тало

намести и наместь

I. (метлой) намітати, намести, (о мног.) понамітати чого; (ветром) намітати, намести, навівати и навіювати, навіяти, (о снеге ещё, редко) надувати, надути, (о мног.) понамітати, понавівати и понавіювати, понадувати чого. [Намела цілу фуру сміття (Брацлавщ.). Гори (вин. п.) намітають з снігу хуртовини (Грінч.). Замети високі понамітало (Київщ.)]. -тать, -сти на что - намітати, намести на що, примітати, примести що. [Її (торбину) і в руки не беруть, а иноді і сміттям приметуть (Гліб.). Да й примітало сніжком білесеньким (Чуб. V)]. Наметенный - наметений, понамітаний; наметений, навіяний, надутий, понамітаний, понавіюваний; приметений. -ться -

1) намітатися, наместися, понамітатися; бути намітаним, наметеним, понамітаним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) наместися, попомести (досхочу); назамітатися; срв. Мести.

II. Наметать, -ся - см. I. Намётывать, -ся.

* * *

обметать, обмести

I. обмітати, обмести, (о мног.) пообмітати що; (мести долой с чего-либо) змітати, змести з чого; (пыль) обтирати, обтерти, (о мн.) пообтирати. [Візьми віник та обмети біля хати]. Обмети статуэтки осторожнее - пообтирай (обітри) обережненько статуйки. -тать, -мести стены - обтирати, обтерти и пообтирати стіни; (веником, метёлкой) обмітати, обмести, пообмітати (стіни). Обметённый - обметений, зметений, обтертий. Обмётываться, обметаться, обместися - обмітатися, обместися, змітатися, зместися, обтиратися, обтертися.

II. Обмётывать, обметать и обметнуть -

1) (окидывать что чем) обкидати, обкидати, (о мног.) пообкидати що чим;

2) (обносить, окружить) обкидати, обкидати, обносити, обнести, оточувати, оточити що чим. Обметать окопом - обкопати;

3) (обшивать через край) обкидати, обкидати [Обкидай комір заполоччю], зариговувати, заригувати. -тывать, - тать петли - обкидати, обкидати петлі;

4) (безл.) - см. Осыпать, Окидывать, -тало лицо, губы - висипало на лиці (на виду), на губах. -тало тело - висипало на тілі. Обмётанный - обкиданий. Обмётываться, обметаться, обметнуться -

1) обкидатися, обкидатися;

2) см. Промахнуться. Обметнулся да попал в окно - про[об]махнувсь та й влучив у вікно.

* * *

несов.; сов. - обмет`ать

1) обме́тувати, обмета́ти; ( петли) обкида́ти, обки́дати и пообкида́ти

2) несов. безл. обки́дати и пообкида́ти, обси́пати и пообсипа́ти

1) (горная) пасмо гірське, стяга, кряж. [Світало, як гастингських скель крейдяних стяга полягла перед їми (Грікч.)];

2) (поперечная гряда камней в реке) поріг (р. -рогу). Гряда в речном пороге - лава, забора;

3) см. Грядка.

* * *

1) ( гор) па́смо, гряда́; ( цепь) ланцю́г, -а

2) (в огороде, цветнике) гря́дка, гряда́; диал. пле́со

3) (полоса, ряд однородных предметов) сму́га, ни́зка, ряд, -у, гряда́

1) (снежный) замет (-ту). [Попід тинами та попід хатами понамітало високі замети];

2) (в шахте) піч (р. печи), нора. [А там у землі подовжня шахта, а в їй і по той, і по той бік наче печери, - печі звуться. Кожен шахтяр лізе в свою піч та там і рубає вугіль (Загірня)].

* * *

1) (начать летать) залітати; (заширять) зашугати. [І як маку різних птахів всюди залітало (Рудан.). Зашугали сірі орли, літаючи над трупами (Грінч.)];

2) -тать, залететь (куда) - залітати, залетіти, залинути куди; (мечтой) линути, залинути, полинути; (вперёд: обычно мыслями) заполітати. [В чужий край не залітай, щоб крилечка мати (Номис). За сто миль залетіла (Номис). Її душа наче залинула в якийсь инший чудовий край (Н.-Лев.)].

* * *

заліта́ти, залеті́ти, -лечу́, -лети́ш и мног. позаліта́ти; сов. поэз. зали́нути

занести

I. 1) (кого или что куда) заносити, занести, (о мн.) позаносити кого, що куди. [Повій, буйний вітре, та з високих гір, занеси мій голосочок до милої в двір (Пісня). Якось їх клятих і до мене на тихий хутір занесло (Шевч.). Ітимеш повз тітчин двір,- візьми занеси їй паляницю. Холеру занесено з Азії]. Какими судьбами -сло вас сюда? - яким вітром вас сюди завіяло? Куда его нелёгкая -сла? - куди його занесло? куди його занесла нечиста? -сти быстро - замчати;

2) (снегом, песком и т. п.). заносити, занести, замітати, замести, засипати, засипати, завіяти, забузовувати, забузувати, (слегка) запорошувати, запорошити (снігом, піском), (о мн.) позаносити, позамітати, позасипати и т. д. що чим. [І занесе піском-снігом курінь - мою хату (Шевч.). Усі шляхи позамітало в полі (Грінч.). Снігом дорогу завіяло. Борода йому забузована снігом (Греб.). На порозі став чоловік у запорошеній снігом одежі (Грінч.)]. -ти дорогу снегом - забити. [Дорогу снігом забило]. -ть илом, типом - замулювати, замулити;

3) -ть в книгу - заводити, завести в книгу и до книги. [Документ цей заведено в актові книги (Доман.)];

4) -ть над кем-либо для удара руку, оружие - знімати, зняти (піднести) руку, зброю над ким;

5) заносити, заносити, затирювати, затирити що куди. [Не винось ножа з хати, бо й так уже одного заносив десь]. Занесённый - занесений, замчаний; занесений, заметений, засипаний, завіяний, запорошений, забитий (снігом), (илом) замулений; заведений у книгу; знятий, піднесений над ким; занесений, затирений. -ная снегом дорога - забивна (забитна, забійна, забоїста) путь (дорога). Быть -ным над кем - зніматися над ким, бути виміреним над ким. [Уже над їм знімавсь мій меч (Грінч.). Удар, вимірений над Україною, впав на голову її ворогів (Єфр.)].

II. Заносить, -ся (об одежде) - см. II. Занашивать, -ся.

* * *

1) зано́сити, -но́шу, -но́сиш, занести́ и мног. позано́сити

2) ( поднимать) зано́сити, занести́ и мног. позано́сити, підніма́ти, підня́ти, -німу́, -ні́меш и мног. попідніма́ти, підійма́ти, підійня́ти, -дійму́, -ді́ймеш и мног. попідійма́ти

3) (снегом, песком) зано́сити, занести́ и мног. позано́сити, засипа́ти, заси́пати, -пле и мног. позасипа́ти, заміта́ти, замести́, -мете́ и мног. позаміта́ти, завіва́ти, заві́яти и мног. позавіва́ти

-ся затріпотіти (б. вр. -чу, -тиш), затріпотати(ся) (б. вр. -чу(ся), -почеш(ся)), затріпатися, затрепатися, затіпатися, закидатися, (задрожать) затремтіти, затруситися; срвн. Трепетать. Сердце -тало - серце затріпотіло (затріпотало, -талося), затріпалося, затіпалося, закидалося. [Її серце затріпалося в грудях, неначе з переляку (Н.-Лев.). Життям створіння всяке затріпоче (Самійл.)]. Он -тал - він затремтів, затрусився, (забился) затріпотався, затріпався. Берёза -тала листьями - береза листом залепетала, затріпотіла.

* * *

прогрести и прогресть

1) (граблями)прогрібати, прогребти, прогромаджувати, прогромадити що, якийсь чае; (лопатой, руками, палкой и т. п.) прогортати, прогорнути, прокидати, прокидати и прокинути, прогрібати, прогребти, прогромаджувати, прогромадити що чим. [Прогріб присок в огнищі (Грінч.). Прогорни сніг. Понамітало снігу, - треба прокинути (прокидати) стежку від хати до хліва. Прогромадив ямку і заховав кість (Осн.). Прогромадили сіно ввесь день. Чорний ворон кігтями-нігтями прогрібає (Мил.). Я солому прогортаю, зерняти шукаю (Грінч.)];

2) -грести веслом - прогребти крізь що, якийсь час (только известное время) провеслувати якийсь час. [Прогріб крізь перетік. Прогріб (провеслував) увесь день]. -грести десять вёрст - вигріб (вивеслував) десять верстов. Прогребённый - прогреблений, прогорнутий, прогромаджений, прокинутий. -ться - прогортатися прокидатися. -гребаться, -грестись между камней - прогрібатися, прогребтися поміж камінням.

* * *

несов.; сов. - прогрест`и

1) прогріба́ти, прогребти́; ( граблями) прогрома́джувати, прогрома́дити; ( лопатой) прогорта́ти, прогорну́ти, прокида́ти, проки́дати и проки́нути

2) (несов.: сгребать в течение определённого времени) гребти́ [ці́лу годи́ну], грома́дити [ці́лу годи́ну], прогребти́, прогрома́дити

3) (несов.: веслом) гребти́ [ці́лу годи́ну], веслува́ти [ці́лу годи́ну], прогребти́, провеслува́ти

пил (-лу, мн. пили, ум. пилок, пилочок), порох (-ху, мн. порохи, ум. порошок); (в воздухе) курява, курево и куряво, кура, копіт(ь) (-поту и -тю), кіпоть (-птю), кіптяга, кушпела. [І в пилу на шляху діямант він найшов (Самійл.). Не пили пилили, не тумани вставали, як з города Озова, в тяжкої неволі три брати втікали (Мартин.). Сухий, гарячий, весь у поросі день вже гас за вікном (Коцюб.). Малі босі ноженята підкидали порох - три рази в один бік, три рази в другий (Коцюб.). Вірли крильми землю збили, порохами скопотили (Ант.-Драг.). У хаті по стінах порохи (Кам'ян.). Ох, як тяжко тим шляхом ходити, широким, битим, курявою вкритим (Л. Укр.). Курява стовпом від коней та коліс знялася над шляхом (Боров.). Сіріла курявом широка проїжджа дорога (Мирн.). Михайло погнав коня так, що тільки кура по дорозі курить (Грінч.). За коником став копіть (Чуб.). Збили такий копіт, наче по хаті сто гусей літало (Свидн.)]. До Пречистої коноплі потіпать, а після Пречистої мички микать, щоб надворі, а то в хаті кіптю повно (Борз.). - Не продам, - обзивається дядько з кіптяги-куряви за возом (Неч.-Лев.)]. Пыль снежная - сніговий пил. Облако -ли - хмара пилу, куряви. [Густа хмара сірого в'їдливого пилу закривала від його все (Грінч.)]. Он весь в -ли - він увесь у пилу, в поросі. Сметать пыль - змітати пил, порох и порохи. Поднимать, поднять пыль - збивати, збити, спилити; пил, пилюгу, куряву и курево, кіптягу, копіт, курити, пилити; срв. Пылить, Напылить. [Він збивав у номері страшенну пилюгу (Яворн.). Хіба я курю? Я злегка мету (Мирн.). Їду я, - це-ж як подме вітер, так і спилив кіптюгу поперед мене (Катерин.)]. Поднялась облаком пыль - знялася хмарою курява, кіптяга, закуріла хмарою курява, кіптяга, знявся хмарою пил, кіпоть, закуріло, запиліло, закушпелило. Покрыть -лью - прибити, укрити пилом, порохом. Покрыться -лью - припасти, укритися пилом, порохом, закуритися, запорошитися, закуріти. [Не жаль мені доріженьки, що пилом припала (Пісня)]. Покрытый -лью - запорошений пилом, порохом припалий, прибитий. [Стомлена, спечена, пилом прибита, журиться нива дощем неполита (Манж.). Втер хусточкою припале пилом лице (Неч.-Лев.)]. Пускать пыль в глаза - ману пускати (напускати), туману пускати (напускати) кому и на кого, перед ким, туманити кого, (гал.) бляхманом очі заносити кому. [Отак Антосьо ману пускав і камбраттям (товаришам), і перед урядом, і по селах (Свид.)]. Цветочная пыль - краска, квітковий пилок.

* * *

1) пил, -у, по́рох, -у, порохня́ва; ( в воздухе) ку́рява; кі́птява, кіптяга́, кіптюга

2) бот. пило́к, -лку́; пил

нехватить неставати, нестати, невистачати, невистачити, бракувати, забракнути, забракувати, (гал.) хибувати, хибнути (несов.); срв. Недоставать. [Дві копійки до карбованця нестає (невистачає) (Київщ.). В степовому селі дерев бракує (Кониськ.). Часу все бракує (Кониськ.). Бракувало тільки хати переночувати (Рудан.). Під час баталії забракло набоїв (Н. Громада). Забракувало мені грошей, а нема де роздобути (Липовеч.)]. -тать чего кому - неставати, бракувати чого кому. [Йому бракувало відваги (Грінч.)]. Только этого и -тало - тільки цього (того) (й) неставало (бракувало).