несёт

астр.; физ. несе́рый

несіяний; (непросеянный) непросіяний, непересіяний.

несіяний хліб, хліб з ґрисом, з половою.

-ся, засеять, -ся засівати, -ся, засіяти, -ся, сіяти, -ся, посіяти, -ся, усіяти, -ся, (диал.) сівати, -ся, (о мног.) позасівати, -ся, позасіювати, -ся. [Ходить, засіває, і засіяв, як годиться (Рудан.). Поле сіяли сини (Стеф.). Орися-ж ти, моя ниво, долом та горою та засійся, моя ниво, долею ясною (Шевч.). Та посійся добрим житом (Шевч.). Будем лани сівати (Чуб. V). Всі шляхи тоді козацькими головами ляхи позасівали (Куліш)]. Засеянный - засіяний, посіяний, усіяний. Место по недосмотру не -ное - несів (-ву), прогалюватина. [Якось чудно жито зійшло: там є і густо, а там пусто, мов несів (Сл. Гр.)].

* * *

несов.; сов. - зас`еять

1) засіва́ти и засі́ювати, -сі́юю, -сі́юєш, засі́яти и мног. позасіва́ти и позасі́ювати

2) несов. этногр. посіва́ти, засіва́ти

3) (сов.: начать сеять) поча́ти сі́яти, засі́яти

1) (действие) (-ка строений из камня, кирпича) мурування, мурівля. -ка камня, дров в сажени - складання, кладіжка (каміння, дров);

2) (способ) мурівля, мурування, муровання. [Обнесена високими старовинної мурівлі стінами (Явор.)]. -ка крестовая - мурівля перехресна. -ка насухо - мурівля насухо;

3) -ка яиц - несіння яєць;

4) -ка скота (кастрирование) - викладання, валашіння, холощіння.

* * *

1) ( действие) кладі́ння, мурува́ння; будува́ння, ста́влення

2) (часть сооружения из кирпича, камнеи) кла́дка, мурова́ння

3) (доска, бревно, положенные через ручеи, болото) диал. кла́дка

4) ( носка яиц) кла́дка; несі́ння

незасіяний, несіяний, (пустующий) гулящий. [Земля несіяна (Черняв.). Гуляще поле (Черкащ.)].

* * *

астр., физ.

астр., физ.

безсімйовий, несемейний, безродинний.

* * *

взвалить накидати, накинути щось на кого, на що, вернути (сов. звернути), скидати, скинути, скочувати, скотити, зсаджувати, зсадити. В. на плечи, на спину - брати, взяти на оберемок, завдавати, завдати комусь на плечі. [На його цю роботу накинуто. Де-б яка робота не трапилася, усе собі на шию верне. Кабана на віз скотили. Зсадили колоду на санки. Завдав йому клунок на плечі. Візьміть її на оберемок да й несіть].

* * *

несов.; сов. - взвал`ить

1) зва́лювати, звали́ти, скида́ти, ски́нути; ( на спину) бра́ти на пле́чі, узя́ти на пле́чі, (кому-л.) завдава́ти [на пле́чі], завда́ти [на пле́чі]

2) (перен.: обременять кого-л.) зва́лювати, звали́ти, спиха́ти, зіпхну́ти и спихну́ти; ( на себя) бра́ти іна се́бе, узя́ти [на се́бе]

незаплямований, незаплямлений, несплямований, непоплямований, непоплямлений. -ная репутация - неза[нес]плямована репутація (слава).

* * *

некваліфікований, неза[нес]кваліфікований. -ный рабочий - некваліфікований робітник. -ный труд - некваліфікована праця.

* * *

1) несіння кого, чого;

2) держання, тримання (на собі) чого, здержування чого;

3) відбування чого; зазнавання чого; приймання чого, покутування чого; піклування ким, чим и про кого, про що; відповідання за що;

4) верзіння, плетіння (нісенітниці, нісенітниць, дурниць, ка-зна чого). Срв. Нести.

* * *

1) не́сення

2) вико́нування, ви́конання и викона́ння, не́сення; відбува́ння

1) нести кого, що. [Молодиця несла на руках двоє своїх дітей (Коцюб.). Чобітки в руках несе (Метл.). Несімо-ж світло аж туди, де зорі (Самійл.). Несем ми дію скрізь, співці гудка й нагана (Сосюра)]. Ноги не -сут, не -сли - ноги не несуть, не несли. [Мене ноги не несли ані до неї, ані від неї (М. Вовч.)];

2) (быть в состоянии -ти, подымать) нести, носити, могти нести (на собі) що и скільки чого. Слон -сёт свыше ста пудов - слон може нести на собі понад сто пуд(ів);

3) (держать на себе) нести (на собі), держати, тримати (на собі) що здержувати що. [Море несе на собі кораблі (Київ). Ця колона здержує (держить) велику вагу (Київ)]. Лёд не -сёт - лід не держить, лід не держкий;

4) (перен.; бремя и т. п.) нести що; (обязанности, убытки и т. п.) відбувати що; зазнавати чого и т. п. [Він легко ніс свій вік (свои годы) (Кінець Неволі). Його плечі не почували тягара, який йому випало нести від колиски до домовини (Кінець Неволі)]. -ти бремя работы (труд) - нести тягар праці, відбувати роботу, приймати труд. [Атмосфера порожнечі, в якій доводиться одбувати свою роботу комісії (Рада)]. -ти возмездие за что - покутувати що, каратися за що. -ти высоко себя (голову) - нести (носити) високо (вгору, гордо) голову, високо нестися; срв. Нестись 4. [Шлях кохання дивовижний, дивний із шляхів: гордо голову там носить, хто її згубив (Крим.)]. -ти заботы о ком, о чём - піклуватися ким, чим и про кого, про що. -ти издержки - платити витрати. -ти наказание за что - приймати (отбывать: відбувати) кару за що, (за грехи, проступок) приймати покуту за що, покутувати що; см. Наказание 2. [Ти ще будеш покутувать гріхи на сім світі (Шевч.). Щоб ти дев'ять літ покутував свою гордість (Рудч.)]. -ти ответственность за что - відповідати, бути відповідальним, нести відповідальність за що, (принимать на себя ответственность) брати на себе відповідальність за що. [Педагогічний склад наших ВИШ'ів несе відповідальність за якість майбутніх кадрів (Пр. Правда)]. -ти последствия - (отвечать) відповідати за наслідки; (платиться) платитися за наслідки, (искупать) покутувати наслідки. -ти службу, служебные обязанности - відбувати (нести) службу, відправляти службу и служби, (устар.) правити (справляти) службу, відбувати (виконувати) службові обов'язки. [Другий місяць одбуває службу (Сл. Ум.). Жінки гарно несуть сторожову службу (Комуніст). Ой пішов він до ляшеньків служби відправляти (Пісня). Ви, козаки, сторожову службу нам правте (Куліш). Вони справляють за жалування державну службу (Корол.)]. Он -сёт тяжёлую службу - він на важкій (тяжкій) службі, він має важку (тяжку) службу. -ти труды и заботы - мати багато праці і клопоту, нести великий (важкий) тягар праці і клопоту. -ти убытки - зазнавати втрат, мати (терпіти, редко поносити) втрати, утрачатися; (при работе) проробляти. [Велику від цього втрату поносить наша культура (Рада). Де заробиш, а де проробиш (Приказка)]. -ти на сердце - мати (редко носити) на серці; терпіти мовчки;

5) (увлекать: о ветре, течении и перен.) нести, (мчать) мчати, (гнать) гнати кого, що. [Кленовий листоньку, куди тебе вітер несе? (Метл.). Тихо, тихо Дунай воду несе (Пісня). Вода несе кригу (Сл. Ум.). Осінній вітер мчав жовті хмари (Коцюб.). Сердита ріка, збурена грозою, мчала свої хвилі, до моря (Олм. Примха)]. Куда (тебя) бог -сёт (устар.) - куди (тебе) бог провадить? (Звин., Франко). Куда -сёт тебя нелёгкая? - куди несе тебе лиха година (х(в)ороба, враг, вража мати, нечиста сила, нечистий)?;

6) (о поре, о времени: приносить) нести, приносити (з собою). [Нехай я щастя не найшов того, - його весна несе струнка (М. Рильськ.). Осінь і зима несуть Німеччині політичні бурі (Пр. Правда). Що то нам новий рік несе? (Київ)];

7) (вздор, дичь, околёсную, чепуху, чушь) верзти (плести) нісенітницю (нісенітниці, дурниці, ка-зна-що), нісенітниці (теревені) правити, провадити (плескати) не знати[ь] що; см. Вздор, Околёсная 2, Чепуха. -ти небылицы - верзти (провадити) небилиці. -ти своё - провадити (правити, грубо: торочити, товкти) своєї, своє правити;

8) (о птицах: яйца) нести (яйця), нестися. [Кури несуть яйця (Сл. Ум.)];

9) (о лошадях) нести, носити. Лошади -сут - коні носять;

10) (о метели) мести, бити, курити, куйовдити, хурделити; срв. Мести 2. [Завірюха б'є (Грінч. II)];

11) безл. - а) нести. По реке - сёт лёд - рікою (річкою) несе лід (кригу). Пар -сёт из бани - пара шугає (вихоплюється, вибивається) з лазні; б) (о неприятном запахе) тхнути ким, чим від кого, від чого, (отдавать) відгонити, (редко) віяти чим від кого, від чого, (быть слышным) чути чим від кого; (тянуть) нести -чим. [Од старого німця дуже тхнуло табакою (Н.-Лев.). Від наймички тхнуло пекарнею й потом (Черкас.). Тхне свіжою фарбою (Васильч.). Од тебе часником одгонить (Звин.). Від них на сто кроків віє нестерпний дух нечисти (Франко). Від тебе тютюном чути (Свидн.). Инколи їдко несло гаром з обідніх огнищ (Олм. Примха)]; в) (о токе воздуха) тягти, протягати. Из-под пола -сёт - з-під помосту (підлоги) тягне (віє, дует: дме). -сёт тепло(м) из печи - тягне (віє) теплом з печи (комнатной: з груби); г) (слабить) проносити, прочищати, промикати. Несенный - несений; відбуваний; зазнаваний; прийманий; покутуваний; виконуваний; гнаний, гонений; що його несе (ніс) и т. п. -тись и тися -

1) (стр. з.) нестися, бути несеним, відбуватися и т. п.;

2) нестися, (мчаться) мчати(ся), гнати(ся); (бежать) бігти; (лететь) летіти, линути; (плыть) плисти, пливти, плинути; (об эхе) котитися, розлягатися, йти; срв. Мчаться. [Мов вихор неслася чвірка (Франко). З кузні нісся пекельний стукіт (Коцюб.). «Івасю! Івасю!» - гукав Грицько, несучись полем до бурти (Мирний). До сонця несемося (М. Хвильов.). Коні мчать, аж іскрять ногами (Боров.). Звістка мчала збудженими вулицями (Країна Сліпих). Мчать життям, як розлогими степами, наші буйногриві місяці (А. Любч.). Вчвал жене по втоптаній дорозі чвірка (Франко). Чого летиш, як скажений? (Волинь). Далеко линув думок легкий рій (Л. Укр.). Линув до нас за ґрати весняний вітер (Васильч.). «Івана Купайла!» лине по повітрю (Крим.). Хропе, аж луна по хаті котиться (Борз.). Аж по хаті луна йде (Пісня)]. Всадник -тся на коне - верхівець (вершник) мчить на коні. Корабль -тся по ветру - корабель лине за вітром. Лёд -тся по реке - лід (крига) жене (плине) рікою (річкою). Молва (слух) -тся - поголос (поголоска, чутка) лине. -тся молва, что… - чутка йде, що… Облака - тся - хмари мчать (несуться, летять, линуть). Куда ты так -шься? - куди ти так женешся (біжиш, летиш, несешся)?;

3) (о птицах: нести яйца) нестися. [Кому ведеться, то й півень несеться (Приказка)];

4) (много о себе думать) (високо) нестися (літати). [Високо літає; та низько сідає (Номис)].

* * *

1) нести́; ( мчать) мча́ти

2) (безл.: передаваться по воздуху) тягти́ (тя́гне), нести́; ( дуть) ду́ти (дме и ду́є); ( о неприятном запахе) відго́нити, тхну́ти

3) (перен.: выполнять поручения, обязанности) вико́нувати, -ную, -нуєш, нести́; (о службе, повинностях) відбува́ти

4) ( что - терпеть ущерб) зазнава́ти, -знаю́, -знає́ш (чого); ( отбывать) відбува́ти, нести́ (що)

5) (перен.: говорить что-л. пустое) плести́ (плету́, плете́ш), торо́чити, верзти́, прен. верзя́кати

6) (безл.: слабить) проно́сити, -но́сить

7) ( класть яйца - о птицах) нести́

неторкнутий, неторканий, недіткнений, (незадетый) незачеплений, (несдвинутый, недвижный, непотревоженный) непорушений, (диал. нерушений), незрушений, непорушний, нерушний, нерушимий, (неначатый, непочатый, девственный) непочатий, (часто: девственный) незайманий, (о земле ещё) цілинний, ціликовий. [Послана на кушетці й неторкана постіль особливо ріже око (Коцюб.). На Дніпрі ще лід нерушений лежить (Київщ.). Земля несіяна, незрушена плугами (Черняв.). Все (в кімнаті) було ціле й непорушне (Ор. Левиц.). Межа стоїть нерушною трохи не двадцять літ (Кониськ.). Сю осінь довго лист нерушимий стоїть (Борз.). Широкий, необмежений, незайманий степ (Коцюб.). Жде давно її незаймана тарілка (М. Рильськ.)]. -тый морозом - неторкнутий (неприбитий) морозом, неприморожений. -тая душа - незаймана (невинна) душа.

* * *

1) нето́рканий, нето́ркнутий, неза́йманий; ( неначатый) непоча́тий; ( не сдвинутый с места) непору́шений, незру́шений; диал. нети́каний

2) (перен.: девственный) неза́йманий

1) нерозчленований. -ная речь - нерозчленова мова;

2) (перен.) - (неразборчивый) нерозбірний, (неясный) невиразний; (несуразный) нісенітний, неподобний, безглуздий; срв. Несуразный 2. Несёт что-то -ное - белькоче щось нерозбірне, верзе (плете) щось нісенітне (якусь нісенітницю).

* * *

носіння; срв. Ношение. Ведро для -ки воды - відро (щоб) носити воду. Материя прочная в -ке - міцна матерія, що не швидко зношується; матерія, що дається довго носити; довготривала матерія.

* * *

1) носі́ння, но́шення; ср. носить I

2) несі́ння, не́сення

(дуть иногда перемежкой) подувати, подимати, повівати, (слегка) подихати, (о челов.) подмухувати, (дыханием) похук[х]увати (напр., у руки, на гаряче молоко). [А тут і приморозок бере, і московський вітер подима (Свидн.)]. -вает, безл. (несёт) - потягає. [Тут таки добре потягає з вікна]. -вай в самовар, чтобы закипел - подмухуй у самовар, щоб закипів. Срв. Дуть, Подуть.

* * *

1) ( о ветре) повіва́ти, подиха́ти, подува́ти, подму́хувати; подима́ти

2) ( о человеке) подму́хувати; ( обычно согревая) поху́кувати

пам'ятати, тямити, (с оттенк. припоминать) зазнавати, зазнати (зазнаю), (памятовать) пам'ятувати кого, що, держати в пам'яті, (редко) пам'ятати на кого. [Пам'ятаю нашу хату білу та матусині сльози тихі (М. В.). Я тямлю смерть її (Франко). Я батька й матери не зазнаю (Кв.). Батько й я не зазнаємо тут води (Рудч.)]. -нить о ком, о чём - пам'ятати про (за) кого, про (за) що, (реже) на кого, на що. Не -мня себя - не тямлячи себе, не пам'ятаючи себе, не тямлячись, у нестямі, знестямки з чого, від чого. [Не тямиться з радощів (Л. Укр.)]. Дать -нить себя - датися (нес. даватися) знати; датися у знаки, у тямки кому. [Мабуть добре Московщина в тямки їй далася (Шевч.). Дамся-ж я їм у знаки (Стор.)]. Будешь ты меня -нить - пам'ятатимеш, попам'ятаєш ти мене, (опис.) знатимеш лопатки в горосі. Наказать, побить так, чтоб -нил - дати пам'яткового кому. Помнящий - хто пам'ятає, пам'ятливий. Не -щий родства - безрідник, безбатченко.

* * *