про+ювілей

- extend a deadline

1) правильність, правота, справедливість

2) право; привілей

3) pl право на розробку або експлуатацію чого-небудь; право на використання твору мистецтва

4) pl дійсні факти, справжнє положення речей

5) pl порядок

1) правий, справедливий

2) вірний, правильний

3) належний; підходящий, доречний

4) здоровий, у гарному стані; справний

5) ( часто with) найбільш зручний, кращий

6) прямий (про лінію, кут)

7) лицьовий, правий ( про сторону матерії)

8) праведний

9) часто який займає положення в суспільстві

1) справедливо

2) вірно, правильно

3) належним чином

4) точно, саме

5) прямо; відразу

6) зовсім, повністю, цілком

1) виправляти; відновлювати справедливість

2) захищати права

3) виправляти ( помилки)

4) випрямляти

5) упорядковувати; наводити лад

6) компенсувати ( що-небудь), відшкодовувати ( збитки)

1) права сторона

2) вiйcьк. правий фланг

3) ( the Right) політ. права партія, праві, консерватори

4) удар правою рукою; права рука ( бокс)

5) права рукавичка, правий черевик

1) правий

2) політ. ( часто Right) правий; реакційний

навести и навесть

1) кого на что, что на кого - наводити, навести, напроваджувати, напровадити, (о мног.) понаводити, понапроваджувати кого на що, що на кого. [Напровадив його на п'яну дорогу (Закр.)]. Он -вёл нас на засаду - він навів (напровадив) нас на засідку. -дить кого на след - наводити (напроваджувати) кого на слід. -дить, -сти кого на мысль - наводити, навести, напроваджувати, напровадити кого на думку (на гадку), давати, дати на розум кому, насувати кому думку. [Чи не читання, бува, й напровадило вас на оці гадки? (Крим.). Коб йому бог на розум дав, щоб ударив кого (Звягельщ.)]. -дить, -сти на путь - направляти, направити, напроваджувати, напровадити кого на шлях, давати, дати навід кому. -дить на кого подозрение - накидати на кого підозру. Это -вело меня на подозрение - це викликало в мені підозру, це насунуло мені підозру. Не - води меня на грех - не призводь мене до гріха. -дить разговор на какой-л. предмет - справляти (спроваджувати) розмову на яку тему;

2) (об аппарате, орудии: направлять) направляти, направити, справляти, справити, наставляти, наставити, накеровувати, накерувати, скеровувати, скерувати, (целить, метить) націлювати, націлити, нарихтовувати, нарихтувати и нариштовувати, нариштувати, вирихтовувати, вирихтувати, вимірювати, вимірити, (о мног.) понаправляти, посправляти, понакеровувати, поскеровувати, понацілювати, понарих[ш]товувати, повирихтовувати, повимірювати що на кого, на що. [Направив на його рушницю (Сл. Ум.)]. -дить, -сти телескоп - направляти, направити, справляти, справити телескоп(а). [Галілей, справивши свій телескоп на сю планету, відкрив, що сподівані фази справді існують (Павлик)]. -дить, -сти пушку, пушки на что - націлювати и націляти, націляти, нарих[ш]товувати, нарих[ш]тувати, вирихтовувати, вирихтувати, вимірювати, виміряти гармату, гармати, понарих[ш]товувати, повирихтовувати, повимірювати гармати на що. [Велів гармати нарихтувати, на Вирвин город стріли пускати (Ант.-Драг.). Нариштуйте джерела огняні на Чорне море (Куліш). Сто гармат на нас вимірили (Маковей)];

3) (насылать) наводити, навести, насилати, наслати; (нагонять) нагонити, нагнати на кого що; (причинять) завдавати, завдати кому чого. [Простягни руку твою і наведи жаби на Єгипетську землю (Куліш). Наслав бог на людей кару (Сл. Ум.)]. -дить на кого тоску (скуку), грусть - наводити (нагонити) нудьгу, смуток (сум) на кого, завдавати нудьги, смутку (суму) кому, сов. занудити, засмутити кого. [Та згадка навела сум на всіх (Н.-Лев.). Засмутив я тебе, мою ясочку (Грінч.)]. Эта книга -дит на меня сон - ця книга (книжка) нагонить на мене сон. -дить страх, ужас на кого - завдавати страху, жаху кому. [Просте козацтво завдає жаху не то комісарам, та й усьому козацькому панству (Куліш)]. -вести порчу на кого - причину зробити кому. [Отаку-то їй причину ворожка зробила (Шевч.)];

4) (покрывать чем-л. поверхность; устраивать что-л. на поверхности) наводити, навести, (о мног.) понаводити що. -дить на что лак - наводити лаком що, лакувати, покощувати що. -дить узор чернилами - наводити узір чорнилом. -дить брови - наводити (підводити) брови. -дить зеркальные стекла - вилощувати (вигладжувати) дзеркальні стекла. -дить лоск, бронзу на что - наводити лиск (полиск, ґлянс[ц]; вигладу), брон(д)зу на що, лощити (ґлянсувати), наброн(д)зовувати що; срв. Лощить 1. -дить тень - затінювати що; ману (на)пускати. -дить мост через реку - ставити (наводити, перекидати, наста(но)вляти) міст, (пловучий) наплавляти міст через ріку (річку);

5) (настаивать) доводити, довести (свого), повертати, повернути (на своє). Я -веду на своё - я доведу свого, я таки поверну на своє;

6) (приводить кого во множестве) наводити, навести, понаводити, напроваджувати, напровадити, понапроваджувати кого куди. [Або сам ходиш то до Васюти, то до Грицька, то до себе наведеш їх повну хату (Грінч.). Е, та ти тут не один, з тобою ще якісь п'яниці, - понаводив уже! (Чуб. I)]. Он -вёл ко мне гостей - він навів (напровадив) до мене гостей. [Напровадив гостей повну хату (Сл. Гр.)];

7) (справку о ком, о чём) робити, зробити довідку, брати, взяти довідку про (за) кого, про (за) що, (диал.) забирати, забрати справу про що (Звин.). Наведённый -

1) наведений, напроваджений, понаводжений, понапроваджуваний;

2) направлений, справлений, наставлений, накерований, скерований, націлений, нарих[ш]тований, вирихтуваний, вимірений, понаправляний и т. п.;

3) наведений, насланий, нагнаний, завданий. -ный (индуктивный) ток, физ. - навідний (індуктивний) струм.

* * *

несов.; сов. - навест`и

1) mit Waffe стреля́ть вы́стрелить. v. Waffe бить, стреля́ть. jdm. <jdn.> wohin schießen Angabe des Körperteils стреля́ть /- кому́-н. куда́-н. jdm. <jdn.> etw.₁ durch etw.₂ schießen простре́ливать прострели́ть кому́-н. чем-н.I что-н.₂. jdm. [sich] eine Kugel durch den Kopf schießen пуска́ть пусти́ть кому́-н. [себе́] пу́лю в лоб. auf jdn./etw. <nach jdm./etw.> schießen a) gezielt auf Einzelobjekt стреля́ть /- в кого́-н. во что-н. b) bei Gruppenziel, vielteiligem, großflächigem Ziel стреля́ть < бить> по кому́-н. чему́-н. zu kurz [weit] schießen дава́ть дать недолёт [перелёт]. etw. schießen Ringe выбива́ть вы́бить что-н. | schießen (auf jdn./etw.) стрельба́ (по кому́-н. чему́-н.)

2) Militärwesen organisiert feuern вести́ ого́нь по чему́-н. mit etw. schießen mit best. Waffe стреля́ть /- из чего́-н. mit etw. schießen, etw. schießen mit best. Geschoß стреля́ть /- чем-н. Kugel (vor den Kopf) , Pfeil (in die Luft) auch пуска́ть пусти́ть что-н. zu kurz [weit] schießen beim organisierten Feuern (v. Geschützen) вести́ ого́нь с недолётом [перелётом]

3) etw. v. Jäger - best Tierart стреля́ть [kumul настреля́ть] кого́-н. best. Tier убива́ть /-би́ть <застрели́ть pf> кого́-н.

4) jdn./etw. von etw. vom Dach, Pferd: herabschießen вы́стрелом сбива́ть /-би́ть кого́-н. что-н. с чего́-н.

5) mit Kamera: Foto де́лать с-

6) Raumschiff in Kosmos. auf Umlaufbahn запуска́ть /-пусти́ть

7) Sport: Ballspiele, Eishockey бить про-. wohin schießen auch ударя́ть уда́рить куда́-н. etw. schießen Tor забива́ть /-би́ть что-н. auf etw. schießen aufs Tor бить /- <ударя́ть/-, наноси́ть /-нести́ уда́р> по чему́-н. etw. an etw. schießen Ball, Puck an Pfosten, Bande ударя́ть /- чем-н. во что-н. [ an Körperteil по чему-н.]. etw. in etw. schießen in Korb, Netz, Tor: Ball забива́ть /- что-н. во что-н. Handball, Puck auch забра́сывать /-бро́сить что-н. во что-н. in gegnerische Zone вбра́сывать /-бро́сить что-н. во что-н. (etw.) ins Aus schießen выбива́ть вы́бить [выбра́сывать вы́бросить ] что-н. за преде́лы по́ля [ Handball площа́дки]

8) Bergbau sprengen взрыва́ть взорва́ть. ohne Obj auch вести́ взрывны́е рабо́ты

9) sich mit jdm. schießen Duell austragen стреля́ться с кем-н.

10) sich durch etw. schießen um sich schießend Weg zu bahnen прокла́дывать /-ложи́ть себе́ путь огнём через что-н.

11) hervorstürzen: v. Flammen aus brennendem Gegenstand вырыва́ться вы́рваться. v. Flüssigkeit aus Öffnung, Rohr, v. Blut aus Mund, Nase хлеста́ть, хлы́нуть pf. fontänenartig: v. Öl aus Bohrloch бить, ударя́ть уда́рить | Blut schoß jdm. ins Gesicht [in den Kopf] кровь уда́рила <бро́силась> кому́-н. в лицо́ [в го́лову]. ein Gedanke schoß jdm. durch den Kopf < in den Sinn> мысль мелькну́ла про- у кого́-н. в голове́ <уме́>. ein Schreck schoß jdm. ins Herz у́жас охвати́л кого́-н. Tränen schießen jdm. in die Augen чьи-н. глаза́ наполня́ются слеза́ми

12) sich schnell bewegen: fliegend: v. Vogel, Flugzeug in Höhe; schwimmend: v. Fisch. Schwimmer in Tiefe устремля́ться /-стреми́ться. laufend: v. Pers, Tier um Ecke, ins Zimmer (пу́лей <стрело́й>) броса́ться бро́ситься. fahrend: v. Fahrzeug über den Platz, durch das Wasser нести́сь <мча́ться > про- стрело́й. durch die Luft schießen v. Vogel нести́сь в во́здухе

13) (a us der Erde) schießen waschen v. Pflanze дава́ть дать ростки́, идти́ в рост

14) in die Höhe schießen a) wachsen бы́стро расти́ вы́расти. v. Pers вы́махать pf , здо́рово вы́тянутся pf b) v. Pers: aufspringen подска́кивать подскочи́ть, вска́кивать вскочи́ть

ВЛАСТИВІСТЬ - філософська категорія, яка позначає таку особливість об'єкта, способу його буття, що притаманна об'єкту як самототожній цілісності, дозволяє його ідентифікувати і відрізняти від інших об'єктів або встановлювати його схожість (тотожність) з іншими об'єктами. В. слід відрізняти від ознаки, яка виконує функцію певного знака, що співвідноситься з об'єктом і який вказує на те, чим є даний об'єкт, які його властивості. Ознака може бути проявом В., тоді цей прояв сприймається як знак, що несе інформацію про об'єкт. Проте ознака, як носій деякої інформації про об'єкт для суб'єкта, може бути фальсифікацією, лише імітувати певні В. Водночас В. пов'язана із самим буттям об'єкта, його визначеністю як даного предмета, невіддільна від цієї визначеності. Категорія В. є однією з фундаментальних в онтології. Особливий онтологічний смисл категорії В. пов'язаний із тим, що попри існування поряд з інваріантними, незмінними В. для кожного об'єкта є В. мінливі, минущі, тимчасові (різноманітні стани об'єкта), але врешті-решт саме категорія В. дозволяє мислити світ як універсум, в якому є впорядкованість, системність, раціональність, закономірність. В абсолютно плинному світі неможливі предмети, що мають певні В., а тому не існують і самі предмети, неможливі регулярність і закономірність. В історії філософії проблема В. дискутувалась уже за часів Античності (Аристотель, Порфирій) у зв'язку із розрізненням атрибутів (необхідних, суттєвих, невіддільних В. предмета) і акциденцій (випадкових, мінливих, тимчасових В.), а також у Середньовіччі і в Новий час у зв'язку із проблемою субстанцій і співвідношенням субстанції, її атрибутів, акциденцій (Тома Аквінський, Декарт, Гоббс) та модусів (Спінова). Особливе місце посідає питання про т. зв. первинні і вторинні якості, витоки якого сягають Античності (Демокрит), але яке особливої ваги набуло в XVII ст. (Галілей, Локк). Поділ на первинні і вторинні якості відбивав проблему виявлення у предметах (об'єктах) тих В., які не мають суто феноменального характеру, не пов'язані із чуттєвістю суб'єкта. З точки зору сучасної філософії можливі різноманітні класифікації чи типології В. Відповідно до типу тих об'єктів (сутностей), які є предметом мислення, можна розрізняти В. реальних (емпіричних) об'єктів, В. логіко-концептуальних (теоретичних) об'єктів і В. уявних (створених художньою чи релігійною фантазією) об'єктів. Наукове пізнання, вичленовуючи сфери дослідження, що відповідають окремим наукам та науковим дисциплінам, водночас вичленовує і відповідні типи В., притаманних об'єктам певної науки чи наукової дисципліни О. собливе значення має розрізнення В. класифікаційних або якісних (дають можливість віднести об'єкт до певного класу об'єктів), В. порівняльних (дозволяють ввести між об'єктами відношення порядку, порівняти за інтенсивністю) і В. кількісних (співвідносяться із поняттям вимірної величини).

НЕОПОЗИТИВІЗМ - третя історична форма позитивізму, один із головних напрямів західної філософії XX ст. На основі вихідних принципів "першого" (Конт, Мілль, Спенсер) та "другого" (Мах, Авенаріус та ін.) позитивізму Н. поставив за мету довести неможливість "метафізики" (філософії) як у формі раціонального, науково обґрунтованого світогляду, так і як автономної форми теоретичного пізнання та осягнення сутності світу й людини; з огляду на це, Н. прагнув довести безпідставність тих вчень класичної філософської традиції, які вимагали, щоб при розв'язанні онтологічних, теоретико-пізнавальних, методологічних та інших філософських проблем обов'язково здійснювався вибір між матеріалізмом та ідеалізмом. Одним із основних філософських джерел Н. були засадничі філософські ідеї Вітгенштайна "Логіко-філософського трактату", де він стверджував: "філософія не теорія, а діяльність... результат філософії - не певна кількість "філософських речень", а прояснення речень. Глибинні гносеологічні корені проблематики Н. сцієнтистської орієнтації у 20 - 30-ті рр. XX ст. - в ідеях Віденського гуртка (Шлік, Карнап, Фейгл та ін.), а після Другої світової війни - у логічному емпіризмі, що здобувся на потужний розвиток у США (Гемпель, Куайн та ін.). Увага неопозитивістів була зосереджена на дослідженні актуальної філософської проблеми щодо ролі логіко-математичних методів та штучних математичних і логіко-математичних мов науки як процесі пізнання. Йшлося про евристичні можливості математичної логіки як нового етапу в розвитку формальної логіки, про роль наочності та наукових абстракцій у зв'язку з фізичною інтерпретацією неевклідової геометрії Римана в теорії відносності Ейнштейна, а також у зв'язку з фізичним та філософським осмисленням квантової механіки, теоретичний зміст якої був позбавлений наочності, характерної для класичної фізики. Результати дослідження цих проблем виявилися суперечливими, позаяк вони розглядалися в "одному пакеті" з третьою проблемою - про неможливість "метафізики", тобто філософії як змістовної і раціональної форми знання. Н. зберігав за філософією єдину функцію - бути насамперед логічним аналізом мови й понять науки, а потім уже - мови й понять повсякденного знання. Як наголошував Карнап, усе, що залишилося від філософії, - це вже не теорія і не твердження, а лише метод логічного аналізу знань. Твердження науки Н. розглядав як висловлювання вчених, раціональне пояснення яких ґрунтується на двох принципах: 1) зведення, редукція теоретичного знання до емпіричного; 2) чуттєва, емпірична перевірка, верифікація (перевірка, підтвердження) емпіричних висловлювань. Якщо останні не піддаються підтвердженню у досвіді (верифікації), то цього достатньо для з'ясування, які саме висловлювання в науці є істинними, а які "метафізичними". В логічному емпіризмі в основу тлумачення науки було покладено гіпотетико-дедуктивну модель структури наукового знання за умов відмови від принципу редукції та лібералізації вимог принципу верифікації, але при збереженні "антиметафізичних" цілей філософського аналізу знання. До безперечних досягнень сцієнтистських форм Н. належать: уточнення структури теоретичного й емпіричного знання та їх взаємодії, внесок у становлення та розвиток семіотики. Проте нігілізм щодо "метафізики", антиісторизм та абсолютизація можливостей формальної логіки в пізнанні призвели на поч. 70-х рр. до кризи і втрати провідних позицій Н. у західній філософії і до виникнення постпозитивізму. З поч. 40-х рр. в рамках лінгвістичної філософії формується лінгвістичний позитивізм ("пізній" Вітгенштайн, Райл та ін.), що зберігає певні позиції й нині.

РАЦІОНАЛЬНОСТІ КОНЦЕПЦІЯ - філософське вчення про всезагальність мірок розуму в життєдіяльності та пізнанні. Р.к. в пізнанні набуває вигляду ідеї раціоналізму, що використовує тезу про всезагальність мірок розуму для затвердження пріоритетності мислення по відношенню до почуттів та емпіричної сфери взагалі. У пізнавальному процесі Р.к. виникла в Античності як альтернатива міфології, містицизму, релігійному екстазу, стихійно-емоційній (діонісійській) поведінці, фантастичним вигадкам В. цьому ракурсі Р. к. виступає у вигляді апеляції до розуму як засобу чіткого, логічно визначеного законовідповідного пізнання, здатного (на відміну від почуттів) до самокритичності, самообґрунтування, аналітико-синтетичної діяльності. В сучасному розумінні Р.к. не зводиться лише до ознак логічності, а включає, окрім методологічних настанов, гносеологічні та світоглядні принципи. До останніх належать: принцип природності (недовіри до всього того, що принципово суперечить науковій картині світу); переконання в конструктивній силі істини як однієї з найвищих цінностей; принципи рішучості (мужності підкорятися настановам розуму, керуватись істиною) та оптимізму (віри у здійсненність цілей, подолання хаосу, непорожнечу майбутнього й осмисленість наших зусиль). Серед гносеологічних та методологічних настанов Р.к. знаходяться: принцип підконтрольності пізнавальних результатів практичній та теоретичній перевірці на істинність, у т.ч. вимога сократичної іронії, самокритичного використання власних тез в діалозі з опонентом; принцип інтелектуальної співрозмірності буття (ізоморфізму пізнавального та пізнаваного), аналітичне уявлення про складні явища як композицію більш простих компонентів; переконання у можливості чіткого розрізнення істини та брехні; у тяжінні явищ, що пізнаються, до норми тощо. Серцевину Р.к. становлять принципи міровизначеності (розгляд будь-якого феномена у визначених лімітах, обмеженнях, інтервалах, фазах, нормах, числових характеристиках, що виключає будь-яке свавілля) та принцип впорядкованих послідовностей, який стверджує необхідність уявлення досліджуваних явищ у певній системі очікувань, причинній матриці, історичній чи логічній послідовності дій, що визначають пізнавальний результат. Р.к. дозволяє описувати як теоретичні, так і практичні ситуації, аж до проблеми ефективності, збалансованості, технологічності та доцільності людської діяльності. Р.к. не є самодостатньою і потребує обґрунтування в системі загальнофілософських доктрин та корекції з боку спеціальних дисциплін типу теорії операцій, теорії рішень, логіки практичних дій та теорії гри.

1) хартія, статут; грамота ( документ влади); пільга; привілей ( дарований верховною владою); угода про фрахтування судна, чартер, чартер-партія

2) фрахтувати; давати пільгу; дарувати ( привілей); засновувати (акціонерне товариство, компанію, корпорацію тощо)

- charterage

•

- charter lands

1) Арг.; бот. вьюно́к ( разновидность)

2) Куба ко́рчо (растение семейства саговников, цикадовых)

3) М. ко́рчо ( разновидность хлопчатого дерева)

4) М., П.-Р. ко́рчо, гуана́бано (дерево, разновидность анноны)

5) Дом. Р. ко́рчо, ху́те ( разновидность улитки)

6) Куба, М. у́лей, сде́ланный из по́лого ствола́ де́рева ( чаще пальмы)

••

%=1 vt., vi.

║ (forme interrogative):

║ ( impératif;

║ vouloir dire

2) (signifier) зна́чить ipf.; означа́ть ipf.; о[бо]знача́ть ipf.;

1) (à qn.) серди́ться/рас= на кого́-л.;

2) (à qch.) за́риться ipf. fam., покуша́ться ipf.;

2. (sujet nom de chose) хоте́ть (+ G); тре́бовать/по= (+ A;

■ pp. et adj.

а про́тив жела́ния, понево́ле; с отвраще́нием

1. око, очі ВН-К; кӧз ағы / ахы білок ока НМ, Б / Г, К; кӧз бебейи / бебеси зіниця ока СМ, К / О; кӧз йарых / йарығы кришталик ока СБ, О; кӧрмеге кӧз йарых очі б мої тебе не бачили НБЄ; кӧз йашы сльози Г; кӧзӱн йашы сель-сель олду вона ллє сльози ручаями Г; пор. кӧзйаш; кӧз мата (сы) зіниця СБ, Г, К; кӧз тиш ікло СБ-У, К; кӧз хапах СБ, У, К, кӧз (ӱн) хапа ғы Г, К повіка, віко; кӧз айдын радуйся СЛ, К; кӧз алмайып бах- дивитися, не відриваючи очей Г, К; эт'и кӧзӱң бирин алый обманює тебе — забирає одне з твоїх очей СБ; кӧз байля- зав'язувати очі, гіпнотизувати К; кӧз бузлады сени кӧрмед'е я вже стомився на тебе чекати Б; кӧзлерим бузлады да гӧрмей мої очі укрилися лудою й не бачать СК; кӧзлерим бузу чизильди у мене зійшла луда з очей СК; кӧз долаштыроглядати Г; кӧзлерим йола / йолда халды К, кӧзлерим йолға халды СБА я заждався, змучився, чекаючи; кӧз йумчух мить — змигування очей СБФ, О; кӧзӱме йуху т'ельмей я не можу заснути СБ; кӧзӱм йухуға т'етт' ен я дуже хочу спати У; кӧз кӧре відкрито, на очах О; бизни кӧрмеэ кӧзӱ йох эди вона нас ненавиділа ВН; абу йисаны / исаны кӧзӱм кӧрмий цю людину я ненавиджу Г / К; ағлей-ағлей кӧзнӱн нуру тӧкӱльмиш від ридань вона перестала бачити, букв. висипалося проміння з очей СК; эт'и кӧзӱ патлайҗах щоб йому очі полопалися Г; кӧз сахла- жмуритися (у піжмурках) К; кӧз сӱзӱль- витекти окові Б; кӧз сых- примружувати очі Б, У; кӧз тикле- задивлятися БТ; кӧзӱне т'ир- входити в довіру СБЧ; баштан ғарип, кӧздэн т'ӧр сам бідний, на очі сліпий — нерозсудливий, необачний СБЧ; кӧз ӱчӱ про людське око СМ; кӧз хамаш- сліпити очі К; кӧз харар- темніти в очах О; кӧз хах- кліпати, моргати, підморгувати, змигувати О; кӧз хахтыр- дати привід кліпати, моргати О; кӧз хой- покласти око, зазіхати, заздрити; зурочити СБ, О, К; кӧз-хулах бол- доглядати, наглядати, спостерігати СБ; меним йуртума да кӧз-хулах бол стеж за моїм подвір'ям СБЧ; кӧз хып- блимати, моргати, підморгувати Г; кӧздэн тахым т'ерек чечирмед'е треба все переглянути НМ; абу йисан / исан кӧзӱмдэн чыхты я зненавидів цю людину Г / К; халх кӧзӱндэн чых- ганьбитися в очах людей, втрачати довіру СБ, Б, набридати БТ; кӧздэн чыхарттлар падшаға вони зганьбили його перед царем, викликали в царя ненависть до нього Г; эм җаным, эм кӧзӱм ти моя душа, ти моє оченятко СК; буну алғанда кӧзлериң тӧбеге эди ни йохсам? коли ти це купував, твої очі були на потилиці чи де? СБЧ.

2. отвір; отвір у валі ткацького верстата, куди вставляється жердка Г; йине кӧзӱ вушко голки ВН-К.

3. відділення, засік ВНК; амбар кӧзӱ засік ВН.

4. вічко джерела К.

5. козир, світка СМ, Г, К.

6. віконна шиба БТ, К; пор. гӧз, коз, див. кӧзхапах.

ІНСТИТУТИ СОЦІАЛЬНІ - поняття, запроваджене Спенсером для характеристики основних підсистем суспільства як цілісного і водночас внутрішньо структурованого складного утворення. Ґрунтуючись на розумінні суспільства як своєрідного організму, Спенсер тлумачив І.с. як властиві означеному організму і внутрішньо пов'язані між собою органи, що виконують важливі життєві функції регулювання та стабілізації соціальних процесів і підтримання стану їх взаємозбалансованості. Спенсер виділяв три основних типи І.с.: 1) ті, що забезпечують продовження людського роду (шлюб та сім'я); 2) розподільчі (економічні); 3) регулятивні (релігія, політичні організації тощо). З плином часу уявлення про І.с. істотно змінилися, але саме поняття стійко увійшло в науковий обіг Н. ині І.с. розглядаються як багатомірне суспільне утворення, найважливішими складовими якого є: а) притаманний відповідному І.с. рівень, різновид чи локалізовані формоутворення суспільної свідомості, що можуть характеризуватися наявністю специфічних для них знань, концепцій, теорій, поглядів, переконань, принципів тощо; б) сукупність властивих даному І.с. форм діяльності; в) система характерних для нього відносин, взаємин і стосунків між людьми; г) стійкий комплекс формальних і неформальних правил, цінностей, норм, установок та інших притаманних І.с. регулятивів, що взаємоузгоджують форми діяльності й відносин між людьми у відповідній системі соціальних ролей та статусів; д) специфічна для певного І.с. мережа організацій, закладів та установ І. нституалізація життєдіяльності суспільств, міра втілення в системах І.с. тих чи тих цінностей, інтерналізації інституціональних функцій і ролей в мотиваційні структури членів суспільства постає як один з істотних показників рівня самоствердження та самореалізації відповідних історичних культур чи цивілізацій. За сферами дії та функціями І.с. поділяються на реляційні, що визначають рольову структуру суспільства за найрізноманітнішими засадами - від віку та статі до особливостей задатків, здібностей та фаху; регулятивні, які визначають припустимі межі незалежних щодо суспільних норм дій, спрямованих на реалізацію індивідуальних чи групових потреб, інтересів і цілей, та санкції, що карають за порушення цих меж; культурні, пов'язані з суспільною психологією, ідеологією, релігією, філософією, мистецтвом, освітою тощо; інтегративні, призначення яких - належне виконання соціальних ролей, відповідальних за забезпечення інтересів та цілей історичних спільнот і суспільств як цілісностей. У певному ракурсі зміна тої чи тої соціальної системи постає як модифікація І.с., що відбувається внаслідок сукупної дії ендогенних, внутріінституціональних та екзогенних, зовнішніх чинників, при домінантній ролі, за певних конкретно-історичних обставин, однієї з даних двох груп детермінант. У процесі переходу суспільств від доіндустріальної стадії до індустріальної та постіндустріальної традиційні І.с. поступаються місцем сучасним. Якщо традиційні І.с. визначаються передусім аскриптивністю і партикуляризмом, тобто ґрунтуються на жорстко заданих ритуалом та звичаєм правилах дії та поведінки й родинних зв'язках, то в новітніх суспільствах домінуючими стають І.с., що забезпечують інтерналізацію цінностей компетентності, незалежності, особистої відповідальності й раціональності, уможливлюють вільніший моральний і психологічний вибір індивідам, що призводить, однак, до піднесення ступеня аномічності суспільних систем атомізації осіб, їх взаємного дистанціювання, тобто має знову ж таки складний, суперечливий характер.

ФІНАЛІЗАЦІЯ НАУКИ - методологічна концепція пояснення процесу соціокультурної детермінації наукових досліджень. Ф.н. протистоїть неопозитивістській концепції ціннісно "нейтральної" науки і "фаллібілістській" моделі наукового прогресу Поппера. Її ініціатори - Беме, В. ван ден Деле, Крон, Шефер, Холфельд, Шпенглер - вважають головними детермінантами розвитку сучасної наукової думки не іманентні їй цілі, а соціокультурні, зовнішні щодо науки Н. айвиразніше Ф. н. втілилась у XX ст. в нових формах взаємодії науки і соціокультурної практики, які культивуються сучасними міждисциплінарними науково-технічними співтовариствами (останні створюють і здійснюють комплексні науково-технічні проекти). Концепція Ф.н. ініціювала появу проекту "альтернативної науки", тобто не тільки соціально детермінованого природознавства, а й науки про природу людини. В межах цього проекту модерністська концепція науки (як знаряддя "панування над природою") постає як вкрай застаріла, а метафізична дихотомія "природознавство - суспільствознавство" стає умовною. Ф.н. сполучена з тотальним процесом "сайєнтифікації" соціокультурних практик ненаукових співтовариств, що, в свою чергу, породжує найскладніший комплекс екзистенційних, гносеологічних, світоглядних проблем М. етодологічна цінність концепції Ф.н. полягає в тому, що вона розкрила об'єктивну суперечність соціокультурного статусу науки XX ст., суть якої полягає в тому, що, з одного боку, наука перетворюється на технологічний ресурс цивілізації, а з другого - НТП перетворює науку на могутній фактор, котрий дедалі більше впливає не тільки на розвиток індустрії, що виробляє засоби досягнення стратегічних соціокультурних цілей, а й на вибір самих цих цілей.

мен. програмна заява; заява про цілі

докладна заява з викладом мети, завдання, довгострокових цілей організації тощо; ♦ програмна заява спрямовує працівників (employee), членів організації на певний напрям діяльності для досягнення спільної мети

═════════■═════════

to draw up a mission statement складати/скласти програмну заяву; to issue a mission statement видавати/видати програмну заяву; to prepare a mission statement готувати/підготувати програмну заяву

* * *

1. n

1) олія (рослинна, мінеральна)

2) нафта; нафтопродукт

3) мастило

4) звич. pl олійна фарба

5) картина, намальована олійними фарбами

6) (скор. від oilskin) непромокальний костюм; дощовий одяг

7) амер., розм. лестощі

8) амер., розм. гроші

2. v

1) мастити, змащувати

2) просочувати олією

3) навантажуватися нафтою

4) розтанути, розтопитися (про жир)

* * *

1) олія, масло ( рослинне або мінеральне)

2) нафта

3) мастильний матеріал

4) речовина, схожа на масло

5) pl масляна фарба; картина, написана маслом

6) pl; cкop. вiд oilskin II

7) aмep.; cл. лестощі; базікання

8) aмep.; cл. гроші

1) змазувати

2) просочувати маслом

3) cпeц. завантажуватися нафтою

4) розтанути ( про твердий жир); перетворитися на масло, жир

1) патент; диплом; icт. жалувана грамота; привілей; знак, печатка

2) право, отримуване завдяки патенту; виключне право

3) запатентований предмет, винахід

4) cл. дарування землі урядом; документ про дарування землі урядом

5) оригінальне рішення; метод

1) явний, очевидний

2) патентований

3) запатентований

4) оригінальний, дотепний, новий; власного винаходу

5) відкритий; доступний, можливий; бoт. розкритий

6) загальновідомий; загальнодоступний; громадський

7) вищого ґатунку ( про борошно)

1) патентувати ( що-небудь); брати патент ( на що-небудь)

2) бути оригінальним, відрізнятися ( чим-небудь)

3) cл. одержувати право на урядову землю

4) дарувати