попо

1) ви́січений, відшма́ганий

2) попо́ротий; розпо́ротий

уплетать)

I. тріскати, лопати, лупити, жерти (жеру, жереш, повел. жери), лигати. [«Сідай та попоїж рибки». - «Тріскай сам, бодай ти не видихав!» (Коцюб.)].

II. Лопать и Лопаться, лопнуть - лопати и лопатися, лопнути, (диал. зап. лопти), лускати, лускатися, луснути, (трескаться) тріскати, тріскатися, тріснути, репати, репатися, репнути, (распадаться) розсідатися, розсістися, розскакуватися, розскочитися, (о посуде ещё) розлупуватися, розлупитися, розколюватися, розколотися, (от мороза, замёрзнув с жидкостью) розмерзатися, розмерзтися; (о почках, бутонах) розпукувати(ся) и розпукати(ся), розпукнути(ся) и розпукатися; (о мног. или во мног. местах) полопати(ся), полускати(ся), потріскати(ся), порепати(ся), порозсідатися, порозскакуватися, порозлупуватися, порозколюватися, порозмерзатися; порозпукувати(ся) и -кати(ся). [Ой, лопнув обруч коло діжечки (Пісня). Всі шклянки полопалися (Звин.). Бараболя не допеклася, а вся полопала (порепалася) (Брацлавщ.). Не пирскай водою! лусне шкло (Звин.). Гладкий аж шкура тріскається (Номис). Стара літературна манера тріскає, і Коцюбинський з неї виходить на ширший світ (Єфр.). Іде він льодом, коли лід репнув (Грінч. I). Не надушуй клепку: обіддя розсядеться! (Звин.). Голова йому розскакується, зуби з рота вилітають (Стефаник). Не повносили молока, а за ніч аж глечики порозмерзалися, - такий мороз удрав (Харківщ.)]. Бомба -ла - бомба лопнула, (взорвалась) вибухла, розірвалася. Горшок -нул - горщик луснув (лопнув, тріснув, розсівся, розскочився, розлупився). Канат -нул - кодола лопнула (луснула, перервалася). Кожа на руках -тся от холодной воды - шку[і]ра на руках репається від холодної води. Сапог -нул - чобіт лопнув (репнув, тріснув, луснув). Стекло - ло, стакан -нул - скло луснуло (лопнуло, тріснуло), склянка луснула (лопнула, тріснула). Струна -ла - струна лопнула (луснула, урвалася). Чирей -нул - чиряк лопнув (тріснув, прорвався). [Тріснув струп поганий (Франко)]. Шина на колесе -нула - шина на колесі лопнула (розскочилася). Наелся так, что боюсь -нуть - так наївся, що коли-б і не розсівся (не луснув); нажерся як не лусну! -нуть от злости - лопнути, луснути, розсістися з (від) злости. [Скригоче, та аж як не розсядеться од злости (Еварн.)]. Хоть -ни - хоч лусни (лопни, розсядься, надсядься). [Нічого не скажу, хоч проси і розсядься (Свидниц.). Не хочу, та й годі, хоч ти надсядься (М. Вовч.)]. Что б ты -нул! - щоб (бодай) ти луснув! щоб (бодай) ти лопнув! щоб ти лоп! Лопни мои глаза! - хай мені очі повилазять! бодай мені очі повилазили! Терпение его -нуло - терпець йому увірвавсь.

* * *

навинтить наґвинчувати, наґвинтити, нашрубовувати, нашрубувати, накручувати, накрутити, (о мног.) понаґвинчувати, понашрубовувати, понакручувати що. Навинченный - наґвинчений, нашрубований, накручений, понаґвинчуваний и т. п. -ться -

1) наґвинчуватися, наґвинтитися, понаґвинчуватися; бути наґвинчуваним, наґвинченим, понаґвинчуваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) наґвинтитися, попоґвинтити (досхочу), (о мног.) понаґвинчуватися.

* * *

несов.; сов. - навинтить

нагрузить

1) что, кого чем, кем - навантажувати що, кого чим, ким, вантажити що на що, що чим, навантажити що, кого чим, ким, ладувати що на що, налад(н)овувати, налад(н)увати що на що, що чим, ким, облад(н)овувати, облад(н)увати що, кого чим, вилад(н)овувати, вилад(н)увати що чим, ким, накладати, накласти чого на що, на кого, рих[ш]тувати, нарих[ш]товувати, нарих[ш]тувати що на що, (только воз, сани) хурувати, нахурувати що чим (о мног.) понавантажувати и т. п. [Навантажиш було віз снопами (Хата). Не годиться поганенький возик тяжким заліззям вантажити (Сл. Гр.). По весні човни споруджали, медом, воском, бранцями наладовували (Куліш). Він обладував ослів міхами з вином (Л. Укр.). Шістнадцять возів житом нахурували та й повезли (Радомищ.). Високо нахурували воза скринями та подушками (Богодух.)]. Чересчур -ть - (за)надто багато (важко, через лад) навантажувати и т. п., (воз и т. п. ещё, диал.) наричувати, наричити (воза и т. п.); (перегружать) перевантажувати, перевантажити що, кого чим. [Було батько як наричить гарбу, хоч яка пара коней не потягне, - хіба воли (Бердянщ.)];

2) (возлагать обязанности работу на кого) покладати, покласти обов'язки на кого, навантажувати, навантажити кого чим, (поручать) доручати, доручити кому що, (обременять) обтяжувати, обтяжити кого чим, (перегружать) перевантажувати, перевантажити, перетяжувати, перетяжити кого чим. Нагружённый -

1) навантажений, ладований, налад(н)ований, облад(н)ований, вилад(н)уваний, нарих[ш]тований, нахурований, понавантажуваний и т. п.; перевантажений. [На возах, навантажених усяким крамом (Н.-Лев.). Він захопив ладовану галеру (Куліш). Хури, наладновані золотими снопами (Коцюб.)];

2) навантажений, обтяжений, перевантажений, перетяжений. -ться -

1) навантажуватися, навантажитися, ладуватися, налад(н)овуватися, налад(н)уватися, облад(н)овуватися, облад(н)уватися, вилад(н)овуватися, вилад(н)уватися и т. п., (о мног.) понавантажуватися и т. п.; бути навантажуваним, навантаженим, понавантажуваним и т. п. [Бричка ущерть виладнувалася жінками (Коцюб.)]. Судно, вагон -ется - судно, вагон навантажують. Он -жён обязанностями свыше всякой меры - він обтяжений (його обтяжено) обов'язками над усяку міру (аж надто, через лад);

2) (выпивать лишнее) перебирати, перебрати через край, (грубо) наливатися, налитися, наджулитися, набратися як квач, насмоктатися. Он сегодня порядочно -зился - він сьогодні таки добре під чаркою, (грубо) він сьогодні набрався (насмоктався) як квач (налився, що й світа не бачить);

3) (плотно покушать, сов.) добре (цупко) попоїсти, вкласти чималенько чого, напакуватися чим, чого, (грубо) насадитися чого, викласти живота чим. [Так напакувався пирогами, що й не здишеться (Богодух). Насадився галушок, що й не продихне (Зіньківщ.). Викладе живота галушками, - і покинув робити! (Звин.)].

* * *

несов.; сов. - нагруз`ить

наесться

1) (стр. з.) над'їдатися, бути над'їданим, над'їд(ж)еним, понад'їданим и т. п.; срв. Наедать;

2) наїдатися, наїстися, (о мног.) понаїдатися. [Кислиці злодій крав: наївся, вдовольнився (Боров.). Усі понаїдались і повивертались (Рудч.)]. -сться досыта - наїстися досита (досхочу, до-не(с)хочу), заїстися, заживитися; срв. Насыщаться 2. [«Захаркові вечері не давайте: його вже панич нагодували». - «Та я-ж тим шматочком не заївся», сперечався Захар (Крим.). Зажививсь, як собака мухою (Номис)]. -ться до отвалу - наїдатися, наїстися до-не(с)хочу (до-незмогу, до-невпоїду, до-відброду), заїстися чим, напаковуватися, напакуватися, (о мног.) понапаковуватися чого и чим. [Спасибі за цукерики! сьогодні я заїмся ними (Звин.). Добре, що хоч городина вродила, - напакуєшся бараболі, заб'єш голод (Брацлавщ.)]. Этим нельзя -сться - цим не наїсися; з цього наїдку, як з хрі[о ]ну.

* * *

несов.; сов. - на`есться

наездить

I. 1) (лошадь) виїжджати и виїжджувати, виїздити коня, принатурювати, принатурити коня до їзди, (о мног.) повиїжджувати, попринатурювати. жать, -дить гончих - принатурювати, принатурити гончаків до (в)ловів (полювання);

2) (дорогу) натирати, натерти, утирати, утерти, протирати, протерти, (преимущ. колёсной повозкой) накочувати, накотити, (о мног.) понатирати, понакочувати и т. п. [Сюдою возили дерево з лісу, - добре втерли дорогу (Брацлавщ.). Протерли шлях мужицькі сани (Франко)];

3) (выручать ездой) наїжджати и наїздити, наїздити, виїздити що. [Я його в борг вожу: карбованців на п'ять наїздить та й заплатить одразу (Київщ.). Які наші заробітки візницькі: трьох карбованців за день не виїздиш! (Богодухівщ.)];

4) (ездить много) наїжджувати, наїздити, виїздити; (изв. время) проїжджувати, проїздити, поїздити, попоїздити, виїздити. Кто много ездит, много -дит - хто багато їздить, багато наїздить (виїздить). Наезженный -

1) виїжджений, принатурений, повиїжджуваний, попринатурюваний до їзди, уїжджений, їжджалий;

2) натертий, у[про]тертий, накочений, понатираний, понакочуваний и т. п., (только о колёсном пути) битий. [Санна дорога уже накочена, слизька (Черняв.)];

3) наїжджений, виїжджений;

4) наїжджений, виїжджений; проїжджений, (по)поїжджений. -ться -

1) виїжджатися, бути виїжджуваним, виїждженим, повиїжджуваним и т. п.;

2) натиратися, натертися, понатиратися; бути натираним, натертим, понатираним и т. п.;

3) наїжджатися и наїздитися, бути наїжджуваним, наїждженим, виїждженим;

4) наїжджуватися, бути наїждженим и т. п.;

5) (вдоволь, сов.) - см. отдельно Наездиться.

II. Наезжать, наехать -

1) на кого, на что - наїжджати и наїздити (-їжджу, -їздиш), наїхати, (о мног.) понаїжджати на кого, на що. [Наїхав на камінь (Київщ.)];

2) (едучи приближаться) над'їжджати и над'їздити, над'їхати куди, до чого;

3) (встречать в пути) натрапляти, натрапити на кого, на що, стріч[в]ати, стрі(ну)ти, зустріч[в]ати, зустріти кого, що;

4) (приезжать во множестве) наїжджати и наїздити, наїхати, понаїжджати и понаїздити. [Багато знайомих наїздять до нас літувати (Богодухівщ.). Наїхали подоляни з Подолу (Метл.). Наїхало гостей повен двір (Брацл.). Понаїжджають у гості (Канівщ.). Звідусіль понаїздили люди (Київщ.)];

5) (бывать наездом; нападать, несов.) наїжджати и наїздити, доїжджати и доїздити. [Пан-отець у нас доїжджає, а живе на парафії вдовиця (Свидн.). Ой, як узяли вражі здобичники часто до нас доїздити (Метл.)];

6) (насовываться) насуватися и насовуватися, насунутися, (о мног. или во мн. местах) понасуватися и понасовуватися.

* * *

1) наї́жджувати, наї́здити

2) ( дорогу) уторо́вувати, и торува́ти, уторува́ти, утира́ти, уте́рти (утру́, утре́ш), наї́жджувати, наї́здити, уї́жджувати, уїздити; ( накатывать) нако́чувати, накоти́ти, и мног. понако́чувати

3) ( лошадь) наї́жджувати, наї́здити, виї́жджувати, ви́їздити, об'їжджа́ти и об'їзди́ти (об'їжджу́, об'їзди́ш), об'ї́здити

напаять

I. налютовувати, налютувати, (о мног.) поналютовувати що, чого. Напаянный - налютований, поналютовуваний. -ться -

1) налютовуватися, налютуватися, поналютовуватися; бути налютовуваним, налютованим, поналютовуваним;

2) (вдоволь, сов.) налютуватися.

II. Напаивать, Напоевать и Напоять, напоить -

1) (утолять жажду) напувати, напоювати, напоїти, (о мног.) понапувати, понапоювати; (хмельным, допьяна) у[об]поювати, у[об]поїти, (о мног.) понапоювати кого чим. [Напувала нас солодкими медами (Метл.). Не напувай слізьми малого сина (Л. Укр.). Дівчино моя, напій мого коня! (Пісня)];

2) (землю водой) напоювати, напоїти, (о мног.) понапоювати що чим. [Дощики майові гарно напоїли землю (Богодух.)]. Напоённый -

1) напоєний, напитий, понапоюваний; упоєний, повпоюваний. [Спасибі вам; ідемо від вас нагодовані й напиті (Богодухівщ.)];

2) напоєний, понапоюваний. -ться -

1) напуватися, напоюватися, напоїтися, понапуватися, понапоюватися; бути напоюваним, напоєним, понапоюваним; (допьяна) упоюватися, упоїтися, повпоюватися; бути упоюваним, упоєним, повпоюваним;

2) (о земле) напоюватися, напоїтися, понапоюватися; бути напоюваним, напоєним, понапоюваним.

* * *

1) ( поить) напува́ти и напо́ювати, -по́юю, -по́юєш, напої́ти, -пою́, -по́їш и мног. понапува́ти и понапо́ювати, сов. попої́ти; (вином) упо́ювати, упої́ти, сов. начастува́ти, -ту́ю, -ту́єш

2) (пропитывать, насыщать чем-л.) напо́ювати, напої́ти; ( ароматом) напа́хувати, -па́хую, -па́хуєш, напаха́ти

наудить на(в)уджувати, на(в)удити, наловлювати, наловити, вловити, нанаджувати, нанадати, (о мног.) пона(в)уджувати, поналовлювати на вудку (вудкою), понанаджувати чого. Науже[ё]нный - на(в)уджений, наловлений, вловлений на вудку (вудкою), нанаджений, пона(в)уджуваний, поналовлюваний на вудку (вудкою), понанаджуваний. -ться -

1) (стр. з.) на(в)уджуватися, бути на(в)уджуваним, на(в)удженим и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) на(в)удитися, попо(в)удити (досхочу), нанадитися, (о мног.) пона(в)уджуватися, поналовлюватися вудкою, понанаджуватися чого.

* * *

несов.; сов. - науд`ить

1) сщ. - брак (-ву) часу, нікольство, недозвілля (-лля). [Та все, бач, нікольство трикляте - зайвого часу не було (Мова). Як до ціпа, так і нікольство у його, а до дівчат… (Кониськ.)]. За -гом, по -гу - за браком часу, за нікольством. [В неї, за нікольством, назбиралася сила немитої білизни (Загірня)];

2) нрч. - ніколи, нема(є) коли, нема(є) часу, (диал.) нема(є) вправки, невправка. [Ніколи усмак заснути, ніколи борщу сьорбнути (Котл.). Не то що виспатись, а й попоїсти нема вправки (Кролевеч.). Я-б давно була прийшла до вас, дак усе невправка, своєї роботи багацько (Борз.)]. Мне -суг - мені ніколи, я не маю часу.

* * *

1) сущ. брак (-у) ча́су, відсу́тність (-ності) ча́су; ні́кольство

2) в знач. сказ. ні́коли, нема́є (нема́) коли́, нема́є (нема) ча́су; зага́йно

несов.; сов. - обраб`отать

1) обробля́ти и обро́блювати, оброби́ти и пообробля́ти и пообро́блювати; (статью, текст) опрацьо́вувати, опрацюва́ти; ( возделывать) по́рати, запо́рати и упо́рати и попо́рати, несов. диал. управля́ти

2) (перен.: воздействуя, склонять кого-л. к чему-л.) обробля́ти, оброби́ти

обрядить

1) (мёртвого) рядити, нарядити, споряджати, спорядити, обряджати, обрядити (покійника). [У холодну могилу споряджають його (Тесл.)];

2) (приводить что в должный вид, состояние) порати, упорати, попорати що, поратися коло чого, попоратися, упоратися коло чого, з чим. [Упорав нивку. Корови подоїла, худобу попорала. В хаті і в дворі з усім упоралась]. -дить убитую на бойне скотину - оббілувати і розібрати.

* * *

несов.; сов. - обряд`ить

1) обряджа́ти, обряди́ти; споряджа́ти, споряди́ти; диал. зряджа́ти, зряди́ти

2) ( устраивать) улашто́вувати, улаштува́ти; ( приготовлять) готува́ти, приготува́ти, приготовля́ти, пригото́вити; (ходить за скотом, обрабатывать землю) по́рати, упо́рати и попо́рати

3) ( убитое животное) спец. білува́ти и оббіло́вувати, оббілува́ти, несов. збілува́ти; ( разделывать) розбира́ти, розібра́ти и порозбира́ти

1) ви́полотий, попо́лотий

2) обпо́лотий

1) ( окончить еду) кінчи́ти (скінчи́ти) ї́сти; ( позавтракать) посні́дати; ( пообедать) пообі́дати; ( поужинать) повече́ряти; ( напиться) напи́тися [ча́ю, ка́ви]

2) ( поесть) пої́сти, попої́сти ( выпить) ви́пити; ( отведать) покуштува́ти, скуштува́ти

1) відпо́лотий

2) ви́полотий, попо́лотий

отъесть

1) (кончить есть) поїсти, попоїсти, кінчати, скінчити їсти;

2) від'їдати, від'їсти. [Позичив господині десять карбованців, а тепер від'їдаю];

3) (отгрызть) від'їдати, від'їсти. См. Отгрызать. [Миші від'їли рибі хвоста]. Отъеденный - від'їдений.

* * *

несов.; сов. - отъ`есть

1) від'їда́ти, від'ї́сти

2) (несов.: кончить есть) з'ї́сти; ( кончить еду) пої́сти; ( позавтракать) посні́дати; ( пообедать) пообі́дати; ( поужинать) повече́ряти

під'їсти, підживитися; (перед завтраком, обедом, ужином) підснідати, підобідати, підвечеряти.

* * *

подрижати, подриготіти потремтіти, потруситися, (насмешливо) попоїсти дрижаків, поскакати халяндри.

* * *

покружляти. -сили порядочно, покуда дорогу нашли - виїздили (покружляли) чимало, поки (аж) дорогу натрапили.

* * *

1) похре[и]стити;

2) (дитя) охре[и]стити;

3) (перечеркать) почеркати, покреслити;

4) (поездить взад и вперёд) покружляти, попоїздити. См. Крестить.

* * *