-
121 песиголовец
песиголовець (-вця).* * *миф.песиголо́вець, -вця -
122 песнопевец
-певица піснетворець (-рця), піснетворка, надхненний співець (-вця), псальміст (-та).* * *співе́ць, -вця -
123 пигалица
зоол. Vanellus cristatus чайка, ум. чаєчка; (птенец) чаєня (-няти). [Ой, горе тій чайці, горе тій небозі, що вивела чаєнята при битій дорозі. Чайка кигиче].* * *1) орн. ча́йка, ча́єчка2) (м., ж. - о человеке) прен. ми́ршавий, -ого (м.), ми́ршава, -ої (ж.) (в знач. сказ.); ми́ршавець, -вця (м.), плюга́вець, -вця (м.), ми́ршавка (ж.), плюга́вка (ж.) -
124 плавник
у рыбы) пливець (-вця), перо, крило. [Пливе риба та й велика, тільки видно пера].* * *I( у рыб) плаве́ць, -вця́, плавни́к, -а; перо́, пірце́II(обломки деревьев, выбрасываемые на берег) плавни́к, -у -
125 племянник
племе[і]нник, ум. плем'я (мн. плем'ята), племе[і]нничок, небі[о]ж, ум. небожик, небожа (-ати), небожатко, небожаточко (мн. небожата), синовець (-вця), (по брату) братан(ич), братанець (-нця), братунок, (по сестре) сестринич, сестри[і]нець (-нця), сестрич, сестрінок (-нка). Двоюродный -нник - племінник небіж у-других.* * *племі́нник, не́біж, -божа и небі́ж, -бо́жа; ( о мальчике) небожа́, -жа́ти; ( сын сестры) диал. сестри́нець, -нця, се́стрич; ( сын брата) диал. синове́ць, -вця́ -
126 пловец
пла[и]вець (-вця), плавач, плавок, пливун (-на).* * *плаве́ць, -вця́, диал. плива́к, -а; диал. плава́к, -а -
127 подосиновик
(гриб) Boletus aurantiacus - підосичник; B. Iuridus - краслоголовець (-вця).* * *тж. подос`инник; бот.красноголо́вець, -вця, підоси́чник -
128 поимщик
ловець (-вця).* * *лове́ць, -вця́
См. также в других словарях:
крівця — і, ж., нар. поет. Пестл. до кров 1). •• За/яча крі/вця див. за/ячий … Український тлумачний словник
вівця — іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири вівці … Орфографічний словник української мови
дрівця — множинний іменник … Орфографічний словник української мови
крівця — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
півслівця — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
церківця — іменник жіночого роду рідко … Орфографічний словник української мови
вівця — і/, ж. 1) Невелика свійська тварина, яка дає вовну, м ясо, молоко; самка барана. 2) перен., зневажл. Про покірну, лякливу людину … Український тлумачний словник
дівця — і, ж., зах. Дівчина … Український тлумачний словник
дрівця — дрове/ць і дріве/ць, дровця/, дрове/ць, мн. Пестл. до дрова … Український тлумачний словник
півслівця — незм. Те саме, що півслова … Український тлумачний словник
церківця — це/рковця, і, ж. Зменш. пестл. до церква 2) … Український тлумачний словник