не+плохо

1) (плохо) погано (ум. поганенько, ув. поганючо), кепсько, зле, (гал.) лихо. [Погано зробив. Поганючо співали. Кепсько живеться мені на світі. Їм тут було не зле. По-польськи він балакає, але лихо];

2) (тошно) млосно. [Стає душно, аж млосно (Мирн.)], паморочно [Стало ще тісніше, якось паморочно], нудно. Мне дурно - млосно мені. Ей дурно сделалось, стало - їй стало млосно, (обморочно) вона зімліла. Делаться дурно - млостити (-стить) (безл.). [Мене млостить - мне дурно]. Мне начинает, начало (стало) делаться дурно - мене починає (почала) обнімати млі[о]сть.

* * *

1) нареч. пога́но, зле

2) в знач. сказ. недо́бре, пога́но, мло́сно

залежати від кого, від чого, бути залежному від кого, від чого; (фамил.) дивитися в руки кому. [Це не від мене залежить. Од нас самих і цілість їх залежна (Куліш). Щоб я, началник, та дивився в руки бурлаці. А не діжде! (Тобіл.)]. Подчинённый -сит от власть имущего - підлеглий залежить од зверхника. Это -сит от известных обстоятельств - це залежить від певних обставин. Зависящий - (от кого) залежний від кого; (о подчинённом) залежний від кого, підлеглий кому. Сделаю всё от меня -щее - зроблю все залежне від мене; зроблю все, що від мене залежить. Он плохо обходится с -щими от него людьми - він негарно поводиться з залежними від його (підлеглими йому) людьми. По независящим причинам, обстоятельствам - з незалежних причин, обставин, через незалежні причини, обставини.

* * *

закрыться

1) (закрывать себя чем) закриватися, закритися, затулятися (затулюватися), затулитися, (ставя что перед собой) заставлятися, заставитися; (платком и т. п.) запинатися, запнутися и зап'ястися; (об отверстии) затулятися (затулюватися), затулитися, затикатися, заткнутися, (о мн.) позакриватися, позатулятися, позатикатися и т. д. [Стоїть дівка з молодцем, закрилася рукавцем (Чуб. V). Дівчина, затулившись руками, ридає (М. Вовч.). Попросила в мене мій вуаль, зап'ялася ним… (Л. Укр.)];

2) (затворяться) зачинятися, зачинитися, затулятися и затулюватися, затулитися, (о мн.) позачинятися, позатулятися; (о глазах) заплющуватися, заплющитися, сплющуватися, сплющитися; (смежаться) склепатися, склепитися; (об устах) (сов.) заціпитися, скл[р]епитися. [На мить одчинився тайник, щось пропустив і зачинився знову (Коцюб.). Сплющуються очі мені (Тесл.)]. Парадные (двери) -ваются в двенадцать часов ночи - парадні двері зачиняють о дванацятій годині ночи. Крышка плохо -ется - кришка, (у сундука) віко нещільно пристає. Глаза -лись (смежились) навеки - склепилися навіки очі;

3) (о книге, зонтике) згортатися, згорнутися;

4) (наглухо закрываться в помещении) закутуватися, закутатися, затушковуватися, затушкуватися де, в чому. [Та ну-бо, відчиніть! Чого закуталися в білий день? (М. Левиц.)]; (о ране: затянуться) (безлично) затягати, затягнути, (о мн.) позатягати. [За тиждень чи за півтора рани в хворого позатягало (Грінч.)];

5) (кончаться, прекращаться) зачинятися, зачинитися, припинятися, припинитися, закриватися, закритися, (об учреждении) припиняти, припинити свою діяльність. [Курси тії зачиняються в-осени (Крим.). Журнал припинився на першій книжці]. Магазины -ваются в пять часов - крамниці зачиняють о п'ятій годині. Частные лавки -лись - приватні крамниці позачинялись. Заседание -лось поздно - засідання (с)кінчилось пізно.

* * *

несов.; сов. - закр`ыться

1) закрива́тися, закри́тися, -кри́юся, -кри́єшся и мног. позакрива́тися; (об отверстии; заслоняться) затуля́тися и зату́люватися, затули́тися, -ту́литься и мног. позатуля́тися, заслоня́тися, заслони́тися, -слоню́ся, -сло́нишся; (о двери, окне, воротах; в помещении) зачиня́тися, зачини́тися, -чиню́ся, -чи́нишся и мног. позачиня́тися; (застилаться, завешиваться) запина́тися, запну́тися и зап'ясти́ся, -пне́ться и мног. позапина́тися; (о книге, тетради) згорта́тися, згорну́тися, -неться

2) ( о глазах - смыкаться) заплю́щуватися, -щується, заплю́щитися и мног. позаплю́щуватися, сплю́щуватися, сплю́щитися, закрива́тися, закри́тися и мног. позакрива́тися

3) ( о ране - заживать) закрива́тися, закри́тися, затяга́тися и затя́гуватися, затягти́ся, -тя́гнеться и затягну́тися

чего нрч. що-до чого, з приводу чого, дотично чого, про що. А что -но… - а що тичеться (чого)… -но пищи,- плохо - що-до їжі, то поганенько. Потолковать -но литературы - поговорити, побалакати з приводу письменства. Пришёл -но денег напомнить - прийшов про гроші нагадати.

* * *

1) (что куда, на что, во что) класти, покладати що куди, на що, в що, (редко) чим; срвн. Полагать 1. [По-над полем іде, не покоси кладе, не покоси кладе - гори (Шевч.). Взяв ляхами, як снопами, по два ряди класти (Гол.). Всі клейноди гетьманські на стілець покладає (Куліш)]. -сть каменное здание, стену, фундамент - кам'я[ме]ницю, мур, підмурівок мурувати и класти. -сть печь - ставити и становити піч, грубу, комини (Полт.). -сть кирпичи в ёлку - мурувати сосонкою, укладати цеглу сосонкою. -сть в кучу - на купу класти. -сть деньги в банк, в сберегательную кассу - класти гроші в банк, до банку, до щадниці, до ощадної каси. -сть деньги на текущий счёт - класти гроші на поточний (біжучий) рахунок. -сть яйца под наседку - підсипати, сов. підсипати квочку, о мн. попідсипати квочки. [Квочку підсипати годиться увечері (Сл. Гр.)]. -сть верх на стоге - см. Выводить 10. -сть поклоны - бити, класти, покладати поклони. -сть основанием, в основу чего - класти за основу, за підвалину чого. -сть крепкое основание чему - підводити міцну підвалину під що. -сть резкую границу между чем - становити, ставити, класти виразну межу, обруб між чим. [Не можемо визначити подію, що виразний ставила-б обруб між сусідніми періодами (Єфр.)]. -сть что в качестве чего - класти що чим. [Козаки Вислу клали порогом між Ляхвою й Руссю (Куліш)]. -сть на ноты, на музыку - заводити в ноти що, компонувати музику, укладати музику до чого. -сть на счетах - кидати (прикидати, відкладати) на рахівниці, (щёлкая) клацати на рахівниці. -сть в счёт - брати до рахунку, брати до рахуби, (считать) лічити, рахувати, числити що; срвн. Считать. Оканчивать -сть - см. Докладывать 1. И следа ко мне не клади - щоб і нога твоя в мене не була, і стежки до мене не топчи. -сть в борьбе (побеждать) - бороти, сов. побороти, збороти кого. [Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся (Приказка)]. -сть на обе лопатки - класти кого на горб, побороти кого навзнаки. -сть судно на бок - нахиляти судно на бік. -сть приправы в кушанья - сипати присмаки в страву, засмачувати (страву) чим, (искрошив их) сипати закришку, закришувати чим; срвн. Заправлять 3. [Гарбуз варю, цибулькою закришила (Сл. Гр.)]. -сть (назначать) цену - цінити, цінувати що, складати ціну, визначати ціну чому, за що; срвн. Оценивать. [Не вийшов цінувати, а вийшов продавати (Приказка)]. -сть хорошую цену - давати добру ціну. -сть резолюцию - покладати, накладати, класти резолюцію на чому. -сть голову - накладати, сов. наложити головою, покладати, сов. положити голову, о мн. понакладати головами. [Буду в землі козацькій голову християнську покладати (Дума)]. -сть голову порукой - головою ручитися за що. -сть душу, жизнь - покладати, офірувати життя, душу за що. -сть душу во что - вкладати душу в що, щиро ставитися до чого. -сть заботу о ком - піклуватися, клопотатися про кого и ким, дбати про кого, за кого, турбуватися про кого и ким; см. Заботиться. -сть обет, зарок - покладати, давати обітницю, зарік, за[об]рікатися. -сть знак, клеймо на чём - значити, таврувати що, класти тавро на чому. -сть отпечаток на что - накладати відбиток, позначатися на чому, (в перен. знач.) робити (справляти) вплив на кого, на що, впливати, діяти на кого, на що; срвн. Влиять. -сть конец разговору, речи - класти, покладати край розмові, мові, припиняти розмову; срвн. Прерывать. -сть позор, пятно на кого - ганьбою вкривати, плямувати кого; срвн. Пятнать 4. -сть преграду - см. Преграждать. -сть оружие перед победителем - складати зброю перед переможцем. Не -ди ему пальца в рот - пальця в рот йому не клади; йому дай поли вчепитися, то й свиту здере (Приказка). Не -ди плохо, не вводи вора в грех - недобре ховаєш - сам злодія спокушаєш (Приказка);

2) класть яйца (о птицах) - нести яйця, нестися. [Кому ведеться, то й півень несеться (Приказка)]; (о змеях) класти яйця, (провинц.) чинити яйця, (о насекомых) класти яєчка, червити;

3) (кастрировать животных) викладати, чистити, холостити, валашити; см. Выхолащивать. [Викладати жеребчика. Чистити кабанця. Валашати баранчика]. Кладенный - кладений, покладений; (кастрированный) - см. Кладеный.

* * *

1) кла́сти

2) ( накладывать пищу) кла́сти, наклада́ти, си́пати

3) ( сооружать из кирпича) кла́сти, мурува́ти; ( строить) будува́ти, ста́вити

4) ( яйца) кла́сти; ( о птицах) нести́

5) (перен.: употреблять, расходовать) кла́сти; доклада́ти

6) (перен.: производить расчёт предполагаемых затрат, времени) кла́сти

7) ( кастрировать животных) диал. вичища́ти, чи́стити, холости́ти, виклада́ти, валаша́ти

см. Княжествовать. -ться - князюватися. Ему плохо -лось - йому погано (зле, кепсько, недобре) князювалося.

* * *

1) партачити. [Який з його кравець - партачить а не шиє (Київщ.)];

2) базграти. -пать стихи - базграти (писати) нікчемні вірші, ліпити віршики, стуляти рими.

* * *

1) диал. ( шить одежду) ши́ти; ( чинить) лата́ти

2) перен. ирон. парта́чити, парто́лити, ля́пати; (плохо писать ирон.) дря́пати, ба́зграти, ліпи́ти, ліпа́чити; диал. лампі́жити

1) лежати на чому, в чому, біля чого, під чим, (покоиться) спочивати. [Боже поможи, а сам не лежи (Номис)]. -жать на спине, на животе, на боку - лежати на спині, на череві, на боці. -жать ничком - лежати ниць (ницьма, долічерева). [Лежали ницьма на землі (Новомоск.)]. -жать навзничь - лежати навзнак(и) (горілиць, горізнач, горічерева). -жать в противоположные стороны головами - лежати митусем (митусь), (шутл.) валетиком. [Полягали як треба, а вранці митусем лежали (Козелечч.)]. -жать калачиком - верчика лежати. -жать в постели, в люльке - лежати у ліжку (у колисці). -жать пластом, лежнем - лежати лежма. [Лежма лежу хвора (Звягельщ.)]. -жать без сознания в обмороке - лежати непритомним. -жать замертво - лежати, як мертвий. -жать камнем - лежати каменем (як камінь). -жать боком (на боку) - лежати боком (боками), (валяться) кабанувати. [Городянські пани лежать боками (Яворн.). Не хочеться мені уставати, - щось я утомився, - так би й кабанував цілісінький день (Аф.-Чужб.-Шевч.)]. Имеется возможность вволю -жать - доліжно кому. [Чи доїжно, чи доліжно тобі? - питають наймичку (Номис)]. -жать больным - у недузі лежати. [Жінка в недузі лежала (М. Вовч.)]. -жать при смерти - лежати на смерть (на смертельній, на смертній постелі). -жать в родах - лежати в полозі (пологах). [А там жінка молоденька лежить у полозі (Руданськ.)]. Теперь он на погосте -жит - тепер він на цвинтарі спочиває;

2) (быть положену, о неодуш. предм.) лежати. Потолок -жит на балках - стеля лежить на легарях (ощепинах) та на сволокові. Хлеб -жит - хліб лежить. Плохо -жит что-л. - легко лежить щось. [Не гріх тоді й підняти, що легко лежить (Мирн.)];

3) (оставаться без употребления, движения) лежати, (понапрасну) дармувати. Хорошая слава -жит, а худая по дорожке бежит - добра слава лежить, а погана біжить. Худые, вести не -жат на месте - лихі вісті не лежать на місці. У него в сундуке -жит много денег - у його в скрині сила грошей (грошви). У него тысячи -жат в банках да в акциях - у його тисячі по банках та в акціях. -жать в дрейфе на якоре (морск.) - стояти (бути) на кітві (на якорі), лежати в дрейфі (дрейфувати). -жать невозделанным (агроном.) - вакувати, (целиною) облогувати, лежати облогом. [Третє літо ці дві десятині облогують (Харківщ.)];

4) (быть расположену) лежати, бути, знаходитися, (расположиться) розлягтися, розгорнутися. [Основа лежить під самим Харковом (Куліш). Наше село розляглося по яру (Звин.)]. Весь город -жит как на ладони - все місто - як на долоні (розгорнулося). Селение - жит на большой дороге - село при битій дорозі (над шляхом). Киев -жит на запад от Харькова - Київ знаходиться від Харкова на захід;

5) (иметься, быть) бути, лежати. Между нами -жала целая бездна - між нами була (лежала) ціла безодня (прірва). На улицах -жит непроходимая грязь - на вулицях (стоїть) невилазно багно (сила болота). На этом имении - жит тысяча рублей долгу - на цьому маєткові лежить тисяча карбованців боргу;

6) (иметь склонность) лежати, хилитися, нахил мати до чого. Моё сердце к нему не -жит - моє серце не лежить до його;

7) (заключаться, состоять) полягати, лежати, бути в чому. -жать в основе, в основании чего-л. - лежати в основі чого, бути за підставу (основу, підвалину) для чогось;

8) (находиться на ответственности) бути на відповідальності чиїйсь, лежати, зависати на кому, на чиїй голові. [На твоїй голові все зависло (Каменечч.)]. Всё хозяйство - жит на нём - все господарство на його відповідальності, всі господарські справи лежать на ньому, належать до його. На ней -жит весь дом - до неї належать усі хатні справи, (принуд.) вся хата звисла на неї. -жать на обязанности кого-л. - бути чиїм обов'язком (на чиєму обов'язку). Содержание семьи -жит на моей обязанности - утримання родини (утримувати родину) це мій обов'язок, моя повинність. -жать на совести - лежати, тяжіти на совісті; срвн. Тяготеть. -жит на душе, на сердце (тяготит) - лежить, тяжить (каменем) на душі (серці), обтяжує душу (серце). Этот долг -жит у меня на душе - цей борг обтяжує мені душу (каменем лежить, тяжить на моїй душі). Лежащий - що лежить, (прилаг.) лежачий. [Лежачого не б'ють (Прик.)]. -щий выше - горішній, (ниже) долішній. -щий вокруг - околични[і]й, дооколични[і]й; срвн. Окружающий. [З дооколичних сіл припливуть на ниви звуки дзвонів (Стефан.)]. -щий хорошо - добре припасований (прилаштований), (о платье) гарно облеглий, доладній, доладу (по)шитий, як улитий. [Як улита свитка (Мирг.)].

* * *

I. сщ.

1) (зло) лихо (-ха), лихе (-хого), зло (р. зла). [З письменних все лихо встає (Номис)]. Не поминать -хом кого - не згадувати лихом, лихим словом кого;

2) (беда) лихо, біда. [Не шукай лиха, - само тебе знайде (Чуб. I). І грім біди не б'є (Приказка)]. -хо одноглазое - біда одноока. От -ха не уйдёшь - від лиха (від біди) не втечеш, лиха не спекаєшся.

II. нрч.

1) (бойко, разудало) хвацько, моторно, хватко, бадьорно, жваво, браво. [Хвацько вибігши на пагорок, трійка стала (Короленко). Усі хватко танцювали (Ор. Левиц.). «Ану, лишень, бадьорно!» - обзивається він до гнідого (Мирний)];

2) (зло) люто, злісно; (плохо) зле, погано; (тяжело) важко, тяжко; (тошно, противно) нудно, гидко, огидно.

* * *

малограмотний, малописьменний.

* * *

марывать

1) (пачкать, грязнить) мазати, замазувати що чим и в що, умазувати що в що, мастити, бруднити, брудити (бруджу, -диш), каляти, (чем.-л. сыпучим, грязным) валяти, (грязью) багнити, багнітувати, (жирным) ялозити, смальцювати, (жидким) ляпати, (о лице ещё) мурзати що чим и в що; срв. Замарывать 1 и Пачкать 1. [Поганий крам - линяє, маже (бруднить) білизну (Брацлавщ.). Не талапайся в болоті, не брудни (не масти) ноги (Київщ.) Не хочеться чобіт каляти (Звин.). Я ноги помила, як же їх валяти? (Біблія)];

2) (сквернить, бесславить) каляти, поганити, мерзенити, плямувати, плямити, (грубо) паскудити кого, що. -рать себя, кого - поганити, паскудити себе, кого. [Хіба-ж ви думаєте, що я захтів-би поганити себе, крадучи чужі три карбованці? (Крим.). Нащо мене паскудиш? Хіба я злодій? (Бердичівщ.)]. Он -ет честных людей - він плямить (паскудить) чесних людей. -рать своё имя, репутацию (славу), честь - плямити, плямувати, каляти, поганити, паскудити своє ім'я, славу, честь. [Такими вчинками ти плямиш (поганиш) своє ім'я (Київщ.). Глядіть, діти, слави своєї не каляйте (Г. Барв.)]. -рать руки (перен.) - паскудити, поганити руки об кого, об що. [Рук паскудить не хочу (Тобіл.)];

3) (о плохом каллиграфе, живописце, писателе) мазати, ляпати, базграти, партачити, паскудити, (о живоп. и каллигр. ещё) квачем мазати, (выводить каракули) риґувати. [Ото риґує, - такі карлючки, що й не розбереш (Канівщ.)]. Он не пишет, а только бумагу -ет - він не пише, а тільки папір псує;

4) (вычёркивать) черкати, вимазувати, викреслювати що. [А цензура ліберальна все черкає, все черкає (Самійл.)]. Маранный -

1) мазаний, каляний, валяний; яложений, смальцьований, ляпаний, мурзаний;

2) каляний, поганений, плямований, паскуджений;

3) мазаний, ляпаний, базграний;

4) черканий, вимазаний, викреслений. Срв. Мараный, прлг.

* * *

1) ( пачкать) ма́зати, брудни́ти; каля́ти; ( пятнать) плямува́ти, плями́ти

2) (перен.: пятнать, порочить) плямува́ти; пога́нити

3) (плохо писать, рисовать) ма́зати, мазюкати, ля́пати, ба́зграти

4) ( вычёркивать) черка́ти, викре́слювати

1) (чесаться) микатися, чесатися; бути миканим, чесаним. Этот лён плохо -кается (или -чется) - цей льон погано микати (микається);

2) (щипаться) дертися, дратися. [Пір'я погано дереться, - одійшло (Мирг.)];

3) (бедствовать) поневірятися, горювати (горе), бідувати (біду). [Захарко поневірявся по наймах (Крим.)];

4) (шататься) тинятися; срв. Мызгать 1. [Тиняюсь од села до села (Котл.)];

5) (толкаться, соваться) микатися, соватися. Когда не поп, так и в ризы не -кайся - коли не піп, то й у ризи не микайся (Приказка).

* * *

надозреть за (над) кем, чем см. Надсматривать, -раться, безл. - доглядатися кого, чого и за ким, за чим, наглядатися за (над) ким, за (над) чим и кого, чого. За рабочими плохо -тся - на робітниками поганий догляд (нагляд), за робітниками погано наглядається.

* * *

наковырять, наковырнуть

1) см. Надковыривать;

2) наколупувати, наколупати що, чого, наколупнути що, накопирсувати, накопирсати, надовбувати, надовбати, надлубувати, надлубати, нашпортувати, нашпортати що, чого, (о мног.) понаколупувати, понакопирсувати, понадовбувати, понадлубувати, понашпортувати що, чого. [Піди, старий-старесенький, наколупай меду (Чуб. V). Наколупай масла (Сл. Ум.)]. -рять рану - надряпати (нашкрябати) рану. -рять червей - накопати (наколупати) черваків (хробаків);

3) (лапти) підсмикувати, підсмикати, (о мног.) попідсмикувати (личаки); (выплетать по передку лаптя узор) мережа[и]ти, помережа[и]ти (личаки). Наковырянный -

1) см. Надковырянный;

2) наколупаний, накопирсаний, надовбаний, надлубаний, нашпортаний, понаколупуваний и т. п.; надряпаний, нашкрябаний; накопаний;

3) підсмиканий, попідсмикуваний; мережа[е]ний и помережа[е]ний. -ться -

1) см. Надковыриваться;

2) (стр. з.) наколупуватися, бути наколупуваним, наколупаним, понаколупуваним и т. п.;

3) (вдоволь, сов.) - а) накопирсатися, наколупатися, нашпортатися, надовбатися, надлубатися, надолубатися, накорпатися чий, в чому, напорпатися в чому; б) наплестися; в) накопирсатися з чим, напоратися коло (біля) чого, з чим, в чому, надлубатися коло чого, з чим, начовптися з чим, (ирон.) намучитися з чим, коло чого. Срв. Ковырять.

* * *

несов.; сов. - наковыр`ять

1) наколу́пувати, наколупа́ти, сов. накопирса́ти; сов. надлуба́ти

2) (сов.: плохо, небрежно сделать что-л.) надлуба́ти; ( о письме) нашкря́бати, надря́пати

напартачити, (стихи) набазграти, надряпати, (картину) наляпати що, чого.

* * *

-ся см. Намарывать, -ся.

* * *

1) ( напачкать) намазати, -мажу, -ма́жеш, накаля́ти; набрудни́ти

2) (плохо, небрежно написать, нарисовать) нама́зати, налипа́ти, нашкря́бати, надря́пати; прен. наба́зграти, намазю́кати

и Напакостничать

1) (наделать пакостей) накапостити, напакостити, наробити капостей, (о мног.) понакапощувати, понароблювати капостей кому;

2) (нагадить) напаскудити, накаляти, напоганити.

* * *

1) ( нагадить) напаску́дити, -джу, -диш

2) ( наделать пакостей) нака́постити, -пощу, -постиш, напа́костити, -кощу, -костиш; ( навредить) нашко́дити, -джу, -диш

3) (напортить, сделать плохо) напаску́дити; напсува́ти, -псую́, -псує́ш

1) (неясный для слуха) невиразний, нерозбірний, нерозбірливий. [Слова зливались у неї в горлі в невиразний крик (Коцюб.). Якийсь невиразний гомін розлігся в кав'ярні (Коцюб.). Воркоче щось невиразне (Л. Укр.). Листя иноді, чутливо стрепенувшись, шепотіло щось нерозбірне (Корол.)];

2) (перен.) невиразний, неясний. -ная ласка - невиразна (неясна) ласка;

3) (непонятный) незрозумілий, неясний. Им -тен этот язык - їм незрозуміла (нічого не промовляє) ця мова. -ное содержание читаемого - незрозумілий (неясний) зміст читаного.

* * *

1) невира́зний; ( плохо различаемый) нерозбірливий, нерозбі́рний; ( неясный) нея́сний и неясни́й

2) ( непонятный) незрозумі́лий; ( неясный) неясни́й

нрч. неґрунтовно, необґрунтовано, безґрунтовно, безпідставно, безосновно, (несостоятельно) нестійно, (неправильно) неправдиво, неслушно, (непрочно) нетривало, нетривко, неміцно, нестало, хитко, хибко, слабко, (несолидно) неповажно, нестате[о]чно, недоладно; срв. Неосновательный.

* * *

1) необгрунто́вано, безпідста́вно; неслу́шно; непова́жно; неґрунто́вно, поверхо́во; несерйо́зно; легкова́жно; несолі́дно; непова́жно, нестате́чно

2) (слабо, плохо) неґрунто́вно, поверхо́во