-
1 решать
несов.; сов. - реш`ить1) вирі́шувати, -шую, -шуєш и виріша́ти, ви́рішити, поріша́ти, поріши́ти; ( выносить решение) ухва́лювати, -люю, -люєш, ухвали́ти (ухвалю́, ухва́лиш), (сов.: обычно с неопр.) покла́сти, -кладу́, -кладе́ш; ( постановлять) постановля́ти, постанови́ти, -новлю́, -но́виш, сов. приректи́, -речу́, -рече́ш; ( рассуживать) розсу́джувати, -джую, -джуєш, розсуди́ти, -суджу́, -су́диш; ( приходить к выводу) зва́жувати, -жую, -жуєш, зва́жити; ріша́ти, ріши́ти, (принимать решение с неопр.) ріша́тися, ріши́тися; (сов.: посоветовавшись) ура́дити, -джу, -диш, ура́дитися, зра́дитися, ура́яти, уложи́ти (уложу́, уло́жиш) собі́\решать шено́ — и
подпи́сано — ухва́лено й підпи́сано
\решать ши́л оста́ться — ви́рішив залши́тися (лиши́тися)
\решать ши́ть судьбу́ — (у́часть) ви́рішити до́лю
суд \решать ши́л приостанови́ть де́ло — су́д ухвали́в (ви́рішив, постанови́в) припини́ти спра́ву
2) ( находить ответ) розв'я́зувати, -зую, -зуєш, розв'яза́ти, -в'яжу́, -в'я́жеш; (разрешать, выполнять, осуществлять) вирі́шувати и виріша́ти, ви́рішити; ріша́ти, ріши́ти\решать ши́ть зага́дку — розв'яза́ти за́гадку
3) (лишать чего-л.; убивать) ріша́ти, ріши́ти; (сов.: прикончить) поріши́ти\решать ши́ть жи́зни — ріши́ти життя́, поріши́ти
-
2 решать
матем., физ., несов. реша́ть, сов. реши́тьрозв'я́зувати, розв'яза́ти -
3 решать
матем., физ., несов. реша́ть, сов. реши́тьрозв'я́зувати, розв'яза́ти -
4 разрешать
несов. разреша́ть, сов. разреши́ть1) ( позволять) дозволя́ти, дозво́лити3) астр., физ. розділя́ти, розділи́ти, розрі́знювати и розрізня́ти, розрізни́ти•- разрешаться -
5 решить
сов. от решать -
6 разрешать
несов. разреша́ть, сов. разреши́ть1) ( позволять) дозволя́ти, дозво́лити3) астр., физ. розділя́ти, розділи́ти, розрі́знювати и розрізня́ти, розрізни́ти•- разрешаться -
7 решить
сов. от решать -
8 вирішувати
разреша́ть ( решать - ещё) -
9 полагать
положить1) (куда, где, на что) класти, покладати, покласти, (диалект.) ложити, положити, покладовити. [Клади книжки на стіл (на столі). Поклав гроші в скарбницю. Буду в землі козацькій-християнській голову покладати]. -жить лишнее (о приправах) - передати. [Передав куті меду]. -жить в кушанье что-л. крошеное - закришити чим. Разбив, -жить во что (о яйцах) - убити. [Я в сир троє яєць убила]. -жить головами или верхними концами в противопол. направл. - покласти митусь. [Рибки в пуделкові лежали митусь. Поклала снопи митусь]. -гать земные поклоны - доземні поклони покладати, бити. -жить земной поклон - покласти, ударити, забити поклін. -гать душу, за кого, что - покладати, покласти душу за кого, за що. [Пастир добрий душу свою покладає за вівці (Єванг.)]. -гать, -жить голову (жизнь) за кого, за что - головою накладати, накласти (наложити) за кого, за що; трупом лягати за кого, за що. [Він головою накладе за свою ідею (Крим.). За отчизну головами накладали]. -жить врага на месте - укласти ворога, зробити ворогові кінець. -жить убитыми многих - покласти, викласти. [Виклав ляшків, виклав панків у чотири лави]. -жить оружие перед кем - скласти зброю перед ким. -жить к ногам - скласти (покласти) до ніг. -гать, -жить начало, основание чему - закладати, закласти що, засновувати, заснувати що, зробити (покласти) початок чому, чого. [Шекспір поклав початок і справжньої сьогочасної комедії (Єфр.)]. -гать, -жить основание городу - осаджувати, осадити місто. -жить конец (предел) чему - зробити (покласти) кінець (край), берега дати чому. [Треба рішуче цій практиці зробити кінець (Н. Рада)]. -жить на ноты - покласти на ноти; завести в ноти. -гать надежду на кого - покладати (держати, мати) надію на кого. [Я на дядька Петра надію держала (Переясл.)]. -гать гнев на кого - покладати, положити гнів на кого. -гать резкую границу - ставити обруб; класти виразну межу. [Ніколи ми не можемо напевне визначити подію, щоб виразний ставила обруб між сусідніми періодами (Єфр.)]. Как бог на душу -жит - собі до вподоби; як заманеться. [Крутять моральними категоріями собі до вподоби (Єфр.)]. -гать, -жить жалованье кому, цену чему - покласти, класти, визначати, визначити, призначати, призначити, встановляти, встановити платню кому, ціну за що. [Платні мені визначено по три червінці на місяць. Треба дати за кожний стовп - кладім уже - по карбованцю (Звин.)];2) (решать) покладати, покласти, вирішати, вирішити. [Поклали, що треба одружити Йона в-осени (Коцюб.)]. В военном совете -жили действовать наступательно - військова рада вирішила (поклала) наступати (робити наступ). -жить на чём - поєднатися, (редко) положитися. [Так і положилися, щоб Семен Іванович, коли тільки захоче, щоб і приходив (Квітка)]. Положено - (по обычаю) заведено. [Цей день заведено святкувати. Косарям заведено давати по чарці].3) (думать, держаться мнения) гадати, думати, міркувати, покладати, уважати. [Я теж гадаю, що нічого не буде. Думаю, що на це пристати можна. Я так собі міркую, що нічого з того не буде путящого. Він так собі покладає: як піде чоловікові з якого дня, то так воно вже і йдеться (Коцюб.). А що, волики, як уважаєте: де будемо ночувати? (Драг.)]. -гаю, что - думка така, що…; я такої (тієї) думки; на мою думку; я такий, що…; (я так) гадаю, що и т. д. [Гадаю, що так буде найліпше]. Как вы -ете? - якої ви думки? як на вашу думку ? як ви гадаєте? и т. д. Надо -гать, что - мабуть так, що; треба думати, що. Положим - візьмімо, покладімо, припустімо, даймо. -жим, что это так - припустімо, що це так; нехай це буде й так. Его -гают умершим - про його думають, що вмер; його вважають (мають) за померлого. -гают, что это вы сделали - гадають (думають), що це ви зробили; думають на вас, що ви це зробили. Положенный и положённый - (куда, где, на что) покладений. -ный на ноты - заведений у ноти; (о жалованьи, цене) визначений, призначений, покладений, установлений; (надлежащий) належний (по обычаю) заведений.* * *1) ( думать) ду́мати, гада́ти; ( считать) уважа́ти; ( усматривать) убача́ти2) (начало, конец) кла́сти, поклада́ти; (перен.: вкладывать) уклада́ти\полагать нача́ло чему́ — кла́сти (поклада́ти, дава́ти) поча́ток чому́, започатко́вувати що
\полагать основа́ние чему́ — засно́вувати що
-
10 постановлять
постановить постановляти, постановити, ухвалювати, ухвалити, (установлять) установляти, установити, уставляти, уставити; (определять) вирікати, виректи; (порешить) покласти, положити, урадити, прирадити, (между собой) положитися, урадитися (що робити). [Сенат і римський люд постановляє, щоб виконать цей вирок (Л. Укр.) Радились, а нічого не ухвалили (Ор. Лев.). Конституція 1607 року вирекла, щоб кияни будували своїм коштом замок (Куліш). Араби поклали переробити школу (Крим.). Положили: одностайне стати проти Гуса (Шевч.). Радили, радили - нічого не врадять: нема війська (Рудч.). І прирадили зібрати в одно огнище всі сили (Франко). Так і положилися, щоб Семен Іванович, коли тільки захоче, щоб і приходив (Квітка)]. Собрание ничего не -вило по этому делу - зібрання (збори) нічого не постановило, не ухвалило (не постановили, не ухвалили) в цій справі. Соборы -вили, что… - собори уставили, положили, щоб… -вить правила - уставити, покласти правила. -вить приговор, решение - виректи присуд, вирок, присудити, прирадити, урадити що. Постановленный - постановлений, ухвалений, установлений, уставлений, ураджений и т. д.* * *несов.; сов. - постанов`ить1) постановля́ти, постанови́ти; (решать на собрании, заседании) ухва́лювати, ухвали́ти; (несов.: положить) покла́сти; несов. ура́дити, приректи́2) (несов.: поставить) диал. поста́вити; постанови́ти -
11 предрешать
предрешить передрішати, передрішити, вирішати, вирішити, розвязувати, розвязати наперед, (предопределять) прирішати, прирішити. [Не передрішаючи заздалегідь, який то буде лад (Грінч.). Що бог прирішив, не втямить ніхто і ніяк (Крим.)]. Не -шая вопроса о том… - не вирішаючи (не розвязуючи) наперед питання про те… Не -шайте событий - не попереджайте подій. Предрешённый - передрішений, вирішений наперед, прирішений. -ться - передрішатися, передрішитися, вирішатися, вирішитися, розвязуватися, розвязатися наперед.* * *несов.; сов. - предреш`ить1) ( решать наперед) вирі́шувати и виріша́ти напере́д, ви́рішити напере́д, передріша́ти, передріши́ти2) ( обусловливать) зумо́влювати, зумо́вити, обумо́влювати, обумо́вити; ( предопределять) визнача́ти и визна́чувати [напере́д], ви́значити [напере́д]; (давать в удел, обрекать) приріка́ти, приректи́ -
12 приговаривать
приговорить1) примовляти, примовити, приказувати, приказати, приповідати, приповідувати, приповісти, приговорювати, приговорити. [Старий грає, примовляє (Шевч.). Устроми в ополонку хвіст та й приказуй: ловись, рибко, мала і велика (Рудч.). Ой як і став дяк псалтиру читати, стала, стала бондарочка та й приповідати (Голов.)];2) См. Подряжать; Нанимать, Договаривать 2;3) (присуждать кого к чему) присуджувати, присудити кого до чого, вирікати, виректи кому що, засуджувати, засудити кого у що, на що. [Присудити до кари. Суд вирік йому двацять років каторги (Васильч.). Ой вже тебе, молодий козаче, в салдати засудили (Чуб.)]. -рить к лишению всех прав состояния - присудити до втрати (права) стану… -рить к тюремному за ключению с поражением в правах - присудити до тюрми кого (виректи в'язницю кому) з позбавленням прав. -рить к десяти годам, каторги, принудительных работ - присудити десять років каторги, примусової праці (роботи). -рить к ссылке - присудити до заслання. -рить к изгнанию - банітувати. -рить к смертной казни - засудити на смертну кару, виректи кару на горло. -рить к смертной казни через повешение - присудити до шибениці. -рить к расстрелу - присудити до розстрілу, виректи розстріл. Приговорённый - присуджений, засуджений. -ный к смертной казни - присуджений до смертної кари, засуджений на смертну кару, на горло, стратенець (-тенця).* * *несов.; сов. - приговор`ить1) ( выносить приговор) прису́джувати, присуди́ти и попрису́джувати; ( осуждать) засу́джувати, засуди́ти, осу́джувати и осуджа́ти, осуди́типриговори́ть больно́го к сме́рти — перен. ви́знати, що хво́рий ма́є поме́рти
2) (несов.: говорить, сопровождая какое-л. действие) примовля́ти; прика́зувати, пригово́рювати; диал. приповіда́ти3) (решать, постановлять) приріка́ти, приректи́4) см. уговаривать -
13 разрешать
несов.; сов. - разреш`ить1) ( позволять) дозволя́ти, дозво́лити; позволя́ти, позво́лити\разрешать ши́, \разрешать ши́те — дозво́ль, дозво́льте
\разрешать ши́ть кни́гу к печа́ти — дозво́лити друкува́ти кни́жку (кни́гу); ( рекомендовать) ухвали́ти кни́жку (кни́гу) до дру́ку
2) (вопрос, задачу) розв'я́зувати, -зую, -зуєш, розв'яза́ти, -в'яжу́, -в'я́жеш; ( решать) вирі́шувати, -шую, -шуєш и виріша́ти, ви́рішити\разрешать ши́ть конфли́кт — розв'яза́ти конфлі́кт
\разрешать ши́ть сомне́ние — розв'яза́ти су́мнів
\разрешать ша́ть пробле́му — розв'я́зувати (вирі́шувати) пробле́му
3) (освобождать от чего-л.) звільня́ти, звільни́ти; церк. розріша́ти, розріши́ти4) ( развязывать) розв'я́зувати, розв'яза́ти\разрешатьть молча́ние — пору́шувати, пору́шити мовча́ння (мовча́нку)
-
14 решающий
2) (в знач. прил.: главный, основной, наиболее важный) виріша́льний, вирішни́й\решающий ий год — виріша́льний рік
с \решающий им го́лосом — з ухва́льним го́лосом
-
15 решить
I см. решать IIрозв'я́зувати, -зую, -зуєш; ( распутывать) розплу́тувати, -тую, -туєш[вла́сть] вяза́ть — и
\решитьть — [вла́да] кара́ти й ми́лувати
См. также в других словарях:
решать — Разрешать, разгадывать, отгадывать; присуждать, определять, постановлять приговор. Решать окончательно, бесповоротно. Твердо решился. Решить (сделать) задачу. Судья решил дело в мою пользу. Быстро решать = разрубать (рассечь) гордиев узел. Я… … Словарь синонимов
РЕШАТЬ — РЕШАТЬ, решить что (решить, ·стар. и поныне сев. ·знач. решать, как купить вместо покупать: я решу буд. вр., наст. вр. я решаю), кончать, вершить, установлять, определять властью; разбирать дело и присуждать, приговаривать; распутать что и… … Толковый словарь Даля
РЕШАТЬ — РЕШАТЬ, решаю, решаешь. несовер. к решить1. «Лозунг кадры решают все требует, чтобы наши руководители проявляли самое заботливое отношение к нашим работникам…» Сталин. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
решать — РЕШАТЬ(СЯ) см. решить, ся. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
решать — вопрос решить • реализация, устранение вопросы решать • реализация, устранение дело решить • реализация, устранение задачу решить • реализация, устранение проблему решать • реализация, устранение проблему решить • реализация, устранение решать… … Глагольной сочетаемости непредметных имён
решать — глаг., нсв., употр. часто Морфология: я решаю, ты решаешь, он/она/оно решает, мы решаем, вы решаете, они решают, решай, решайте, решал, решала, решало, решали, решающий, решаемый, решавший, решая; св. решить 1. Когда вы решаете делать что ли … Толковый словарь Дмитриева
решать — РЕШАТЬ1, несов. (сов. решить), что, с инф., с прид. изъясн. После размышления, обдумывания приходить (прийти) к какому л. выводу, заключению относительно чего л. [impf. to decide (on, to), conclude; to consider]. Решайте, думайте, как вести дела … Большой толковый словарь русских глаголов
решать судьбу — иметь влияние, оказывать воздействие, решать участь, оказывать влияние, делать погоду, оказывать действие, влиять, воздействовать Словарь русских синонимов … Словарь синонимов
Решать участь — кого, чью. РЕШИТЬ УЧАСТЬ кого, чью. То же, что Решать судьбу (в 1 м знач.). «Участь ваша решена: я вас не стесняю более, предоставляю вам полную свободу; вы можете оставаться там сегодня, завтра и всю жизнь» (Писемский. Тюфяк) … Фразеологический словарь русского литературного языка
РЕШАТЬ, ЦСЯ — РЕШАТЬ, СЯ см. решить, ся. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
Решать жизни — кого. РЕШИТЬ ЖИЗНИ кого. Разг. Экспрес. Убивать, умерщвлять. [Бары] вольны каждый миг запороть, искалечить, вовсе жизни решить (О. Форш. Радищев) … Фразеологический словарь русского литературного языка
