Перевод: со всех языков на украинский

с украинского на все языки

як+пень

  • 121 мерин

    мерин (-на), чищений (валяний) огир (-ра) или -ний кінь (р. коня). [Вернулись із добрим мерином (Куліш)]. Врёт, как сивый -рин - бреше, як рябий собака. Глуп, как сивый - рин - дурний, як вівця, як пень, як ступа, як драний чобіт; розумний, як беркові штани.
    * * *
    оско́плений кінь, (род. п. коня)

    Русско-украинский словарь > мерин

  • 122 набитый

    1) набитий, понаби́ваний; нато́птаний; на́пханий; начи́нений, напако́ваний, набганий
    2) наби́тий; настрі́ляний, настре́ляний; нарізаний; нако́лотий, нако́лений
    3) ви́битий
    4) наби́тий

    \набитыйый дурак — заплі́шений (несосвіте́нний, вели́кий) ду́рень; дурни́й, аж сві́титься; дурни́й як пень (як чіп)

    Русско-украинский словарь > набитый

  • 123 накатывать

    накатать
    I. 1) (дорогу колёсами) накочувати, накотити, (полозьями) натирати, натерти, утирати, утерти, протирати, протерти, (торить) торувати, уторовувати, уторувати, (о мног.) понакочувати, пона[пов,попро]тирати, повторовувати що. [Гладкий протерли шлях мужицькі сани (Франко)];
    2) (навивать) навивати, нави(ну)ти, накачувати, накачати, нагортати, нагорнути, (наматывать) намотувати, намотати, (о мног.) понавивати, понакачувати, понагортати, понамотувати що на що. [Навинув картину на качалку (Київ)];
    3) (чего: придавая округлённую, цилиндрич. форму) накачувати, накачати, (шариков из хлеба ещё) накручувати, накрутити, (сена) нагромаджувати, нагромадити, (о мног.) понакачувати, понакручувати, понагромаджувати чого;
    4) (чего: придавая гладкость, плоскость) накачувати, накачати; (о белье) накачувати, накачати, (на станке) намаґльовувати, намаґлювати; (о металлах) накачувати, накачати, навальцьовувати, навальцювати; (о шерсти) навалювати, наваляти и навалити, набити; (о мног.) понакачувати, понамаґльовувати, понавальцьовувати, понавалювати чого; б) (чего: навозить) навозити, навезти и навозити чого;
    6) (кого: навозить) накатувати, накатати, попокатати кого (кіньми). [Добре попокатав дітей (Богодух.)];
    7) (что: наделать во всю) накатувати, накатати, нашкварювати, нашкварити, начісувати, начесати що. [Накатав я йому листа довжелезного (Київ)]. Накатанный -
    1) накочений, натертий, у[про]тертий уторований, понакочуваний, пона[пов,попро]тираний, повторовуваний. -ная дорога - накочена и т. п. дорога, накочений (битий) и т. п. шлях. [Їхав добре накоченим шляхом (Грінч.)];
    2) навитий и навинутий, накачаний, нагорнутий и нагорнений, намотаний, понавиваний, понакочуваний, понагортаний, понамотуваний;
    3) накачаний, накручений, нагромаджений, понакачуваний, понакручуваний, понагромаджуваний;
    4) накачаний, намаґльований, навальцьований, наваляний, набитий, понакачуваний, понамаґльовуваний, понавальцьовуваний, понавалюваний;
    5) навезений;
    6) накатаний, нашкварений. -ться -
    1) накочуватися, накотитися, понакочуватися; бути накочуваним, накоченим, понакочуваним и т. п.;
    2) (покататься вдоволь) - а) (перекатываясь) накачуватися, накачатися; б) (ездя) накатуватися, накататися, (верхом, сов.) наїздитися верхи; (с горки на салазках) наспускатися з гори; (на коньках) набігатися на ковзана[я]х; (по льду) на(с)ковзатися, насовгатися (на льоду).
    II. Накатывать, накатить, накатнуть, действ. з. -
    1) что на что - накочувати, накотити, скочувати, скотити, (о мног.) понакочувати, поскочувати що на що. [Накотили хуру з дровами на терези, зважили (Богодух.). Скотили деревину на дроги (Чорвоногр.)];
    2) -вать, -тить, что, чего куда к чему - накочувати, накотити, (о мног.) понакочувати що, чого, куди, до чого. [Накотили каміння (Київщ.). Накотили діжок до льоху (Канівщ.)]. Накаченный -
    1) накочений, скочений, понакочуваний, поскочуваний;
    2) накочений, понакочуваний. -ться -
    1) накочуватися, накотитися, скочуватися, скотитися, пона[пос]кочуватися; бути накочуваним, накоченим, понакочуваним и т. п. [Колесо накотилося на пень (Брацл.)];
    2) (вином) - см. Накачиваться 2 (под Накачивать);
    3) (о плодах) см. Наливаться 2. II.. Накатывать, накатить, ср. з. -
    1) наїздити и наїжджати, наїхати, понаїздити и понаїжджати. [Наїхало до нас гостей багато, - відкіля їх стільки понаїздило? (Богодух.)];
    2) -ть и -ться (о грозе, туче) насувати(ся), насунути(ся); см. Надвигаться;
    3) (у хлыстов, сов.) насунути, наринути, налетіти на кого.
    * * *
    I несов.; сов. - накат`ать
    1) ( наезжать) нако́чувати, накоти́ти, -кочу́, -ко́тиш и мног. понако́чувати; ( укатывать дорогу) уторо́вувати, и торува́ти, уто́рувати, утира́ти, уте́рти (утру́, утре́ш)
    2) (наготавливать, катая) нака́чувати, накача́ти
    3) (рисунок, резьбу) спец. нака́тувати, наката́ти
    4) (навёртывать, наматывать, катаясь) нака́чувати, накача́ти
    5) ( наглаживать катком) нака́чувати, накача́ти
    6) (сов.: написать быстро) наката́ти
    II несов.; сов. - накат`ить
    1) (надвигать; катя, собирать) нако́чувати, накоти́ти, -кочу́, -коти́ш
    2) ( наезжать) наїжджа́ти и наїзди́ти, -їжджу́, -їзди́ш, наї́хати, -ї́ду, -ї́деш
    3) (перен.: внезапно появляться, возникать) насува́ти, насу́нути, насува́тися, насу́нутися
    4) (на кого - о чувстве, состоянии) нахо́дити, -дить, найти́, -йде и -йде́ (на кого), напада́ти, напа́сти, -паде (на кого, кого)

    на него ча́сто \накатывать тывает — безл. на ньо́го ча́сто находить (нападає)

    Русско-украинский словарь > накатывать

  • 124 неповоротливый

    (нерасторопный) немоторний, неметкий, неворушкий, неповоротний, неповороткий, неповоротливий, неповертайливий, немний, (неуклюжий) вайлуватий, макухуватий, хамулуватий, мамулуватий, макулуватий, лантухуватий, лемішкуватий, лемехуватий, глевтякуватий, ведмедкуватий, бандуруватий, валькуватий, завалькуватий, зателепуватий, завалий, заважуватий, (диал.) заглемездий. [Він не дуже охочий до розмови та якийсь неворушкий (Н.-Лев.). Неповоротний, як пень (Кониськ.). Таке неповоротке, ведмедкувате (Запоріжжя). Отакий неповороткий, та отак плава (Мирний). Неповороткі, як воли, мислі (Кирил.). Свирид неповертайливий, мов віл (Н.-Лев.). Яка ти немна! (Номис). Чоловік хамулуватий (Сл. Гр.). Кінь і добрий та якийсь хамулуватий (Н.-Лев.). Ото ще Андрій - лантухуватий (Черкащ.). Стала така лемехувата (Г. Барв.). Глевтякувата дитина (Сл. Гр.). Він хлопець-би й нічого, та дуже ведмедкуватий (Дніпропетр.). Хлопець несміливий, бандуруватий (Свидн.). Він якийсь валькуватий, неповороткий (Хорольщ.). Завалькуватий дід (Г. Барв.)].
    * * *
    неповоротки́й; ( неуклюжий) незгра́бний, хаму́луватий; ( нерасторопный) неметки́й

    Русско-украинский словарь > неповоротливый

  • 125 непроходимый

    непрохідний, неперехідний; (непроходный) непрохожий; (непролазный) невилазний, непролазний. [На звалищах росли непрохідні хащі (Маковей). Дороги були більшу частину року непрохідні (Павлик). Між непрохідними болотами заціліли де-не-де стоянки й майстерні доісторичної людини (Тутк.). Довелося пересікти впоперек гостру непрохідну скелю (Ле). Неперехідні гори (Франко). Невилазне болото (Київщ.). Живе орангутан по густих, непролазних лісах (Троян.)]. -мый дурак, -мая дура - непроторенний (несосвітенний) дурень, непроторенна (несосвітенна) дурка; дурний, дурна, як пень (як колода, як ступа).
    * * *
    1) непрохі́дний; ( о зарослях) непрола́зний
    2) (перен.: совершенный, полный) неприторе́нний, непроторе́нний, несосвіте́нний

    \непроходимыйая бе́дность — безпросві́тна (несосвіте́нна) бі́дність, безпросві́тні (невила́зні) зли́дні

    \непроходимыйая глу́пость — несосвіте́нна ду́рість (глупо́та; о поступке, слове: дурни́ця)

    \непроходимыйый дура́к — неприторе́нний (непроторе́нний, несосвіте́нний, заплі́шений) ду́рень

    Русско-украинский словарь > непроходимый

  • 126 основание

    1) (действие) заснування, закладення. -ние (закладка) здания - закладини. -ние села, города - осадження села, міста. -ние Киевского государства - початок Київської держави. От -ния этой империи - від початку цієї імперії. Срв. Основывание;
    2) основа, основина, підвалина, закладчина, (каменное) підмурок, підмурівок, фундамент, (подножие) підстава, під (р. поду), спід (р. споду), підошва. Дом поставлен на прочном -нии - будинок збудовано на міцних підвалинах, основинах (на міцному підмурівку). -ние горы - спід гори. -ние стога, печи - під стогу, під (дно) печи. -ние треугольника - під (підстава) трикутника. Правосудие есть -ние всякой власти - правий суд становить підвалину всякої влади. Разрушить до -ния - зруйнувати до щенту, до ґрунту, до цури, до пня, у пень, до тла;
    3) основа, основина, підвалина, засада, постанова, засновок, принцип. [Основи морали]. Вся жизнь должна быть пересоздана на иных -ниях - все життя повинно бути перетворене на инших підвалинах (основинах, засадах, постановах);
    4) (опора, причина) підстава, ґрунт, рація, резон, (повод) привід (-воду). Не иметь твердого -ния - не мати твердого ґрунту (твердих підстав). Вы не имеете -ний так думать, говорить - ви не маєте підстав так думати, говорити. Этот слух лишён всякого -ния, не имеет ни малейшего -ния - ця чутка (поголоска) не має жадного під собою ґрунту, не має жадних підстав. Я не давал ни малейшего -ния для этого - я не давав жадного на це приводу. -ние для предположения - ґрунт до гадання, підстава думати. Первое -ние - первопідстава. Иметь -ние (быть правым) - мати рацію. У меня есть -ние - я маю рацію. Нет -ний - нема рації. Насилие не ищет -ний - насильство не шукає підстав (резонів). Без -ния - безпідставно, (без вины) безвинно, безневинно. Без всяких -ний (ни с того, ни с сего) - ні сіло, ні впало. [Ні сіло, ні впало - давай йому грошей]. На каком -нии? - з якої рації? з якої причини? після чого? На - нии закона - на підставі закону. На этом -нии - на цій підставі. Признать -ние за кем - признати (визнати) рацію кому;
    5) бот. - насада, основа (напр. листка).
    * * *
    1) осно́ва; (перен.) підва́лини, -лин, підва́лина; ( начала) заса́ди, -са́д, заса́да
    2) (начало существования, момент возникновения) заснува́ння
    3) (причина, повод, мотив) підста́ва
    4) строит. підва́лини, підму́рок, -рка, підмурі́вок, -вка, підму́р'я, пі́дмур, -у; диал. осно́вина; ( фундамент) фунда́мент, -у
    5) мат. осно́ва

    \основание треуго́льника — осно́ва трику́тника

    6) хим. осно́ва

    Русско-украинский словарь > основание

  • 127 пенёк

    пенёчек
    1) пеньок (-нька), пеньочок (-чка); (у грибов) корінець (-нця);
    2) (у птиц) палки, колодочки.
    * * *
    1) уменьш. пеньо́к, -нька́
    2) ( ножка гриба) коріне́ць, -нця́
    3) (мн.: на теле птицы) колодочки́, -чо́к, па́лки, -лок
    4) (улей, колода) диал. пень, род. п. пня́, коло́да, коло́дка

    Русско-украинский словарь > пенёк

  • 128 плавень

    1) (техн.) топильний засіб;
    2) (мед.) розчинник;
    3) (остров, заливаемый водою) плавня.
    * * *
    техн., мет.
    то́пень, -пня

    Русско-украинский словарь > плавень

Страницы

См. также в других словарях:

  • ПЕНЬ — муж. остаток, на корню, срубленного или сломанного дерева. В лесу дром да лом, пень да колода, лес торчком и сваленный. Зовут пнем и нижнюю часть живого дерева, от корневища (комля) до первых сучьев; вернее: колода, лесина, голомя, голень.… …   Толковый словарь Даля

  • пень — См. глупец, дерево, дурак как через пень колоду (валить), через пень колоду... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. пень 1. /суковатый: коряга 2. см …   Словарь синонимов

  • ПЕНЬ — ПЕНЬ, пня, мн. пни и (обл.) пенья, муж. Оставшаяся нижняя часть срубленного или сломанного дерева. Корчевать пни. «Жители… гнали… из пеньев смолу.» Некрасов. ❖ Стоять, как пень или пнем (разг.) стоять, ничего не понимая, неподвижно, бессмысленно …   Толковый словарь Ушакова

  • Пень — Пень  небольшая часть ствола дерева, оставшаяся после его частичного уничтожения и включающая в себя его корни. Процесс полного удаление пня из грунта (корчевание) может быть сложным и трудоёмким. Пень …   Википедия

  • пень пнем — сущ., кол во синонимов: 73 • балбес (111) • балда (102) • баран (124) • …   Словарь синонимов

  • пень березовый — сущ., кол во синонимов: 78 • балбес (111) • балда (102) • балдей (27) • …   Словарь синонимов

  • пень с глазами — сущ., кол во синонимов: 78 • балбес (111) • балда (102) • балдей (27) • …   Словарь синонимов

  • пень — пня; м. 1. Оставшаяся на корню часть ствола спиленного, срубленного или сломанного дерева. Корчевать пни. Запнуться о п. Трухлявый п. 2. Разг. сниж. О глупом, бестолковом или бесчувственном человеке. ◊ Как пень или пнём (стоять, сидеть и т.п.).… …   Энциклопедический словарь

  • пеньё — (петь) *** пеньё (пень, пни) (Даль) • топить пеньём (Даль) …   Словарь употребления буквы Ё

  • ПЕНЬ — ПЕНЬ, пня, муж. 1. Нижняя часть ствола срубленного, спиленного или сломленного дерева вместе с оставшимися в земле корнями и комлем. Корчевать пни. Пни на вырубке. Как п. стоит кто н. (неподвижно, бессмысленно; разг. неод.). Молчит, как п. кто н …   Толковый словарь Ожегова

  • пеньё — пеньё, пенья, пенья, пеней, пенью, пеньям, пеньё, пенья, пеньём, пеньями, пенье, пеньях (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») …   Формы слов

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»