.). Партія визнала за потрібне розпочати рішучу боротьбу з правим ухилом (Пр. Правда). Старий розпочав нову хату будувати (Мирний). Кардинал казання зачинає (Самійл.). Кашель зачинає душити його слабі груди (Франко). Зачинає із ним розмовляти (Рудан.). Добре зачав, лихо скінчив (Франко). Зачав був його соромити (Грінч.). Зачне кричати (Звин.). Як начнеш постить, то нічого буде хрестить (Номис). Співали гарні пісні, а далі й казки розчали (Біл.-Нос.). Розчали робити хату (Червоногр.). Заходитись коло тієї праці, що започали наші предки (Куліш). Прибіг до нас та й стає нам розказувати, що йому трапилося (Звин.). Став до мене ходити (М. Вовч.). Брався він голосити (Крим.). Взяв він лаятися (Звин.). Погладить по головці, а сам візьме ходить по садку (М. Вовч.). Учора взяла за щось суперечитися зо мною (Крим.). Взялися стреляти (Гол. I). Пішли старі про Кам'янець розпитуватись (Свидн.). Пообідав і робити заходився (Грінч.)]. -ть говорить - починати, почати говорити, здіймати (знімати), зняти мову, заговорити про (за) кого, про (за) що. Ребёнок -нает говорить (впервые) - дитина починає говорити (лепетіти), (диал.) дитина нарікає. [«А що малий, ще не говорить?» - «Та ні, потроху вже наріка» (Бердянщ.)]. -ть год, день - починати (розпочинати), почати (розпочати) рік, день. -ть дело - а) (судебное) починати (розпочинати, заводити), почати (розпочати, завести) справу (діло). [Я тобі й коні подарую і діла ніякого не заведу (Тобіл.)]; б) (исковое, тяжбу) закладати, закласти (реже заложити) позов; в) (предприятие) починати (розпочинати), почати (розпочати) діло; закладати, закласти підприємство, (зап.) підніматися, піднятися (якоїсь справи). -ть драку, ссору и т. п. с кем - починати, почати бійку, сварку и т. п. з ким, заводитися, завестися (битися, сваритися и т. п.) з ким. [Нащо ти з дітьми заводишся? знов почнуть плакати через тебе (Звин.). Завелися, як той казав: багатий за багатство, а вбогий - бо-зна й за віщо вже (Номис). Завелись князі поміж собою битись (Куліш)]. -ть жизнь - починати (розпочинати), почати (розпочати) життя. [Можна було нове життя по-кращому розпочати (Доман.)]. -ть от (с) Адама - починати, почати від Адама (від батькового батька). -ть переговоры - починати (розпочинати), почати (розпочати) перемови (пересправи). -ть (затягивать) песню - заводить, завести пісні и пісню. [Вночі заводив своїх чарівних пісень (Гр. Григор.). Без мене не знаєш, як і пісню завести (Стор.)]. -ть пирог, хлеб - починати, почати, (слегка) надпочинати, надпочати пиріг (пирога), хліб. -ть (заводить) разговор - починати (розпочинати), почати (розпочати) розмову, здіймати (знімати), зняти розмову (бесіду, балачку, мову, (диал.) річ, заводити, завести (мову), забалакувати, забалакати про (за) кого, про (за) що. [Ти даремно сам знов розпочинаєш ту розмову (Л. Укр.). Не здіймаймо журливих розмов! (Л. Укр.). Сама вона таких розмов не знімала, - все він починав (Грінч.). Коли-б не хотів, то-б і бесіди оцієї не здіймав (Кониськ.). «Братіки мої!» - здіймає річ один (Коцюб.). Не здіймала більше речи про свою думку (Кониськ.). Не хтів їй казати всього про себе одразу і завів про друге (Гр. Григор.)]. -ть сначала - починати, почати спочатку. [Почніть спочатку, а то я вас перебила (Л. Укр.)]. -чать поддакивать - почати притакувати (підтакувати), затакати. -ть разглагольствовать - починати, почати (зачати) просторік(ув)ати, запросторікати, розпускати, розпустити патяки. -ть танец - починати (заводити), почати (завести) танець (танок). -чать читать - почати читати, зачитати. [Письма принесли і всі тихенько зачитали (Шевч.)]. Как -чал, как -нёт читать! и т. п. - як почав (зачав), як (не) почне (зачне) читати! и т. п. Опять -чал своё - знову завів своєї. Не с чем -чать - нема з чим (ні з чим) почати (піднятися), (образно) нема за що рук зачепити. Не знаю, что и -чать - не знаю, що й почати (що його й робити). [Я не знаю, що мені робити, що мені почати (Сл. Гр.)]. Не торопись -нать, спеши кончать - не швидко починай, а швидко кінчай. -най, да о конце помышляй - починай, та про кінець дбай. Ни -чать, ни кончать пришло - ані сюди, ані туди, Микито! (Приказка);
    2) безл. - починати, почати, (становиться) ставати, стати. [Починало ставати душно (Грінч.). Почало йому згадуватися все, що тоді було (Грінч.). Стало на світ займатися (Квітка)]. -нает идти дождь - починає йти дощ, зривається дощ (іти). [Зривається дощик іти (Звин.)]. -нает теплеть - починає тепліти, (больше прежнего: теплішати), забирається на тепло. Начиная -
    1) починаючи, розпочинаючи и т. п.;
    2) нрч. - починаючи, почавши з (від) кого, з (від) чого. -ная с этого времени - починаючи з цього часу, з цього часу почавши. -ная с этого места - починаючи від цього місця, від цього місця почавши. Начатый - початий, розпочатий, зачатий, начатий, розчатий, започатий, вчатий, порозпочинаний, позачинаний; заведений; надпочатий; знятий. [Початі в дев'ятнадцятому віці спроби (Крим.). Кінчали розпочату бесіду (Коцюб.). Надпочатий хліб (Франко)]. -ться -
    1) (стр. з.) починатися, розпочинатися, бути починаним, розпочинаним, початим, розпочатим, порозпочинаним и т. п. [Працю тільки розпочато (Самійл.)]. -чат судебный процесс - почато (розпочато) судовий процес (судову справу);
    2) (в пространстве) починатися, початися, (реже) зачинатися, зачатися. [Там, де гори вкриті туманами, мій рідний краю, - там, почався ти (Грінч.). Обидва яри зачинаються коло ліса (Звин.)];
    3) (во времени) починатися, початися, розпочинатися, розпочатися, зачинатися, зачатися, (редко) начинатися, начатися, (редко, диал.) починати, почати, розчинатися, розчатися, зачинати, зачати; (наступать; появляться; возникать) заходити, зайти; (возникать, брать начало) ставати, стати, вставати, встати, по(в)ставати, по(в)стати, іти, піти з чого, від кого; (подниматься: о крике, шуме, ссорах и т. п.) зчинятися, зчинитися, учинятися, учинитися, зчинатися, зчатися, (также о разговоре) здійматися и зніматися, знятися. [Дія починається з того, що… (О. Пчілка). Незабаром почнеться діло (Рудан.). Коли воно (небо) почалось, того ми не знаєм (Рудан.). Коли розпочиналося на Україні яке добре діло, то завжди… (Рада). Розпочавшися р. 1901 боротьбою за український університет, ця тенденція невпинно йде вперед (Рада). Бенкет розпочавсь (Самійл.). Розпочалася нудьга за Україною (Крим.). Небавом розпочнеться наука в школі (Кониськ.). Нове життя зачалося (Мирний). Закінчити ту справу, що зачалась у березолі (Куліш). Рожа одцвілася, а калина началася (Метл.). На Чорному морі все недобре починає (Пісня). Як зачинає звада, не поможе й рада (Номис). Прийшли морози, випав сніг; зайшла инша робота (Васильч.). Сварка зайшла із-за якихось виплат (Франко). Стала слава, стали й поговори, ой на тую дівчиноньку, що чорнії брови (Метл.). Встає життя нове (Грінч.). Повстала боротьба національности за своє національне «я» (Грінч.). Все воно з сварки постало (Грінч.). Така дружба, таке товариство пішло між ними! (Мирний). Зав'язалася балачка, пішла обміна думками (Крим.). Зчиняється досить палка спірка (Грінч.). Вчинився нараз крик (Франко)]. - ется день - починається (настає) день. -ется жатва - починаються (заходять) жнива. -лось ненастье - почалася негода, занепогодилося. -ется ночь - починається (настає, заступає, западає) ніч. -ется осень - починається осінь, осеніє. -ется праздник - починається (заходить) свято. -лось с пустяков - почалося (зайшло) з дурниці. -ется, -чался разговор - починається (здіймається), почалася (знялася) розмова (бесіда). [Розмова на який час затнулася, а там знову знялась (Мирний). Знялася в нас бесіда про книжки (Кониськ.)]. -ется рассвет - починає світати (розвиднюватися, на світ благословлятися, дніти). Список - ется его именем - список починається його ім'ям (з його ім'я). Не нами -лось, не нами и окончится - не від нас повелося - не з нами й минеться; не від нас стало, не нами й скінчиться (Приказки).
    * * *
    несов.; сов. - нач`ать
    почина́ти, поча́ти, розпочина́ти, розпоча́ти; зачина́ти, зача́ти; начина́ти, нача́ти; диал. розчина́ти, розча́ти (розічну́, розічне́ш); ( как вспомогательный гяагол) става́ти (ста́ю, ста́єш), ста́ти (ста́ну, ста́неш); (приниматься, браться) захо́дитися, -джуся, -дишся и захо́джуватися, -джуюся, -джуєшся, заходитися, -ходжуся, -ходишся, сов. узяти (візьму, візьмеш); (сов.: приступить) піти (піду, підеш)

    как \начинать нёт читать! — як почне (як розпочне, як стане, як заходиться; як зачне, як не почне, як не розпочне, як не стане, як не заходиться) читати!

    \начинать чать своё — завести своєї, почати своєї

    \начинать чать с того, что... — почати з того, що

    \начинать нать переговоры — починати (розпочинати) переговори

    \начинатьть речь приветствием (с приветствия) — починати, почати (розпочинати, розпочати) промову привітанням (з привітання)

    \начинатьть строительство — почина́ти, поча́ти (розпочина́ти, розпоча́ти; зачина́ти, зача́ти) будівни́цтво, захо́дитися (захо́джуватися), заходи́тися коло будівни́цтва

    Русско-украинский словарь > начинать

  • 12 нескладный

    1) незграбний, нескладний, (неповоротливый, угловатый) неповоротний, неповороткий, (диал.) клинцюватий, (несоразмерно высокий и худой, диал.) гандраба(с)тий; срв. Неуклюжий. [Важка ґава перелітала двір, махаючи своїми незграбними крилами (Грінч.). (Сонце) незграбні яри проміж скель запинало синястим серпанком (Дніпр. Ч.). Нескладна постать (Звин.). Той чоловік - якийсь клинцюватий, неначе із клинців стулений (Павлогр.). Дочка у його була негарна - гандрабаста якась, довга та худа (Звин.)];
    2) нескладний, недоладни[і]й, незграбний; срв. Несвязный. [Нескладні (незграбні) вірші (Київ). Нескладні звуки собачого розпачу з далеких вулиць (Микит.). Недоладні старі вірші (Куліш). Замість гімну танець недоладний зачув (Самійл.). Недоладня мова (Корол.)].
    * * *
    нескла́дний; ( об изложении) недола́дний; ( неуклюжий) незгра́бний

    Русско-украинский словарь > нескладный

  • 13 носить

    1) носити кого, що. [Катерина по садочку ходить, на рученьках носить сина (Шевч.). Хто-ж тобі, моє серденько, обідати носив? (Пісня). Чуже ярмо народи инші носять (Грінч.). Його знають люди, бо носить земля (Шевч.). На собі носив ти (, Дніпре,) легкими човнами славетного Святослава (М. Вербицьк.)]. -сить на руках кого (в прямом и перен. знач.) - носити на руках кого;
    2) см. Нести 2;
    3) (о волосах, предм. туалета, очках и т. п.) носити що; (одеваться ещё) о[в]дягатися, вбиратися в що, (об одежде и одуви ещё) ходити в чому. [Одна його доля - чорні бровенята, та й тих люди заздрі не дають носить (Шевч.). Носи створено для окулярів - і тому ми носимо окуляри; ноги, очевидячки, призначено для того, щоб їх узувати, і от ми носимо черевики (Кандід). Куртку мою шкіряную носить якийсь спекулянт (Сосюра). Капітан ніколи не носив модних коркових шоломів (Кінець Неволі)]. -сить траур по ком - носити жалобу, ходити в жалобі по кому. -сить чёрное - о[в]дягатися (убиратися) в чорне, ходити в чорному;
    4) (перен.: имя, характер и т. п.) мати, носити що. -сить имя - зватися, мати (реже носити) ім'я. -сить славное имя - мати (носити) славетне ім'я. -сить название - зватися, мати (реже носити) назву. -сить звание - мати звання (ступінь, гідність); срв. Звание. -сить печать, отпечаток чего - мати на собі печать, познаку чого, бути позначеним чим. Его наружность -сила отпечаток той самоуверенности, которая… - на його зовнішності (зовнішньому вигляді) познача[и]лася та самовпевненість, що… -сить характер - мати характер чого;
    5) (быть беременной) носити (дитину), на дитину заходити, ходити дитиною, ходити важкою (непорожньою); срв. Беременная (Быть -ой) и Беременеть;
    6) (о лошадях: нести) носити. [Мене коні не раз носили (Звин.)];
    7) безл. - носити. Корабль долго -сило по волнам - корабель довго носило на (по) хвилях. -сить кого - носити кого. [Стільки років вони не бачились: де, справді, його носило? (Кінець Неволі)]. Где его нелёгкая -сит? - де його лиха (тяжка) година (нечиста сила, нечистий) носить? Носимый - що його носить (носив) и т. п.; ношений. Корабль, бурею -мый - корабель, що буря кидає всюди; корабель, що буря скрізь (його) бурхає. Ношенный -
    1) ношений;
    2) прлг. - см. отдельно Ношеный. -ться -
    1) (стр. з.) носитися, бути ношеним. Провизия -тся в корзине - харч (харчі, живність) носять у кошику;
    2) носитися; (гоняться) ганяти, вганяти, (метаться) га(й)сати, (слоняться) микатися, віятися; (летать в прям. и перен. знач.) літати, (шумно) шугати, (о ветре ещё) гуляти, (вихрем) вихрити, (парить) буяти, ширяти, (кружиться в воздухе) кружляти (в повітрі); (витать) витати. [Мошка хмарами носилась (Мирний). По шляхах носилися цілі хмари куряви (Коцюб.). Перед ним носився образ Галі (Васильч.). Ті інтелігентні люди, що мають матеріяльну змогу носитися в емпіреях абстрактности (Крим.). Ганяє сірим вовком через гори, яри (Рудан.). Вона ганяла по світах за пророком (Л. Укр.). Хмари так і ганяли по небу (Теол.). А вітер ганяє, а вітер гасає (Васильч.). Вганяв по лісах (Франко). Гасав по полю, мов навіжений (Звин.). (Маруся) микалась то в кімнату, то в хату (Квітка). Вітер, веселий і дужий, шугав між блакитним небом і зеленим морем (Грінч.). Мисль космополіта вільна, як птиця: шугає над морями, над горами (Н.-Лев.). Він шугав вулицями, мов Тамерлан той (Корол.). По діброві вітер віє, гуляє по полю (Шевч.). Серце прагне буять на просторі (Л. Укр.). Вітерець долиною легесенько витає (Філян.)]. В воздухе -тся испарения - в повітрі носяться випари. -ться на коне - ганяти на коні (конем). Корабель -тся по волнам - корабель носиться на (по) хвилях. Собака -тся по двору - собака ганяє (га(й)сає) по подвір'ї. -тся слухи, что… - ширяться (йдуть) чутки (шириться, йде чутка), що…;
    3) (о предм. туалета) носитися. Эта материя долго -тся - ця матерія (тканина) довго носиться;
    4) с кем, с чем - носитися з ким, чим, (ирон.: няньчиться с кем) панькатися, цяцькатися з ким. [Носиться, як дурень з ступою (Номис). А вб'є в голову слово яке, - де й треба, де й не треба носиться з ним (Тесл.). Цяцькається з ним (Сл. Ум.)]. -тся, как курица с яйцом - см. Курица.
    * * *
    1) носи́ти (ношу́, но́сиш)

    едва́ (е́ле, наси́лу) но́ги \носить сят — ле́две (наси́лу) но́ги но́сять

    \носитьть на рука́х кого́ — перен. носи́ти на руках кого́

    \носитьть ору́жие — носи́ти збро́ю

    2) ( иметь) ма́ти, носи́ти

    \носитьть и́мя — ма́ти (носи́ти) ім'я́, зва́тися (зву́ся, зве́шся), назива́тися

    \носитьть хара́ктер чего́ — ма́ти хара́ктер чого́

    Русско-украинский словарь > носить

  • 14 овражистый

    яркуватий, крутоярий, байрачний. [Яркувате поле зеленіє молодими хлібами. Повилася в Лубень крутоярих дорога розлога (Куліш)].
    * * *
    яри́стий, яркува́тий; крутоя́рий

    Русско-украинский словарь > овражистый

  • 15 остервенеть

    остервениться) (п)осатаніти, розсатаніти. Остервенелый - озвірілий, (по)сатанілий, розсатанілий. См. Остервеняться.
    * * *
    розлюти́тися, розлютува́тися, розлюті́ти; ( стать неистовым) ста́ти несамови́тим, зроби́тися несамови́тим; ( разъяриться) роз'яри́тися; ( озвереть) озвірі́ти, озві́ритися

    Русско-украинский словарь > остервенеть

  • 16 остервенить

    розлюти́ти, розлютува́ти; ( разъярить) роз'яри́ти; ( довести до состояния озверелости) озві́рити

    Русско-украинский словарь > остервенить

  • 17 пылать

    1) (огнём) палати, палахкотіти и палахкотати, палахкати, палахтіти, жахтіти, бухтіти, яритися, горіти. [Круг неї полум'я палало (Котл.). Восковая свічка цілу ніч палала (Грінч. III). Увесь задній ріг її (клуні) вже горів, палахкаючи полум'ям та димом (Грінч.). Мов та свічка, що палахкотіла перед ним широким полум'ям (Г. Барв.). Сонце там страшне жахтить огнем, огняні сипле стріли (Грінч.). Вогні бухтіють (Харк.). На горах за шпилями, вкритими лісом, пишно горів вечірній світ сонця (Неч.-Лев.)]. Дрова в печке -лали - дрова в грубі палали (палахкотіли, палахтіли, горіли). Город -лает - місто палає (палахкотить, палахкоче);
    2) (переносно: пламенеть) палати, палахкотіти и -тати, паленіти, поломеніти, пашіти, горіти. [В серці рани глибокі палають (Л. Укр.). В серці я зненависть мала і помстою мої палали груди (Грінч.). Блищать очі, палахкотять щоки (Неч.-Лев.). Він палає продати воли, а тут купця нема (М. Вовч.). Відчув, що він під тим поглядом аж паленіє (Крим.). Щоки пашать, очі горять (Коцюб.). На личку в тебе літо рум'янеє пашить (Крим.). До кужеля рука болить, до горілки душа горить (Пісня). Ти гнівом дихаєш, гориш (Олесь)], Щёки у неё -лали - щоки (лиця) у неї и їй палали (палахкотіли, паленіли, пашіли).
    * * *
    1) пала́ти; ( излучая сильный свет) ярі́ти и ярі́тися, яри́тися, я́тритися и ятри́тися; ( вспыхивая) палахкота́ти, палахкоті́ти, палахті́ти; ( гореть) горі́ти
    2) ( от прилива крови) паші́ти, пала́ти

    Русско-украинский словарь > пылать

  • 18 разъярять

    несов.; сов. - разъяр`ить
    розлюто́вувати, -то́вую, -то́вуєш и розлю́чувати, -чую, -чуєш, розлютува́ти, -ту́ю, -ту́єш и розлюти́ти, -лючу́, -лю́тиш, роз'яря́ти, роз'яри́ти; сов. роз'ю́шити и роз'юши́ти

    Русско-украинский словарь > разъярять

  • 19 разъяряться

    несов.; сов. - разъяр`иться
    розлюто́вуватися, -то́вуюся, -то́вуєшся и розлю́чуватися, -чуюся, -чуєшся, розлютува́тися, -ту́юся, -ту́єшся, злюто́вуватися и розлюти́тися, -лючу́ся, -лю́тишся, роз'яря́тися, роз'яри́тися, сов. злюті́ти; сов. роз'юши́тися и роз'ю́шитися, злютува́тися

    Русско-украинский словарь > разъяряться

  • 20 расстервениться

    вульг.
    розлютува́тися, -туюся, -ту́єшся, розлюти́тися, -лючу́ся, -лю́тишся, роз'яри́тися, -рю́ся, -ри́шся

    Русско-украинский словарь > расстервениться

См. также в других словарях:

  • яри́ть(ся) — ярить(ся), ярю(сь), яришь(ся) …   Русское словесное ударение

  • яри — сущ., кол во синонимов: 3 • гора (76) • копье (22) • река (2073) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин …   Словарь синонимов

  • Яри — множинний іменник населений пункт в Україні …   Орфографічний словник української мови

  • яри — Японское копье с длинным широким наконечником, обшей длиной до 250 см. [ГОСТ Р 51215 98] Тематики оружие холодное Обобщающие термины копья …   Справочник технического переводчика

  • Яри — Имя и фамилия Яри Кайнулайнен  финский музыкант, экс басист группы Stratovarius. Яри Пуйкконен  финский летающий лыжник, олимпийский чемпион 1988 года. Яри Курри  финский хоккеист. Яри Литманен  финский футболист. Боб… …   Википедия

  • Яри Б. — Боб Яри (англ. Bob Yari; род. 1962, Иран) американский кинопродюсер и режиссёр. Родился в еврейской семье в Иране. После иранской революции 1979 года семья переехала в США. Получил образование в сфере кинематографии и в 1989 году снял как… …   Википедия

  • яри́ть — ярю, яришь; несов., перех. устар. и прост. Приводить в ярость. Так стонет тигр: в кустах залегши, Яримый жаждой крови, ждет он, Чтоб мимо бык из стада пробежал. Жуковский, Рустем и Зораб …   Малый академический словарь

  • ЯРИ — японское копье с длинным древком и наконечником, состоящим из обоюдоострого остроконечного прямого пера и ответвлений в нижней его части,различных по форме и количеству …   Энциклопедия вооружений

  • Яри (значения) — Имя и фамилия   финское имя. Яри Кайнулайнен  финский музыкант, экс басист группы Stratovarius. Яри Пуйкконен  финский летающий лыжник, олимпийский чемпион 1988 года. Яри Курри  финский хоккеист. Яри Литманен  финский… …   Википедия

  • Яри-Матти Латвала — Чемпионат мира по ралли Национальность …   Википедия

  • Яри (оружие) — У этого термина существуют и другие значения, см. Яри. 3 яри …   Википедия

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»