-
121 squad
1. n1) військ. відділення; команда, група; обслугаflying squad — наряд поліції; летючий поліцейський загін
firing squad — салютна команда; команда, споряджена для розстрілу
2) військ. гарматна обслуга3) невелика група, бригадаnarcotic squad — мед. група наркозу; відділ боротьби з поширенням наркотиків (у поліції)
4) амер. (спортивна) команда5) розм. ескадра, з'єднання кораблівawkward squad — військ. взвод новобранців; розм. новачки, недосвідчені люди
squad car — чергова поліцейська машина, що має радіозв'язок з дільницею
squad drill — військ. навчання у складі відділення
squad leader — військ. командир відділення
2. v військ.1) зводити в команди (групи, відділення)* * *I n1) вiйcьк. відділення, обслуга; команда; група2) вiйcьк. гарматна обслуга3) група, загін; наряд ( поліції)4) cл. спортивна команда5) ескадра, з'єднання кораблівII v; військ.1) формувати в команди, групи, відділення2) направляти, призначати в групу, команду, відділення -
122 tax
1. n1) податок; мито; збірdirect (indirect) taxes — прямі (непрямі) податки
to collect taxes — збирати мито; стягувати податки
2) тягар; випробування; надмірна вимога3) амер., розм. розмір рахунка4) амер. членські внески5) pl (the taxes) розм. збирач податків2. v1) обкладати податком, оподатковувати2) юр. таксувати; визначати розмір (штрафу тощо)3) піддавати випробуванню; випробовувати4) надмірно напружувати5) висловлювати догану; дорікати (чимсь — with); обвинувачувати (в чомусь — with); осуджувати (за щось — with)to tax smb. with trickery — обвинуватити когось у шахрайстві
6) амер., розм. призначати (правити) ціну; брати плату7) амер. збирати членські внески* * *I [tʒks] n1) податок, збір; митоdirect [indirect] taxes — прямі [непрямі]податки
income [land, progressive] tax — прибутковий [земельний, прогресивний]податок
inspector of taxes — податковий або фінансовий інспектор
free of tax = tax-free. after tax — після утримання податку; за вирахування податку, "чистий"
to lower /to reduce/ tax rates — зменшити податки
to impose /to levy/ a tax on smb; smth — обкладати когось, щось податком
to collect taxes — стягувати податки; збирати мито
to pay taxes — сплачувати податки; витрати
2) тягар, випробування; надмірна вимога3) aмep. розмір рахунку4) aмep. членські внески (у товаристві, профспілці)II [tʒks] v1) обкладати податком; піддавати обкладанню ( податком)to tax incomes — брати податок з доходів, піддавати доходи на оподатковування
2) юp. таксувати, визначати або встановлювати розмір (штрафу, витрат, збитків)3) випробувати, випробовувати (терпіння, пам'ять)4) робити догану ( комусь за щось); дорікати; обвинувачувати, засуджувати5) aмep. призначати або запитувати ціну; брати плату6) aмep. стягувати членські внески (у товаристві, профспілці) -
123 time
1. n1) час2) час (міра тривалості)Greenwich time — час за Гринвічем, середньоєвропейський час
mean time — середній (сонячний) час
3) період часуfor a time — а) на деякий час, тимчасово; б) протягом деякого часу
in no time, in less than no time — дуже швидко, умить
for the time being — поки що; до певного часу
one time and another — іноді, час від часу
time of orbiting — астр. час обертання штучного супутника
4) сезон, пора5) година, точний часwhat is the time?, what time is it? — котра година?
to keep good time — добре йти, правильно показувати час (про годинник)
to keep bad time — погано йти, неправильно показувати час (про годинник)
6) момент, митьat the same time — у той же час, у ту ж мить, одночасно
some time (or other) — рано чи пізно, коли-небудь
7) час прибуття (від'їзду)8) строк, термінin (амер. on) time — у строк, вчасно
ahead of time, before one's time — раніше строку
behind time — пізно, із запізненням
to make time — амер. прийти вчасно (за розкладом)
(it is) high time — саме час, давно пора
it is time to go to bed — пора (час) іти спати
the time is up — строк (термін) закінчився
time is drawing on — залишається мало часу; термін наближається
9) доба, епоха, ераat all times (амер. all the time) — завжди, в усі часи
from time immemorial — споконвіку, з давніх-давен
10) вікat his time of life — в його віці, в його роки
11) період життя12) вільний час, дозвілляto have a good (a fine) time — гарно провести час, повеселитися
to beguile (to while away) the time — коротати час
13) робочий часto work full (part) time — працювати повний (неповний) робочий день
14) плата за працю15) нагода, сприятливий момент17) швидкість, темп; такт; розмір, ритм18) бібл. рік19) разevery time — щоразу, кожного разу
at a time — разом, одночасно
time after time — повторно, тисячу разів
nine times out of ten — у дев'яти випадках з десяти, у більшості випадків
two times five is (are) ten — двічі по п'ять — десять
time fire — військ. а) дистанційна стрільба; б) стрільба з обмеженням у часі
time in — спорт. відновлення гри після взятого часу
time out — спорт. хвилинна перерва
time schedule — розклад (руху поїздів тощо); графік
time trouble — шах. цейтнот
to take (to catch) time by the forelock — діяти негайно; скористатися слушною нагодою
on time — амер. у розстрочку, на виплат
to serve one's time — а) відслужити свій строк; б) відбути строк (у в'язниці)
to sell time — амер. надавати за плату можливість виступити по радіо (телебаченню)
to work against time — намагатися укластися в строк; б) з метою побити рекорд
to run against time — намагатися побити попередній рекорд; в) щоб виграти час
to talk against time — говорити, щоб виграти час
in good time — а) вчасно; б) заздалегідь; в) з часом
in bad time — невчасно; пізно, із запізненням
to go with the times — а) іти в ногу з часом; б) пливти за течією
time cures all things — час — найкращий лікар
it beats my time — амер. я цього не розумію, це понад моє розуміння
time is money — присл. час — це гроші
2. v1) вибирати час; розраховувати за часом2) призначати (визначати) час; приурочуватиthe train was timed to reach Kyiv at 8 a. m. — поїзд повинен був прибути до Києва о 8 годині ранку
3) ставити (годинник)4) регулювати, установлювати темп5) засікати час; хронометрувати6) визначати тривалість7) робити щось у такт (з чимсь — to, with)8) збігатися; битися в унісон (з чимсь — to, with)9) тех. синхронізувати* * *I [taim] n1) часabsolute [relative, objective] time — абсолютний час
space and time — простір, час
with time, in (the) course of time, in (the) process of time, as time goes — із часом; з плином часу; зрештою
in the retrospect of time — крізь призму часу /минулого/; over time протягом ( багатьох) століть
time will show — час покаже; = поживемо-побачимо
time presses /is short/ — час не терпить
the unity of time — театр, єдність часу
2) час (міра тривалості, система відліку)Greenwich time — час за Гринвічем, середньоєвропейський час
sidereal [solar] time — зоряний [сонячний]час
daylight-saving /summer/ time — літній час; час виконання ( чогось)
machine time — обч. машинний час
3) період часуa long [a short] time — тривалий [короткий]час
it took him a long time to do it /in doing it/, he took a long time doing it /over it/ — йому треба було /у нього пішло/ чимало часу, щоб зробити це; він чимало з цим провозився
what a long time he's taking! — скільки ж можна копатисяє
all the time, the whole time — весь ( цей) час, завжди [порівн. 5]
they were with us all the time /the whole time/ — вони увесь час були з нами
one time and another — якось; час від часу
lead time — час із початку розробки ( зброї) до введення в бойовий склад
reaction time — час ( що лишився) для пуску ракет ( при ядерному ударі)
idle time — простій, перерва у роботі; вільніше час
time of orbiting — acтp. час оберту штучного супутника
at the /that/ time — в цей /у той/ час [порівн. 4;]
at one time — якось, колись [див. 4,;]
for a time — на якийсь час, тимчасово; якийсь час
for the time being — поки,; in time згодом [див. IV 4, 13]
in по time, in less than /next to/ no time — дуже швидко, миттю, за дві секунди
in the same flash of time — у цю ж мить, у ту ж мить
to give smb time to do smth /for smth / — дати комусь час зробити щось /для чогось/; сезон, пора, час
sowing time — час /пора/ сівби, посівний період, holiday time час канікул; довгий час
what a time it took you I — довго ж ви возилися!; невже не можна було швидшеє
4) година, точний час; колиto fix /to appoint/ a time — призначити час
to tell time — aмep. визначати час за годинником
to keep (good) [bad] time — добре [погано]іти ( про годинник) [порівн. 11]
to lose [to gain] time — відставати [спішити]( про годинник)
what is the time є, what time is it — є скільки часує, котра годинає
what time do you make it — є скільки на вашому годинникує; момент, мить; певний момент, певний час
some time — у якийсь момент, у якийсь час
some time (or other) — коли-небудь, рано чи пізно
at times — часом, час від часу
at the /that/ time — у той момент, у той час [див. 3, 1]
at one time — одночасно [див. 3, 1]
at the same time — у той же самий час, одночасно; у той же момент [див.]
at the proper time, when the time comes — у свій час, коли прийде час
between times — іноді, часом
the time has come when... — прийшов час /настав момент/, коли... [порівн. 4]; час прибуття або відправлення ( поїзд 4) строк, час
in time — у строк, вчасно [див. 3, 1 та 13, 1]
on time = in time — [ порівн. О]
to arrive exactly on time — приїхати /прибути/ хвилина у хвилину /точно в призначену годину/
in due time — у свій час, вчасно
ahead of time, before one's time — раніше строку [порівн. 5]
behind time, out of time — пізно, із запізненням [порівн. 5]
to be ten minutes behind [ahead of] time — спізнитися [прийти раніше]на десять хвилин
to make time — aмep. прийти вчасно /за розкладом/
high time — давно час, самий час6) часи, пора; чить роботу/ у строк; з метою побити рекордto run against time — намагатися побити раніше встановлений рекорд; з метою виграти час
to talk against- — говорити з метою затягти час ( при обструкції в парламенті) [див.]; у великому поспіху
at the ваше time — проте, однак [див. Й 4,;]
in good time — згодом, із часом
you'll hear from me in good time — згодом я дам про себе знати; вчасно; заздалегідь, завчасно
to start [to come]in good time — відправитися [прийти]завчасно
in bad time — не вчасно; пізно, із запізненням
on time — aмep. на виплату [порівн. Й 4, 4]
once upon a time — давним-давно; колись
to buy time — вигравати час; відтягати /тягти/ час, марудити
to have a thin time — див. thin I O
to have a time — переживати бурхливий час; зазнавати великих труднощів
to make time — поспішати, квапитися
to make a time about /over/ smth — aмep. хвилюватися, метушитися із приводу чогось; галасливо реагувати на щось
to mark time — крокувати на місці; відтягати /тягти/ час; виконувати щось чисто формально, працювати без душі
to serve /to com-filete/ one's time — відсулжити свій строк в період учнівств; відбути строк ( у в'язниці); [порівн. Й 5]
to near the end of one's time — закінчувати службу ( про солдат); закінчувати строк ( про ув'язненого)
to sell time — aмep. надавати за плату можливість виступити по радіо або телебаченню
to take /to catch/ time by the forelock — діяти негайно; скористатися з нагоди, використати слушну мить
to go with the time s — плисти за течією [див. Й 5]
it beats my time — aмep. це вище мого розуміння
a stitch in time saves nine — див. stitch I O
II [taim] atime is money — приказ. час - гроші
time advantage — cпopт., перевага у часі
3) пов'язаний з покупками в кредит або із платежами на виплатIII [taim] v1) вибирати час; розраховувати ( за часом)to time oneself well — вдало вибрати час приходу /приїзду/
2) призначати або встановлювати час; пристосовуватиto time one's watch by the time signal — виставити годинники за сигналом точного часу; задавати темп; регулювати ( механізм)
4) відзначати зо годинником; засікати; визначати час; хронометрувати5) розраховувати, встановлювати тривалість; виділити час для певного процесуto time one's exposure correctly — фoтo зробити /поставити/ потрібну витримку
6) (to, with) робити в тактto time one's steps to the music — танцювати в такт музиці; збігатися, битися в унісон
7) тex. синхронізувати -
124 trustee
1. n1) попечитель, опікун; довірена особа2) держава, яка здійснює опікування3) член правління2. v1) передавати під опікування2) бути опікуном (попечителем)3) амер. призначати опікуном (попечителем)* * *I [trv'stiː] n; юр.1) довірчий власник; опікун2) держава, що здійснює опікуII [trv'stiː] v3) cл. призначати опікуном -
125 undercharge
1. n1) занадто низька ціна2) військ. зменшений заряд3) недовантаження2. v1) брати (призначати) занадто низьку ціну2) військ. заряджати зменшеним зарядом3) недовантажувати* * *I v2) воєн. заряжати зменшеним зарядом3) cпeц. недовантажуватиII n2) воєн. зменшений заряд3) cпeц. недовантаж -
126 appoint
v1) призначати ( на пост); затверджувати ( на посаді); створювати2) домовлятися ( про місце або час); призначати3) icт., пoeт. пропонувати, диктувати -
127 institute
I ['institjuːt] n1) інститут ( науково-дослідна установа або навчальний заклад); асоціація, товариство (наукове, релігійне); гурток; вечірня школа, професійна; aмep. короткострокові курси; серія лекцій ( для підвищення кваліфікації)2) інститутII ['institjuːt] vinstitutes and customs — закони е звичаї; pl; юp. основи права; інституції
1) встановлювати, вводити; засновувати; починати, порушувати ( справу)2) цepк. (in, into, to) призначати ( священика)3) юp. призначати спадкоємцем -
128 name
I [neim] n1) ім'я; прізвище2) назва, найменування; позначення3) тк.; sing репутація; слава; ( добре) ім'я4) рід, прізвище5) pl лайка6) гpaм. іменник7) термін; логічне поняттяII [neim] a1) іменний2) авторський3) заголовний4) aмep. відомий; з іменемIII [neim] v1) називати, давати ім'я; давати назву; називати, перераховувати поіменно2) указувати, призначати ( дату)3) призначати ( на посаду)4) згадувати; наводити ( як приклад)
См. также в других словарях:
призначати — а/єш і рідко призна/чувати, ую, уєш, недок., призна/чити, а/чу, а/чиш, док., перех. 1) Намічати віддати кому небудь щось. || Визначати, встановлювати кому небудь щось (зарплату, пенсію і т. ін.). || Приписувати кому небудь щось (ліки, лікувальні… … Український тлумачний словник
призначати — I = призначити 1) (ціну за певний товар, якусь послугу тощо), просити, правити, заправляти, заправити; гилити (надто високу ціну) 2) (ліки, лікувальні процедури, режим), приписувати, приписати II ▶ див. визначати 1), призначити … Словник синонімів української мови
призначати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
визначати — а/ю, а/єш і рідко визна/чувати, ую, уєш, недок., ви/значити, чу, чиш, док., перех. 1) Встановлювати, розпізнавати що небудь за певними ознаками. || Обчислюючи, вимірюючи і т. ін., знаходити певну величину, місце і т. ін. 2) Розкривати сутність… … Український тлумачний словник
оцінювати — юю, юєш, недок., оціни/ти, оціню/, оці/ниш і оцінува/ти, у/ю, у/єш, док., перех. 1) Призначати ціну чому небудь, визначати вартість чогось. •• Оці/нювати (оціни/ти, оцінува/ти) го/лову чию призначати винагороду за спіймання кого небудь. 2)… … Український тлумачний словник
перепризначати — а/ю, а/єш, недок., перепризна/чити, а/чу, а/чиш, док. 1) Призначати щось або когось повторно, вдруге. 2) Звільняти когось з однієї посади і призначати на іншу … Український тлумачний словник
приділяти — я/ю, я/єш, недок., приділи/ти, ділю/, ді/лиш, док., перех. 1) кому, чому, для кого – чого.Віддавати, присвячувати кому , чому небудь певний час. || тільки кому, чому. Надавати певне місце кому , чому небудь у розповіді, літературному творі і т.… … Український тлумачний словник
переводити — I = перевести 1) (змінювати місце розташування когось / чогось), переміщати, переміщувати, перемістити; перебазовувати, перебазувати (на нову базу); відводити, відвести (про військові частини на нову позицію, у тил тощо); переганяти, перегонити,… … Словник синонімів української мови
акредитувати — у/ю, у/єш, недок. і док., перех. 1) Давати кому небудь повноваження на одержання грошей або на проведення торговельних операцій. 2) дипл. Призначати кого небудь дипломатичним представником в іншій державі. 3) Надавати повноваження журналістам та… … Український тлумачний словник
відкладати — а/ю, а/єш, недок., відкла/сти, аду/, аде/ш і діал. відложи/ти, ожу/, о/жиш, док., перех. 1) Класти що небудь у той або інший бік, окремо від когось – чогось. 2) Залишати, зберігати що небудь з певною метою. || Виділяти, призначати для чого небудь … Український тлумачний словник
заміняти — I я/ю, я/єш і замі/нювати, юю, юєш, недок., заміни/ти, міню/, мі/ниш, док., перех. 1) що.Використовувати, вживати, ставити і т. ін. замість чого небудь щось інше. || Виявляти одні почуття, настрої і т. ін. замість інших. || кого. Замість одного… … Український тлумачний словник