-
1 слух
1) слух, -уигра́ть по \слух ху — гра́ти на слух (по слу́ху)
ласка́ть \слух х — ті́шити слух (ву́хо)
на \слух х — ( воспринимать) на слух
обрати́ться (преврати́ться) в \слух х — слу́хати ду́же ува́жно; ( насторожиться) насторожи́тися
2) (весть, известие) чу́тка, поголо́ска, по́голос, -у, поголо́сок, -ску; диал. по́чуткани \слух ху ни духу́ о ком-чём — см. дух
по хам — з чуто́к, з чу́тки ( на основании); за (згі́дно з) чутка́ми ( согласно)
прошёл (пронёсся) \слух х — пішли́ (пройшли́, пронесли́ся) чутки́, пішла́ (розійшла́ся, пройшла́, пронесла́ся) чу́тка (поголо́ска), пішо́в по́голос (поголо́сок), пішла́ поголо́ска
\слух хом земля́ по́лнится — см. полниться
-
2 слух
физ.слух, -ху -
3 слух
физ.слух, -ху -
4 слух
физ. слух -
5 нежить
сщ.I. нечиста сила, нечисть (-ти), погань (-ни).II. Нежить, глаг. - пестити (пещу, пестиш), пестувати, голубити, милувати, (редко) ніжити, (зап.) ніжити, (холить) кохати, викохувати, плекати кого, що, (перен.) в розкоші купати; срв. Лелеять. [Його (море) сонечко пестить кохано (Л. Укр.). Сумно пестила їх нічка осіння (Чупр.). Власне безсилля колисало й пестило Марту (В. Підмог.). Галя його заспокоювала, голубила (Мирний). Образ за образом проходили йому в голові, голублячи його відблиском перебутого щастя (Грінч.). Буду тобі годити, буду тебе ніжити (Квітка). Як ягідку, як пташечку, кохала, ростила (дочку) (Шевч.)]. -жить слух - голубити (тішити) слух ((в)ухо). Нежащий - що пестить и т. п.; пест(л)ивий, приголубливий. Неженный - пещений, голублений; коханий, плеканий. [Пещена Катерина не була слухняна (Грінч.)]. -ться -1) (стр. з.) пеститися, голубитися; бути пещеним, голубленим; кохатися, викохуватися, плекатися, бути коханим, плеканим;2) (возвр. з.) пеститися, пестуватися; розкошувати, (редко) ніжитися; (в постели) вилежуватися, (валяться) викачуватися. [У спеці опівденній так солодко пеститись у воді (Грінч.). Хлопчик пеститься на зеленій шовковій травиці (Грінч.). На сонці і пеститься й мліє переспіло-солодка малина (М. Рильськ.). Чому не йде до свого діла? що вона ніжиться мов пані? (М. Вовч.). Ми робимо, а вона на подушках викачується (Звин.)];3) (взаимн. з.) голубитися, голубкатися, милуватися, пеститися, пестуватися (з ким); срв. Ласкаться 2.* * *I глаг.пе́стити (пе́щу, пе́стиш) и пести́ти (пещу́, пе́стиш), ні́жити; ( голубить) голу́бити, -блю, -биш, милува́ти, -лу́ю, -лу́єш; ( баловать) ма́затиII сущ.\нежитьть слух (у́хо, взор) — пе́стити (ні́жити; услаждать: ті́шити, потіша́ти) слух (о́чі, о́ко)
1) собир. миф. нечи́ста си́ла, не́чисть, -ті, по́гань, -ні2) диал. см. нежиль -
6 изощрять
изощрить1) загострювати, загострити, (утончать) витончувати, витончити що. [Вона загострила надзвичайно його вразливість (Єфр.)];2) (делать гибким) насталювати, насталити. Изощрённый - загострений, витончений; насталений. [Він повертав голову в той бік, куди летіла муха, - загострений слух постерегав у повітрі тонкий дзвін її крилець (Корол.). Слух дуже витончений (Корол.)].* * *несов.; сов. - изощр`ить1) ( утончать) вито́нчувати, ви́тончити; ( обострять) заго́стрювати, загостри́ти, -гострю́, -го́стриш; ( развивать) розвива́ти, розви́нути и розви́ти, -зів'ю́, -зів'є́ш; ( совершенствовать) удоскона́лювати, удоскона́лити2) (делать острым, оттачивать) виго́стрювати, ви́гострити, заго́стрювати, загостри́ти, вито́чувати, ви́точити -
7 ласкать
голубити, пестувати и пестити (пещу, пестиш), (преимущ. о любовных ласках) милувати, любувати, (с оттенком сожаленья) жалувати, (особ. животных и при неодушевл. субъекте) ластити (лащу, ластиш) и лащити (лащу, лащиш) кого, що. [Оксамитні тони мелодії голубили його серце (Крим.). Як дитина пестує старого (Шевч.). Яринка обіймала щенят, цілувала, пестила (Коцюб.). Хлопці дівчат голублять і милують (Рудан.). Він її цілує, він її любує (Чуб.). Кинулась нас цілувати, жалувати Катря (М. Вовч.). Так ніжпо й пух не лащить лебединий (Куліш)]. -кать слух, взор, воображенье - тішити (голубити) (в)ухо (слух), око (очі, зір), уяву. [Якось не тішили око моє розлогі, яро-зелені плавні (Коцюб.). Багато здрібнілих слів (у вірші Глібова «Журба») голублять вухо якимись журливими пестощами (Єфр.)]. -кать себя мечтой, надеждой - голубити (пестити, живити) мрію, надію, тішити себе мрією, надією. [Читаючи давні ті записи, бачимо, як жили тоді люди, які надії голубили в душі (Єфр.)].* * *1) (проявлять ласку к кому-л.) пе́стити и пести́ти, пе́стувати; (преим. животных) ла́щити; ( миловать) поэз. милува́ти; ( голубить) голу́бити, приголу́блювати; диал. жа́лувати2) (перен.: доставлять приятное ощущение) ті́шити, милува́ти3) (перен.: оказывать милости, благодеяния) жа́лувати; роби́ти ла́ску -
8 музыкальный
музичний, музикальний. -ный инструмент - музичний інструмент. -ный вечер - музична вечірка, музичний вечір (-чора). [Музичний і читальний вечір (Основа 1862)]. -ные ноты - музичні ноти. -ное сочинение - музичний твір (р. твору). -ный слух - музикальний слух. -ный ящик - мелодіон (-на).* * *1) ( относящийся к музыке) музи́чний2) (одарённый способностью к музыке; мелодичный) музи́чний, музика́льниймузыка́льная нату́ра — музи́чна (музика́льна) нату́ра
-
9 напрягать
напрячь1) что - напружувати, напружити, натужувати, натужити, (натягивать) натягати, натяг(ну)ти, напинати, напнути и нап'ясти, (о мног.) понапружувати и т. п. що. [Вас обіймає міць напружує ваші жили (Мирн.). Темера сильно натужував свої очі (Франко). Роман натужує всі свої сили (Коцюб.)]. -гать зрение - напружувати зір. -гать память, ум - напружувати пам'ять, розум, думку (тямку). [Напружуючи думку, все згадала (Грінч.). Напружуючи яко-мога цілу свою тямку (Крим.)]. -гать, -рячь слух - напружувати, напружити слух(и), (навастривать уши) нащулювати, нащулити вуха. [Хлопець напружує слухи (Коцюб.)]. -гать, -рячь последние силы - напружувати, напружити останню силу, змогтися на останнє, (собирать) добувати останніх сил. [Вона добуває останніх сил (Коцюб.)];2) кого - напрягати, понапрягати кого, запрягати, запрягти, упрягати, упрягти, (о мног.) позапрягати, повпрягати багато кого. -рячь лошадей - понапрягати коней, позапрягати багато коней. Напряжённый -1) напружений, натужений, натягнений и натягнутий, напнутий и нап'ятий, понапружуваний и т. п.; нащулений;2) понапряганий, запряжений, упряжений, позапряганий, повпряганий;3) прлг. - см. отдельно. -ться -1) напружуватися и напружатися, напружитися, понапружуватися; бути напружуваним, напруженим, понапружуваним и т. п. Все тіло дивно напружилось у його (Коцюб.). Видко було, як жили напружалися (Сторож.)]. Лук -ется - лук(а) натягають, лук натягається;2) (силиться, жилиться) напружуватися и напружатися, напружитися, натужуватися, натужитися, пнутися, напинатися, напнутися и нап'ястися, силкуватися, в[по]силкуватися (диал.) напомагатися, напомогтися, змогтися, натягатися, натягтися, (о мног.) понапружуватися, понатужуватися, понапинатися. [Мусіли ляхи добре напинатися проти Литви (Куліш). Де велике напнеться, там мале спіткнеться (Липовеч.). У плузі силкувавсь, копиці волочив (Гребінка). Як напомігся, - доніс таки мішка (Липовеч.). Якось таки змоглася та й рачки долізла до дверей (Звин.). Коненята натягалися під усю силу (М. Лев.)]. Напрягаясь - напружуючись, натужуючись, напруго, з напругою з напругом. [Мені не можна напруго піднімати (Київщ.)].* * *несов.; сов. - напр`ячьнапру́жувати, -жую, -жуєш, напру́жити; ( натягивать) натяга́ти и натя́гувати, -гую, -гуєш, натягти́, -тягну́, -тя́гнеш и натягну́ти и мног. понатяга́ти и понатя́гувати, напина́ти, напну́ти и нап'ясти́, -пну́, -пне́ш и мног. понапина́ти; ( натуживать) нату́жувати, -жую, -жуєш, нату́жити -
10 наслаждать
насладить тішити, натішити, усолоджувати, усолодити кого, що чим, о[на]солодити що чим; срв. Услаждать. [Чим-же я вас нагороджу, ваші літа осолоджу? (Пісня)]. -дить слух музыкой - натішити слух (вуха) музикою, (о себе самом) натішитися музикою.* * *несов.; сов. - наслад`ить1) ті́шити, наті́шити, потіша́ти, поті́шити, усоло́джувати, усолоди́ти, -джу́, -ди́ш2) (сов.: сделать сладким) насолоди́ти -
11 наслышка
чутка (-ки) и (мн.) чутки (-ток), поговір (-вору). По -ке - з чутки, з чуток, як від людей чув (чула, чули), з людського поговору. [Видко, що й Платон і Діоген лишилися для Хафиза відомі хіба з чутки, та й край (Крим.)]. Говорю об этом только по -ке - кажу (говорю) про (за) це тільки з чуток (так, як від людей чув). Рассказы по -ке - оповідання з людського переказу (з людської поголоски, з чуток). Петь, играть по -ке - співати, грати з голосу (на слух).* * *по \наслышка ке — з чу́тки, з чуто́к
петь (игра́ть) по \наслышка ке — співа́ти (гра́ти) з го́лосу (на слух)
-
12 нежный
1) (негрубый) ніжний, делікатний; тендітний; (мягкий) м'який; (ласковый, кроткий) лагідний. [Ніжна Навзікая, струнка дочка феакського царя (М. Рильськ.). Розбиті ніжні вороги (П. Тичина). Ніжний звук (Франко). Ніжний шелест молодих розмов (М. Рильськ.). Будем іти ми з тобою в ніжному вітрі до рання (Сосюра). Холод торкається делікатного дітського тіла (Коцюб.). Делікатні риси жінчиного обличчя (Грінч.). Кущ черемхи з медовим запахом білих делікатних китиць (Коцюб.). Показав мені трьох дітей, чистеньких, тендітних (Грінч.). Білі тендітні руки (Мирний). Осінь тендітна (Сосюра). Зорі лагідні, як очі дівочі (Л. Укр.)]. -ный взгляд - ніжний (прихильний, лагідний) погляд. -ный вкус - ніжний (делікатний, тонкий) смак. -ный голос - ніжний (делікатний) голос. -ная работа - делікатна (тонка) праця (робота). -ные речи - ніжні слова, ніжні розмови, ніжна мова. -ные слова - ніжні (милі) слова. -ная улыбка - ніжна (лагідна) усмішка (посмішка). -ные чувства - ніжні почуття. Лебяжий пух -нее всякой шерсти - лебединий пух ніжнішій (делікатніший, м'якший) за всяку шерсть;2) (слабый, хрупкий, требующий бережного обращения) ніжний, тендітний, делікатний, (диал.) (в)утлий. [Прибита градом ніжна квітка (Л. Укр.). Ніжне коріння вода з його рідного ліжка вирвала (Грінч.). Нерухомо стояли стрункі берези, мов тендітні панночки в білих суконьках (Черкас.). Лямпа - річ тендітна: торкнеш возом - наробиш шкла (Васильч.). Тендітна лірика (О. Пчілка). Чи ти ба, який делікатний, - йому й слова не можна сказати! (Брацл.). Гречка вутла - боїться морозу (Лебединщ.). Дуже вутла жінка: аж кричить-розривається за родивом (Бердянщ.)]. -ный возраст, -ные лета - ніжний (делікатний) вік, ніжні літа. -ный пол - ніжний (тендітний) рід, жіноцтво. -ное растение - тендітна рослина, ніжна рослина. -ное тело сложение - тендітна будова тіла, тендітна статура;3) (чувствительный, чуткий) ніжний, чулий. [Ніжна душа (Крим.). З ніжним серцем, самотнім і чулим, до села я приїду (Сосюра). Ніжна лірика (Влизько). Материнські очі чулі (Франко). Лунала журливая, чула музика (Л. Укр.). З потоку гуків чулих серенада виринала (Л. Укр.)]. -ный слух - чулий (ніжний) слух;4) (любящий) ніжний. -ная мать - ніжна мати.* * *ні́жний; ( хрупкий) тенді́тний -
13 подтверждать
подтвердить стверджувати и стверджати, ствердити, потверджувати и потверджати, потвердити що чим. [Теофіл усе потвердив, що говорив і перше (Л. Укр.)]. Опыт -дил это предположение - дослід ствердив це припущення. -ждать что-л. присягою, словами, действиями - с[пр]тверджувати що-небудь присягою, словами, вчинками. -ждать на опыте, опытом, на деле, делом - с[по]тверджувати дослідом, ділом. -ждать приказание, постановление - потверджувати наказ(а), постанову. -ждать (повторять) урок - повторювати (повторяти) лекцію (завдання). Подтверждённый - с[по]тверджений. -ться - стверджуватися, ствердитися, потверджуватися, потвердитися. Слух этот, слух об этом не - ждается - ця чутка (поголоска), чутка про це не с[по]тверджується.* * *несов.; сов. - подтверд`итьпідтве́рджувати, підтве́рдити, потве́рджувати, потве́рдити; ( признавать правильность сказанного) стве́рджувати, стве́рдити -
14 послух
1) (свидетель) послух (-ха), послухач (-ча);2) (молва, слухи) чутка, поголоска, слава.* * *1) ( свидетель) ист. по́слух2) (молва, слух) диал. чу́тка, поголо́ска, сла́ва, по́голос, -у, поголо́сок, -ску; диал. по́чутка -
15 послушание
1) слухня[х'я]ність (-ости), послух (-ху), послуха, послухання, (по)слухня[х'я ]нство. [Мені бридка слухняність поневолі, - я-ж не рабиню взяв собі за жінку (Л. Укр.). А ви шануйтесь та з послуху ніколи не виходьте (Л. Укр.). Дякую тобі за цю послуху. Потіште своїм послух'янством і мене (Квітка)]. Выходить из -шания кому - відмовити послуху кому (Франко), іти проти волі кого. Оказывать неограниченное, полное -шание - безоглядно покорятися;2) (в монастырях) послух, послухання, послушенство. [Ми пійдем до черниці на послухання (К. ЦН.). В цьому манастирі послушенство важке (Короленко)].* * *1) слухня́ність, -ності, по́слух, -у, послу́шність, послухня́ність; послухня́нство, послуха́ння, послуше́нство; ( покорность) покі́рність2) церк. по́слух, послуха́ння, послуше́нство -
16 притуплять
притупить притуплювати, -пляти, притупити, (о мн.) попритуплювати, потупити, срв. Затуплять. [До обіда покосили, гострі коси притупили (Метл.). Нерви відмаленьку притупили страшні, огидні сцени (Франко)]. -плять ум, память, чувства - притирати (притерти) розум, пам'ять, чуття. -пить зрение - придивити очі. -пить умственные способности кому - (перен.) задурити кого, забити памороки кому. [Чоловік дурний, бо жінка задурила (Гр.)]. Притуплённый - притуплений; припертий. С -ными нервами - з притупленими нервами. -ться - притуплюватися, притупитися, ступитися, бути притупленим, притиратися, притертися, (о мн.) попритуплюватися, потупитися, попритиратися. [Як сокира притупиться… (Еккл.)]. -питься (о глазах) - придивитися. -пился слух, обоняние, вкус - притерся (ослаб) слух, нюх, смак.* * *несов.; сов. - притуп`итьпритупля́ти и приту́плювати, притупи́ти, сту́плювати, ступи́ти -
17 резать
1) рі́зати (рі́жу, рі́жеш); (о продуктах, ткани) кра́яти; (на куски, на части тело, что-л. твёрдое) карбува́ти, -бу́ю, -бу́єш; (кромсать) чикри́жити, ( большими кусками) батува́ти, -ту́ю, -ту́єш; (подсекая, рассекая) тя́ти (тну́, тне́ш)но́ж нет — ні́ж не рі́же
\резатьть мета́лл — рі́зати мета́л
\резатьть хлеб — рі́зати (кра́яти) хліб
\резатьть курс — мор. рі́зати ку́рс
\резатьть глаз (глаза́) — перен. рі́зати о́ко (о́чі)
\резатьть слух — перен. рі́зати слух (ву́хо, ву́ха)
\резатьть кого́ — (перен.: ставить в затруднительное положение) рі́зати кого́
2) (убивать чем-л. острым) рі́зати; ( колоть) коло́ти, -лю́, -леш3) ( о резной работе) різьби́ти, -блю́, -би́ш; ( вырезать) вирі́зувати, -зую, -зуєш\резатьть по дере́ву — різьби́ти по де́реву
4) (говорить прямо, резко) рі́зати, чеса́ти (чешу́, че́шеш), стригти́ (стрижу́, стриже́ш)5) (усиленно, с азартом делать что-л.) рі́зати, чеса́ти; см. жарить 4)6) спорт., карт. рі́зати -
18 терять
1) (преим. о конкретных предметах) губи́ти; (оставлять, забывать что-л.) відбіга́ти\терять ве́щи — губи́ти ре́чі
2) (кого-что - преим. об отвлечённых объектах) втрача́ти, стра́чувати, -чую, -чуєш (кого-що); ( лишаться) позбува́тися (кого́-чого́)\терять авторите́т — втрача́ти авторите́т
\терять в ве́се — втрача́ти на вазі́
\терять вкус к чему́ — втрача́ти смак до чо́го, знеохо́чуватися в чо́му
\терять го́лову — розгу́блюватися, заморо́чуватися, не дава́ти собі́ ра́ди; заходи́ти в го́лову
\терять дру́га — втрача́ти (позбува́тися) дру́га
\терять жела́ние — втрача́ти бажа́ння, знеохо́чуватися
\терять слух — втрача́ти слух; ( глохнуть) глу́хнути
\терять нить расска́за — губи́ти (втрача́ти) ни́тку ро́зповіді
\терять по́чву под нога́ми — втрача́ти ґрунт під нога́ми
\терять равнове́сие — втрача́ти рівнова́гу; (прям.: о стоящем) зато́чуватися
\терять си́лу — втрача́ти си́лу
\терять созна́ние — неприто́мніти, втрача́ти свідо́мість, млі́ти, умліва́ти, зомліва́ти
\терять ум — втрача́ти (стра́чувати) ро́зум; захо́дити в го́лову
3) ( тратить нецелесообразно) втрача́ти, марнува́ти; ( время) га́яти, гайнува́ти, витрача́ти, уга́ювати; ( расходовать) тра́тити; (жизнь, здоровье) збавля́ти -
19 чувствоваться
почува́тися; (ощущаться, восприниматься) відчува́тися, чу́тися, учува́тися\чувствоваться ться на глаз (на слух) — відчува́тися на о́ко (на слух)
-
20 чуткий
1) (быстро и легко воспринимающий обонянием, слухом) чуйни́й, чутки́й; (осторожный, настороженный) сторо́жкий\чуткий слух — чу́йний (чутки́й) слух
\чуткий сон — чутки́й (сторожки́й) сон
2) (перен.: быстро реагирующий на воздействие, раздражение) чутки́й, чутли́вий; ( впечатлительный) вразли́вий; ( восприимчивый) сприйня́тливий3) (перен.: отзывчивый) чу́лий, чу́йний, чутли́вий; ( внимательный) ува́жнийчу́ткое отноше́ние — чу́ле (чу́йне, чутли́ве; ува́жне) ста́влення
чу́ткое се́рдце — чу́ле се́рце
\чуткий прибо́р — чутли́вий при́лад
См. также в других словарях:
слух — слух, а … Русский орфографический словарь
слух — слух/ … Морфемно-орфографический словарь
слух — сущ., м., употр. часто Морфология: (нет) чего? слуха и слуху, чему? слуху, (вижу) что? слух, чем? слухом, о чём? о слухе; мн. что? слухи, (нет) чего? слухов, чему? слухам, (вижу) что? слухи, чем? слухами, о чём? о слухах восприятие органами… … Толковый словарь Дмитриева
СЛУХ — муж. одно из пяти чувств, коим распознаются звуки; орудие его ухо. Слух тупой, тонкий. У глухих и безухих животных слух заменяется чувством сотрясения. Идти на слух, искать по слуху. | Музыкальное ухо, внутренее чувство, постигающее взаимный… … Толковый словарь Даля
слух — слуха, м. 1. только ед. Одно из пяти внешних чувств, дающее возможность воспринимать звуки, способность слышать. Ухо – орган слуха. Острый слух. «До слуха его долетел хриплый крик.» Тургенев. «Желаю славы я, чтоб именем моим твой слух был поражен … Толковый словарь Ушакова
слух — а; м. 1. только ед. Одно из пяти внешних чувств, дающее возможность воспринимать звуки; способность слышать. Острый с. Чуткий с. Слух слабеет у кого л. Потерять с. (стать глухим). Насторожить с. (прислушаться). Коснуться чьего л. слуха (стать… … Энциклопедический словарь
слух — См. весть, известие, чувство ни слуху ни духу, по слухам... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. слух весть, молва, слушок; толки; известие, чувство; музыкальность, сообщение,… … Словарь синонимов
СЛУХ — СЛУХ. Устройство и функция слухового органа см. Ухо, Среднее ухо, Внутреннее ухо, Кортиев орган. О проводящих путях и центрах см. Слуховые пути, центры. Звуковые колебания окружающей среды доходят до периферического слухового рецептора гл. обр.… … Большая медицинская энциклопедия
СЛУХ — СЛУХ. Человек воспринимает внешний мир, общается с окружающей действительностью посредством органов чувств, гл. обр. благодаря зрению (см.) и слуху. Наши уши обладают способностью распознавать близость или дальность источников звуков и… … Краткая энциклопедия домашнего хозяйства
слух — способность воспринимать звуки и ориентироваться по ним во внешней среде посредством анализатора слухового. Отражение процессов внешнего мира в системе слуховой происходит в форме образа звукового, в коем можно выделить три параметра: 1)… … Большая психологическая энциклопедия
СЛУХ — способность организма человека и животных воспринимать звуки. С. есть у мн. насекомых, всех позвоночных и наиб, развит у млекопитающих. У большинства позвоночных звуковые колебания, проходя через ушную раковину и наружный слуховой проход… … Биологический энциклопедический словарь
