понести

1) понести - см. Нести. [Баба понесла молоко на базар. Чорти його туди понесли. Коні понесли воза];

2) (забеременеть) понести. [Будь проклята мати, і день, і година, коли понесла, коли породила (Шевч.)];

3) потерпіти, прийняти. -сти убытки - потерпіти втрати (збитки); зазнати збитків. -сти труд - прийняти труд. -сти наказание - прийняти кару;

4) почати верзти. Он -нёс вздор - він почав верзти нісенітницю. Понесённый -

1) понесений;

2) прийнятий. -сённые труды - прийняті труди. -сённое наказание - прийнята кара. -сённые им убытки - ті, що він потерпів, втрати (збитки).

* * *

1) (кого-что) понести́ (кого-що); (наказание, убытки, утрату) зазна́ти (чого), (убытки, утрату) ма́ти (що); ( отбыть) відбу́ти

2) (безл.: повеять - о струе холода, ветра) потягну́ти и потягти́, -тя́гне; ( о запахе) понести́; ( подуть) поду́ти, поду́нути

3) (перен.: начать говорить что-л. вздорное, неразумное) понести́, поча́ти верзти́, поча́ти плести́

4) ( забеременеть) понести́

зачать

1) (начинать) зачинати, зачати, починати, почати. [Узяв батіг довгий, зачав милу бити: не йди в корчму пити (Херсонщ.)];

2) (затевать) затівати, затіяти;

3) (беременеть) вагітніти, завагітніти, ваготіти, заваготіти, понести, зайти. [Ото вона зараз і заваготіла (Рудч.). От вони і понесли, а як прийшло урем'я, вони й найшли собі по синові (Рудч.). У цариці не було дітей зроду; сказали їй зварити щучину голову: зваріть ту голову, із'їжте, то ви зайдете. Вона так і зробила - зайшла і родила (Казка)]. -чать младенца - понести дитину, зайти на дитину. Зачатый - початий; затіяний; понесений.

* * *

несов.; сов. - зач`ать

1) что куда - помчати, помкнути, погнати, (вульг.) поперти що куди;

2) см. Помчаться.

* * *

1) помча́ти; ( понести) понести́

2) см. помчаться

несов.; сов. - с`унуть

1) су́нути и со́вати, су́нути; ( тыкать) ти́кати (ти́каю, ти́каєш и ти́чу, ти́чеш), ткну́ти и ти́кнути и мног. поти́кати, ти́цяти, ти́цьнути, шу́рхати, шу́рхнути; сов. диал. шурну́ти, шу́ркнути

2) ( пихать) пха́ти, пхну́ти; ( толкать) штовха́ти, штовхну́ти; (сов.: ударить) ти́цьнути, су́нути

3) (о нежелательном действии: подмывать) безл. підмива́ти несов.; (сов.: понести) понести́; (сов.: принести) принести́

кара, покара, (по)карання, (дисциплинарная) карність (-ности). [Се кара божа на нас (Метл.). До великої покари судять Байду яничари (Чупр.). Май добру натуру, не приймеш карности (кари) на шкуру (Приказка)]. Божеская, небесная -ра - божа, небесна кара на кого. Это для него не -ра, а милость - се йому (про його) не кара, а ласка. Претерпевать, испытывать -ру (казниться) - каратися. [А я й досі караюся, і каратись буду й на тім світі (Шевч.)]. Понести -ру - прийняти кару за що від кого. Укрывать преступника от -ры - ховати злочинця від кари.

* * *

наварить

1) наварювати, наварити, (о мног.) понаварювати чого, (в большом количестве, вульг.) натаганювати, натаганити, понатаганювати чого. [Ой, вечеряй, моя мати, коли наварила! (Метл.). Вона заходилася, - понапікала хліба, понаварювала (Грінч. II)];

2) наварювати, наварити, (насталивать) насталювати, насталити що; срв. Приваривать 2. [Треба понести в кузню наварити леміш (Сл. Ум.)]. -рить ось - наварити вісь. -рить топор - наварити (насталити) сокиру. Наваренный и -рённый - наварений, понаварюваний;

2) наварений, насталений.

* * *

несов.; сов. - навар`ить

1) (действие) а) покарання; скарання; (через палача) с[від]катування кого за що. [З покаранням убійців справа затихне (Франко)]; б) наказ, загадання, загад (-ду);

2) (кара) кара, (ум. каронька), покара, карання, покарання, скарання, укарання (-ння), пеня (-ні). [За всякі провини була зараз кара (Грінч.). Варті ми надгороди, а не кар (Франко). Не боже карання, своє дурування (Номис). Всякі його укарання зносила, терпіла (Гол. 1). Хоч вина твоя яка буде - за правду збавлю тобі пені (Квітка)]. -ние божье (божеское, господне) - кара божа (господня), божий на[по]пуст (-ту). Жестокое -ние - люта кара, люте покарання. -ние исправительное - кара для поправи, виправна кара. -ние розгами - кара (покарання) різками, хлоста (-ти), хлост (-ту). [Після хлости жити не можна: дівчата очі висміють (Кониськ.)]. -ние смертью - кара на горло (на смерть), скарання горлом, покарання смертю. -ние телесное - тілесна кара, кара по тілу (Кониськ.), кара на тіло (М. Грінч.). -ния уголовные - горлові кари. Мера -ния - міра (вимір) кари. Высшая мера -ния - найвища кара, розстріл (-лу). Степень -ния - міра (ступінь) кари. Положение о -ниях - карний статут (-ту), карний кодекс (-су). Под страхом -ния - під загрозою кари, під карою. [А я під карою готов по світу оповістить, що рівні нам немає (Куліш)]. В -ние кому - на кару, (вместо -ния) за кару кому. [Хай на кару вам се прийде без завади (Самійл.). Доля щербата поставила їх за чиїсь гріхи на кару коло газетної української роботи (Рада)]. По совокупности -ний - за сукупністю кар. Заслужить -ние - заслужити кари (на кару). Назначить (определить) -ние - визначити (призначити) кару. Налагать, наложить -ние - накладати, накласти кару. Нести, понести -ние - приймати, при(й)няти кару (покуту), (казниться) каратися. [Щоб міг нарешті він принять од мене кару (Самійл.). Приняв кару й покуту (Коцюб.) А я й досі караюся і каратись буду й на тім світі (Шевч.)]. Подвергать, -ся -нию - см. Подвергать, -ся. Смягчить -ние - полегчити кару. Увеличить, уменьшить -ние - збільшити, зменшити кару. Не избегнуть -ния - не втекти (від) кари, не минути кари (Кониськ.);

3) стар. - наука, навчання (чого).

* * *

ка́ра, покара́ння, кара́ння, скара́ння; (церк., перен.) поку́та; (возмездие поэз.) пока́ра; диал. укара́ння

см. Небылица 1 - 3. Понести -ну - почати верзти небувальщину (небилиці, нісенітницю).

* * *

1) небува́льщина, небили́ця; ( выдумка) ви́гадка

2) см. небылица 2)

перевесить

1) (вторично) переважувати, переважити, (о мног.) попереважувати що;

2) (несколько раз, многое) переважувати, переважити, важити, поважити що. [Всі мішки поважив];

3) (перетянуть) переважувати, переважити, перетягати, перетягти, сов. понести, потягти кого, що (на терезах). [А ну, зважмося, хто кого переважить (перетягне, понесе, потягне)];

4) (превзойти) переважати и -важувати, переважити, перемагати, перемогти кого, що, брати, взяти гору (верх), горувати над ким, над чим. [Правда кривду переважить];

5) (на другое место) перевішувати, перевісити, (о мног.) поперевішувати що (на инше місце);

6) через что - перечіплювати, перечепити, перехиляти, перехилити що через що. [Перечепив мішка через плече]. Перевешенный -

1) переважений;

2) перевішений, поперевішуваний;

3) перечеплений, перехилений.

* * *

1) ( взвешивать заново) перева́жувати, перева́жити и поперева́жувати

2) (вешать иначе, на другое место) переві́шувати, переві́сити и попереві́шувати

3) ( перетягивать) перева́жувати, перева́жити; ( превосходить) переважа́ти, перева́жити

1) ( взвешивать всё или многое) перева́жувати, перева́жити и поперева́жувати, несов. пова́жити

2) (несов.: казнить) переві́шати, попереві́шувати

3) ( развешивать) розві́шувати, розві́шати, несов. пові́шати, порозві́шувати

4) см. перевешивать I 1)

перетянуть

1) перетягувати, перетягати, перетягнути, перетягти, (о мног.) поперетягати що; см. Перетаскивать. [Перетягли колоддя у двір];

2) (тянуть лишку, снова) перетягати, перетягнути;

3) (перевязать) перетягати, перетягти. [Перетягли мотузом перину посередині. Перетягла стан гарною крайкою];

4) (тяжестью) перетягати, перетягти, нести, понести, (перевешивать) переважувати, переважати, переважити. [Як вас ні зваж, все буде рівновага така, що перетягне й муха (Куліш). Важке сало: мабуть так що й моє понесе на терезах]; (пересилить кого) перетягати, перетяг(ну)ти. [Давай перетягатися на ціпку: хто кого перетягне]. -вать колесо, бочку, сапог - перетягати (сов. перетягнути) колесо, бочку, чобіт, поперетягати колеса, бочки, чоботи. -вать, -нуть кого на свою сторону - перетягати, перетягнути, перетягти кого на свій бік. Перетянутый - перетягнений, перетягнутий. [Стрункий стан, перетягнений червоним поясом. Черевики не нові, а перетягнені].

* * *

несов.; сов. - перетян`уть

1) перетяга́ти и перетя́гувати, перетягти́ и перетягну́ти и поперетяга́ти и поперетя́гувати

2) спец. перетяга́ти, перетягну́ти

(начать дуть) подути (подму, -дмеш, -дмемо, -дмете, -дмуть), повіяти, (слегка) подихнути. [Подув (подихнув) холодний вітер з півночи. Майнув (Хо) довгою бородою і повіяв від неї тихий вітрець (Коцюб.). Вітер подме, то повні хати (Ном.)]; (дуть не долго) (о ветре) подути, повіяти, (о челов.) подмухати, (дыханием) похук[х]ати (напр., в руки, на гаряче молоко), (мехами) подимати, подути (міхом). Подуй-ка (мехами) - подимай-но (міхом). Подуй-ка в самовар - подмухай-но в самовар. Срв. Дуть, Подувать.

* * *

1) ( о ветре) пові́яти, поду́ти, повійну́ти, пові́нути и повіну́ти, подихну́ти, дмухну́ти, ду́нути, поду́нути; (безл.: холодом) понести́

2) ( о человеке) поду́ти, подму́хати, ду́нути, дмухну́ти; ( согревая) поху́кати, поху́хати, ху́кнути, ху́хнути

получить одержувати, одержати (реже отримувати, отримати), діставати, дістати, відбирати, відібрати, здобувати, здобути що, здобуватися, здобутися на що, брати, побирати, мати що, приймати, при(й)няти що, осяг(ну)ти що и чого, (достигнуть чего) доступити, доскочити чого, (о мн.) поодержувати, поотримувати и т. д. [Кожний, хто просить, одержує (Єв.). І все, чого попросите в молитві з вірою, дістанете (Єв.). І от дістав, чого хотів, чого душа його бажала (Рудан.). А молодий, веселенький, що достав свого, йде важно (Квіт.). Кай Люцій свідчить ранами своїми, що він здобув, воюючи за Рим (Куліш). Блаженні тихії, бо вони осягнуть землю (Єв.)]. -чить письмо, деньги - одержати (дістати, відібрати) листа, гроші. Он -чает большое жалованье, большие деньги - він здобуває (дістає, має, бере, побирає) велику платню, великі гроші. [Нанявся до пана, бере по п'ять рублів на місяць (Харк.)]. -чить деньги по ассигновке, по чеку - одержати гроші на асигнату, на чек. -чить что-л. в руки - при(й)няти до рук. -чай, -чайте деньги - приймай, приймайте (бери, беріть) гроші. Этот купец -чает материи из-за границы - цей крамар дістає (здобуває, відбирає) матерії з-за кордону. Он -чил всё, что требовал - він дістав (здобув, відібрав) усе, чого вимагав. -чить обратно, -чить назад - одержати (відібрати) назад. -чить ответ, весть, известия о чём - дістати (відібрати) відповідь, звістку, відомості за (про) що. -чить отказ - зустрі(ну)ти відмову, не дістати (не здобути) згоди, (шутл.) дістати відкоша, (с)піймати (вхопити, з'їсти) облизня. -чить приказ - здобути (дістати) наказ. -чить разрешение, свидетельство - дістати (здобути) дозвіл, посвідку (посвідчення). -чить место, должность, назначение - дістати службу, посаду, призначення. -чить стипендию - дістати стипендію. -чить наследство, -чить что-л. в наследство - дістати (відібрати) спадщину, спадок, дістати (відібрати, здобути, прийняти) у спадку що, в спадщину що, одідичити що. -чить помощь - дістати, здобути допомогу (поміч). -чать образование, воспитание - здобувати освіту, виховання, побирати науку, освічуватися, виховуватися. -чить высшее образование - здобути вищу освіту. -чить награду, премию, похвальный отзыв - дістати (здобути) нагороду, премію, хвального присуду. -чить выговор, замечание - дістати нагану, догану. -чить наказание, -чить должное - прийняти кару, прийняти (відібрати) належне. -чать телесные наказания (розги, линейки и т. п.) - діставати в шкуру. -чить по физиономии - дістати в лице, (вульг.) злапати (з'їсти) ляпаса. -чить фигу - з'їсти дулю, біса з'їсти, лизнути шилом патоки. -чать впечатления извне - одержувати, діставати, здобувати, (с)приймати вражіння зокола. -чить от чего пользу - користь узяти з чого. -чить прибыль от чего-нибудь - прибуток узяти з чого и на чому. Я -чил большой барыш от этого дела - я узяв великий бариш з цього діла, на цьому ділі. Казна -чит от этого миллион - скарб матиме (візьме) з цього (на цьому) мільйон, заробить на цьому мільйон. -чить убыток от спекуляции - понести шкоду від спекуляції, на спекуляції. -чить возможность - дістати спромогу, спромогтись на що, здобутися на що. -чить дар речи - дістати мову. [Він вірить, що великодної ночи всяка німина дістає мову Єфр.)]. -чить повреждение - зазнати ушкодження. -чить вечное блаженство - добутися, доступити вічного раювання, осягнути вічного раювання, здобутися на вічне раювання. [Всім прощай, і прощення доступиш (Франко)]. Дело -чило огласку - справа набула розголосу, була розголошена. Это вино -чило неприятный вкус - це вино набуло неприємного смаку. -чать форму чего-л. - набирати форми чого. -чить насморк, лихорадку - захопити нежить, пропасницю. Получаемый - одержуваний, отримуваний, відбираний, здобуваний и т. д. Полученный - одержаний, отриманий, відібраний, здобутий и т. д. -ный опыт - набутий досвід. Налоги, подати, которые не могут быть -чены - податки, оплатки, що їх не можна повиправляти (посправляти), невиправні податки, оплатки.

* * *

несов.; сов. - получ`ить

1) оде́ржувати, оде́ржати, отри́мувати, отри́мати; (принимать для выполнения; заполучать) дістава́ти, діста́ти; (деньги, письма) відбира́ти, відібра́ти

2) (что - приобретать, добывать) здобува́ти, здобу́ти (що); (звание, положение) дістава́ти, діста́ти (що); (значение, распространение) набува́ти, набу́ти, набира́ти, набра́ти (чого)

погнати(ся), помчати(ся), помкнути(ся), полинути, понестися, (вульг.) двигнути, війнути, шугнути, дременути. Лошади -лись изо всех сил - коні погнали (помчали) чим дуж, що духу, на всю витягу. -лся без оглядки - погнався, помчався не оглядаючись, необзир. -лся как безумный - погнався, мов несамовитий. Он -лся стрелой - він полинув (помчався, понісся) як стріла з лука.

* * *

I. ганити, ганьбити, ганьбувати, обмовляти, лихословити, неславити, потріпувати, кобенити, шпетити, шкилювати, (вульг.) паскудити кого, чим, за що; см. Позорить.

II. Поносить -

1) поносити, (долго) попоносити що, попоноситися з чим, (об одежде) приносити. [Ми не вертаємо шовків купцеві, поплямувавши їх чи приносивши (Куліш)];

2) (о лошадях) поносити. [Коні злякались і поносили];

3) (стоить) виносити. [Виносить сто карбованців ця річ]. Поношенный - ношений, приношений. [Шаровари в його приношені, з латками (М. Вовч.)]. Срв. Понести.

* * *

(утерять) загубити, згубити, (о мн., позагублювати, погубити), утеряти що, відбігти що и чого, рішити що, (шутл.) посіяти що; (утратить) утратити, стратити, (о мн. потратити), загубити, втеряти кого, що; (лишиться) (по)збутися, рішитися кого, чого, збути, позбути що и чого, знебути що, (понести убыток) втратити на чому. [Ключ Лукашеві віддай - ще загубиш (М. В.). Десь шапку відбіг (Мирн.). Гроші втеряв (Звин.). Втратив надію, спокій. Утратив щирого приятеля (Крим.). На-віки стратив її кохання (Стор.). Десять років загубив я марно (Грінч.). Вона згубила честь, рідних та подруг (Грінч.). Збувся він слави, всього (Л. Укр.). Він пальця збув на війні (Хорольщ.)]. -рять силу, здоровье - в[с]тратити, згубити, збути, знебути силу, здоров'я. -рять силы на работе - виробити силу, спрацювати силу (Франко), спрацюватися. -рять голос - спасти з голосу. -рять время, день - змарнувати, згаяти, угаяти, прогаяти, перевести, збавити, прогайнувати час, день. -рять понапрасну и труд, и деньги - змарнувати і працю, і гроші. -рять ум от старости - вистарити, (о мн.) повистарювати розум, (образно) на дитячий розум перейти. [Діди вже й розум повистарювали]. -рять расположение, право - в[с]тратити ласку, право, відпасти ласки чиєї, права чийого. [Як ти батькової ласки одпадеш, то він, може, одцурається (М. В.)]. -рять надежду - в[с]тратити, згубити и т. д. надію, знадіятися. -рять голову (в перен. зн.) - збутися, позбутися голови, замотиличитися, з плигу збитися. Он рискует -рять жизнь - він важить своїм життям, він наражає своє життя. -рять на службе что - в[с]тратити, згубити и т. д. на службі що, відслужити що. [Одслужив (в москалях) праву ногу не знать на що (М. В.)]. -рять из виду - стратити (упустити) з очей. Лучше с умным -рять, чем с глупым найти - краще з розумним двічі згубити, як з дурнем раз найти. Потерянный - загублений, згублений, утрачений, страчений, (о человеке, времени) пропащий. Страчене життя (Тесл.). Пропаща людина. Пропащий час (Драгом.)]. -ный рай - втрачений рай.

* * *

1) (преим. о конкретных предметах) загуби́ти, згуби́ти, погуби́ти, позагу́блювати; відбі́гти

2) (кого-что - преим. об отвлечённых объектах) втра́тити, стра́тити, збу́ти (кого-що); утеря́ти, стеря́ти (кого-що); ( лишиться) позбу́тися, збу́тися (кого-чого); (о силе, здоровье, времени) зба́вити (що)

1) ( распространяться) розно́ситися, -но́ситься, розне́стися

2) ( раздаваться) луна́ти, залуна́ти ( зазвучать) и пролуна́ти ( прозвучать); ( громко и раскатисто) розляга́тися, розлягти́ся, -ля́жеться, розтина́тися, розтя́тися (розітне́ться) и розітну́тися

3) (сов.: о быстром беге лошадей) помча́ти, помча́тися, понести́ся, полеті́ти, -лети́ть

4) (исчезать, рассеиваясь) розві́юватися, -ві́юється, розві́ятися

5) страд. несов. розно́ситися; розві́юватися, розганя́тися, розго́нитися; розбива́тися, розтро́щуватися, -щується

несов.; сов. - увл`ечь

1) ( тащить) тягти́ и тягну́ти, потягну́ти и потягти́; ( уносить) нести́, понести́; ( уводить) вести́, повести́; ( захватывать) захо́плювати, захопи́ти, несов. порива́ти

2) ( вовлекать) утя́гувати и утяга́ти, утягну́ти и утягти́ и повтяга́ти, повтя́гувати; ( привлекать к участию) залуча́ти, залучи́ти

3) (перен.: восхищать, захватывать) захо́плювати, захопи́ти; (влечь, манить) на́дити и прина́джувати, прина́дити, ва́бити [до се́бе], пова́бити [до се́бе], несов. порива́ти

4) (перен.: кружить кому-л. голову, соблазнять) зва́блювати, зва́бити, спокуша́ти, спокуси́ти