течь

техн. течь ( уходить)

гидр. промо́ина ( в дамбе), течь

техн. течь ( о времени)

техн. течь ( действие)

техн. течь ( сильно)

1) бігти (біжу), бігати (-гаю, -гаєш), (редко употр.). Не в силах -ать - не підбіжу. -ать быстро, изо всех сил - чухрати, махати, гнати (жену, -неш), гонити, летіти, лупити, чесати, мести, стригти, чкурити, катати; (насм.) - в кошечу, в собачу ристь. Броситься -жать - дременути, лепеснути, герсонути, дати ногам волю; (о многих) - сипнути [Сипнули всі у ліс густий]. -ать врассыпную (о многих) - пороснути в розтіч. -ать без памяти - бігти не своїми ногами, не тямлючи себе. -ать без оглядки - бігти необзир;

2) -ать куда, откуда -тікати, утікати, утекти, утеком піти. [Втеком пішли з свого краю]. -ать со света - бігти з світу, з блеску. -ать из тюрьмы со взломом - виламатися з в'язниці.

* * *

1) несов. бі́гти, біжу́, біжи́ш; ( течь) текти́

2) (несов., сов.: убегать, убежать) тіка́ти и утіка́ти, утекти́; (избегать, избежать) уника́ти, уни́кнути; (несов.: чуждаться) цура́тися

1) (поражать, наносить побои) бити, убивати, товкти, товкмачити, банити, тузати, лупити, лупцювати; (плетью, кнутом, розгою) батожити, пужити, лупцювати, шмагати, тяти, затинати, сікти, пірити, піжити, періщити, оперізувати, шпарити, чухрати, чесати, хвоїти, хворостити; (палкою, дубинкою) дубасити, дубцювати, гріти, окладати, молотити; (чем-л. тяжёлым) гатити, гнітити, садити, мостити, бити на олію, гніздити (в одно место); (коленом) колінчити; (по физиономии, по роже) бити по лицю, бити по пиці, давати в лице, давати ляпаса, (ирон.) давати ляща по пиці; (немилосердно, нещадно) катувати, на забій бити; (о лошади: лягать) брикати, -ся, хвицяти, хвицати, -ся; (лбом, рогами) буц(к)ати, битися рогами;

2) (убивать скотину, домашнюю птицу) різати, колоти. [Різана птиця - битая птица]; (диких животных и зверей) бити, убивати;

3) (раздроблять, разрушать) бити, розбивати, трощити;

4) (вбивать) забивати;

5) (давать посредством боя условный знак, ударять) бити, вибивати. Бить тревогу - збивати тривогу. Б. в набат - бити на ґвалт, на сполох. Б. в ладоши - плескати, вибивати в долоні. Б. челом - чолом давати, прохати милости. Б. поклоны - бити [гріти] поклони. Бить себя в грудь - битися в груди;

6) бить масло - колотити масло; (из семян) бити, забивати олію. Б. баклуши - см. Баклуша;

7) (о болезни, сильном чувстве) тіпати, трясти. [Злість тіпала обома. Пропасниця трясе];

8) (стремительно течь, вырываться) бити, бухати. [Піна била йому з рота. Кров бухає до голови]. В голове точно молотом бьёт - в голові наче ковалі кують.

* * *

1) би́ти; ( ударять) гамсе́лити, гати́ти, побива́ти; ( раздроблять) товкти; ( о часах) вибива́ти, ударя́ти; ( в игре в лапту свинку) ги́лити

2) (наносить побои, избивать) би́ти, гати́ти, гамсе́лити, товкти́, пері́щити, голо́мшити, товкма́чити, пі́жити, репі́жити, ги́лити, чухра́ти, побива́ти

3) (птицу, скот) би́ти, рі́зати; ( свиней) коло́ти

4) ( коровье масло) збива́ти, колоти́ти, розколо́чувати; ( растительное масло) би́ти

источить что

1) (изливать) виливати, вилити що, випускати, випустити джерелом, дзюрком (цюрком) (журчащей струёй) що. Горы -чают целебные ключи - гори випускають цілющі джерела. -чать на кого свои милости - виливати, зливати на кого ласку свою, (одаривать) обдаровувати кого ласкою своєю, уласкавлювати кого; см. Изливать;

2) см. Расточать. Источённый - вилитий. -ться - виливатися, вилитися, (струёй) дзюрити, (сплывать) спливати, сплисти. [Святочний настрій спливав з богів (икон) (Коцюб.)].

* * *

несов.; сов. - источ`ить

1) (заставлять течь, проливать), вилива́ти, ви́лити и ви́лляти; (несов.: лить) ли́ти и лля́ти; ( точить) точити и сто́чувати, сточи́ти; ( разливать) розлива́ти, розли́ти и розілля́ти, розто́чувати, розточи́ти

2) (несов.: выделять из себя, испускать) розлива́ти, розто́чувати; ( запах) випуска́ти, видиха́ти

1) (коней, предел, рубежная полоса) край (-аю), кінець (-нця), окрай (-аю), окрайок (- айка), закрайок (-йка, берег (-рега), ум. краєчок (-єчка и -єчку), крайчик (-ка), кінчик, окраєчок (-чка); срвн. Конец 1. [Нема краю тихому Дунаю (Пісня). Світає, край неба палає (Шевч.). Карпо одсунувся на самий край призьби (Н.-Лев.). Поруч мене на краєчку всадовився якийсь п'яний чолов'яга (Крим.). На крайчику ліжка обнявшися заснули дві молоді голови (Франко). Я не силкуюся збагнути сю річ до краю (Самійл.). Замчали мене кудись на кінець села (М. Вовч.). Я льотом долетів до гайового окраю, - нема! (М. Вовч.). В кінець гаю, на окрайку стояв дуб-довговік (М. Вовч.). Поставив пляшку на самому березі столу (Сл. Ум.). Надягає черкеску, обшиту по берегах срібним галуном (Мова)]. Край одежды - край, омет (-та). [На гаптовані омети ризи дорогої! (Шевч.)]. Край соломенной крыши - стріха, остріха, острішок (-шка), (судна) облавок (-вка). Края сосуда, кратера и т. п. - вінця (р. вінець), береги, криси (-сів), посудини, кратера. [Розбий яйце об вінця шклянки (Звин.). Кратерові вінця (береги). Глибока миска з крутими берегами (Конотіпщ.). Здавалися йому крисами коло горшка або коло миски (Н.-Лев.)]. До -ёв, до самых -ёв - по вінця, по самі вінця. В уровень с -ями - ущерть, украй. [Не наливай горщика вщерть (Звин.). Її серце налилося щастям ущерть (Н.-Лев.). Злотом насиплю я човен украй (Грінч.)]. Насыпанный в уровень с -ями - щертовий. [Буде щертових мірок дев'ять, а верхових вісім (Сл. Гр.)]. Осторожно, это стакан с острыми -ями! - обережно, в цієї шклянки гострі вінця. Переливать через край - лити через вінця. Течь, литься через край, -ая - литися через вінця. [Повнії чарки всім наливайте, щоб через вінця лилося (Пісня)]. Имеющий широкие края - крисатий; срвн. Широкополый. Лист с вырезными, зубчатыми -ями - листок із вирізними, зубчастими берегами (краями). Край болота - приболоток (-тка). Тут тебе и край! - тут тобі й край! тут тобі й гак! тут тобі й амінь! Сшитый край ткани - см. Рубец. Шов через край - запошивка. Шить через край - запошивати. Рана с рваными -ями - рана з рваними краями. Язва с расползшимися -ями - виразка з розлізлими краями. Конца -аю нет - нема кінця-краю, без кінця й краю. Стол по -ям с резьбою - стіл із різьбленими закрайками. С которого -аю начинать пирог - з котрого кінця починати пирога? На реке лёд по -ям - на річці крига край берегів. Уже пришёл край моему терпению, а где край бедам! - уже мені терпець урвався, а лихові кінця немає! Он хватил, хлебнул через край - він перебрав міру, він хильнув через міру. На краю света - на краю світа, край світа. На краю пропасти - край безодні. На краю гроба - одною ногою в труні. Он был на краю гибели - він мало не загинув. Я проехал Украину из края в край - я переїхав Україною з кінця в кінець, я проїхав Україну від краю до краю. На край - (на) край. [Скажи-ж мені: де мій милий. Край світа полину (Шевч.)]. Вдоль края - понад, понад край, вкрай чого. [Понад шляхом щирицею ховрашки гуляють (Шевч.). Їхала пані вкрай города (Номис)]. На краю, с -аю, нрч. - край, покрай, накрай, наузкрай чого, кінець чого. [Насипали край дороги дві могили в житі (Шевч.). Потім на світанні, як біляві хмари стануть покрай неба, мов ясні отари… (Л. Укр.). Жила вдова накрай села (Пісня). Наузкрай ниви курився димок (Сл. Грінч.)];

2) (ребро, грань) руб (-ба), пруг (-га), рубіж (-бежа), ребро, край. [Ударив рубом лінійки (Сл. Ум.). Вдарився об двері, об самий руб (Сл. Ум.). Об піл, об рубіж головкою вдарилося (Пирятинщ.)]. Край скошенный - скісний руб (край). Край острый (орудия, инструмента) - гострій (-рія), ум. гострієць (-рійця); (тупой) хребет (-бта), рубіж (-бежа). [Ледве махала сокирою, б'ючи вже обухом, а не гострієм (Грінч.). Хребет пилки. Рубіж ножа]. Край поперечный - торець (-рця). [Торці клепок звичайно скісно обрізують (Бондарн. виробн.)]. Край кристалла - кристаловий руб. Гора с зубчатым верхним -аем - гора з зубчастим хребтом. Гора с зубчатыми боковыми -ями - гора з зубчастими ребрами;

3) (страна, область) країна, край, україна, сторона, земля, ласк. країнка, країнонька, країночка, сторононька, стороночка, (территория) терен (-рену). [Десь, колись, в якійсь країні проживав поет нещасний (Л. Укр.). Ой, пошлю я зозуленьку в чужую країноньку (Пісня). У якому краї мене заховають? (Шевч.). Прибудь, прибудь, мій миленький, з україн далеких (Пісня). На тій прославній Україні, на тій веселій стороні (Шевч.). Полину я в чужу сторононьку шукать таланоньку (Пісня). На чужій сторонці найду кращу або згину, як той лист на сонці (Шевч.). Встає шляхецькая земля (Шевч.)]. Какими судьбами вы в наших -ях? - яким вас вітром занесло до нас? Тёплые края - теплі краї, (мифол.) вирій, ирій (-ію и -ія). [Зажурилася перепілочка: бідна моя голівочка, що я рано із вирію прилетіла (Пісня)]. Родной край - рідний край, батьківщина; срвн. Родина. [Треба рятувати рідний край (Сторож.)], Далёкий край, дальние края - далекі краї, далека сторона, далекий край, (метаф.) не близький світ. [Одна, як та пташка в далекім краю (Шевч.)]. Чужие края - чужина, (ласк. чужинонька), чужа сторона, чужа країна, чужий край. [Тяжко-важко умирати у чужому краю (Шевч.). Свій край, як рай, чужа чужина, як домовина (Приказка). Виряджала мати доньку в чужу сторононьку (Пісня)]. По чужим -ям - по чужих краях, по світах. [Не забував він і того, що по світах робиться, по інших сторонах (Єфр.)]. Познакомиться с чужими -ями - чужих країв побачити, світа побачити. [Побуває наш у солдатах, світа побачить, порозумнішає (Крим.)]. Путешествовать по чужим -ям - мандрувати (подорожувати) по чужих сторонах (краях). Заморский край - заморський край, заморська сторона, замор'я (-р'я). Работы у нас непочатый край - у нас праці сила- силенна;

4) (часть говяжей туши) край. [Товстий край. Тонкий край].

* * *

1) (предельная линия, окраина) край, род. п. кра́ю; ( конец) кіне́ць, -нця́; (верхний обрез стенок сосуда, перен.) ві́нця, -нець

2) (область, местность, административно-территориальная единица) край; ( страна) краї́на

1) (принадлежн. туалета) стрічка, (широкая) бинда, (преимущ. завязка у ворота) стьожка (и стяжка), (полон.) стьонжка, стьо(н)жина, а специальнее: (косоплётка) кісник (-ка, мн. кісники), підкісник, упліт (-льоту), уплітка, виплітка, випліток (-тка), соб. випліт (- льоту), (повязываемая на голову) (с)киндяк (-ка), скиндячка, (позументная, парчёвая) гальонка, огальон (-ну), (бархатка) оксамитка. [Тріпотять на вітрі стрічки в дівчат (Коцюб.). На щоглах маяли кольористі бинди (Загір.). Всі коси вона обтикала квітками з вузеньких стьожок (Н.-Лев.). Дівчинка з заплетеною в косах, замість кісників, мотузочкою з валу (Мирний). Твої коси розплітав, - де твої виплітки подівав? (Весільна пісня). Пов'яжу на голову червону скиндячку (Квітка)]. Орденская -та - орденська стрічка, (широкая) бинда. [Знімає з його (графа Лейчестера) блакитну бинду і надіває її на Больєвра (Л. Укр.)]. Быть в -те - бути при бинді (при стрічці). Обшить -той - облямувати стрічкою (биндою) що;

2) техн. - стрічка, стьожка, (широкая) бинда; (ремень в транспорте) пас (-са). -та пишущей машины - стрічка в самописці. -та бесконечная - безкрайбинда, (в транспортере) пас бозконечний, безкрайпас (-са). -та (из)мерительная, землемерная - стьожка вимірна, землемірний (землемірський, межовий) шнур (-ра). -та изоляционная, телеграфная - стьожка ізоляційна, телеграфна;

3) (полоса) смуга, стяга, тасьма, (образно) стрічка, бинда. Течь -той (о реке), тянуться -той (о лесе, дороге и т. п.) - текти стрічкою (биндою, стягою), тягтися тасьмою (смугою, стягою). [Зеленою тасьмою вниз тягся поперек піль невеличкий ярок (Франко)].

* * *

1) стрі́чка; ( широкая) би́нда; (преим. узкая) стьо́жка, стя́жка; ( для кос) кісни́к, -а

2) техн. стрічка

1) (течь) литися (зап. ллятися), точитися, текти, сипатися, (пров.) хлянути; (сильно) ринути, бурити; (плавно: преимущ о звуках, свете и т. п.) плинути, плисти, линути. [Світло хвилями ллється з неба (Коцюб.). А вода хляне та й хляне (Черкащ.). Ринуло з неба ціле море світла (Васильч.). Чиста, хороша мова плине рівно (Єфр.). Небесні звуки линуть у душу (Тесл.)]. Беседа -тся - розмова ллється (точиться). [Як ллється розмова! (Н.-Лев.)]. Кровь -тся - кров ллється (точиться, плине, юшить), (струится) цебенить. [Точиться людська кров, і кінця-краю цьому не видко (Єфр.). З очей і уст пустилась кров плисти (Франко). З носів і уст юшила кров (Котл.). Так і цебенить кров (Черкащ.)]. Слёзы -тся - сльози ллються, (крупные) сиплються. [А серденько одпочине, поки сльози ллються (Шевч.). Сльози так і сипалися з карих оченят (Грінч.)]. -ться ручьём - цюрком (пров. дзюрком, джурком) литися (текти), джуркотіти (-кочу, -котиш), цебеніти. -ться через край - литися (переливатися) через вінця;

2) (страд. з.: отливаться) литися, виливатися, бути виливаним.

* * *

1) ли́тися, лля́тися; точи́тися

2) ли́тися, вилива́тися

образоваться

1) из чего - утворюватися, утворитися, витворюватися, витворитися, зформовуватися; зформуватися, складатися, скластися, зложитися, учинитися, повставати, повстати з чого. [Із струмків повстають ріки. Ніби якийся особний народ серед люду українського з них учинився (Куліш)]; (о сырости, плесени, рже) заводитися, завестися; (о нарыве, прыще) нарядитися. -валась течь - почало текти. -вались рытвины - поробилися рівчаки. Образоваться вследствие чего - вийти з чого;

2) освічуватися, освітитися. См. ещё Образование, получать -ние.

* * *

1) утво́рюватися, утвори́тися, несов. твори́тися; ство́рюватися, створи́тися; ( делаться) роби́тися, зроби́тися и пороби́тися; ( формироваться) формува́тися, сформува́тися; (развиваться, вырабатываться) виформо́вуватися, ви́формуватися; ( составляться) склада́тися, скла́стися

2) (устраиваться, улаживаться) ула́днуватися, уладна́тися, улашто́вуватися, улаштува́тися; ( налаживаться) нала́годжуватися, нала́годитися, несов. нала́дитися

1) пливти и плисти, (зет.) плинути. Плыть на лодке, на корабле - пливти човном, кораблем. Плыть на парусах на вёслах - пливти під вітрилами, на веслах. Плыть по течению, против течения - пливти за водою, проти води. [Ой, як лебедям плисти проти води важко (Метл.). І риба не плине проти бистрої води (Ном.)]. Плыть вниз по реке - пливти на низ річкою. Плыть вверх по реке - пливти вгору річкою;

2) (переносно: нестись, проходить и т. п.) пливти, плисти, плинути. [Літа плили й упливали (Рудан.). А сонечко тихо пливе небесами (Грінч.). Мова його плинула журливо та тихо (Леонт.). Біжить поїзд, - назустріч йому ось поле пливе (Тесл.)];

3) (течь) пливти, спливати, стікати, топитися. Свеча -вёт - свічка топиться, пливе, спливає. Берег -вёт - берег пливе, спливає.

* * *

1) плисти́ и пли́сти, пливти́; (перен.) пли́нути; (об облаках, мыслях) текти́

2) (утрачивая твёрдость от жары, от влаги) пливти́; (о свече, снеге) топи́тися

подтечь

1) (подо что) підтікати, підтекти, підбігати, підбігти, (о мн.) попідтікати, попідбігати під що;

2) -кать, -течь под что (о реке: подходить вплоть) - підходити, підійти, підбігати, підбігти, підтікати, підтекти під що, до чого. [Дніпро підходить під саме місто, до самого міста];

3) (подмачиваться снизу чем-л.) підпливати підпливти, підходити, підійти чим (водою, кров'ю). [Баба, вся підпливши кров'ю, лежала, як мертва (Грінч.). Хліб підплив (підійшов) водою]. Глаз -тёк, -тёк кровью - око підпли(в)ло, око підпли(в)ло (підійшло) кров'ю. Подтёкший - підтеклий, підплилий. -шая вода - підтекла вода. -ший хлеб - хліб, що підплив (підійшов) водою. -ший глаз - око, що підпли(в)ло, підплиле (кров'ю) око.

* * *

несов.; сов. - подт`ечь

1) підтіка́ти, підтекти́ и попідтіка́ти

2) ( припухать) набряка́ти, набря́кнути и понабряка́ти; ( кровью) підплива́ти, підплисти́ и підпливти́, попідплива́ти

3) ( протекать) протіка́ти, протекти́

пролиться розливатися, розлитися и розіллятися; (о крови, слезах, поте) про[роз]ливатися, литися, про[роз]литися.

* * *

несов.; сов. - прол`иться

1) ( разливаться) розлива́тися, розли́тися и розіллятися

2) (течь, струиться, литься) пролива́тися, проли́тися, и пролля́тися

3) страд. (несов.) пролива́тися; розлива́тися

протечь

1) текти, протікати, протекти, пливти, плинути; срв. Течь. [Дніпро тече з півночи на південь. По долинах ріки протікають (Чуб.). В Перемишлі, де Сян пливе зелений (Франко)];

2) (просачиваться) текти, протікати, протекти, бігти, прослизувати, слизити, сочитися, просочитися. [Прослизує вода крізь вікно (Конгр.). Вода з корита сочиться (Чигир.)];

3) (пропускать жидкость) текти, протікати, протекти, бігти, слизити. [Човен протікає (тече). Треба перекривати клуню, бо вже і в невеликий дощ протікає. Відро цюрком біжить (Звин.). Слизить трохи бочонок (Харк.)]. Бумага -кает - папір протікає;

4) (проходить, проноситься) пливти, пропливати, пропливти; (о времени) пливти, спливати, спливти, упливати, упливти, плинути, сплинути, бігти, збігати, збігти, точитися, текти, переходити, перейти, сходити, зійти, минати, -ся, минути, -ся. [Плинуть часи за часами, як хвилі на морі (Дн. Чайка). Роки спливають. Упливло півтора року (Г. Барв.). Шкода шкільних стін, де збігло стільки років (Васильч.). Життя точилось своєю чергою (Коцюб.). Ті щасливі хвилини життя, що перейшли тут (Коцюб.)]. Время -кает - час плине (пливе), тече, сходить, минає. Время быстро -кло - час хутко зійшов, збіг, сплив; срв. Проходить 10.

* * *

несов.; сов. - прот`ечь

1) протіка́ти и текти́, протекти́

2) (проходить, миновать) мина́ти, мину́ти, прохо́дити, пройти́ и попрохо́дити, промина́ти, промину́ти и помину́ти, схо́дити и зіхо́дити, зійти́, перехо́дити, перейти́, сплива́ти, сплисти́ и спливти́ и спли́нути, збіга́ти, збі́гти, текти́, протекти́

3) ( о ходе болезни) прохо́дити, пройти

1) сочи́тися, -чи́ться, точи́тися, -читься; ( по капле) сльози́ти, слизоті́ти, -ти́ть, слизи́ти; (течь, стекать) текти́ (тече́), стіка́ти

2) ( чем) стіка́ти (чим); ( выделять) випуска́ти (що)

3) страд. вито́чуватися, -чується

1) ( быстро двигаться) мча́ти, мча́тися, стремі́ти, -млю́, -ми́ш; ( лететь) леті́ти (лечу́, лети́ш), поэз. ли́нути; (быстро течь, нестись) ри́нути; ( рваться) рва́тися (рву́ся, рве́шся)

2) (направляться, идти к определённой цели) прямува́ти, -му́ю, -му́єш, простува́ти, -ту́ю, -ту́єш

3) (хотеть, желать) пра́гнути; ( стараться) намага́тися; ( рваться) рва́тися; ( тянуться) тягти́ся, -гну́ся, -гнешся, тягну́тися; ( порываться) порива́тися

4) мат. прямува́ти, -му́є, наближа́тися