приближать

матем., физ., несов. приближа́ть, сов. прибли́зить

матем., физ., несов. приближа́ть, сов. прибли́зить

приблизить близити, наближати и наближувати, наблизити, зближати, зблизити, (во множ.) понаближати, позближати. [Все, здається, близило, мене до щастя (Котл.). Кожна хвилина, що конала на віки, родила другу, а та наближала страшну невідомість (Коцюб.)]. Зрительная труба -жает предметы - прозорна труба наближає предмети. Болезнь -зила его к смерти - х(в)ороба наблизила (прискорила) його смерть, кінець или кінець його віку. -зить время разлуки, отъезда - прискорити, наблизити час розставання (розлуки), від'їзду. -жать к себе кого-л. - наближати до себе кого. Приближенный - наближений, зближений до чого.

* * *

несов.; сов. - прибл`изить

Приблизиться см. Приближать, Приближаться.

* * *

см. приближать

сов. от приближать

1) ( дорогу) нако́чувати, накоти́ти

2) ( почву) коткува́ти и закотко́вувати, закоткува́ти

сов. от приближать

1) ( дорогу) нако́чувати, накоти́ти

2) ( почву) коткува́ти и закотко́вувати, закоткува́ти

техн. прика́тывать (катя, приближать)

поднести

1) (вверх) підносити, піднести, підіймати, підняти. См. Поднимать, Возносить. [Таке важке, що не піднесу (не підійму). Явдоха піднесла хустку до очей і зідхнула (Кониськ.)];

2) (неся приближать к чему-л.) підносити, піднести кого, що до кого, до чого. [Піднесли дитину до матери. Піднеси до світу, тут не видно];

3) (приносить) підносити, (редко підношувати, доношати = поднашивать), піднести, надносити, наднести. [Йому піднесено корону, і як піднесли, він одіпхнув її (Куліш)];

4) (нести некот. время, помогая кому-л.) надносити, наднести що кому. -нести подарок, в подарок кому что - піднести подарунок кому, у подарунок кому що. -носить, -нести кому бумаги для подписи, ходатайство - підносити, піднести кому папери на підпис, прохання. -нести кукиш - піднести дулю кому. -носить кирпич, известь - підносити цеглу, вапно (вапну);

4) -сить кому (угощать) - підносити, піднести кому, частувати, почастувати кого чим. Срв. Угощать, Потчевать. [Варенухи по кухлику їй піднесли (Котл.). Підніс йому чаю (Квітка)]. Чужим добром -сить ведром (погов.) - добре чужими пирогами свого батька поминати. Поднесённый - піднесений.

* * *

несов.; сов. - поднест`и

несов. см. приближать

привлечь

1) см. Приволакивать, Притаскивать, Притягивать. -влекать к себе - притяг(ув)ати, пригортати до себе. [Він узяв її за руку і пригорнув до себе];

2) (притягивать нравственно) притягувати и притягати, притяг(ну)ти, затягувати, затягти кого до чого, (манить, влечь) вабити, повабити, приваблювати (и редко привабляти), привабити, зваблювати и звабляти, звабити, надити, з[по]надити, принаджувати, принадити, приманювати, приманити, (склонять) прихиляти, хилити, прихилити, привертати, привернути кого чим до кого, (присоединять к какому-л. обществу, делу, работе и т. п.) приєднувати, приєднати, залучати, залучити, пригортати, пригорнути, привертати, привернути кого до чого (до товариства, до справи, до праці (до роботи) і т. п.), (призывать) закликати, закликати, прикликати, прикликати кого до чого, (о мн.) попритягувати, поприваблювати, навабити (неок. наваблювати), попринаджувати, поприхиляти, попривертати, поприєднувати, позалучати кого; срв. Манить, Влечь. [Сміливість та веселість Ломачевського більш од усього притягувала до його Олесю (Неч.-Лев.). Метка і жвава, вона так і вабила до себе (Мирн.). Се ще більш його зваблювало, що воно заборонене. Не здолає вже принаджувати красою (Самійл.). Історія України зовсім мало приваблює до себе наших письменників (Єфр.). Щось надить до його усіх. Нам пощастило привабити до гурту двох дорослих учениць (Грінч.). Його до роботи не привернеш (Звин.). Привернула вона його своїми очима (Грінч.)]. -кать к себе внимание - притягати (привертати, прихиляти) до (на) себе чиюсь увагу, кидатися, спадати на увагу комусь. Дело это -кло к себе общее внимание - справа ця привернула до себе (на себе) загальну увагу. -кать, -влечь к себе взгляд(ы), взор(ы) - брати (убирати) очі на (в) себе, привертати, привернути очі до себе, вабити погляди. [Та й сорочка-ж: аж на себе очі бере. Найбільше привернула до себе очі сама Наталка (Грінч.). Усім брала очі красою (Куліш)]. -влечь на свою сторону - приєднати, прихилити, пригорнути кого до себе. [Наша організація зуміла пригорнути до себе все село (Грінч.)]. -влечь на свою сторону угощением - примогоричити кого. -влекать, -влечь к участию (пригласить) - присоглашати, присогласити кого. [Він самий первий, та ще двох присогласив (Мнж.)]. Насильно -влечь кого к чему-н. - силоміць притягти, залигати кого до чого. -влекать, -влечь к работе - притягувати, -гнути, залучати, залучити кого до праці. -влекать, -влечь кого-н. к (судебной) ответственности, к суду - притягати, притягти, тягнути, потягти, кликати, покликати кого до права, до відповідальности; притягати, притягти, кликати, покликати до суду, на (в) суд, ставити, поставити на суд кого, позивати, запізвати кого. -влекать, -влечь к делу об убийстве кого - притягати, притягти (кого) до справи про вбивство кого. Привлекаемый - при[за]тягуваний, приваблюваний, принаджуваний; приєднуваний, залучуваний, при[за,по]кликуваний. Привлечённый - притягнутий, затягнутий, приваблений, зваблений, принаджений, знаджений, приєднаний, залучений, привернутий до чого. -ный к (судебной) ответственности к суду - потягнутий, покликаний до права, до відповідальности, на (в) суд, запізваний. -чённый к делу - притягнутий до справи якої.

* * *

несов.; сов. - привл`ечь

1) притяга́ти и притя́гувати, притягти́ и притягну́ти; ( к участию в чём-л) залуча́ти, залучи́ти и позалуча́ти; (возбуждать интерес, занимать) приверта́ти, приверну́ти; (притягивая, приближать) пригорта́ти [до се́бе], пригорну́ти [до се́бе] и попригорта́ти [до се́бе]

2) (влечь, манить) прива́блювати, прива́бити, ва́бити [до се́бе], пова́бити [до се́бе], прина́джувати, прина́дити, на́дити, пона́дити; ( заинтересовывать) заціка́влювати, заціка́вити; ( соблазнять) зна́джувати, зна́дити, зва́блювати, зва́бити

3) ( склонять) прихиля́ти, прихили́ти; ( располагать) приверта́ти, приверну́ти

прикатать

I. (бельё слегка вальком) прикачувати, прикачати, (катком) примаґльовувати, примаґлювати, (-ть всё бельё) (покачати, (на катке) помаґлювати (всю білизну); (дорогу колёсами) накочувати, накотити, укочувати, укотити, (пахоть, шоссе вальком) укочувати, укотити. Прикатанный - (о белье) прикачаний, примаґльований (о дороге) накочений, укочений; (о пахоте, шоссе) укочений. -ться - (о белье) прикачуватися, примаґльовуватися, бути прикачаним, примаґльовуваним, (обо всём белье) бути покачаним; (о дороге) накочуватися, (о пахоти, шоссе) укочуватися, бути накоченим, укоченим.

II. Прикатывать, прикатить - что (пригнать котом) - прикочувати, прикотити, приточувати, приточити що, (много) накочувати, накотити, понакочувати, поприкочувати, поприточувати чого. [Прикотив каменюку. Чи вас сюди хвилею прибило, чи духом тихим прикотило (Приказка). Багато каміння туди накотили (понакочували). Діжки поприкочуємо до річки та тут і позамочуємо (Харківщ.)]. Прикаченный - прикочений, приточений. -ться - (пригнаться котом) прикочуватися, прикотитися, приточуватися, приточитися, бути прикоченим, (о многом) накочуватися, накотитися, поприкочуватися, поприточуватися. [Прикотивсь до дверей (Рудч.). Сказала: «рубайсь, дерево, возись, дерево, й кладись, дерево». Тут як зачало рубаться, котиться, складаться - така купа накотилась велика (Рудч.)]. -катить - см. Прикатить.

* * *

1) ( дорогу) нако́чувати, накоти́ти, уторо́вувати, уторува́ти

2) с.-х. коткува́ти и закотко́вувати, закоткува́ти и покоткува́ти

1) (катя, приближать) прико́чувати, прикоти́ти

2) ( приезжать) приїжджа́ти и приїзди́ти, приї́хати и поприїжджа́ти и поприїзди́ти