опр.+сл.

намериться намірятися, наміритися, мати (брати), взяти намір, (замышлять) замірятися, заміритися, думати, задумувати, задумати, надумуватися, надуматися, замишляти, замислити, мати (на думці, на мислі), мати думку, взяти думку (на думку) (з)робити що, (вознамериваться) наважуватися, наважитися, поважитися, зважитися на що и (з)робити що, (собираться) збиратися, зібратися, лагодитися, налагодитися, (редко) залицятися, тіяти (з)робити що. [Розсердивсь і вже був намірявся щось іще казати (Крим.). Ти инше щось робити замірявсь (Грінч.). Сина свого в крамарчуки віддавати не думає (Грінч.). Присягався, що не проп'є цих грошей сьогодні, а сам мав на думці зробити цеє негайно (Звин.). Я таки мав на мислі так зробити, та жінка відраяла (Богодух.). Кому господь має що дати, то дасть і в хаті (Номис). Через тиждень мав виїхати до Київа (Н.- Лев.). А сесі воли за що маєте продати? (Кам'янеч.). Наваживсь ото він потай набрати хліба з громадської комори (Рада). Кинув тліючу губку на ожередь соломи і поваживсь тікати (Коцюб.). Всі сплять, опріче двох, що лагодяться й собі закуняти (Грінч.). Хлопці вже залицялися бити мене (Гуманщ.). Щоб сватати (її) - ніхто і не тіяв (Гр. Григор.)].

* * *

несов.; сов. - нам`ериться

на кого на что несхожий, непохожий на кого, на що, неподібний до кого, до чого, (отличный) відмінний, відмітний, (особый, отдельный) опрічний, осібний від кого, від чого. [Зараз постережеш, що пішла перед тобою відмінна від нашої сторона (Куліш). Мій батько був чоловік дуже відмінний від инших наших селян (Грінч.). Нас вразив його світогляд, осібний від класного (Крим.)]. Становиться, стать -жим на кого, на что - ставати (робитися), стати (зробитися) несхожим (непохожим) на кого, на що (неподібним до кого, до чого, відмінним від кого, від чого), відмінюватися, відмінитися від кого, (между собою, друг на друга) різнитися, порізнитися (між собою). [Розбилися люди на різні породи, або раси, і мовою порізнилися (Крим.)].

* * *

окремішність, опрічність (-ности), відрізненість, відрубність (-ности).

* * *

1) (единств. сын) о[є]динець (-нця);

2) (бессемейный) одинець. По -ке - поодинцю[і], поодиноко, по одному. В -ку - самотою;

3) запрячь в -ку (о лошади) - запрягти одним конем; (о воле) запрягти бовкуном. [Запріг він вола бовкуном];

4) -ка в тюрьме - опрічна[я] камера.

* * *

1) (один, без других) одина́к, -а, одино́чка

2) ( не имеющий семьи) одина́к, -а (м.), одина́чка (ж.) одине́ць, -нця́ (м.)

3) ( тюремная камера) одино́чка

4) спорт. одино́чка

оправиться

1) підправлятися, підправитися, піджити. [Поганого коня купили, а тепер піджив (підправивсь)]; (от болезни) вичунювати, вичуняти, очунювати, очуняти, прочуняти, прочунятися, вихожуватися, виходитися, оздоровіти, оклигувати, оклигати, вихоруватися; (о животных только) вихожуватися, виходитися. -ся от побоев (шутл.) - видихати, видихати що, вичухуватися, вичухатися з чого; (от ран шутливо) вилизатися з ран; (от чего-л. неприятного) видихати що. [Ніби за сім літ не остогидло мені і вчення, і книжки, - дай хоч трохи видихаю їх (Кониськ.)]. Ещё не -лся от чего-либо неприятного; от большого расхода - ще не відійшов (не заспокоївся) після того лиха, ще не підживився після тих витрат; (шутл.) же зашпори не відійшли; (от смущения) підбадьоритися;

2) (оправить на себе одежду) чепуритися, причепуритися, обсмикуватися, обсмикатися;

3) см. Оправдываться.

* * *

1) поправля́тися, попра́витися, оправля́тися, опра́витися; (приводить в порядок свой туалет, причёску) опоряджа́тися, опоряди́тися; ( одёргивать на себе одежду) обсми́куватися, обсми́катися; ( прихорашиваться) чепури́тися и причепу́рюватися, причепури́тися

2) ( выздоравливать) оду́жувати, оду́жати и пооду́жувати, поправля́тися, попра́витися, вихо́джуватися, ви́ходитися; вичу́нювати, ви́чуняти и повичу́нювати, очу́нювати, очу́няти, вичу́хуватися, ви́чухатися

3) ( приходить в себя) заспоко́юватися, заспоко́їтися, оправля́тися, опра́витися, справля́тися, спра́витися; ого́втуватися, ого́втатися, обго́втуватися, обго́втатися; диал. отряса́тися, отрясти́ся

4) строит., несов. поправля́тися, оправля́тися; обсми́куватися

окре[о]м(н)ість, окре[о]мішність, осі[о]бність, опрічність, нарізність, відрубність (-ости). В -ности - зокрема, зосібна, нарізно, по-одинці. Всем вообще и каждому в -ности - усім взагалі і кожному зокрема.

* * *

1) (разный) відмінний, відмітний від чого чим, опрічний від чого. Этот предмет -личен от других своим видом - ця річ відмінна від инших своїм виглядом (що-до свого вигляду);

2) (превосходный) чудовий, дуже гарний, прегарний, важний, добрячий, добрий, добренний, (с виду) красний. [Красна катопля. Красний торг (торговля). Важний, добренний овес. Добрі коні. Добряче вино]. -ный музыкант - чудовий (дуже гарний) музика. -ный человек - чудова, дуже гарна людина. -ные дарования - чудові здатності, чудова, прегарна кебета. -нейшим образом - любісінько.

* * *

1) ( различающийся) відмі́нний

2) (превосходный, отменный) чудо́вий; ( высокого качества) відмі́нний; ( образцовый) зразко́вий; ( очень хороший) ду́же га́рний; (пышный, превосходный) пи́шний

відносний. [Відносний вітер. Відносна течія]. -ное строение - опрічня будова (забудування).

* * *

(о комнате) окре[о]мий, опрічний, осібний, само[і]тний. -ное место - см. Отхожий (-жее место).

* * *

-жие промыслы заробітки. [В нас люди ходять на заробітки в Херсонщину]. На - жих промыслах - на (у) заробітках. -жий (отходный, уединённый) покой - окре[о]ма, опрічна, осібна, само[і]тна кімната (світлиця). -жее место - виходок (-дка), вихідка, нужник, паскудник, відходок (-дка), відхідник.

* * *

прибить

1) что к чему - прибивати, прибити, (о мн.) поприбивати що до чого; срв. Пригвоздить, Приколотить. [Поприбивав защіпки до дверей (Харк.)]. -вать что-л. гвоздями к чему - прибивати, прибити (во мн. поприбивати) гвіздками, пригвожджувати, пригвоздити (во мн. попригвожджувати) що до чого. [Дошку прибий гвіздками (Гр.)]. Волна -била лодку к берегу - хвиля прибила, пригойдала човен до берега;

2) (притолочь) прибивати, прибити, (о мн.) поприбивати, (дождём) запліскувати, заплескати, (о мног.) позапліскувати, припліскувати, приплескати, (о мног.) поприпліскувати що. [Дощі позапліскували землю (Зміїв.). Ніженьками притоптала, рученьками приплескала (Чуб.)]. Градом хлеб -било - градом хліб прибило, поприбивало, виложило, виваляло. Дождём -било пыль - дощем прибило или приплескало пил (порох);

3) кого - прибити, (приколотить, вульг.) прилокшити, приснопити; (ошеломить, угнести) приголомшити, пригнітити кого. [Бодай тебе, мій миленький, ворота прибили, а щоб тебе, опріч мене, инші не любили (Метл.). Несподіване лихо приголомшило Гната (Коцюб.)]. Прибитый - (во всех значениях) прибитий; (дождём) приплесканий, заплесканий; (угнетённый) приголомшений, пригноблений. [Приголомшений темний люд не чув у собі сили до самостійного, вільного життя (Л. Укр.). Прибита, пригнічена пригодами енергія Гнатова вирвалась на волю, наче річка, розірвавши греблю (Коцюб.)]. Он на цвету -бит - він на цвіту прибитий. [Се був чоловік прибитий ще на цвіту, плохий, похилий (М. Вовч.)].

* * *

несов.; сов. - приб`ить

1) прибива́ти, приби́ти и поприбива́ти; (дождем; чем-л. плоским) приплі́скувати, приплеска́ти

2) (несов.: избить) приби́ти, поприбива́ти

произвести и произвесть

1) (творить, рождать) родити, зродити и породити, плодити, сплодити; (о земле) зрощати, зростити що; (создавать) творити, створити, витворяти, витворити що; (делать, совершать) робити, зробити, чинити, зчиняти, зчинити, учиняти, учинити, справляти, справити що; (служить причиной чего) спричиняти, спричинити що, спричинятися, спричинитися до чого. [Я-ж бо не своєю волею родивсь на світ, мене зродила природа (Крим.). Земля все була як камінь, хліба не родила (Рудан.). Де мерзлий ґрунт нічого не зроща (Грінч.). Нічого, опріч протесту та опозиції, система репресій не витворила (Єфр.)]. -сти на свет - зродити на світ, сплодити. [Та я-ж тебе зродила на світ. Я тебе годую (Крим.). Не той тато, що сплодив, а той, що вигодував (Номис). Та бодай тая річка риби не сплодила (Чуб. V)]. -сти из себя - вродити з себе, видати з себе. [Дощі не упадуть на землю, а земля буде як камінь і не видасть плода із себе (Стефаник)]. Страна эта -водит золото - країна ця родить (видачі) золото. Эта земля -водит много овса - ця земля родить (видає, зрощає) багато вівса. Ничтожные причины -водят часто большие перевороты - незначні причини спричиняються часто до великих переворотів (спричиняють часто великі перевороти). Это -ведёт хорошее действие - це справить (зробить) добрий вплив, це добре подіє. -дить, -сти впечатление на кого - справляти, справити, робити, зробити, чинити, вчинити враже[і]ння на кого, вразити кого. [Доклад Лаговського справив велике вражіння на з'їзді (Крим.). Той сон таке на мене зробив вражіння, що й не знаю (Кониськ.). Вражіння, яке вони чинили, нагадало мені Шіллерову баладу (Грінч.)]. -сти неприятное впечатление на кого - справити, зробити, вчинити прикре враження на кого, прикро вразити кого. Это событие -вело на него сильное впечатление - ця подія справила (зробила, вчинила) на його велике враження, дуже його вразила. -дить эффект, фурор - робити, чинити ефект, фурор. [Темні очі, натхнуті коханням, робили великий ефект (Неч.-Лев.). Його проповідь чинила фурор (Крим.)]. -сти чудо - справити, зробити чудо. [І указ сей чудо справив (Франко)]. -дить шум, беспорядок сумятицу - чинити, зчиняти, робити шум (галас, ґвалт), чинити, робити нелад, колот, бунт. [Він чинить у громаді всякий нелад (Грінч.). Погляди Д. Куліша зчинили превеликий колот і в московській, і в українській пресі (Грінч.)]. -дить, -сти опустошение - чинити, зчинити и учинити спустошення в чому, пустошити, спустошити що. -дить сон, испарину - спричиняти сон, випар. -дить давление - робити тиснення, натискати на що. -дить опыты - робити досліди;

2) (изготовлять, выделывать) виробляти, робити, виробити що, продукувати, спродукувати и випродукувати що. [Робітник виробляє ті прегарні матерії, з яких другий пошиє одежу (Єфр.). Хто робить багатство, той і повинен з його користуватись (Єфр.). Робітникові повинно-б достатися все те, що він власною працею виробить (Єфр.)];

3) (дело) переводити, перевести, робити, зробити; (исполнять) відбувати, відбути що. [Мусила стародавня Русь байдаками плавати і торги свої, і войни водою відбувати (Куліш). Атмосфера, в якій доводиться одбувати свою роботу комісії (Н.-Рада)]. -дить следствие, дознание - переводити, провадити, робити слідство, дізнання. -дить допрос - чинити, переводити допит. -дить суд - чинити, відправляти суд. -дить ревизию - переводити (робити) ревізію, відбувати ревізію. [Сьогодні в волості одбувають ревізію (Звин.)]. -дить работу, уплату - переводити, справляти, робити роботу, виплату. -дить раздел - переводити (робити) поділ. -дить торговлю - вести, провадити торг. -дить учёт - робити облік чому. Воен. -сти смотр - перевести, зробити, учинити огляд;

4) что из чего, от чего - виводити, вивести що з чого, від чого. Он -дит свой род от знаменитых предков - він виводить свій рід під славних предків. Это слово -дят от греческого корня - це слово виводять від грецького кореня;

5) кого во что - промувати, попромувати кого в що. -дить, -сти в следующий чин - промувати, попромувати кого в вищий чин, ранг. Произведённый -

1) зроджений, сплоджений, зрощений; створений, витворений; зроблений, зчинений, учинений, справлений, спричинений;

2) вироблений, спродукований;

3) переведений, зроблений, відбутий;

4) виведений з чого;

5) попромований в що. -ться -

1) родитися, бути зродженим, плодитися, бути сплодженим, зрощатися, бути зрощеним; творитися, бути створеним, витворятися, бути витвореним, чинитися, зчинятися, бути зчиненим, учиненим, справлятися, бути справленим, спричинятися, бути спричиненим;

2) вироблятися, бути виробленим, продукуватися, бути спродукованим;

3) переводитися, бути переведеним, робитися, бути зробленим, відбуватися, бути відбутим. [Вибори до 3-ої й 4-ої дум всюди в Росії, а найбільше на Україні, переводились силами духовенства (Н. Рада), Робота дружніше одбувається, коли йде плавним, рівним ходом (Єфр.)]. Продажа -дится - продаж провадиться, торг ведеться;

4) виводитися, бути виведеним з чого и від чого;

5) промуватися, бути попромованим.

* * *

1) ( делать) роби́ти, зроби́ти; ( совершать) учиня́ти, учини́ти; (проводить, выполнять) прова́дити (несов.), прово́дити, провести́

2) (вырабатывать, изготовлять) виробля́ти и виро́блювати, ви́робити и повиробля́ти и повиро́блювати, несов. продукува́ти

3) (вызывать, порождать) виклика́ти, ви́кликати, роби́ти, зроби́ти; ( впечатление) справля́ти, спра́вити; (причинять, становиться источником чего-л.) спричиня́ти и спричи́нювати, спричини́ти

4) (давать жизнь, рождать) роди́ти и поро́джувати, породи́ти

5) ( создавать) ство́рювати, створи́ти, утво́рювати, утвори́ти

6) (кого в кого-что, кем - присваивать звание, чин) підви́щувати, підви́щити, підви́шувати, підви́сити (кого в кого-що), надава́ти, нада́ти (кому що)

7) (несов.: устанавливать происхождение кого-чего-л.) виво́дити

инший, опрочий, решта. -чие свидетели - решта свідків. Между -чим - між иншим, (случайно) при нагоді, принагідно. Говоря между -чим - кажучи між иншим, до речи. И -чее - і таке инше. Не в пример -чим - не до инших міряючи, не до инших міра, не в иншого міру. Помимо (всего) -чего - опріч (усього) иншого.

* * *

предл. с род. п.

1) ( поверх) пове́рх, зверх (чого)

2) (свыше, больше) над, по́над (що), зверх (чого)

3) ( кроме) крім, опрі́ч (чого); окрі́м (чого)

4) ( вопреки) над (що)

нрч. до того, (о)крім (опріч) того. -му же - до того-ж, а до того.

нрч. несхоже, непохоже, неподібно, (отлично) відмінно, відмітно, (особо) опрічно, осібно. -же ни на что - не знати що. -же, чтобы он это сделал - не здається (не впадає, не повинно), щоб він це зробив (щоб це була його робота).