чення

1) (смысл) значіння и значення, розуміння. [Брати слова в тому розумінні, яке вкладає в них автор (Єфр.). Слово «лахудра» має первісне значіння: «обдерта», «обідранка» (Крим.). Хіба суспільність у широкім розумінні того слова… (Крим.)]. В полном, прямом -нии слова - у цілім, у власнім розумінні слова;

2) (важность значительность, вес) вага, сила, значіння и значення, значність, важність (-ности). [Це для мене не має жадної ваги (никакого -ния) (Сл. Гр.). Справа се великої ваги (Грінч.). Матимуть першорядне значіння (Н. Гром.)]. Иметь -ние - важити, мати вагу, силу. Иметь первостепенное -ние - мати першорядне значіння (значення), першорядну вагу. Иметь большое -ние - мати велику, значну вагу, велико, багато важити, (сов. заважити). [З инших оглядів велико важать для нас праці: Ів. Франка та Грінченка (Єфр.). Багато заважив той факт, що…(Крим.)]. Возыметь -ние - заважити, набути ваги, здобути вагу. Иметь преобладающее -ние - мати переважне значіння, переважати. Получить большое, малое -ние в чём-л., для чего-л. - заважити багато, мало у чому. [Ледве чи можна сподіватися, щоб ця справа багато заважила тепер у нашому житті (Н. Рада)]. Не лишено -ния - не без ваги. Придавать, -дать чему -ние - надавати, надати ваги чому, давати, дати вагу чому, вагу класти, покласти на що. Не придавать -ния - не (на)давати ваги чому, не багато собі робити з чого. [Великої ваги цьому не надали (Крим.). Я не багато собі роблю з того сміху (Франко)]. Придавать, придать мало -ния - легковажити, злегковажити що, важити, зважити легко чого, що. [Не годилось так легко важити тієї сили (Куліш). Він забував або легковажив те, що Шевченко казав про народ (Грінч.)]. Не следует придавать большого -ния этому случаю - не слід надавати великої ваги цьому випадкові (цій пригоді). Приобретать, -бресть -ние - набувати, набути ваги, сили, важности, забирати, забрати силу, узяти силу, увіходити, увійти в значність. [Таку силу забрали запорожці (Сторож.)]. Имеющий -ние (важный) - важний, важливий. Событие большого -ния - подія великої ваги.

* * *

золотіння, золочення, позолочування, позолочення чого.

* * *

1) ( действие) золоті́ння, золо́чення, позоло́чування, позоло́чення, позоло́та

2) ( позолота) позоло́та

извиниться перед кем перепрошувати (-шую, -єш) и перепрошати (-шаю, -єш), перепросити кого, перепрохувати, перепрохати кого, прохати, попрохати вибачення (пробачення) у кого, прохати (попрохати) дарувати кому що; (взаимно) перепрошуватися, перепроситися. [Нехай він при всіх нас перепросить тебе (Конис.). Перепросилися вони та й помирилися (Поділля). Прохають дарувати їм їхню провину (Крим.)]. -ться чем - вимовлятися, вимовитися чим. [Не приїхав і вимовився тим, що слабує (М. Грінч.)]. Такие поступки не -ются - за такі вчинки не вибачають (не прощають); такі вчинки не годні вибачення, такі вчинки непрощенні.

* * *

несов.; сов. - извин`иться

1) (перед кем) проси́ти (прошу́, про́сиш) ви́бачення (проба́чення), попроси́ти ви́бачення (проба́чення) (в кого), перепро́шувати, перепроси́ти, -прошу́, -про́сиш (кого), вибача́тися, ви́бачитися, пробача́тися, проба́читися, перепро́шуватися, перепроси́тися (перед ким); сов. перепроха́ти (кого)

2) страд. несов. ви́бачатися, пробача́тися; проща́тися, дарува́тися, -ру́ється

виявляння, виводіния, викривання кого, оконч. виявлення, виведення, викриття кого; кого в чём - доказування, доказання кому или на кого чого. -ние преступника во лжи, в краже - доказання, доведення злочинцеві брехні, крадіжки, (обнаружение) виявлення злячинцевої брехні, крадіжки.

* * *

1) (действ.) виречення, проречення чого;

2) (выражение) речення, вислів (- лову). [Не нам казати речення гордеє: «мій дом, мій храм» (Л. Укр.)];

3) (краткое меткое -ние) приказка, (стар.) апофтегма, сентенція;

4) (притча) приповість (-вісти), приповідка.

* * *

1) ( действие) ви́речення, проре́чення; промовля́ння

2) ( высказывание) ви́слів, -слову, ре́чення; ( афоризм) афори́зм, -у

исконопатить

1) (законопачивать многое, всё) законопачувати, позаконопачувати, (замазкой) зашпакльовувати, позашпакльовувати що (усі щілини);

2) (изводить материал) виконопачувати, виконопатити, (замазкой) вишпакльовувати, вишпаклювати що.

* * *

несов.; сов. - исконоп`атить

1) значіння, позначання, мічення, (зарубками) карбування, (клеймом) таврування, клейніння, (товаров) шта[е]мпування;

2) (в цель) ціляння, цілення, націляння и націлювання, лучення на (в) кого, на (в) що, куди, міряння, наміряння на (в) кого; (на кого, на что) важення, ціляння, націляння на кого, на що.

* * *

1) (действие) - а) спостерегання и (реже) постерегання, примічання, оконч. спостереження, постереження, примічення; б) наглядання, назирання, надзирання, стеження, кмічення, пильнування, достерегання, доглядання, дозирання. Срв. Наблюдать. Доступный -нию - приступний спостереженню, спостережний;

2) (что узнано) спостереження, (редко) постереження.[«Нема серця в нас», - таким гірким докором кінчає поет свої спостереження над життям (Рада). Ти нагадуєш мені моє власне постереження (Куліш)]. Астрономические -ния - астрономічні спостереження. Сделать -ние - зробити спостереження. Проверять свои -ния - перевіряти свої спостереження;

3) (надзор) нагляд, догляд (-ду), дозір (-зору), призор (-ру). [Почало ставати якось моторошно під дозором тих очей без людського виразу (Франко). Я бачу, що то вже за мною призор такий (Козелеч.)]. Иметь общее -ние за чем - мати загальний догляд за чим (нагляд за или над чим). [Правління Академії має загальний догляд за непорушністю і цілістю будинків Академії та її установ (Стат. Ак. Наук)]. Быть, состоять под -нием - бути (перебувати) під доглядом (під наглядом, під дозором, під призором).

* * *

1) ( действие) спостере́ження, (неоконч.) спостеріга́ння; сте́ження; нагляда́ння, на́гляд, -у, назира́ння, надзира́ння; доглядання, до́гляд, -у, пильнува́ння; доде́ржання, (неоконч.) доде́ржування

2) ( надзор) на́гляд; ( присмотр) до́гляд

3) ( результат рассматривания у изучения) спостере́ження

1) натиснення и натисніння, потисне[і]ння, надушення и надушіння, надавлення нагнічення;

2) натисне[і]ння, прикручення и прикрутіння;

3) намуляння и (зап.) намулення, натрудження, надуше[і]ння, надавлення;

4) начавлення, надуше[і]ння, видушення, надавлення, видавлення; нагнічення, напрасування; набиття (-ття). Срв. Нажимать.

* * *

1) (действие) - а) розжарювання, розпікання, оконч. розжарення, розпечення; б) насмаження, напряження. Срв. Накаливать;

2) (состояние) розпечення, гарт (-ту), жар (- ру). Белый -кал - білий гарт, ясний жар.

* * *

1) ( действие) розжа́рення, розпе́чення, (неоконч.) розжа́рювання, розпіка́ння; розпа́лення, (неоконч.) розпа́лювання; заго́стрення, (неоконч.) заго́стрювання

2) (состояние, свойство) спец. розжа́рення, жар, -у, розпе́чення

3) (перен.: напряжение, возбуждение) напру́ження, напру́га; ( жар) жар

1) (действие) - а) наставляння, настановляння, оконч. наставлення, настановлення; б) см. Надстав 1; в) наставляння; насторожування; наводження; ставлення; оконч. наставлення; настороження; наведення; поставлення; г) навчання, напучування, нарозумляння, напоумляння, оконч. навчення, напучення и напутіння, нарозумлення, напоумлення. Срв. Наставлять;

2) (назидание) наука (ед. и мн.), навчання, напучування, напучення и напутіння (-ння), направа, (совет) порада, рада. [А чом ти не слухалась, як я тебе навчала? - Казала: проси! А ти слухалась моєї науки? (Тесл.). Банальна і нічим з дією не зв'язана наука в останніх словах цієї драми (Крим.). «Треба казати, що все є найкраще» - Кандід уважно слухав цю науку і безоглядно вірив їй (Кандід). Докучили мені повсякчасні навчання тітчині (Богодух.). Замовк і став слухати їх навчання (р. п. ед. ч.) (Країна Сліпих). Батькового напучування не забувай, сину! (Харківщ.). Вона давно звикла слухати такі напутіння од своєї мачухи і вже не огризалась (Н.-Лев.). Прошу вашої направи, як мені на суді казати (Червоногр.)]. Давать, дать, делать, сделать -ние - давати, дати науку; см. Наставлять, наставить 4. [Надумав дати науку своїм дітям, як їм жити (Н.-Лев.)]. Я не нуждаюсь в ваших -ниях - я не потребую вашої науки (направи), вашого навчання;

3) (инструкция) інструкція, наказ (-зу), (руководство) порадник; (указание) вказівка.

* * *

1) ( действие) наставля́ння, настановля́ння, настано́влення; навча́ння, повча́ння, напу́чування, напуча́ння, напу́чення

2) ( поучение) нау́ка, повча́ння; (указание, совет) напу́чення, напуті́ння

3) (руководство, инструкция) пора́дник

1) (действие) нараховування, налічування, оконч. нарахування, налічення. Путём -ния - нараховуючи, нарахувавши, шляхом (через) нарахування;

2) см. Начёт 2.

* * *

1) ( действие) нарахува́ння, налі́чення, (неоконч.) нарахо́вування, налі́чування

2) ( начисленная сумма) нарахува́ння

обессмыслить позбавляти, позбавити глузду кого.

* * *

несов.; сов. - обессм`ыслить

несов.; сов. - обессм`ыслиться

визначення, о[за]значення, назначення, позначення, значення.

* * *

1) ( действие) позна́чення, познача́ння, значі́ння; відзна́чення, відзнача́ння; показа́ння, пока́зування

2) ( метка) по́значка, ка́рб, -у

заручини (-чин), заручання. Разорвать -ние - розручитися.

* * *

1) ( действие) зару́чення, заруча́ння; обру́чення

2) ( помолвка) зару́чини, -чин

1) см. Огораживание;

2) захист (-сту), захищення, забезпечення, охорона. -ние прав трудящихся - забезпечення (охорона) прав трудящим.

* * *

1) ( действие) обгоро́джування, огоро́джування; відгоро́джування; захи́щення, за́хист, -у, захища́ння; охоро́на; забезпе́чення, убезпе́чення, забезпе́чування, убезпе́чування

2) ( ограда) огоро́жа, огоро́да; ( заграждение) загоро́да, загоро́жа

3)

зло, злоба, злість, лютість (-ости).

* * *

1) ( действие) озло́блення; розлю́чення, розлю́чування

2) ( состояние) озло́блення; ( разъярённость) розлю́чення; ( злоба) злоба́ и зло́ба, злість, род. п. зло́сті