осн.

1) gener. opleuken, decoreren, dekoreren, opfleuren (комнату), opschikken, uitmonsteren, verfraaien, pareren, bekleden, opluisteren, opsmukken, sieren, smukken, stofferen, tooien, versieren

2) jarg. pimpen (черезмерно и безвкусно. От англ. pimp, исп. в осн. среди молодёжи)

головний, а теснее - чільний, найстарший, оснівний, генеральний. [Генеральний суд. Генеральний писар]. Занимать главное место - см. Главенствовать, (описательно) - сидіти на покуті. Главным образом - головним чином, головним побутом, (преимущественно) переважно, найбільш. Срв. Главное.

* * *

обрушать (зерно на крупу)

I. дерти, подерти. [Він мірочки не бере, як на крупи подере].

II. Обрушивать, обрушить (ниспровергать, обваливать) - валити, повалити, завалювати, завалити, обвалювати, обвалити, обурювати, обурити. [Обурені лавки лежали долі (Осн.)]. - ваемый - завалюваний, обвалюваний, обурюваний. -шенный - завалений, обвалений, обурений. Обрушиваться, обрушиться - завалюватися, завалитися, обвалюватися, обвалитися, обурюватися, обуритися. [Завалилася стеля, трохи людей не подавила. Дах обурився]. -ся на кого (переносно) - спадати, спасти, впасти, намогтися на кого, окошитися на кому, спасти на чию голову. [Нещастя намоглося (Мирн.)].

* * *

несов.; сов. - обр`ушить

1) зава́лювати, завали́ти и позава́лювати, вали́ти, повали́ти, обру́шувати, обру́шити и пообру́шувати; ( обваливать) обва́лювати, обвали́ти и пообва́лювати, диал. обу́рювати, обу́рити; ( разваливать) розва́лювати, розвали́ти и порозва́лювати

2) перен. обру́шувати, обру́шити; ( направлять) спрямо́вувати, спрямува́ти

окаймить лямувати, облямовувати, облямувати, обрамовувати, обрамувати, обрамляти, обводити, обвести, (обшить каймой) о(б)торочувати, о(б)торочити, обкладати, обложити. Окаймлённый - облямований, обрамований, обведений, обложений, о(б)торочений. [Спідниця дорога, тричі плисом обложена. Дівкам кожухи нові бабаком оторочені (Квітка-Осн.)]. Окаймляющая линия - обвідна лінія.

* * *

несов.; сов. - окайм`ить

тж. осн`ащивать; несов.; сов. - оснаст`ить

тж. осн`ащиваться; несов.; сов. - оснаст`иться

перемять переминати, перем'яти, (вульг.) перем'яшкурити, (о мног.) попереминати; (измять всё) пом'яти. [Ті орішки, що взяла у Василя, усе в жмені переминає (Кв.-Осн.)]. -нать плечами - см. Пожимать. Перемятый - перем'ятий, перем'яшкурений.

* * *

несов.; сов. - перем`ять

перемочься

1) перемагатися, перемогтися. [Здригнула Оксана дуже, далі перемоглась, як кинеться, як ухопить дитину (Кв.-Осн.)];

2) (перебиваться) перемагатися, перемогтися; см. Перебиваться.

* * *

несов.; сов. - перем`очься

1) ( не поддаваться болезни) перемага́тися, перемогти́ся

2) ( преодолевать нужду) перемага́тися, перемогти́ся, перебива́тися, переби́тися

1) (сжато, густо, компактно) щільно, стисло, збито, стекло, лито, ядерно, напруго, дебело, твердо;

2) (сплошь, без промежутков) щільно, щіпко, щитно, тісно, прикро, твердо, натоптом. [Зачиняй щіпко двері. Гребли сіно і в валочки клали щільно (Мет.). Почав тісно кліпати очима. Натоптом снопи клали];

3) (поесть) цупко. [А пан справник обідає цупко (Кв.-Осн.)].

* * *

1) (сплошь, вплотную, без щелей) щі́льно; (о стрижке, бритье: наголо) наголо́ и наголо; (о бритье, начисто) чи́сто

2) ( компактно) компа́ктно; ( густо) гу́сто; ( твердо) тве́рдо

3) ( крепко) мі́цно

4) ( туго) ту́го

5) ( сытно) си́тно, си́то

6) ( зажиточно) замо́жно; ( богато) бага́то; ( домовито) домови́то, хазяйнови́то, хазяїнови́то

7) (старательно, усердно) диал. стара́нно, рете́льно; ( внимательно) пи́льно

поместить містити (міщу, містиш) (реже поміщати), помістити що, приміщувати и приміщати, примістити, уміщати, умістити, з(а)міщати, з(а)містити, примощувати, примостити, умощувати, умостити, притулювати и притуляти, притулити кого, що куди, (о мн.) попи[пов]міщувати, попри[пов]мощувати, попритулювати кого, що. [Де він те все містив - хто його знає (Осн.). У нас так тісно, що не знаю, де вас і примістити. Ной примостив у маленькому ковчегові всіх звірів на світі (Крим.)]; (в книге, журнале, письме и т. д.) містити, вміщувати, вмістити. [Тут (у книзі) я містив дуже невеличку частину того, що говорено (Грінч.)]. -стить статью, исследование в журнале - вмістити статтю, розвідку в журналі. -щать, -стить кого на квартире - ставити, поставити на кватиру, на станцію (Свидн.) кого в кого. В нашем доме -ли много безработных - у нашому будинкові примістили багато безробітних. -тить деньги в банк - покласти гроші до банку. -тить в школу - (від)дати, записати кого до школи. -тить на службу - примістити (замістити) кого на службу. Помещённый - поміщений, приміщений, у[з]міщений. [Відомості, вміщені (подані) в газеті, неправдиві]. В журнале -ны его последние произведения - в журналі вміщено його останні твори. Помещаемый (в книге, журнале) - вміщуваний, подаваний (у книзі, у журналі). [Нижче подавані вірші…].

* * *

несов.; сов. - помест`ить

1) (предоставлять место чему-л.) приміща́ти, примісти́ти, поміща́ти, помісти́ти; ( размещать) розташо́вувати, розташува́ти, розміща́ти и розмі́щувати, розмісти́ти; притуля́ти и приту́лювати, притули́ти; ( ставить) ста́вити и станови́ти и ста́вляти, поста́вити; ( класть) кла́сти, покла́сти

2) ( публиковать) уміща́ти и умі́щувати, умісти́ти

3) ( определять) віддава́ти, відда́ти и повіддава́ти; ( устраивать) улашто́вувати, улаштува́ти

превратить

1) кого, что во что - обертати, обернути кого, що на кого, на що, в кого, в що и ким, чим, повертати, повернути, перевертати, перевернути кого, що на кого, на що и в кого, в що, перетворювати и перетворяти, перетворити кого, що в кого, в що и на кого, на що, зміняти, змінити, зводити, звести що в що и на що; (волшебством, колдовством) перекидати, перекинути кого ким, чим, кого в кого, в що, перечаровувати, перечарувати кого на кого, на що, злицьовувати, злицювати кого в кого, в що, (во множ.) пообертати, поперевертати, поперетворювати, позміняти, поперекидати, поперечаровувати и т. д. кого, що ким, чим, в кого, в що и на кого, на що. [Як людей лихії чари в мертвий камінь обертали (Л. Укр.). Князьку будівлю обернули в хлів (Куліш). Політична система обернула ввесь світ у всесвітню федерацію торгово-промислових спілок (Л. Укр.). Ні вбити, ні на овечку повернути вільне слово ще нікому не щастило (Н. Рада). Нащо-б нам перевертати себе на звірят (Куліш). Опинившись на тім боці, вп'ять він і сам перекинувся і жінку перекинув, зробилися людьми (Осн. 1862). Кажуть, були такі чарівники, що вміли перечарувати дівку на кобилу або на кицьку (Звин.). Кішку злицював на чудо у дівчину (Біл.-Нос.)]. Землетрясение -ло город в груду камней - землетрус обернув місто в купу грузу. Война -ла страну в пустыню - війна обернула край у пустиню. Пленных -щали в рабов - бранців повертали на рабів. -тить зло в добро - перетворити зло на добро. -тить сырую этнографическую массу в сознательную нацию - перетворити сирову етнографічну масу в свідому націю (Єфр.). -щать огонь в воду - обертати, перетворяти огонь в [на] воду. Мороз -тил воду в лёд - мороз обернув, повернув воду в [на] лід. -тить в ничто - обернути (повернути) в ніщо, в нівець, перевести на нівець, на ніщо, повернути в неістніння. -тить кого в дурака - зробити кого дурнем, пошити кого в дурні. -тить в пепел - на попіл повернути, спопелити що. -тить в камень - в камінь обернути, скаменити и скам'янити що. [Там така баба-яга, що хто не прибуде, зараз одуре та й скам'янить (Манж.)];

2) -щать, -тить именованные числа в простые, арифм. - обертати, обернути, перевертати, перевернути, (во множ.) пообертати, поперевертати іменовані (мірні) числа в прості. [17.216 вершків обернути у верстви (Кониськ.)];

3) см. Переворачивать;

4) (слова, смысл: извращать) перекручувати, перекрутити, переиначувати, переиначити, (во мн.) поперекручувати, попереиначувати (слова, зміст, розуміння). Превращённый -

1) обернутий и обернений у що и на що, чим, повернутий и повернений, перевернутий и перевернений, перетворений, змінений в що и на що; (посредством волшебства, колдовства) перекинутий ким, чим, перечарований на кого, на що, злицьований в кого, в що. [Він був обернений у вола і сім літ жив серед диких звірів (Л. Укр.)];

2) арифм. - обернений, перевернений, (во множ.) пообертані, поперевертані;

3) перекручений, переиначений.

* * *

несов.; сов. - преврат`ить

приладить

1) что к чему - (приспособить) приладжувати, приладити, прилаштовувати, прилаштувати, сов. приладнати и приладнувати, пририхтовувати, пририхтувати, прилагоджувати, прилагодити, (пригонять) припасовувати, припасувати, пристосовувати, пристосувати, модлувати, примодловувати, примодлувати що до чого, (примеривать) примірювати, примірити що до чого, (приделывать) приправляти, приправити, примощувати, примостити, примайстровувати, примайструвати, пристроювати, пристроїти, (о мног.) поприладжувати, поприлаштовувати, попририхтовувати и т. д. [Науку приладити до народа (Осн. 1861). Петро передягся й почав прилаштовувати постоли (Черкас.). Треба-б було приладнати примостку до лави (Кониськ.). Свої органи пририхтували до граня (Гн. I). Я модлую перечку в човні (Павлогр.). Дошки так припасовують, щоб щілин не було (Чигир. п.). Ніяк не пристосую дошки до стовпа (Чигир. п.). Треба до дверей ручку приправити (Звин.)];

2) (приготовить) лагодити, налагоджувати, налагодити, лаштувати, налаштовувати, налаштувати, ладнати, наладнати що до чого. -ладь всё к утреннему выезду - налагодь (налаштуй, наладнай) все до вранішнього виїзду. Прилаженный -

1) приладжений, прилаштований, приладнаний и приладнований, пририхтований, прилагоджений и т. д.;

2) налагоджений, налаштований, наладнаний.

* * *

несов.; сов. - прил`адить

приладиться

1) (приспособляться) приладжуватися, приладитися, бути приладженим, прилаштовуватися, прилаштуватися, бути прилаштованим, приладнатися и приладнуватися, бути приладнаним и -ладнованим, пририхтовуватися, пририхтуватися, бути пририхтованим, (пригоняться) припасовуватися, припасуватися, бути припасованим, пристосовуватися, пристосуватися, бути пристосованим, модлуватися, примодлуватися, бути примодлованим, примірятися, приміритися, бути приміреним, приправлятися, приправитися, бути приправленим, примощуватися, примоститися, бути примощеним, пристроюватися, пристроїтися, бути пристроєним, примайстровуватися, примайструватися, бути примайстрованим до чого. [Легше-ж таки одному чоловікові приладиться до цілої громади (Осн. 1862). В періоді всі частини приладновано до однієї думки, її розгортають та поясняють (Єфр.). І він почав і собі примощуватись на пісочку (Корол.). Так уже воно приміряється, як горбатий до стіни (Номис)];

2) лагодитися, налагоджуватися, налагодитися, бути налагодженим, лаштуватися, налаштовуватися, налаштуватися, бути налаштованим, наладнатися, бути наладнаним до чого, що робити.

* * *

несов.; сов. - прил`адиться

1) прила́джуватися, прила́дитися, приладно́вуватися и прила́днуватися, приладна́тися; ( пристраиваться) прилашто́вуватися, прилаштува́тися, примо́щуватися, примости́тися; ( приспособляться) пристосо́вуватися, пристосува́тися

2) страд. (несов.) прила́джуватися, приладно́вуватися, прила́днуватися; прилашто́вуватися; припасо́вуватися; пристосо́вуватися

(пристойно) пристойно, звичайно, ґречно, як слід; (приличествует) личить, годиться, гоже, подоба. [Одягавсь пристойно, був з себе непоганий і подобався жінкам (Грінч.). Пане гетьмане, старого пса не пристойно мішати в нашу компанію (Куліш). Не подоба дівці до козака та й виходити (Чуб. V). Прибралися так, як гоже для празника (Осн. 1862). Так не годиться говорити (Н.-Лев.)]. Он не умеет -но держать себя в обществе - він не вміє пристойно (ґречно, звичайно, як слід) на людях поводитися. -но одетый - пристойно (як слід) вдягнений. Не -но вам говорить это - не личить (не годиться, не гоже, не пристало, не подоба) вам таке говорити. Срв. Приличествовать, Подобает.

* * *

1) присто́йно; поря́дно; [цілко́м] задові́льно; присто́йно; неаби́як, чима́ло, чимале́нько; солі́дно; нале́жно; відпові́дно

2) в знач. сказ. ли́чить, годи́ться, випада́є, випада́, подоба́є, подо́ба, звича́йно

пристать

1) приставати, пристати, липнути, прилипати, прилипнути, братися, взятися до чого, чіплятися, учепитися до чого и чого, наліплюватися, наліпитися на що, (во множ.) поприставати, поприлипати, почіплятися, поналіплюватися. [Багатий брат вимазав усередині кружку медом, щоб пристало те, що міритимуть (Грінч.). Болото береться до коліс (Хотин. п.). Як приложиш до тіла, так і візьметься (Радомиш. п.). Смола прилипла до рук (Ум.). По плечах було нахвоськає так, що аж сорочка до тіла прилипне (Кониськ.). Підеш на базар, наліпиться болото на чоботи, - хоч ножем зчищай (Звин.)]. -стал ко мне, как банный лист - пристав (прилип) до мене як шевська смола до чобота, узявсь до мене смолою, узявся (причепився) як реп'ях, реп'яхом узявся, причепою причепився, сльотою узявся (прив'яз);

2) (присоединиться) приставати, пристати, прилучатися, прилучитися, (примкнуть) привернути, причалитися до кого, до чого, (во множ.) поприставати, поприлучатися до кого, до чого. [Ні до кого не пристає і до себе не приймає (Стор.). Хтось стиха завів пісню, до нього пристав ще один голос (Коцюб.). Сила людей привернулась до українства (Рідн. Край)];

3) (привязаться, неотступно следовать) приставати, пристати, ув'язуватися, ув'язатися, ув'язнути, уплутуватися, уплутатися до кого и за ким, присотатися, присікатися, прикасатися, присахатися до кого, учепитися до кого и за ким, причепитися до кого, нав'язуватися, нав'язатися на кого; срв. Привязаться 2. [Ой ти, туго, ой ти, журбо, не пристань до мене (Метл.). Я пішла до них, а внучок уплутався за мною й собі (Новомоск. п.). Де не взялась собака в біса - чи з-під воріт, чи із-за ліси - присікалася, аж вищить (Гліб.). Раз прийшлось йому йти уночі вулицею, а відьма нав'язалась на його собакою (Драг.)];

4) (надоедать кому; не давать покою, придираться) в'язнути, прив'язнути до кого, нав'язнути, в'язатися до кого, настирюватися и настирятися, (осою) лізти в вічі кому, (привязаться) чіплятися, причепитися до кого, учепитися до кого и кого, начепитися на кого, сікатися (н. вр. сікаюся, -каєшся…), присікуватися, присікатися до кого, сикатися (сичуся; -чешся…), скіпатися, прискіпатися до кого, наскіпуватися, наскіпатися на кого, присіпатися, присукатися до кого, накасатися на кого, навратитися на кого, ушняпитися до кого; срв. Привязываться 3. [Чого до мене в'язнеш, мов злий дух? (Грінч.). Та що це вона прив'язла до мене? (Васильч.). Чого нав'яз? (Коцюб.). Вередує та настиряється, як морочлива та настирлива дитина (Н.-Лев.). Найперше до Масі вчепилась: то ти, каже, вкрала (Свидн.). Мовчи! чого ти вчепилась душі моєї (Коцюб.). Та ну-бо годі! Чого ти причепився до його? (Грінч.). Чого ви, - каже, - начепились на мене (Тесл.). Вона як буде сікатися до тебе, то ти возьми груші і розсип (Рудч.). Присікався, як оса (Номис). Так і сичуться до нас, як чмара та (Г. Барв.). Скіпається до лісовика: нащо ти мою корову загнав? (Новомоск. п.). Чого це ти на парубка наскіпався? (Мирн.). Чого це він до мене присіпався? (Осн. 1862). Накасається на вас, як чорт на грішну душу (Козелец.). Навративсь, як собака (Манж.). Чого ти до мене вшняпився? (Липовеч.)]. Не -вай ко мне! - не в'язни, не лізь, не чіпляйся до мене! не клопочи (не мороч) мені голови! -вать, -тать к кому с требованиями, с просьбами, чтоб… - напосідати(ся), напосісти(ся) на кого, налягати, налягти, наполягати, наполягти на кого, щоб…, узятися до кого, намагати на кого, намагатися, намогтися, щоб… [Вона знає, що аби напосіла на батька, то чого хоче - того й доможеться (Мова). Люди напосідаються на мене: скликай громаду (Кониськ.). Що ти, причепо, налягаєш на мене? (Гр.). Чого се вони на мене намагають? (Кониськ.). Тепер уже наполягла, щоб купив їй оте бринькало (Мова). Раз пропала на степу в чумаків сокира; до їдного всі взялись: «Ти та й ти, псявіра» (Рудан.). Діти дуже намагались, щоб і їх узяти на храм (Грінч.)]. -стать к кому с ножём к горлу - з короткими гужами до кого приступити;

5) (о болезни) приставати, пристати, прилипнути до кого, чіплятися и чіпатися, учепитися (диал. чепитися) кого, причепитися до кого, начепитися на кого, прикидатися, прикинутися, підкинутися, підсахнутися. [Щоби не чіпалися вроки чи дитини, чи худобини (Етн. Зб. V). Вже на кого начепиться ця погань, не скоро одчепиться (Звин.)];

6) (к берегу) приставати, пристати, причалювати(ся), причалити(ся), привертати, привернути (до берега), (во множ.) поприставати, попричалювати(ся), попривертати (до берега); срв. Причаливать. Пароход -стаёт по пути в трёх местах - пароплав пристає дорогою в трьох місцях;

7) (останавливаться) ставати, стати де, у кого, причалювати, причалити до кого. [Причалив до старого знайомого, щоб і Антося тут поставити, і самому перебути (Свидн.)];

8) -стать кому, безл. (быть приличну кому) - пристати, личити, випадати, подобати кому (що робити). [Насамперед, як пристало порядному подорожному, подавсь він до коршми (Коцюб.)]. Не -стало - не пристало, не личить, не випадає, не подоба(є) (чого робити); см. Подобает, Приличествовать. [Сидіть дома на покої не пристало козакові (Боров.). Якось то не випадає вихваляти своїх (Л. Укр.)];

9) -стать кому и к кому (быть к лицу) - личити, пасувати кому и до кого, бути до лиця кому. К нему усы не -стали - йому вуса не до лиця, йому вуса не личать. -стало, как к корове седло - пристало, як свині наритники;

10) (выбиться, из сил) приставати, пристати, (о многих) поприставати. [Ой став коник приставати (Метл.). Моєму миленькому волики пристали (Чуб. V)].

* * *

несов.; сов. - прист`ать

1) (к кому-чему) пристава́ти, приста́ти и попристава́ти (до кого-чого); ( прилипать) прилипа́ти, прили́пнути и прили́пти и поприлипа́ти (до кого-чого); ( о липких и красящих веществах) бра́тися, узя́тися (чого); ( о болезнях) чіпля́тися, вчепи́тися и причепи́тися (до кого)

2) (назойливо преследовать, обращаться) пристава́ти, приста́ти и попристава́ти; ( цепляться) чіпля́тися, причепи́тися; несов. чіпа́тися; ( придираться) присі́куватися и сі́катися, присі́катися

3) ( присоединяться) пристава́ти, приста́ти и попристава́ти; ( прибиваться) прибива́тися, приби́тися и поприбива́тися

4) (на время где-л.) пристава́ти, приста́ти, става́ти, ста́ти

5) ( о судах) пристава́ти, приста́ти и попристава́ти; ( причаливать) прича́лювати, прича́лити и поприча́лювати

6) (несов.: быть к лицу) бу́ти до лиця́

7) (несов.: оказаться подходящим, соответствующим) ли́чити

8) ( уставать), диал. пристава́ти, приста́ти и попристава́ти

попробовать, испробовать

1) (испытывать) спитувати, поспитати, пробувати, спробувати и попробувати, випробовувати, випробувати, брати, узяти на спиток, (гал.) трібувати, стрібувати що, (диал.) поглядіти що чим. [Спитує ніжка, чи тепла вода (Грінч.). Нехай дурнями броди спитують (Черк. п.). Одні з українських діячів замовкають, другі тим часом випробовують ґрунт у Галичині (Єфр.). Поглядів (поспитав) пальцем, чи тепла вода. Поглядів заступом, чи твердо копати. Спробував перо, як пише. Як лізеш на драбину, не забудь щаблі трібувати, чи міцні (Франко)]. -вать свою силу, свои силы - спитувати, поспитати, пробувати, спробувати и попробувати, випробовувати, випробувати свою силу, свої сили;

2) (пытаться) пробувати, спробувати, спитувати, -ся, спитати, -ся и поспитати, -ся, робити, зробити спробу (що зробити). [Спробую дати історичний огляд, українського письменства. Спитувавсь він жінку вмовляти, та не така-то вона (М. Вовч.). Спитувала ще кілька разів натиснути на двері - не подаються (Грінч.). Поспиталися були не послухатися, - так де там. Уряд справді робить кільки спроб, щоб селян захистити (Доман.)]. -вать на все лады - усіх способів братися. Попробуй! - поспитайся, спробуй, ану! ану-ну! ану лиш! Пусть -бует - а хай лиш спробує (поспитає). -вать силы в соревновании с кем - пробуватися, попробуватися, стенутися з ким. [Ти бігаєш, як жаден молдован не побіжить, - попробуйся (Свидн.). Як дам, то на свій зріст усе подвір'я зміряєш. - Попробуємся! - Та що тут пробуватись! (Свидн.). Стеніться з нею бігти, дак куди! (Борз.)];

3) (отведывать) куштувати, покуштувати и скуштувати, кушати, покушати, спитувати, поспитати, Покушайте оцього яблучка. Поспитайте борщу: по-моєму наче дуже кислий (Черніг.)]. И -вать не дам! - і лизнути не дам!;

4) (переносно: изведать) куштувати, скуштувати и закуштувати, спробувати, зажити, поспитати. [Хто з лихом жартує, той його куштує (Номис). Скуштувала вже Орда козацької кари (Рудан.) Не багато чоловік закуштував правдивої науки, але яким-же-ж то иншим, свіжим духом віє від неї (Франко). Доводилося всього зажити: і голоду, й холоду, й лиха всякого (М. Левицьк.). Поспитавши горя, чи не пошанується (Осн. 1861)].

* * *

1) про́бувати; ( испытывать) випро́бувати, випробо́вувати, спи́тувати

2) ( отведывать) куштува́ти, про́бувати

3) (пытаться что-л. сделать) про́бувати, намага́тися, порива́тися, бра́тися; спи́тувати, спи́туватися

прогрести и прогресть

1) (граблями)прогрібати, прогребти, прогромаджувати, прогромадити що, якийсь чае; (лопатой, руками, палкой и т. п.) прогортати, прогорнути, прокидати, прокидати и прокинути, прогрібати, прогребти, прогромаджувати, прогромадити що чим. [Прогріб присок в огнищі (Грінч.). Прогорни сніг. Понамітало снігу, - треба прокинути (прокидати) стежку від хати до хліва. Прогромадив ямку і заховав кість (Осн.). Прогромадили сіно ввесь день. Чорний ворон кігтями-нігтями прогрібає (Мил.). Я солому прогортаю, зерняти шукаю (Грінч.)];

2) -грести веслом - прогребти крізь що, якийсь час (только известное время) провеслувати якийсь час. [Прогріб крізь перетік. Прогріб (провеслував) увесь день]. -грести десять вёрст - вигріб (вивеслував) десять верстов. Прогребённый - прогреблений, прогорнутий, прогромаджений, прокинутий. -ться - прогортатися прокидатися. -гребаться, -грестись между камней - прогрібатися, прогребтися поміж камінням.

* * *

несов.; сов. - прогрест`и

1) прогріба́ти, прогребти́; ( граблями) прогрома́джувати, прогрома́дити; ( лопатой) прогорта́ти, прогорну́ти, прокида́ти, проки́дати и проки́нути

2) (несов.: сгребать в течение определённого времени) гребти́ [ці́лу годи́ну], грома́дити [ці́лу годи́ну], прогребти́, прогрома́дити

3) (несов.: веслом) гребти́ [ці́лу годи́ну], веслува́ти [ці́лу годи́ну], прогребти́, провеслува́ти