ску-

1) тяга́ти; таска́ти; ( носить) носи́ти; ( тяжести) пиря́ти

2) (платье, обувь) носи́ти, тяга́ти; таска́ти

3) ( дёргать до боли) тяга́ти; (за волосы, уши) скубти́, ску́бати и скуба́ти, таска́ти; ( без прямого дополнения) ску́бтися, ску́ба́тися; ( за волосы) чу́бити

4) ( красть) тягти́, тягну́ти, цу́пити

1) тяга́тися, таска́тися; ( слоняться) волочи́тися, тиня́тися, ве́штатися, ві́ятися, тьо́патися; диал. валаса́тися

2) см. волочиться 2)

3) ( трепать друг друга ва волосы) тяга́тися, чу́битися, скубти́ся, ску́батися и скуба́тися; диал. волоса́тися

4) страд. тяга́тися; таска́тися; носи́тися; носи́тися, тяга́тися; таска́тися; тяга́тися; ску́бтися, ску́ба́тися

астр., физ.

- бедное скопление

техн., несов. ску́чивать, сов. ску́чить

астр., физ.

- бедное скопление

техн., несов. ску́чивать, сов. ску́чить

геол., техн.

-ся, -матить, -ся скуйовджувати, -ся, (сов.) скуйовдити, -ся, накучмити, -ся, розкучмати, -ся, розкудлати, -ся, покошлати, -ся, покошлати, -ся, закустрати, -ся. См. Растрёпывать.

* * *

несов.; сов. - взлохм`атить

несов.; сов. - взъер`ошить

встрепать давати (дати) скубки, матланки; (о волосах) - скудовчити, розкудлати. Встал, как встрёпанный - скочив, як перемитий.

* * *

несов.; сов. - встреп`ать

1) (солнечн. зной, искусств, теплота) жар (р. -ру), пал (р. палу), жарота, спека, спекота; см. Жара. [Тільки-що ввійшли в баню, аж жар такий, що не можна (Рудч.). Літній пал (Фр.)];

2) (повышен. темп. челов. тела) жар, пал, (в)огонь (р. -гню), (болезн.) гарячка. [Так мене жар ухопив. З холоду кинуло в пал (Л. Укр.). Од цієї думки обняло її мов огнем. Прагне вона щастя, мов пити в гарячці (Коц.)]. Быть в -ру - горіти. [Дівчина тільки мучилася - то горіла, то мерзла]. У него жар - його палить. Бросать в жар - кидати в жар, обсипати жаром;

3) (раскал. угли без пламени и дыму) жар, (зап.) грань (р. -ни); (мелкие с горячей золою) присок (р. -ску); (один уголь) жарина; (прил.) жаристий. [В мене очі горіли, мов жар (Л. Укр.). Пече картоплю на грані (в грані) (Под. губ.)]. Испускать сильный жар, пылать, пышать, -ром гореть (без пламени) - жаріти (действие - жаріння), жахтіти, пашіти, палахкотіти. [У неї аж щоки жаріють. Купа жару, та аж жахтить, червоніє (Г. Барв.). Пашить з печи. Дитина така гаряча, - так і палахкотить (= идёт жар) від неї]. Жар-птица - жар-птиця, жароптиця;

4) (бурый камень, уголь, лигнит) бурий вугіль (р. -гля) (буре вугілля), лігніт;

5) (пыл) пал, запал, опал. [Який гарячий пал, що й перешкод не зна (Сам.). Говорити з запалом. Він із запалам узявсь до праці. Щось комусь з великим опалом доводила вона шептом (М. Вовч.)];

6) (разгар) розгар, пал, розпал, гарячий час (мент). В жару битвы - в гарячий час бою, в розгарі бою. В жару спора - в палу суперечки. Жары (мн.) -

1) (пора летн. зноя, межень) спека (ед.);

2) (на картине: блёстки, блик) жаріння, огні.

* * *

1) жар, -у; ( жара) спека; пал, -у

2) ( горячие угли) жар; диал. грань, -ні; ( мелкие угли с горячей золой) при́сок, -ску

3) ( повышенная температура тела) жар

4) (перен.: страстность, рвение, пыл) за́пал, -у, жар, о́пал, -у; поэз. пал, -у

1) закуп (-пу), закупівля, закупня, закуплення чого; срвн. Закупание;

2) (закупленное) покуп (-пу), покупка, закупка, (гал.) купно, закупно (-на). Делать -ки - робити по[за]купки. Произвести (сделать) -ки - поробити по[за]купки, (гал.) (за)купна.

* * *

попіл (-пелу), зола; (горячая зола с огнём, с тлеющ. уголками) присок (-ску); (выбрасываемая после золки) визо[і]л (-золу), пазі[о]лки (-ків). [Лучче їсти хліб з золою, та не жити з чужиною (Номис)]. Выгребать -лу - вибирати попіл (з груби). Свалка -лы - попелище, попільник, попі[е]льня.

* * *

1) зола́; ( пепел) по́піл, -пелу; (горячая, с тлеющими угольками) при́сок, -ску, приск, -у

2) техн. зола́

см. Изволять.

* * *

1) (желать, хотеть) бажа́ти, хоті́ти (хо́чу, хо́чеш); зво́лити

2) (с неопр. другого глагола для выражения почтительности, неудовольствия обычно остаётся без перевода)

1) (некрупный) дрібний, (усеч. форма им.-вин. п. м. р. дрібен), дрібненький; (малый, небольшой) малий, невеликий, невеличкий, (незначительный) незначний. [На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки (Н.-Лев.). Безупинне спадання дрібних крапель (дощу) (Коцюб.). Дрібні речі у кошик поклала (Звягельщ.). Дрібні війни (Л. Укр.). Дрібні події (Крим.)]. -кие владенья - дрібні (малі) добра. -кие деньги - см. Мелочь 3. -кий дождь - дрібний (дрібен, дрібненький) дощ (-щу). [І шумить, і гуде, дрібен дощик іде (Пісня)]. -кие долги - дрібні борги (-гів). -кая душонка - мізерна, дрібна душиця. -кое зерно - дрібне (заміркувате) зерно. [Заміркувата пшениця (Київщ.)]. -кий кредит - дрібний кредит (-ту). -кий кусок - дрібний шматок (-тка). На -кие куски, кусочки (разбить что) - на дрізки (диал. на друзки), на дрізочки, на дріб'язки, на дріб'язок, на дробину (розбити, потрощити що). -кий лес - см. Мелколесье. -кие листья - дрібне листя, дрібний лист (-ту). - кая монета - см. Монета. -кие деньги - дрібні гроші (-шей и -шів), дрібняки (-ків), дробина. -кий песок, порошок - дрібний пісок (-ску), дрібний порошок (-шку). -кая печать, -кое письмо, -кий шрифт - дрібний друк (-ку), дрібне письмо (писання), дрібний шрифт (-ту). -кие расходы - дрібні витрати. -кий сахар - дрібний цукор (-кру), цукор-сипець (-пцю). -ким смехом (смешком) - дрібним сміхом, дрібненько. [Сміялася м'яким, дрібним сміхом (Черкас.). Дрібненько зареготалась (Н.-Лев.)]. -кие шаги - дрібна хода, дрібні кроки (-ків). [Гнідко пішов дрібною ходою (Мирний)]. -кими шажками - видрібцем, дрібно, дрібненько. [Видрібцем виступати (Сл. Гр.). Ступає дрібненько (Хведорович)]. -кая птица, соб. - дрібні пташки, дрібне птаство, дробина, дріб (р. дробу). -кий скот - дрібна худоба (скотина), дрібний товар (-ру), дріб'язок (-зку). [В мене овець ватага, а дійнику без ліку, а дріб'язку як піску (Лавр.)]. -кая буржуазия - дрібна буржуазія. -кий дворянин - см. Мелкопоместный дворянин. -кое дворянство - дрібне дворянство, дрібна шляхта. -кие людишки - дрібні людці (-ців), низота, дрібнота; срв. Мелкота 3. -кий (малорослый) народ - дрібний народ (люд) (-ду). -кая публика - мізерна (дрібна), невисока публіка. -кий служащий, чиновник - дрібний службовець, урядовець (-вця). -кий собственник - дрібний власник. -кий бес - чорт з дрібніших. Рассыпаться -ким бесом перед кем - підсипатися до кого; срв. Подольщаться;

2) (неглубокий) - а) (о воде) мілкий, низький, (гал.) плиткий. [Капітан Уоллей вів судно мілкою водою (Кінець Неволі). Тут вода низька (Звин.). Вода мала кудись розлитися, тому він сподівався найти тут плиткі місця (Маков.)]. -кая река - мілка ріка. В этом месте море -ко - в цьому місці море мілке; б) (о посуде, судне) неглибокий, плескатий, мілкий, (гал.) плиткий. -ная тарелка - плеската (мілка, плитка) тарілка.

* * *

1) ( некрупный) дрібний, дрібча́стий

2) (неглубокий) мілки́й