-
41 figure
I n1. цифра2. персона, постать, особистість- ambitious figure честолюбний діяч- control figures контрольні цифри- key figures контрольні цифри- political figure політик, політичний діяч- popular figure популярний (політичний) діяч- public figure громадський діяч- target figures контрольні цифри- a person of figure видатна постать/ особистість- to cut a figure займати видне становище- to cut a conspicuous/ good/ great figure відігравати важливу роль- to make a conspicuous/ good/ great figure відігравати важливу рольII v1. уявляти собі2. амер. розм. вважати, оцінювати4. фігурувати, відігравати роль -
42 анархізм
АНАРХІЗМ ( від грецьк. άναρχια - безвладдя) - сукупність політичних концепцій, споріднених між собою тим, що вони заперечують централізоване управління суспільством, пропонуючи побудову суспільного ладу шляхом добровільного об'єднання у спілки або спільноти. Найважливішою прикметою змісту анархістської політичної концепції (або близької до А.) є утвердження цінності окремої особистості та індивідуальної свободи у найбільш радикальній формі. Віддалені ідейні коріння А. можна віднайти у деяких течіях давньогрецьк. філософії (істоїцизм), також в індивідуалістських та комунітаристських елементах християнства. Перше чітке формулювання ідей А. дав англ. політичний філософ, романіст та есеїст Годвін (1756 - 1836) у кн. "Дослідження політичної справедливості" (1793), в якій він обґрунтував ідею бездержавного суспільного ладу. В 40-х рр. XIX ст. А. оформлюється в окрему течію політичної думки, яка у друг. пол. XIX - на поч. XX ст. досягає суттєвого впливу, особливо у деяких європейських країнах (Франція, Іспанія, Італія та ін.). Дослідники політичних ідеологій, даючи типологію А., вирізняють: а) індивідуалістський А.; б) комуністичний А. (анархо-комунізм); в) проміжний між першим та другим - індивідуалістськи-комунітаристський А. Цей поділ на різновиди має своєю підставою різницю у підході до проблеми "особистість - спілка (спільнота)". Залежно від того, якими засобами політична концепція пропонує досягати мети, анархічні політичні концепції поділяють на реформістські та революційні. Крайній індивідуалістський варіант А. заперечує будь-які суспільні установи (сім'ю, церкву, традиції, політичні партії, державу) та будь-які форми колективної свідомості (мораль, релігію, ідеологію), які б обмежували свободу особи. Вважають, що класичне формулювання індивідуалістського різновиду А. дав нім. філософ, лівий гегельянець Штирнер (1806 - 1856) у своєму творі "Єдине та його власність" (1845). Інші анархістські політичні концепції намагаються врівноважити захист автономії окремої особистості з потребою єднання людей у спілки (громади) або спільноти. Це дає перехідну форму - індивідуалістсько-комунітаристський А.: особистості, добровільно жертвуючи частиною своєї свободи, об'єднуються у відносно невеликі спілки, які, в свою чергу, можуть утворювати спілки спілок. До індивідуалістсько-комунітаристського А. належить політична концепція Пру дона - франц. філософа, який у кн. "ЇЦо таке власність" піддав критиці капіталістичний ринок як спосіб гноблення виробника. Оскільки у цій концепції наголос зроблено на взаємності обміну, то розвиток цієї ідеї політичними філософами кін. XIX ст. іноді називають "концепцією взаємності". Ідеї Прудона відіграли важливу роль у стимулюванні профспілкового руху—реформістського анархо-синдикалізму. Крім того, вони стали одним із джерел революційного анархо-синдикалізму. Найвпливовішим його теоретиком став франц. інженер та соціальний філософ Сорель (1847 - 1922). Він зазнав впливу ідей Ніцше, Маркса та Бергсона, поєднавши таким чином марксистську орієнтацію на практичну дію з волюнтаризмом та інтуїтивізмом. Революційний А. рос. політичного філософа Бакуніна виявляє виразні ознаки суто комунітаристського (колективістського) А.: він вважав, що держава має бути зруйнована насильницьким шляхом і замінена федерацією вільно утворюваних селянських та робітничих спілок, які б колективно володіли власністю і спільно контролювали розподіл (кожному відповідно до його трудового внеску). Колективістські тенденції концепції Бакуніна були посилені у політичній філософії Кропоткіна (1842 - 1921), який перетворює спільноти (рос. "общиньї") в основу всього суспільного ладу - у колективного власника засобів виробництва та (шляхом їх об'єднання у федерації) у замінника держави. У тлумаченні Кропоткіна комунітаристський різновид А. набув своїх крайніх форм і став комуністичним А. (анархокомунізмом). В Україні перше свідоме формулювання ідей А. (як складника лібералізму у політичній концепції Драгоманова) репрезентує індивідуалістськи-комунітаристський та реформістський різновид А. Драгоманов - ліберал (вірить у поступ, розум, емансипацію шляхом просвіти і та ін.), конституціоналіст, але ідейна противага бюрократичному централізму та імперіалізму зосереджена передусім в анархістських елементах його концепції. Цим ідеям не випало стати джерелом для появи ідеології анархістського політичного руху в Україні. Анархістський політичний (військовий) рух 1917 - 1921 рр., очолюваний Махно (1884 - 1934), виявив нестачу історично нагромадженого політичного досвіду та конструктивізму: він був руйнівним щодо впровадження тих елементів порядку, які пов'язані зі становленням укр. незалежної держави (фактично рос. більшовики використали його з цією метою). Все це, зрештою, прирекло його на роль деструктивної сили (у кращому випадку, на роль загонів сільської самооборони) і призвело до поразки.В. Лісовий -
43 філософія
ФІЛОСОФІЯ ( від грецьк. φιλοσοφία - любов до мудрості) - особливий різновид духовної культури, призначення якого полягає в осмисленні основ природного і соціального світу, формоутворень культури і пізнання, людини та її сутності. Наслідком цього осмислення є формування в сфері суспільної свідомості системи засадничих поглядів і світоглядних переконань, узагальнених уявлень і концептуальних побудов про сутність і граничні проблеми буття, людську присутність у ньому, можливості його осягнення людським розумом. Необхідність філософського осмислення світу закорінена в самій природі людської життєдіяльності, в постійній потребі трансляції людського досвіду та самоутвердження особистості, пошуку цілеспрямовуючих ідей. У духовному житті суспільства філософська культура, виконуючи притаманні їй функції, набирає ряду іпостасей. За своїм основним змістом Ф. відіграє роль світогляду і, як така, дає концептуальний вираз людського світовідношення - світовідчуття, світосприймання та світорозуміння, відношення мислення і буття, духовного і матеріального. Ф. націлена на вироблення системи ідей, які виражають певне ставлення людини до соціальної та олюдненої природної дійсності, духовного життя і тим самим визначають сукупність вихідних орієнтирів, що зумовлюють програму суспільної поведінки людини В. цьому відношенні Ф. покликана створити концептуальну основу для становлення і розвитку системи життєвих цінностей та ідеалів. Світоглядні ідеї та гуманістичні ідеали формуються в усіх сферах духовно-практичного освоєння дійсності - міфології, релігії, мистецтва, літератури, публіцистики, моралі, політики, буденної свідомості тощо. Проте від інших форм світогляду, зокрема міфології та релігії, які спираються на вірування та фантастичні уявлення про світ і людське буття, від буденного світогляду, що визначається традиціями і безпосереднім життєвим досвідом, від художніх форм світогляду, що ґрунтуються на чуттєво-образному зображенні дійсності, філософія відрізняється тим, що будує свою картину світу і місце людини в ньому на основі теоретичного осмислення суспільно-історичного досвіду, надбань культури та здобутків наукового пізнання, використовуючи раціонально-понятійні форми побудови світоглядних систем і логічні способи їх обґрунтування. Тим самим Ф. виробляє духовні передумови та логічні критерії свідомого пошуку і вибору розумної, найбільш придатної для практичних потреб системи світоглядних ідей і переконань. Для Ф. як світоглядної системи та системи суспільних цінностей характерні риси духовно-практичного освоєння дійсності, що робить її однією із форм суспільної свідомості і зближує з мистецтвом. Ф. як раціонально-понятійна і логічно обґрунтована побудова наділена рисами теоретичного освоєння дійсності, що надає їй статусу науки. Однак Ф. є особливою наукою. Вона виконує специфічні пізнавальні функції, що їх не бере на себе жодна з природничих чи соціогуманітарних наук або сукупність конкретно-наукового знання в цілому Я. к кожна наука Ф. має свій власний предмет і метод дослідження, властиве їйг специфічне знання. Предмет філософського дослідження окреслює коло загальнозначущих проблем, що хвилюють людство в конкретно-історичних умовах суспільного буття і потребують свого з'ясування та обґрунтованого розв'язання. Стрижневими серед них є проблеми істини, краси, добра і свободи та шляхів їх досягнення. В їх контексті Ф. розмірковує над питаннями про минуле, теперішнє і прийдешнє, про людську долю, життя і смерть, про вічність і швидкоплинність, про людський розум, його можливості і границі, про людську діяльність і цілепокладання, правду і справедливість, моральність і доброчинність, людяність (гуманність) і толерантність, волю і стражденність, приниженість і самоствердження, про мету і сенс людського життя, про щастя і шляхи його досягнення. Ці проблеми є наскрізними для всього людства, проходять через усю його історію і отримали назву "вічних проблем". Проте кожна історична епоха і досягнутий рівень людського пізнання ставлять, трактують і розв'язують "вічні проблеми" по-своєму, завдяки чому Ф. виступає своєрідним індикатором того, чим живе, чим стурбоване і про що мріє людство, які тенденції, сили і механізми його рухають. Це дало підстави нім. філософові Гегелю образно визначити Ф. як епоху, схоплену думкою. Істотними рисами філософського методу є умоглядність і раціональність, застосування засобів чистого розуму для усвідомлення і концептуального відтворення об'єктивної реальності. До основних з них належить аналіз і синтез, дедукція і індукція, порівняння і аналогія, абстрагування і узагальнення, сходження від абстрактного до конкретного. Особливість філософського методу полягає ще й у тім, що він застосовується до пізнання природної і соціальної реальності не безпосередньо, а опосередковано. Вихідним матеріалом для філософського осмислення виступають багатоманітне формоутворення матеріальної і духовної культури, історія їх розвитку і актуальне функціювання, найважливіші досягнення природничих і соціогуманітарних наук З. цього боку філософія набирає іпостасі умоглядної рефлексії, роздумів, розмірковувань над усім багатством сукупного суспільно-історичного досвіду людства, виступає самосвідомістю культури, критичним переосмисленням ідеалів і цінностей, що склалися. Філософське знання, що продукується в процесі філософської рефлексії, виражається через систему філософських категорій і понять, що означають фундаментальні властивості буття, способи його людського членування і пізнання. Особливістю філософських категорій і понять є їхня гранична всезагальність, що надає їм характеру універсалій. Цим зумовлена та обставина, що їх зміст найчастіше визначається через альтернативні протиставлення і утворення парних концептуальних структур: матерія і дух, рух і спокій, причина і наслідок, суб'єкт і об'єкт, істина і омана, краса і потворність, добро і зло, свобода і неволя тощо. Нерідко філософське знання формується у вигляді філософських систем і вчень, які з певних світоглядних, пізнавальних і методологічних позицій дають витлумачення і розв'язання висунутих проблем. На відміну від природничих і соціогуманітарних наук, які намагаються із своїх положень максимально усунути суб'єктивний момент і відобразити об'єкт таким, яким він є самим по собі, безвідносно до суб'єкта, Ф. в основу своїх теорій покладає відношення суб'єкта до об'єкта, свідомо включає в свої побудови людський, оцінювальний момент, розглядає дійсність і людину в ній не лише з погляду сущого, а й належного, враховуючи людські цілі і проекції буття в майбутнє. При цьому Ф. не просто сприймає готові результати пізнання та факти формоутворень культури, а й досліджує шляхи виникнення їх, виявляє приховані смисли та тенденції розвитку людського буття, усвідомлює суперечності і потреби пізнання та практики, насамперед у галузі методу мислення і практичної діяльності, вдосконалення категоріального апарату Т. им самим Ф. набирає функції загальної методології. Це не означає, що Ф. претендує на роль наднауки чи науки наук або що вона володіє універсальною методою, яка безпосередньо відкриває істину. Свою загальнометодологічну функцію Ф. виконує тим, що, будучи умоглядним витвором і раціональною реконструкцією теоретичного та духовнопрактичного освоєння світу, створює загальне культурно-смислове, інтелектуальне поле і формує адекватний йому концептуальний лад мислення. Цим спонукає і скеровує пошук, постановку і розв'язання пізнавальних і практичних проблем. Особливо важливу методологічну роль відіграє Ф. на переломних етапах суспільного розвитку і наукового пізнання, коли філософські узагальнення залишаються чи не єдиними орієнтирами, які дозволяють організувати і спрямувати пошук. Оскільки філософське знання і його теоретичні побудови не мають свого прямого експериментального забезпечення, вимога істинності щодо них не має повсюдного застосування. Вони далеко не завжди можуть бути перевірені на предмет істинності чи хибності. Пізнавальна значимість філософського знання нерідко оцінюється за його здатністю пробуджувати свідомість та будити думку, за його аналітико-синтетичними можливостями чи методологічною продуктивністю. Відомо, наприклад, що філософія Маха була методологічною опорою Ейнштейнові при створенні спеціальної і загальної теорії відносності в період кризи в фізиці в кін. XIX - поч. XX ст., хоч істинність цієї філософської системи в цілому викликає обґрунтовані сумніви. Ф. зародилася на ранніх фазах цивілізації в умовах поглиблення поділу праці, відокремлення розумової праці від фізичної, поступового накопичення позитивного знання про процеси і явища навколишнього світу, яке вже не вкладалося в парадигми міфологічної свідомості. Перші філософські системи виникли в І тис. до н. е. в Китаї (Лао-Цзи, Мо-Цзи, Конфуцій), в Індії (локаята, веданта, йога); в VI - V ст. до н. е. в Стародавній Греції (Елейська школа, Мілетська школа, Геракліт, Демокрит, Епікур, Сократ, Піфагор, Платон, Аристотель), в І ст. до н. е. - II ст. в Стародавньому Римі (Лукрецій, Сенека, Аврелій) Т. ермін "Ф." вперше з'явився у Піфагора В. античних філософських системах з різних світоглядних позицій змальовувалася загальна картина світобудови і формувалися первісні уявлення про природу людини частково на основі систематизації позитивних результатів пізнання, а частково за рахунок припущень і вигадок. АнтичнаФ. мала синкретичний характер. В ній містилося власне філософське знання, яке в зародковій формі утримувало в собі майже всі філософські напрями, що розвинулися пізніше, хоч уже в стародавні часи в загальних рисах окреслились як окремі філософські дисципліни - метафізика, логіка, етика; філософські напрями - скептицизм, стоїцизм, містицизм, платонізм. Антична Ф. виступала формою систематизації конкретно-наукового знання, завдяки чому її характеризують ще як натурфілософію. Особливістю античної Ф. було також те, що вона в своїх системах і типах філософування відбивала цивілізаційні особливості стародавніх суспільств, типів культур і форм світосприйняття. Якщо західна антична Ф., орієнтуючись переважно на науку, заклала логіко-раціоналістичні традиції освоєння світу, то східна Ф., істотно спираючись на житейську мудрість, висунула на передній план духовно-емоційні форми, моральне удосконалення та духовно-вольовий самоконтроль. У наступні історичні епохи розвиток філософської думки супроводжувався істотними перетвореннями її предмета та суспільних функцій. Занепад античного суспільства і його культури, перехід до Середньовіччя викликали до життя свої типи філософської рефлексії, які відбивали основні суперечності епохи: з одного боку, безроздільне панування релігійної свідомості, авторитаризму церкви та релігійного укладу життя, з другого - поступове економічне зростання, розвиток мистецтва, природничих наук і викликаний ним певний технічний прогрес. На зміну античній Ф. в II ст. до н. е. - II ст. прийшов гностицизм, який синтезував античну Ф., християнське віровчення і східні релігії та наукові здобутки; в І - VIII ст. - патристика, що являла собою варіант релігійної Ф., який поєднував еллінські філософські традиції з християнським віровченням. Значне поширення патристика мала в Україні. Вона продовжила етичні традиції філософської думки Київської Русі. Перекази "ІЇІестидення" Василія Великого, яке вважалося своєрідною енциклопедією того часу, містили значний природознавчий матеріал і сприяли утвердженню світського світогляду, зокрема ідеї про працю як умову тілесного і морального здоров'я Я. к продовження патристики, в IX - XV ст. розвивається схоластика (Дуне Скот, Тома Аквінський, Бекон, Оккам), що характеризується теоцентризмом, синтезом християнського віровчення і раціоналізму. Найважливішими досягненнями схоластики були розробка способів і процедур логічного доведення, ідеї логічної машини, постановка проблеми про природу універсалій, подальше накопичення конкретно-наукових знань. У цей час розвиваються і елементи реалістичного світорозуміння (Ван Чун, Ібн Сіна, Ібн Рушд). В XIV - XVI ст. в Європі розвивається Ф. Відродження. Вона охоплює соціально-філософський напрям (Петрарка, Еразм Роттердамський, Мор, Кампанелла, Монтень) та натурфілософію (Парацельс, Бруно, Кардане, Коперник, Галілей). Ф. Відродження характеризує перехід від теоцентризму до антропоцентризму, вона формує гуманістичний світогляд, висуває ідеї нового соціального і державного устрою В. она має антирелігійне і антисхоластичне спрямування, виробляє наукові погляди на світобудову, обстоює суверенність наукового мислення та істин науки, започатковує методологію механіцизму. Становлення Ф. Нового часу тісно пов'язане з епохою формування буржуазних суспільств у Європі, великими географічними відкриттями і важливими досягненнями природознавства. В XVII ст. видатними мислителями - Беконом, Декартом, Гоббсом, Спінозою - створюються філософські системи, які відстоюють матеріалістичний погляд на світ, виробляють раціоналістичні та емпіричні засади наукового методу, осмислюють взаємозв'язок розуму і досвіду, чим закладають методологічні передумови теоретичного та експериментального природознавства. Чітко заявляють про себе раціоналізм і емпіризм як альтернативні методологічні системи. Ф. європейського Просвітництва XVIII ст. (Локк, Вольтер, Руссо, Монтеск'е, Гольбах, Гельвецій, Дідро, Лессінг, Шіллер, Гете) розкрила багатоманітність підходів до осмислення природної і соціальної дійсності, взаємозв'язку людини і суспільства, суспільства і держави на основі ідеї природного права та свободи, показувала силу знання і просвіти в суспільному житті. В ній на передній план вийшов філософський матеріалізм, досягла завершеності методологія механіцизму. Утворилися широкоохватні системи об'єктивного (Ляйбніц) та суб'єктивного (Берклі, Г'юм) ідеалізму. З відокремленням від філософії математики, фізики, астрономії, біології тощо натурфілософія поступово втратила своє значення. Поширення ідей європейського Відродження та Просвітництва в Україні припало на XV - XVIII ст. і відбувалося в умовах наростання соціального, національного та релігійного гніту, посилення інтересу до рідної культури, історії, мови, пробудження національної свідомості, що обумовило його особливості. Дрогобич, Русин, Оріховський, Смотрицький, Потій, Могила, Галятовський, Баранович, Вишенський у формі релігійної полеміки відображали боротьбу укр. народу за своє соціальне і національне визволення, проголошували ідеї політичних свобод, патріотизму, служіння спільному благу, соціальної справедливості. Розвиток ідей гуманізму і просвітництва тісно пов'язаний з діяльністю в Україні братств і братських шкіл, особливо з Острозькою, Львівською та Київською. Вчені КМА (Гізель, Козачинський, Кониський, Прокопович, Тодорський, Яворський) розвивали науково-просвітні ідеї, розробляли гуманістичне вчення про людину, природне право та суспільний договір, відстоювали раціонально-логічними засобами православне віровчення. Великий філософ, просвітитель, гуманіст і свободолюбець Сковорода розробляв етичне вчення, серцевиною якого була проблема людини, її внутрішнього світу і морального вдосконалення. Від нього веде філософський напрям, який був розвинутий Юркевичем і отримав назву Ф. серця, що справила помітний вплив на філософську думку інших країн. Визначним явищем у розвитку світової філософської думки стала класична нім. Ф. друг. пол. XVIII - перш. пол. XX ст. (Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель, Фоєрбах), яка витворила розгорнуті філософські системи на основі принципу тотожності мислення і буття, дала осмислення колізій тогочасного суспільства і пізнання, проблем розуму та його границь, досвіду і практики, діяльності як опредмечення і розпредмечення, моральності і свободи; висвітлила діалектику як особливий тип світогляду і мислення Н. а рос. ґрунті ідеї класичної нім. Ф. у поєднанні з матеріалізмом активно розвивали Герцен, Огарьов, Чернишевський, Добролюбов, Писарєв, створивши ідеологію революційного демократизму Р. ос. релігійна Ф., яка поєднувала християнський платонізм, шеллінгіанство і містику, розглядала православне віровчення як розуміння всезагального буття і рос. ментальності (В. Соловйов, Флоренський); розвивала в річищі релігійного екзистенціалізму філософію особи і свободи (Бердяєв). Концепція соціальних і демократичних перетворень була провідною у творчості укр. гуманістів і демократів серед. XIX - поч. XX ст. Шевченка, Лесі Українки, Франка, вченихсуспільствознавців Костомарова, Потебні, Драгоманова, Грушевського, які пропагували ідеї соціальної і політичної свободи, національного визволення, соціальної справедливості і рівності, провідної ролі трудового народу в суспільно-історичному поступі, піднесення національної самосвідомості і розвитку національної культури та освіти укр. народу. В XIX та XX ст. виникає цілий ряд філософських течій, шкіл, систем і вчень, які набули глобального поширення і сформували сучасні типи світогляду та філософського мислення. В серед. XIX ст. в Європі виникає, а в кін. XIX та у XX ст. набуває поширення марксизм (Маркс, Енгельс), який створює діалектичний та історичний матеріалізм, матеріалістичне розуміння історії, формує діалектико-матеріалістичну методологію, застосовує їх до обґрунтування комунізму; соціал-демократизм, ідейні основи якого заклали Каутський і Бернштейн. Потужною філософською течією став позитивізм, що виник у XIX ст. і пройшов певні етапи розвитку: класичний (Конт, Дж.Ст.Мілль, Спенсер); емпіріокритицизм (Мах, Авенаріус); неопозитивізм, одним із виявів якого стала діяльність в кін. XIX - пер. пол. XX ст Л. ьвівсько-Варшавської школи (Твардовський, Лукасевич, Каторбинський, Айдукевич, Лесьневський, Тарський, Татаркевич, Балей, Мостовський), яка зробила вагомий внесок в аналітичну Ф., логіку і методологію науки, зокрема в філософський аналіз мови науки, розробку проблем логічних підстав науки і наукових теорій, теорії дедукції та індукції, систем некласичних логік та логічної семантики. Значна увага приділена проблемам психології, етики, естетики. Розширення логіко-філософської проблематики пов'язане з діяльністю в 20 - 30-х рр. XX ст. Віденського гуртка (Шлік, Карнап, Гемпель, Фейгль, Нейрат, Гедель) та широкого кола співпрацюючих з ним мислителів (Франк, Найгель, Айєр, Кайл та ін.), який сформував напрям логічного позитивізму в Ф. науки. Центральна ідея - відмова від традиційних філософських методів і застосування концептуальних та технічних засобів формально-логічного аналізу наукового знання. Зробив значний внесок у розвиток сучасної формальної логіки і логіки науки. Окремі варіанти неопозитивізму містять праці Рассела, Бриджмена (операціоналізм), Поппера, а також лінгвістична філософія (Вітгенштайн, Мур, Райл, Остин, Тулмін), постпозитивізм (Кун, Лакатос, Феєрабенд). Значного поширення і впливу набули екзистенціалізм, започаткований в серед. XIX ст. К'єркегором і презентований творчістю Ясперса, Камю, Марселя, Гайдеггера, Сартра, близькими йому є Ф. життя (Ніцше, Дильтей, Вергсон, Шпенглер) та неофрейдизм (Фромм, Хорні, Салліван); прагматизм, започаткований в кін. XIX - на поч. XX ст. Пірсом і розвинутий Джемсом, Дж. Мідом, Шіллером, Дьюї; системний підхід (Берталанфі, Ешбі, Месарович), що сформувався в серед. XX ст., близько до нього прилягає структуралізм (Леві-Строс, Фуко, Малиновський, Парсонс); постмодернізм (Ліотар, Рорті.Деррида, Р. Варт та ін.), який вийшов на філософську арену в кін. XX ст. Дедалі більшого значення набуває Ф. космізму (Ціолковський, Вернадський). Сучасна Ф. являє собою складну і розгалужену систему знань, диференційовану не тільки за напрямами, а й за своїм предметом, утворюючи сукупність самостійних філософських дисциплін, що тісно взаємодіють між собою. Найрозвиненішими є філософська онтологія, пізнання теорія, логіка, методологія, соціальна Ф., філософська антропологія, моральна Ф., етика, естетика, Ф. історії, Ф. культури, Ф. науки, Ф. мистецтва, Ф. політики, Ф. права, Ф. релігії, феноменологія, праксеологія, герменевтика, аксіологія, історія Ф. Кожна дисципліна в межах окремих філософських напрямів і течій може істотно вар'юватися - відповідно до їхніх світоглядних і методологічних засад. У своєму розвитку Ф. умовно пройшла класичний (до серед. XIX ст.) і некласичний (XIX - XX ст.) періоди. Нині вона вступає в постнекласичний період, зумовлений кардинальними цивілізаційними зрушеннями на межі двох останніх тисячоліть - становленням інформаційного і високотехнологічного суспільств, екологічною, моральною, демографічною, антропологічною кризами, техногенними катастрофами тощо.В. Шинкарук, П. Йолон -
44 цінність
ЦІННІСТЬ - термін, що позначає належне та бажане, на відміну від реального, дійсного. Першим кроком до розуміння природи Ц. було усвідомлення того, що з'ясування поняття реальності та істини не дає відповіді на питання - що таке Ц. Істина відповідає на питання - якою є реальність, Ц. відповідає на питання - що є, бажаним або яким щось повинно бути В. ідкриття неможливості вивести Ц. з опису того, що існує (і навпаки), належить англ. філософу Г'юму і стало відомим під назвою "закон Г'юма". Ця різниця між істиною і Ц. набула статусу як проблеми "фактичного - ціннісного". У філософії XX ст. робилися і робляться спроби подолати прірву, яка роз'єднує світ емпіричної реальності і світ Ц. Деякі із сучасних філософів не схильні вважати, що ця прірва є абсолютною. До кінця XIX ст. Ц. розглядали в контексті метафізики, теології або епістемології - тобто природа Ц. не вважалась особливою, а тому філософи не потребували особливого терміна для позначення Ц. XX ст. успадкувало дві основні групи концепцій стосовно пояснення природи Ц. - об'єктивістську та суб'єктивістську Л. інію об'єктивістського розуміння Ц. започаткував Платон: він розумів ідею добра як таку, що в принципі не відрізняється від інших ідей, а, отже, не відрізняється і від істини; винятковість цієї ідеї полягала в тому, що, з погляду Платона, вона увінчує ієрархію всіх інших ідей. У середньовічній томістській теології Ц. вважалися ідеями, які Бог привніс у світ внаслідок акту творення світу та через явлення Христа - зокрема через Божий Заповіт. На противагу античній та середньовічній філософії, в новочасній філософії утвердилося переважно суб'єктивістське розуміння Ц.: у відповідності з цим поглядом Ц. належать до психічних об'єктів - їх джерелом є наші бажання, інтереси, почуття, ставлення. Ця лінія розуміння природи Ц. включає цілу низку видатних філософів Нового часу та поч. XX ст.: Гоббс, Спіноза, Ляйбніц, філософи-утилітаристи, Майнонг, Перрі, логічні позитивісти (Рассел,Айєр), Стівенсон. Усі ці філософи запропонували дещо відмінні варіанти суб'єктивістського розуміння Ц.: джерелом Ц. є бажання і задоволення (утилітаристи), інтереси (Перрі); Ц. є прихованими веліннями або командами (Рассел), джерелом Ц. є почуття (т. зв. емотивізм - Айєр, Стівенсон). До суб'єктивістського розуміння Ц. схилялися також прихильники прагматизму: серед них особливо важливий внесок у теорію Ц. зробив Дьюї. Суб'єктивістська концепція Ц. містить в собі загрозу релятивізму та нігілізму. Початки об'єктивістського розуміння Ц. знаходять у нім. філософа Лотце, а у XX ст. найвідомішими його речниками є Шелер та Гартман А. ле передусім критика емпіричного реалізму, позитивізму та психологізму з боку Гуссерля значною мірою підважила переконливість суб'єктивістської концепції цінностей. Це стало підставою для розвитку об'єктивістської концепції Ц., найвідомішим речником якої на засадах феноменологічного підходу став Шелер В. ін виходив з того, що послідовна теорія Ц. може бути тільки апріорною: бо на основі того, що люди цінують, не можна обґрунтувати, що ж варте поцінування (люди часто цінують те, що не варте поцінування). Але крайня форма інтуїтивізму та апріоризму, і яку маємо в Шелера, на сьогодні зазнала серйозної критики. У філософії кін. XX ст. суперечка двох названих підходів до проблеми Ц. існує у вигляді певних тенденцій. Більшість сучасних філософів у поясненні природи Ц. прагнуть поєднати позитивні елементи обох підходів - як суб'єктивістського, так і об'єктивістського. Ц., за висловом Фрондізі, є результатом напруги між об'єктивним та суб'єктивним. Ця складність цінностей, поєднання в них різнорідних елементів спонукала Фрондізі пояснювати природу Ц. на основі поняття гештальту. Пояснюючи природу Ц., наголошують на різниці між Ц. та її носієм. Носій Ц. - це деяка основа, яка "тримає" на собі Ц., або субстрат, в якому вона втілена. Носієм Ц. може бути не тільки щось матеріальне (скажімо, тканина і фарби у живопису), а також психіка чи інтелект (напр., почуття краси, любові, ідеї, поняття, розуміння). Поняття добра, справедливості, законності і т. д. є ціннісно навантаженими ідеями або поняттями, носієм Ц. у даному разі є розум, інтелект. Переважно Ц. поділяють на дві великі групи: "нижчі", або "матеріальні" Ц. (те, що задовольняє біологічні потреби) і вищі, або духовні Ц. Цьому поділу відповідає поділ на інструментальні або зовнішні Ц. (ті, що є засобом для утвердження інших Ц.) і самодостатні або, інакше, внутрішні Ц. Духовні Ц. є переважно внутрішніми, самодостатніми. Інструментальні (зовнішні) Ц. є засобами для утвердження інших Ц. Самодостатні Ц. володіють більшою мірою ознаками об'єктивних Ц.: їхнє буття як Ц. не залежить від того, цінуємо ми їх чи ні - від яких іде "заклик" шанувати та захищати їх; якщо не чують цього заклику, то наслідком цього є духовна деградація людей. За змістом духовні Ц. поділяють на релігійні, моральні, естетичні, політичні, правові та ін. Відповідно говорять про моральний, політичний та правовий нігілізм. Існує також поділ Ц. на індивідуальні, колективні (партикулярні) та універсальні. Універсальні або, інакше, вселюдські Ц. - це ті, що прийняті (чи мають перспективу бути прийнятими) різними народами, культурами, націями, цивілізаціями (напр., права людини). Ц. партикулярні - це Ц. даного суспільства, самобутньої культури, нації, цивілізації. Зрозуміло, що універсальні Ц. існують як включені в контекст кожної із культур, націй чи цивілізацій. Однією із проблем є дослідження співвідношення та взаємопов'язаності між різними Ц. Ц. містять у собі спонукальний складник. Отож саме тому вони відіграють важливу роль у перетворенні реальності, що виконують роль підстави для дії: спрямовуючи індивідуальну і колективну дії, вони забезпечують граничні (останні) підстави для дії та діяльності. Ц. відіграють провідну роль в об'єднанні індивідів для спільних, колективних дій; є важливими у забезпеченні основи для єднання людей у нації, цивілізації чи навіть людства, оскільки це передбачає наявність деяких базових спільних Ц.В. Лісовий -
45 Ціцерон, Марк Туллій
Ціцерон, Марк Туллій (106, Арпінум - 43 до н. е.) - римський філософ-еклектик, оратор, теоретик риторики. Його життя і діяльність припадають на період активного проникання давньогрецьк. філософії в римську культуру. Особлива роль тут належить представникам Середньої Стої (серед. II ст. до н. е. - поч. н. е.), Панецію (185 - 110 до н. е.) та Посидонію (135 - 51 до н. е.), які відіграли вирішальну роль у поширенні стоїцизму серед освічених римлян за тих часів. Школу Посидонія відвідували також Ц. і Помпей. Від Ц. розпочинається відлік історії римської філософії. В історії культури Ц. належить також місце найвидатнішого оратора Рима, вишуканого інтерпретатора текстів давньогрецьк. філософів З. авдяки глибині й точності осягнення ним філософських творів Платона, Аристотеля, представників скептицизму, стоїцизму, епікуреїзму та простоті й витонченості стилістики їхнього викладу ці твори зажили популярності як у добу Римської імперії, так і в подальші часи. Позитивна роль Ц. як філософа-еклектика виявилася у кількох напрямах. По-перше, він здійснив не механічне "змішування" змісту різних філософських шкіл, а його переосмислення шляхом віднаходження елементів спільного у підходах різних філософів. По-друге, Ц. прагнув урівноважити крайнощі у цих підходах, якщо спільних елементів не існувало. Зокрема, схвально ставився до поміркованих форм скептицизму, заперечував екстремальні прояви аскетизму в етиці стоїків; наполягав на збереженні традицій, але при цьому вважав за необхідне здійснювати їхню поступальну трансформацію; засуджував застосування насильства. По-третє, еклектика стала певним підґрунтям для розширення діапазону творчих здобутків Ц., сприяла створенню ним оригінальних філософських творів, особливо етико-моралістичного змісту. Поєднання у творах Ц. філософської проникливості та мовної досконалості високо цінував Сковорода. У передмові до здійсненого ним перекладу із книги Ц. "Про старість" Сковорода зауважував, що у цьому творі мова "дихає високими думками"; головний герой промовляє не щелепами і не губами, а "серцем і грудьми говорить римлянин". У своїх теоретичних дослідженнях з риторики Ц. наголошував на тісному зв'язку риторики з філософією, мистецтва мовлення із мистецтвом мислення.[br]Осн. тв.: "Про природу богів"; "Про обов'язки"; "Про передбачення"; "Про найбільше добро і зло"; "Про дружбу"; "Про республіку"; "Про закони". -
46 additionality
необхідність участі [ЄБРР]; мобілізуюча роль [ЄБРР]; взаємодоповнюваність; додатня ( щодо приватного сектора) роль -
47 actable
-
48 cameo
-
49 cast
In1) кидок2) кидання; метання3) відстань кидка4) певна кількість; вихід (продукції)5) покидьки, послідки; екскременти; блювотина6) театр. розподіл ролей7) акторський склад8) взірець, зразок9) склад (розуму тощо); тип10) гіпсовий зліпок11) гіпсова пов'язка; шина12) відтінок13) підрахунок14) амер. здогадка, припущення; прогноз15) погляд; вираз очей16) тех. литво; плавка17) місце для вудіння риби18) місце (в екіпажі)19) ризик, ставка, шансIIv (past і p.p. cast)1) кидати; метатиto cast a look (a glance, an eye) — кинути оком, зиркнути
3) виливати, лити (метал)4) ухвалювати вирок5) бракувати (коней тощо)6) заст. обмірковувати7) робити припущення; провіщати9) скинути, народити передчасно (про тварин)10) підраховувати; підсумовувати□ cast about — обмірковувати
□ cast away — а) відкидати; б) викидати
□ cast back — а) відкинути назад; б) спростувати (обвинувачення)
□ cast behind — випередити
□ cast off — а) покидати; б) скидати; в) відмовлятися
□ cast out — викинути, вигнати; примусити піти
□ cast up — а) викидати; б) підраховувати; в) підводити (очі, голову)
◊ to cast a vote — подавати голос (на виборах)
◊ to cast in one's teeth — дорікати, докоряти (комусь)
◊ to cast a slur — кидати тінь (на когось); порочити, ганьбити
◊ to cast beyond the moon — фантазувати
◊ to cast a spell upon smb. — зачарувати когось
* * *I n1) кидок; кидання, метання; закидання ( волосіні); відстань кидка; відстань, пройдена кинутим предметом2) метання ( у грі в кості); кількість викинутих очок3) шанс, ризик5) те, що відкидається, викидається або скидається ( шкіра змії); покидьки6) блювотна маса, блювотина; екскременти7) миcт.,; кiнo розподіл ролей; склад виконавців ( у даній виставі); акторський склад; список діючих осіб, виконавців8) зразок9) підрахунок; обчислення10) aмep. здогад, припущення; пророкування; прогноз12) погляд; вираз очей13) легка косоокість (тж. cast in the eye)14) відтінок16) мeд. гіпсова пов'язка; шина17) тex. лиття, виливок; форма для виливка; плавка ( кількість металу)18) cпeц. місце, придатне для вудіння рибиII v( cast)1) кидати, шпурляти; викидати, закидати; метати; (on, over) розкидати ( насіння); refl кидатися на коліна, до чиїх-небудь ніг2) скидати (тж. cast off)3) звільнити; прогнати; відпустити4) мop. (тж. cast off) віддавати ( швартови); відвалювати6) тex. відливати, литиto cast in cement — бyд. заливати цементом
7) юp. присуджувати до сплати збитків8) обмірковувати, міркувати; робити припущення; пророкуватиto cast its coat — линяти ( про тварин); скидати ( листя)
10) викинути, народити передчасно ( про тварин)12) кидати, відкидати (світло, тінь); to cast light upon smth, проливати світло на що-небудь13) миcт.,; кiнo розподіляти ( ролі); давати роль14) розташовувати ( певним чином), розподіляти ( відповідно до чого-небудь)15) підраховувати, підводити (підсумок; тж. cast up)17) to cast about for smth шукати, вишукувати що-небудь -
50 co-star
v розм.виконувати головну роль у парі (з кимсь)* * *I n; мист.1) зірка, що виступає в парі з іншою зіркою2) виконавець або виконавиця ролей другого плануII v; мист.1) грати одну з ( двох) головних ролей; грати героя або героїню -
51 enact
1. n1) постанова, рішення2) рішучість; цілеспрямованість2. v1) постановляти; наказувати; декретувати2) приймати, вводити в дію (закон); надавати законної сили3) ставити на сцені; грати роль; зображувати4) звич. pass. відбуватися5) проголошувати, офіційно заявляти* * *[i'nʒkt]v1) пропонувати, постановляти, декретувати2) приймати, вводити в дію ( закон); надавати законну силу ( розпорядженню); встановлювати в законодавчому порядку3) представляти, грати ( п'єсу); грати роль, зображати4) пepeв.; pass здійснити, вчинити ( злочин)5) icт. проголошувати, офіційно заявляти -
52 fluff
1. n1) пух, пушок; ворса2) обмовка, помилка на слові3) похибка, промах; недогляд; погано вивчена роль4) порив (вітру); подув5) невеликий вибухa bit of fluff — розм. молода жінка
2. v1) збивати, підпушувати2) розпушитися, стати пухким3) ворсувати4) літати в повітрі, як пух5) погано знати роль6) збиватися, обмовлятися7) допустити промах (похибку, недогляд)fluff it! — розм. заберіть геть!, мені це не потрібно!
* * *I [flef] n1) пух, пушок; ворс; cл. хвіст; паперовий пил2) cл. обмовка, помилка (оратора, актора); театр., paд.; тб. накладка; промах, помилка3) aмep.; cл. відсіч4) cл. (a bit /a piece/ of fluff) дівчисько; вертухаII [flef] v2) ворсити4) cл. збиватися, обмовлятися (про актора, оратора); театр. допустити накладку; допустити помилку -
53 fluffy
adj1) пухнастий, м'який; збитий; ворсистий2) що погано знає роль; що збивається (обмовляється)3) розм. нетверезий4) нестійкий, несталий, ненадійний; легковажний* * *[`flefi]a1) пухнастий, м'який; ворсистий2) cл. який погано знає роль; який збивається, який обмовляється3) cл. нетверезий; підпилий; нестійкий, ненадійний, легковажний -
54 hand
1. n1) рука (кисть)2) лапа, передня нога (тварини)3) бік, сторона; позиція4) контроль; влада; тверда рука5) згода; обіцянка; б) згода на шлюбto ask smb.'s hand — просити чиєїсь руки
7) допомога8) участь; частка; роль9) робітник10) pl робочі руки, робоча сила12) виконавець; автор13) pl група, компанія14) майстер своєї справи; умілець; митець15) уміння, майстерність, вправність16) почерк17) підпис18) театр., розм. оплески19) джерело (інформації)20) стрілка (годинника тощо)21) крило (семафора)22) пучок, жмут, в'язка23) долоня (як міра довжини)24) окіст, окорок25) повід, вуздечкаat (амер. on) hand — напохваті, близько, поруч; під руками
by hand — від руки; ручним способом
hand in hand — разом, спільно
in hand — у руках; у чиємусь розпорядженні
out of hand — негайно, вмить; експромтом
under hand — потай, таємно
on the one hand..., on the other hand — з одного боку..., з іншого боку
to shake hands with smb. — вітатися (прощатися) з кимсь за руку
2. adj1) ручний2) зроблений ручним способом3) переносний4) наручний (годинник тощо)3. v1) передавати, вручати2) доторкатися, торкати3) провести за руку (into, out of, to); допомогти (зайти, пройти)4) згортати (вітрила)□ hand down — а) подавати згори; б) допомогти зійти вниз; в) передавати (нащадкам)
hand in — а) вручати, подавати; б) посадити (в машину); в) допомогти (пройти, сісти тощо)
hand out — а) роздавати; б) розм. витрачати; в) допомогти вийти
hand over — передавати (кудись, комусь)
* * *I [hʒnd] n1) рука, кисть рукиcupped hands — жменя; пригорща
4) сторона, напрямок, положення5) джерело ( інформації)6) стрілка (годинника, барометра)8) кoм. пучок, в'язка; окіст9) повід, вуздечка10) долоня, хенд (міра довжини, яка дорівнює чотирьом дюймам)12) робітник, працівник13) матрос; pl; мop. команда, екіпаж14) pl група, компанія15) автор; виконавець16) майстер своєї справи; умілець17) уміння, майстерність; манера виконання18) почерк; підпис19) допомога20) роль, участь21) миcт. розм. оплески22) контроль; влада, тверда рукаpl
— володіння; розпорядження; pl піклування, турбота23) згода, обіцянка; згода або пропозиція одружитися24) кapт. карти, які знаходяться на руках в одного гравця; гравець, рука; партія; кінII [hʒnd] a1) ручний; зроблений вручну, ручним способом; переносний; наручний, для носіння на руці2) пpиcл. вручнуIII [hʒnd] v1) передавати; вручати2) доторкатися, торкатися3) (into, out of, to) провести за руку; допомогти (увійти, пройти)4) (звич. hand it to smb) віддавати належне; визнати себе переможеним, поступитися5) мop. прибрати ( вітрила) -
55 heavy
1. adj1) важкий; великої ваги, ваговитий; великоваговийheavy train — зал. великоваговий состав (поїзд)
2) великий, масивний; товстийheavy line — товста (жирна) лінія
3) потужний, могутній; важкий4) обтяжливий, високий5) сильний, інтенсивнийheavy rain — заливний дощ, злива
6) багатий, рясний (про урожай)heavy crop — рясний (багатий) урожай
7) густий, розкішний, пишний8) обтяженийair heavy with scent — повітря, насичене ароматом
9) вагітна10) отупілий, заморений11) тяжкий, важкийheavy wound — тяжке (небезпечне) поранення
12) прикрий, сумний13) суворий14) незграбний, неповороткий, громіздкий15) нудний16) невипечений, глевкий (про хліб)17) глеюватий, глинястий (про ґрунт)18) крутий, вибоїстий (про дорогу)19) похмурий, хмарний20) міцнийheavy father — жорстокий (суворий) батько
heavy hydrogen — важкий водень, дейтерій
heavy metal — а) людина високих моральних достоїнств; б) дуже розумна людина; в) гідний (грізний) противник; г) військ. важкі гармати
heavy parts — театр. трагічні ролі
heavy sea — бурхливе (неспокійне) море
heavy swell — а) важна особа; б) модно (розкішно) одягнена людина
to come the heavy father — читати мораль, давати настанови з поважним виглядом
to have a heavy hand — а) бути незграбним; б) бути суворим
to be heavy on hand — а) повільно тягтися (про час); б) бути нудним (співрозмовником)
2. adv1) тяжко, важко2) в'яло; повільно* * *I [`hevi] n1) = heavyweight I2) ( the Heavies) гвардійські драгуни ( в англійській армії); ( the heavies) вiйcьк. важка бойова техніка4) лиходій; розбійник, грабіжник5) миcт. роль лиходія; роль поважної, серйозної людини або резонера6) поважна особа; заводій8) cл. висока хвиля (особл. у серфінгу)II ['hevi] a1) важкий, великої ваги2) масивнийheavy cut — тex. зняття великої стружки
3) потужний, великийheavy industry — важка промисловість; вiйcьк. важкий; посилений, потужний; форсований
4) великий; високий; сильний, інтенсивний; бурхливий; міцний ( про напої)5) (on) неекономічний, багато споживаючий6) рясний, багатий; ситний; густий7) ( with) важкий; обтяжений; вагітна; отупілий, стомлений8) важкий, тяжкийheavy market — затоварений ринок; важкий; тяжкий
9) суворий, строгийheavy punishment — суворе покарання; строгий, вимогливий
10) важкий; незграбний, неспритний; неповороткийheavy mind — тупість; тугодум; млявий; повільний; нудний
11) важкий ( про їжу); непропечений; який не піднявся; грузький, глинистий; xiм. важкий, слаболетючий12) крутий, стрімкий; вибоїстий (про дорогу, підйом)13) похмурий, хмурий14) незаконний; нечистий ( про угоду)15) серйозний, важливий16) миcт. серйозний; трагічний; похмурийIII [`hiːvi] a; вет. -
56 impersonate
Iadjуособлений; втіленийIIv1) театр. виконувати роль, грати2) втілювати; уособлювати3) видавати себе (за когось)* * *I v II a III v1) театр. виконувати роль, грати2) персоніфікувати, уособлювати3) видавати себе ( за кого-небудь); імітувати -
57 instrumental
adj1) визначальний, важливий,корисний; який є знаряддям (засобом)2) виконуваний за допомогою інструментів (приладів)3) муз. інструментальний4) грам. орудний* * *I n; грам.орудний, інструментальний відмінокII a1) який служить знаряддям, засобом; який відіграє важливу роль, визначальний2) який здійснюється за допомогою інструментів, приладів3) мyз. інструментальний4) гpaм. орудний, інструментальний -
58 lead
I1. n1) свинець2) графіт; олівцевий грифель3) грузило; висок4) мор. лотto cast (to heave) the lead — вимірювати глибину лотом
5) кулі6) друк. гарт, свинець7) друк. шпони8) pl свинцеві листи (для даху)9) плоский дах; вкритий свинцем дах10) казан, казанок (із свинцю)11) пломбаto swing the lead — мор., військ., розм. ухилятися від праці, симулюючи хворобу
2. v1) тех. освинцьовувати; покривати свинцем2) друк. розділяти шпонами; набирати на шпониIIn1) керівництво; ініціатива2) приклад3) вказівка, директива4) ключ (до рішення); натяк5) амер. розгорнутий підзаголовок, анотація (перед статтею)6) амер. вступна частина7) першість, перше місце8) театр. головна роль9) виконавець (виконавиця) головної роліit is your lead — ваш хід, вам починати
11) карта, масть (з якої починають)12) повід, поводок; налигач, припона13) розм. доріжка, стежка; алея14) штучне русло15) розводдя (серед крижин); прохід16) ел. підвідний провід17) pl електропроводка18) трубопровід; канал20) тех. центрувальна фаска21) військ. випередження22) геол. жила23) золотоносний пісок24) тех. стріла, укосинаv (past і p.p. led)1) вести; показувати шлях2) керувати, управляти, командувати; очолюватиto lead for the prosecution (defence) — юр. очолювати обвинувачення (захист)
3) переконати, схилити (до чогось); примусити, вплинути4) займати перше місце; бути попереду; іти першим; випереджати (у змаганні); перевершувати; лідирувати5) спорт. набрати (мати) більше очок6) вести (якийсь спосіб життя)7) вести, приводити (кудись)8) вести, бути каналом (проводом)to lead nowhere — ні до чого не привести, виявитися безрезультатним
10) юр. ставити навідні запитання11) карт. ходити12) тех. випереджати15) мисл. цілитися у птаха, який летитьlead away — відволіктй, відвести, відтягти
lead off — а) починати; відкривати (дебати тощо); б) відхиляти, відвертати
lead on — повести; примусити піти далі, ніж передбачалося
lead out of — виходити, сполучатися (про кімнату)
lead to — вести до чогось, кудись
lead up to — а) поступово підготовляти (до чогось); б) наводити розмову (на щось)
to lead a woman to the altar — одружитися, повести до вівтаря
to lead smb. by the nose — вести когось на повідку; тримати когось у покорі
to lead the way — а) вести за собою, іти на чолі; б) виявити ініціативу, зробити перший крок
to lead smb. to expect — викликати надії у когось
all roads lead to Rome — присл. усі шляхи ведуть у Рим
* * *I [led] n1) xiм. свинецьlead spar, lead vitriol — мiн. свинцевий купорос, англезит
2) грузило, висок; мop. лот3) cл. куля, кулі4) pl свинцеві смуги для покриття даху; покритий свинцем дах; плоский дах5) графіт; олівцевий грифель6) пoлiгp. свинець, гарт ( hard lead)7) pl; пoлiгp. шпони8) дiaл. казанок, казан ( зі свинцю)II [led] v1) тex. покривати свинцем2) пoлiгp. розділяти шпонами, прокладати шпони; набирати на шпониIII [liːd] n1) керівництво, управління; ініціатива; приклад; вказівка, директива; ключ ( до розв'язання чого-небудь); натяк; розгорнутий підзаголовок, анотація ( перед статтею); вступна частина; перше речення або перший абзац; передовиця2) першість, перше місцеin the lead — на чолі ( процесії); cпopт. перевага
3) повідець, поводок; прив'язь4) миcт.,; кiнo головна роль; виконавець або виконавиця головної ролі5) кapт. хід; перший хід; карта, масть ( з якої починають)6) доріжка, стежкаblind lead — глухий кут; штучне русло ( що веде до млина); розводдя ( у кризі)
7) eл. підвідний провід; pl ошиновка, електропроводка; трубопровід; канал8) тex. крок або хід ( гвинта або черв'яка)9) тex. відвідний блок10) cпopт. удар11) тex. центрувальна фаска12) тex. випередження, попередження ( впуску пари)13) вiйcьк. попередження, приведення вогню ( по рухомій цілі)14) гeoл. жила, жильне родовище15) гeoл. золотоносний пісок16) тex. стріла; укосинаIV [liːd] v( led)1) вести; показувати дорогу2) керувати, очолювати; управляти; командувати армією; стояти на чолі, бути лідером3) посідати перше місце; бути попереду; cпopт. іти першим ( у змаганні); вести ( забіг), лідирувати; cпopт. вести по очкам; мати, набрати більше очок; перевершувати5) вести, приводити; ( out of) виходити, сполучатися ( про кімнату); примикати6) вести, служити проводом або каналом; призводити ( до чого-небудь); викликати, спричиняти ( що-небудь); бути причиною ( чого-небудь), бути результатом7) переконати, схилити ( до чого-небудь); змусити, вплинути; ( into) втягувати ( у що-небудь)8) юp. задавати навідні запитання ( свідкові)9) кapт. ходити10) тex. випереджати11) вiйcьк. попереджати12) дiaл.; юp. свідчити; наводити ( докази)13) направляти, спрямовувати -
59 letter-perfect
adjтеатр, який добре знає свою роль* * *aточний, безпомилковий ( про текст); цілком адекватний ( про переклад); aмep. який знає свою роль назубок ( про актора) -
60 line
1. n1) лініяline of force — фіз. силова лінія
line of bomb release — військ. лінія бомбометання
2) риска, штрих3) особливість, риса4) кордон; прикордонна лінія (смуга); межаto draw the line — провести межу; покласти край (чомусь — at)
just on the line — на межі (між чимсь), якраз посередині
5) борозна; зморшка, складка6) pl обриси, контур7) ряд, лінія, стрій8) лінія (зв'язку, трамвайна тощо)hold the line! — не вішайте трубку!, не роз'єднуйте!
9) конвеєр, потокова лінія; трубопровід10) зал. колія11) (the L.) екваторunder the L. — на екваторі
12) напрям; курс; шлях13) поведінка; спосіб діїto take a strong line — триматися твердої лінії; діяти енергійно
14) рід діяльності, заняття; спеціальність, фах; сфера інтересівline of business — театр. акторське амплуа
15) походження, родовід, генеалогія, сім'я16) шнур; вірьовка; мор. лінь17) волосінь (для вудки)18) провід19) лінія долоні20) ряд; амер., тж черга, хвіст21) рядок22) pl театр. роль23) pl вірші24) pl свідоцтво про шлюб (тж marriage lines)25) військ. розгорнутий стрій; лінія фронту; лінія траншей27) pl доля28) телеб. рядок (зображення)in line — в одну лінію; у відповідності, у згоді
to come into line with — погодитися з (кимсь); співробітничати з (кимсь)
to get a line on smth. — амер. одержати інформацію про щось
to toe the line — спорт. стати на стартову лінію; суворо дотримуватися правил
as straight as a line, right as a line — чесний, прямий, відвертий
2. v1) проводити лінії; лініювати3) стояти, простягатися уздовж (чогось)4) тех. центрувати, вирівнювати, правильно установлювати (звич. line up)5) зав'язувати, обв'язувати (шнуром, дротом)6) амер. вудити7) класти на підкладку, підбивати8) оббивати (обшивати) зсередини; вистилати9) тех. обкладати, облицьовувати10) тех. прокладати11) мет. футерувати12) наповнювати, набиватиto line one's pockets (purse) — нажитися, розбагатіти
line off — розділяти (розмежовувати) лініями; с.г. пересаджувати
line through — закреслювати, викреслювати
line up — шикувати (ся) в лінію; ставати в чергу; приєднуватися (до когось — with); об'єднуватися (з кимсь — with); об'єднати зусилля (проти когось — against)
* * *I [lain] n1) лінія (мaт.); миcт. лінія; лінії, контур; риса, штрих; мyз. лінійка; риса, особливість, штрих3) межа, границя; кордон, прикордонна лінія4) зморшка, складка ( шкіри); лінія долоні5) pl контур, обриси; обводи ( корабля); план, теоретичне креслення6) ряд, лінія; стрій, ряд; вiйcьк. розгорнутий стрій; мop. стрій фронту; черга, хвіст ( у магазині)7) тex. конвеєр, потокова лінія ( assembly line); трубопровідparty [shared] line — спарені телефони; лінія повідомлення
lines of communication — комунікації; лінія електромережі
line bar — eл. контактна рейка; зaл. колія
9) ( the line або the Line) екватор; меридіан або паралель ( на географічній карті)10) напрямок; курс, шлях; напрямок, хідline of argument — хід наведення доказів; спосіб дій; лінія поведінки; лінія ( партії); ( політичний) курс
11) походження, родовід, лінія; генеалогія, родина; черговість (успадкування, отримання); перспектива ( успадкувати або отримати що-небудь); c-г. генеалогічна лінія (тварини; line of breeding)12) рядок; коротка записка; вірш, рядок вірша; pl вірші, вірш; pl "рядки", додаткове завдання (вірші, текст е т. п., які учень повинен переписувати як покарання за що-небудь)13) pl; миcт. роль, слова ролі14) pl свідоцтво про шлюб ( marriage lines); медичне свідоцтво15) рід занять, рід діяльності; спеціальність; область інтересів16) кoм. асортимент; партія товарів; серія виробів17) pl доля18) вiйcьк. лінія фронту; оборонний рубіж; укріплена лінія19) (on) відомості, інформація20) риска, лінія ( в іграх); нападаючі, нападники (в aмep. футболі)21) вiйcьк. піхотні частини ( у Великій Британії); aмep. стройові війська ( line troops)22) тб. рядок ( зображення)II [lain] von the line — десь між, щось середнє; на рівні очей глядача ( про картину)
1) проводити лінії; лініювати (line off, line out)2) шикувати, вишиковувати в ряд, у лінію3) стояти, тягтися уздовж ( чого-небудь)4) тex. центрувати, вирівнювати, правильно встановлювати (звич. line up)5) зав'язувати, обв'язувати мотузкою, дротом6) aмep. вудитиIII [lain] v1) класти на підкладку, підбивати; служити підкладкою2) оббивати, обшивати всередині, зсередини; вистилати; покривати; служити оббивкою; тex. обкладати, облицьовувати; тex. прокладати; метал. футерувати ( line up)3) наповнювати, набивати
См. также в других словарях:
роль — роль, роли; мн. роли, ей … Русское словесное ударение
РОЛЬ — 1. РОЛЬ1, роли, мн. и ролей, жен. (франц. rôle, первонач. свиток, список). 1. Персонаж драматического произведения, изображаемый на сцене актером. Играть роль кого нибудь. Главная роль. Маленькая роль. Артист дебютировал в роли Хлестакова.… … Толковый словарь Ушакова
РОЛЬ — 1. РОЛЬ1, роли, мн. и ролей, жен. (франц. rôle, первонач. свиток, список). 1. Персонаж драматического произведения, изображаемый на сцене актером. Играть роль кого нибудь. Главная роль. Маленькая роль. Артист дебютировал в роли Хлестакова.… … Толковый словарь Ушакова
роль — сущ., ж., употр. часто Морфология: (нет) чего? роли, чему? роли, (вижу) что? роль, чем? ролью, о чём? о роли; мн. что? роли, (нет) чего? ролей, чему? ролям, (вижу) что? роли, чем? ролями, о чём? о ролях 1. Ролью называется художественный образ… … Толковый словарь Дмитриева
роль — (role): Наименование поведенческого набора, связанного с выполнением какой либо работы (ИСО/ТС 17090 1). Источник: ГОСТ Р ИСО/ТС 18308 2008: Информатизация здоровья. Требования к архитектуре электронного учета здоровья 2 … Словарь-справочник терминов нормативно-технической документации
РОЛЬ — (фр.). 1) часть пьесы, которую должен играть каждый актер. 2) личность изображаемая актером на сцене. 3) действие и назначение человека в свете, обществе или в каком либо деле: он играет в этом деле очень некрасивую роль. Словарь иностранных слов … Словарь иностранных слов русского языка
роль — См. занятие входить в свою роль, играть выдающуюся роль, играть главную роль, играть первую роль... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. роль амплуа; значение; функция, дело,… … Словарь синонимов
роль — (в социальной психологии) (от франц. rуle) социальная функция личности; соответствующий принятым нормам способ поведения людей в зависимости от их статуса или позиции в обществе, в системе межличностных отношений. Понятие Р. ввел в социальную… … Большая психологическая энциклопедия
роль — РОЛЬ, и, мн. и, ей, жен. 1. Художественный образ, созданный драматургом в пьесе, сценарии и воплощаемый в сценической игре актёром. Трагические, комические роли. Р. Гамлета. Играть (исполнять) р. Хлестакова. Играть р. благодетеля. Главная р.… … Толковый словарь Ожегова
роль — 1. РОЛЬ, и; мн. род. ей, дат. лям; ж. [франц. rôle] 1. Художественный образ, воплощаемый актёром на сцене, в кинофильме и т.п. Главная р. Эпизодическая р. Распределение ролей. Трагическая, комическая, драматическая р. Играть р. главного героя.… … Энциклопедический словарь
РОЛЬ — РОЛЬ, роля жен., франц. лицо, личность, представляемая лицедеем, актером, самые речи его, или все, что к сему относится. Он играет роли стариков. Он плохо вытвердил роль. | Вообще, значенье человека в свете, в отношениях к обществу, к делам… … Толковый словарь Даля