син-

бабусин, бабунин, бабин.

* * *

1) безбожний;

2) немилосердний, злорадний. [Син злорадний матір вигнав з хати]; -но -

1) безбожно;

2) немилосердно, злорадно.

* * *

1) ( не признающий Бога) безбо́жний, безві́рницький

2) (бессовестный, нечестный) безбо́жний; безсо́вісний

безодній, бездонний, незглибний [Чолом тобі, синє широкеє море, незглибна безоднє, безмежний просторе], (о посуде) безденний. [Безденної діжки не наллєш].

* * *

безнадійний. -но - безнадійно. -но больной - смертенний. [Мій син смертенний лежить, так і лікар сказав].

* * *

багач, багатир (р. -ря), багатій, дука, дукар (р. -ря), дукач; (большой) багатир на всю губу, багатиня (м. р.), багачище, срібляник; (соб.) дукарня, дукаряччя, багатирство; (жена -ча) багатирева; (сын) багатиренко; (дочь) багатирівна; (прит. прил.) багацький, багатирський, багачевий, багачів (-чева, -чеве), багатиревий, багатирів. [Багацькі діти. Багатирська дочка. Багачів син].

* * *

1) старший (у хаті, серед секти і т. и.);

2) старший син;

3) (большая дорога) битий шлях, гостинець (р. -нця).

* * *

1) ( хозяин) хазя́їн; ( в семье) ста́рший, -ого

2) ( большая дорога) би́тий шлях; гости́нець, -нця

вдаться

1) (врезаться) вганятися, увігнатися, заганятися, загнатися. [У землю ту, мов величезний клин, вганялося далеко синє море (Грінч.). Не заганяючись у велику науку];

2) (пускаться, предаваться) вдаватись, вдатися, вкидатися, вкинутися. Вдаваться в разговоры - в речі (в балачки) ввіходити, заходити. [Не дуже в речі заходжу: розпитаюся дороги та й далі (М. Вовч.)].

* * *

несов.; сов. - вд`аться

1) уганя́тися, угна́тися и увігна́тися; ( заходить вглубь) захо́дити, зайти́

2) (предаваться чему-л., углубляться во что-л.) удава́тися, уда́тися, ударя́тися, уда́ритися

1) верх, вершок, вершечок, верхів'я. [Вершок на шапці синій. Дощова хмара висовує з-за гори своє верхів'я (Коцюб.)]. В. горы - вершок, вершечок, шпиль, шпилечок, щолопок; (соб.) верхогір'я. Крутая в. - щовб, щовба. Острая в. - остриця (гал.). В. растения - щит, щиток (р. -тка) чуб, чубок (р. -бка), вершечок (р. -чка), верхівка, кудер (р. - дря). В. дерева (соб.) - верховіття. [А я на тій руті-м'яті щити позриваю. Зломив щиток з дубка. На дубові, на вершечку, там посіяв мужик гречку. Золотії верхівочки]. См. Вершина;

2) анат., в. легкого - вершок.

* * *

1) верхі́вка, верх, -у, верхі́в'я, вершо́к, -шка́, верше́чок, -чка, верхови́на; ( дерева) верхові́ття; ( горы) шпиль, -ля

2) перен. верхі́вка

3) анат. верхі́вка

узяти, забрати, дістати, зняти. [Забери книгу з столу. Хмельницького козаки дістали мечем сей замок (Куліш). Семена зняла цікавість. (Коцюб.)]. Возьми, возьмите! - на, нате! (урвать часть) - ухибити. [Таки, признаться, з мірку жита в старого вхибила нишком. Можна і від гасу ухибити грошей на сіль, менше взявши]. В. много - набратися. [Набрався стільки, що й не донесу]; (о многом) - побрати. [Побравши вони коси, та й пішли косити]. В. за долг, за недоимку, силком - одібрати за борг, стягти за борг, (вульг.) пограбувати. [Нічим було заплатити, так корівку мою пограбували й продали (Конис.)]. В. чью сторону - стати на чий бік, на чиюсь руч горнути, чиюсь руч тягти. В. кого в опеку - обняти опіку над ким. В. ещё в придачу - добрати. В. работу заказанную, заплатив деньги - викупити. В. неполный мешок на плечо так, чтобы содержимое было в концах, а пустая середина лежала на плече - взяти на перебаса. В. на верёвку - заужати. [Черкес із-за Онапа арканами його як цапа звязав, опутав, заужав]. В. топором - урубати. В. в руки - взяти (прибрати) до рук. В. себя в руки (овладеть собою) - запанувати над собою. В. верх над кем, над чем - гору взяти над ким, перебороти кого, подужати, переважити, повершити, заломити кого. В. назад (слова, обвинение) - одмовити, одкликати. [Прилюдно одмовив те, що написав про неї в пашквілі (Ор. Левиц.)]. В. к себе - прийняти. [Прийняли сироту за дитину]. В. на себя - пере(й)няти на себе. [Перейняти чужий довг. Переняти на себе функції заступника]. В. на себя сделать что - піднятися. [Піднявшись історію України написати (Куліш)]. Всем взял - хоч куди, на все здатний. Ни дать, ни взять - стеменно, стеменнісінько; як викапаний. [Стеменнісінько така і в нас хата. Син - викапаний батько]. Что взял? - піймав облизня? Он возьми да и (сделай что-либо) - він повернувсь та й… (намалював, украв).

* * *

от, он, ось, ото, оце, ож. [От тобі й гроші. Та он вони. Ото (оце) диво! Ож піди та подивись]. Вот же - ото-ж. А вот же! - ба! [А не зробиш цього? Ба зроблю!] Да вот, да вот же (= да даже) - ба. [Ба навіть і тепер почуваю такий саме біль. Хоч він собі і сирота, та ба і отцівський син не буде такий (Квітка)]. Вот что - ось що. Как вот, как вот уже - аж, аж ось, аж от. [Лечу, дивлюся, аж світає (Шевч.). Аж ось настає голод]. А вот же - так же-ж, от же-ж. [От же-ж не дам]. Вот уж - аж ось. [Аж ось коли. Аж ось куди]. Вот так - ото. [Ото ротата! - на все село]. Вот ещё! ну вот ещё! - ото! ат! ет! [Проти ночи не поминай його. - Ат! вигадки! Ото - чи не вважатиму, що там плеще якийсь блазень-дітвак (Крим.). Ет, ще вигадав їхати: і пішки дійдемо]. Вот как! - овва! ось як! он як! [Овва! чи не багато береш на себе? Он як наші пішли вгору!] Вот и всё - та і вже, та й по всьому. [Не хочу цього робити, та і вже]. Вот то-то и есть - а то-ж-то, отож-то й воно. [Ми не тою дорогою поїхали. - А то-ж-то, що не тою]. Вот как будто - от-би то. [От-би то й полегшало трохи вчора, а сьогодні знов гірше]. Вот потому, поэтому - ото-ж, тим-то. Вот-вот - ось-ось, от-от, затого, далі-далі, туй-туй, туж-туж, як-не, не видко як, тільки не видно. [Пика гладка, як не лусне. Швидче з обідом, бо батько не видно як приїдуть]. Вот именно - атож. Вот и всё - та й годі, та й квит. Вот где, вот здесь - онде, осьде, осьденьки, осьдечки, аж онде, аж осьде, отут, отутеньки, отутечки. Вот-там - отам, онтам, о(н)таменьки, о(н)тамечки. Вот-сюда - осюди. Вот-куда - онкуди. Вот-туда - отуди. Вот-теперь - отепер, отепереньки. Вот-когда - аж ось [от] коли. Вот-тогда - отоді. Вот каким, вот таким образом, вот так то - ось-як, ось- так, оттак, такеньки, отакеньки, отакечки, так-таки. Вот какой - оттакий, отакий. Вот этот - отцей, оцей. Вот это - оце, (отсе), осе, ото, отож. [Ото-ж тая дівчинонька]. Вот тот - оттой, отой, той-то. Вот те и на! вот так история! - от тобі й маєш! От так штука! Оттака ловись!

* * *

-ся, врезать, -ся

1) врізувати, -ся, врізати, -ся, вдаватися, вдатися, вганятися, вігнатися. [У землю ту, мов величезний клин, вганялося далеко синє море (Грінч.)]; в'їдатися, в'їстися. [Обручка в'їлася в палець]. Врезаться топором (в дерево, в ряды войска) - врубатися. -ться в песок (о судне) - зашихуватися; (увязнуть в песок, снег, грязь) зашеретуватися, зарізатися, умулитися. -ться (в чужие владения) через покупку земли - вкуплятися, вкупитися. -ться в память - датися (вдатися) в тямку, вбитися (в'їстися) в тямку, в помку, в мозок [Мабуть добре Московщина в тямку їй далася (Шевч.)], врізатися, врізатися в пам'ять;

2) (влюбиться) втіпатися (втьопатися) в кого.

* * *

см. врезать

одружений завдруге, другошлюбний. -ый сын - син з другого шлюбу.

* * *

войти увіходити, входити, увійти, вхожати (несов.), вступати, вступити. -ить с трудом - вдибати, сов. вдибати. -ить протискиваясь - всуватися, всунутися, протовплюватися, протовпитися. -ить малозаметно - просмикатися, просмикнутися. Войти в воду - вбрести (сов.). -ить в землю - вгрузати, вгрузнути. -ить судном в реку - спадати, спасти. -ить во вкус чего - набиратися, набратися смаку до чого. -ить в силу (о человеке) - вбиватися (вбитися) в силу, в потугу; (о законе) набирати (набрати) сили, ставати правосильним. Войти в обычай - повестися (сов.). -ить в товарищество, заплатив вступительный взнос, пай - вкупатися, вкупитися. -ить во что (вмешиваться) - вмикуватися, втручатися до чого. [Батько тепер до господарства не вмикуєтьея, син сам усім порядкує]; срв. Вникать. -ить в соглашение - вступати в згоду, порозуміватися. Войти в милость к кому - підійти під ласку кому, здобутися ласки в кого. -ить с представлением - звертатися з поданням. -ить в пререкания - заходити (вдаватися) в суперечки. -ить в долги - запозичуватися (сов. -зичитися), напозичатися.

* * *

несов.; сов. - войт`и

1) вхо́дити и увіхо́дити, увійти́ и мног. повхо́дити и поввіхо́дити; ( заходить) захо́дити, зайти́ и мног. позахо́дити; ( вступать) вступа́ти, вступи́ти

2) (обращаться с просьбой, предложением) зверта́тися, зверну́тися

вылить

1) виливати, вилити, вилляти; (опрокидывая) вивертати, вивернути. [Виверни воду з діжки. Глечики повивертала];

2) висипати, висипати. [Висип у миску всенький борщ. Висип окріп із баняка в ночви = вылей кипяток из котла в корыто]. -ать, - ить напиток в рот - хилити, вихиляти, вихилити. [Вихилив дві чарки];

3) (колокол, статую и т. п.) лити, виливати, вилити. Вылитый -

1) вилитий, виллятий, висипаний, вихилений. [Де-ж тая барилочка, що виллята горілочка?]

2) вилитий, злитий, виливаний. [Кремезний, як з криці злитий (Коц.). Виливаних богів не будеш робити];

3) похож, как вылитый - як викапаний. [Син - викапаний батько. Ми всі, як викапані, скидаємся один на одного (Крим.)].

* * *

несов.; сов. - в`ылить

1) вилива́ти, ви́лити и ви́лляти и мног. повилива́ти; ( пищу) висипа́ти, ви́сипати

2) ( изготовлять литьём) вилива́ти, ви́лити и ви́лляти

гуляка, розгуляка, бенькетар (р. -ря), гульвіса, гультяй, соб. гультяйство. [Син у мене розгуляка був: що-вечора - баль та горілка. З собаками та псарями їде пан-гульвіса (Шевч.)].

* * *

м., ж.

дать давати, дати, (о многих, сов.) подавати [Подавав (= дал) серпи їм золотії (Чуб.)]; завдавати, завдати; подавати, подати; наділяти, наділити кому що; видавати, видати; надавати, надати; уділяти, уділити. [Чи даси мені коня в місто поїхати? Дамо (повел. даймо) їм добру одсіч. Не дасть погибати (Шевч.). Яких уже ліків мені не завдавали! (М. Вовч.). Він мені подав за себе викуп (Куліш). А в тексті було подано життєпис його (Крим.). Наших друзів наділяє нам випадок, а не наш вибір (Крим.). Зроби мені коробочку солом'яну, дак я тобі наділю в'юнів і карасів (Г. Барв.). Невмолотне жито - зовсім мало з копи видає. Моя матінко, нащо ти мене нещасницю вродила, гірку долю вділила?]. Дай(ка), дайте(ка) - дай лиш (лишень), дайте лиш (лишень), дай-но; (сёмка) ке лиш (лишень), кете-лиш (лишень). [Коли не вмієш пирога з'їсти, ке його сюди (Ном.). Кете лиш кресало (Шевч.). А ке я заграю]. Давай, давайте! (= ну-ка!) - ну, нум(о), давай, давайте, (вульг.) ке, кете! [Нум гуртом співать! (Гліб.). Нумо до праці мерщій! (Грінч.). Давай він його прохати. Ке стану і я вірші писать (Квітка)]. Давай бог ноги - хода, ходу, в ноги, шуги. [Вона за ним, він мерщій хода, біжить. А по добридню та й шуги - бувайте здорові, шукайте вітра (М. Вовч.)]. Дай бог, чтобы (чаще с оттенком недоброжелательства) - бодай (с прош. врем.), (зап.) богдай; бодай-би. [Бодай ти пропав!]. Не дай, бог - крий, боже; не доведи, Господи! Что бог даст - дійся воля божа. Дать какую-либо малость - перекинути щось. [Я тобі за те щось перекину: сальця чи борошенця]. Дать многим (оделить) - обдати, пообдавати кого. [Усіх пообдавали хлібом]. Дать много - надавати. [Сестра йому надає книжок додому (Квітка)]. Давать в обрез - видавцем давати. [У нас не дуже роз'їсися, бо й хліб видавцем дають]. Дать в достаточном количестве - надати. [Грошики здобува, та як їх і сюди, і туди треба, так нікуди і не надасть (Квітка)]. Дать ещё будучи живым - ще за живота дати, теплою рукою дати. Ровно ничего не дал - нічогісінько не дав, і на нігтик не дав (не покинув). Дать в замену - підставити. [Товар у кого захоріє - уже він свій підставить (Г. Барв.)]. Давать показание - складати свідоцтво, свідчити, зізнавати. Д. отчёт - подавати звідомлення про що, здавати справу з чого. Давать очную ставку - зводити на очі кого з ким. Дать тягу, стрекача, стречка - дременути, чкурнути, п'ятами накивати, драпнути, драпонути, дмухнути, дати драла, дмухнути драла. Дать знать - дати (подати) звістку кому, оповістити кого. Дать знать о себе - об'явитися. Дать себя знать, помнить, почувствовать - датися знати кому, датися в знаки, в тямки, в помку, увіритися, упектися, дошкулити, допекти кому. Давать понять - дати на розум (на здогад) кому. Дать другой оборот делу - повернути справу (на инакше). Ни дать, ни взять такой - достоту такий, існісінько такий. Быть данным - датися. [Якби то далися орлинії крила, за синім-би морем милого знайшла (Шевч.)]. То, что дано - данка. [Обіцянка, а не данка - дурному радість (Ном.)]. Дающий - давач.

* * *

несов.; сов. - дать

далеко. Очень далеко - ген, геть, геть далеко, далезно. [На бистрому озері ген пливала качка]. Далеко-далеко - ген-ген, гень-гень, геть-геть. [Он гень-гень у жовтій млі безмірної далини синіє щось (Мирн.)]. Далеко вокруг - далеко навкруги, геть навкруги, навколо геть-геть. [Раптом пісня чудова навколо геть-геть залунала. (Л. Укр.)]. Дальше - далі, (зап.) далій, дальш(е), дальненько. Чем дальше - де-далі. Далеко так! - такий світ! [Такий світ ішла та-й удома не застала бабу]. Слишком далеко - далекий світ. [Аж за ирій, - далекий світ, брате! (Шевч.). Он бовваніє ліс дубовий - до нього не далекий світ (Гліб.)]. Туда далеко - це не близький світ. Дальше живущий - дальший, (гал.) обдальний. [Од ближніх сусід і обдальних (Вхр.)]. Как можно дальше - як[що]-найдалі. Далеко тебе до - куди тобі до. Далеко больше чем - геть більше ніж (за, як), геть-геть перескочило за, перейшло за. [Йому тоді вже геть-геть перескочило за сорок (Конис.). Вона геть більш за мене (= чем я) знала (Конис.)].

* * *

тж. далёко; нареч.