носа

техн. нос

1) ніс (р. носа). [У його ніс, зуби і борода, як у инших людей (М. Вовч.)]. Нос баклушей - товстий ніс, (насм.) кушка, курдюк (-ка). Вздёрнутый нос - кирпатий (слегка: кирпатенький) ніс, (насм.) кирпа. [Очками кирпу осідлав (Котл.)]. Горбатый нос, нос с горбинкой - горбуватий (горбоватий) ніс, ніс з горбочком. Нос картошкой (луковкою, пяткою) - ніс картопелькою, ніс-бурульбашка, бульба. Крючковатый нос, нос крючком - карлючкуватий (закарлючений, закандзюблений, заключений, реже крюкастий) ніс. С крючковатым -сом - см. Крючковатый 1. Мясистый нос - м'ясистий (м'яснистий, товстий) ніс, (насм.) курдюк (-ка). Орлиный нос - орлиний (орлячий) ніс. Острый нос - гострий ніс. Нос пуговкой - пли[е]скатий ніс, (насм.) пипка. Сизый нос (у пьяницы) - синій ніс. Тупой нос - тупий ніс. Человек с длинным, кривым, острым, толстым -сом - довгоніс, кривоніс, гостроніс, товстоніс (-носа), довгоносий и т. п., людина з довгим и т. п. носом. Болезни -са - носові хвороби, хвороби носа. Бить, ударить в нос (о сильном запахе) - бити, вдарити в ніс (реже до носа). Бормотать (говорить), пробормотать (проговорить, произнести) под нос - мурмотіти (бурмотіти, мимрити, бубоніти), промурмотіти (пробурмотіти, промимрити, пробубоніти) собі під ніс; срв. ниже Говорить в нос. Водить за нос кого - водити за носа, дурити кого, (диал.) мотузити кого, (фам.) плести сухого дуба кому. [Вона вірить сьому шарлатанові а він їй плете сухого дуба (Франко)]. Воротить нос от чего - вернути носа (ніс), від чого, (отворачиваться) відвертати носа (ніс) від чого. Встретиться, сойтись -сом к -су - зустрітися, зійтися носом до носа. Говорить, проговорить (произнести) в нос - говорити гугняво, гугнявити, прогугнявити, гугнити, прогугнити. [«Спасибі» - прогугнив Кривоніс, глянувши з-під лоба (Стор.)]. Дать по -су, щелчка в нос кому - дати по носі, дати носака (щигля), дати пинхви (цибульки) кому, вдарити по носі кого, (осадить) утерти носа, пихи збити кому; (отказать) дати відкоша кому, (при сватанье) дати гарбуза кому. Держать нос по ветру - тримати носа за вітром; ловити носом, куди (кудою) вітер віє (дме), (шутл.) належати до партії к. в. д. (куди вітер дме). Заложило нос кому - заклало в носі кому, (диал.) ніс заліг у кого. [Уже три дні, як у мене ніс заліг (Харківщ.)]. Запороть -сом - заорати (запороти) носом. [Пхнув його, а він так носом і заорав (Сл. Ум.)]. Зарубить себе (у себя) на -су, себе на нос (что) - закарбувати собі на носі (що), затямити (собі) (що). [Ти розмовлятимеш ввічливо і не напиватимешся, аж поки я не скажу свого слова, - закарбуй це собі на носі (Остр. Скарбів)]. Из-под -са у кого - з-під (з-перед) носа в кого и кому; см. Из-под (под Из). Клевать -сом, -сом окуней ловить - см. Клевать. На -су - (совсем близко) близенько, коло носа, під носом, над носом, (за плечами) за плечима; (скоро) скоро, незабаром, (не за горами) не за горою, (вот-вот) от- от, далі, далі-далі, тут-тут, тільки не видно. Беда на -су - біда (лихо) вже коло носа (над головою, коло дверей). Конец месяца на -су - скоро (незабаром, от-от, далі, далі-далі, над носом) кінець місяця. Неприятель у него на -су - ворог коло його носа, ворог дивиться в вічі. Смерть на -су - смерть за плечима (грубее: коло носа). Наклеить нос кому - см. Наклеивать. Не видеть дальше своего -са - не бачити поза своїм носом (дальше від свого носа). Не по -су нам это - це не для нашого носа, ще не вмилися ми до цього, (вульг.) це не для рила нашого Гаврила, (не по карману) не по наших грошах (достатках) це, не з нашими грошиками (на це или це). Не тычь -са в чужое просо - не сунь носа до чужого проса (Приказка). Опустить нос - спустити (похнюпити) носа. Остаться с -сом, получить нос - облизня піймати (спіймати, з'їсти, вхопити), (при сватанье) гарбуза з'їсти (вхопити). Оставить кого с -сом, приставить кому нос - наставити (приправити, натягти) кому носа, (оставить в дураках) пошити кого в дурні. Отойти с -сом - піти з носом (з облизнем). [Почухається (що батько не хоче його женити), та з тим носом і піде (Квітка)]. Перед самым -сом - перед самим носом, коло самого носа. Повесить нос - похнюпити (посупити) носа (ніс), похнюпитися, посупитися, (пров.) потютюритися. Повесить нос на квинту - похнюпити (посупити) носа, повісити носа на квінту. Под (самым) -сом - під (самим) носом. [Чуже бачить під лісом, а свого не бачить під носом (Приказка)]. Под -сом взошло, а в голове и не посеяно - під носом насіялося, в голову й не завіялося; під носом косить пора, а в голові й не сіяно; вже й борідка виросла, а глузду не винесла (Приказки). Поднимать (задирать, драть), поднять (задрать) нос (перед кем) - підводити (задирати), підвести (задерти, задрати) носа, високо тримати ніс (носа), (о мног.) попідводити (позадирати) носи, (голову) підводити, підвести голову (о мног. попідводити голови), починати, почати високо нестися, (грубо) кирпу гнути (дерти, драти, задирати), задерти (задрати), губу копилити, закопилити (проти кого). [Починав ходити туди й сюди по палубі, підвівши згорда голову (Остр. Скарбів). Він так високо тримав ніс, що… (Кандід). Ти, дочко, не дуже кирпу гни та мерщій виходь до гостя (Н.-Лев.). Ти не смієш проти матери кирпу гнути! (Крим.). Кирпу проти людей так драв, що й кочергою не достанеш (Кониськ.). Є в них щось таке, що дає їм право задирати кирпу (Микит.). Проти всіх губу копилить (Мова)]. Показывать, показать длинный нос кому - показувати, показати довгого носа кому; см. ещё выше Оставить кого с -сом. И -са не показывать, не показать кому - і носа не потикати (не появляти, не являти), не поткнути (не появити) до кого. [Не зваживсь-би й носа поткнути до мене (Мова)]. И -са к ним показать нельзя - і носа до їх поткнути не можна, і поткнутися до їх не можна. И -са не показывать, не показать откуда, из чего - і носа не витикати (не виткнути) звідки, з чого. Потягивать, потянуть -сом - шморгати, шморгнути носом, (пыхтеть) чмихати, чмихнути (носом). [Не шморгай носом! (Брацл.). Покинь чмихати! візьми хустку та висякайсь (Звин.)]. Совать (свой) нос во что, всюду, лезть -сом куда - стромляти (или встромляти, пхати, тикати) (свого) носа до чого, всюди (скрізь, до всього), куди. [Куди тільки він не стромляє свого носа! (Брацл.). На що було пхати носа до чужого тіста? (Пісня). Не пхай свого носа туди, де не твоє діло! (Звин.)]. Утереть нос кому (в прямом и перен. знач.) - утерти носа кому. Нос не по чину у кого - ніс не доріс у кого или кому, високо несеться хто, заноситься хто. Чуять, почуять -сом что - чути носом, занюхати що. [Носом чує, де що лежить (Приказка). Занюхає ковбасу в борщі (Номис)]. У него идёт кровь из -су (или -сом) - у його (и йому) кров іде (сильнее: юшить) з носа. Кровотечение из -су - кровотеча з носа, з носа кров іде. У него течёт из -су - у його капає з носа; (сопли из -са) йому ніс віскриться, (шутл.) йому кози з носа дивляться, (насм.) дядьки з носа аж пищать (Рудан.);

2) (у птиц: клюв) дзюб, дзьоб (-ба), (редко) ніс (р. носа);

3) (у судна) ніс (р. носа) (у лодки ещё: носок (р. носка)), перед (-да) (у судна), прова (англ. prow); (специальнее: у дубаса, диал.) чердак (-ка). [Горить світло коло носа (на кораблі) (Рудан.). Дивилась на хвилю, що гнав своїм носом пароплав (В. Підмог.). Вітрила на фордевінд! носа на хвилю! (Влизько). Помічник капітана забарився на носі (Кінець Неволі). Носок човна виткнувся біля колоди (Олм. Примха). Пересядьте з корми на перед (Київ). Прова, як меч, розсікає зеленую хвилю (Дніпр. Ч.)];

4) (выдающаяся часть предмета) ніс (р. носа), ріг (р. рога). Нос машины - ніс машини. Нос наковальни - ріг ковадла;

5) геогр. - (мыс) ріг (р. рога), виступ (-па), (коса) коса, (стрелка) стрілка.

* * *

показать

1) показувати, показати, указувати, указати; (проявлять) виказувати, виказати, являти, явити, появляти, появити, виявляти, виявити, знак подавати, (о мн.) повиказувати, повиявляти и т. д. кого, що, на кого, на що. [Покажи палець, а він і руку просить. Появив себе нездатним до роботи. Подає жінці знак, що сердиться на неї]. -вать дорогу - показувати дорогу. -зать рукою (глазами) на что - показати (скинути) рукою (очима) на що. -зать пример - призвід показати (дати). [Сусідчин хлопець показав мені призвід красти]. -зать хороший пример - подати добрий приклад; показати добру дорогу. -вать вид - удавати, удати, в знаки давати, ознаку давати, дати. [Удав, ніби не розібрав. Удав, що заснув. Дівчата сходяться у гурт, дають ознаку, буцім кого переховують (Мирн.)]. А он и виду не -вает - а він і в знаки (і знаку) не дасть. -вать себя чем, каким - являти, явити себе чим, яким; (притворно) удавати, удати з себе що. [Він явив себе надзвичайно вражливим. Він удавав з себе знавця]. Не -вай людям слёз - не показуй людям сльози (Шевч.). Не -вай другим своих мыслей - не виявляй иншим своїх думок. -зать себя кому - показати себе; датися в знаки. [Я ще тобі себе покажу, знатимеш! Далися тобі в знаки]. -вать кого в наилучшем свете - виявляти, виявити кого в найкращому світлі. Ваши глаза -ют ваши чувства - ваші очі виявляють ваші почуття. Речь твоя -ет воспитанность - річ твоя являє виховання (Куліш). -зать выражением лица - виявити виразом обличчя; ознаймити лицем. -зывать кукиш - дулю давати (показувати, тикати, сукати), дати. -зывать язык - язика солопити. -зывать голое тело сквозь прорехи - тілом світити. Он к нам и носа (глаз) не -ет - він до нас і носа (очей) не появляє (являє), носа не потикає. И глаз не -вай - і очей (очу) не являй. Хоть бы глаза когда -зал - хоч-би очі коли появив. Ей его и не -вай - їй його ні на очі. И носа из избы не -вает - і носа з хати не витикає (не виткне). И носа к ним -зать нельзя - і носа до їх поткнути не можна. -вать пальцем на кого - пальцем витикати кого [Вороженьки поглядають, пальцями нас витикають]. -вать на кого рукою - скидати на кого рукою. -зать чудо всему свету - явити чудо всьому світові. -зать свою силу - явити свою силу. -зать свои намерения - виявити свої заміри. -зывать печаль - виявляти (появляти) сум, журбу. -зать воочию - дати на явку, поставити в очу, показати в світ ока. [Покажемо в світ ока доблесть нашого люду (Куліш)]. -зать кому что (научить кого чему) - показати кому що; дати науку кому чим. [Покажіть мені раз, як робити, а вдруге я й сам зумію. Пани своїми усобицями давали науку, як своєї правди доказати (Куліш)];

2) (свидетельствовать) свідкувати, свідчити, посвідчати, посвідчити, виявляти, виявити на кого, доказувати, доказати, виказувати, виказати, доводити, довести на (проти) кого. [Свідки посвідчили, як була справа, мене й пущено на волю. Ніхто не виявив на його. Як-же мені доводити батькові проти дітей (Мирн.)]. Показываемый - показуваний, виказуваний, появляний, виявляний. Показанный - показаний; указаний; виказаний.

* * *

несов.; сов. - показ`ать

1) пока́зувати, показа́ти; ( являть) явля́ти, яви́ти; (проявлять, обнаруживать) виявля́ти, ви́явити, появля́ти, появи́ти

2) юр. пока́зувати, показа́ти; ( о свидетеле) сві́дчити, посві́дчити

I. з-під, з-попід чого. [З-під ринви та на дощ (Номис). А очиці наче блискавиці так і грають з-попід брівок темних (Л. Укр.)]. Из-под стола - з-під стола, з-попід стола. Бочёнок из-под капусты - діжка з-під капусти. Из-под носа у кого - з-під носа в кого, з-перед носа в кого, з-перед кого. [У його з-під носа крадуть, а він не бачить (Гум.). Іван приймає з-перед того коня сіно, а м'ясо ложить перед ним (Рудч.)]. Из-под рук - з-під рук, з-перед рук.

II. см. Из.

* * *

предл.; тж. из-подо

воняти, смердіти, дхнути, душіти (3-е л. душить). Вонять немного - присмерджувати. Воняет чем - чути чим. Воняет изо рта, носа - чути з рота, з носа.

* * *

I. довгокосий, косатий.

II. довгоносий, довгоніс (р. -носа), носатий, носань, носач, носар ( р. -ря).

* * *

1) (что кому) являти, явити. [А всі решта, кілька тисяч, носа не являють (Рудан.)]. -зать весёлый вид - удавати веселого. И виду не -зать - і знаку не подавати. Не -зать глаз - очей не навертати, очей не показувати. -жет себя (барином) - удає з себе (пана);

2) (давать видеть) показувати, показати що. -жи паспорт - покажи (показуй) пашпорт;

3) (являть) появляти;

4) (приказывать) казати, сказати. [Вам казано: любіть братів (Олесь)]. Казанный - явлений; показаний; казаний.

* * *

1) кров (-ви), (реже) крів (р. крови, кро[и]ві), ум. крівця, (пров.) крівля, керва, руда (- ди), (вульг. преим. о -ви от удара в драке) юха, юшка, паюха, мазка. [Без бою, без крови (Крим.). Поженемося за баришем, а скільки криві братньої нап'ємося (Квітка). Кров'ю вона умивалась (Шевч.). Крів'ю обкипіла вся наша давнина (Л. Укр.). Усі руки в крови (Харківщ.). Як вода, крівля по світі буде розливатись (Руданськ.). Так він крівлею і вмився (О. Пчілка). Руда - не вода (Номис). Людська крівця не водиця, розливати не годиться (Номис). Шабля моя не раз паюхою вмилась (К. С.). Мазкою хоче хто умитись, кому не жаль своїх зубів (Котл.)]. -вь артериальная - кров червона, (венозная) чорна (погана) кров. Лицо у неё -вь с молоком - лице у неї мов кров з молоком; лице у неї біле як кипень і рум'янці грають. -вью кровь омыть - кров за кров; кров змити кров'ю. Проливать -вь - лити, проливати (сов. пролити) кров. [Зараз будуть тут лить неповинную кров (Грінч.)]. Обагрить -вью - см. Обагрять. Покрываться, покрыться (запекшейся) -вью - о(б)кипати, о(б)кипіти кров'ю. [Окипіло серце гарячою кров'ю (Пісня)]. Запекшаяся -вь - закипіла(я) кров. Покрытый запекшейся -вью - закипілий, обкипілий кров'ю. Покрывается -вью что - кров обкипає на чому, кров'ю обкипає що. Лужа -ви - калюжа крови, кривава річка (криниця). [Де стояла Бондарівна - кривава криниця (Пісня)]. Лежал в луже -ви - підплив кров'ю, лежав підплитий кров'ю (крівлею), лежав у калюжі крови. Запачкать -вью - умазати в кров, укровити, закровити, (сильно) заюшити кого, що. Облиться -вью - умитися кров'ю, (грубо) мазкою. Сердце обливается -вью - серце кривавиться. [І серце кривавиться, як згадаю, яка мінлива людська доля (Грінч.)]. Побить в -вь кого - спустити кров кому, (грубо) спустити юху (мазку) кому, помажчити кого. Ушибиться в -вь - забитися до крови, (сильно) об'юшитися. -вь ударила в голову кому - кров ударила (бухнула, линула) до голови кому. Изойти, истечь -вью - зійти кров'ю, збезкровіти. Он истёк -вью - він зійшов кров'ю, він збезкровів. Пустить -вь - кинути (спустити) кров (руду), відкрити жилу кому. [Кинув їй руду з руки (Квітка)]. Хоть -вь с носа - хоч кров з носа. Крови (регулы) - місячка, краска;

2) (в значении рода, племени, колена, поколения) кров (-ви). Родная -вь - своя кров, рідна кров. Это у него в -ви - це в його родиме. Голос -ви - кров озивається, голос крови. От -ви Рюриковой - з Рюрикової крови, з Рюрикового роду (коліна). Принц королевской -ви - принц королівської крови, королівського роду, коліна;

3) бот. - см. Драконова кровь, Зверобой.

* * *

натянуть

1) (напрягать) натягати и натягувати, натяг(ну)ти, напинати, напнути и нап'ясти, напружувати, напружити, (натуживать) натужувати, натужити, (о мног.) понатягати и понатягувати, понапинати и т. п. що. [Не натягай так віжок! (Сл. Гр.). Як не натягнете свого лука, то становіться на баталію (ЗОЮР I). Увесь свій вік я лука напинав (Грінч.). Як напне стрілець тятивочку (Рудч.)]. -ть струну - натягати (напинати), натяг(ну)ти (напнути), (подкручивать) накручувати, накрутити струну;

2) что над кем, чем, поверх чего, между чем - натягати и натягувати, натяг(ну)ти, напинати, напнути и нап'ясти, (о мног.) понатягати и понатягувати, понапинати що над ким, над чим, поверх чого, (по)між чим. [А павук собі швиденько від верха до споду входу нитку натягав (Франко). Скинув з себе синій жупан та над ними і нап'яв (Чуб. V)];

3) (надевать с усилием) натягати и натягувати, натяг(ну)ти, напинати, напнути и нап'ясти, (о тесной одежде, обуви ещё) нацуплювати, нацупити, (о мног.) понатягати и понатягувати и т. п. що на кого, на що. [Шину натягти на колесо (Сл. Гр.). Земля напнула буденну одежу (Коцюб.). Соня соромливо напинала щось на голі плечі (Васильч.). Нацупив на себе сорочку (Кониськ.). Постоли як-же позсихались!.. насилу нацупив (Основа 1862)];

4) (изв. время, сов.) натяг(ну)ти, попотяг(ну)ти (досхочу) кого, що и т. п.; срв. Тянуть;

5) (перен.) -вать дело - навертати справу, повертати справу на чию користь, по-сторонничому (не по правді, небезсторонно) судити, сприятельствувати (приязнити, догоджати) кому в справі. -вать на чью сторону - тяг(ну)ти за ким, (реже) за кого. [Не тягнеш ти за беззаконних, що прикриваються законом (Куліш)]. - нуть кому нос - а) (осадить) утерти носа кому, наставити (довгого) носа кому; б) (отказать) дати відкоша кому, вдарити по носі кого. Как-нибудь да -нем (изворотимся) - якось викрутимося. Натянутый -

1) натягнутий и натягнений, напнутий и нап'ятий, напружений, натужений, понатяг(ув)аний, понапинаний и т. п.; накручений. [Мов стріли з нап'ятого лука - летіть! (Франко). Нерви йому аж тріпотять, наче накручені струни (Крим.)]. -тые нервы - напружені нерви;

2) натягнутий и натягнений и т. п.;

3) натягнутий и натягнений, напнутий и нап'ятий, нацуплений, понатяг(ув)аний и т. п.;

4) прлг. - см. отдельно. -ться -

1) натягатися и натягуватися, натяг(ну)тися, понатягатися и понатягуватися; бути натяг(ув)аним, натягнутим и натягненим, понатяг(ув)аним и т. п. [Струни ослабли, пошарпані грубими пучками, а тепер натягуються знову (Коцюб.). Струна напинається (Сл. Гр.)];

2) насмоктуватися, насмоктатися, набиратися, набратися; см. Напиваться 2;

3) (вдоволь, сов.) - а) (тянучи) натяг(ну)тися, попотяг(ну)ти (досхочу), (о мног.) понатягатися и понатягуватися; б) (тянучись) натяг(ну)тися, попотяг(ну)тися (досхочу), (о мног.) понатягатися и понатягуватися и т. п.; срв. Тянуть, -ся.

* * *

несов.; сов. - натян`уть

1) (о человеке) носач (-ча), носатий (-того), носар (-ря), носань (-ня);

2) ( о сосуде) носатка, носатий глечик, -тий чайник и т. п. [Барильця, пляшечки, носатку, - все висушили без остатку (Котл.). Носатий глечик (Звин.)].

* * *

1) носа́ч, -а

2) зоол. носа́ч

1) см. Носок 4;

2) см. Носок 6;

3) (карт. игра) ніс (р. носа), носок (р. носка). [Грали в носа (Брацл.)].

* * *

I. 1) носовий. [Носовий голос (Франко). Спільно-слов'янські носові звуки (Шахм.)]. -вой платок - хусточка (реже хустка) (до носа), носовик (-ка), носівка (Чигиринщ.), (поменьше) носовичок (-чка), носівочка. [Загубила хусточку, - нічим носа втерти (Київ). Виймаю хустку і обтираю лице (Коцюб.)]. -вое произношение - носова (назальна) вимова;

2) (относ. к носу судна) носовий. -вая часть корабля - носова (передня) частина корабля. [Вони сиділи на носовій частині корабля (Остр. Скарбів)]. -вой гребец - носовий весляр (гребець). -вой парус - клівер (-вера).

II. Носовой, сщ. - см. Носовщик.

* * *

1) (чутьё) нюх (-ху), (образно) ніс (р. носа). [Філолог з тонким лінгвістичним нюхом (Крим.). Не обдуриш! розказуй тому, хто носа не має! (Приказка)]. Нюх на что - нюх на що. Иметь нюх на что - мати нюх на що, (фам.) мати добрий ніс на що; носом (нюхом) чути що. [Він ласий до грошей; нюхом їх чує, мов та собака дичину (Кониськ.)]. У него хороший нюх - він добрий нюх (ніс) має, у його добрий нюх (ніс). [Ніс у мене добрий, - чую недбальство навіть там, де його нема! (Ж. й р.)]. Заслышать (почуять) -хом что - занюхати що. [За сім миль занюхає ковбасу в борщі (М. Вовч.)];

2) см. Нюхало;

3) (понюшка) нюх, понюх (-ху), понюха (-хи).

* * *

осажать, осадить

1) (что чем) - см. Обсаживать, -ся, Обсадить, -ся;

2) -вать, -дить (вниз) что - осаджувати, осадити, присаджувати, присадити. См. Опускать, -ся, Понижать, -ся;

3) (пятить, подавать назад) збивати, збити, осаджувати, осадити, подавати, подати (назад). -ся - подаватися, (сов.) податися (назад). -ди лошадей, лошадь - збий, подай (назад) коні, коня. -ди воз, коляску - подай (назад) воза, колясу (бричку). -ди! куда прёшь? - подай назад! куди прешся?;

4) (хим.) -вать, -ся, -дить, -ся - см. Осаждать 2, - ся 2;

5) (кого) присаджувати, присадити, посадити кого, спиняти, спинити, оханути, (опис.) носа втирати, носа втерти кому, пихи збивати, збити кому, за полу смикнути и сіпнути кого. [Не дослухавши моїх слів, зразу присадила мене (Васильч.)];

6) (поселять) осаджувати, осадити що, кого де, що ким; -ся - осаджуватися, осадитися. [Осадились на Чортомлику]. Осаженный -

1) обсаджений;

2) осаджений, присаджений;

3) збитий, осаджений, поданий (назад);

4) осаджений;

5) при[о]саджений, спинений;

6) осаджений.

* * *

несов.; сов. - осад`ить

1) ( останавливать) оса́джувати, осади́ти; ( подавать назад) збива́ти, зби́ти, подава́ти наза́д, пода́ти наза́д

2) (перен.: одёргивать) оса́джувати, осади́ти, приса́джувати, присади́ти; ( давать отпор) дава́ти ві́дсіч, да́ти ві́дсіч

3) мет. оса́джувати, осади́ти

- бурильный молоток

- бурильный молоток

вздёрнуть підтягати, підтягти вгору, смикати, смикнути вгору (за нитку, мотузок). В. на виселицу - почепити на шибеницю. В. нос - дерти, задерти носа, кирпу гнути. Вздёрнутый нос - кирпатий (кирпатенький) ніс, кирпа.

* * *

несов.; сов. - вздёрнуть

1) (дёргая, поднимать вверх) підійма́ти, підійняти и мног. попідійма́ти, підніма́ти, підня́ти; попідніма́ти; ( подтягивать) підтяга́ти и підтя́гувати, підтягти́ и підтягну́ти и мног. попідтяга́ти и попідтя́гувати; ( подбрасывать) підкида́ти [догори́], підки́нути [догори́]

2) ( вешать) ві́шати, пові́сити и мног. пові́шати

1) витися, кучерявитися. [Кучері в'ються];

2) (ссучиваться от кручения) крутитися, скручуватися;

3) (о растениях) витися, плестися, сотатися. [Хміль в'ється круг дерева];

4) (извиваться) витися, звиватися. [Мов гадина в'ється. Під гаєм в'ється річенька. Дим в'ється вгору. Шлях вився-звивався до міста];

5) (вертеться, носиться) витися, кружати. [Коло носа в'ється, а на руки не дається. В повітрі птахи в'ються];

6) (вертеться ласкаясь, увиваться) упадати, увиватися, увихатися. [Діти так і впадають коло матери];

7) (быть свиваему) витися, плестися. [Де це гілечко вилося?].

* * *

1) ви́тися; ( обвиваться) плести́ся; ( извиваться) звива́тися, крути́тися, в'юни́тися, карлю́читися; ( кудрявиться) кучеря́витися; ( увиваться) упада́ти, увива́тися

2) страд. ви́тися; звива́тися; плести́ся; сука́тися; скру́чуватися

-ся, вытереть, -ся витирати, -ся, витерти, -ся, утирати, -ся, утерти, -ся, обтирати, -ся, обітерти, -ся; стирати, -ся, стерти, -ся, постирати -ся. [Написане постиралося]. Вытереть нос - утерти носа.

* * *

несов.; сов. - в`ытереть

-ся, докопать, -ся докопувати, -ся, докопати, -ся, (о многих) подокопувати, -ся. [Подокопували канави]; (переносно) докопувати, -ся, докопати, -ся, доскрібувати, -ся, доскребти, -ся, доскіпувати, -ся, доскіпати, -ся, дошпортувати, -ся, дошпортати, -ся, додлубувати, -ся, додлубати, -ся. [Докопувався причини, через що у дітей така холодність (Крим.). До всього доскрібується, скрізь свого носа стромляє. Розумний чоловік до всього доскіпається (Мирн.). Скільки я голову пополамав, поки дошпортався, в чім діло (Неч.- Лев.). Додлубавшися Зінько до того всього, розказав про його й товаришам (Грінч.)].

* * *

несов.; сов. - докоп`ать