пиш

наводнить наводнювати, наводнити, заводнювати, заводнити, затоплювати, затопити, заливати, залити и (зап.) залляти, понімати, по(й)няти водою що, (о мног.) понаводнювати и т. п. [Пітьма… наводнювала й потопляла хату (Крим.). Ріка затопила всі луки (Богодух.). Юрба, як повідь, понявши всю вулицю, заступила йому шлях (Леонт.)]. -нять рынок - заливати (наводнювати) ринок. Наводнённый - наводнений, заводнений, затоплений, залитий, заллятий, по(й)нятий водою, понаводнюваний и т. п. -ться - наводнюватися, наводнитися, понаводнюватися; бути наводнюваним, наводненим, понаводнюваним и т. п. Каналы -нились - канали (рівчаки) наводнилися (посповнялися водою. Луга -нились - луки залило (затопило), луки по(й)няло водою.

* * *

несов.; сов. - наводн`ить

1) затопля́ти и зато́плювати, -люю, -люєш, затопи́ти, -топлю́, -то́пиш и мног. позато́плювати и позатопля́ти, наводня́ти и наводнювати, -нюю, -нюєш, наводни́ти; ( заливать) залива́ти, зали́ти, -ллю́, -ллє́ш и залля́ти, -ллю́, -ллє́ш и мног. позалива́ти

2) (перен.: наполнять) наповня́ти и напо́внювати, -нюю, -нюєш, напо́внити, наводня́ти, наводни́ти

надёвывать, надеть

1) (об одежде, предм. туалета) вдягати, вдягти и вдягнути, надягати, надяг(ну)ти, надівати, надіти що на кого, на що, (на себя) убирати, убрати на себе що, убиратися, убратися в що, (на кого-л. другого) убирати, убрати кого в що, (о мног.) повдягати, понадягати, понадівати, повбирати, повбиратися; (об обуви) взувати, взути, назувати, назути, обувати, обути що, (пров.) вступати(ся), вступити(ся) в що; (себе на ноги) узуватися, узутися, обуватися, обутися, вбуватися, вбутися в що, (о мног.) повзувати, поназувати, поо[пов]бувати, повзуватися, пообуватися. [Маланка вдягла кожушанку (Коцюб.). Ніч удягла з зірками пишні шати (Грінч.). Став він свиту надягати (Глібів). Жупан надівають (Шевч.). На вибранця свого надів плащ своєї любови (Франко). Понадівав на їх ксьондзівську одежу (Чуб. II). Скидай з себе свої лати, вбирай дорогії шати (Голов. I). Вибрав ризи що-найкращі, на себе вбирає (Рудан.). Калоші забула взути (Коцюб.). Назувай постоли (Коцюб.). Червоні чоботи обула (Котл.). Вступив я в чоботи, вийшов з хати (Липовеч.)]. -ть венок - накладати, накласти вінок. [Дівчата літом накладають на голови вінки (Звин.)]. -ть кольцо на палец - надівати, надіти каблучку (обручку) на палець, (с одного пальца на другой) передівати, передіти каблучку (обручку). [«А де перстінь?» - «Переділа на другий палець» (Звин.)]. -ть очки - накладати, накласти, надівати, надіти окуляри. [Не встиг накласти окуляри (Коцюб.). Надівши сині окуляри (Н.-Лев.)]. -ть передник - підв'язувати, підв'язати, обпинати, обіпнути и обіп'ясти хвартух (попередник), запинатися, запнутися и зап'ястися, обпинатися, обіпнутися и обіп'ястися хвартухом (попередником), заперізуватися, заперезатися хвартухом (попередником). [Ой, фартушок обіп'яла, чоботоньки взула (Гол. I)]. -ть перчатки - надівати, надіти рукавички. -ть чистое бельё - надягати, надяг(ну)ти, брати, взяти чисту білизну (чисте шмаття), брати, взяти білу сорочку, брати сорочки; срв. Менять (1) бельё. [Треба сорочку білу взяти (Г. Барв.)]. -ть шляпу, шапку - надівати, надіти, (реже) надягати, надягти, накладати, накласти капелюха, шапку, (о мног.) понадівати и т. п. капелюхи, шапки. Надёванный - (об одежде) вдяганий, надяганий, надіваний, убираний; (об обуви) взуваний, назуваний. [Черевички нові, ще не назувані (Свидниц.)];

2) (накладывать, наволакивать оболочку) накладати, накласти, (натягивать, покрывать) напинати, напнути и нап'ясти, (нацеплять) начі[е]пляти и начі[е ]плювати, начепити, (насаживать) насаджувати, насадити, настромлювати, настромити, (о мног.) понакладати, понапинати, почі[е]пляти, поначі[е]плювати, понасаджувати, понастромлювати що на що. [Уздечки не напнуть на його (на коня) (Греб.). Почепив на плечі торбу (Коцюб.) Настромивши губку на тростину, піднесли до уст його (Біблія)]. -ть наволоку на подушку - убирати, убрати подушку (у пошивку), натягати, натяг(ну)ти, надівати, надіти, наволочувати, наволочити пошивку на подушку. [Вбери подушки! (Брацл.). Треба нову наволочити пошивку (Звягельщ.)]. Надетый -

1) вдягнений, надягнений, надітий, убраний, повдяганий и т. п.; взутий, назутий, обутий, повзуваний и т. п.; накладений; передітий; підв'язаний, обіпнутий. [Сорочка на ньому біла, мов-би тільки нині рано вбрана (Франко)];

2) накладений, напнутий и нап'ятий, начеплений, насаджений, настромлений, понакладаний и т. п. -ться - надягатися, надяг(ну)тися, понадягатися; бути надяганим, надягненим, понадяганим и т. п. [Ця суконька надягається через голову (М. Грінч.). Чобіт малий - не назувається (Київщ.), не набувається (Сл. Гр.)].

* * *

несов.; сов. - над`еть

1) ( что - одежду) надяга́ти, надягну́ти и надягти́, -дягну, -дягнеш, удягати, удягну́ти и удягти́, надіва́ти, наді́ти (що); ( одеваться) убира́тися, убра́тися (уберу́ся, убере́шся) и мног. повбира́тися (в що), убира́ти, убра́ти и мног. повбира́ти (що); ( натягивать) напина́ти, напну́ти и нап'я́сти, -пну, -пне́ш и мног. понапина́ти (що), понапина́тися (чим); (сов.: нацепить) почепи́ти, -чеплю́, -че́пиш (що); ( фартук) обпина́ти, обп'я́сти (обіпну, обіпнеш) и обіп'я́сти и обіпну́ти (що)

2) ( что - обувь) взува́ти, взу́ти и мног. повзува́ти, назува́ти, назу́ти; озува́ти, озу́ти и мног. поозува́ти (що)

3) (вставлять, укреплять что-л. на чём-л.) надіва́ти, наді́ти, -ді́ну, -ді́неш и мног. понадіва́ти

и Надлуплять надлупить (наддирая кожу, кожуру) надлуплювати, надлупити, (о мног. или во мн. местах) понадлуплювати що; (надковыривая) надколупувати, надколупати, (о мног.) понадколупувати що. Надлупленный - надлуплений, понадлуплюваний; надколупаний, понадколупуваний. -ться - надлуплюватися, надлупитися, понадлуплюватися; бути надлуплюваним, надлупленим, понадлуплюваним и т. п.

* * *

несов.; сов. - надлуп`ить

-ся

1) надубцювати, -ся, налупити, -ся, налупцювати, -ся, надуба[о]сити, -ся, (иноск.) наштапувати, -ся. -лять шею кому - нагодувати (за)потиличниками (товчениками) кого, надавати (за)потиличників кому;

2) нашкандибати, -ся, нашку[а]тильгати, -ся, нашкатульгати, -ся. Срв. Костылять.

* * *

и Накраплять накрапить (покрывать каплями краски и т. п.)

I. накрапляти и накраплювати, накрапити, крапкувати, покрапкувати, накрапковувати, накрапкувати, цят(к)увати, поцят(к)увати, нацят(к)увати, (о мног.) понакрапляти и понакраплювати, понакрапковувати що. [Шовком вишивати, злотом накрапляти (Голов. І.)]. Накраплённый - накраплений, крапкований, покрапкований, накрапкований, цят(к)ований, поцят(к)ований, нацят(к)ований, понакраплюваний, понакрапковуваний. -ные карты - накраплені (крапковані) карти. -ться - накраплюватися, накрапитися, понакраплюватися; бути накраплюваним, накрапленим, понакраплюваним и т. п.

II. Накрапливать и Накроплять, накропить (каплями дождя и т. п.) - накропляти и накроплювати, кропити, накропити, покропляти и покроплювати, покропити, скропляти и скроплювати, скропити що, (о мног.) понакропляти и понакроплювати и т. п. що. [Дощ покропив землю (Брацл.)]. Накроплённый - накроплений, покроплений, скроплений, понакроплюваний и т. п. -ться -

1) накроплятися и накроплюватися, накропитися, понакроплятися и понакроплюватися; бути накроплюваним, накропленим, понакроплюваним и т. п. [Цілий день лляв дощ,- земля добре накропилася (Вінниччина)];

2) (вдоволь, сов.) накропитися.

* * *

спец.; несов.; сов. - накр`апать

-ся

I. см. I. Накупывать, -ся.

II. Накупать и Накупывать, накупить -

1) чего - накуповувати, накупати, накуплювати и накупляти, накупити, накупувати чого, (диал.) покупляти, покупити и (реже) покупувати що, (о мног.) понакуповувати, понакупляти чого. [Всього йому накупив (Рудан.). Накупували вони вина всякого (Рудч.). Може в вас така думка, що я все те покупував? (М. Вовч.). Понакуповували хліба (Квітка). Багато всього понакупляли (Слов'яносербщ.)]. -ть материал для одежды, обуви - набирати, набрати, (о мног.) понабирати чого. [Набрала стрічок та стьожок на п'ятнадцять карбованців (Н.-Лев.)];

2) кого - підкуповувати, підкуплювати и підкупляти, підкупити, (о мног.) попідкуповувати и т. п. кого; см. Подкупать 1. Накупленный -

1) накуплений, накупований, покуплений, понакуповуваний, набраний, понабираний;

2) підкуплений, попідкуповуваний. -ться -

1) (стр. з.) накуповуватися, бути накуповуваним, накупленим, понакуповуваним и т. п.;

2) продаватися, продатися, запродуватися, запродатися кому; (набиваться) набиватися, набитися;

3) (купить всё, что надо) накуповуватися, накупитися, скупитися, (о мног.) понакуповуватися. [Чи скоро ви накупитеся? увесь базар хочете закупити! (Богодух.). Скупився, зараз поїхав з ярмарку (Сл. Ум.)].

* * *

несов.; сов. - налеп`ить

I. см. Нападывать.

II. напасть

1) нападати, напасти на кого и кого, (со всех сторон) о(б)падати, о(б)пасти, (шутл.) обаранювати, обаранити, (обседать) обсідати, обсісти кого, (о мног.) понападати, поо(б)падати, пообсідати; (о войске и перен. ещё) бити, ударяти, ударити на кого, чинити, учинити напад, (делать набег) наскакувати, наскочити на кого. [Аж тут раптом двадцять тисяч на них (козаків) нападають (Рудан.). Сорок комісарів в замку цім мене напали (Грінч.). Собаки обпали тих людей (Бердич.). Опала його сарана (Куліш). Діти обаранили мене за гостинцями (Н.-Лев.). Бджоли як обаранили його! (Манж.). А тим часом орендарів обсіли комахи (Рудан.). І хоче ворогом на тебе бити (Куліш). Ми вдарим несподівано на їх (Грінч.). Наскочив на наш хутір загін татарський (Тобіл.)]. -пасть врасплох - напасти несподівано (зненацька) на кого и кого, заскочити несподівано, збігти кого. [Тепер ляхи збіжать нас п'яних (Куліш)]. -дать, -пасть на еду - допадатися (припадати), допастися (припасти) до їжі, накидатися, накинутися на їжу;

2) (взъедаться, напускаться, на кого) нападатися, напастися, напосідатися, напосістися, насідатися, насістися на кого, насідати, насісти кого, накопуватися, накопатися, нагрібатися на кого, напастувати кого, (приставать к кому) наскіпуватися и наскіпатися, наскіпатися, накасуватися и накасатися (несов.), накасатися (сов.) наважувати на кого. [Жінки найбільше нападалися на Ївгу (Грінч.). Напосілися злодії раз на мужика (Рудан.). Чого ти насідаєшся на мене? (Сл. Гр.). Дома насів жінку, чому не йшла боронити (Кониськ.). Чого це ви всі накопалися на мене? (Звин.). Я вам усе даю, а ви ще й нагрібаєтеся на мене! (Звин.). Чого це ти на парубка наскіпався? що він зробив тобі таке? (Мирний). Та чого ти накасаєшся на мене? (Харківщ.). Жінка як накасалась: «Біжи та й біжи за околицю!» (Г. Барв.). Защо ви всі наважуєте на мене? (М. Вовч.)]. -дать, -пасть на что (осуждать, критиковать) - нападати(ся), напасти(ся), ударяти, ударити на що, напастувати що. [На цю книгу часом нападалися (Грінч.). Ударив з своєю критикою на двоперсне знамення (Короленко). Духовний уряд гостро напастує шлюбну розлуку (Доман.)];

3) (наталкиваться, встречать) нападати, напасти на кого, на що, натрапляти, натрапити на кого и кого, на що, наскакувати, наскочити на кого, на що, упадати, упасти на кого, надибати, надибати, здибати, здибати, (диал.) нагибувати, нагибати кого, що. [Ходив, ходив і таки напав на таких (Стор.). Чув якесь незадоволення, не натрапивши на те, що повинно бути його заняттям (Франко). Заблудив у лісі, та на щастя надибав карбівничого (Сл. Ум.). Ходив лісом та нагибав стільки полуниць (Грінч.). Утікав перед вовком, а впав на ведмедя (Номис)]. -пасть на след - напасти (натрапити) на слід, узяти слід кого, чий. [Нах тільки слід мерщій-би взяти, то не сховаються вони й у хмарах (Тобіл.)];

4) (овладевать, одолевать) нападати, напасти кого и на кого, опадати, опасти кого, находити, найти на кого. [Щоб не потерпіти від диких капризів, що нападали його якось раптом (Франко). Хіба не всякого з вас иноді нападав безпричинний смуток? (Крим.). Чогось мене позіхи напали (Переясл.)]. На него -пала лень - його обсіли лінощі (ліньки, баглаї). На меня -пал сон - на мене найшов сон, мене взяв сон. -дает, -пал страх - страх нападає (падає, находить), напав (найшов) на кого, страх опадає (посідає), опав (посів) кого. [Такий страх на мене пада, що й сказати вам не можу (Поділля). Находили на неї якісь страхи (Сл. Гр.)].

* * *

несов.; сов. - напл`авить

напялить

1) что на кого, на что - напинати, напнути и нап'ясти, натягати, натяг(ну)ти, (натаскивать) нацуплювати, нацупити, (о мног.) понапинати, понатягати, понацуплювати що на кого, на що. [Соня соромливо напинала щось на голі плечі (Васильч.). Наталка нап'яла хустку (Григор.). Скинув із себе синій жупан та над ним і нап'яв (Чуб. V). Натягла полотно на п'яльця (Харк.). Постоли як-же позсихались, - насилу нацупив (Основа 1862)];

2) -лить глаза - навитріщати очі. Напяленный - напнутий и нап'ятий, натягнений, нацуплений, понапинаний и т. п. [Шапка, нап'ята на вуха (Васильч.)]. -ться -

1) напинатися, напнутися и нап'ястися, понапинатися; бути напинаним, напнутим, понапинаним и т. п.;

2) на кого - нападатися, напастися, наскіпуватися и наскіпатися, наскіпатися на кого, присікуватися, присікатися до кого;

3) (вдоволь, сов.) нап'ясти, -ся, попоп'ясти, -ся (досхочу); срв. Пялить, -ся. -ться на кого (натаращить глаза) - навитріщатися на кого.

* * *

несов.; сов. - нап`ялить

1) напина́ти, напну́ти и нап'ясти́, -пну́, -пне́ш и мног. понапина́ти, натяга́ти и натя́гувати, -гую, -гуєш, натягти́, -тягну́, -тя́гнеш и натягну́ти и мног. понатя́гати и понатя́гувати

2) ( надевать) надіва́ти, наді́ти, -ді́ну, -ді́неш и мног. понадіва́ти; (натягивать на себя что-л.) натяга́ти и натя́гувати, натягти́ и натягну́ти и мног. понатяга́ти и понатя́гувати; ( с трудом) нацу́плювати, -люю, -люєш, нацу́пити, -плю, -пиш и мног. понацу́плювати; ( одежду) надяга́ти, надягну́ти, -дягну́, -дя́гнеш и надягти́; ( обувь) назува́ти, назу́ти

и Насуплять насупить насуплювати, насупити (лоб(а) или чоло, брови); (о мног.) понасуплювати (лоби или чола, брови); срв. Нахмуривать. Насупленный - насуплений, понасуплюваний. [Мені казали, ти сварлива, злюща, насуплена (Куліш). Насуплене лице (Н.-Лев.)]. -ться - насуплюватися, супитися, на[по]супитися, (диал.) насумритися, (о мног.) понасуплюватися, посупитися; (о небе) насуплюватися, насупитися, засуплюватися, засупитися, за[при]хмарюватися, за[при]хмаритися, повиватися, повитися в хмари; срв. Нахмуриваться. [Один з троянської громади, насупившися, все мовчав (Котл.). Не супишся, не дивишся з-під лоба (Куліш). Насупивсь як той сич (Номис). Сидить, насумрився, - ото сердиться (Грінч.)]. Небо (на небе) -пилось - небо на[за]супилося. Насупившийся - що насупився и т. п.; насуплений.

* * *

несов.; сов. - нас`упить

1) (наскакивать на кого-что-л.) нашто́вхуватися, -што́вхуюся, -што́вхуєшся, наштовхну́тися; ( натыкаться) натика́тися, наткну́тися; ( нарываться) наража́тися, нарази́тися, -ражуся, -разишся

2) ( неожиданно обнаруживать) натрапля́ти, натра́пити, -плю, -пиш, натика́тися, наткну́тися

1) (на что-л. острое) нати́катися, наткну́тися, настро́млюватися, -лююся, -люєшся, настроми́тися, -ромлюся, -ромишся; наштри́куватися, -куюся, -куєшся и наштрикатися, наштрикну́тися; диал. нахро́млюватися, -лююся, -люєшся, нахроми́тися, -хромлюся, -хромишся

2) ( приходить в соприкосновение) натикатися, наткну́тися; ( наталкиваться) нашто́вхуватися, -штовхуюся, -штовхуєшся, наштовхну́тися, натрапля́ти, натра́пити, -плю, -пиш, нахопля́тися, нахопи́тися, -хоплюся, -хопишся; (на что-л. неприятное, острое) наража́тися, нара́зитися, -ражуся, -разишся

3) (на кого-что - неожиданно обнаруживать, встречать кого-что-л.) натрапля́ти, натра́пити (на кого-що, кого-що)

1) натика́тися

2) нако́люватися, -люється

I. часто (частенько) знаходити; см. I и

II. Находить.

II. Нахаживать, находить -

1) (доски, тёс) рівчакувати, нарівчакувати, порівчакувати, нажолоблювати, нажолобити, вижолоблювати, вижолобити, (о мног.) пона[пови]жолоблювати що;

2) (изв. расстояние) находжувати, находити, виходжувати, виходити що; (изв. время, сов.) находити, попоходити. [Чимало ми сьогодня находили (Брацл.). Верстов по п'ятдесят за день виходжуємо (Гайсинщ.). Ходив, ходив, - ото й находив (Київщ.). Попоходив по світі (Брацл.)];

3) -вать воду - накручувати води. Нахоженный -

1) на[по]рівчакований, нажолоблений, пона[пови]жолоблюваний;

2) находжений, виходжений; находжений, попоходжений.

* * *

1) (покрывать расстояние; прокладывать дорогу) нахо́джувати, -джую, -джуєш

2) (бить кого-л.) би́ти (б'ю́, б'є́ш); пері́щити, лупцюва́ти, -цю́ю, -цю́єш, лупи́ти, -шло, -пиш, гамсели́ти

нахмурить нахмурювати, нахмурити, похмурити, схмурювати, схмурити, насумрювати, насумрити, (насупливать) насуплювати, насупити, посупити що, (только о бровях) насувати, насунути (брови), (о мног.) понахмурювати, посхмурювати, понасумрювати, понасуплювати, понасувати. -ть брови - нахмурювати (схмурювати, насумрювати, нахмарювати, насуплювати, напускати, насувати), нахмурити (похмурити, схмурити, насумрити, нахмарити, насупити, посупити, напустити, насунути) брови. [Схмуривши чорні брови, стиснувши уста (М. Вовч.). Нахмаривши брови (Крим.). Грізно насупила свої тонкі брови (Н.-Лев.). Посупив брови (Крим.). Напустила брови, як сова (Сл. Гр.)]. Нахмуренный - нахмурений, похмурений, схмурений, насумрений, насуплений, посуплений, насунутий и насунений, понахмурюваний, посхмурюваний, понасумрюваний, понасуплюваний, понасовуваний; (о человеке ещё, прлг.) охмарений, похмурий, хмурий, охмурий. [Нахмурене обличчя (Київ). Нахмурені (насуплені, насунуті) брови (Київ)]. -ться -

1) (стр. з.) нахмурюватися, бути нахмурюваним, нахмуреним, понахмурюваним и т. п.;

2) (возвр. з.) - а) (о человеке и перен.) нахмурюватися, нахмуритися, похмуритися, схмурюватися, схмуритися, похмуріти, похмарніти, насумрюватися, насумритися, (образно) заворситися, (насупливаться) насуплюватися, насупитися, (только о бровях) насуватися, насунутися, (о мног.) понахмурюватися, посхмурюватися, понасумрюватися, понасуплюватися, понасуватися. [Нахмурився, насупився, - мовчить, ані пари з уст (Київщ.). Височенні кручі понахмурювались (Свидн.). Не міг розхмурити брову, що сама собою була похмурилася (Крим.). Усі похмуріли, зажурилися (Мирний). Він похмарнів (Крем.). Полковник насумрився (Корол.). Слобідка потемніла і вся насумрилась понуро й сумовито (Корол.). Всміхнувся, але зараз-же заворсилося його лице (Франко). Нічого не каже, тільки ще гірше насуплюється (Л. Укр.). Брови насупились (Н.-Лев.). Хмара насупилась (Г. Барв.). Стіни понасуплювались (Тесл.). Захарко посупився (Крим.). Брови насунулись, очі викотились (Стор.)]; б) (о небе) нахмурюватися, нахмуритися, захмарюватися, захмаритися, насуплюватися, насупитися, засуплюватися, засупитися, смутніти, посмутніти, (безл.) нахмурити, нахмарити, захмарити, насупити(ся). [Небо засупиться (Свидн.). На небі нахмурило (Полтавщ.). Насупило, - аж світу божого не видно (Сл. Гр.)]. Нахмурившийся - нахмурений, насуплений и т. п.; см. выше Нахмуренный.

* * *

несов.; сов. - нахм`урить

нахаживать, найти, действ. з.

I. 1) знаходити (в песнях и знаходжати) знайти, находити (в песнях и находжати), найти, (о мног.) познаходити, понаходити кого, що, (редко) повизнаходити що; специальнее: (отыскивать) нашукувати, нашукати, відшукувати, відшукати, вшукати що; (приискивать) винаходити, винайти що; (натыкаться) натрапляти, натрапити кого, що и на кого, на що, надибати и надибувати, надибати, (диал.) нагибувати, нагибати що. [Там втомлені знаходять опочивок (Куліш). Уміла ти матір покинути, умій-же й знайти її! (Квітка). Хоч ти знайдеш з русою косою, та не знайдеш з такою красою (Метл.). Блукав, дороги не знайшов (М. Вовч.). Я знайшов будинок, де він живе (Коцюб.). Якби то далися орлинії крила, за синім-би морем милого знайшла (Шевч.). У Назона теж ти про рибалку спогади знайдеш (М. Рильськ.). Не могла найти для мене слова потіхи (Франко). Стали тії сини до розуму доходжати, стали собі молоді подружжя знаходжати (Метл.). На труп побитий… шукали, та третього дні находжали (Март.). Однослуживців не можна було познаходити (Крим.). Де що було дідівське, - повизнаходила (Г. Барв.). Потім він нашукав свій портмонет і подивився, що в нім є (Крим.). Шукайте скільки хочете, не вшукаєте (Звин.). Коли-б нам слушну винайти годину, то ми поговорили-б про сю справу (Куліш). Не встиг винайти собі якийсь відповідний ґешефт (Франко). Шукає живущої води і не знає, де її натрапити (Мирний). Чув якесь незадоволення, мов не натрапивши на те, що повинно бути його заняттям (Франко). Не міг надибать гарнішого собі зятя (Федьк.). Чудові були пущі, - тепер таких і не надибаєш (М. Вовч.). Якби ти скарб нагибав, то ходив-би ти в саєтах (тонких сукнах) (Грінч.)]. -дить, -ти вкус, приятность в чём - набирати, набрати смаку до чого, розбирати, розібрати смак у чому, знаходити, знайти приємність у чому; срв. Вкус 4. [Зачав набирати смаку до лінивства (Франко). Люди починають розбирати смак в инших промислах (Звин.). Дали мені щось скуштувати; не розібрав я смаку в тому (Звин.). Я не знаходжу приємности в цього роду спорті (В. Гжицьк.)]. -дить, -ти по вкусу кого, что - знаходити (добирати), знайти (добрати) (собі) до смаку (до вподоби), уподобати кого, що. -дить, -ти вновь (потерянное) - віднаходити, віднайти, (о мног.) повіднаходити (загублене). -дить, -ти для себя выражение в чём - знаходити, знайти собі вираз у чому, виливатися, вилитися в чому. [Цей настрій найкраще вилився в організації братства (Рада)]. -дить, -ти выход (исход) в чём - знаходити, знайти вихід (порятунок, раду) у чому, давати, дати собі раду (пораду) з чим; срв. Исход 2. [Знаходить собі раду зовсім реальну, життьову (О. Пчілка)]. -ти в ком друга - знайти в кому приятеля (друга). -дить, -ти себе место - знаходити, знайти собі місце; притикатися, приткнутися. [Молода не сідає за стіл, а де- небудь приткнеться (Полтавщ.)]. Он не -дит себе места - він не знаходить собі місця; він не знає, де приткнутися (де приткнути себе); він ходить, як неприкаяний; він марудиться, він попору не знайде. [Нудився, марудився; чогось хотілося - і сам не знав чого (Свидн.)]. -ти кого своими милостями - вдарувати (обдарувати) кого своєю ласкою. -дить, -ти ощупью - намацувати, намацати, налапувати, налапати, (о мног.) понамацувати, поналапувати кого, що. [Намацав свічку і встромив її в свічник (Велз)]. -дить, -ти приют кому, себе - знаходити, знайти притулок (захист, захисток) кому, собі, притуляти, притулити кого, (себе ещё) притулятися, притулитися. [Де сирота безрідний притулиться? де захисток собі знайде? (Сл. Гр.)]. -дить, -ти путём расспросов - напитувати, напитати кого, що, допитуватися, допитатися кого и до кого, чого. [Приїхали ми, напитали адвоката (Франко). Може-б ви - напитали мені пару курей? (Кролевеч.). Допитався до того багатого купця (Грінч. II)]. -дить, -ти в себе силу для чего - знаходити, знайти в собі силу на що, здобуватися, здобутися на що. [Не раз ми здобувалися колосальну руїнницьку енергію (Ніков.)]. Не -ду слов, чтобы выразить своё возмущение - слів не доберу, щоб висловити своє обурення. -дить, -ти удовольствие (наслаждение) в чём - знаходити, знайти втіху (насолоду) в чому, кохатися (милуватися), закохатися (замилуватися) в чому, тішитися (втішатися), втішитися чим и з чого. -шёл у кого спрашивать! - знайшов, у кого (кого) питатися! було (мав, не мав) у кого (кого) питатися! Вот -шёл кого! - от знайшов кого! Не знаешь, где -дёшь, где потеряешь - не знаєш, де заробиш, де проробиш; хіба хто знає, де він що знайде, де втеряє. За чем пойдёшь, то и -дёшь - чого шукаєш, те й напитаєш. Лучше с умным потерять, чем с дураком (глупым) -ти - см. Потерять. Дай бог с умным -ти и потерять - дай боже з розумним загубити, а з дурним не найти; з дурнем ні найти, ні поділити; з дурнем знайдеш, то й не поділишся (Приказки). По лесу ходит, дров не -дёт - по лісі товчеться, а до дров не допадеться; по горло в воді, а шукав, де напитися;

2) (открывать) знаходити, знайти, відкривати, відкрити, відшукувати, відшукати що, (выявлять) віднаходити, віднайти що, (обнаруживать, изобретать: о научн. данных, открытиях) винаходити, винайти що, (преступника, преступное) викривати, викрити кого, що. [Спроби віднайти манівці, якими відбувався перехід від багатобожжя Вед до пантеїзму Упанішад (М. Калин.). Порівнюючи опис Московського царства з твором Йовія, можна винайти деякі паралелі (Україна). Винайти таку мову, що-б була зрозуміла руському й українцеві (Ґ. Шкур.)]. -дить, -ти поличное - витрушувати, витрусити, (о мног.) повитрушувати крадене. -дить, -ти способ (средство) - знаходити (винаходити), знайти (винайти) спосіб, (в просторечии обычно) добирати (прибирати), добрати (прибрати) способу (розуму, ума). [Ви повинні добрати способу, щоб цього не було (Грінч.). Тамтешні мудреці не добрали способу попередити руїну (Кандід). Прибрали люди способу літати (Дещо). Отаман чумацький собі ума прибирає, що йому робить (ЗОЮР I)]. Русские мореплаватели -шли несколько неизвестных островов - російські мореплавці знайшли (відкрили) кілька (декілька) невідомих островів. Ревизор -шёл много упущений - ревізор знайшов (викрив) багато, недоглядів (хиб);

3) (определять) визначати и визначувати, визначити, (вычислять) обчисляти, обчислити, вираховувати, вирахувати що. По радиусу круга -дят длину його окружности - за радіюсом круга обчисляють довжину його кола;

4) (заставать) знаходити, знайти, заставати, застати, (встречать) зустрів[ч]ати, зустріти, стрічати, стрінути, стрівати, стріти кого, що. [Забрів до брата, знайшов його вдома (Звин.). Повернувшися з мандрівки додому, він застав усіх родичів живих і здорових (Київ). Застав його за обідом (Сл. Ум.). Застав дома цілковитий безлад (Брацл.). Прийшов до нього, зустрів його в садку (Київ). Рішучости такої не стрічав ніколи у дівчини (Франко)]. -шёл её в хлопотах - знайшов (застав) її заклопотану (в клопоті);

5) (видеть, усматривать) бачити, вбачати, добачати, побачити в чому що. [Не бачу в твоїй, синку, роботі ніякої користи (Сл. Ум.). Природа була велична і благодійна, - захват поета побачив у ній неперевершене (М. Калин.)]. Не -хожу в этом ничего остроумного - не бачу (не вбачаю, не добачаю) в цьому нічого дотепного;

6) (полагать) уважати (кого, що за кого, за що и (реже) ким, чим), (думать) гадати, думати, подумати (що), (считать) визнавати, визнати кого, що за кого, за що, (казаться кому) здаватися, здатися, видаватися, видатися кому; (называть) називати, назвати кого, що ким, чим; (приходить к заключению) приходити, прийти до висновку. [Я вважаю, що він має рацію (Київ). Я зовсім не вважаю, що мої одмітки були погані (Крим.). Уважаю тебе за людину розумну (Харківщ.). Він уважав мене дуже гарною (Кандід). Я подумав собі, що вона дуже змарніла (Київ). Він не визнав моїх аргументів за слушні (Київ). Ті шибеники, здається йому (-дит он), ненавиділи ввесь світ (Кінець Неволі). Скільки він міг змалювати їм небо, воно видавалося їм (они -дили его) жахливою порожнечею (Країна Сліпих). Було в йому дещо таке, що ворог назвав-би фертівством (Кінець Неволі). Я переглянув його статтю і прийшов до висновку, що друкувати її не можна (Київ)]. -дить, -ти возможным, нужным - уважати (визнавати), визнати за можливе за потрібне. [Не вважала за потрібне крити своєї втіхи з того від'їзду (Л. Укр.). Вища сила визнала за потрібне не лишити йому нічого (Кінець Неволі)]. -дить, -ти кого невиновным - уважати (визнавати), визнати кого за невинуватого (за без(не)винного). -дить, -ти хорошим, плохим - визнавати, визнати за гарне (за добре), за погане (за кепське, за лихе). Я -хожу это странным - мені це здається (видається) дивним (чудним), я вважаю це за дивну річ. Находимый - що його (її, їх) знаходять и т. п.; знаходжений, находжений. Найденный -

1) знайдений, найдений, познаходжений, понаходжений; нашуканий, відшуканий; винайдений; натраплений, надибаний, нагибаний; намацаний, налапаний, понамацуваний, поналапуваний; напитаний; дібраний, прибраний;

2) знайдений, відкритий, відшуканий; винайдений; викритий; витрушений, повитрушуваний;

3) визначений, обчислений, вирахуваний;

4) зустрінутий, стрінутий;

5) побачений;

6) визнаний; названий.

II. Находить, нахаживать, найти, ср. з. -

1) (наталкиваться) находити, найти, натрапляти, натрапити, трапити, (наскакивать) наганятися, нагнатися, наскакувати, наскочити, (набегать) набігати, набігти, (нападать) нападати, напасти, (напарываться) напорюватися, напоротися на кого, на що. [За наші гріхи находять ляхи (Номис). Бодай на тебе лиха година найшла! (Брань). Хто зна, щоб часом на якого ворога не (на)трапив (Брацл.). Трапила (Натрапила) коса на камінь (Приказка). Пароплав нагнався на мілину (Київ)]. Не на такого -шёл! - не на такого напав (натрапив, наскочив)!;

2) (о тучах, облаках) наступати, наступити, надходити, надійти, набігати, набігти; срв. Надвигаться 2. [Набігла хмара, мов чумацьке ряденце (Коцюб.)]. -шёл туман - запав (упав, насунув, наліг, наполіг) туман. -шёл шквал - зірвався (знявся, схопився) шквал, зірвалася (знялася, схопилася) буря; 3 (натекать) набиратися, набратися, набігати, набігти, натікати, натекти, находити, найти, (усилит.) понабиратися, понабігати, понатікати, понаходити. [В човен набралося (набігло) багато води (Київщ.)];

4) (о людях: собираться во множестве) находити, найти, понаходити, збиратися, зібратися, назбиратися, (наталпливаться) натовплюватися, натовпитися; понатовплюватися. [Найдуть купою у хату (М. Вовч.). Найшло до шинку багато людей (Сл. Ум.). На ярмарок багато людей понаходило з околишніх сіл (Київщ.). До зборні багато людей зібралося (Сл. Ум.)];

5) (перен.: нападать на кого) находити, найти на кого, нападати, напасти на кого и кого, опадати, опасти кого, спадати, спасти на кого; срв. Нападать 4. [На мене таке находить, що сам не тямлю, що чиню (Кониськ.). На мене находить щось, від чого все навкруги тьмариться (Країна Сліпих). Це на мене часом нападає, - ось нічого не хочу робити, та й вже! (Гр. Григор.). На нього спадала байдужість (Стефаник)]. На меня -шёл такой стих - такий стих на мене найшов (накатил: насунув, наринув), такий вітер на мене війнув, таке на мене найшло. II.. Находить - см. II. Нахаживать.

* * *

1) знахо́дити, -джу, -диш, знайти́, -йду, -йдеш и мног. познаходити, нахо́дити, найти́ и мног. понахо́дити, віднахо́дити, віднайти́; ( открывать) відкрива́ти, відкри́ти, -крию, -криєш и мног. повідкрива́ти; ( изобретать) винахо́дити, ви́найти, -йду, -йдеш; ( заставать) застава́ти, -стаю, -стаєш, заста́ти, -стану, -станеш и мног. позастава́ти; ( подыскивать) нашу́кувати, нашука́ти; ( при обыске) витру́шувати, -шую, -шуєш, витрусити, -трушу, -трусиш

2) ( приходить к заключению) ба́чити, поба́чити, знахо́дити, знайти́; ( усматривать) вбача́ти, вба́чити

3) (что каким - считать, признавать) визнавати, -знаю, -знаєш, визнати ( що яким и за яке), знаходити, знайти (що яким); (несов.: полагать) вважати ( що за яке и яким)

1) (наталкиваться на кого-что-л.) натрапля́ти, натра́пити, -плю, -пиш, нахо́дити, -джу, -диш, найти́, -йду́, -йдеш; надиба́ти и нади́бувати, -бую, -буєш, нади́бати

2) (надвигаясь, закрывать) насува́тися и насо́вуватися, -совуюся, -совуешся, насу́нутися, нахо́дити, найти́; ( приближаться) надхо́дити, надійти́

3) (на кого - охватывать, нападать) нахо́дити, найти́ (на кого), напада́ти, напа́сти, -паде (на кого, кого), опада́ти, опа́сти (кого)

4) (собираться в каком-л. количестве) нахо́дити, найти́ и мног. понахо́дити; (сов.: преим. о людях, животных) насхо́дитися, -диться, понасхо́дитися (мног.), настяга́тися

1) (покрыть расстояние; проложить дорогу) находи́ти, -ходжу́, -хо́диш; (походить много, вдоволь) попоходи́ти

2) (повредить себе что-л. ходьбой) находи́ти

(несов.) нацепить

I. начі[е]плювати, начепити, почепити, (о мног.) поначі[е ]плювати, почіпляти що на кого, на що. [Начепила ланцюжок (Котл.). Почепив собі сакви на плечі (Греб.). Взяла землі під вишнею, на хрест почепила (Шевч.)]. Нацепленный - начеплений, почеплений поначі[е]плюваний. -ться -

1) (стр. з.) начі[е]плюватися, бути начі[е]плюваним, начепленим, поначі[е]плюваним. [Поначіплювано густо струни золотії (Куліш)];

2) (возвр. з.) начі[е]плюватися, начепитися, поначі[е]плюватися. -питься на кого (перен.) - причепитися до кого;

3) (вдоволь, сов.)- а) (цепляя) начіплятися, попочіпляти (досхочу); б) (цепляясь) начіплятися, попочіплятися (досхочу).

II. Нацеплять (сов.) - начіпляти, поначі[е]плювати чого на кого, на що. [Начіпляє кораликів, щоб її любити (Пісня). Ти тільки придивись, чого вони поначіплювали на себе (Н.-Лев.)]. Нацеплянный - начіпляний, поначі[е]плюваний.

* * *

несов.; сов. - нацеп`ить

1) в ком, в чём - потребувати кого, чого, мати потребу в кому, в чому и кого, чого, нуждатися ким, чим, (редко, диал.) требувати чого. [Ми нових богів не потребуємо (Етн. 3б.). Стара людина тепла потребує, спокою (М. Левиц.). Стомлене тіло потребує відпочинку (Черкас.). Потребувала учителька дров на зиму (Коцюб.). Єдности, яка-б робила нас незламаною силою, потребуємо й ми (Коцюб.). Парубки вдають, буцім-то вони не нуждаються дівками (Звіш.). Вони бабою нуждаються (Вінниччина). Я вашою роботою не нуждаюся (Звин.). Він такий сильний, що не требує нашої помочи (Звин.). Весільні пісні - не для концертів; вони немов требують і всього оточення весільного (Ол. Пчілка)]. -ться в деньгах - мати потребу (нужду) в грошах, нуждатися грішми (грошима), (жалуясь) бідкатися грішми (грошима). [В Персію збираюсь, то й бідкаюсь грошима на дорогу (Куліш)], Он крайне -ется в деньгах - йому аж надто (до скруту, конче, аж-аж) потрібні гроші, він має як-найбільшу (крайню) нужду (потребу) в грошах, йому дуже (аж надто, аж- аж) скрутно (сутужно) на гроші. Он -дался в ста рублях - він не мав і ста[о] карбованців, він нуждався ст(ом)а карбованцями, йому бракувало (неставало) сто карбованців; (очень нужны были) йому були дуже (аж надто, конче, до скруту) потрібні сто карбованців. Он -ется во всём - він терпить нужду і в усьому, він усім нуждається, йому всього бракує (нестає). Он ни в чём не -ется - він не знає нужди ні в чому, він нічим не нуждається, йому нічого не бракує (не треба). Обувь -ется в починке - взуття потребує (ботинки: черевики и т. п. потребують) (по)лагодження (полагоди); (фам.) чоботи (черевики) просять поправи. Это не -ется в комментариях - це не потребує (не вимагає, изредка: не варте) коментарів (пояснення, пояснень), до цього коментарі непотрібні (зайві). Я не -даюсь в ваших советах - я не потребую ваших порад, мені непотрібні (без потреби) ваші поради. Я в нём не -даюсь - мені він непотрібний (без потреби);

2) (материально) терпіти нужду (злидні, недостатки), приймати (зазнавати) нужди, (бедствовать) бідувати, злиднювати. Они очень -ются - вони дуже бідують. Нуждающийся в ком, в чём - що потребує кого, чого и т. п.: бідний на що, (диал.: испытывающий недостачу, не имеющий) жадний чим, чого и на що. [А скільки є сиріт, бідних і на хліб і на прихильне слово! (Звин.). Коли це бувало, щоб ми хлібом жадні були? (Ржищівщ.). На картоплю ми не жадні (Звин.). У сусіда доньок сім, та й є доля всім, а в мене одна, та й та долі жадна (Приказка)].

* * *

1) ( находиться в бедности) терпі́ти (-плю́, -пиш) нужду́ (зли́дні, неста́тки); ( бедствовать) бідува́ти, -ду́ю, -ду́єш; ( нищенствовать) злидарюва́ти, -рю́ю, -рю́єш, злиднюва́ти, -ню́ю, -ню́єш

2) (в ком-чём) потребува́ти, -бу́ю, -бу́єш (кого-чого), ма́ти потре́бу (в кому-чому); диал. требува́ти (чого)

1) (оспу) щепити (щеплю, -пиш);

2) (прививать глазок одного дерева к другому) очкувати, ку[а]лірувати, щепити, (о мног.) поку[а]лірувати, пощепити. Окулированный -

1) щеплений;

2) очкований, ку[а]лірований, щеплений.

* * *