про+ювілей

Галілей, Галілео (1564, Піза - 1642) - італ. математик, астроном, природознавець, прибічник геліоцентричної системи Коперника. Заклав основи класичної механіки. Навчався в Пізанському ун-ті, викладав у Пізанському та Падуанському ун-тах. Розроблені ним ідеї спричинили тривалий конфлікт з католицькою церквою. 1633 р. суд Римської інквізиції змусив його зректися своїх поглядів. Г. доводив необхідність експериментального дослідження природи, вважаючи наукове спостереження та експеримент головними методами наукового пізнання О. бстоював необхідність кількісного підходу до природних явищ, у зв'язку з цим схвально ставився до атомістики. Відкидаючи авторитарний характер середньовічної філософії, доводив, що у науці потрібно спиратися лише на досліди і логічні міркування. Обстоював незалежність науки від теології, ідею їх чіткого розмежування. На тій підставі, що як Природа, так і Святе письмо є однаковими виявами Божого Слова, вважав, що між ними не повинно бути суперечностей. В природних явищах Бог відкривається не менше, ніж у Святому Письмі Н. аука - система вірогідного знання, але такою вона може бути лише за умови чіткого розмежування між об'єктивними ("первинними") і суб'єктивними ("вторинними") якостями тіл. Об'єктивні якості можуть бути визначені за кількісними параметрами та піддаються вимірюванню; суб'єктивні ж якості (напр., смак, запах), як невимірювані, слід вилучити із наукового пізнання. Обґрунтовуючи впровадження математичних методів дослідження, виходив з того, що "книга природи написана мовою математики". Заперечення якісного підходу у пізнанні було своєрідною експлікацією метафізики Платона. Назагал зусиллями Г. й інших фундаторів нової науки було створено детерміністську і механістичну картину Всесвіту, яка прийшла на зміну антропоморфному Всесвіту Аристотеля.

[br]

Осн. тв.: "Діалог про дві найголовніші системи світу - Птоломеєву і Коперникову" (1632); "Бесіди і математичні доведення щодо двох нових галузей науки" (1638).

1) п'ятдесятиліття; піввіку

2) п'ятдесятилітній ювілей; святкування п'ятдесятиліття ( держави)

1) п'ятдесятиліття; піввіку

2) п'ятдесятилітній ювілей; святкування п'ятдесятиліття ( держави)

думка, гадка, мисль и (реже) мисля (-лі), дума, дум (-му), погадка, (фамил.) погаданка, (помысл) помисл, умисел (-слу), ум.-ласк. думонька, гадонька, мислонька, думочка. [А думка край світа на хмарі гуля (Шевч.). Напрямки філософської думки (Основа 1915). Що хатка, то й инша гадка (Номис). Між ученими людьми пронеслася тоді гадка (Куліш). Мислі до суду не позивають (Номис). Серця не давлять понурії думи (Грінч.). В моїх чуттях, у помислах і мові (Франко). Стали умисли козацьку голову розбивати (Ант.- Драг.). І думу в мене, думу, як на морі шуму (М. Вовч.). Виорала дівчинонька мислоньками поле (Чуб. V). Усе їй той козаченько з мислоньків не сходить (Л. Укр.). Голос як сурмонька, але-ж чортова думонька (Номис). Думки-гадоньки не мають (Шевч.)]. -ль благодарная, высокая, низкая, благородная - вдячна, висока, низька (ниця), шляхетна думка (дума). [Творець високих дум (Самійл.) Гніздо думок високих (Франко)]. -ль светлая, остроумная блестящая - світла (ясна), бистра (дотепна), блискуча думка. -ль грустная, печальная, тяжёлая - смутна, сумна, важка думка. -ль предвзятая, задняя, преступная - упередня, потаєнна, злочинна думка. Делать что с предвзятою -лью - робити що з упередньою думкою (з упередженням). Говорить с задней -лью - говорити (казати) з потаєнною думкою (знарошна), (намекать, перен.) говорити (казати) на здогад буряків, щоб дали капусти. Иметь заднюю -ль на кого - закидати на кого, мати на кого потаєнну думку. -ль мрачная, чёрная - понура, чорна дум(к)а. -ль пылкая (горячая) - палка думка (гадка). [В- останнє згадати палкії гадки (Л. Укр.)]. -ль сокровенная, заветная - таємна, заповітна дум(к)а. Руководящая, главная -ль сочинения - провідна, головна думка (ідея) твору. Без -лей - без думок, бездумно. [Бездумно дивлячись (Л. Укр., Крим.)]. В -лях - на думці, у думці; срв. Мысленно. [Мовив собі на думці (Кониськ.). Виправдував він себе в думці (Васильч.)]. Иметь в -лях - мати на думці, покладати в думках, в голові класти, в голову собі класти. [Не мав на думці (Коцюб.). І в голову собі не клала (Сторож.)]. И в -лях не было, и в -лях не имел - і думки (гадки) не було, і на думці не було, і думки не мав, і думкою не вів, і в голові (в головах) не покладав про що, за що. [За вдачу її він тоді й не думав і гадки не мав (Н.-Лев.). Він і в голові собі по покладав (Н.-Лев.). Ти собі і в головах не покладай! (Квітка). Полягали спати, навіть думкою не ведучи про ніж (Франко)]. Мне это не по -ли (не по нраву) - це мені не до мислі (не до мислоньки, не до вподоби). [Як-же її любити, коли не до мислі? (Метл.). І не до любови, і не до розмови, і не до мислоньки моєї (Чуб. V)]. По -ли автора - на думку (на гадку) авторову, як гадає автор. При одной -ли об этом - на саму думку (згадку) про це. Материне серце обіллялося жалем на саму думку, що дитина мерзла-б (Коцюб.)]. С такими -лями - у таких думках, з такими думками. Вертится -ль - роїться (крутиться) думка (гадка). Взвешивать в -лях - розважати в думках (в мислях). Высказывать -ль (мнение) - висловлювати думку (гадку). Не допускать и -ли - і в думці не мати, і в голові не покладати, і в головах не покладати, і думки не припускати. Навести на -ль кого - на думку навернути кого. Наводить на -ль (намекать) - давати на розум, казати на здогад. Обратить все свои -ли на что - звернути (обернути) усі свої думки на що. Одна -ль опережает (обгоняет) другую - дум(к)а дум(к)у поганяє (пошибає, пошиває), (поэт.) за думою дума роєм вилітає (Шевч.). Обуревают меня -ли - беруть мене гадки (думки), облягають гадки (думки) голову, обсідають мене думи (думки), (поэт.) мислоньки заносять (Метл.). Осенила -ль - зринула (в голові) (осияла) думка, (фамил.) стрельнула, (шибнула) думка. [Якась надзвичайна думка стрельнула йому до голови (Грінч.)]. Ошрешиться от -ли - зректися думки, покинути думку. Потерять -ль - спустити з думки. Избавиться от -ли - позбутися думки. Притти на -ль - спасти (впасти, прийти) на думку, навернутися на думку. [На думку мені спало (Звин.). Досі мені й на думку ні разу не впало про заміжжя (Кониськ.)]. Приходить к -ли (к заключению) - приходити до думки (до висновку). Постичь -ль чью - збагнути думку чию. Подать, дать -ль - подати думку, на розум послати кому (Квітка). Вот так дельная -ль! - от так розумна (путяща) думка! Пугать (разгонять) -ли - полохати думки. [Немов яке страхіття полохає думки (Вороний)]. Меня пугает -ль, мне страшно при -ли - мене лякає думка, мені страшно (лячно) на саму думку. Собираться с -ми - збирати (докупи) думки, змірковуватися, (перен.) розуму збирати. [Хочуть говорити, не зміркуються (М. Вовч.)]. У него явилась -ль - з'явилася в його думка (Грінч.). От -лей ум за разум заходит - за думками, за гадками аж голова туманіє (Грінч.). Можно потерять рассудок (сойти с ума) от одной -ли - можна втратити розум (збожеволіти) з однієї гадки (на саму гадку). Я относительно этого одних с вами -лей - я про це (книжн. що-до цього) таких самих думок, як і (що й) ви, у мене однакові з вами думки про це (що-до цього). Я сказал это без всякой дурной -ли - я це сказав без усякої лихої думки (без усякого лихого наміру). Образ -лей - напрям думок, спосіб думання (мислення) (Франко). Хорошей -лью не грешно воспользоваться - з доброї думки не гріх і скористуватися. Книга эта богата -лями - ця книжка багата на думки. Эта -ль запала мне на сердце - ця думка припала мені до мислі (до душі, до серця). Одна -ль об этой опасности ужасает меня - сама гадка про цю небезпеку жахає мене. Узнавать образ -лей - вивідувати напрям думок, (перен.) ума вивідувати. Он хорошо выражает (свои) -ли - він добре висловлює (вимовляє) свої думки, у його хист до вислову думок (висловляти думки). Пьяного речи - трезвого -ли - що в п'яного на язиці, те в тверезого на умі. -лям тесно, словам просторно - мало слів, багато змісту; думок багато, аж слів не стає.

* * *

1. n

1) хартія; грамота

2) право, привілей; пільга

3) патент

4) статут

5) мор. чартер

2. v

1) давати (дарувати) привілей

2) фрахтувати (судно)

3) давати напрокат

4) брати напрокат; замовляти (автобус тощо)

5) засновувати, створювати (на підставі статуту)

* * *

1) хартія, грамота

2) привілей, пільга; патент

3) документ, що містить згоду державного органа на створення корпорації

4) статут

5) мop. чартер

6) здача напрокат, прокат (автомобіля, літака)

7) груповий туризм на зафрахтованому транспорті

1) надавати або дарувати привілей, пільгу

2) здавати внайми ( судно) по чартеру; фрахтувати

3) давати напрокат, внайми, надавати в користування за замовленням (автобус, літак); наймати, замовляти (автобус, літак)

4) засновувати, створювати ( на основі статуту)

1. n

1) правильність; правота; справедливість

2) право, привілей

3) pl дійсні факти, справжній стан речей

4) pl порядок

5) правий бік, права сторона

6) військ. правий фланг

7) (the R.) права партія; праві консерватори

8) права рука; удар правою рукою (бокс)

9) права рукавичка; правий черевик тощо

2. adj

1) правий; справедливий

2) правильний

3) належний, підхожий; доречний

4) здоровий, у доброму стані; справний

5) найзручніший, найкращий

6) прямий (про лінію тощо)

7) лицьовий; правий (про бік тканини)

8) чесний, праведний

9) законний

3. adv

1) справедливо

2) правильно

3) належним чином; як слід

4) точно, якраз

5) прямо

6) направо, праворуч

7) цілком, повністю

8) дуже

4. v

1) відновлювати справедливість

2) захищати права

3) виправляти (помилку тощо)

4) вирівнювати

5) приводити в порядок

6) компенсувати, відшкодовувати (втрати)

* * *

1) правильність, правота, справедливість

2) право; привілей

3) pl право на розробку або експлуатацію чого-небудь; право на використання твору мистецтва

4) pl дійсні факти, справжнє положення речей

5) pl порядок

1) правий, справедливий

2) вірний, правильний

3) належний; підходящий, доречний

4) здоровий, у гарному стані; справний

5) ( часто with) найбільш зручний, кращий

6) прямий (про лінію, кут)

7) лицьовий, правий ( про сторону матерії)

8) праведний

9) часто який займає положення в суспільстві

1) справедливо

2) вірно, правильно

3) належним чином

4) точно, саме

5) прямо; відразу

6) зовсім, повністю, цілком

1) виправляти; відновлювати справедливість

2) захищати права

3) виправляти ( помилки)

4) випрямляти

5) упорядковувати; наводити лад

6) компенсувати ( що-небудь), відшкодовувати ( збитки)

1) права сторона

2) вiйcьк. правий фланг

3) ( the Right) політ. права партія, праві, консерватори

4) удар правою рукою; права рука ( бокс)

5) права рукавичка, правий черевик

1) правий

2) політ. ( часто Right) правий; реакційний

1. юр. недоторканість, імунітет

2. звільнення (від податку, оплати тощо)

3. пільга, привілей

- administrative immunity імунітет від адміністративної відповідальності

- civil immunity імунітет від цивільної відповідальності

- consular immunity консульська недоторканість; консульський імунітет

- diplomatic immunity дипломатичний імунітет, дипломатична недоторканість

- extensive immunities широкий перелік імунітетів

- generous immunities широкі імунітети

- granted immunity

a) наданий імунітет

b) надане заздалегідь звільнення від податків

- jurisdictional immunity імунітет від юрисдикції

- parliamentary immunity парламентська недоторканість, парламентський імунітет

- diplomatic immunity in civil matters дипломатичний імунітет від цивільної юрисдикції

- recognised immunities загальноприйняті імунітети дипломатів

- immunities of consuls імунітети консулів

- immunity of a deputy недоторканість депутата

- immunity of office недоторканість службового приміщення

- immunity of residence недоторканість житла

- immunities granted to diplomats надані дипломатам імунітети

- immunity from taxation звільнення від податків

- jurisdictional immunity from the courts of the receiving state імунітет від юрисдикції судових органів держави перебування

- entitlement to the immunity право на імунітети

- exception to (juridical) immunities винятки з правил про імунітети (від юрисдикції)

- fundamentals of (diplomatic) immunities основні (дипломатичні) імунітети

- indication of immunities перелік імунітетів та привілей

- privileges and immunities of the country of residence привілеї та імунітети у країні перебування

- privileges and immunities granted to members of diplomatic missions привілеї та імунітети, які надаються членам та розповсюджуються на членів дипломатичних представництв

- deprivation of parliamentary immunity позбавлення парламентської недоторканості/ парламентського імунітету

- waiver of the immunity відмова від імунітету

- waiving of jurisdictional immunity відмова від імунітету від юрисдикції

- to accord smbd. immunity надати комусь право недоторканості

- to be covered by the immunities of one's employer користуватися тими самими імунітетами, що й дипломатичний представник (про персонал)

- to benefit from jurisdictional civil and administrative immunity користуватися імунітетом від юрисдикції/ від громадянської та адміністративної відповідальності

- to claim diplomatic immunities заявити про дипломатичні імунітети; претендувати на дипломатичні імунітети

- to concede immunities to administrative and service staff надавати імунітети адміністративно-технічному та обслуговуючому персоналу уряду

- to determine the immunities визначити імунітети

- to enjoy immunity користуватись імунітетом/ недоторканістю

- to enjoy the same immunities as ambassadors користуватись такими самими імунітетами, що й посли

- to enjoy the same immunities in all states користуватися однаковими імунітетами у всіх державах (про дипломатів)

- to enumerate immunities перераховувати імунітети

- to grant immunities to diplomats надавати імунітети дипломатам

- to guarantee immunity гарантувати недоторканість/ імунітет

- to misuse immunity зловживати імунітетом

- to plead jurisdictional immunity звертатися з проханням про надання імунітету від юрисдикції

- to respect immunity поважати імунітет

- to waive jurisdictional immunity відмовитися від імунітету від юрисдикції

1. n

1) патент; диплом

2) іст. жалувана грамота; привілей

3) перен. знак, ознака; печать

4) виняткове право; право, одержуване завдяки патенту

5) запатентований предмет (винахід)

6) амер. дарування землі урядом

2. adj

1) явний, очевидний

2) (запатентований

3) оригінальний; дотепний; новий; власного винаходу

4) відкритий

5) бот. розкритий

6) загальновідомий; загальнодоступний; громадський

7) вищого сорту (про борошно)

3. v

1) патентувати (щось); брати патент (на щось)

2) бути оригінальним, відзначатися (чимсь)

3) амер. одержувати право на урядову землю

4) дарувати

* * *

1) патент; диплом; icт. жалувана грамота; привілей; знак, печатка

2) право, отримуване завдяки патенту; виключне право

3) запатентований предмет, винахід

4) cл. дарування землі урядом; документ про дарування землі урядом

5) оригінальне рішення; метод

1) явний, очевидний

2) патентований

3) запатентований

4) оригінальний, дотепний, новий; власного винаходу

5) відкритий; доступний, можливий; бoт. розкритий

6) загальновідомий; загальнодоступний; громадський

7) вищого ґатунку ( про борошно)

1) патентувати ( що-небудь); брати патент ( на що-небудь)

2) бути оригінальним, відрізнятися ( чим-небудь)

3) cл. одержувати право на урядову землю

4) дарувати

n под. податок; збір; акциз; обкладення; a податковий

обов'язковий платіж, який уряд накладає на товари і послуги, на дохід окремих осіб і підприємств, на власність, на прибутки тощо з метою одержання надходжень (revenue¹) для фінансування державних видатків на охорону здоров'я, розвиток освіти, пенсійне забезпечення та ін. програми, з метою регулювання рівня витрат в економіці (economy¹) країни тощо; ♦ існують прямі (direct tax) і непрямі (indirect tax) податки; до прямих податків належать прибутковий податок (income tax), податок на реалізований дохід від приросту активів (capital gains tax), майновий податок (wealth tax), що стосується вартості чистих активів, земельний податок (land tax) тощо; до непрямих — податок з обороту (sales tax), акцизний збір (excise duty), тарифи (tariff), митний податок (customs duty) тощо

═════════■═════════

accrued tax нарахована заборгованість зі сплати податків; accumulated earnings tax податок на нерозподілений прибуток; ad valorem tax лат. податок на вартість • податок з оголошеної ціни • податок у вигляді певного відсотка; advance corporation tax (ACT) податок на корпорації, виплачений авансом; agricultural tax сільськогосподарський податок; alcohol tax податок на алкогольні напої; alcohol-beverage tax податок на алкогольні напої • податок на спиртні напої; alternative minimum tax (AMT) альтернативний мінімальний податок; amusement tax податок на розваги (вистави, прокат кінофільмів); apportioned tax розподілений податок; assessed taxes прямі податки (на майно); burdensome taxes обтяжливі податки; business tax податок на бізнес • податок на підприємця; capital tax податок на капітал; capital gains tax (CGT); capital transfer tax податок на передачу капіталу; capitation tax податок, розрахований на одну особу; cargo tax податок на вантаж; chain-store tax прогресивний податок на мережу роздрібних крамниць ланцюгового підпорядкування; commodity tax (непрямий) податок на товари; company income tax податок на доходи компаній • податок на прибуток підприємств; consumption tax податок на споживання; corporate tax податок на прибуток корпорацій; corporation income tax податок на прибуток корпорацій • податок на доходи корпорацій; corrective tax коригуючий податок; death tax податок на спадщину; death and gift tax податок на спадщину і дарування; deferred tax відстрочені податки; deferred income tax відстрочений прибутковий податок; direct tax; dividends tax податок на дивіденди; double tax подвійний податок; earmarked taxes податки, резервовані для спеціальних цілей; effluent tax податок на відходи, що забруднюють середовище; emergency tax надзвичайний податок; employer payroll tax податок на підприємницький фонд заробітної плати; employment tax внесок у фонд страхування від безробіття; equalization tax урівноважу вальний податок • мито для вирівнювання; estate tax податок на спадщину • податок на нерухомість; estimated tax приблизно підрахований податок; excess profits tax податок на надприбуток; excise tax акцизний збір • акцизний податок; expenditure tax податок на видатки • непрямий податок; export tax експортне мито • податок на експорт; federal tax федеральний податок • податок, стягнений федеральним урядом; federal income taxes федеральні прибуткові податки • федеральні податки на доходи; flat tax пропорційний податок • податок, стягнений за єдиною ставкою; flat-rate tax пропорційний податок • податок, стягнений за єдиною ставкою; foreign tax закордонний податок • податок, стягнений закордонною державою; franchise tax податок на монопольні права і привілеї • франшизний податок; fringe benefits tax (FBT) податок на додаткові пільги; general property tax податок на всі види власності; general sales tax загальний податок з обороту; gift tax податок на дарування; goods and services tax податок на товари і послуги; graded tax податок з диференційованою ставкою; graduated tax податок, стягнений за прогресивною ставкою • прогресивний податок; graduated income tax прогресивний прибутковий податок; hidden taxes непрямий податок • неявний податок • прихований податок; highway tax збір на будівництво шосейних доріг; import tax імпортне мито • податок на імпорт; import equalization tax імпортний податок для вирівнювання • імпортне мито для вирівнювання; import turnover tax податок з обороту імпортних товарів; imposed tax запроваджений податок; income tax; increment value tax податок на приріст вартості; indirect tax; inflation tax інфляційний податок; inheritance tax податок на спадщину; interest equalization tax податок, який вирівнює ставки відсотка; intermediate taxes проміжні податки; land tax; legacy tax податок на спадщину; local tax місцевий податок; lump-sum tax одноразовий податок • податок на сукупну суму доходів • акордний податок; luxury tax податок на предмети розкоші; mainstream corporation tax основна сума податку на прибуток корпорацій; matured tax податок, за яким настав термін сплати; maximum tax максимальний податок; minimum tax мінімальний податок; motor vehicle tax податок на автомобілі; multistage sales tax багатоступінчастий податок на збут; municipal tax муніципальний податок; national tax загальнодержавний податок; net taxes чистий податок; net worth tax податок на власність; nondeductible tax податок, який не підлягає відрахуванню; occupational tax податок на професію; payroll tax податок із заробітної плати; personal property tax податок на особисте (рухоме) майно; privilege tax податок на привілей; processing tax податок на товар, який підлягає обробці; profits tax податок на прибутки; progressive tax прогресивний податок; property tax майновий податок • податок на власність; proportional tax пропорційний податок • податок, стягнений за єдиною ставкою; purchase tax (непрямий) податок на покупки; real estate tax податок на нерухомість; receipts tax податок з обороту; regressive tax регресивний податок; retail sales tax податок з роздрібного обороту; sales tax; securities tax податок на цінні папери; security transfer taxes податки на переказ цінних паперів; severance tax податок на видобуток корисних копалин; shared tax частковий податок; single tax єдиний податок; single-stage sales tax одноступінчастий податок на збут; social security tax податок на програму соціального страхування; specific tax специфічний податок; stamp tax гербовий збір; state tax податок, стягнений штатом • урядовий податок • податок, який регулює витрати на споживання товарів; stockholder's tax податок на доходи з акцій; stock transfer tax податок на операції з переказу акцій; sumptuary tax податок, який регулює споживання товарів; supplemental tax додатковий податок; tobacco tax акциз на тютюнові вироби; tonnage tax корабельний збір; trade tax промисловий податок; transaction tax податок з операцій; transfer tax податок на переказ; turnover tax податок з обороту; undistributed profit tax податок на нерозподілений прибуток; unit tax податок на одиницю • акцизний податок; value tax податок з оголошеної ціни; value-added tax (VAT) податок на додану вартість; wage tax податок на заробітну плату; wealth tax; withholding tax податок, який стягується шляхом регулярних вирахувань із заробітної плати

═════════□═════════

after tax після відрахування податку; before tax до відрахування податку; exempt from tax не підлягає оподаткуванню; for tax purposes з метою оподаткування; incidence of tax розподіл податкового тягаря; liable to tax оподатковуваний • який підлягає оподаткуванню; net marginal tax rate чиста гранична ставка податку; progressive tax structure прогресивна схема оподаткування; regressive tax structure регресивна схема оподаткування; shifting of a tax перекладення податкового тягаря; subject to tax оподатковуваний • який підлягає оподаткуванню; tax account податковий рахунок; tax accounting податковий облік; tax accounts податкова звітність; tax administration податкове відомство • податкова адміністрація; tax advantage вигода, яка випливає із практикованої системи оподаткування; tax adviser радник з питань оподаткування • консультант у справах оподаткування; tax allocation розподіл податків; tax allowance знижка з оподатковуваної суми; tax amount розмір податків • сума податків; tax and expenditure policy бюджетно-податкова політика • фінансово-податкова політика; tax arrears заборгованість з податків; tax assessment встановлення податкових ставок • обкладання податком • оподаткування; tax assessment act закон про оподаткування; tax assessment authority податкове управління; tax assessment complaint скарга, пов'язана з неправильним оподаткуванням; tax assessment method порядок оподаткування • порядок встановлення податкових ставок; tax assessor податковий інспектор; tax at source податок, відрахований із загальної суми доходів; tax-at-source system система відрахування податку із загальної суми доходів; tax auditor податковий аудитор • податковий ревізор; tax authority податкове управління; tax avoidance ухилення від сплати податків; tax barrier податкова перешкода; tax base база оподаткування; tax benefit податкова пільга; tax bracket ступінь податкової схеми; tax burden податковий тягар; tax ceiling максимальний рівень оподаткування; tax charge нарахування податку; tax collection стягнення податку; tax collection rate рівень податкових надходжень; tax concession податкова пільга; tax consultant консультант у справах оподаткування; tax control податковий контроль; tax control act закон про податковий контроль; tax court податковий суд; tax credit податкова пільга • податкова знижка • відстрочена сплата податку • податковий кредит; tax debt заборгованість з податків; tax declaration податкова декларація; tax-deductible який підлягає звільненню від сплати податку; tax deduction відрахування від податку • зменшення податку; tax deferral відстрочення оподаткування; tax dodging ухилення від сплати податків; tax equalization вирівнювання податку; tax equalization account рахунок вирівнювання податку; tax equalization fund фонд вирівнювання податку; tax evasion ухилення від сплати податків; tax-exempt не підлягає оподаткуванню • звільнений від податку; tax exempted (T. E.) звільнений від податку; tax exemption звільнення від податку; tax expense витрати на сплату податків; tax file number (TFN) реєстраційний номер в податковому управлінні; tax filing date термін подання податкової декларації; tax form бланк податкової декларації; tax fraud податкове шахрайство; tax free вільний від сплати податку • безмитний • неоподатковуваний; tax haven податковий рай; tax identification number ідентифікаційний податковий номер; tax in arrears прострочені до сплати суми податку; tax incentive податковий стимул; tax income надходження від оподаткування; tax increase зростання податків; tax in kind натуральний податок; tax law податкове право • податкове законодавство; tax leasing податкова оренда; tax legislation податкове законодавство; tax levy податковий збір; tax liability заборгованість з податкових платежів; tax loophole лазівка в податковому законодавстві • можливість ухилитися від сплати податків; tax loss збитки від оподаткування; tax loss carry-back зарахування втрат при сплаті податку за минулий період; tax loss carry-forward зарахування втрат при сплаті податку на рахунок майбутнього прибутку; tax loss setoff компенсація втрат при сплаті податку; tax management податковий контроль; tax office податкове управління; tax offset відшкодований податок • податковий кредит; tax on capital податок на капітал; tax on cargo вантажний збір; tax on importation податок на імпорт; tax on income податок на дохід • прибутковий податок; tax on industry податок на промислове виробництво; tax on investments податок на вклади • податок на цінні папери; tax on a patent патентне мито; tax on profits податок на прибутки; tax on wealth податок на майно; tax overpayment переплата податку; tax owed належний податок; tax paid сплачений податок; tax paid in kind податок, сплачений натурою; tax payable податок, який підлягає сплаті; tax payment виплата податкових сум • сплата податків; tax penalty штраф за несплату податку; tax period період оподаткування; tax planning планування податкових надходжень; tax policy податкова політика; tax principle принцип оподаткування; tax privilege податкова пільга; tax proceeds податкові надходження; tax provision резерв на сплату податку; tax rate податкова ставка • ставка оподаткування; tax rebate податкова пільга • знижка з податку • зниження податкових ставок; tax receipts податкові надходження; tax reduction зниження податку; tax reform податкова реформа; tax reform bill законопроект про податкову реформу; tax refund повернення сплаченого податку; tax reorganization перебудова системи оподаткування; tax return податкова декларація • податковий дохід • розрахунок податку; tax revenue дохід від податків • податкові надходження; tax scale схема ставок податку; tax services консультативні послуги з оподаткування; tax shelter засіб зменшення або уникнення сплати податку; tax shifting перекладення податкового тягаря; tax statement податкова декларація; tax status податковий статус; tax surcharge додатковий податок; tax threshhold нижня межа оподатковуваних доходів • нижня межа оподаткування; tax value of a deduction розмір податкового відрахування; tax verification перевірка правильності оплати податків; tax year обліковий рік оподаткування; tax yield податковий дохід; to abate a tax знижувати/знизити податок; to abolish a tax скасовувати/скасувати податок; to be exempt from tax бути звільненим від сплати податку; to charge a tax стягувати/стягнути податок; to collect taxes стягувати/стягнути податки; to cut a tax знижувати податок; to deduct taxes відраховувати/відрахувати податки; to dodge taxes ухилятися/ухилитися від сплати податку; to evade taxes ухилятися/ухилитися від сплати податку; to exempt from tax звільняти/звільнити від сплати податку; to impose a tax оподатковувати/оподаткувати • накладати/накласти податок • вводити/ввести податок; to increase taxes підвищувати/підвищити податки; to lay on a tax оподатковувати/оподаткувати; to levy a tax оподатковувати/оподаткувати; to pay taxes оплачувати/оплатити податки; to raise taxes підвищувати/підвищити податки • збирати/зібрати податки; to reduce taxes знижувати/знизити податки; to remove a tax скасовувати/скасувати податок; to withhold taxes відраховувати/відрахувати податки • затримувати/затримати сплату податків

tax ‡ tax (393)

▹▹ levy

ФІЛОСОФІЯ ( від грецьк. φιλοσοφία - любов до мудрості) - особливий різновид духовної культури, призначення якого полягає в осмисленні основ природного і соціального світу, формоутворень культури і пізнання, людини та її сутності. Наслідком цього осмислення є формування в сфері суспільної свідомості системи засадничих поглядів і світоглядних переконань, узагальнених уявлень і концептуальних побудов про сутність і граничні проблеми буття, людську присутність у ньому, можливості його осягнення людським розумом. Необхідність філософського осмислення світу закорінена в самій природі людської життєдіяльності, в постійній потребі трансляції людського досвіду та самоутвердження особистості, пошуку цілеспрямовуючих ідей. У духовному житті суспільства філософська культура, виконуючи притаманні їй функції, набирає ряду іпостасей. За своїм основним змістом Ф. відіграє роль світогляду і, як така, дає концептуальний вираз людського світовідношення - світовідчуття, світосприймання та світорозуміння, відношення мислення і буття, духовного і матеріального. Ф. націлена на вироблення системи ідей, які виражають певне ставлення людини до соціальної та олюдненої природної дійсності, духовного життя і тим самим визначають сукупність вихідних орієнтирів, що зумовлюють програму суспільної поведінки людини В. цьому відношенні Ф. покликана створити концептуальну основу для становлення і розвитку системи життєвих цінностей та ідеалів. Світоглядні ідеї та гуманістичні ідеали формуються в усіх сферах духовно-практичного освоєння дійсності - міфології, релігії, мистецтва, літератури, публіцистики, моралі, політики, буденної свідомості тощо. Проте від інших форм світогляду, зокрема міфології та релігії, які спираються на вірування та фантастичні уявлення про світ і людське буття, від буденного світогляду, що визначається традиціями і безпосереднім життєвим досвідом, від художніх форм світогляду, що ґрунтуються на чуттєво-образному зображенні дійсності, філософія відрізняється тим, що будує свою картину світу і місце людини в ньому на основі теоретичного осмислення суспільно-історичного досвіду, надбань культури та здобутків наукового пізнання, використовуючи раціонально-понятійні форми побудови світоглядних систем і логічні способи їх обґрунтування. Тим самим Ф. виробляє духовні передумови та логічні критерії свідомого пошуку і вибору розумної, найбільш придатної для практичних потреб системи світоглядних ідей і переконань. Для Ф. як світоглядної системи та системи суспільних цінностей характерні риси духовно-практичного освоєння дійсності, що робить її однією із форм суспільної свідомості і зближує з мистецтвом. Ф. як раціонально-понятійна і логічно обґрунтована побудова наділена рисами теоретичного освоєння дійсності, що надає їй статусу науки. Однак Ф. є особливою наукою. Вона виконує специфічні пізнавальні функції, що їх не бере на себе жодна з природничих чи соціогуманітарних наук або сукупність конкретно-наукового знання в цілому Я. к кожна наука Ф. має свій власний предмет і метод дослідження, властиве їйг специфічне знання. Предмет філософського дослідження окреслює коло загальнозначущих проблем, що хвилюють людство в конкретно-історичних умовах суспільного буття і потребують свого з'ясування та обґрунтованого розв'язання. Стрижневими серед них є проблеми істини, краси, добра і свободи та шляхів їх досягнення. В їх контексті Ф. розмірковує над питаннями про минуле, теперішнє і прийдешнє, про людську долю, життя і смерть, про вічність і швидкоплинність, про людський розум, його можливості і границі, про людську діяльність і цілепокладання, правду і справедливість, моральність і доброчинність, людяність (гуманність) і толерантність, волю і стражденність, приниженість і самоствердження, про мету і сенс людського життя, про щастя і шляхи його досягнення. Ці проблеми є наскрізними для всього людства, проходять через усю його історію і отримали назву "вічних проблем". Проте кожна історична епоха і досягнутий рівень людського пізнання ставлять, трактують і розв'язують "вічні проблеми" по-своєму, завдяки чому Ф. виступає своєрідним індикатором того, чим живе, чим стурбоване і про що мріє людство, які тенденції, сили і механізми його рухають. Це дало підстави нім. філософові Гегелю образно визначити Ф. як епоху, схоплену думкою. Істотними рисами філософського методу є умоглядність і раціональність, застосування засобів чистого розуму для усвідомлення і концептуального відтворення об'єктивної реальності. До основних з них належить аналіз і синтез, дедукція і індукція, порівняння і аналогія, абстрагування і узагальнення, сходження від абстрактного до конкретного. Особливість філософського методу полягає ще й у тім, що він застосовується до пізнання природної і соціальної реальності не безпосередньо, а опосередковано. Вихідним матеріалом для філософського осмислення виступають багатоманітне формоутворення матеріальної і духовної культури, історія їх розвитку і актуальне функціювання, найважливіші досягнення природничих і соціогуманітарних наук З. цього боку філософія набирає іпостасі умоглядної рефлексії, роздумів, розмірковувань над усім багатством сукупного суспільно-історичного досвіду людства, виступає самосвідомістю культури, критичним переосмисленням ідеалів і цінностей, що склалися. Філософське знання, що продукується в процесі філософської рефлексії, виражається через систему філософських категорій і понять, що означають фундаментальні властивості буття, способи його людського членування і пізнання. Особливістю філософських категорій і понять є їхня гранична всезагальність, що надає їм характеру універсалій. Цим зумовлена та обставина, що їх зміст найчастіше визначається через альтернативні протиставлення і утворення парних концептуальних структур: матерія і дух, рух і спокій, причина і наслідок, суб'єкт і об'єкт, істина і омана, краса і потворність, добро і зло, свобода і неволя тощо. Нерідко філософське знання формується у вигляді філософських систем і вчень, які з певних світоглядних, пізнавальних і методологічних позицій дають витлумачення і розв'язання висунутих проблем. На відміну від природничих і соціогуманітарних наук, які намагаються із своїх положень максимально усунути суб'єктивний момент і відобразити об'єкт таким, яким він є самим по собі, безвідносно до суб'єкта, Ф. в основу своїх теорій покладає відношення суб'єкта до об'єкта, свідомо включає в свої побудови людський, оцінювальний момент, розглядає дійсність і людину в ній не лише з погляду сущого, а й належного, враховуючи людські цілі і проекції буття в майбутнє. При цьому Ф. не просто сприймає готові результати пізнання та факти формоутворень культури, а й досліджує шляхи виникнення їх, виявляє приховані смисли та тенденції розвитку людського буття, усвідомлює суперечності і потреби пізнання та практики, насамперед у галузі методу мислення і практичної діяльності, вдосконалення категоріального апарату Т. им самим Ф. набирає функції загальної методології. Це не означає, що Ф. претендує на роль наднауки чи науки наук або що вона володіє універсальною методою, яка безпосередньо відкриває істину. Свою загальнометодологічну функцію Ф. виконує тим, що, будучи умоглядним витвором і раціональною реконструкцією теоретичного та духовнопрактичного освоєння світу, створює загальне культурно-смислове, інтелектуальне поле і формує адекватний йому концептуальний лад мислення. Цим спонукає і скеровує пошук, постановку і розв'язання пізнавальних і практичних проблем. Особливо важливу методологічну роль відіграє Ф. на переломних етапах суспільного розвитку і наукового пізнання, коли філософські узагальнення залишаються чи не єдиними орієнтирами, які дозволяють організувати і спрямувати пошук. Оскільки філософське знання і його теоретичні побудови не мають свого прямого експериментального забезпечення, вимога істинності щодо них не має повсюдного застосування. Вони далеко не завжди можуть бути перевірені на предмет істинності чи хибності. Пізнавальна значимість філософського знання нерідко оцінюється за його здатністю пробуджувати свідомість та будити думку, за його аналітико-синтетичними можливостями чи методологічною продуктивністю. Відомо, наприклад, що філософія Маха була методологічною опорою Ейнштейнові при створенні спеціальної і загальної теорії відносності в період кризи в фізиці в кін. XIX - поч. XX ст., хоч істинність цієї філософської системи в цілому викликає обґрунтовані сумніви. Ф. зародилася на ранніх фазах цивілізації в умовах поглиблення поділу праці, відокремлення розумової праці від фізичної, поступового накопичення позитивного знання про процеси і явища навколишнього світу, яке вже не вкладалося в парадигми міфологічної свідомості. Перші філософські системи виникли в І тис. до н. е. в Китаї (Лао-Цзи, Мо-Цзи, Конфуцій), в Індії (локаята, веданта, йога); в VI - V ст. до н. е. в Стародавній Греції (Елейська школа, Мілетська школа, Геракліт, Демокрит, Епікур, Сократ, Піфагор, Платон, Аристотель), в І ст. до н. е. - II ст. в Стародавньому Римі (Лукрецій, Сенека, Аврелій) Т. ермін "Ф." вперше з'явився у Піфагора В. античних філософських системах з різних світоглядних позицій змальовувалася загальна картина світобудови і формувалися первісні уявлення про природу людини частково на основі систематизації позитивних результатів пізнання, а частково за рахунок припущень і вигадок. АнтичнаФ. мала синкретичний характер. В ній містилося власне філософське знання, яке в зародковій формі утримувало в собі майже всі філософські напрями, що розвинулися пізніше, хоч уже в стародавні часи в загальних рисах окреслились як окремі філософські дисципліни - метафізика, логіка, етика; філософські напрями - скептицизм, стоїцизм, містицизм, платонізм. Антична Ф. виступала формою систематизації конкретно-наукового знання, завдяки чому її характеризують ще як натурфілософію. Особливістю античної Ф. було також те, що вона в своїх системах і типах філософування відбивала цивілізаційні особливості стародавніх суспільств, типів культур і форм світосприйняття. Якщо західна антична Ф., орієнтуючись переважно на науку, заклала логіко-раціоналістичні традиції освоєння світу, то східна Ф., істотно спираючись на житейську мудрість, висунула на передній план духовно-емоційні форми, моральне удосконалення та духовно-вольовий самоконтроль. У наступні історичні епохи розвиток філософської думки супроводжувався істотними перетвореннями її предмета та суспільних функцій. Занепад античного суспільства і його культури, перехід до Середньовіччя викликали до життя свої типи філософської рефлексії, які відбивали основні суперечності епохи: з одного боку, безроздільне панування релігійної свідомості, авторитаризму церкви та релігійного укладу життя, з другого - поступове економічне зростання, розвиток мистецтва, природничих наук і викликаний ним певний технічний прогрес. На зміну античній Ф. в II ст. до н. е. - II ст. прийшов гностицизм, який синтезував античну Ф., християнське віровчення і східні релігії та наукові здобутки; в І - VIII ст. - патристика, що являла собою варіант релігійної Ф., який поєднував еллінські філософські традиції з християнським віровченням. Значне поширення патристика мала в Україні. Вона продовжила етичні традиції філософської думки Київської Русі. Перекази "ІЇІестидення" Василія Великого, яке вважалося своєрідною енциклопедією того часу, містили значний природознавчий матеріал і сприяли утвердженню світського світогляду, зокрема ідеї про працю як умову тілесного і морального здоров'я Я. к продовження патристики, в IX - XV ст. розвивається схоластика (Дуне Скот, Тома Аквінський, Бекон, Оккам), що характеризується теоцентризмом, синтезом християнського віровчення і раціоналізму. Найважливішими досягненнями схоластики були розробка способів і процедур логічного доведення, ідеї логічної машини, постановка проблеми про природу універсалій, подальше накопичення конкретно-наукових знань. У цей час розвиваються і елементи реалістичного світорозуміння (Ван Чун, Ібн Сіна, Ібн Рушд). В XIV - XVI ст. в Європі розвивається Ф. Відродження. Вона охоплює соціально-філософський напрям (Петрарка, Еразм Роттердамський, Мор, Кампанелла, Монтень) та натурфілософію (Парацельс, Бруно, Кардане, Коперник, Галілей). Ф. Відродження характеризує перехід від теоцентризму до антропоцентризму, вона формує гуманістичний світогляд, висуває ідеї нового соціального і державного устрою В. она має антирелігійне і антисхоластичне спрямування, виробляє наукові погляди на світобудову, обстоює суверенність наукового мислення та істин науки, започатковує методологію механіцизму. Становлення Ф. Нового часу тісно пов'язане з епохою формування буржуазних суспільств у Європі, великими географічними відкриттями і важливими досягненнями природознавства. В XVII ст. видатними мислителями - Беконом, Декартом, Гоббсом, Спінозою - створюються філософські системи, які відстоюють матеріалістичний погляд на світ, виробляють раціоналістичні та емпіричні засади наукового методу, осмислюють взаємозв'язок розуму і досвіду, чим закладають методологічні передумови теоретичного та експериментального природознавства. Чітко заявляють про себе раціоналізм і емпіризм як альтернативні методологічні системи. Ф. європейського Просвітництва XVIII ст. (Локк, Вольтер, Руссо, Монтеск'е, Гольбах, Гельвецій, Дідро, Лессінг, Шіллер, Гете) розкрила багатоманітність підходів до осмислення природної і соціальної дійсності, взаємозв'язку людини і суспільства, суспільства і держави на основі ідеї природного права та свободи, показувала силу знання і просвіти в суспільному житті. В ній на передній план вийшов філософський матеріалізм, досягла завершеності методологія механіцизму. Утворилися широкоохватні системи об'єктивного (Ляйбніц) та суб'єктивного (Берклі, Г'юм) ідеалізму. З відокремленням від філософії математики, фізики, астрономії, біології тощо натурфілософія поступово втратила своє значення. Поширення ідей європейського Відродження та Просвітництва в Україні припало на XV - XVIII ст. і відбувалося в умовах наростання соціального, національного та релігійного гніту, посилення інтересу до рідної культури, історії, мови, пробудження національної свідомості, що обумовило його особливості. Дрогобич, Русин, Оріховський, Смотрицький, Потій, Могила, Галятовський, Баранович, Вишенський у формі релігійної полеміки відображали боротьбу укр. народу за своє соціальне і національне визволення, проголошували ідеї політичних свобод, патріотизму, служіння спільному благу, соціальної справедливості. Розвиток ідей гуманізму і просвітництва тісно пов'язаний з діяльністю в Україні братств і братських шкіл, особливо з Острозькою, Львівською та Київською. Вчені КМА (Гізель, Козачинський, Кониський, Прокопович, Тодорський, Яворський) розвивали науково-просвітні ідеї, розробляли гуманістичне вчення про людину, природне право та суспільний договір, відстоювали раціонально-логічними засобами православне віровчення. Великий філософ, просвітитель, гуманіст і свободолюбець Сковорода розробляв етичне вчення, серцевиною якого була проблема людини, її внутрішнього світу і морального вдосконалення. Від нього веде філософський напрям, який був розвинутий Юркевичем і отримав назву Ф. серця, що справила помітний вплив на філософську думку інших країн. Визначним явищем у розвитку світової філософської думки стала класична нім. Ф. друг. пол. XVIII - перш. пол. XX ст. (Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель, Фоєрбах), яка витворила розгорнуті філософські системи на основі принципу тотожності мислення і буття, дала осмислення колізій тогочасного суспільства і пізнання, проблем розуму та його границь, досвіду і практики, діяльності як опредмечення і розпредмечення, моральності і свободи; висвітлила діалектику як особливий тип світогляду і мислення Н. а рос. ґрунті ідеї класичної нім. Ф. у поєднанні з матеріалізмом активно розвивали Герцен, Огарьов, Чернишевський, Добролюбов, Писарєв, створивши ідеологію революційного демократизму Р. ос. релігійна Ф., яка поєднувала християнський платонізм, шеллінгіанство і містику, розглядала православне віровчення як розуміння всезагального буття і рос. ментальності (В. Соловйов, Флоренський); розвивала в річищі релігійного екзистенціалізму філософію особи і свободи (Бердяєв). Концепція соціальних і демократичних перетворень була провідною у творчості укр. гуманістів і демократів серед. XIX - поч. XX ст. Шевченка, Лесі Українки, Франка, вченихсуспільствознавців Костомарова, Потебні, Драгоманова, Грушевського, які пропагували ідеї соціальної і політичної свободи, національного визволення, соціальної справедливості і рівності, провідної ролі трудового народу в суспільно-історичному поступі, піднесення національної самосвідомості і розвитку національної культури та освіти укр. народу. В XIX та XX ст. виникає цілий ряд філософських течій, шкіл, систем і вчень, які набули глобального поширення і сформували сучасні типи світогляду та філософського мислення. В серед. XIX ст. в Європі виникає, а в кін. XIX та у XX ст. набуває поширення марксизм (Маркс, Енгельс), який створює діалектичний та історичний матеріалізм, матеріалістичне розуміння історії, формує діалектико-матеріалістичну методологію, застосовує їх до обґрунтування комунізму; соціал-демократизм, ідейні основи якого заклали Каутський і Бернштейн. Потужною філософською течією став позитивізм, що виник у XIX ст. і пройшов певні етапи розвитку: класичний (Конт, Дж.Ст.Мілль, Спенсер); емпіріокритицизм (Мах, Авенаріус); неопозитивізм, одним із виявів якого стала діяльність в кін. XIX - пер. пол. XX ст Л. ьвівсько-Варшавської школи (Твардовський, Лукасевич, Каторбинський, Айдукевич, Лесьневський, Тарський, Татаркевич, Балей, Мостовський), яка зробила вагомий внесок в аналітичну Ф., логіку і методологію науки, зокрема в філософський аналіз мови науки, розробку проблем логічних підстав науки і наукових теорій, теорії дедукції та індукції, систем некласичних логік та логічної семантики. Значна увага приділена проблемам психології, етики, естетики. Розширення логіко-філософської проблематики пов'язане з діяльністю в 20 - 30-х рр. XX ст. Віденського гуртка (Шлік, Карнап, Гемпель, Фейгль, Нейрат, Гедель) та широкого кола співпрацюючих з ним мислителів (Франк, Найгель, Айєр, Кайл та ін.), який сформував напрям логічного позитивізму в Ф. науки. Центральна ідея - відмова від традиційних філософських методів і застосування концептуальних та технічних засобів формально-логічного аналізу наукового знання. Зробив значний внесок у розвиток сучасної формальної логіки і логіки науки. Окремі варіанти неопозитивізму містять праці Рассела, Бриджмена (операціоналізм), Поппера, а також лінгвістична філософія (Вітгенштайн, Мур, Райл, Остин, Тулмін), постпозитивізм (Кун, Лакатос, Феєрабенд). Значного поширення і впливу набули екзистенціалізм, започаткований в серед. XIX ст. К'єркегором і презентований творчістю Ясперса, Камю, Марселя, Гайдеггера, Сартра, близькими йому є Ф. життя (Ніцше, Дильтей, Вергсон, Шпенглер) та неофрейдизм (Фромм, Хорні, Салліван); прагматизм, започаткований в кін. XIX - на поч. XX ст. Пірсом і розвинутий Джемсом, Дж. Мідом, Шіллером, Дьюї; системний підхід (Берталанфі, Ешбі, Месарович), що сформувався в серед. XX ст., близько до нього прилягає структуралізм (Леві-Строс, Фуко, Малиновський, Парсонс); постмодернізм (Ліотар, Рорті.Деррида, Р. Варт та ін.), який вийшов на філософську арену в кін. XX ст. Дедалі більшого значення набуває Ф. космізму (Ціолковський, Вернадський). Сучасна Ф. являє собою складну і розгалужену систему знань, диференційовану не тільки за напрямами, а й за своїм предметом, утворюючи сукупність самостійних філософських дисциплін, що тісно взаємодіють між собою. Найрозвиненішими є філософська онтологія, пізнання теорія, логіка, методологія, соціальна Ф., філософська антропологія, моральна Ф., етика, естетика, Ф. історії, Ф. культури, Ф. науки, Ф. мистецтва, Ф. політики, Ф. права, Ф. релігії, феноменологія, праксеологія, герменевтика, аксіологія, історія Ф. Кожна дисципліна в межах окремих філософських напрямів і течій може істотно вар'юватися - відповідно до їхніх світоглядних і методологічних засад. У своєму розвитку Ф. умовно пройшла класичний (до серед. XIX ст.) і некласичний (XIX - XX ст.) періоди. Нині вона вступає в постнекласичний період, зумовлений кардинальними цивілізаційними зрушеннями на межі двох останніх тисячоліть - становленням інформаційного і високотехнологічного суспільств, екологічною, моральною, демографічною, антропологічною кризами, техногенними катастрофами тощо.

1. n

привілей, перевага

2. v

1) давати привілей

2) увільняти (від обов'язку тощо)

3) дозволяти те, що було г заборонено

* * *

1) привілей; перевага

2) юp. конфіденційність; нерозголошення ( отриманої інформації)

3) pl; eк. особливі права сторін за фінансовим контрактом (нaпp., опціон)

1) давати привілей

2) ( from) звільняти ( від якого-небудь обов'язку)

3) дозволяти що-небудь, що було під забороною

(Cr; cr)

n 1. ком. кредит; борг; кредитування; 2. бухг., рах. кредит; права сторона рахунка; a кредитовий; кредитний; v кредитувати

1. позичка, яка надається окремій особі або підприємству у власність (це — товари, послуги або гроші); ♦ покупці (purchaser), які користуються таким кредитом, одержують його переважно на умовах повернення вартості в певний строк і з виплатою відсотка (interest); 2. сума, яка записана на правій стороні рахунка (account²) в бухгалтерському реєстрі (ledger); ♦ якщо кредит знаходиться на активному рахунку, то це свідчить про зменшення грошових коштів, а на пасивному — про збільшення заборгованості

═════════■═════════

acceptance credit акцептний кредит; accomodation credit кредит для покриття тимчасових потреб у коштах; agricultural credit сільськогосподарський кредит; anticipatory credit акредитив для оплати невідвантажених товарів; averaged rate credit кредит за усередненою ставкою; back-to-back credit компенсаційний кредит • компенсаційний акредитив; bank credit банківський кредит; blank credit бланковий кредит • кредит без забезпечення; blocked credit заморожений кредит • блокований кредит; book credit комерційний кредит у формі відкритого рахунка; bridging credit кредит на тимчасові потреби; buyer credit кредит покупця; capital market credit кредит, одержаний на ринку довгострокового капіталу; cash credit готівковий кредит • кредит готівкою • овердрафт; clean credit бланковий кредит; clearing credit технічний кредит; collateral credit кредит під забезпечення • ломбардна позика; commercial credit комерційний кредит; company credit підприємницький кредит; consumer credit споживчий кредит • підтоварний кредит • товарний акредитив; currency credit валютний кредит; current account credit кредит за контокорентним рахунком • контокорентний кредит; deferred credit відстрочений кредит • відстрочене зарахування на рахунок • доходи майбутніх періодів; direct credit прямий кредит; discount credit дисконтний кредит • кредит у формі обліку; dividend credit податкова пільга, яку отримує одержувач дивідендів; dollar credit кредит у доларах; draft credit кредит у формі тратти; earned income credit податкова пільга на зароблений дохід; export credit експортний кредит • кредит на експорт; extended credit продовжений кредит • пролонгований кредит; external credit зовнішній кредит • міжнародний кредит; external trade credit зовнішньоторговельний кредит; farm credit сільськогосподарський кредит; Federal Reserve credit кредит федеральних резервних банків; financial credit фінансовий кредит; fixed credit кредит на встановлену суму; foreign tax credit пільга на закордонний податок • знижка на закордонний податок; frozen credit заморожений кредит; government credit державний кредит; guaranteed credit кредит з гарантією • гарантований кредит; immediate credit негайне зарахування грошей на рахунок; import credit імпортний кредит • кредит на імпорт; income tax credit податкова пільга з прибуткового податку; industrial credit промисловий кредит; instalment credit кредит з погашенням окремими частинами; insurer's credit кредит страхувача; intergovernmental credit міждержавний кредит • міжурядовий кредит; interim credit тимчасова позика • проміжна позика; investment credit кредит для фінансування довгострокових вкладень • інвестиційний кредит; investment tax credit (ITC) податкова знижка для капіталовкладень; limited credit обмежений кредит; lombard credit ломбардний кредит; long-term credit довгостроковий кредит; low-interest credit кредит з низьким відсотком • дешевий кредит; maximum credit максимальний кредит; medium-term credit середньостроковий кредит; mercantile credit торговельний кредит; minimum credit мінімальний кредит; monetary credit грошовий кредит; mortgage credit іпотечний кредит; noninstalment credit разовий кредит • кредит з разовою сплатою; noninterest bearing credit безвідсотковий кредит; on-call credit кредит на вимогу; open credit необмежений кредит • бланковий кредит; overdue credit прострочений кредит; packing credit акредитив для оплати невідвантажених товарів; personal credit індивідуальний кредит • індивідуальна позика; preferential credit пільговий кредит; public credit державний кредит; rediscount credit кредит у формі переобліку • кредит у формі обліку; reserve credit резервний кредит; retail credit кредит роздрібній торгівлі; revolving credit автоматично поновлений кредит; roll-over credit кредит з періодично переглядуваною відсотковою ставкою; rural credit сільськогосподарський кредит; secured credit забезпечений кредит; self-liquidating credit самоліквідний кредит; short-term credit короткостроковий кредит; soft credit пільговий кредит; standby credit резервний кредит • кредит, використовуваний у разі потреби; starting credit початковий кредит; state credit державний кредит; state-guaranteed credit державний кредит з гарантією; store credit відкритий кредит • кредит, наданий крамницею; supplier's credit кредит постачальника;/syndicated bank credit кредит, наданий кількома банками; tax credit податкова знижка • податкова пільга • відстрочення оплати податку; temporary credit тимчасова позика • проміжна позика; term credit строковий кредит; tied credit зв'язаний кредит • кредит, обмежений щодо цілей його використання; total credit сума кредиту • підсумок кредиту; trade credit торговельний кредит; uncollectible credit кредит, який не може бути стягнений; unlimited credit необмежений кредит; unsecured credit незабезпечений кредит • кредит без спеціального забезпечення; unused credit невикористаний кредит; used credit використаний кредит; working credit кредит підприємства • кредит для підсилення оборотного капіталу позичальника

═════════□═════════

against credit на рахунок кредиту; credit abuse зловживання кредитом; credit account рахунок з кредитним сальдо • рахунок пасиву балансу; credit activities кредитування; credit advice кредитове авізо; credit against goods підтоварний кредит; credit against securities кредит під цінні папери; credit against shipped goods кредит під відвантажені товари; credit against tax податкова пільга • податкова знижка; credit agency бюро інформації про кредит; credit agreement угода про кредитування; credit application заява про надання кредиту; credit approval згода видати кредит; credit at a reduced rate of interest кредит за зниженою відсотковою ставкою; credit at the bank кредит у банку; credit balance кредитовий баланс • кредитний баланс • негативне сальдо • залишок кредиту • кредитове сальдо; credit bank кредитний банк; credit buyer покупець товарів у кредит; credit buying купівля в кредит; credit by way of guarantee гарантійний кредит у формі аваля; credit ceiling граничний розмір кредиту • верхня межа на банківські кредити; credit conditions умови кредитування; credit constraint обмеження кредиту; credit-drawing facility можливість одержання кредиту; credit entry запис на кредитовому рахунку • кредитовий запис; credit evaluation оцінка кредиту; credit extension надання кредиту; credit facilities джерела кредитування; credit fee комісійні за кредит; credit finance фінансування кредиту; credit financing кредитне фінансування; credit for a limited period кредит на обмежений строк; credit for an unlimited period кредит на необмежений строк; credit fund кредитна каса; credit granting надання кредиту; credit granting system система кредитування; credit guarantee кредитова запорука • кредитне поручительство; credit information інформація про кредитоспроможність; credit injection надання кредиту; credit institution кредитна установа; credit instruments кредитові зобов'язання; credit insurance страхування кредитів • страхування від несплати боргу; credit insurance scheme план страхування кредитів; credit insurance system система страхування кредитів; credit interest відсоткова ставка кредиту; credit investigation дослідження кредитоспроможності; credit item кредитовий запис; credit journal журнал обліку кредитів; credit length строк кредиту; credit line гранична сума кредиту; credit market ринок кредиту; credit measures методи кредитування; credit on easy terms кредит на пільгових умовах; credit on favourable terms кредит на пільгових умовах; credit on goods кредит на товар • товарний кредит; credit on mortgage кредит на нерухомість; credit period строк кредиту; credit policy кредитна політика; credit purchase купівля в кредит; credit rating оцінка кредитоспроможності; credit rating agency кредитно-рейтингове агентство; credit reference довідка про кредитоспроможність • інформація про кредитоспроможність; credit report звіт про кредитні операції; credit requirement потреба у кредиті; credit restriction обмеження кредиту; credit risk кредитний ризик; credit sale продаж у кредит; credit slip кредитний квиток; credit society кредитне товариство; credit squeeze обмеження кредиту • кредитовий тиск • кредитна рестрикція; credit standing кредитоспроможність; credit stop припинення кредиту; credit supply постачання кредиту; credit system кредитна система; credit terms умови кредиту; credit trade торгівля в кредит; credit transaction кредитна угода • кредитна операція; credit transfer кредитовий переказ; credit undertaking кредитна угода; credit with the bank кредит у банку; on credit в кредит; to advance credit авансувати кредит; to allot credit розподіляти/розподілити кредит • давати/дати кредит; to apply for credit звертатися/звернутися по кредит; to arrange credit домовлятися/домовитися про надання кредиту; to block credit затримувати/затримати кредит • заморожувати/заморозити кредит • блокувати кредит; to buy on credit купувати/купити в кредит; to call in a credit сплачувати/ сплатити кредит; to establish credit встановлювати/встановити кредит • відкривати/відкрити кредит; to give credit давати/дати кредит; to grant credit давати/дати кредит; to obtain credit отримувати/отримати кредит; to refuse credit відмовляти/ відмовити в кредиті; to run out of credit втрачати/втратити кредит; to sell on credit продавати/продати в кредит; to suspend credit припиняти/припинити кредит; to tighten credit стримувати/стримати зростання кредиту; to use credit користуватися кредитом; to withdraw credit закривати/закрити кредит; under credit на основі кредиту

credit²: debit²

═════════◇═════════

кредит < італ. credito — віра, довір'я; кредит, борг, через посередництво нім. Kredit або фр. crédit < лат. crēditum — позичка, борг < credo — вірю, довіряю; засвідчено в писемних пам'ятках XVIII ст. (ЕСУМ 3:81; ІУМ: 463); борг — засвідчено в писемних пам'ятках XVI-XVII ст. у значенні «кредит»: «За тій гроши да еще и на боргъ у Марка Кулябченка носаток пят горѣлки купили» (ІУМ: 463)

пр. debit²

* * *

1) хартія, грамота

2) привілей, пільга; патент

3) документ, що містить згоду державного органа на створення корпорації

4) статут

5) мop. чартер

6) здача напрокат, прокат (автомобіля, літака)

7) груповий туризм на зафрахтованому транспорті

1) надавати або дарувати привілей, пільгу

2) здавати внайми ( судно) по чартеру; фрахтувати

3) давати напрокат, внайми, надавати в користування за замовленням (автобус, літак); наймати, замовляти (автобус, літак)

4) засновувати, створювати ( на основі статуту)

ПРИЧИННІСТЬ, каузальність (від лат. causa - причина) - один із моментів універсального зв'язку предметів і явищ світу, який полягає в утворенні або породженні одними предметами і явищами - причинами - інших - наслідків. В античній філософії вчення про П. мало філософсько-світоглядний характер, бо стародавні мислителі шукали начала буття А. ристотель вважав, що П. і начало - одне й те саме; узагальнивши те, що до нього спочатку виділили матеріальну причину (Фалес, Анаксимен та ін.), потім рушійну (нус - Анаксагор, ворожнеча і дружба - Емпедокл), формальні причини розглядали прибічники вчення про ідеї, а цільова належним чином ніким не була сформульована. Аристотель узагальнив попередні дослідження і чітко виділив чотири види причин: матерія, форма, джерело руху, мета. Структуру П. Аристотель відкрив, аналізуючи процеси праці - скульптуру, будівельне мистецтво. Оскільки людина бачить світ крізь призму діяльності, Аристотель переносить її структуру на весь світ. Рушійною силою у нього був першодвигун, цільовою - ентелехія і т.д. Аристотелівське вчення панувало до Нового часу. Бекон розчленовує дану класифікацію на дві групи: фізика вивчає діючу причину і матерію, метафізика - кінцеву і формальну. Мету як причину він бачив лише в діяльності людини. Ще більш радикальним був Декарт, який відкинув і матеріальну П., залишивши тільки рух як предмет фізики. Відтоді дослідження П. пішло двома шляхами: природознавства і людинознавства. На першому шляху були відкриті динамічні та статистичні закони і причинні зв'язки, генетичні - в живих організмах. Але найбільш важливим виявився той вид спричинення, який являє собою діяльність, бо людство живе нею Ц. ілі та їх реалізацію вивчали переважно в філософії історії. Віко, Фіхте, Шеллінг відкрили суттєву закономірність - неспівпадання цілей і результатів діяльності. Ці мислителі, а потім Гегель дану закономірність пояснювали тим, що окрема дія підпорядкована розумній силі, яка визначає внутрішній план історії (Бог, світовий розум) і модифікується нею. В подальшому неспівпадання виявилося наслідком всебічного переплетіння і, отже, трансформації одиничних цілей і дій З. азначені філософи наголошували, що наслідки дій звичайно небажані, а то й протилежні задумам. Таке їх співвідношення разюче підтвердилося уже в реальній історії, насамперед в революціях Нового часу, особливо в соціалістичних революціях XX ст. А в друг. пол. XX ст. воно було усвідомлене у найбільш загальному вигляді - як сукупність глобальних проблем, породжених діяльністю людства, але ніким не бажаних і не передбачуваних. Це найбільш фундаментальна відома людині структура припинення, вона залучає до себе або спирається на ті, що вивчає природознавство, і надає їм філософсько-антропологічного змісту.

1) право ( суб'єктивне); праводомагання; справедлива вимога; привілей; права сторона

2) правильний; належний; правомірний, справедливий; правий ( у політичному сенсі); реакційний

3) відновлювати ( справедливість); виправляти(ся)

4) направо

•

- right a wrong

пожалувати, пожалкувати кого, що и чого, про кого, про що, за ким, за чим, пожаліти, зажаліти, ужалувати кого, чого, (преимущественно в значении поскупиться) пошкодувати (диал. пошкодіти) чого, (реже) кого, (поберечь) пошанувати що; (сжалиться) пожалитися, зжалитися над ким и кого, ужалітися, зжалітися, зглянутися на кого, на що. [Рідна мати і полає і пожалує (Звин.). Мале пожалуєш, велике втеряєш. Він пожалів мене вбить (Рудч.). Не зажалієш (не вжалуєш) батька в наймах. Пожалкував-би моїх слізочок (Квітка). Ой, пожалься, милий боже, дівчиноньки молодої (Метл.)]. Не -лей денег - не пошкодуй (не пожалуй) грошей. Пожалеешь лычка - отдашь ремешок - не жалій ухналя, бо підкову згубиш. Срв. Жалеть, Сжалиться.

* * *

1) ( кого-что - почувствовать жалость) пожалі́ти, пожа́лувати (кого-що); (несов.: сжалиться) згля́нутися (на кого-що)

2) (о ком-чём, чего - почувствовать сожаление, опечалиться) пожалкува́ти (за ким-чим, про що), пошкодува́ти (за ким-чим), пожа́лувати (за ким-чим, кого-чого, про що)

3) ( поскупиться) пошкодува́ти, пожалкува́ти, пожа́лувати, пожалі́ти

4) (пощадить, поберечь) пожалі́ти, пошанува́ти, поберегти́

ІРОНІЯ ( від грецьк. ειρωνεία - прикидання, удаваність) - певного роду риторичний прийом, завдяки якому висловлення набуває прихованого змісту, відмінного (нерідко - протилежного) від буквального, проте формулювання останнього завжди натякає на істинність саме прихованого змісту. І. має і суто філософське значення - специфічного заперечення, що виявляє розходження наміру і результату, задуму і об'єктивного сенсу у парадоксах пізнавальної і практичної діяльності. Історично першою формою філософської І. була "Іронія Сократа". Сократ твердив, що марно шукати істину у зовнішньому світі - вона належить людині ("Пізнай самого себе") А. ле істина ця хаотично "перемішана" з хибними уявленнями і "виділити" П з того хаосу думок можна лише за допомогою серії питань, що ставляться у певному порядку (який збігається з "порядком" самого Космосу). Прикидаючись невігласом ("Я знаю лише те, що я нічого не знаю"), Сократ ставив співрозмовникам нібито "наївні" питання, які спрямовували хід думок до істинного висновку. І. Сократа є специфічною, античною, формою діалектичного методу. Специфіка цієї форми визначалася уявленням про цілісність, не розчленованість природної і духовної реальності античного світопорядку (реально-ідеального Космосу), їхню принципову нерозрізнимість. Тому антична діалектика спрямовується на виявлення суперечностей з метою їхньої елімінації, а не синтезу. Саме тому ця діалектика знаходить своє завершення в Аристотелевій системі формальної логіки (у середньовічних університетах курс формальної логіки називався "діалектикою"). Не можна погодитися з твердженнями про "суб'єктивізм" Сократової позиції (оскільки вона, мовляв, тлумачить діалектику лиш як метод пізнання) - адже античний "об'єкт" (реально-ідеальний Космос) у своїй структурі визначається людиною ("суб'єктивно") відповідно до протагорової тези - "людина є мірою всіх речей". Лише філософія неоплатонізму (і, зокрема, її християнської форми - "ареопагітизму"), яка виходить з принципової нетотожності (навіть несумірності) духовного і природного (тварного) світу, виявляє нову форму І. (і, відповідно, діалектики), оскільки тут ідеться про несумірність (по суті - трансцендентність) наміру (духовної реалії) і результату (створеної з ніщо природи) - Божественого плану буття і його словесно-предметного "творіння", які (через "гріховний" вибір Адама і Єви) виявляються змістовно несумірними, вимагаючи "додаткових" актів ("спасительний подвиг" Христа, апокаліптичні події тощо). Саме з цим (через кордоцентрично-барокову лінію від Екгарта до пієтизму і янсенізму) пов'язане формування І. нім. романтизму, спричиненого особливостями філософії Фіхте. Оскільки результат діяльності "Я" - "не-Я" (об'єкт, дійсність) виявляється, внаслідок її обмежено-предметного характеру, біднішим за своє духовне джерело (за межами дійсності лишаються нереалізовані можливості), то відкривається широке поле для розмаїтого тлумачення цих можливостей, для творчої "гри" множиною можливостей. Критикуючи романтичну І. за довільний, "суб'єктивістський" характер "гри" можливостями, Гегель водночас допускає ситуації "І. історії" - розходження мети суб'єктів історичної дії (людей) з реальним результатом ходу історії. Така І., за Гегелем, стає можливою внаслідок об'єктивного характеру діалектичного розвитку абсолютного духу і суб'єктивного характеру історичних цілей, що їх ставлять при цьому люди. Саме це мав на увазі, говорячи про "І. історії", Енгельс, невиправдано приписуючи діалектику (цей винятково духовний феномен) природі. Насправді ж т. зв. "діалектика природи" є упредметненою в природному матеріалі духовно-практичної діалектики людини, її відчуженням. Серед історичних різновидів І. особливе місце належить "екзистенційній" І. К'єркегора, суть якої зводиться до здатності людського духу не просто оперувати ("грати") наявними можливостями в рамках даної парадигми (теоретичної, етичної, естетичної та інших систем) людської діяльності, а й виходячи за її межі (к'єркегоріанський "стрибок в абсурд"), творити принципово нові можливості духовного і практичного осягнення світу.

ІСТОРІЯ ДІАЛЕКТИКИ - складова частина історії філософії. Найбільш розвинутою і цілком свідомою І.д. постає в європейській історії філософії. Діалектика відображає рухливий, динамічний спосіб життя. Тому навіть в Європі в застійні Середні віки вона відсутня і характеризує лише античність і Новий час Р. озвиток діалектики визначається розвитком філософії взагалі. Основних етапів останньої три: на першому переважає філософія пізнання, свідомості, розуму В. ін триває від античності до класичної нім. філософії включно. Відтоді починається другий етап - зближення духа з дійсністю, практичною позитивною діяльністю, на основі чого виникають позитивізм, марксизм, філософія життя В. 20-ті рр. XX ст. починається третій етап - філософії людини (філософська антропологія, екзистенціалізм, персоналізм тощо). На першому етапі бачимо дві всесвітньо-історичні форми діалектики - давньогрецьк. і нім. класичну. В першій наявні три її форми: стихійна натурфілософська діалектика (Геракліт, Піфагор, Емпедокл). Це - діалектика становлення, або діалектика мінливого, плинного світу явищ. Крайнім її виразом є релятивізм Кратила. Друга форма - діалектика як пошук істини засобом "питань - відповідей", маєвтика, діалог, звідки походить і сам термін "діалектика" (Сократ, сократичні діалоги Платона). Третя форма - логічна, або категоріальна діалектика як пізнання сутності речей (Платон, Аристотель, неоплатоніки Прокл, Порфирій, Ямвліх) Н. айбільш загальні здобутки античної діалектики - розкриття структури процесу становлення, єдності протилежностей, тріадичної будови світу. Перехідною є діалектика епохи Відродження (Кузанський, Бруно). Основний принцип тут - збіг протилежностей конечного і безконечного, мінімуму і максимуму (coinsidentia oppositorum). Цей принцип виник завдяки осмисленню досягнень математики, астрономії у поєднанні з протилежностями релігійного світогляду і з усвідомленням єдності земного і небесного світів. Специфіка нім. класичної філософії - в побудові систем діалектики, а не лише окремих ідей чи принципів, як було у попередників. Діалектика Канта викладена в його "Критиці чистого розуму" і концентрується у вченні про антиномії, суперечності, які позначають межі людського пізнання. Його діалектика негативна, це не теорія пізнання, а скоріше теорія незнання, його обмеженості. Позитивну діалектику розробив Фіхте в "Основах загального науковчення". Діалектика Фіхте - система суб'єкт-об'єктних відношень, одночасно пізнавальних і діяльнісних. Загальний зміст суб'єкта і об'єкта втілений у протилежних категоріях, об'єднання яких здійснюється за допомогою "синтетичного методу". Зовнішня форма методу подається структурою "тезис-антитезис-синтез". Поєднання змісту протилежних категорій робиться завдяки їх кількісній подільності. Шеллінг відкрив нову форму їх поєднання - взаємоперетворення протилежностей. Це був новий принцип діалектики, але загальної системи її він не створив. У філософії природи Шеллінг сформулював "всезагальний принцип полярності", а в філософії історії - діалектику свободи і необхідності, розбіжність цілей і результатів людської діяльності. Найбільш масштабна і глибока система діалектики втілена в "Науці логіки" Гегеля. Діалектика Гегеля - це філософська логіка, або система категорій, побудована діалектичним методом. Основні з них - буття, сутність, поняття. Рух категорій здійснюється від абстрактних до конкретних і виражає основні щаблі пізнання. Тому у вченні Гегеля має місце принцип єдності діалектики, логіки і теорії пізнання. Свою логіку Гегель будував як узагальнення всієї історії європейської філософії і на цій підставі розробив принцип співпадання історичного і логічного. Діалектика Гегеля завершує і нім. класичну, і всю попередню філософію, тобто весь етап філософії пізнання. На другому етапі наявні декілька різновидів діалектики: діалектика марксизму з основною ідеєю про непримиренність, антагонізм протилежніх класів, з яких один знищується в ході революції; цей принцип переглянутий "реформізмом" (Бернштейн, Каутський та ін.) і замінений принципом співробітництва класів в еволюції суспільства; ленінізм, який посилив в теорії і на практиці силу і гостроту антагонізму, спрямувавши його, в особі держави, проти всіх класів, усього народу. В практично-духовній сфері значною є діалектика К'єркегора, вчення про несумісність протилежних стадій життя особистості: естетичної (чуттєвої) і моральної та релігійної, по яких здійснюється сходження духовного світу людини. Звідси принцип діалектики К'єркегора "або-або" ("Entweder-oder" - один з основних його творів). Практично-духовний зміст має і трагічна діалектика Ліберта - про остаточну нерозв'язність антиномії існуючого і належного (ідеалу) в історичному процесі. Навпаки, в "діалектиці відмінностей" Кроче обмежує саме поняття протилежності, як різновид поняття відмінності. В межах "філософії людини" помітними є три концепції діалектики: екзистенціальна діалектика Сартра; негативна діалектика Горкгаймера і Адорно. Найновіша її форма розробляється в останні роки в межах філософії ноосфери. Її ядро складають глобальні протиріччя, а основна проблема - проблема існування людини на землі.

КОСМІЗМ - філософська категорія, яка означає осмислення Всесвіту як структурно-організованого цілого. Од часів свого виникнення категорія К. мала різний зміст, котрий визначався конкретно-історичними умовами. В античній культурі, в якій домінувало піфагорійсько-платонічне уявлення про Космос як про гігантський музичний інструмент, який, до того ж, був універсальною живою істотою, К. означав осмислення Всесвіту як простору небесних сфер, кожна з яких давала свій власний тон, а всі вони разом - гармонію. У культурі Середньовіччя К. є геоцентричним: у центрі світового простору розміщується Земля, навколо якої обертається Сонце і всі інші планети. Зірки - це лише облямівка геоцентричної планетарної системи. Середньовічний К. ґрунтується на біблійній вірі: Космос був створений Богом для людини, яка не тільки є центром світу, а й єдиною метою світобудови. Книга Коперника "Про обертання небесних сфер" (1543) заклала основи геліоцентричного К. До розвитку цієї концепції К. великий внесок зробили Бруно, Галілей, Кеплер, Декарт, Ньютон, Кант, Лаплас. Геоцентричні і геліоцентричні концепції К. були скоріше космологічними концепціями сонячної системи, а не Космосу в цілому. Коли було з'ясовано, що сонячна система - це лише незначна частка універсуму розмаїтих "зоряних систем" (тобто "галактик"), з'явилися більш всеохопні концепції К. У цих нових версіях К. Всесвіт у цілому зображувався спочатку як "галактика", а потім і як "мегасвіт галактик" (тобто "метагалактика"). Досліджуючи мегасвіт, сучасна космофізика еволюціонуючого Всесвіту експлікує своє глобальне уявлення про нього у вигляді "космологічного принципу", який стверджує, що найближчий до нас Космос є типовим зразком для Космосу в цілому. Це означає, що в глобальному масштабі Космос надзвичайно однорідний відносно розподілу галактик у мегапросторі як за віддаленістю, так і за напрямком. Глобальна однорідність Космосу, його самоузгодженість і простота тут розуміються як природні наслідки фізичних законів суперсили, яка визначила еволюцію раннього Всесвіту і наступну організацію його єдиної структури.

ПРОСТІР і ЧАС - філософські категорії, які позначають основні форми буття матерії. Простір передає спосіб співіснування розмаїтих матеріальних утворень, час - спосіб зміни матеріальних явищ. У звичайній мові П. і Ч. найчастіше позначають первинні загальнолюдські інтуїції, за допомогою яких сприймається та емпірично осмислюється навколишній життєвий світ людини. У науці (математиці, фізиці, біології, соціології та ін.) концепції П. і Ч. можуть використовуватися для досягнення найрізноманітніших епістемологічних цілей: аналітичних, евристичних, експлікативних, репрезентаційних та ін. У природознавстві вони використовуються насамперед як засоби, за допомогою яких передаються вихідні онтологічні припущення про світ, на базі яких потому розробляються всеохопні наукові картини світу - евклідівська, ньютонівська, релятивістська, квантово-релятивістська та ін. Сучасні зміни припущень про П. і Ч. зробили більш радикальний переворот у поглядах на Всесвіт. Класичне розуміння про Всесвіт як такий, що існував, існує та існуватиме завжди, у XX ст. змінилося на уявлення про Всесвіт, який еволюціонує (виник 15 - 20 млрд. років тому і, вірогідно, закінчить своє існування у майбутньому). Концепції П. і Ч. можуть використовуватись у науці і як своєрідний просторово-часовий словник, у термінах якого здійснюється попередня реєстрація результатів наукових спостережень, вимірів, експериментів. Теоретики найрізноманітніших наукових галузей (від космології до культурології) використовують П. і Ч. як концептуальні елементи, за допомогою яких конструюються універсальні теоретичні моделі, що призначені для понятійної репрезентації не тільки фізико-космологічних реалій, а й лінгвістичних, психічних, культурологічних феноменів.