Перевод: со всех языков на украинский

с украинского на все языки

произносить

  • 1 произносить

    произнести и произнесть
    1) (говорить) промовляти, промовляти, вимовляти, вимовити, проказувати, проказати, виголошувати, виголосити, вирікати, виректи, прорікати, проректи, виповісти, вигомоніти що; [Здається, наче-б то одні слова вони промовляють (Єфр.). Напівмертві уста вимовляють її ім'я (Коцюб.). Часом він проказував цілі довгі фрази якоюсь незрозумілою мовою (Корол.). Ці чудові слова, найбільшого письменника з чистою совістю може проказати все українське письменство (Єфр.). Виголосив діялог двома неоднаковими голосами (Крим.). Хто вирік оттаке? - питалися лякливо богомольці (Дн. Чайка). У всьому тому не провинив Йов і не виповів нічого безумного проти Бога (Кн. Йова). Усе це з плачем вигомоніла Маланка Андрієві в спину (Коцюб.)]. -сить, -сти речь - промовляти, промовити, виголошувати, виголосити, казати, сказати промову. -сить стихи, молитвы - проказувати вірші, молитви. -сить, -сти приговор - вирікати, виректи присуд. -сти вслед за кем - проказати за ким. -сить о чём свое суждение - вирікати свій суд про що, висловлювати свою думку про що. Быть в состоянии -сти - добути голос. [Хочеться похвалитись і не добуду голосу з грудей (Коцюб.)];
    2) (выговаривать) вимовляти, вимовити, виказувати, виказати; (при чтении) вичитувати, вичитати. [Він уже знав їх імена, тільки вимовляв їх якось чудно (М. Лев.). Як ото вони кажуть, до я так не викажу (Переясл.). Як його вичитувать треба? (О. 1862)]. -сить растягивая - з протягом вимовляти. Произносимый - промовлюваний, вимовлюваний, проказуваний, виголошуваний; вимовлюваний, виказуваний. Произнесённый - промовлений, вимовлений, проказаний, виголошений, виречений, проречений, виповіджений; вимовлений, виказаний. -ться -
    1) промовлятися, бути промовленим, вимовлятися, бути вимовленим, проказуватися, бути проказаним, виголошуватися, бути виголошеним, вирікатися, бути виреченим, прорікатися, бути прореченим;
    2) (выговариваться) вимовлятися, бути вимовленим, виказуватися, бути виказаним. [Як вимовляється слово «життя» в Галичині?].
    * * *
    несов.; сов. - произнест`и
    1) ( выговаривать) вимовля́ти, ви́мовити, прогово́рювати, проговори́ти, промовля́ти, промо́вити
    2) (говорить, высказывать) вимовля́ти, ви́мовити, промовля́ти, промо́вити; (несов.: сказать) сказа́ти; (речь, тост) виголо́шувати ви́голосити; (стихи, команду) прока́зувати, проказа́ти

    Русско-украинский словарь > произносить

  • 2 такать

    I несов.; сов. - т`акнуть
    (произносить "так") та́кати, та́кнути; ( подтакивать) підта́кувати, підта́кнути; (произносить "еге") еге́кати, еге́кнути; (произносить "ага") ага́кати, ага́кнути
    II несов.; сов. - т`акнуть
    ( о механизмах) та́кати, та́кнути; (несов.: татакать) тата́кати; (несов.: о моторах) та́хкати

    Русско-украинский словарь > такать

  • 3 выражать

    несов. выража́ть, сов. вы́разить
    1) матем. (исчислять, обозначать) виража́ти, ви́разити, обчисля́ти, обчи́слити; виража́ти, ви́разити
    2) ( обнаруживать) виявля́ти, ви́явити; ( словами - обычно) висло́влювати, ви́словити; ( произносить - ещё) вимовля́ти, ви́мовити; (отражать, отображать) відбива́ти, відби́ти; ( передавать) передава́ти, переда́ти

    Русско-украинский политехнический словарь > выражать

  • 4 выражать

    несов. выража́ть, сов. вы́разить
    1) матем. (исчислять, обозначать) виража́ти, ви́разити, обчисля́ти, обчи́слити; виража́ти, ви́разити
    2) ( обнаруживать) виявля́ти, ви́явити; ( словами - обычно) висло́влювати, ви́словити; ( произносить - ещё) вимовля́ти, ви́мовити; (отражать, отображать) відбива́ти, відби́ти; ( передавать) передава́ти, переда́ти

    Русско-украинский политехнический словарь > выражать

  • 5 вимовляти

    выража́ть ( произносить - ещё)

    Українсько-російський політехнічний словник > вимовляти

  • 6 tongue

    1. n
    1) язик

    coated (dirty, foul, furred) tongue — обкладений язик (хворого)

    2) мова
    3) манера говорити

    rough tongue — фуба мова, брутальність

    silver (smooth) tongue — красномовність, улесливість

    4) язик (страва)
    5) щось, що нагадує за формою язик
    6) геогр. коса
    7) стрілка терезів
    8) тех. шпунт, шип, гребінь
    9) дишло
    10) зал. вістря стрілки
    11) тех. хвостовик

    on the tongues of men — усі говорять про це; на устах у всіх

    to give (to throw) tongue — а) гучно говорити, репетувати; висловлюватися; б) подавати голос (про собаку)

    to have (to speak with) one's tongue in one's cheek — а) говорити нещиро; б) говорити глузливо (іронічно)

    to hold one's tongue, to keep one's tongue between one's teeth — тримати язик за зубами, мовчати

    to tie smb.'s tongue — примусити когось мовчати, не давати комусь говорити

    his tongue failed him — йому відібрало мову, йому заціпило

    to wag one's tongue — молоти язиком, просторікати

    he knows much who knows how to hold his tongueприсл. хто мовчить, той трьох навчить; слово — срібло, мовчання — золото

    2. v
    1) розмовляти, базікати
    2) говорити, вимовляти
    3) лаяти, ганьбити
    4) лизати
    5) буд. з'єднувати у шпунт
    * * *
    I n

    furred /dirty, foul, coated/ tongue — обкладений язик ( хворого)

    to put out /to stick out/ ones tongue — висовувати /показувати/ язик ( лікареві або з пустощів)

    to hang out ones tongueвисовувати язик ( про собаку) [див. є]; язик, язичок (тварини, рептилії)

    the frogs [snakes] tongue — язичок жаби [змій]

    cleft /bifid/ tongue — роздвоєний язичок

    2) мова; здатність мови

    the mother /native/ tongue — рідна мова

    no poet in any tongue is greater than Dante — жодна література не має поета, який був би кращий за Данте

    bad /biting, bitter, caustic, venomous, wicked/ tongue — злий /отруйний/ язик

    rough tongue — груба мова, грубість

    silver /smooth/ tongue — красномовство, влесливість

    glib tongue — жвава /розв'язна/ мова

    4) кyл. язик
    5) будь-що, що має форму язика; язик, язичок
    6) мyз. язичок
    7) тex. шпунт, шпилька, гребінь
    8) з.- д. остряк ( стрілки)
    ••

    on the tongue s of men — всі говорять про це; на вустах у всіх

    on ones tongue, on /at/ the tip of ones tongue, at the end of ones tongue — на мові, на кінчику язика

    to have names and dates at the end of ones tongue /on the tip of ones tongue/ — знати напам'ять всі імена, дати

    the words had been on his tongueці слова ( вже) готові були зірватися у нього з язика /з уст/; to wag ones tongue молоти язиком

    to set tongues wag-ging — викликати товчи, дати привід для пліток

    to find ones tongue — знайти дар мови, знову заговорити

    to have lost ones tongue — мовчати, втратити дар мови, проковтнути язика

    to hold ones tongue, to keep ones tongue between ones teeth — тримати язик за зубами, мовчати

    hold your tongue while Im speaking — притримуй язик, коли я говорю

    to keep a watch on ones tongue — стежити за своєю мовою, не говорити зайвого

    he could have bitten off his tongue for having told his secret — він готовий був відкусити собі язик через те, що проговорився

    to loose smb s tongue — розв'язати язик кому-н.

    to tie smb s tongue — примусити кого-н. мовчати, не давати кому-н. говорити

    his tongue glued itself to the roof of his mouth — у нього язик прилип до гортані, він нічого сказати не може

    his tongue failed him — у нього віднялася мова, він позбувся дару мови

    ones tongue runs before ones wit s — спершу говорити, а потім думати

    to give /to throw/ tongue — подавати голос ( про собаку); голосно говорити, кричати; висловлюватися

    to have /to speak with, to put/ (ones) tongue in (ones) cheek — говорити нещиро; говорити глузливо /лукаво, іронічно/; he speaks with tongue in cheek його слова не можна сприймати серйозно; він вас обдурює

    to oil ones tongue — лестити; виголошувати єлейні промови

    to keep a civil tongue in ones head — бути ввічливим /чемним/; уникати грубощів

    to keep a still tongue in ones head — мовчати, відрізнятися мовчазливістю

    to have ones tongue hanging out — хотіти пити; чекати (чого-н.); [див. 1]; his tongue is too long for his teeth y нього дуже довгий язик

    a honey tongue, a heart of gall — = на вустах мед а в серці лід м'яко стелить, та жорстко спати

    the tongue is not steel, yet it cuts, the tongue is sharper than any sword — прис. = не ножа бійся, а мови; злі язики страшніші за пістолет

    the tongue of idle persons is never idle — прис. = за неробу мова працює

    he knows much who knows how to hold his tongue — прис. багато знає той, хто вміє мовчати; = мовчання -золото

    II
    1) υl. трогать языкам; лизать; cпeц. снабжать языком или язычком
    2) разговарить, болтать

    to tongue it all day long — проболтать весь день; уст. говорить, произносить; icт. ругать, поносить

    3) выдаваться, врезаться ( о песчаной косе); выбрасывать языки пламени
    4) мyз. модулировать
    5) стр. сполучати в шпунт

    English-Ukrainian dictionary > tongue

  • 7 tongue

    I n

    furred /dirty, foul, coated/ tongue — обкладений язик ( хворого)

    to put out /to stick out/ ones tongue — висовувати /показувати/ язик ( лікареві або з пустощів)

    to hang out ones tongueвисовувати язик ( про собаку) [див. є]; язик, язичок (тварини, рептилії)

    the frogs [snakes] tongue — язичок жаби [змій]

    cleft /bifid/ tongue — роздвоєний язичок

    2) мова; здатність мови

    the mother /native/ tongue — рідна мова

    no poet in any tongue is greater than Dante — жодна література не має поета, який був би кращий за Данте

    bad /biting, bitter, caustic, venomous, wicked/ tongue — злий /отруйний/ язик

    rough tongue — груба мова, грубість

    silver /smooth/ tongue — красномовство, влесливість

    glib tongue — жвава /розв'язна/ мова

    4) кyл. язик
    5) будь-що, що має форму язика; язик, язичок
    6) мyз. язичок
    7) тex. шпунт, шпилька, гребінь
    8) з.- д. остряк ( стрілки)
    ••

    on the tongue s of men — всі говорять про це; на вустах у всіх

    on ones tongue, on /at/ the tip of ones tongue, at the end of ones tongue — на мові, на кінчику язика

    to have names and dates at the end of ones tongue /on the tip of ones tongue/ — знати напам'ять всі імена, дати

    the words had been on his tongueці слова ( вже) готові були зірватися у нього з язика /з уст/; to wag ones tongue молоти язиком

    to set tongues wag-ging — викликати товчи, дати привід для пліток

    to find ones tongue — знайти дар мови, знову заговорити

    to have lost ones tongue — мовчати, втратити дар мови, проковтнути язика

    to hold ones tongue, to keep ones tongue between ones teeth — тримати язик за зубами, мовчати

    hold your tongue while Im speaking — притримуй язик, коли я говорю

    to keep a watch on ones tongue — стежити за своєю мовою, не говорити зайвого

    he could have bitten off his tongue for having told his secret — він готовий був відкусити собі язик через те, що проговорився

    to loose smb s tongue — розв'язати язик кому-н.

    to tie smb s tongue — примусити кого-н. мовчати, не давати кому-н. говорити

    his tongue glued itself to the roof of his mouth — у нього язик прилип до гортані, він нічого сказати не може

    his tongue failed him — у нього віднялася мова, він позбувся дару мови

    ones tongue runs before ones wit s — спершу говорити, а потім думати

    to give /to throw/ tongue — подавати голос ( про собаку); голосно говорити, кричати; висловлюватися

    to have /to speak with, to put/ (ones) tongue in (ones) cheek — говорити нещиро; говорити глузливо /лукаво, іронічно/; he speaks with tongue in cheek його слова не можна сприймати серйозно; він вас обдурює

    to oil ones tongue — лестити; виголошувати єлейні промови

    to keep a civil tongue in ones head — бути ввічливим /чемним/; уникати грубощів

    to keep a still tongue in ones head — мовчати, відрізнятися мовчазливістю

    to have ones tongue hanging out — хотіти пити; чекати (чого-н.); [див. 1]; his tongue is too long for his teeth y нього дуже довгий язик

    a honey tongue, a heart of gall — = на вустах мед а в серці лід м'яко стелить, та жорстко спати

    the tongue is not steel, yet it cuts, the tongue is sharper than any sword — прис. = не ножа бійся, а мови; злі язики страшніші за пістолет

    the tongue of idle persons is never idle — прис. = за неробу мова працює

    he knows much who knows how to hold his tongue — прис. багато знає той, хто вміє мовчати; = мовчання -золото

    II
    1) υl. трогать языкам; лизать; cпeц. снабжать языком или язычком
    2) разговарить, болтать

    to tongue it all day long — проболтать весь день; уст. говорить, произносить; icт. ругать, поносить

    3) выдаваться, врезаться ( о песчаной косе); выбрасывать языки пламени
    4) мyз. модулировать
    5) стр. сполучати в шпунт

    English-Ukrainian dictionary > tongue

  • 8 выговаривать

    выговорить
    1) вимовляти, вимовити, виказати. [Не вимовлю я цього слова];
    2) (делать выговор) - см. Выговор 2;
    3) застерегати, застерегти, вимовляти, вимовити. [Умовився за двадцять карбованця грошей та ще вимовив собі кожух та чоботи)]. Выговоренный - застережений, вимовлений. [Застережена сума = выговоренная сумма].
    * * *
    несов.; сов. - выговорить
    1) ( произносить) вимовля́ти, ви́мовити, вигово́рювати, ви́говорити
    2) (обусловливать, договариваясь) вигово́рювати, виговорити; ( оговаривать) застеріга́ти, застерегти́
    3) (несов.: делать выговор кому-л.) вигово́рювати, доріка́ти; ( отчитывать) вичи́тувати

    Русско-украинский словарь > выговаривать

  • 9 высказывать

    высказать
    1) висловлювати, висловити, виказувати, виказати, вимовляти, вимовити, виповідати, виповісти. [Цього не викажеш словами. Чомусь не зважився вимовити цю думку]. -ать на кого - виявити на кого. -ать неосторожно - прохопитися словом;
    2) виявляти, виявити словом;
    3) -ать чувства - освідчати, освідчити. [Ви навпростець мені освідчили кохання]. Высказанный - висловлений, вимовлений, виказаний, виявлений. Высказываемый - висловлюваний, виказуваний, вимовлюваний, виповіданий.
    * * *
    несов.; сов. - в`ысказать
    висло́влювати, ви́словити; ( произносить) вимовля́ти, ви́мовити, вигово́рювати, ви́говорити, вика́зувати, ви́казати, виповіда́ти, ви́повісти

    Русско-украинский словарь > высказывать

  • 10 говорить

    о ком о чём
    1) казати [Що кажеш? Чи казали йому про це?], говорити, мовити, мовляти про кого, про що, за кого, за що, а теснее: (сообщать) промовляти, хвалитися кому (до кого). -ить в защиту кого - говорити в обороні кого, промовляти за ким, за чим. [Все промовляє за його невинністю]; (в приподнятом стиле) глаголати, правити. [Про божественне діло глаголати, про високі науки правити];
    2) (беседовать) балакати, розмовляти, гомоніти з ким про що, за що. -ить на каком-л. языке - говорити, балакати, гомоніти якоюсь мовою. [Говорити українською мовою (по-ураїнському, -ськи). Він по- німецьки не балакає]. -ить на многих языках - говорити багатьма мовами. -ить (болтать) на чужом языке - цвенькати, чесати, вирубати [По-московському так і чешуть. Ляхом вирубати (Кул.)], на непонятн. яз. - джеркотіти, ґерґотати;
    3) (поговаривать) славити [Славили, що в нього тітка відьма (М. Вовч.)], подейкувати, гудкати (срв. Болтать). Говорят - кажуть (люди) подейкують;
    4) (произносить речь) промовляти. [Ісус, промовляючи, каже]. Начинать (начать) говорить - знімати (зняти) мову, річ, голос. Начинать -ить (о ребёнке) - починати балакати, нарікати. Продолжать говорить - казати далі, провадити далі. Нечего (не стоит) и говорить - шкода й казати (говорити). Говорят (же) вам, что - казано-ж-бо вам, що… -ить, не стесняясь - говорити (казати) без обрізків, непримушено. -ить наобум - говорити навмання. -ить в тон кому - говорити під лад кому. - ить чьему-л. сердцу - промовляти до серця кому. -ить быстро, как трещётка, скороговоркою - дріботіти, дроботіти, чесати, торохтіти. -ить сквозь зубы - цідити. -ить басом - баса говорити. -ить вздор - см. Вздор. -ить без сознания, не давая отчёта себе в знач. слов - блудити словами. -ить пространно - розводитися. Красно говоришь - золоті в тебе уста. -ить про себя, в душе - казати на думці, до себе. -ить изустно - казати з уст. -ить так и этак (противоречиво) - двоїти, гнути сюди й туди. -ить обиняками - говорити на здогад. Говоря без обиняков - без сорома казка, без околичностей кажучи. Откровенно говоря - щиро кажучи, направду кажучи. Говоря словами чего-л. (пословицы) - мовляв (кажучи) чим (приказкою). Говоря словами такого то - мовляв (кажучи) словами когось, мовляв он-той. [Мовляв проф. Владимиров. Мовляв словами однієї з «недостойних» (Єфр.)]. Не говоря о чём-л. - поминувши щось. Коротко говоря - найшвидче сказати, коротко кажучи. Не с тобой говорят - не до тебе мова (річ). Ни слова не говорит - ні пари з уст, ані слівцем не п(р)охопиться. Не говоря дурного слова - не казавши лихого слова. Едва может -ить (голоса не хватает) - ледві голос подає, голосу не відтягне. Лишиться способности -ить - стратити мову. -ить будто заученное - вичитувати. Говорит как по писанному - каже, як з листу бере. Говорящий (прилаг.) - говорящий, говорющий. [Говорюща машина]. Неумеющий -ить (о ребёнке) - немовлящий. Срв. Болтать, Бормотать, Лепетать, Мямлить и т. п.
    * * *
    1) говори́ти, бала́кати; мовля́ти, гомоні́ти; (выражать в устной речи; высказывать) каза́ти, мо́вити, промовля́ти; ректи́
    2) (разговаривать, беседовать) говори́ти, розмовля́ти, бала́кати
    3) (свидетельствовать о чём-л.) сві́дчити, говори́ти, промовля́ти

    вообще́ (в су́щности) говоря́ — в знач. вводн. сл. взагалі (загало́м) ка́жучи

    Русско-украинский словарь > говорить

  • 11 изрекать

    изречь вирікати, ректи (речу, -чеш, -че, -чемо), виректи, прорікати, проректи, ізрікати, ізректи. [Вважає себе за таку людину, яка сміє авторитетно вирікати свій суд про філологічні й лінгвістичні справи (Крим.). І слово кожнеє, яке єси прорік, смутить нам буде серце бідне (Самійл.). А хтось ізрік: «дивіть на психопата» (Крим.)]. Не говорит, а -кает- не говорить (спроста), а прорікає. Изречённый - виречений, речений, проречений. Мысль - ная - думка речена. Изречимый - реченний, речний. Неизречимый - незреченний.
    * * *
    ирон.; несов.; сов. - изр`ечь
    виріка́ти, ви́ректи, -речу, -речеш, проріка́ти, проректи́, -речу́, -рече́ш; ( произносить) промовля́ти, промо́вити

    Русско-украинский словарь > изрекать

  • 12 молвить

    молвливать, молвить несов. мовляти (-ляю, -ляєш) и мовити (мовлю, -виш), сов. мовити (пр. вр. мовив, -вила, -вило, мн. -вили; буд. вр. мовлю, -виш), промовляти, промовити, вимовляти, вимовити, казати, сказати; срв. Говорить 1, Сказать и Произносить 1. [Підскочив вовк і до кота мовляє: «Котусю-братіку!» (Глібів). Казала-б, та уста не мовлять (Г. Барв.). Мовивши слово, треба бути паном (Номис)]. Молвленный - мовлений, казаний; сказаний.
    * * *
    несов., сов.
    мовляти, мо́вити (несов. и сов.), промовля́ти, промо́вити; (говорить, сказать) каза́ти, сказа́ти

    Русско-украинский словарь > молвить

  • 13 молиться

    молитися, (произносить слова молитвы) молитвувати. [Хто, кажуть, не був на морі, той не молився (Свидн.)]. -ться богу - молитися богу, (в песнях) молити богу. [Богу молись, а до берегу гребись (Номис). Три дні богу молила, ще й поклони била (Гнід.)]. Начать -ться - почати молитися, замолитися, замолитвувати. [Люди, зачувши дзвонів, захристились, замолились (Мирн.). «Пом'яни господи царя Давида…» - подумки замолитвував я (Крим.)]. Окончить -ться - скінчити молитися, домолитися, перемолитися. [Цить! дай домолитися! (Звин.). Парубок так і впав на коліна, молиться… Перемолився, я й кажу йому (Тесл.)]. Тот, кто не -тся - немола, немоляка. [А, ти немоляко-невмивако! (Звин.)]. -ться за упокой души кого - по чиїй душі молитися. -ться на кого (боготворить кого) - молитися на кого. Молящийся, -щаяся - той, та, що молиться, молільник, -ниця, молебник, -ниця.
    * * *
    моли́тися

    Русско-украинский словарь > молиться

  • 14 начитывать

    начесть
    I. нараховувати, нарахувати, налічувати, налічити, (о мног.) понараховувати, поналічувати що, чого; срв. Насчитывать. При проверке счетов на него -чли сто рублей - перевіряючи рахунки (під час перевірки рахунків) на його нараховано (нарахували, налічено, налічили) сто карбованців. Начтённый - нарахований, налічений, понараховуваний, поналічуваний. -ться - нараховуватися, бути нараховуваним, нарахованим, понараховуваним и т. п.
    II. Начитывать, начитать -
    1) (изв. количество) начитувати, начитати, (о мног.) поначитувати чого; (быть в состоянии -тать, особ. при отрицании) вчитувати, вчитати. [Багато начитав цієї зими (Київ). Хіба цього багацько вчитаєш? (Звин.). Цього багато не вчитаєш (Брацл.)];
    2) (вычитывать) начитувати, начитати, вичитувати, вичитати, (о мног.) поначитувати, повичитувати що. [Може й справді не так сонце сходить, як письменні начитали (Шевч.). Вичитав з книжки (Сл. Ум.)];
    3) (произносить) проказувати що (як или мов (з книжки) читати), проказати що (як или мов (з книжки) прочитати). -вать сказки - проказувати казки, як (мов) з книжки читати;
    4) кому (отчитывать) - вичитувати, вичитати кому. Начитанный -
    1) начитаний, поначитуваний;
    2) начитаний, вичитаний, поначитуваний, повичитуваний;
    3) проказаний (як или мов (з книжки) прочитаний);
    4) вичитаний;
    5) прлг. - см. отдельно. -ться -
    1) (стр. з.) начитуватися, бути начитуваним, начитаним, поначитуваним и т. п.;
    2) чего (набираться чего из книг) - начитуватися, начитатися (о мног.) поначитуватися чого. [Начитавсь філології (Крим.)];
    3) (вдоволь, сов.) начитатися, попочитати (досхочу), (о мног.) поначитуватися; (в некоторой степени) почитатися чого. [Лист у неї в руках; не надивиться на його, не начитається (Тесл.). Український письменник повинен почитатися путящих записів з народніх уст (Грінч.)].
    * * *
    I см. начислять II несов.; сов. - начит`ать
    1) начи́тувати, начита́ти
    2) (читая, узнавать) вичи́тувати, ви́читати, начи́тувати, начита́ти

    Русско-украинский словарь > начитывать

  • 15 нашёптывать

    нашептать
    1) кому что - нашіптувати, нашептати, підшіптувати, підшептати, (о мног.) понашіптувати що, чого. [Плескотливі хвилі нашіптували мені яку- небудь екзотичну поезію (Крим.). Співати тобі (місяцеві) думу, що ти-ж нашептав (Шевч.). «Тебе обкрадають» - десь у глибу душі підшіптував якийсь голос (Крим.)];
    2) -тать - а) (наделать шептаньем) нашептати, нашепотіти (-почу, -потиш), нашепотати (-почу, -почеш); б) (пошептать изв. время) нашептати, нашепоті[а]ти, попошептати (досхочу) и т. п.;
    3) кому на кого - нашіптувати, нашептати, натуркувати, натуркати, (о мног.) понашіптувати, понатуркувати кому на кого; срв. Наговаривать 2 и Наушничать. [Нашіптують на мене, що я і такий і сякий (Полтавщ.). Шайтан натуркував їм у вуха облудні думки (Леонт.)];
    4) что и на что (навораживать) - нашіптувати, нашептати, зашіптувати, зашептати, замовляти, замовити, заворожувати, заворожити що. Нашёптанный -
    1) нашептаний, підшептаний, понашіптуваний;
    2) нашептаний, попошептаний;
    3) нашептаний, натурканий, понашіптуваний, понатуркуваний;
    4) нашептаний, зашептаний, замовлений, заворожений. [Нашептана вода (Київщ.)]. -ться -
    1) (стр. з.) нашіптуватися, бути нашіптуваним, нашептаним, понашіптуваним и т. п.;
    2) (вдоволь, сов.) - а) (шепча) нашептатися, нашепоті[а]тися, попошептати (досхочу) и т. п., (о мног.) понашіптуватися; б) (шепчась) нашептатися, нашепоті[а]тися, вишептатися, попошептатися, попошепоті[а]ти (досхочу), (о мног.) понашіптуватися. [Ви ще шепочетесь! невже не нашепотілися? (Брацл.)].
    * * *
    несов.; сов. - нашепт`ать
    1) наші́птувати, нашепта́ти, -шепчу, -ше́пчеш и мног. понашіптувати; (наговаривать на кого-л.) нату́ркувати, нату́ркати и натурча́ти
    2) (на что - произносить наговор, колдовать) наші́птувати, нашепта́ти (на що), шепта́ти, пошепта́ти, шепота́ти, -почу, -почеш, пошепота́ти, шепоті́ти, -почу, -потиш, пошепоті́ти (над чим)

    Русско-украинский словарь > нашёптывать

  • 16 поддакивать

    поддакнуть потакувати, потакнути, під[при]такувати, під[при]такнути, егекати, егекнути кому. -вающий - см. Поддакиватель.
    * * *
    несов.; сов. - подд`акнуть
    підта́кувати, підта́кнути, прита́кувати, прита́кнути, потака́ти и пота́кувати, потакну́ти, та́кати, та́кнути; (соглашаясь, произносить "угу") угу́кати, угу́кнути, ("еге") еге́кати, еге́кнути, ("ага") ага́кати, ага́кнути

    Русско-украинский словарь > поддакивать

  • 17 приговор

    1) присуд (-ду), вирок (-року), (рус.) приговор (-ру), (обвинительный) засуд, осуд, (постановление, решение) ріши[е]нець (-нця), декрет (-ту), (суждение) суд (-ду). [Суд читає присуд (Грінч.). Суди судили і вироки свої давали ляцькою мовою (Куліш). Всі уже знали той приговор (Коцюб.). Засуд тої комісії буде без апеляції (Франко). Побачимо, який рішинець вийде, а діло щось ялозне (Кобел. п.). Вважає себе коли не за справжнього лінгвіста, то хоч за таку людину, яка сміє авторитетно вирікати свій суд про філологічні й лінгвістичні справи (Крим.)]. Заочный -вор - позаочний присуд. Окончательный, условный - вор - остаточний, умовний присуд. Оправдательный -вор - виправдальний присуд (вирок). Обвинительный -вор - засуд, осуд, присуд вини. Смертный -вор - смертний присуд, смертний засуд, засуд на горло. -вор суда - присуд, вирок судовий. Составить -вор - скласти вирок, присуд. Постановлять -вор - давати, дати вирок. Выполнить, привести в исполнение -вор - виконати присуд. Приведение -вора в исполнение - виконування, виконання присуду. Отменить -вор - скасувати присуд. Об'явить -вор - виголосити вирок (присуд). Получить по -вору суда - дістати (одержати) за постановою суду, за вироком судовим. Мирской -вор - громадський присуд. Высказывать, произносить свой -вор над чем-нб. - давати свій суд над чим;
    2) приказка, примовка, прикладка, приповістка, приговір (-вору); см. Прибаутка.
    * * *
    тж. пригов`ор
    1) ( судебный) ви́рок, -у, при́суд, -у; рішене́ць, -нця́; при́говор, -у
    2) ( постановление) ухва́ла, постано́ва
    3) (мнение, суждение) ви́рок, при́суд; диал. за́суд, -у
    4) (слова, сопровождающие действие) пригові́р, -во́ру; ( прибаутка) примо́вка и при́мовка, припові́дка, пригові́рка

    Русско-украинский словарь > приговор

  • 18 придыхание

    грамм. придих (-ху). Густое, тонкое -ание - густий, легкий придих. Произносить с -анием - вимовляти з придихом.
    * * *
    лингв.
    при́дих, -у

    Русско-украинский словарь > придыхание

  • 19 произнести

    Русско-украинский словарь > произнести

  • 20 ронять

    1) упуска́ти, пуска́ти

    \ронятьть кни́ги из рук — упуска́ти (пуска́ти) кнжики́ (кни́ги) з рук

    2) ( сбрасывать) скида́ти; ( опрокидывать) перекида́ти; ( сталкивать) зшто́вхувати (зшто́вхую, зшто́вхуєш); ( сбивать) збива́ти

    \ронятьть кни́ги с по́лки — скида́ти (зшто́вхувати) книжки́ (кни́ги) з поли́ці

    \ронятьть сту́лья — перекида́ти (збива́ти) стільці́

    3) ( терять) губи́ти, -блю́, -биш

    \ронятьть ва́жные докуме́нты — губи́ти важли́ві докуме́нти

    4) (давать возможность упасть отделившемуся, оторвавшемуся) рони́ти, -ню́, -ниш, роня́ти; (лишаться чего-л., теряя) губи́ти, ( сбрасывая) скида́ти; (о снеге, листьях, лепестках) си́пати, -пле

    \ронятьть зёрна — рони́ти (роня́ти, си́пати) зе́рна

    ту́чи \ронять ня́ли снежи́нки — хма́ри рони́ли (си́пали) сніжи́нки

    лес \ронять ня́ет сво́й убо́р — ліс скида́є (гу́бить, ро́нить) сві́й убі́р

    \ронятьть опере́ние — скида́ти (губи́ти) пі́р'я

    \ронятьть слёзы — рони́ти (роня́ти; лить: ли́ти) сльо́зи

    5) (опускать голову, руки) опуска́ти

    \ронятьть го́лову на гру́дь — опуска́ти (спуска́ти) го́лову на гру́ди

    6) ( небрежно произносить слова) ки́дати; ( как бы невзначай) закида́ти; ( цедить) ціди́ти, -джу́, -диш; (издавать звук, звон; изредка о словах) рони́ти, роня́ти
    7) ( унижать) при́нижувати, -жую, -жуєш

    \ронятьть своё досто́инство — прини́жувати (втрача́ти) свою́ гі́дність

    Русско-украинский словарь > ронять

См. также в других словарях:

  • произносить — Выговаривать, выражать, отчеканивать, читать. Натощак (с морозу, спросонья, не облизнувшись) не выговоришь. У него каша во рту. Уста его разверзлись, он изрек, проговорил. Произносить, держать, вести, заводить речь о чем. Провозгласить заздравный …   Словарь синонимов

  • ПРОИЗНОСИТЬ — ПРОИЗНОСИТЬ, произношу, произносишь. несовер. к произнести. «И русский Н как N французский произносить умела в нос.» Пушкин. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 …   Толковый словарь Ушакова

  • ПРОИЗНОСИТЬ — ПРОИЗНОСИТЬ, произнести и произнесть что, износить, выносить собой, из себя, на себе. Природа произносит всякий злак, обновляясь после зимнего сна. | * Выговаривать устно, выражать языком, словом, речью; говорить, издать словесный звук.… …   Толковый словарь Даля

  • произносить — ПРОИЗНЕСТИ, су, сёшь; ёс, есла; ёсший; есённый ( ён, ена); еся; сов., что. Сказать, выговорить, проговорить. Правильно п. слово. П. речь. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

  • произносить — голос произносит • действие, субъект голос произнёс • действие, субъект произнести голосом • действие, непрямой объект произнести короткую речь • вербализация произнести краткую речь • вербализация произнести небольшую речь • вербализация… …   Глагольной сочетаемости непредметных имён

  • произносить речь — держать речь, брать слово, выступать с речью, толкать речь, толкать речугу, выступать Словарь русских синонимов …   Словарь синонимов

  • произносить как-л. — ▲ произносить ↑ как л. шушукаться. шу шу шу. лепет. лепетать. пролепетать. щебетать. прощебетать. чеканить (# фразы). отчеканить. бросать (# вопросы). кидать. шипеть. прошипеть (злобно #). проворчать. нараспев. врастяжку. см. манера, произношение …   Идеографический словарь русского языка

  • произносить невнятно — ▲ произносить бормотать. пробормотать. бурчать. буркать. себе под нос. сквозь зубы (процедить #). каша во рту у кого …   Идеографический словарь русского языка

  • Произносить — несов. перех. и неперех. 1. Передавать голосом (звуки, слова); выговаривать. 2. Говорить, высказывать. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

  • произносить — глаг., нсв., употр. часто Морфология: я произношу, ты произносишь, он/она/оно произносит, мы произносим, вы произносите, они произносят, произноси, произносите, произносил, произносила, произносило, произносили, произносящий, произносимый,… …   Толковый словарь Дмитриева

  • произносить — ▲ воспроизвести ↑ звук произнести (# звук). произнесение воспроизведение звуков речи. произносительный. устная речь звуковое отображение речи. устный выраженный посредством произнесения. устный язык. говорение. аудирование. фонация.… …   Идеографический словарь русского языка

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»