швырять

несов.; сов. - швырн`уть

1) шпурля́ти, шпурну́ти, швирга́ти, швиргну́ти и усилит. швиргону́ти, жбурля́ти, жбурну́ти (що, чим); ве́ргати, ве́ргнути (що, чим), несов. шпурля́тися, швирга́тися (чим); сов. пожбу́рити, пожбурну́ти, вульг. поти́рити, попе́рти, шква́ркнути и усилит. шкваркону́ти (що, чим); диал. шпуря́ти, шпу́рити, сов. потури́ти, попу́дити, пошпу́рити, пошпурну́ти (що, чим); ( бросать) ки́дати, ки́нути (що, чим)

2) (несов.: тратить без расчёту) сі́яти (що, чим), розкида́тися (чим)

3) см. швыркать 2)

зашвырнуть закидати, закинути, зажбурювати, зажбурнути, зашпурювати, зашпурнути що, (о мног.) позакидати, позажбурювати. [Позакидав цяцьки, взявсь до книжки (Крим.)].

* * *

1) (швыряя, засыпать) шпурля́ти, зашпурля́ти; ( забрасывать) закида́ти, заки́дати

2) (сов.: начать швырять) поча́ти шпурля́ти, зашпурля́ти; ( начать бросать) поча́ти ки́дати, заки́дати

1) кидати, метати, (швырком) вергати, шпурляти, швиргати, (с размаху на-земь) гепати (сов. гепнути). [Вергає сніг лопатою]. Б. в тюрьму - закидати до в'язниці. Б. якорь - закидати кітву (кітвицю, якір). Б. жребий - кидати жеребок, жеребкувати. Б. взгляд - зиркати, блим[к]ати очима, скидати (накидати) оком. Б. в жар, в холод - обсипати жаром, снігом;

2) (оставлять кого, что) кидати, покидати, лишати, залишати, відкидатися від кого. [Кидай вечеряти! Не одкидайсь од мене! Лишив її саму-одну];

3) (переставать заниматься чем) закидати що, занедбовувати що (сов. занедбати), кидатися чого. [Не кидалися давнього ремества].

* * *

несов.; сов. - бр`осить

вышвырять, вышвырнуть см. Швырять, швырнуть.

* * *

несов.; сов. - в`ышвырнуть

1) (начать швырять) зашпурляти, зажбурляти;

2) (забросать чем) закидати кого, що чим. -ться - зашпурлятися, зажбурлятися.

* * *

см. зашвыривать II

-ся, кинуть, -ся кидати, -ся, кинути, -ся; см. Бросать, -ся. Куда ни кинься - куди не зарви. [Куди не зарви - скрізь коня треба, да й немає (Переясл.)]. -нуться с испугу - жахнутися, кинутися (з ляку). [Пані так і жахнулась, аж одскочила, ніби вкололась, або опеклась (Н.-Лев.) Аж кинулась, зачувши його голос (Богодух. п.)]. -нуться врассыпную - кинутися врозтіч (у розпорошку), розсипатися, сипнути хто куди. [Люди з жаху сипнули хто куди (Київ.)].

* * *

несов.; сов. - к`инуть

нашвырнуть

I. нашпурювати, нашпурнути, нашвиргувати, нашвирг(о)нути, накидати, накинути, (о мног.) понашпурювати, понашвиргувати, понакидати що на кого, на що; срв.

II. Накидывать. Нашвырнутый - нашпурнутий, нашвиргнутий, накинутий и накинений, понашнурюваний, понашвиргуваний, понакиданий. -ться - нашпурюватися, нашпурнутися, понашпурюватися; бути нашпурюваним, нанашпурнутим, понашпурюваним и т. п.

II. Нашвыривать, нашвырять - нашпурлювати, нашпурляти, нашвиргувати, нашвиргати, навергувати, навергати, накидати, накидати, (о мног. или во мн. местах) понашпурлювати, понашвиргувати, понавергувати, понакидати и понакидувати чого; срв.

I. Накидывать. Нашвырянный - нашпурляний, нашвирганий, наверганий, накиданий, понапшурлюваний, понашвиргуваний, понавергуваний, понакид(ув)аний. -ться -

1) (стр. з.) нашпурлюватися, бути нашпурлюваним, нашпурляним, понашпурлюваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) нашпурлятися, нашвиргатися, навергатися, накидатися, попошпурляти (досхочу) и т. п.; (о мног.) понашпурлюватися и т. п.; срв. Швырять.

* * *

несов.; сов. - нашвыр`ять

1) ( набрасывать) накида́ти, наки́дати и мног. понакида́ти; сов. нашпурля́ти, нажбурля́ти

2) ( бить) вульг. дава́ти (даю́, дає́ш) по ши́ї, надава́ти и да́ти (дам, даси́) по ши́ї; см. костылять 1), накостылять

несов.; сов. - пульн`уть

пустить

1) пускати, пустити, (во множ.) попускати кого, що (куди, звідки). [Пусти-ж мене, отамане, із полку додому (Пісня). Коні у чисте поле попускав (Манж.). Давали, та з рук не пускали (Номис). Як візьмеш ти за рученьку, - не мусиш пустити (Метл.)]. -стить на волю - пустити на волю, відзволити кого. -стить в отпуск кого - пустити, відзволити в відпустку кого. Его не -стили в отставку - йому не дано відставки (димісії). -стить кого по миру, с сумою - з торбами, на жебри, старцем (старцями) кого пустити. -стить лошадь во весь дух, во весь опор - пустити, погнати коня що-духу, на всю витягу. -стить лошадь рысью, в галоп - пустити коня ристю, учвал;

2) (метать, выбрасывать) пускати, пустити, кидати, кинути що и чим в кого, в що. -стить стрелу, пулю, ядро - пустити стрілу, кулю, набій. [Пустимо стрілку, як грім по небу (Ант.-Драг.)]. -стить камень или камнем в собаку - пустити, кинути каменюкою в собаку. Он -стил в него тарелкою - він пожбурив у нього тарілкою. -скать ракеты - пускати ракети. -скать пузыри - см. Пузырь 3. -стить себе пулю в лоб - пустити собі кулю в лоба. -скать кому пыль в глаза - ману пускати (напускати), туману пускати (напускати) на кого, туманити кого, очі замиулювати, очі замилювати кому. [То вона тільки таку ману пускає (Мирн.). Бач! Якого туману пускає своєю червоною шапкою (Кониськ.)]. -скать, -стить молву, славу - пускати, пустити поголоску (поголоски), славу, розголошувати, розголосити що. [Бігав по людях, розпитував, пускав поголоски (Коцюб.). А ще до того розголосили, що вона славна ворожка, то так до неї люди йшли, як по свячену воду (Яворськ.)]. -скать, -стить в огласку что - розголошувати, розголосити що. -стить что в продажу - пустити що в (на) продаж, виставити на продаж що. -стить капитал в оборот - пустити капітал в оборот. -скать, -стить в ход, в дело - пускати, пустити що в діло; (о машине, механизме и т. п.) пускати, пустити, запускати, запустити що, ставити, поставити (машину) на роботу. [Тонка іронія, безощадний сарказм, гнівне обурення - все пускає він у діло, щоб здискредитувати систему гніту (Єфр.). Саме ото перед дев'ятою п'ятницею і пустили той млин уперше (Кониськ.). Моє діло, як кажуть, мірошницьке: запусти та й мовчи (Номис)]. -скать, -стить в ход все средства - усіх засобів заживати, зажити (уживати, ужити), на всі способи братися (взятися). -стить кровь больному - кинути, пустити кров хворому (недужому). -стить корабль ко дну - корабель на дно пустити. -стить на ветер - пустити на вітер, на хух. -скать, -стить корень, корни - пускати, пустити корінь, пускати, попускати коріння. [Ти глибоко у глиб твердий корінь пусти, гілля вгору розкинь (Рудан.)]. -скать, -стить побег, отросток, побеги, отростки - пускати (виганяти и вигонити) пагін, нарост, пагони, нарости, пустити (вигнати) пагін, нарост, попускати (повигонити) пагони, парості, пароститися, попароститися. Деревья начинают -скать почки - дерева починають броститися (наброщуватися, бростатися, брунитися, набрунькуватися, набруньковуватися, бруньчитися, прищитися, наприщуватися); срв. Почка (Выбрасывать -чки). -стить почки - наброститися (набростатися, набрунитися, набруньчитися, набрунькуватися, наприщитися). [Вже дерево набрунилось (Звяг.). Вишні добре вже набрунькувалися, - тіль-тіль не розів'ється листочок (Новомоск.)]. -скать, -стить росток, ростки (о зерне) - кільчитися, накільчитися, ключитися, наключитися, назублюватися, назубитися, (во мн.) викільчитися, покільчитися, поключитися, поназублюватися. [Вже кільчиться гречка, пшениця (Кам'ян.). Він злиденний господар: у його в коморі геть покільчилась пшениця (Поділля). Посіяла вже, як насіння поключилось (Рук. Левиц.). Уже котре зерно на мокрій землі, те назубилося (Міюс.). Вже наключилося зерно (Черкас. п.)]. Пущенный - пущений (во множ. попусканий); (брошенный) кинутий и кинений; (в ход) запущений; (применённый) зажитий, ужитий; (о молве) розголошений.

* * *

несов.; сов. - пуст`ить

несов.; сов. - шв`ыркнуть

1) см. швырять 1)

2) ( с шумом вбирать в рот пищу или питьё) сьо́рбати и сьорба́ти, сьорбну́ти

см. швырять

несов.; сов. - швырн`уться

1) шпурля́ти, шпурну́ти, швирга́ти, швиргну́ти и усилит. швиргону́ти (друг в друга: один в одного); несов. шпурля́тися, швирга́тися; ( бросаться) ки́дати, ки́нути (друг в друга: оди́н в о́дного)

2) см. швырять 2)

3) страд. несов. шпурля́тися, швирга́тися; ве́ргатися; ки́датися