розкриття

техн. вскрыва́ние, вскры́ша ( действие), раскры́тие

1) оголення

2) розкриття, викриття

3) гірн. розкриття пласта; штаб

* * *

1) оголення

2) розкриття, викриття

3) гipн. оголення або розкриття пласта

4) вугільний дріб'язок, штиб

5) гeoл. порода, що покриває корисну копалину

1) розвиток; зростання; удосконалення

2) біол. еволюція

3) виклад; розкриття

4) результат (розвитку)

5) pl подія, обставина; факт; захід

6) оброблювана ділянка землі

7) розробка

8) виробництво

9) розгортання, роз'яснення

10) с.г. виведення (сорту)

11) меліорація

12) мат. перетворення; розвертання

13) шах. розвиток; виведення (фігури)

14) фот. проявлення

15) військ. розчленування, організація позицій

* * *

1) розвиток, ріст, зростання; удосконалювання; бioл. еволюція

2) виклад; розкриття (плану, ідеї); мyз. розробка ( у сонатній формі)

3) результат ( розвитку)

4) pl подія

5) підприємство

6) оброблювана ділянка землі

7) розробка

8) розгортання, роз'яснення; експлікація поняття

9) c-г. виведення ( сорту); меліорація ( ґрунту)

10) мaт. перетворення; розгортання ( кривої поверхні); розкладання

11) шax. виведення ( фігури); розвиток ( фігур)

12) фoтo проявлення

13) гipн. підготовка або розкриття родовища

14) вiйcьк. розчленування, організація позицій

1) відкриття

2) розкриття, виявлення; знаходження

3) розгортання, розвиток

4) юр. подання (судові) документів

* * *

1) відкриття; гipн. відкриття ( родовища)

2) виявлення, розкриття

3) розкриття ( змови), викриття

4) юp. надання ( суду) документів

1) розкриття́, розкрива́ння; розгорта́ння

2) розкриття́, розкрива́ння

3) розкриття́, розкрива́ння; ви́явлення, виявля́ння; викриття́, викрива́ння

ВИЗНАЧЕННЯ ( від лат. definitio - логічне визначення, дефініція, розмежування) - логічна дія, спрямована на відрізнений об'єкта від інших об'єктів через встановлення його специфічних і типових ознак чи такого розкриття значення терміна певного об'єкта, яке замінює опис його властивостей. У процесі В. об'єкт береться в ідеалізованій формі В. ідповідно до аналізу ознак чи знакових позначень об'єкта, В. буває реальним і номінальним. Із гносеологічного погляду, В. є встановленням істотних ознак об'єкта, що передбачає врахування відносності рівней пізнання сутності. Оскільки істотні ознаки виражаються у наукових поняттях, В. виступає як розкриття та формулювання змісту понять у формі суджень за певними правилами. Поширеним є В. понять через вказівку на їх найближчий рід і видову відзнаку. Умовному аспекті В. поділяються на семантичні і синтаксичні. Різновидами семантичних В. є остенсивні В., коли значення терміна розкривається через демонстрацію дій з об'єктом, який визначається, та вербальні В., коли зміст невідомого терміна роз'яснюється через відомий. Видами синтаксичних В. є генетичні В., що характеризують об'єкт способом його побудови чи правилами оперування з ним, та індуктивні В. у математиці. У природознавстві вживають також операційні В., які є описом експериментальних ситуацій фіксації об'єкта чи операцій вимірювання величин. Окрім В. за властивостями або явних В., бувають і неявні В., що здійснюються через встановлення відношень об'єкта до інших об'єктів (у формулюванні аксіом чи контекстуальному аналізі тощо) С. пеціальні види В. потребують врахування переходу від формального опису об'єкта до змістовного розкриття його істотних рис.