прошу

покірно[е], покірливо, покорне, упокорено. [Покірно (покірливо, покорне) схилив голову]. Просить -но - прохати покірно (покірливо, похильно). -но (покорнейше) прошу садитесь! - уклінно прохаю, сідайте. -но (покорнейше) благодарю - уклінно дякую; красненько дякую. [Встромити палець межи двері… Уклінно дякую! Може хто инший зохотиться (Коцюб.)].

* * *

1) (лицо, особа) особа, людина. [Гармонічно розвинута особа людська (Єфр.)]. -ность человека - а) особа людини; б) (индивидуальность) людська особистість (-тости). Неприкосновенность -ти - недоторканність (незайманність) (-ности) особи. -ность обвиняемого - особа обвинуваченого. Удостоверять, удостоверить чью -ность - засвідчувати, засвідчити чию особу. Удостоверение своей -ти (действие) - засвідчування, оконч. засвідчення своєї особи. Удостоверение -ти (документ) - посвідчення (посвідка) про особу. А это что за -ность? - а це що за особа (персона, людина)? а це що за о[ї]ден? а це хто такий? (ирон.) а це що за парсуна? Подозрительная, тёмная -ность - непевна (підозренна), темна особа (людина). Это одна из прекраснейших -тей - це одна з найкращих осіб, це один з найкращих людей. Это скучнейшая -ность - це найнудніша особа (людина);

2) (индивидуальность) особистість (-тости). [Всі оповідання просякли авторським суб'єктивізмом, авторською особистістю (Крим.)];

3) -сти (мн. ч.) - персоналії (- лій), особистості (-тей); (личные счёты) особисті рахунки, (обиды) особисті образи, (намёки) особисті натяки. Прошу без -тей! - прошу без персоналій (без особистостей, без особистих натяків, без особистих рахунків), прошу не торкатися (не зачіпати) осіб;

4) народн. - см. Лицо 1.

* * *

1) ( о человеке) осо́ба, люди́на; по́стать, -ті; (о человеке, занимающем высокое положение) персо́на, досто́йник

2) ( об индивидуальности) особи́стість, -тості, індивідуа́льність, -ності

3)

4) ( лицо) обли́ччя, лице́, вид, -у; диал. пи́сок, -ка

1) (привлекательность, приятность) любість, милість, любота, утішність; (изящество) гожість; (любезность) люб'язність, ґречність; (благосклонность) ласкавість (- ости), прихилля (-лля); срв.

I. Милый 2 и 3. -лость этого ребёнка всякого поражает - любість (милість, утішність) цієї дитини кожного вражає;

2) (расположение, благоволение, одолжение) ласка, милость (-ти). [Легенди про рай, поруч з ідеєю про божу ласку чи неласку (Л. Укр.). Здобути ласку літературних меценатів (Крим.). Що-день хвалили бога за його милость (Квітка)]. Это для него особенная -лость - це для його (йому) особлива ласка. Он не достоин ваших -тей - він не варт вашої ласки. Что -лость ваша - що ласка (милость) ваша. [Подайте, що милость ваша (Тесл.)]. Монаршая -лость - а) (благоволение) монарша ласка; б) (отличие) відзнака (нагорода) від монарха. Божи[ь]ею -тью, по -ти божи[ь]ей - з ласки божої, ласкою божою. [З ласки божої художник (Єфр.)]. Вашими -тями - з вашої ласки. По вашей -ти - а) (из-за вас) через вас, з вашої причини. [Він німий лежить, холодний з моєї причини (Л. Укр.)]; б) (благодаря вашей доброте) з вашої ласки. [Кажете, що я п'яний? так не з вашої ласки! (Звин.)]. Из -ти, по -ти - з ласки. [Служить з ласки (Номис)]. Жить из -ти у кого - жити з ласки, жити на ласкавому хлібі (поэт. на божій харчі) в кого. [Йому не довелось-би помирати в своєї сестри на ласкавому хлібі (Куліш). В його росло, на божій харчі, за дитину чиєсь байстря (Шевч.)]. Быть в -ти у кого - мати ласку чию, тішитися чиєю ласкою, користуватися з ласки чиєї. Войти, попасть в -лость к кому - підійти (втереться: підбитися) під ласку кому, здобути ласку, здобутися ласки в кого. [Чи підбилась моя Уля своєму батькові під ласку? (Мова)]. Выйти из -ти у кого, лишиться -ти чьей, утратить чьи -ти - втратити ласку (реже ласки, р. п.ед.), загубити ласку чию. [Втратив панську ласку (Куліш). Боїться ласки втратити (Звягельщ.)]. Добиваться, искать -ти у кого - запобігати ласки чиєї или в кого. Добиться чьей -ти, чьих - тей, приобрести, снискать чью -лость - запобіг(ну)ти ласки чиєї или в кого, дістати ласки в кого, здобути, з'єднати ласку чию или в кого. [Тоді цариця запобігне ласки, як нас оддасть йому? (Куліш). Такої ласки дістану і в Параски (Номис). Замість всім з'єднать ласку ти сам станеш ласки негідним (Франко)]. Положиться на чью -лость - спуститися (покластися) на чию ласку. Иметь -лость (сожаление) к кому - зглянутися на кого. Оказывать -лость кому - робити ласку кому; см. Оказывать 2. [Думають, що це вони ласку мені роблять, коли дозволяють працювати на їх (Крим.)]. Оказывать -лости кому, осыпать -тями кого - виявляти велику ласку до кого, дарувати кому свою велику ласку. Не оставить кого своей - тью - не забути (не поминути) кого своєю ласкою, не позбавити кого своєї ласки. Просить - ти у кого - просити ласки (реже милости) в кого. -ти прошу, -ти просим (пожалуйте) - просимо (на милость), милости просимо. Переложить, переменить, сложить гнев на -лость - з[пере]мінити гнів на ласку. Сделайте -лость - а) (явите) зробіть ласку, будьте ласкаві; б) (в ответе на просьбу: пожалуйста) будь ласка, будьте ласкаві, дуже прошу, та прошу. Сделайте -лость кушайте - будьте ласкаві споживайте (їжте);

3) (в обращении, титуле) милость, (зап., полон.) мосц[т]ь (-ц[т]и), (редко) добродійство. Ваша -лость - ваша милость (зап., ваша мосць), ваше добродійство, (фам., устар.) вашець (-ци, ж. р.) вашмосць. [Просимо вашої милости і на обід (Н.-Лев.). Багато пристає на вашу мосць, а инші Коваленка, обстоюють (Грінч.). Якби то, ваше добродійство, ви нам милостиню подали (ЗОЮР. II)].

* * *

1) ми́лість, -лості; (благоволение, расположение) ла́ска

2) (благодеяние; дар) ми́лість, доброді́яння

3) (свойство, качество) редко ми́лість; люб'я́зність, ласка́вість, -вості; уті́шність, -ності

I. выйти, вытти, выдти

1) виходити (вихожати) [Не вихожає з хати. Кудись-же той яр виходить. Будинок виходив у садок великим рундуком], сов. вийти, піти; виступати. Выйти с трудом - сов. видибати, видибуляти; (хромая) вишкандибати; (шаркая ногами) вичовгати; (пятясь) визадкувати; (украдкой) викрастися; (толпой) вироюватися, вироїтися, сипнути; (из воды) вибрести, -ся; (из вагона) висісти. Прошу выйти (фамильярно) - прошу на виступці, (иронич.) прохаю на викидку. Не выходить из головы - не сходити з голови. Выйти наружу - пробитися, виступити (наверх), виявитися. Выйти, прорубив отверстие - прорубатися, вирубатися звідкись; (гуськом) висотатися; (из употребления) виводитися, вивестися; (из затруднения) вирятуватися; (из границ) перейти за межі, перебрати (всякої) міри. Выходить, выйти из себя - аж із шкури вилазити (вилізти), із себе пнутися, аж на місці цибати, аж нетямитися; (из детского возраста) з дітей (з дитячих літ) виходити. Выйти в жизнь - вийти між люди; (замуж) віддаватися, віддатися, піти заміж за кого, сов. одружитися з ким, видатися за кого, зашлюбитися з ким; (из яйца) вилупитися;

2) сходити. [У нас багато хліба сходить]. Вышло всё - (вже) по всьому. Вышли все деньги - по всіх грошах. У меня вышло что - (диал.) я вивелася з чого;

3) выйти каким - вдатися, придатися. [Такий уже вдавсь поганий. Паска у нас хороша придалася. Наймичку собі прийняла, та й добра дівчина придалася (Г. Барв.)]. Ничего хорошего из тебя не выйдет - добра (пуття) з тебе не буде. У меня вышло хорошо = мне удалось - я вдав добре. [У росіян сатиру найкраще вдав новітній письменник Салтиков-Шедрін (Єфр.). Слабше вдає він заклики до боротьби (Єфр.)];

4) безл. - виходити, виходитися, вийтися. [Пішли, аж не так вийшлося]. Выходит - виходить; (следовательно) отже, (следует думать) випадає. [Випада, що всі троє були дурні, а вона розумна]. Вышло, как я говорил - на моє слово впало, на моє вийшло;

5) выходить на картах (при гаданьи) - випадати;

6) хим. - добуватися, видаватися.

II. виходити. [Оддай - руками, а не виходиш ногами].

* * *

извинить кого и кому вибачати, вибачити, пробачати, пробачити, збачити кому, дарувати, подарувати (провину) кому, (зап.) бути вибачним, мати вибачне око до (для) кого. [Я тобі цього не вибачу, не подарую (Н.-Лев.). Я йому пробачив (Самійл.). Нехай паннунця будуть вибачні (Л. Укр.)]. Его можно -нить - йому можна вибачити (пробачити). -ните - вибачайте, вибачте, пробачте, даруйте, будьте вибачні. [Пробачте, гості мої: не скупість наша, а така спроможність (Приказка)]. -ните меня - вибачте (пробачте, даруйте) мені; (зап.) будьте вибачні до мене, майте вибачне око до мене. -ните за выражение - вибачайте (вибачте, пробачте, простіть) на (у) цім слові; даруйте на слові; не при вас кажучи; шануючи слухи ваші; (зап.) шануючи вас (яко ґречних). Склонность -нять - вибачливість; склонный -нять - вибачливий. [Любов довготерпелива і вибачлива (Крим.)]. Извинённый - вибачений, пробачений.

* * *

несов.; сов. - извин`ить

1) (кого-что, кому-чему) вибача́ти, ви́бачити, пробача́ти, проба́чити (кому-чому); ( прощать) проща́ти, прости́ти (прощу́, прости́ш), дарува́ти, подарува́ти (кому-чому)

2) (находить чему-л. смягчающие обстоятельства) вибача́ти, ви́бачити; ( оправдывать) випра́вдувати, ви́правдати

извиниться перед кем перепрошувати (-шую, -єш) и перепрошати (-шаю, -єш), перепросити кого, перепрохувати, перепрохати кого, прохати, попрохати вибачення (пробачення) у кого, прохати (попрохати) дарувати кому що; (взаимно) перепрошуватися, перепроситися. [Нехай він при всіх нас перепросить тебе (Конис.). Перепросилися вони та й помирилися (Поділля). Прохають дарувати їм їхню провину (Крим.)]. -ться чем - вимовлятися, вимовитися чим. [Не приїхав і вимовився тим, що слабує (М. Грінч.)]. Такие поступки не -ются - за такі вчинки не вибачають (не прощають); такі вчинки не годні вибачення, такі вчинки непрощенні.

* * *

несов.; сов. - извин`иться

1) (перед кем) проси́ти (прошу́, про́сиш) ви́бачення (проба́чення), попроси́ти ви́бачення (проба́чення) (в кого), перепро́шувати, перепроси́ти, -прошу́, -про́сиш (кого), вибача́тися, ви́бачитися, пробача́тися, проба́читися, перепро́шуватися, перепроси́тися (перед ким); сов. перепроха́ти (кого)

2) страд. несов. ви́бачатися, пробача́тися; проща́тися, дарува́тися, -ру́ється

поснідати. Прошу ко мне -ракать - прошу (прохаю) до мене на сніданок.

* * *

1) кому что и кого чем - надати кому що, обдарувати, вшанувати кого чим, віджалувати, подарувати, поступити, повінити кому що, наділити кому що. [Цар надав йому дворянство (Звин.)]. -вать кому орден или кого орденом - вшанувати кого орденом, наділити кому орден(а). Срв. Жаловать 2;

2) к кому - відвідати кого, завітати до кого. Добро -вать - просимо, милости просимо, просимо до господи. Прошу -вать ко мне на обед - прошу завітати до мене на обід. Срв. Жаловать 3. -луй, -луйте (благоволи, -лите) - будь ласкав, будьте ласкаві; срв. Пожалуйста. Пожалованный - наданий, віджалуваний, наділений, подарований (срв. Жалованный); вшанований, обдарований чим.

* * *

1) (кого-что чем, кому-чему что - одарить, подарить) подарува́ти (кому-чому що); ( наделить) наділи́ти (кого-що чим); ( о правах) нада́ти (кому-чому що); ( почтить) ушанува́ти (кого-що чим); ( наградить) нагороди́ти (кого-що чим); ( оказать милость) зроби́ти ла́ску (кому)

2)

3) (к кому, куда - посетить), завіта́ти (до кого, куди), відві́дати (кого); ( зайти) зайти́ (до кого)

прогневиться на кого, на что прогнівитися и прогніватися, розгнівитися и розгніватися, угнівитися и угніватися на кого, на що. [Прогнівивсь ти на народи (Св. Пис.). Може за що угнівався на тебе? (М. Вовч.)]. Не -вайтесь - не прогнівайтесь, не положіть гніва. Прошу не -ваться - прошу не прогнівитися, не прогніватися.

* * *

попросить

1) (кого, чего, у кого) просити (прошу, диал. просю), попросити, прохати (-хаю), попрохати кого, у кого чого, (кого о ком, о чём, у кого, чего) кого за кого, про що, в кого чого, (гал.) о що (чего, о чём), прохатися, попрохатися в кого (кого), (молить) благати кого, чого, кого за кого, в кого чого, (гал. о що), (многих: одного за другим) перепросити, перепрохати (усіх). [І Господа просить, щоб послав він дощі вночі і дрібнії роси (Шевч.). У людей просіте (Рудан.). Просив о раду (Франко) (литер. форма: просив ради (совета)). Зібрав Тарас козаченьків поради прохати (Шевч.). Люди прохали дощу (Коцюб.). Як тому не дати, хто вміє прохати (Номис). Я ще в них хочу прохатись, чи не заступились-би вони за мене (Квітка). Пані-матку до свого дому благає (Метл.). Бога за них благає, щоб дав їм долю щасливу (Васальч.)]. -сить кого о чём-л. - просити, прохати, благати в кого чого. [Прохав (благав) у його порятунку]. -сить о помиловании - прохати помилування. Я -сил его об этом - я прохав його про це. Я -сил за вас (о вас) секретаря - я прохав за вас секретаря. -сить помощи, о помощи - прохати, благати помочи, (и реже) благати на поміч. -шу садиться - прошу сідати. -сить извинения у кого - прохати пробачення в кого, перепрошувати, перепрохувати кого. -сить прощения - перепрошувати и перепрошати, перепрохувати кого. -сить снисхождения - просити, прохати ласки в кого. -сить позволения - питатися дозволу, прохати дозволу, про дозвіл у кого. -сить слова, совета - прохати (просити) слова, ради (поради) в кого. Милости -сим (пожалуйте) - просимо. Осмелюсь -сить вас об одолжении - насмілюсь (зважусь) прохати вас про ласку. -сим пожаловать к нам, к столу - просимо (прохаємо) до нас, просимо завітати до нас, просимо до столу. -сить (цену) - правити, оконч. заправити. [Тепер ви з нас правите сорок карбованців (Кримськ.)]. -сить милостыни - просити милостині;

2) (ходить по миру) просити, жебрати и жебрувати, жебрачити в кого, старцювати, ходити з довгою рукою. [Ходив і жебрав у вояків (Л. Укр.)]. -сить Христа ради - просити Христа ради;

3) на кого - позивати кого (до суду), скаржитися на кого (в суд); см. Жаловаться. Прошенный - прошений, проханий. [Проханий кусок горло дере (Номис)].

* * *

вітальня, світлиця, гостинна. [Прошу до вітальні].

* * *

довить довивати, довити, доплітати, доплести. [Ой, прошу вас, дружечки, до хати моїй донечці віночок довивати. Доплету віночок]. Довитый - довитий, доплетений.

* * *

несов.; сов. - дов`ить

заклясть

1) заклинати, заклясти (-кля[е]ну, -кля[е]неш). [Вона свої гроші закопала і закляла. О, сатано! тебе я заклинаю (Куліш). Прошу тебе, благаю й заклинаю усіми битвами, в яких ми бились (Куліш)]. -наю богом, всем святым, дружбой - заклинаю богом, усім святим, приязню;

2) (брать зарок) зарікати, заректи кого. [Княгиня Раїна, вмираючи, зарікала сина не піддаватися католицтву (Стор.)];

3) (заговаривать, завораживать) замовляти, замовити, заворожувати, заворожити кого, що; срвн. Заколдовывать. Заклятый - заклятий; замовлений, заворожений. [Закляті гроші хоч і знайдеш, то аби-як і не візьмеш].

* * *

несов.; сов. - закл`ясть

заморозить заморожувати, заморозити, зморожувати, зморозити, (мног.) поморозити, поз(а)морожувати; зціплювати, зціпити. [Заморозити усе живе (Самійл.). Ой, зімо, зімо морозовая, прошу я тебе, не зморозь ти мене (Пісня). Сніг з морозом поморозив всі на полі квіти (Л. Укр.). Ця зіма багато людей позморожувала (Сл. Гр.). Вогкий холод зціплював кров у жилах (Коцюб.). Ач як зціпило воду в діжці (Київ)]. Замороженный - заморожений, зморожений.

* * *

несов.; сов. - замор`озить

запросить

1) (просить слишком дорого) правити, заправляти и (реже) заправлювати, заправити, (диал.) ґе[а]рувати, заґе[а]ровувати, заґе[а]рувати, гнути, загнути, гилити, загилити з кого за що, скільки, що. [Правлять за все, як за рідного батька (М. Вовч.). Крамар заправить з тебе вдесятеро (Кониськ.). Яку він ціну загилив за чоботи? (Звин.). Дорого ґерує за вола (Мнж.). Заґерував ти з його багато (Лохв. п.). Гне, як дурень за батька (Приказка)]. -вать слишком много (образно) - правити як за (рідного) батька (Номис), як за вола;

2) кого (зазывать, приглашать) - запрошувати, запросити, запрохувати, запрохати, закликати, закликати кого;

3) (спрашивать) запитувати, запитати кого. [А хто-ж були ті вояки, що їх зібрав під прапор свій Спартак? - запитує авторка (Єфр.)];

4) (делать оффиц. запрос на бумаге) запитувати, запитати листовно кого про кого, про що;

5) (просить усиленно) благати кого. Запрошенный - заправлений, (диал.) заґе[а]рований; запрошений, закликаний; запитаний.

* * *

несов.; сов. - запрос`ить

1) ( делать запрос) запи́тувати, запита́ти

2) ( цену) пра́вити и заправля́ти, запра́вити; ( преувеличенно большую) ги́лити, заги́лити

3) ( зазывать) запро́шувати, запроси́ти, -прошу́, -про́сиш, запро́хувати, -про́хую, -про́хуєш, запроха́ти

4) (сов.: начать просить) поча́ти проси́ти

(начать проситься) почати (стати) проситися, (успешно) впроситися. -сился в избу - став проситися до хати; впросився до хати.

* * *

зіма, (этимол.) зима, ум. зімонька, (этимол.) зимонька. [Зімо, зімонько, зімо лютая, ой, прошу тебе, не морозь ти мене (Чуб. V). Зима люта; вітер свище, сніг по вікнах брязкотить (Руданськ.)]. Снежная (очень) -ма - завальна, завалиста зима. Суровая -ма - люта зима. Мягкая -ма - лагідна зима. Мокрая -ма (с оттепелями) - гнила зима. Начало -мы - зазимки, первозимки (-ків). Исход -мы - відзимки. -ма началась (наступила) - зима зайшла, зима впала. [Аж гульк - зіма впала (Шевч.)]. Проводить, провести -му - перебувати, перебути зиму, зимувати, перезимувати. Вынести -му - визимувати. Содержать, -ся -мой, продержать, -ся -му - зимувати кого, -ся, перезимувати кого, -ся, визимувати кого, -ся. [Ой, прийде зіма, лихая годинонька, нічим волів тобі зімувати буде (Грінч. III)]. -му зимовать - зиму зимувати. В течение -мы - через зиму. [Може-б ви продержали мене через зіму до весни (Кониськ.)]. В продолжение -мы - зиму, через зиму, протягом зими. Прошлой -мой - минулої зими, тої зими. Каждую -му - що-зиму, що-зими. [Інгул що-зиму замерзає (Шевч.)]. Зимой, нрч. - зимою, узимку, узимі, упозимку, зимової доби. [Хто вліті гайнує, той взімі голодує (Номис). Влітку він товар пасе, а взімку дітвору учить Кониськ.)].

* * *

вибачення, пробачення, перепрохання, перепросини. [Я засоромивсь, попрохав вибачення (Крим.). Почав просити в неї пробачення (Н.-Лев.). Я, гарячіший до сварки, а то й до бійки, звичайно перший був і до перепросин (Франко)]. Просить, попросить -ния у кого - перепрохувати, перепрохати, перепрошувати, перепросити кого, прохати, попрохати вибачення (пробачення) у кого. Прошу -ния - прохаю мені вибачити (пробачити, дарувати), перепрошую, перепрошаю. Это не может служить ему -нием - це не може виправдувати його.

* * *

испросить просити, випросити, прохати, випрохати чого и що в кого. -вать, -сить разрешение, кредиты - прохати, випрохати дозволу, кредитів. -сить (с мольбой) милость, помилование - виблагати ласку, помилування в кого. -сить место - випрохати місце (посаду). -сить разрешение переночевать - упроситися (редко припроситися), упрохатися на ніч до кого, (оффиц.) прохати дозволу переночувати десь. Испрашиваемый - проханий. -мые кредиты - прохані кредити. Испрошенный - випрошений, випроханий. -ные кредиты - випрохані кредити. -ться - проситися, прохатися.

* * *

несов.; сов. - испрос`ить

коментар (-ря), (об'яснение) пояснення, тлумачення, з'ясування. [Провожали той чи инший вчинок бабів своїми коментарями (Грінч.)]. Без -тарий, -тариев, пожалуйста! - прошу (обійтися, перебутися) без коментарів. -рий на кого, к кому (писателю) - коментар, тлумачник до кого. Об'яснительный -рий - з'ясувальний коментар.

* * *