-
21 детина
хлопчина, парубіка, парубійка.* * *хлоп'я́га, хлопчи́ще, паруб'я́га, хлопчи́на -
22 живой
I. см. Жив.II. 1) живий, (редко) живущий. [Казали помер, а він живісінький. Вона й живуща була наче мертва (М. Вовч.)]. Живой элемент (и всё живое, живущее) - живло. [За сонцем усе живло прокинулось (Мирн.)]. Остаться в живых - вижити, (о многих) повиживати. [Мої діти таки повиживали, а сестриних троє померло з обкладу]. Оставлятсь в живых - лишати живого, лишати при життю. [Лишали при життю хлоп'яток. (Св. Письмо)]. Стать живым - відживитися, оживіти. [І дихнув господь на нього, то він відживився (Рудан.)]. Стать живой действительностью, воспринять живой образ - вживитися. [Бачу його, віри не йму: се, кажу, моя думка щоденна, щочасна вживилася (М. Вовч.)]. В живой действительности - в живій дійсності, живцем. [Події в драмі проходять перед нашими очима, показуються живцем, а не в самому тільки оповіданні про них (Єфр.)]. Принимать живое участие - брати пильну (жваву) участь. Задеть кого-либо за живое - дозолити, допекти кому, упекти кого; см. Допечь, Доехать. Ни живой души - ні живого духа (Неч.- Лев.). Живой язык - жива мова. [Словник української живої мови]. Живой человеческий дух - живущий дух людський. Живая вода - вода джерельна, текуча, біжуча. Живая и мёртвая вода (в сказках) - вода живуща й зцілюща, живляща і жертвляща. Живая изгородь - живопліт (р. -плоту). На живую руку - на швидку руч, (на) швидкоруч. [Ніколи було - на швидкоруч зробила];2) (ясный) живий, виразний, ясний. [Усе проминуло, а в споминку - живісіньке, аж сяє (М. Вовч.). Таке виразне стоїть воно перед очима];3) жвавий, моторний, меткий, швидкий. [І натуру маю жваву (Самійл.). Такий жвавий, як рак на греблі (насмешка). Моторна дівчина]; см. Бойкий, Подвижный, Разбитной. Живая женщина, девушка - моторуха. [Там така моторуха - як на шрубах уся]. Слишком живой (о ребёнке) - вертун, вертунчик. [Такий вертун, що й на місці не всидить; так і крутиться, як тая дзиґа]. Делаться живее - жвавішати, моторнішати;4) (лишь о музыке) доскочистий. [А ну йому марш! - і вдали такого доскочистого, аж волосся їжиться (Свидн.)].* * *живи́й; живу́щийв \живой ых [быть, оста́ться] — у живи́х (живи́м) [бу́ти, зали́шитися, лиши́тися, зоста́тися], ви́жити, мног. повижива́ти
\живойая и́згородь — живоплі́т, -пло́ту
на \живой ую ру́ку — ( наспех) на швидку́ ру́ку, нашвидку́, нашвидкуру́ч
-
23 забавный
1) (приятно забавл.) утішний, утішливий, потішний, забавний. [Така тая дитинка втішна була, ще я такої втішненької і не бачила. Таке гарне, утішливе хлоп'я. Якого пісень славних вона співала, якого казочок потішних уміла! (М. Вовч.)];2) (смешной) кумедний, веселий, цікавий. [Кумедне таке кошенятко. Кумедна помилка. Набив собі на лобі таку цікаву ґулю, що не можна було не реготатися]. -ный человек - кумедна людина. -ные приключения - веселі пригоди. Сыграть -ную штуку с кем - зробити (доброго) фиґля кому. [Бачать діти, що старий батько з ними фиґля зробив (Драг.)].* * *заба́вний, уті́шний, поті́шний, ласк. уті́шненький, поті́шненький; ( смешной) смішни́й, куме́дний -
24 кредит
1) (платежеспособность чья) кредит (-ту) чий, (доверие к кому) кредит чий, віра, довіра до кого. [Тепер кредит мій чи моя повага стоїть у Римі на слизькому ґрунті (Куліш)]. Его -дит несколько упал - його кредит підупав, занепав. Потеря -та - утрата кредиту, довіри. Он потерял всякий -дит в моих глазах - я зовсім утратив віру до його. Его -дит плох - його кредит не високо стоїть (не багато варт). Нет ему -дита - нема йому кредиту; нема йому віри;2) -дит (денежный) - кредит (грошевий). Открывать -дит (денежный) кому на что - відкривати (відкрити) кредит кому на що. [Кооперативний банк відкриває кредит сільсько-господарським кооперативам (М. Грінч.). Соціялісти відкинули одностайно нові кредити на дальшу війну (Грінч.)]. Закрыть -дит - закрити, припинити кредит. -дит долгосрочный, короткосрочный - кредит довготерміновий (довгостроковий), короткотерміновий (короткостроковий), кредит на довгий (на короткий) термін. -дит сверхсметный - кредит понадкошторисний, понадобрахунковий. Мелкий -дит - дрібний кредит. Учреждения мелкого -дита - установи дрібного кредиту (кредитування). Касса мелкого -дита - каса, дрібного кредиту (кредитування). Касса взаимного -та - каса взаємокредитування, взаємного кредиту (кредитування). Брать (взять) товар в -дит - брати (набрати, взяти) краму набір (наборг, на віру, боргом); см. Кредитовать, -ся. [Бо вже наборг хлоп не хоче горілоньки брати (Гол.)]. -дит портит отношения - кредит (боргування) псує відносини; кредит (боргування) роздружує друзів;3) кредит (в счётных книгах) - кредит. Занести на -дит счёта - записати на кредит (до кредиту) рахунку.* * *I кр`едитбухг.кре́дит, -уII кред`ит(заём, долг) креди́т, -угосуда́рственный \кредит — фин. держа́вний креди́т
в \кредит — на́борг, бо́ргом
-
25 кузов
1) (экипажа) короб (-ба), васаг (-га), (телеги с грядками) драбинник (-ка). [Хтось ворушився в коробі старого тарантаса (Корол.). Кілька здорових хлопів прискочило до брички, підважили васаг і були-б напевно перекинули (Коцюб.)]. -зов судна - короб (корпус) судна;2) (корзина) козуб (-ба). [Як не гриб, то не лізь у козуб (Номис)];3) (наузень) рійниця.* * *1) (короб, лукошко) диал. ко́зуб, ко́зубень, -бня, ко́роб2) (экипажа, автомашины) ку́зов; ( телеги) ко́роб, диал. васа́г, -а; ( телеги с грядками) драби́нник, драби́ни, -би́н -
26 лоб
р. лба)1) лоб (р. лоба, м. (на) лобі, им. мн. лоби), чоло (им. мн. чола); срв. Чело. [Пани чубляться, а в мужиків лоби болять (Номис). Широкою долонею обтирав собі піт із чола (Франко). Він уклонився, торкнувшись чолом землі (Коцюб.)]. Лоб высокий, низкий - високий, низький лоб, високе, низьке чоло. [Мов хмарами було повите її високе біле чоло (Грінч.)]. С высоким лбом - високолобий, високочолий. [Мов ті діди високочолі, дуби з гетьманщини стоять (Шевч.)]. С выпуклым, крутым лбом - горболобий. С большим лбом - см. Лобастый. Бить, ударить лбом (о баране) - буцати, буцнути. [І баран буцне, як зачепиш (Номис)]. Ударяться, удариться лбами - буцатися, буцнутися, битися, вдаритися (тріснутися) навлобки. [Тріснулися навлобки барани (Кролевечч.)]. Подкатывать глаза под лоб - пускати очі під лоба, (диал.) завірати очі. Медный лоб - мід(я)не чоло, безчільник, нахабний дурень. Лоб широк, а в голове тесно - під носом косити пора, а на розум не орано. Выше лба уши не растут - вище тину лобода не бува. Хлоп его в лоб, да в мешок - цок у лобок, та в писану кайстру. Как поленом по лбу - як обухом по голові. Лбом стены не прошибёшь - головою (лобом) муру не проб'єш. Будь он семи пядей во лбу - будь у нього розуму аж понад голову, будь він (з його) і наймудріша голова. Лоб забрили - зняли чуба. Всадить себе пулю в лоб - пустити собі кулю в лоба;2) (фронтон) чоло - см. Перёд 1;3) (бой в молоте) чоло, фана, (иногда) бана;4) Лоб бараний, геол. - баранячий лоб, кучерява скеля.* * *1) лоб, род. п. ло́ба; (преим. - чело) чоло́ и чо́ло2)лбы — (мн.: лоботрясы) ло́бурі, -рів, лобуря́ки, -ря́к
-
27 ловкий
1) спритний, (живой, проворный) моторний, меткий, жвавий, проворний, (юркий) в'юнкий, (зап.) звинний, (умелый) зручний, ручий, вправний, (разбитной, сметливый) промітний, тямкий, дотепний, (зап.) змисний, імкливий, ум.-ласк. спритненький, моторненький и т. д. [Цей кіт дуже спритний, не впіймаєте (Звин.). З того ледачого парубка та став такий моторний козак, що ні здумати, ні сказати (Рудч.). Воно хоч і клишоноге, а метке (Кониськ.). На лихо здався він проворний (Котл.). А сам був хлопець ручий і на всі вигадки митець (Свидн.). В'юнкий хлопець (Яворн.). А промітний він: оце повернувся, купив горшків, продав та купив обіддя (Канівщ.)]. -кий танцор - зграбний (ручий, звинний) танцюрист(а), вправний танцюрист(а), (фам.) танцюра ручий. -кий делец - вправний (меткий) ділок, спритний ділок (р. -ока), митець; срвн. Ловкач. -кий плут мошенник - спритний (промітний, пронозуватий) пройдисвіт, шахрай, крутій. Он -кий малый (парень) - з його моторний хлопець (хлопчина, хлоп'яга), (насм.) з його моторяка, з його крутій хоч-куди. -кий дипломат - спритний дипломат. Вишь ты какой -кий! - ач (чи ти ба) який спритний! -кое движение - спритний (зручний) рух. [Спритним рухом видравшись із рук (Черкас.). Зручним рухом уловив собачку за спинку (Крим.)]. -кая женщина - спритниця, моторуха, (ласк.) моторушка;2) (удобный, о вещи) зручний, вигідний, імкий, (сподручный) хваткий, похватний, (мёткий) замашний, кидкий. [Замашна коса (Чуб. III). Кидка грудка (Полт.)];3) (меткий) влучливий, влучкий; влучний. -кий стрелок - влучливий (влучкий) стрілець. -кий удар, выстрел - влучний удар, постріл. -кий ответ - влучна відповідь.* * *1) (искусный, проворный) спри́тний, згра́бний, метки́й, уда́тний; зуга́рний, промітни́й; ( умелый) впра́вний; ( меткий) влу́чний; ( удачный) вда́лий2) ( удобный) зру́чний, вигі́дний -
28 маломощный
1) малосилий, малосильний, легкосилий, кволий. [Малосила людина. Легкосиле хлоп'я];2) техн. - малопотужний;3) геол. - маломогутний;4) см. Малоимущий.* * *1) (малосильный, слабый) малоси́льний3) техн. малопоту́жний, малоси́льний -
29 мальчиковый
хлопча́чий, хлоп'я́чий -
30 мальчишка
хлопчак, хлопчисько, хлопцюга, дітвак. [Хіба-ж Петро парубок? він іще хлопчак (Звин.). Боже мій! що це за хлопчисько! (Крим.) Ну вставай, хлопцюго (Млак.)]. -чишки (соб.) - хлопчиська, хлопчацтво, (шутл.) жолдачня.* * *1) хлопча́к, -а, хлопчи́сько, хлопі́йко2) см. мальчик 2) -
31 мальчуган
ласк.хлопча́к, -а, хлопчи́на, хлопчи́сько, хлопі́йко -
32 молодой
1) молодий (в песнях также молод). -до-зелено - молоде-зелене, молоде-розумом не дійшле. -дой человек - молодий юнак (-ка), парубок (-бка), (фамил.) молодько (-ка), молодан (-на), молодяк (-ка), парубчина, козачина. [Наїхали старости, й молодик за ними (Шевч.)]. Скажите, пожалуйста, -дой человек - скажіть, будь ласка, молодче (юначе, паничу). -дая женщина - молода жінка. -дые люди - молоді люди, люди молодого віку, молодята (-дят). Побыть -дым (холостым) человеком - помолодикувати, молодиком пожити. -дые годы, лета - молоді літа, молодий вік, (поэт.) молодощі (-щів и -щей). [І нащо літа молоді марно по світу розсіватимеш? (М. Вовч.). Не тратьмо надії в літа молодії (Л. Укр.)]. В -дых летах - см. Молодость (В -сти) и Лето 3. Быть -дым, в -дых летах - бути молодим, молодіти. [Мені вже самотному та й не молодіти (Гліб.)]. Дважды -дому не бывать - двічі молодим не бути, двічі не молодіти. Он (был) моложе меня - він (був) молодший за мене (від мене, проти мене), ніж (як) я. В нашей семье он был моложе меня - у нашій родині (сім'ї) він був підо мною. [У батьків моїх була велика сім'я: два брати і сестра - старші за мене, та ще підо мною три сестри (Кониськ.)]. Годами он старее меня, но по службе моложе - на роки він старший на (від, проти) мене, але на службі він підо мною. Самый -дой - наймолодший, що-наймолодший. -лод летами, да стар делами - віком молодий, та розумом старий; хоч і молодий ще, а старечий розум має (Номис). Из -дых да ранний - мале курча, та вже летюче. Умом -лод - розумом недійшлий, хлоп'ячого розуму. Он человек уже не -дой - він чоловік уже не молодий (літній), не молодого (не першого) віку, поважного віку, не перволіток (-тка). Казаться (более) -дым, -дою - см. Молодо. -дой месяц - молодик, новик, новак (-ка), молодий (новий) місяць. [Зійшов місяць, ще й новик (Чуб. V)]. -дые побеги (дерева) - молоді пагони (пагінки, парости, паростки), молоде пагіння, памолодь (-ди). -дое дерево (с неотверд. корой) - молоде (свидувате) дерево. -дое вино, пиво - молоде вино, пиво;2) -дой, -дая, -дые (жених и невеста) - молодий, молода, молоді, молодята; срв. Молодожён. [Вік вам довгий і розум добрий, красні молодята! (М. Вовч.)].* * *1) прил. молоди́й\молодой челове́к — а) (о юноше, холостом мужчине) па́рубок, -бка, юна́к, -а, молоди́й чолові́к, коза́к, -а, молоде́ць, -дця́; молоди́к, -а; диал. ле́ґінь, -ґеня; б) (обращение к юноше - зват.) па́рубче, юна́че, хло́пче, молоди́й чолові́че, коза́че, моло́дче
2) в знач. сущ. молоди́й, -о́го -
33 мужеский
чоловічий, (редко) мужеський, музький, (мужественный) мужні[и]й. [У мене мужній дух, а сила женська (Куліш)]. -кий пол - чоловіча (хлопчача) стать. Ребёнок -кого пола - дитина чоловічої стати, дитина-хлопець. -кий род, грам. - чоловічий рід (р. роду). -кое училище - хлоп'яча (парубоча) школа, школа для хлопців.* * *см. мужской -
34 мужской
чоловічий, (редко) мужеський, (диал.) мужичий, (редко) мужчинський. [Чоловічий голос (Грінч.). Вона й справді багато-дечого тямить і в чоловічому господарстві (Н.-Лев.). Останній мужеський представник славного роду князів Острозьких (О. Левиц.). Дві голови - мужича і жіноча (Март.). Я оддам йому чоботи, щоб переробив підбори, а то зробив такі, як у мужчинських чоботях (Проскурівщ.)]. -кая роль - чоловіча роля. [Всі чоловічі ролі грали селяни (Грінч.)]. -кой портной - чоловічий кравець (-вця). -кая причёска - чоловіча зачіска. -кое платье - чоловіче вбрання. -кое седло - чоловіче сідло. -кое училище - хлоп'яча (парубоча) школа, школа для хлопців.* * *чолові́чий\мужской пол — биол. чолові́ча стать; собир. чоловіки́, -кі́в
мужска́я ри́фма — поэт. чолові́ча ри́ма
-
35 некритичность
некритичність, безкритичність (-ности). [Хлоп'яча безкритичність (в історії) (Куліш)].* * *некрити́чність, -ності -
36 немножечко
нрч. небагатечко, трошечки, (редко, зап. трошечка), (диал.) трішечки, (детск.) трісі, трісюні, тріньки, трінюні, трінюсі, трісі-трісюні, (перен.) капелечку, капели[ю ]ночку, крихточку, жмінечку, на макове зерно (зерня, зернятко), на мачиночку дрібнюню, з комареву ніжку. [Небагатечко є дома травички (Тесл.). Я-б хотів хоч трошечки поговорити з вами (Грінч.). Ні, я трошечки, трісі-трісюні повірила, - як на мачиночку дрібнюню (Грінч.). Голос баритоновий, трошечка хрипуватий (Франко). Ще є грошей трішечки (Звин.). Хоч-би тобі на макове зерно що зробив, - анічогісінько! (Кониськ.). Підсунеться хлоп'я на макове зерня (Основа 1862)]. Дайте коть -ко - дайте хоч трошечки (небагатечко, капелиночку).* * *нареч. уменьш.-ласк.тро́шечки, трі́шечки, небага́течко -
37 ненависть
ненависть, зненависть (-ти), (редко) ненавищі (-щів) до кого и проти кого. [Що- ж, тільки той ненависти не знає, хто цілий вік нікого не любив (Л. Укр.). І гніт чужинців, і ненависть, і власна кволість, і одчай (П. Тичина). Хлоп'я забуде свою ненависть проти батька (Крим.). Вона лише ридає з ненависти (Михайлич.). Я починаю чути зненависть до неї (Коцюб.). Звенависть узяла гору над коханням (Грінч.). Забреніли нотки такої огневої зненависти, що мороз пішов за спиною (Васильч.). Тут уперше батько його вчив зненависти до поліцаїв (Ле). Очі заогнилися ненавищами (Васильч.)]. Питать -висть к кому - плекати (мати) (з)ненависть до кого, проти кого. Проникнутый -тью - про(й)нятий, пере(й)нятий, напоєний (з)ненавистю. [По розбурканих землях гримить нога напоєних звенавистю пролетарів (Влизько)]. По -ти - з ненависти, через ненависть.* * *нена́висть, -ті, знена́висть -
38 неугомонный
невгамовний, невгамований, невгомо[і]нний, нев[у]гавний, невгавущ[ч]ий, (диал.) безгамульний; (безостановочный) безугавний, безупинний, невпинний, безнастанний; (непоседливый) непосидющ[ч]ий; (неусыпный) невсипущий; (беспокойный) невпокійний, неспокійний. [Тихе море спокою навчило невгамовнеє серце моє (Л. Укр.). «Яким способом ви гадаєте досягти свого?» - допитувався невгамовний Стемпковський (Ор. Левиц.). Він невгамований, що стосується до вигадок у жартах (Н.-Лев.). А-а, та й невгомонний-же який! (Мирний). «Оксано! не спи!» - гука невгомонний наглядач (Крим.). Невгомонна щебетушка (Франко). Невгавні коники завели у траві таке сюрчання, аж у вухах ляскотить (Мирний). Чув розмову невгавущу (М. Вовч.). (До берега) біжать хлоп'ята невгавучі - і сміх, і гук, і галас навкруги (Грінч.). От-то який безгамульний! - та сядь, та хоч трохи посидь! (Яворн.). Невпинний моря шум (Франко). Безталання невсипуще і нам усміхнеться (Шевч.)]. -ный человек - невгомо[і]нна (невгамовна, неспокійна, непосидюща) людина; срв. Неугомонник, -ница.* * *невгамо́вний, невгомо́нний неуга́вний, непогамо́вний, непогамо́ваний невгаву́чий, невгаву́щий; невпокі́йливий -
39 ну-ка
а ну-ка, междом. ану-но, ану-лиш, ану лишень, ану, ось ну лишень, (ну же) ну-бо; специальнее: (давай) давай (-же), (мн.) нуте (-ж), ануте, давайте (-ж), (при обращении в 1-м лице мн.) нумо (-ж), анумо, нум (-же), (вульг.) ке, ке лиш, ось ке лишень, (мн.) ке(ть)те, а ке(ть)те; срв. Ну 1. [Ану-но підійди! (Звин.). Ану лиш, годі тобі лежати! (Сл. Гр.). Ану лиш, новобраний зятю, став могорича! (Гоголь). Ану, злазь з дерева! (Брацл.). Ось ну лишень, ягідко моя, благослови попліч сісти! (Кониськ.). Ну-бо, чоловіче вилазь-но з мішка! (Гоголь). Ануте, ще по-нашому (почитайте), нуте! (Тесл.). Ануте, хлоп'ята, на байдаки! (Шевч.). Нумо, друзі, ще по чарці? (Вороний). Нум-же! до праці берись! (Грінч.). А перед читанкою ке лиш вип'ємо (Мова). Ось ке лишень вип'ємо! (Мова). А кете, приймемось і ми за те-ж (Квітка)].* * *межд.ану́, ану́ лиш (лише́нь); (при обращении в первом лице мн.) ну́мо, нум, ну́мте; ( нуте) ну́те; (давай, давайте) дава́й, дава́йте, дава́ймо -
40 парнишка
паруб'я (-б'яти), парубча (-чати), парубченя (-няти), пароб'я (-б'яти), хлопчина. См. Паренёк.* * *хлопчи́на, хлопчи́сько м., с., хлопча́к, -а, хлоп'я́к, -а, парубча́к, -а, ( поменьше) парубча́, -ча́ти; хлопа́к, -а
См. также в других словарях:
ХЛОП — 1. ХЛОП1 (разг.). 1. в знач. сказуемого. Хлопнул (фам.). «И хлоп меня по роже.» Некрасов. «Хлоп меня в висок.» Некрасов. «Я поскорее дверью хлоп.» Пушкин. «Она хлоп, хлоп глазенками, да и заплакала.» Лесков. Хлоп рюмку водки! 2. в знач.… … Толковый словарь Ушакова
ХЛОП — 1. ХЛОП1 (разг.). 1. в знач. сказуемого. Хлопнул (фам.). «И хлоп меня по роже.» Некрасов. «Хлоп меня в висок.» Некрасов. «Я поскорее дверью хлоп.» Пушкин. «Она хлоп, хлоп глазенками, да и заплакала.» Лесков. Хлоп рюмку водки! 2. в знач.… … Толковый словарь Ушакова
ХЛОП — 1. ХЛОП1 (разг.). 1. в знач. сказуемого. Хлопнул (фам.). «И хлоп меня по роже.» Некрасов. «Хлоп меня в висок.» Некрасов. «Я поскорее дверью хлоп.» Пушкин. «Она хлоп, хлоп глазенками, да и заплакала.» Лесков. Хлоп рюмку водки! 2. в знач.… … Толковый словарь Ушакова
хлоп — См. скоро … Словарь синонимов
хлоп — межд. Разг. 1. Употр. для обозначения резкого звука, шума, вызванного ударом, выстрелом и т.п. А дятел по стволу х., х.! 2. в функц. сказ. Обозначает быстрые короткие действия (по зн. хлопать, хлопнуть, хлопаться, хлопнуться). Х. на землю и лежит … Энциклопедический словарь
ХЛОП — ХЛОП, в знач. сказ. (разг.). 1. Хлопнул (в 1, 2, 4 и 5 знач.). Х. в ладоши. Х. дверью. Х. выстрел! Х. весь стакан! 2. Хлопнулся. Х. на пол! Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
ХЛОП — (польск. и малор.). Крестьянин. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка. Чудинов А.Н., 1910. ХЛОП прежнее название крестьянина в Польше и Малороссии. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка. Павленков Ф.,… … Словарь иностранных слов русского языка
хлоп — 1 вигук незмінювана словникова одиниця хлоп 2 іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
Хлоп — I нескл. ср. разг. Звук удара, хлопка или выстрела. II предик. разг. Обозначение удара, хлопка или выстрела как действия. III предик. разг. 1. Обозначение внезапного падения как действия. 2. Обозначение броска с размаху как действия. 3. О… … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
Хлоп — I нескл. ср. разг. Звук удара, хлопка или выстрела. II предик. разг. Обозначение удара, хлопка или выстрела как действия. III предик. разг. 1. Обозначение внезапного падения как действия. 2. Обозначение броска с размаху как действия. 3. О… … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
хлоп'я — іменник середнього роду, істота … Орфографічний словник української мови
