удар+лёсу

маятник, (редко) маяч (-ча), маховик (-ка), вагало, вагальце, (полон.: зап.) вагадло. [Раптом лунає гучний удар маятника од метронома, що вибиває секунди (Короленко). Я не гадав, щоб людині можна було бути отаким маячем з годинника (Кониськ.). Годинник із вагадлом (Павлик)].

* * *

1) (в пространстве) початок (-тку) и (зап.) початок (-тку). [От початок дошки, а от кінець її (Київщ.). Нитки так попереплутувалися, що й не знайдеш ні початку, ні кінця (Київщ.). Початок (Шевченкової) поеми «Княжна» (Доман.)]. В -ле книги - на початку книжки (книги). От -ла до конца - від початку (від краю) до кінця (до краю). [Перейдімо поле від початку до кінця (від краю до краю) (Київщ.)]. -ло долины - верхів'я (початок) долини. Брать -ло - починатися, (реже) зачинатися. [Наша річка зачинається десь дуже далеко (Звин.)];

2) (во времени) початок и (зап.) початок, почин (-ну), починок (-нку), начаток (-тку), (зачало) зачало, зачаток (-тку). [Початок і не можна знать, відкіля взявся (Номис). Був початок осени (Грінч.). Перед початком учення (Васильч.). Тихо лину до ясного краю, де нема ні смерти, ні почину (Грінч.). Починок словесности руської (Куліш)]. Не иметь ни -ла, ни конца - не мати ні початку (ні почину), ні кінця (ні краю, ні кінця- краю). Нет ни -ла, ни конца - нема(є) ні початку (ні почину), ні кінця (ні краю, ні кінця- краю), нема(є) початку (почину) і кінця (краю, кінця-краю). [Душі почину і краю немає (Шевч.)]. В -ле - см. Вначале. В -ле чего - на початку чого. [На початку нового семестру (Київ)]. В самом -ле чего - а) на самому початку, наприпочатку чого; б) з почину, з починку; срв. ниже С самого -ла а и Сначала; в) (в зародыше) в зародку, в зароді, (в корне) в корені. [Удар, що мав їх усі (надії) в зароді розбити (Франко)]. В -ле жизни - на початку (свого) життя. В -ле своего поприща - на початку свого життьового шляху (своєї кар'єри). -ло весны - початок весни, провесна, провесень (-сни). В -ле весны - на початку весни, на провесні. -ло года - початок року. В -ле года, месяца - на початку року, місяця. -ло мира - початок (первопочаток) світу. [До початку сього світа, ще до чоловіка (Рудан.). Допитувався про первопочаток світу (Крим.)]. От -ла мира - від початку світа, відколи світ настав (зачався). -ло пятого (часа) - початок на п'яту (годину). В -ле пятого - на початку п'ятої. Для -ла (для почина) - на початок, на почин, для почину. [Дав йому п'ятсот карбованців на початок господарства (Грінч.). Дайте нам на почин (Грінч. III). Коли досі не бив ні разу, то виб'ю для почину (Мова)]. О -ле этого ещё и не думали - про початок цього ще й не думали, ще й заводу того нема(є) (не було). От -ла - з початку, з почину; срв. Искони. [Не заповідь нову пишу вам, а заповідь стару, котру маєте з почину; заповідь стара, се слово, котре ви чули з почину (Біблія)]. От -ла до конца - від (з) початку (з почину) до кінця, (диал.) з початку до останку. [Чоловікові не зрозуміти всього з почину та й до кінця (Куліш). З початку до останку він цілий вік не вилазить з чужої роботи (Звин.)]. По -лу - з початку, з почину. [З почину знати, яких нам треба ждати справ (Самійл.)]. Судить по -лу о чём - робити з (на підставі) початку висновок про що, висновувати (сов. виснувати) з (на підставі) початку що. С -ла существования чего - відколи існує що. С -ла существования мира - відколи існує світ, як світ стоїть (настав), як світ світом. С самого -ла - а) з (від) самого початку (почину), з почину, з починку, з (самого) зачала, з самого першу; см. ещё Сначала. [З самого початку виявився іронічний погляд на діячів у комедії (Грінч.). Російська держава від самого почину була заразом азійською державою (Куліш). З почину були самовидцями (Куліш). Він щось почав був говорити, да судді річ його з починку перебили (Греб.). Треба усе з зачала і до ладу вам розказати (М. Вовч.). Якби я знав (це) з самого першу, то я-б тоді сказав (Квітка)]; б) (прежде всего) з самого початку, насамперед, всамперед, передусім, передовсім. [Насамперед я перекажу вам зміст книжки (Київ)]; в) (сразу, немедленно) з самого початку, зразу, відразу. [Ми тільки-що наткнулись, він так-таки зразу і почав лаятись (Новомоск.)]. Начать с самого -ла - почати з самого початку (від самого краю). [Я почну від самого краю (Кониськ.)]. С -лом двадцатого столетия - з початком двадцятого століття (Вороний). Брать (вести) -ло - брати початок (почин), (роз)починатися. Иметь -ло в чём - мати початок (почин) у чому, починатися в чому и з (від) чого. Полагать, положить, давать, дать -ло чему - покладати (робити), покласти (зробити) початок чому и чого, давати, дати початок (почин) чому, (редко) скласти (закласти, зложити) початки чого, (основывать) засновувати, заснувати, закладати, закласти що; (показывать пример) давати, дати привід. [Шекспір поклав початок сьогочасної комедії (Рада). Я не скупий на подяку і, щоб зробити початок, пораджу… (Куліш). Леся Українка дає почин індивідуалістичній поезії (Рада). Я діла власного зложив початки (Біл.-Нос.). Другу тисячу доклав, а хліб продам, то з баришів закладу третю (Тобіл.). Як ви дасте привід, то й инші сядуть на коней (Н.-Лев.)]. Получать, получить -ло от чего - починатися, початися, ставати, стати з (від) чого, походити, піти, виходити, вийти, по(в)ставати, по(в)стати з чого; срв. Происходить 2. [З тої коняки і почалися наші коні (Рудан.). Як і від чого все стало? (Самійл.)]. -ло этого идёт от чего - це бере початок (почин) (це починається) з (від) чого. -ло этого рода идёт от такого-то - цей рід походить (іде) від такого-то. Доброе -ло полдела откачало (- половина дела) - добрий початок - половина справи (діла); добрий початок (почин) до кінця доведе; добре почав, добре й скінчив. Не дорого -ло, а похвален конец - не хвались починаючи, а похвались кінчаючи. Лиха беда -ла - важко розгойдатися, а далі легко;

3) (причина) початок, причина, (источник) джерело. [В цих оповіданнях землю показано, як невичерпне джерело вічної астрономічної казки (М. Калин.)]. -ло -чал - початок початків, причина причин, джерело джерел, первопочаток (-тку), первопричина, перводжерело. -ло света (оптич.) - (перво)джерело світла. Вот -ло всему злу - от початок (причина, корінь) всього лиха (зла);

4) (основа) основа, (возвыш.) начало, (принцип) принцип (-пу), засада. [Життьова основа людини є той самий принцип, що надихає природу (М. Калин.). Охопити в статті цінності великої культури, щоб у тисячі рядків нерозривно сплелися порізнені начала (М. Калин.)]. Доброе, злое -ло - добра, недобра основа, (возвыш.) добре, недобре начало. Духовное и плотское -ло - духова (духовна) і матеріяльна основа, духовий (духовний) і матеріяльний принцип. -ла жизни - життьові основи (засади). -ло возможных перемещений - принцип можливих переміщень;

5) -ла (мн. ч.) - а) (основные принципы науки, знания) основи, засади чого. -ла космографии, математики - основи (засади) космографії, математики. Основные -ла - основні засади (принципи); б) (первые основания, элементы) початки (-ків) чого; срв. Начатки 2 а. -ла знания - початки знання; в) (основания) основи, підстави (-тав), засади (-сад), принципи (-пів). [Перебудування світу на розумних основах (М. Калин.). Ми збудували нову армію на нових засадах, для нових завдань (Азб. Комун.)]. -ла коллегиальные, комиссионные, компанейские, корпоративные, паритетные, полноправные - засади (реже підстави) колегіяльні, комісійні, компанійські (товариські), корпоративні, паритетні (рівні, однакові), повноправні. На коллегиальных, комиссионных -лах - на колегіяльних засадах (колегіяльно), на комісійних засадах. На -лах хозрасчета - на підставі госпрозрахунку. Вести дело на компанейских -лах - провадити підприємство (справу) на компанійських засадах;

6) (коренное вещество) основа, (материя) речовина, матерія, надіб'я (-б'я). Горькое -ло - гірка основа (речовина), гіркота. Красящее - ло - фарбовина, фарбник (-ка и -ку), красило. Коренное -ло кислоты - корінна основа кислоти;

7) (химич. элемент) елемент (-та);

8) - а) (власть) влада, уряд (-ду), зверхність (- ности); срв. Начальство 1. Быть, находиться под -лом кого, чьим - бути (перебувати) під владою (рукою) в кого, чиєю, бути під урядом (проводом) чиїм, бути під зверхністю чиєю, бути під ким. Держать -ло, править -лом - перед вести; (править) керувати, правити ким, чим, де, старшинувати над ким, над чим, де; см. Начальствовать 1; б) см. Начальник;

9) церк. - а) (начальные слова, -ные молитвы) початок молитви, початкові молитви, (возвыш.) начало. Творить -ло - правити начало; б) (первая ступень иночества) новоначало, новопочаток (-тку). Положить -ло - закласти новопочаток, взяти постриг, постригтися в ченці (о женщ.: в черниці). Быть под -лом - бути (перебувати) під чиєю рукою, бути під керуванням (під наглядом) у кого, чиїм, бути на покуті. [Під рукою того старця перебувало троє послушників (Крим.)]. Отдать кого под -ло кому - здати кого під чию руку (під чиє керування);

10) -ла (чин ангельский) церк. - начала (-чал), початки (-ків).

* * *

1) поча́ток, -тку, почи́н, -у, почина́ння

2) (первоисточник, основа) осно́ва, пе́рвень, -вня; ( причина) причина, початок

3)

4)

5) (научный закон, правило) принцип

6) (ед.: о начальнике, главе) начальник

I. мест, неопр. хтось, (при имени, фамилии ещё) такий (собі), якийсь собі; один якийсь (такий), на ім'я; один якийсь (такий), на прізвище; срв. Некий 1. [Байку українську після Гребінки репрезентують провінціяли: такий собі Мазюкевич в 50-х роках у Київі видав чотирнадцять байок Крилова в українському перекладі (М. Зеров)]. -то Шмидт рассказывал мне, что… - такий (собі) Шмідт (один такий (якийсь), на прізвище Шмідт,) розповідав мені, що… -то в сером - хтось у сірому. [Андреєв полюбляє схематичні персонажі: Хтось у сірому, Той, що дістає поличинки, - такі їх імена (М. Зеров)].

II. (Не кто) мест. указат.-отриц.

1) (никто не) ніхто не; (не кто иной) не хто(сь) инший, ніхто инший. -то тебя просил - ніхто тебе не просив. Не кого зовут, - тебя - не кого(сь) иншого кличуть (нікого иншого не кличуть), а тебе; не кого(-ж) кличуть, як тебе. Не кому говорят, что не тебе - не кому(сь) иншому кажуть (нікому иншому не кажуть), а тобі;

2) (с переносом удар. на отрицание - в косв. пад.). Некого - нема(є) (прош. вр.: не було, буд.: не буде) кого, нікого. Мне -го просить об этом - мені нікого (мені нема кого, я не маю кого) просити про це. Некому - нема(є) кому, нікому. [Нема кому запитати, за що їх убито (Шевч.). Розкрив-би я своє серце, та нікому (Куліш)]. Некем - нема(є) ким, ніким. Не за кого - нема(є) за кого, ні за кого. Не к кому - нема(є) до кого, ні до кого. Не на ком - нема(є) на кому, ні на кому. Не о ком - нема(є) про (за) кого, ні про кого, ні за кого. Не от кого - нема(є) від кого, ні від кого. [Ні від кого мені піти з дому, бо сама (одна) дома (Вовчанщ.)]. Не при ком - нема(є) при кому (кім), ні при кім. [Трудно; нема при кім нам жити (Л. Укр.)]. Не с кем - нема(є) з ким, ні з ким. [Ні з ким буде поплакати (Шевч.)]. Не у кого - нема(є) в кого, ні в кого. [Ні в кого було спитать (П. Тичина)].

* * *

I. мест. неопр.

I. щось, (кое-что) дещо, (как сщ.) дещиця. [Я маю сказати вам щось (дещо) (Київ). Може в цій книжці є щось путнє (Кандід). Я маю дещо братові переслати (М. Вовч.). Ми хочемо розказати дещицю про місяць (Дещо)]. -то весьма удивительное - щось вельми дивне. -то невообразимое - щось неуявленне. -то поразительное - щось разюче, (невероятное) щось неймовірне. Взгляд и -то - погляд і дещо. -то иное - що (щось) инше. [Радить йому зовсім що инше, ніж досі правив (Кониськ.)].

II. Нечто - см. Нешто.

II. Не что) мест. указат.-отриц.

I. 1) (ничто не) ніщо не; (не что иное) не що(сь) инше, ніщо инше. -то в лесу трещит, что не медведь ломится - не що(сь) инше в лісі тріщить (ніщо инше в лісі не тріщить), а ведмідь преться (суне). -то возьмёшь - нічого не візьмеш. -то ему сделаешь - нічого йому не зробиш, (ничего с ним не поделаешь) нічого з ним не вдієш;

2) (с переносом удар. на отрицание - в косв. пад.). Нечого - нема(є) (прош. вр.: не було, буд.: не буде) чого, нема що, нічого; срв. Нечего 2 (отдельно). [Нема чого відписувати їм (Грінч.). Нічого з чужої мови на нашу перекладати (Крим.)]. Мне -го дать вам - мені нічого (мені нема чого, я не маю що или чого) дати вам. -го делать - а) нема чого (нічого) робити. Мне -го делать - я не маю що робити; б) нічого робити, (ничего не поделаешь) нічого не вдієш. От -го делать - зні[е]чев'я, від (з) нічого робити. [Знічев'я навіть згодилась дивитись, як розпинали трьох злочинців (Л. Укр.)]. -го сказать! - нівроку! нема що (й) казати! [Добра компанія буде, нівроку! (М. Левиц.)]. Больше (дальше) -го сказать - більше нема чого (нічого) сказати; (да и всё тут) та й годі! годі! [Сміх, та й годі! (Шевч.). Добре мені так, що годі! (М. Вовч.)]. Нечему - нема(є) чому, нічому. -му удивляться - нема з чого (на що) дивуватися, (незачем) нема чого дивуватися. Нечем - нема(є) чим, нічим. Не за что - нема(є) за що, ні за що. Не к чему - нема(є) до чого, ні до чого. Не на чем - нема(є) на чому, ні на чому. -чем сесть - нема на чому (ні на чому) сісти. «Спасибо!» - «-чем» - «Дякую!» - «Нема за що (ні за що)». Не на что - нема(є) на що, ні на що, нема(є) за що, ні за що. -что купить хлеба - нема(є) за (на) що (ні за (на) що) купити хліба. Не от чего - нема(є) від чого, ні від чого, нема(є) з чого, ні з чого. Не с чем - нема(є) з чим, ні з чим.

II. Нечто, нрч. (народн.) - (ничего) нічого; (вестимо) звичайно, звісно, а звісно, авжеж; (пожалуй) (не)хай і так; (ладно) гаразд, ну-ну. Дать то бы -то, да было бы за что - дати не важко (не страшно), аби було за що. «Бывал ли ты в Москве?» - «-то» - «Чи ти бував у Москві?» - «Звичайно (Авжеж, Звісно)». «Берёшь, что ли, полтину?» - «-то, давай» - «Береш півкарбованця,чи що?» - «Гаразд (Ну-ну), давай».

* * *

отвесить и отвешать відважувати, відважити що. -сить два фунта сахару - відважити два фунти цукру. -ть кому поклон - віддавати (віддати) поклін, чолом віддавати (віддати) кому, низенько вклонитися кому. -сить кому удар - завдати кому удару. -сить кому пощёчину - ляпаса дати кому, ляснути (затопити) кого по пиці, (вульг.) дати кому в морду, по морді. Отвешенный - відважений; (поклон) відданий.

* * *

несов.; сов. - отв`есить

1) ( взвешивать) відва́жувати, відва́жити

2) ( отвесом) спец. відві́шувати, відві́сити

отразить

1) відбивати, відбити, відпирати, відперти, відгромлювати, відгромити. -жать нападение, удары - відбивати (відпирати) напад, відбивати удари. [Відпираючи напад за нападом, прямував Мелецький до Хотина (Куліш)]. -жать силу силою - відпирати силу силою;

2) (опровергать) збивати, збити. -зить доводы - збити доводи;

3) физ. - відбивати, відбити, відкидати, відкинути, (о свете) відсвічувати, відсвітити, (о звуке) відгукувати, відгукнути, віддавати, віддати. Зеркало -жает (от себя) солнечные лучи, (в себе) предметы - дзеркало відбиває (відкидає) від себе сонячне проміння, відбиває в собі речі. Высокие стены -жали звук - високі стіни відбивали (відгукували, віддавали) звук. -зить на (в) себе - відбити на (в) собі. Литература -жает в себе жизнь - література (письменство) відбиває в собі життя. Отражённый - відбитий.

* * *

несов.; сов. - отраз`ить

1) (удар, нападение) відбива́ти, відби́ти

2) (возражение, нападки) відбива́ти, відби́ти, ( возражать) запере́чувати, запере́чити; ( опровергать) спросто́вувати, спростува́ти

3) ( отбрасывать в обратном направлении) физ. відбива́ти, відби́ти, відкида́ти, відки́нути

4) ( воспроизводить изображение) відбива́ти, відби́ти, відобража́ти и відобра́жувати, відобрази́ти; віддзерка́лювати, віддзерка́лити

поразить

1) (наносить удар) уражати, уразити, побивати, побити кого чим, (попадая) улучати, улучити кого. [Ударити кого ножем. Ударив його в саме серце. Трудно рану гоїти, а не вразити (Приказка). Де я мрію, там я вцілю, де я важу, там я вражу (Гол.). Хай на тебе х(в)ороба ударить. А побий тебе джума]. -зить кого болезнью, слепотою - ударити кого и на кого х(в)оробою, сліпотою; побити кого х(в)оробою, сліпотою. [І пішов Сат на з-перед Господа та вдарив Йова лютою проказою від підошов аж до тім'я (Св. Пис.). На людей-же, що були під дверима в будинку, вдарили сліпотою (Св. Пис.)]. Его -зила слепота - його побила сліпота или його побило сліпотою. -зить столбняком, контрактурой - справчити, правцем поставити кого. [Та це вже два місяці, як його отак справчило (Полт.)]. -зить громом - ударити громом. -зить пулей - влучити кулею кого. Ослепительный свет неприятно -жал глаза - сліпуче світло неприємно разило (вражало) очі. -жать, -зить неприятеля - побивати, побити ворога; срв. Разбить. [За козацькі і за тії пречистії сльози побив Петра, побив ката на наглій дорозі (Шевч.)];

2) (производить сильное впечатление) уражати, разити, уразити, ударяти, ударити. [Море вразило його своєю красою. Поглянь по городах, по містечках, - усюди вдарить тебе слід русько-польської старосвіччини (Куліш)]. - зить кого удивлением, неожиданностью - дивом вразити, здивувати кого, вразити несподіванкою кого. Эта печальная весть глубоко -зила его - ця сумна звістка дуже (тяжко) вразила (прибила, приголомшила) його. Это событие -жает меня - ця подія вражає, дивує мене. Это -жает воображение - це вражає, захоплює уяву. -зить до глубины души - (описат.) живим вразом вразити, в саме серце вразити, (удивить) великим дивом здивувати кого. Поражённый -

1) ударений, улучений, уражений. -ный саблею, кинжалом - ударений шаблею, ґинджалом. Стоял словно громом -ный - стояв, наче громом ударений. -ный пулею - улучений кулею. -ный болезнью, слепотою - побитий, ударений х(в)оробою, сліпотою; (о частях организма: повреждённый) уражений х(в)оробою, увереджений. -ный столбняком - справчений;

2) (удивлённый, огорчённый) уражений. Он был неприятно -жён неожиданностью - він був неприємно вражений несподіванкою. -жённый смертью сына - вражений (прибитий, приголомшений) смертю сина. -ный мыслью - вражений думкою. -ный удивлением - дивом уражений, здивований.

* * *

несов.; сов. - пораз`ить

1) уража́ти и ура́жувати, ура́зити и урази́ти, поража́ти, порази́ти; ( ударять) ударя́ти, уда́рити; ( попадать) влуча́ти, влу́чити

2) ( разбивать) розбива́ти, розби́ти; ( побеждать) побива́ти, поби́ти

3) ( производить впечатление) вража́ти, вра́зити; ( удивлять) дивува́ти, здивува́ти; ( ошеломлять) приголо́мшувати, приголо́мшити; ( захватывать) захо́плювати, захопи́ти

4) юр. поража́ти, порази́ти

охотн. цькувати.

* * *

диал.; несов.; сов. - п`орскнуть

1) ( фыркать от смеха) по́рскати, порсну́ти, пирскати, пи́рснути, пи́рхати, пи́рхнути

2) (бросаться, убегать) по́рскати, порсну́ти

3) (несов.: нанести удар) порсну́ти

пошататься, пошатнуться

1) похитуватися, хитатися, похитатися, похитнутися, схитнутися, хитнутися, (обыкновенно с отрицанием) ухитнутися; (покачиваться) хилитатися, похилитатися, хилитнутися, коливатися, поколиватися, коливнутися, хибатися, хибнутися, схибнутися, похибнутися, (только о людях нетвёрдо стоящих на ногах) заточуватися, заточитися, точитися, поточитися куди, до чого. -ваясь подходить, подойти к кому, к чему - підточуватися, підточитися до кого, до чого. [Пішла злегка похитуючись, мов п'яна (Черкас.). Гнат, коливаючись мов п'яний, поплентавсь додому (Коцюб.). Кладочка схитнулась, сестриця втонула (Гр.). Пливе човен води повен, коли-б не схитнувся (не схибнувся) (Чуб.). Ой оре міщанин та й заточується (Чуб.). П'яний поточився і впав (Грінч.)]. Этот удар заставил его -нуться - цей стусан примусив його схитнутися (похитнутися, схибнутися, заточитися, поточитися). Его вера -нулась - його віра схитнулася, похитнулася, захиталася. -нуться в вере - схитнутися, похитнутися, захитатися у вірі. -нуться на трудном пути (переносно) - схибнутися (схибити) на непевній дорозі. Здоровье -нулось - здоров'я упало, занепало, схитнулось, похитнулось. -нувшийся авторитет - захитаний авторитет;

2) пошататься - (пошляться) повештатися, потинятися, пошалатися, помотатися. [Повештався я тутечки чимало на своєму віку (Сторож.). Поміж людьми помотається, - звичаїв набирається (Гр.)].

* * *

1) ( удар) стуса́н, -а, штовха́н, -а, штурха́н, -а, уменьш. штовхане́ць, -нця́, штурхане́ць, -нця́

2) см. тычина

3) ( торчащий предмет) сторча́к, -а

4) строит. попере́чик

1) ( удар) уда́р, -у

2) ( ушибленное место) заби́те [мі́сце]

1) грюк (один удар);

2) см. Гремушка.

імпет (-ту), натиск (-ку), удар (-ру). [Вони як почули - наче опечені скочили, наче їх імпетом рознесло (Кон.)].

1) (удар) стусан, штовхан (-на);

2) (кол для забивки камней) довбня, довбеха, (трамбовка) трамбівка, забивачка, вбивачка.

1) (удар) стусан (-на), (побои) штовхани, товченики (-ків);

2) (драка, сумятица) колотнеча, колот (-ту);

3) (колотовка) колотуха, колотниця;

4) (лихорадка) трясця;

5) (кушанье) колотуха, бовтанка;

6) (яичница) колотуха, колочена яєшня.

1) (беспалый) безпальчий (-чого), (о женщ.) безпальча (-чої), безпалько (м. р.), кукса (общ. р.);

2) см. Кулак 1;

3) (удар кулаком) (с)тусан (-на).

•

- тестирование в горячем состоянии