нути

1) кидати, метати, (швырком) вергати, шпурляти, швиргати, (с размаху на-земь) гепати (сов. гепнути). [Вергає сніг лопатою]. Б. в тюрьму - закидати до в'язниці. Б. якорь - закидати кітву (кітвицю, якір). Б. жребий - кидати жеребок, жеребкувати. Б. взгляд - зиркати, блим[к]ати очима, скидати (накидати) оком. Б. в жар, в холод - обсипати жаром, снігом;

2) (оставлять кого, что) кидати, покидати, лишати, залишати, відкидатися від кого. [Кидай вечеряти! Не одкидайсь од мене! Лишив її саму-одну];

3) (переставать заниматься чем) закидати що, занедбовувати що (сов. занедбати), кидатися чого. [Не кидалися давнього ремества].

* * *

несов.; сов. - бр`осить

споглянути на кого, на що, зглянути на кого, на що, подивитися на кого, на що.

* * *

-ся, встретить, -ся стрічати, -ся, стрінути, -ся, стрівати, -ся, стріти, -ся, зустрічати, -ся, зустрівати, -ся, зустріти, -ся; (застигнуть) зуспі[и]ти кого, спобігти; (итти навстречу) перестрівати кого, перестрічати, перестріти кого; ( случайно) здибати, -ся, здибати, -ся, подибувати, -ся, надибати, спотикати, -ся, спіткати, -ся. В-ать с хлебом-солью - вітати хлібом-сіллю.

* * *

несов.; сов. - встретить

-ся, двинуть, -ся

1) рухати, -ся, рухнути, -ся, рушати, -ся, рушити, -ся, двигати, -ся, двигнути, -ся, здвигнути, -ся, порушати, -ся, порушити, -ся, совати, -ся, сунути, -ся, посувати, -ся, посовувати, -ся, посунути, -ся, совнути, -ся. [Вам не треба рухатися, а ви бач як соваєтеся! Не рухнеться, мов дзеркало, все озеро лежить (Грінч.). Поїзд рушає (рушив). Дві парі швидко рушалися серед натовпу - то вони танцювали (Грінч.). Та порушити рукою не дають мені кайдани (Л. Укр.). Віра, кажуть, горами двигає (Єфр.). Рука мечем і луком движе (Куліш). Ногами не здвигну (Коцюб.). Проворно совав заступом по землі (Неч.-Лев.). Діти сплять тихо, де-тільки-котре ногою совне або рукою махне. Закуреним шляхом тихо посувається валка (Коцюб.)];

2) двинуться (отправиться) куда - податися. [Подавсь сьогодні на річку рибу ловити]. Двинуться в путь - рушити, вирушити. [У тяжку путь вирушили вони]. С места не двинусь - з місця не стенуся, не зрушуся. Двигаться (двинуться) массой - сунути, сов. сунути, плавом пливти. [Гляньте, як юрба суне. Дітвора, як той рій, так і сунула в двері. Люди плавом пливуть на ярмарок]. Двигаться медленно - посуватися звільна, сунутися, (о езде) плуганитися; (о ходьбе) чвалати. [Ніч сунулася тихо]. Тихо, еле двигаясь - посувом, (с прохладцей) лельом-полельом (гал.). [Посувом пливе човен (Неч.-Лев.). Лельом-полельом поводитеся (Франко)]. Двигать, -ся вперёд - посовувати, -ся, посувати, -ся наперед; -ся - поступати наперед, (реже) поступатися. [Той - більший, хто посуває світ наперед. Його минуле й досі не дає йому вільно поступатися наперед (Грінч.)]. Медленно двигаться вперёд (о культуре и т. п.) - звільна посуватися (наперед), іти тугим поступом (Куліш). Двигаться к чему - простувати до чого. Двигаться туда и сюда - вештатися, совманитися; срв. Вертеться. [Батько й мати засмучені совманяться по хаті (Г. Барв.)]. Двигать рукою, ногою по направлению к чему - посилати руку, ногу. [Став він крадькома до хліба руку посилати (Мирн.). Посилає вперед нога за ногою (Мирн.)]. Движущийся - ворушливий, рухомий, (с дрожанием) движучий. [Движучі груди ридали. Ворушливе жваве море (Неч.-Лев.). Вічно живого, вічно рухомого моря (Л. Укр.)]. Медленно движущийся - тихохід (р. -ходу), (шутл.) тихоплав. [А ну, ти, тихоплаве, швидче біжи! Кінь у мене тихоплав - швидко не побіжить, хоч як його жени]. Не двигаясь с места - нерушимо[е]. [Ми з прадіда живемо тут нерушимо]. О частях снарядов, машин - ходити. [Колесо в машинці легко ходить, бо помастила гасом].

* * *

несов.; сов. - дв`инуть

1) ру́хати, ру́шити и однокр. рухну́ти, дви́гати, дви́нути и двигну́ти; ( перемещать) со́вати, су́нути, посува́ти и посо́вувати, посу́нути; (побуждать к чему-л.) спонука́ти и спону́кувати, спону́кати

2) см. двигаться 2)

-ся, досмотреть, -ся

1) додивлятися, додивитися. [Не додивився до краю];

2) (увидеть) додивлятися, додивитися, добачити. [Не додивився, що стілець брудний, та й поклав книгу. А я вас і не добачив];

3) доглядати, допильновувати; см. Присматривать, присмотреть;

4) (подмечать) постерегати, постерегти, угля[е]діти що, доглядатися, доглядітися до чого. [Я тут помилку постеріг]. Досмотренный - добачений, доглянутий, допильнований, постережений. Досматриваемый, -вавшийся - догляданий. [Викохані, смілі, доглядані діти (Шевч.)].

* * *

несов.; сов. - досмотреть

1) (до конца, до какого-л. предела) додивля́тися, додиви́тися

2) ( за кем-чем - присматривать) догляда́ти, догля́нути и догля́діти (кого-що, чого, за ким-чим), допильно́вувати, допильнува́ти (кого-що)

3) ( производить досмотр) спец. огляда́ти, огля́нути, перегляда́ти, перегля́нути

запущать) запустить

1) кого куда (впускать) - упускати, упустити, (о мн.) повпускати кого куди, до чого. -ти-ка телят в сарай - впусти-но телята в повітку (до повітки). -скать, -стить в хлеб (производить потраву) - запускати, запустити що ким, (за)пускати, (за)пустити в спаш, в пашню (коні, корову). [А ми просо засієм. А ми стадом запустим, запустим (Метл.). Не пусти коні в спаш! Пустив коні в пашню (Поділля)];

2) кого что (оставлять без ухода, в небрежении) - занедбовувати и занедбувати, занедбати, занехаювати, занехаяти и занехати, залишати, залишити кого, що, (редко) запускати, запустити, (о мн.) позанехаювати. [Занехаяла геть усе, і виховання своїх дітей (Звин.) Занедбав поле. Одна жінка запустила діжу, що вона й на діжу не похожа (Грінч. I)]. -скать, - стить дела - занедбувати, занедбати, запускати, запустити и т. д. справи. -скать, -стить корову - запускати, запустити корову. -скать, -стить болезнь - задавнювати, задавнити, (редко) запускати, запустити хоробу. -скать, -стить бороду, кудри - запускати, запустити бороду кучері. -скать, -стить ногти - відпускати, відпустити (ніготь), повідпускати нігті (пагності, пазурі);

3) (бросать чем-н. в кого) шпурляти, шпурнути, жбурити, пожбурити, пошпурити, (однокр.) жбурнути, шпурнути чим на (в) кого;

4) (гнать, погнать) пускати, пустити, затинати, затяти. [Пустив коні що-духу. Як затяв коня, аж летить (Звин.)]. -скать, - стить храпенье - (зав)давати, (зав)дати, затинати, затяти хропака, хропти хропака;

5) (вонзать в кого, во что) запускати, запустити в кого, в що, вгороджувати, вгородити в кого, в що, втереблювати, втеребити, впірити в кого, в що; см. ещё Вонзать. [Як на ляха козак налітав, в нього спис запускав (Мог.). І запустить пазурі в печінки Шевч.). Та вгородила в своє серденько гострий ніж (Пісня)]. -стить руку в карман - закласти (засунути, застромити) руку в кишеню. -стить куда-л. руки (воспользоваться ч.-н. чужим) - простягти лапу, сунути руку куди, погріти руки чим. -стить кому (в нос) гусара - запустити пинхву кому. -скать, -стить глаз (глазуна, глазенапа) - закидати, закинути оком, зиркати, зир(к)нути (кутиком ока) куди, на кого. -скать, -стить в паз - запускати, запустити в жолоб (паз, бурт), забуртовувати, забуртувати, (вколачивать) за[у]саджувати, за[у]садити, забивати, забити, вбивати, вбити;

6) (класть закваску) заквашувати, заквасити що, запускати, запустити що чим (дріжджами). -скать, -стить дрожжами (квас, пиво) - запускати, запустити дріжджами (квас, пиво);

7) -скать, -стить за галстук (выпивать) - заливати, залити и залляти очі, пити-непроливати;

8) (сильно ругать) загинати, загнути кому;

9) -скать змея - пускати змія. -кать кубарь (волчка) - пускати дзиґу. -стить шарманку - завести катеринку. Запущенный - впущений; занехаяний, занедбаний, (редко) неприкоханий, (о болезни) задавнений; (вонзённый) запущений, угороджений. -ные дела - занедбані справи. Дела -щены - справи занедбано.

* * *

-ся см. Заранивать, -ся.

* * *

1) зарони́ти; (пробудить, вызвать - о чувстве, мысли) збуди́ти, ви́кликати, -кличу, -кличеш

2) (уронить за что-л., куда-л.) упуска́ти, упусти́ти (упущу́, упу́стиш); ( забросить) ки́нути, заки́нути

обессилеть зне[збез]силюватися, зне[збез]силитися, зне[збез]силіти, побезсиліти (о мног.), виснажуватися, виснажитися, занепадати, занепасти від чого, упадати, упасти на силі, хляти, хлянути, (сов.) за[о]хляти, за[о]хлянути, за[о]хлясти, (о мног.) похлянути, отати (сов.). [Занепав од ран наш батько. Як покоситься до півдня Хведь, то вже й отав-отав, ляга й спить]. См. Ослабевать, Изнемогать, Истощаться. -леть от работы - виробитися. Обессилевший - знесилений, виснажений, занепалий, охлялий.

* * *

несов.; сов. - обесс`илеть

окидать, окинуть о(б)кидати, о(б)кидати, о(б)кинути що чим. Срв. Обкидывать. -нуть глазом (глазами), взором взглядом - скинути оком (очима) на кого, на що, окинути оком (очима), обвести оком (очима) кого, що, перебігти очима по кому, по чому, глянути по чому. [Глянув по хаті]. Сколько глазом -нешь - скільки оком сягнеш (захопиш, збагнеш), (безлич.) скільки оком сягнути, скільки зору. И глазом не -нешь - і оком не зглядиш, (безлич.) і оком не скинути. Лицо -дало - висипало, виприщило на виду, поприщило вид. Окиданный и окинутый - обкиданий, обкинутий.

* * *

несов.; сов. - ок`инуть

околеть) дуба дати, ґи[е]ґнути, опрягтися, випрягти, ноги задерти. [В цей день його отець опрягся (Котл.). Кінь як морснув його, дак він там і випріг (кончився)].

* * *

ослабеть, ослабнуть

1) (терять напряжение) слабнути, ослабнути, послабнути, слабшати и слабішати, послабшати. Струна -ла - струна ослабла. Память -вает - пам'ять слабне. Дисциплина -вает - дисципліна слабшає;

2) (обессилевать физически) слабнути, ослабати, ослаб(ну)ти, знесилюватися, знесилитися, виснажуватися, виснажитися, занепадати, занепасти, знемагатися, знемогтися, знеможитися, знеможіти, знемощіти, охлявати, о[за]хлясти; охля(ну)ти, замлівати, замліти, знебуватися, знебутися, (постепенно) підупадати, підупасти, (о многих) поослабати, послаб(ну)ти, познесилюватися, позанепадати и т. д. -бел от голода - охляв не ївши (з голоду). Срв. Обессилевать, Изнемогать. Мороз -вает - мороз пускає, перестає. Мороз -бел - мороз пересівся, перепався, звільжив. Дождь -вает - дощ ущухає. -беть здоровьем - занепадати, занепасти на здоров'я; на здоров'ї. -беть силами - підупасти на силах. -беть умом - на голову впасти. -беть ногами - підупасти (впасти) на ноги, з ніг спасти. -беть зрением - на очі впасти. Зрение -бело - притупились очі, ослабли очі. Он -вает - підупадає (занепадає) на силі, спадає з сили.

* * *

несов.; сов. - ослаб`еть

1) слабі́ти и сла́бнути и ослаба́ти, ослабі́ти и осла́бнути и осла́бти, сла́бшати, посла́бшати, слабі́шати, послабі́шати; ( физически) підупада́ти [на си́лах, на си́лі], підупа́сти [на си́лах, на си́лі]; (несов.: отощать) охля́нути, охля́ти, похля́нути, захля́нути, захля́ти, позахлява́ти; (несов.: к старости) підтопта́тися

2) ( становиться слабее по степени проявления) слабі́ти и сла́бнути и ослаба́ти, ослабі́ти и осла́бнути и осла́бти, сла́бшати, посла́бшати, слабі́шати, послабі́шати, ослабля́тися и осла́блюватися, осла́битися, послабля́тися и посла́блюватися, посла́битися

відлинути, відхлянути від чого. [Відлинула вода від берега. Минуло лихоліття та відхлянули татари геть (Куліш)].

* * *

погрузиться

1) во что - поринати, поринути, (в)пірнати, (в)пірнути, заринати, заринути и зарнути, углибати, углибнути, заглиблятися, заглибитися, затоплятися, затопитися, втоплятися, втопитися, занурятися, зануритися (о мног. позанурюватися и повнурюватися) в що. [Замовкла русалочка, в Дніпро поринула (Шевч.). Ті (Петро і Павло) перейшли поверх води, а піп почав заринати, заринув по пахи (Чуб.). А змія тоді в море - так і затопилась (Рудч.). Нехай туга зарне, на дно моря (Грінч.). Легше їй було у безодню углибати (М. Вовч.). Слухаю й поринаю все глибше у рідну стихію (Васильч.)]. -зиться в темноту - поринути (пірнути) в темряву. -жаться в размышление, в созерцание, в воспоминания, в чтение, в сны и т. п. - поринати (пірнати), заходити, заглиблятися в думки, в споглядання, поринати (пірнати) в спомини, в читання, в сни. [І знову замовкнув бір, ще глибше упірнувши в свої довічні сни (Васильч.). Присунувши лямпу, поринав у читання (Єфр.)]. -ться в горе, в отчаяние - поринати (поринути) в горе, вдаватися, вдатися в тугу (в смуток), у відчай (в розпач, в розпуку). -ться в работу - поринути (заглибитися) в роботу. - ться в дремоту, в сон - западати (запасти) в сон, в дрімоту. [Втомлена голова по хвилі знову западала в дрімоту (Маковей)];

2) наважуватися, наважитися, бути наваженим, нахуровуватися, нахуруватися, бути нахурованим, навантажуватися, навантажитися, бути навантаженим и т. д. - см. Погрузить 2. Погружённый -

1) затоплений, занурений, заглиблений в що. -ный в мысли, в раздумье - замислений, задуманий, заглиблений у думки, затоплений у думках, у задумі. -ный в созерцание чего - задивлений у що. [Ми йшли задивлені в небо];

2) наважений, нахурований, навантажений, нарихтований, наладований.

* * *

несов.; сов. - погруз`иться

1) зану́рюватися и зануря́тися, зану́ритися, зарина́ти, зари́нути; ( углубляться) загли́блюватися и заглибля́тися, загли́битися; (в снег, в песок) вгруза́ти, вгру́знути и вгру́зти; ( нырять) порина́ти, пори́нути и порину́ти, пірна́ти, пірну́ти, упірна́ти, упірну́ти

2) перен. порина́ти, пори́нути; ( углубляться) загли́блюватися, загли́битися, зану́рюватися и зануря́тися, зану́ритися; ( впадать) впада́ти, впа́сти

3) (принимать, забирать груз; производить посадку со своим грузом) ванта́житися, пованта́житися, наванта́жуватися, наванта́житися

I. посовати, (усилит.) попосовати. [Попосовав сьогодні важкі скрині, то тепер у спині болить]. -ся - посоватися, порухатися.

II. подвинуть посувати, посовувати, посунути; (ближе к кому, чему) присувати, присунути до кого, до чого. Что -нуло его на это? - що призвело його до цього? Подвинутый - посунений, посунутий; (ближе) присунений, присунутий; (на что) призведений до чого.

* * *

подкидать и подкинуть

1) підкидати, підкидати и підкинути, підмітувати, підметнути що. [Підкинула дитину. Підкинула (підметнула) вкрадену хустку];

2) (прибавлять) підкидати, підкинути, докидати, докинути, прикидати, прикинути, (о мн.) попідкидати, подокидати, поприкидати. [Докиньте (прикиньте) ще, бо обмаль буде];

3) -вать ребёнка на руках - гуцати, чукати. Подкинутый - підкинений, підкинутий; докинутий, прикинутий.

* * *

несов.; сов. - подк`инуть

-ся, -двинуть, -ся (что к чему-л., подо что-л.) підсувати, -ся, підсунути, -ся, (о мног.) попідсувати, -ся (що до чого, під що), (только: к чему-л.) присувати, -ся, присунути, -ся, надсувати, -ся, надсунути, -ся, приставляти, приставити що до чого, підгортати, -ся, підгорнути, -ся. [Підсунь кошика під лаву (Крим.). Підсунути стіл (стола) ближче до лави. Приставила горня до печи. Діти попідсувались до мене ближче (Васильч.). При[Під]сунься ближче: не чути, що кажеш. Старі до молодих не підгортайтесь]. -нуть стол к окну - присунути стола до вікна. Пододвинутый - підсунутий, присунутий, надсунутий, приставлений.

* * *

несов.; сов. - пододв`инуть

прибросить

1) прикидати, прикинути, докидати, докинути; срв. Прибавлять. [Прикиньте ще жменю];

2) (сов. Прибросать) підкидати, підкидати, (во множ.) попідкидати. [Підкидайте, попідкидайте сніг під пліт]. Приброшенный - прикинутий, докинутий. Прибросанный - підкиданий. -ться -

1) прикидатися, бути прикинутим, докидатися, бути докинутим;

2) підкидатися, бути підкиданим.

* * *

I. привалить

1) (навалить, прислонить) привалювати привалити, привертати, привернути, прикочувати, прикотити що до чого, що чим, (во множ.) попривалювати, попривертати, поприкочувати що до чого, що чим. -лить камень к двери - привалити, привернути камінь до дверей. [І привалив камінь до дверей гробу (Єв.)]. -вать, -лить землёй - пригортати, пригорнути землею що. [В вишневім садочку схоронила, сирою землею пригорнула (Чуб.)];

2) (причаливать) приставати, пристати, причалювати(ся), причалити(ся) до чого. [Байдак причалив до берега (Ум.)];

3) (притащиться, с трудом, тяжело) присунути, присурганитися, притарабанитися;

4) (набежать толпой; нахлынуть) насувати, насунути, плавом напливати, напливти, приперти, настягатися, навалувати. [Насунуло людей - повна хата. От приперло! повна рука козирів (Ум.). Гостей настягається, що й голці не впасти (Свид.)]. Как счастье -лит, так и дураку везёт - кому добре ведеться, то й на скіпку прядеться (Ном.). Вот счастье -лило - от щастя присунуло (накотило). Приваленный - привалений, привернений, прикочений; пригорнутий и пригорнений. -ться -

1) привалюватися, привалитися, привертатися, привернутися, бути приваленим, привернутим и -верненим и т. д. до чого;

2) (прислониться) припиратися, припертися до чого, спиратися, спертися на що. Негде -литься (прилечь) - ніде примоститися. -лился к каше - припав до каші.

II. привалять к шерсти, к войлоку что-н. привалювати, приваляти чого до вовни, до повсти.

* * *

несов.; сов. - привал`ить

1) прива́лювати, привали́ти

2) мор. прича́лювати, прича́лити

3) (приходить, появляться в большом количестве) прива́лювати, привали́ти, насува́ти, насу́нути, присува́ти, прису́нути; несов. припе́ртися

4) (приезжать, прибывать) припе́ртися (несов.); присува́ти, прису́нути

придвинуть присувати, присовувати, присунути (о мног. поприсувати, поприсовувати), підсувати, підсунути, досувати, досовувати, досунути (о мн. попідсувати, подосувати). [Не присувай соломи до вогню (Ном.). Підсунув стіл ближче до лави].

* * *

несов.; сов. - придв`инуть

1) присува́ти и присо́вувати, прису́нути и поприсува́ти и поприсо́вувати; ( подсовывать) підсува́ти и підсо́вувати, підсу́нути; ( подвигать) посува́ти и посо́вувати, посу́нути

2) (перен.: делать более близким по времени) наближа́ти и набли́жувати, набли́зити

пробросать

I. 1) (сквозь что, напр., землю, щебень сквозь грохот) пересівати, пересіяти, перепускати, перепустити, переганяти, перегнати на що;

2) (некоторое время) прокидати якийсь час. Пробросанный - пересіяний, перепущений, перегнаний на що.

II. Пробрасывать, пробросить -

1) прокидати, прокинути. [Не вмієш ти влучати: знову прокинув];

2) (в игре в карты) кидати, кинути не ту карту. Проброшенный - прокинутий, прокинений. -ться -

1) прокидатися, бути прокинутим;

2) см. II. Пробрасывать 2.

* * *

1) (сквозь что-л.) прокида́ти, проки́дати и проки́нути

2) ( мимо цели) прокида́ти, проки́нути; ( промахиваться) прома́хуватися, промахну́тися; ( не попадать) не влуча́ти, не влу́чити

3) (на счётах, карт.) прокида́ти, проки́нути