-
21 пізнати
см. пізнавати -
22 розізнати
см. роззнаватиразузна́ть -
23 розпізнати
см. розпізнавати -
24 спізнати
см. спізнавати -
25 упізнати
см. упізнавати -
26 запізнати
zapiznatyдієсл. -
27 пізнати
piznatyдієсл. -
28 впізнати
даведаццадазнацьдачуццазазнацьзведацьпачуцьпрачуцьспазнацьуведаць -
29 пізнати
спазнацьуведаць -
30 розпізнати
апаведацьапавядаць -
31 Хто хоче більше знати, той мусить менше спати
Quien quiere saber más, tiene que dormir menosІспансько-український та українсько-іспанський пареміологічний словник > Хто хоче більше знати, той мусить менше спати
-
32 Чого Івась не навчився, того й Іван не буде знати
Lo que no aprendió Juanito, no aprende JuanІспансько-український та українсько-іспанський пареміологічний словник > Чого Івась не навчився, того й Іван не буде знати
-
33 Що знати, те за плечима не носити
Іспансько-український та українсько-іспанський пареміологічний словник > Що знати, те за плечима не носити
-
34 міра
ж(у різн. знач.) measure; (ступінь, розмір) extent; gauge; ( межа) limitміра ваги — ton, measure of weight
міра відмінності комп. — distance
міра довжини — measure of length, long ( linear) measure
значною мірою — largely, in large measure, to a considerable ( great) extent
до деякої міри — to some extent, to a certain extent ( degree)
понад міру — beyond measure, excessively, immoderately
в міру — reasonably, sufficiently
в міру можливості (наскільки можна) — as far as possible; ( скільки можна) as much as possible
в міру того як — as, in proportion with (to)
перебрати міру — to go too far, to overdo
-
35 твердо
1) firmly, steadfastly2) ( знати щось) thoroughly, well -
36 як
I ч зоол.( тибетський бик) yakII пр.1) (яким чином, якою мірою) howяк би це зробити? — how is it to be done, I wonder?
як (ви) — поживаєте?, як ся маєте? how do you do?, how are you?
як це так? — how is so?, how is that?
як довго? — how long? як справи? how are you getting on?, how are things?
2) (при запитанні про ім'я, назву тощо) what3) (при висловленні обурення, здивування) whatяк, він пішов? — what, he has already gone?
4)як не…, хоч як… — however…
як не важко — however difficult it is; як не пізно however late it is
як би то (там) не було — at any rate; however that may be
як кому, кому як — it is not the same with everybody
ось як! — really!, you don't say so!
як би не так! — not likely!, nothing of the kind!
як вам сказати — how shall/should I put it?
як видно — evidently, apparently
III спол.як видно — з as can/may be seen, as evident ( з чого-небудь - from)
1) ( при порівнянні) as, likeлютий, як тигр — fierce as a tiger
я живу, як інші — І live as others do
як і раніше — as before, previously
як і у випадку — as with, as in the case of, as is the case with
як вкопаний — stock-still, transfixed, rooted to the ground, stone-still
як навмисно — as ( ill) luck would have
2) ( коли) when; ( відтоді як) sinceяк тільки — as soon as; when
в той час, як — whereas, while
до того, як — till, until
після того, як — since
3) (крім, тільки) but, except; як не but4) ( якщо) if; ащо, як він спитає? — and what if he asks?
5)як…, то… — if…, then…
як не хочеш, то й не йди туди — don't go there if you don't want to
як наприклад — as, for instance
як раптом — when suddenly, when all of a sudden, when all at once
як на нього — as to him, for his part, as far as he is concerned
як би не… — however…, no matter how
як завжди — as ever, as always, as usual
як…, так — і both… and…
як ведеться — as usual, is customary, is the custom
як з'ясувалося — as it turned out, as it proved
як мовиться, як кажуть — as they say, as the saying goes
як же! — sure!; why, of course!
як сказати — it all depends; how shall I put it, how shall I say
як відомо — as is well known, as everybody knows
як мінімум — at the minimum, at the least
як не дивно — strangely enough, strange though ( it may seem); як одне ціле as a single whole, as a unit; як заведено, як належить, як
годиться — properly, duly; downright, as it should be, as expected; як правило as a rule, generally, usually; як
прийнято — as is the convention, as is customary
як — так? you don't say!; як завгодно anyhow, however; any way one likes; як
-
37 людина
ЛЮДИНА - природно-соціальна істота, якісно особливий ступінь живих організмів на Землі, здатних до свідомої саморегуляції, завдячуючи чому вона постає як суб'єкт суспільно-історичної діяльності й культури. Л. є предметом вивчення різних галузей знання: соціології, етнології, психології, фізіології, педагогіки, медицини тощо. Використовуючи розмаїті дані цих наук, філософія вивчає Л. передусім з погляду місця її у світі та її ставлення до світу. У давній кит., інд., грецьк. філософії Л. мислиться як частка Космосу, певного єдиного надчасового світопорядку, як мікрокосм ("світ у малім") - відображення й символ Всесвіту, макрокосму (котрий у свою чергу уявляється антропоморфно - як живий одухотворений організм). Від цих найперших уявлень і до сьогодні мікрокосм постає як такий, що в ньому збігаються й перетинаються усі сутнісні генерації буття - фізичне, хімічне, живе, духовне. Проте у міру розвитку цих уявлень дедалі більше усвідомлюється та обставина, що Л. здатна відособлюватися у структурі буття, прагнучи стати його деміургом, трансцендентувати за межі свого тут-і-тепер-так-буття, а відтак - мікрокосм, на відміну од макрокосму, є проблематизованим. Уже в трьох відомих людинознавчих запитаннях Канта - "Що я можу знати? Що я маю робити? На що я можу сподіватися?" - відтворено багатомірність сутнісної проблематизації Л. як універсальної істоти. Відповідно виникають фундаментальні "екзистенційні дихотомії" (Фромм) людського С. правді, наявність розуму - фактор, що спонукає Л. до розвитку, до створення власного світу, де вона почувалась би "у себе вдома", проте кожний досягнутий нею щабель розвитку залишає її незадоволеною, провокуючи на нові пошуки й рішення. Найфундаментальніша дихотомія Л. - поміж життям та смертю; від неї походить інша: хоча кожна Л. є носієм усіх родових потенційних здатностей, швидкоплинність її життя не дозволяє уповні реалізувати всі можливості навіть за найсприятливіших умов Ж. иття Л., починаючись та обриваючись у момент, випадковий для загального еволюційного процесу всього роду Л., входить у трагічну суперечність з індивідуальними зазіханнями на реалізацію усіх його можливостей. Амбівалентність способу буття Л. стала істотною перешкодою будь-яким спробам субстанціалізувати ту чи ту властивість Л. (на кшталт "zoo politikos", "homo sapiens", "homo faber" тощо). Сучасна філософія намагається уникати такої субстанціалізації. Так, при зіставленні різних виявів людського світовідношення стає зрозумілим, що фантазія й гра, котрі уможливлюють хоча б короткотривале вивільнення од фактичності, од невблаганної повинності "так-буття", є для Л. "рятівними" здатностями, не менш важливими й споконвічними, аніж праця, панування, любов і смерть (Фінк). Постає питання, чи повинна взагалі філософія претендувати на створення остаточної "картини Л.", котра б зводилась до загальних формулювань - на кшталт "духовної сутності", "діючої сутності" тощо. Натомість Больнов, посилаючись на Плеснера, пропонує "принцип відкритого питання", максимальну завбачливість для "нових неочікуваних і незавбачливих відповідей". Деякі досліджувані риси Л. виявляються пов'язані одна з одною цілком довільно, деякі - цілеспрямовано: ми не можемо знати, чи йдеться про певні сумірні риси, чи ж бо про такі, що перебувають у стані безнастанної суперечності. Усім цим підтверджується принципова світоглядно-антропологічна теза Гегеля та Достоєвського: поки людина живе, вона ще не сказала свого останнього слова, через що її не можна визначити остаточно.В. Табачковський -
38 совість
СОВІСТЬ - категорія етики, що характеризує моральну діяльність особистості через її здатність здійснювати моральний самоконтроль, самостійно визначати зміст морального обов'язку, вимагати від себе його дотримання і давати самооцінку власних вчинків; одна з форм моральної самосвідомості, через котру здійснюється осмислення, контроль, санкціонування та критичний перегляд моральних настанов людської суб'єктивності. Етимологічно поняття "С." у багатьох європейських мовах пов'язане зі значенням "спільне знання", "свідомість", що характерно і для мов слов'янських, зокрема укр. Це слово походить від архаїчного префікса "со", що має широкий спектр значень, включаючи спільність дії, і "відати" - "знати". Розвиток моральної свідомості закріпив за поняттям "С.", крім усвідомлення власного ставлення до моральних вимог суспільства, значення переживання й засвідчення особливої, змістовної позиції суб'єкта моральної діяльності. Першими серед античних філософів поставили проблему С., очевидно, Демокрит та Сократ. Аристотель положенням "Нікомахової етики" про С. - "правдивий суд доброї людини" надав європейській традиції етичних пошуків певного забарвлення. Так, Кант розмірковує про "внутрішнє судилище" С. у випадку, коли людина порушує моральний закон - відступає від вимог категоричного імперативу. Разом з цим стає очевидним тісний зв'язок С. з обов'язком, а через нього - з добром і благом. С. як переживання самооцінки є можливою тільки на основі знання норм суспільної моралі, що стали внутрішнім переконанням. Вона дає про себе знати і негативними проявами (напр., відчуття провини), і позитивними - впевненістю в правильності і справедливості вчинку. Різні "іпостасі" С. зумовлені змістом людських уявлень про добро і зло, благо, справедливість, обов'язок. Цю залежність в абстрактній формі засвідчив Гегель, розглядаючи основні причини низки морально-психічних станів, позначених ним як "нечиста С.", "спляча С.", "муки С." тощо Н. іцше назвав нечисту С. "глибоким захворюванням", однак наголошував, що "це хвороба в тому сенсі, в якому хворобою є вагітність". Таким чином, "неспокій" С. починає розглядатись як стан, необхідний для становлення морального суб'єкта. Фройд виходив з того, що С. породжується конфліктом між підсвідомими потягами і суспільними заборонами. Послідовники Фройда вже розглядали С. як особливий різновид неврозу (Віттельс), а з точки зору функцій - як негативний феномен: С. - ярмо, що перетворює людське життя в муки і страждання Н. аукові дискусії навколо проблеми С. мали гучне відлуння в сфері політики: Гітлером С. була публічно оголошена химерою. В філософії марксизму феномен С. пов'язується з особливостями реального становища (буття) людини у світі. "С. привілейованих, - зазначав Маркс, - це і є привілейована С.". Отже, акцент робиться на соціальних детермінантах, що чинять вплив на С. і перешкоджають прояву її загальнолюдського змісту. Гайдеггер у свій спосіб пов'язує С. із буттєвою покликаністю людини, що звільняє останню від необхідності коритися зовнішнім авторитетам. "Совісна" людина бере на себе тягар вибору між добром і злом, у своїй діяльності орієнтується на власні критерії моральної оцінки. Через це моральну особистість завжди переслідує почуття невдоволеності собою, що є стимулом до самовдосконалення. Вона особливо чутлива до моральної йедовершеності світу в будь-яких проявах і, звичайно, С. її ніколи не може бути спокійною, "чистою". Можливо, надто емоційно, але точно це висловив у праці "Культура і етика" Швейцер: "Чиста С. є винахід диявола".В. Єфименко -
39 огляд свідком
(речових доказів, осіб, яких потрібно упізнати тощо) examination by witness -
40 бум-бум
См. также в других словарях:
знати — зна/ю, зна/єш, недок. 1) перех., також про кого – що і з підрядним реченням. Мати якісь дані, відомості про кого , що небудь. || що за ким, перев. із запереч. част. не – вважати щось властивим кому небудь. •• Зна/ю я вас ірон. уживається як вияв… … Український тлумачний словник
знати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
Имена монархов и знати — Имена монархов и знати одно или несколько официальных (метрических, титульных, тронных) и неофициальных имён или имен прозвищ под которыми мог быть известен человек королевского, княжеского или дворянского рода. Содержание 1 Типы имен 1.1… … Википедия
Имена знати — Имена монархов и знати одно или несколько официальных (метрических, титульных, тронных) и неофициальных имён или имен прозвищ под которыми мог быть известен человек королевского, княжеского или дворянского рода. Содержание 1 Состав 2 Типы имен 2 … Википедия
Бег (титул знати на Востоке) — Бег, бек, бей, бий (тюрк. ‒ властитель, господин, князь, синоним арабского амир, или эмир), титул родоплеменной, а затем феодальной знати в странах Ближнего и Среднего Востока. В Турции со 2 й половины 19 в. также форма обращения; упразднён в… … Большая советская энциклопедия
Бек (титул феод. знати на Востоке) — Бек, титул родоплеменной, а затем феодальной знати в странах Ближнего и Среднего Востока; см. Бег … Большая советская энциклопедия
Собрание знати — Пурухита стоявший справа от трона, успел уже доложить царю и собравшимся о благом расположении небесных светил и отсутствии препятствий для работы государственного совета, а царь, взглянув на пустое место слева от себя, объявить, что он… … Энциклопедия мифологии
Титулы знати Таиланда — Королевские титулы ในหลวง, най луанг король: พระเจ้าอยู่หัว, пхратьау ю хуа; พระบาทสมเด็จพระเจ้าอยู่หัว, пхрабат сом дет пхратьау ю хуа; พระบาทสมเด็จพระเจ้าอยู่หัวภูมิพลอดุลยเดช ฯ, пхрабат сомдет пхратьау ю хуа Пхумипхон Адулайадет, Его… … Википедия
не принадлежащий к знати — прил., кол во синонимов: 1 • незнатный (10) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин. 2013 … Словарь синонимов
принадлежащий к знати — прил., кол во синонимов: 1 • знатный (47) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин. 2013 … Словарь синонимов
На знати — Устар. Обл. Известно. У нас, если парень загулял, так его надобно остановить… потому что здесь всё дело соседское, всё на знати (Писемский. Питерщик) … Фразеологический словарь русского литературного языка