-
81 теснота
1) (качество, свойство) тісно́та и тіснота́; тісня́ва; щі́льність, -ності; бли́зькість, -кості; скру́тність\теснота помеще́ния — тісно́та́ (тісня́ва) примі́щення
2) ( недостаток места) тісно́та и тіснота́; тісня́вав тесноте́, да не в оби́де — погов. ті́сно, зате́ те́пло
3) (затруднённость дыхания, стеснённость в груди) ду́шення, стиска́ння; спира́ння -
82 торба
то́рба, торби́на; (мешок с овсом, надеваемый на морду лошади) ша́нькано́сится, как [дура́к, ду́рень] с пи́саной то́рбой — погов. но́ситься, як [ду́рень] з пи́саною то́рбою; но́ситься, як ку́рка з пе́ршим яйце́м
-
83 улита
прост. см. улитка 1)\улитата е́дет, когда́-то будет — погов. по́ки (до́ки, за́ким) со́нце зі́йде, роса́ о́чі ви́їсть; по́ки (доки) бабу́ся спече́ книші́, у дідуся́ не бу́де душі́; по́ки (до́ки) найде́, то й со́нце зайде́
-
84 хватить
I1) схопи́ти, диал. хопи́ти\хватить греха́ на́ душу — шутл. узя́ти гріх на ду́шу
\хватить за живо́е — допекти́ (дійня́ти, дошкули́ти) до живо́го (до се́рця)
\хватить ши́лом па́токи — погов. ши́лом (на ши́ло) па́токи ухопи́ти
2) ( достигнуть) сягну́ти3) (урвать, хапнуть что-л.) узя́ти (візьму́, ві́зьмеш), хапну́ти\хватить взя́тку — узя́ти (хапну́ти) хаба́р
4) (выпить, глотнуть) ковтну́ти; ( о спиртных напитках) хильну́ти, лигну́ти; ( съесть) перекуси́ти\хватить рю́мочку — хильну́ти (дмухну́ти) чарчи́ну
5) (перенести, испытать что-л.) набра́тися, зазна́ти\хватить стра́ху — набра́тися стра́ху
6) ( ударить) моло́снути, двигну́ти, баба́хнути, торо́хнути, загили́ти, угати́ти, ушква́рити, ушкварну́ти, опереза́ти, упереза́ти, поцу́пити, упоро́ти, учеса́ти, учи́стити, увірва́ти, урва́ти, кресну́ти, урі́зати, дмухну́ти, сви́снути и усилит. свисону́ти, сягну́ти и усилит. сягону́ти, лигну́ти, уціди́ти, заціди́ти; диал. урепі́жити, фра́снути; (снарядом, пулей) влу́чити7) ( неожиданно поразить) поби́ти; ( морозом) приби́тихвати́л уда́р кого́ — поби́в (уда́рив) грець кого́, диал. шлях тра́фив кого́
хвати́л столбня́к — правце́м поста́вило
8) (сделать что-л.) утну́ти, утя́ти, ушква́рити, ужа́рити, упоро́ти, учеса́ти, учи́стити, урі́затиэк (вот) куда́ хвати́л, э́ка хвати́л — от куди́ метну́в (сягну́в)
9) (отправиться, махнуть) махну́ти и усилит. махону́ти, чкурну́ти, гайну́тиII см. хватать II -
85 хрен
хрін, род. п. хрі́ну и хро́нуста́рый \хрен — бран. ста́рий хрін
\хрен ре́дьки не слаще — погов. яки́й ді́дько пече́ний, таки́й і варе́ний
-
86 царь
цар, -яцарь-пти́ца — фольк. цар-пти́ця
нет царя́ в голове́ у кого́ — нема́є (нема́) царя́ (кле́ю) в голові́ в ко́го
без царя́ в голове́ — без кле́ю в голові́, без царя́ в голові́
при царе́ Горо́хе — погов. за царя́ Тимка́ [, як земля́ була́ тонка́]; за царя Горо́ха [, як люде́й було́ тро́хи]
-
87 цветочек
уменьш.-ласк.квіточка, квітонька; диал. кра́сочкаэ́то то́лько (ещё) цвето́чки — погов. це [ще] ті́льки квіточки́ (цвіт)
-
88 час
1) ( единица времени) годи́нав два часа́ дня, во второ́м часу́ дня — о дру́гій годи́ні дня
кото́рый час? — ко́тра годи́на?
по часа́м — ( точно соблюдая время) у призна́чений (у ви́значений) час; ( с каждым часом) щогоди́ни
не по дням, а по часа́м расти́ — см. день
с ча́су на час — (беспрестанно, каждый час) щогоди́ни; (в ближайшее время, вот-вот) з годи́ни на годи́ну; час в час годи́на в годи́ну
час о́т часу — з ко́жною годи́ною; (постепенно: всё) щора́зу, щора́з
час о́т часу не — ле́гче деда́лі то ва́жче (то гі́рше)
2) (время, пора) час, -у, пора́, годи́начасы́ — (мн.: время, предназначенное для чего-л.) годи́ни, -ди́н, час
в вече́рний час — уве́чері, вечі́рньої пори́, у вечі́рній час, у вечі́рню годи́ну; в
до́брый час! — ( пожелание благополучия) час до́брий!, в до́брий час!
в свой час — ( своевременно) своєча́сно, у сві́й час
вся́кий час — ( постоянно) повсякча́с, повсякча́сно
[в] тот же час — см. тотчас
до э́того (до сего́) часа — до́сі, до цьо́го ча́су
не в до́брый час у — лиху́ годи́ну, лихо́ї годи́ни
после́дний (сме́ртный) час — ( кончина) оста́ння (сме́ртна) годи́на (ласк. годи́нонька), оста́нній (смертний) час
тем часом — тим ча́сом
се́й же час — см. сейчас
час распла́ты — час розпла́ти
часы́ о́тдыха — годи́ни (час) відпочи́нку
счастли́вые часо́в не наблюда́ют — погов. щасли́ві на годи́ни не зважа́ють
3)часы́ — (мн.: пребывание на карауле) воен. вартува́ння
смени́ться с часо́в — зміни́тися з вартува́ння
стоя́ть на часа́х — стоя́ти на ва́рті (на ча́тах, на ча́ті)
4) церк. час, -ачасы́ — мн. часи́, -сі́в
-
89 чёрт
1) миф. чорт, ді́дько, ку́ций, -ого, куца́к, -а; ( житель ада) пеке́льник; ( нечистый) лихи́й, -о́го, нечи́стий, -ого; диал. анти́пко, а́рідник; ( в болоте) анци́бол, анци́болот, анциболо́тникчёртом гляде́ть на кого́-что — чо́ртом диви́тися (позира́ти) на ко́го-що
\чёрт попу́тал — лихи́й попу́тав; чертя́м
(чёрту) то́шно — аж пе́кло сміє́ться
бы́ло бы боло́то, а че́рти найду́тся — посл. аби́ було́ боло́то, чорти́ знайду́ться
не так стра́шен \чёрт, как его́ малю́ют — погов. не таки́й чорт (вовк) страшни́й, як його́ малю́ють (як намальо́ваний); не ко́жне куса́ється, що з ву́сами
\чёрт но́гу сло́мит — см. сламывать
2) бран. чорт, ді́дько, біс, га́спид, мара́иди́ к чёрту — бран. іди́ (геть) під три чорти́
[для] како́го чёрта, за каки́м (за ко́им) чёртом, на кой \чёрт, на чёрта — на [яко́го] чо́рта (бі́са, ді́дька), яко́го чо́рта (бі́са, ді́дька), на кий чорт, на бі́сового ба́тька, яко́го недо́вірка, на яко́го си́на; диал. яко́ї нете́чі
к чёрту, к чертя́м, ко всем чертя́м — к чо́рту, к чорта́м, до чо́рта, до всіх чорті́в, к бі́су, до бі́са, до ді́дька; (прочь, вон, долой бран.) під три чорти́
к чёрту (к чертя́м) на рога́ (на кули́чки) — до чо́рта в зу́би, до чорті́в на ви́ступці
у чёрта на рога́х (на кули́чках) — у чо́рта в зуба́х (на боло́ті)
ни оди́н \чёрт (сам \чёрт) [не разберёт, не сде́лает] — нія́кий (жо́ден, сам) чорт [не розбере́, не зро́бить]
ни чёрта — нічогі́сінько; (всё равно, пускай) дарма́, да́рмо
чем \чёртт — не шу́тит чого́ на сві́ті не бува́є; ( возможно) бува́
\чёрт бы вас (тебя́) побра́л, \чёрт вас (тебя́) возьми́ — щоб вас (тебе́) чорт побра́в, чорт вас (тебе́) побери́
\чёрт возьми́ (дери́, побери́) — чорт його́ бери́, хай (неха́й) йому́ чорт (біс, ді́дько), хай (неха́й) його чорт ві́зьме
че́рти возьму́т кого́ — ( умрёт) [чорт]ухо́пить кого́
\чёрт — дёрнул (понёс, догада́л)
кого́ — і нада́ло [ж] кому́, [і] нада́ла [ж] кому́ нечи́ста [си́ла] (лиха́ годи́на)
\чёрт его́ зна́ет — ( я не знаю) чорт (ді́дько, біс) його́ [ба́тька] зна́є, моро́ка його́ зна́є
\чёрт зна́ет кто (что, како́й, где, куда́) — чорт зна́є хто (що, яки́й, де, куди), ка́зна-хто (ка́зна-що, ка́зна-який, казна-де, ка́зна-куди)
\чёрт (чёрта) ли в ком-чём — на чо́рта (на ді́дька, на бі́са) хто-що
[куда́, отку́да] \чёрт принёс — [куди́, зві́дки] чорт прині́с (підтаска́в)
\чёрт с тобо́й (с ним, с ни́ми) — чорт з тобо́ю (з ним, з ни́ми), хай (неха́й) тобі́ (йому́, їм) чорт (біс, моро́ка, мара́), хай (неха́й) тебе́ (його́, їх) чорт ві́зьме
чёрт-те что (где, куда́) — чо́ртзна-що (чо́ртзна-де, чо́ртзна-куди)
3) жлоб -
90 шапка
ша́пкапо Се́ньке \шапка — погов. по синку́ (по Са́вці) сви́тка
-
91 шило
ши́ло; ( толстое) шва́йкаши́лом мо́ря не нагре́ешь — погов. ши́лом мо́ря не нагрі́єш
-
92 шить
1) ши́тишито-кры́то, ши́то да (и) кры́то — пота́й; ши́то й кри́то; ( втихомолку) ни́шком, ти́шком, ни́шком-ти́шком, ти́шком-ни́шком, ни́щечком
ни шьёт ни по́рет — погов. ні кує́ ні ме́ле
2) ( вышивать) вишива́ти, ши́ти; (преим. золотом, серебром, шёлком) гаптува́ти -
93 щи
щі, род. п. щів; ( неточно) капусня́к, -утех же щей, да пожи́же влей — погов. хоч гі́рше, аби́ і́нше; хоч того́ са́мого, аби́ в і́ншу ми́ску; ту ж са́му тете́рю й на вече́рю
-
94 Юрьев
\Юрьев день — Ю́ра, Ю́рія
вот тебе́, бабушка [и] \Юрьев день — погов. от тобі́, ба́бо, й Ю́ра (Ю́рія)
-
95 яблоко
я́блуков я́блоках — ( о масти лошадей) в я́блука, в я́блуках
глазно́е \яблоко — анат. о́чне я́блуко, диал. ба́нька
\яблоко раздо́ра — я́блуко незго́ди
\яблоко от я́блони недалеко́ па́дает — погов. яке́ корі́ння, таке́ й насі́ння; яки́й дід, таки́й і його́ плід; я́блучко від яблу́ньки (я́блуні) недале́ко відко́титься
я́блоку не́где упа́сть — ні́де й го́лки встроми́ти, ні́де ку́рці клю́нути
-
96 ягодка
1) уменьш. я́гідка; ласк. я́гідонька, я́гідочкаэ́то цвето́чки, а ягодки впереди́ — погов. це ще ті́льки цвіт, а я́годи бу́дуть; це - кві́точки, [а] я́гідки бу́дуть
2) (в обращении - зват.) я́гідко, я́сочко, зі́ронько, се́рденько -
97 ястреб
я́струбменя́ть куку́шку на я́стреба — погов. міня́ти ши́ло на шва́йку (на мотови́ло)
-
98 Наславлять
наславить1) вихваляти, хвалити, нахвалити, прославляти, прославити кого, що; (ославлять) ославляти, ославити, неславити, знеславити кого, поговір (славу) пускати, пустити про кого;2) (зарабатывать славленьем) виславляти, виславити що, (колядой) виколядувати, (под новый год) за[ви]щедрувати що. Наславленный -1) нахвалений, прославлений; ославлений, знеславлений;2) виславлений, виколядуваний, защедрований, вищедруваний. -
99 Наслух
поголос (-су), поговір (-вору), чутка; см. Молва2. -
100 Опозоривать
опозорить знеславлювати, знеславити, ославлювати, ославити, ганьбити, зганьбити, зганьбувати кого, славу, поговір пускати (пустити) на кого. -рить девушку - насміятися (наглумитися) з дівчини, уводити, увести в славу. Опозоренный - знеславлений, зганьблений, ославлений, зганьбований. Быть -ным - у нарузі бути, бути знеславленим и т. д.; (о девушке) у славі ходити, бути зганьбленою и т. д.
См. также в других словарях:
поговѣти — ПОГОВѢ|ТИ (2*), Ю, ѤТЬ гл. 1.Проявить благоговение: сего ради поговѣи кр҃щнью. ˫ако достоино чти. (εὐλαβηϑῆναι) ГБ к. XIV, 33в. 2. Остеречься, проявить осмотрительность: но сих же понеже ни сердца къ б҃у приложисте истинна. пороптасте и не… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
погов. — погов. (abbreviation) поговорка Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
поговір — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
поговіти — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
погов. — погов. поговорка Словарь: С. Фадеев. Словарь сокращений современного русского языка. С. Пб.: Политехника, 1997. 527 с … Словарь сокращений и аббревиатур
поговірка — іменник жіночого роду розм … Орфографічний словник української мови
поговірка — и, ж., розм. 1) Те саме, що поговір. 2) Об єкт осуду, розмов, пересудів. 3) Ходячий образний вислів; приказка … Український тлумачний словник
погов. — поговорка … Русский орфографический словарь
поговір — во/ру, ч. Свідомо неправдива або викликана необізнаністю з фактами чутка, звістка про кого , що небудь; плітка. || Поширення таких чуток, звісток; пересуди. || Недобра слава; поголоска … Український тлумачний словник
поговіти — і/ю, і/єш, док. Говіти якийсь час … Український тлумачний словник
поговір — [погоув’і/р] гово/ру, м. (на) гово/р і, мн. гово/рие, гово/р іў … Орфоепічний словник української мови