неприятное

(сов.) вкатать, вкатить

1) вкочувати, вкотити; (о многих) повкочувати. [Повкочуйте бочки до льоху];

2) (въехать) вкотити, в'їхати;

3) (о наказании) всипати, вліпити, завдати.

* * *

несов.; сов. - вкат`ить

1) (катя, продвинуть внутрь) уко́чувати, укоти́ти

2) (делать что-л. неприятное) улі́плювати, уліпи́ти

3) ( въезжать) уко́чувати, укоти́ти, уко́чуватися, укоти́тися; в'їжджа́ти, в'ї́хати

влипнуть влипати, влипнути; (о многом) повлипати.

* * *

несов.; сов. - вл`ипнуть

1) ( прилипать) улипа́ти, ули́пнути

2) ( попадать в неприятное положение) улипа́ти, ули́пнути, уска́кувати, уско́чити, сов. ушеле́патися, уклепа́тися

1) брьохнути(ся). [Так і брьохнув у калюжу];

2) встряти, вплутатися, вшелепкатися. [І як він уплутався в це непевне діло!];

3) (ирон.: влюбиться) вті[ьо]патися, втелепатися.

* * *

1) брьо́хнутися, брьо́хнути

2) ( попасть в неприятное положение) уско́чити, ушеле́патися, уклепа́тися

вражіння. Производить, произвести впечатление - справляти (справити, робити, зробити) вражіння на кого, порушати, порушити кого. Производить, произвести на кого сильное впечатление - (дуже) вражати, вразити кого, доходити, дійти до душі (до серця) кому, запасти в душу, в серце кому. [Її краса вразила його]. Произвести на кого неприятное впечатление - прикро вразити кого. По первому впечатлению - з найпершого вражіння.

* * *

задать

1) давати, дати (завдаток);

2) за(в)давати, за(в)дати, загадувати, загадати. -дать вопрос, загадку, задачу, урок, работу - завдавати (завдати) питання, завдавати (завдати, загадувати, загадати) загадку, за(в)дачу, завдання, роботу. [Загадав роботу на цілий тиждень. Загадала прясти]. -вать тон - перед вести, надавати тону. -вать тон (в хоре) - давати (дати) тон. -дать лошадям корм (овёс, сено) - закладати (позакладати) коням їсти (вівса, сіна). -вать (-дать) трёпку (жару, перцу) - завдавати (завдати) гарту, бобу, чосу, прочухана, сипати (всипати) бобу, давати (дати) затірки, перцю з маком кому. Задаваемый - загадуваний. Заданный - за(в)даний, загаданий.

* * *

несов.; сов. - зад`ать

1) задава́ти, -даю́, -дає́ш, зада́ти, -да́м, -даси́; ( назначать работу) зага́дувати, загада́ти

2) ( устраивать) улашто́вувати, улаштува́ти; (свадьбу, обед) справля́ти, спра́вити

3) (причинять, делать что-л. неприятное) завдава́ти, завда́ти

4) ( давать корм скоту) диал. дава́ти, да́ти, заклада́ти, закла́сти; ( сыпучие корма) засипа́ти, заси́пати

испытать

1) (пробовать, проверять) спитувати, поспитати, брати, узяти на спиток, на спробунок кого, що, чаще: випробовувати и випробувати, сов. випробувати, пробувати, спробувати кого, що, досвідчати и досвідчувати, досвідчити кого, чого, (выверять) вивіряти, вивірити (редко довірити), вивідувати, вивідати кого, що и чого; см. Пробовать 1, Искушать 1. [Бог випробовує святого (Куліш). Це щира правда, Єфреме, яку я сам на собі спробував (Крим.). Нехай дурнями броди спитують (Черкащ.). І задумує, як сина на спробунок взяти (Рудан.). Ти думаєш, козаченьку, що я умираю, а я в тебе, молодого, ума вивіряю (Мил.). Не всякому духові віруйте, а досвідчайте духів, чи від Бога вони (Св. П.)]. -тать свои силы - поспитати, спробувати свої сили. -тать чью-л. верность - спробувати, вивірити чию-небудь вірність, досвідчити чиєї вірности. Я -тал это на опыте, на своём личном опыте - я сам спробував, досвідчив це, я спробував це на собі. -тать на практике - досвідчити на практиці, спрактикувати що. [Я вже спрактикував, що на цій землі гречка не родить (Городище)]. Не -тав, не узнаешь - не спробувавши, не взнаєш;

2) (исследовать) досліджувати, дослідити що (напр. природу); см. Исследовать. -тать таинства природы - дослідити таємниці природи;

3) (экзаменовать) іспитовувати, виіспитувати, проіспитувати, виспитати, вивіряти, вивірити кого; срвн. Экзаменовать. [Пан Лукаш, вивіривши мене, сказав, що дасть мені науку усю, як сам уміє (М. Вовч.)];

4) (пережить, изведать) зазнавати, зазнати, ді[о]знавати, ді[о]знати и ді[о]знаватися, ді[о]знатися, спізнавати, спізнати, досвідчати(ся) и досвідчувати(ся), досвідчити(ся), заживати, зажити, сов. спробувати, поспитати чого, (вкусить) скуштувати чого, (набраться) набиратися, набратися (напр. лиха), (принять) приймати, прийняти чого (напр. біди, лиха, нужди); срвн. Изведать 2. [Хто не зазнав зла, не вміє шанувати добра (Приказка). Жила в батька не рік, не два, не зажила добра (Грінч. III). (Шевченко) добре на самім собі досвідчив усього, що сердешний люд терпів під тим ярмом (Куліш)]. -вать недостаток, нужду в чём - зазнавати недостачі, нужди в чому, (иногда) нуждатися чим. -тать много превратностей судьбы - зазнати химерної долі, багато злигоднів (бедствий). Я -тал что на себе, на личном опыте - я сам зазнав чого, я на собі зазнав (дізнався) чого, я сам на собі спробував що, (грубов.) я на власній шкурі спробував (досвідчився) чого. -тать много всего - зазнати (скуштувати) усячини чимало, (образно) перейти крізь сито й решето (Номис). -вать давление - зазнавати тиску, нагніту. -вать терпение чьё - брати на пробу (випробувати, спокушати) чий терпець. -вать страх - відчувати страх, зазнавати страху. -вать чувство - зазнавати почуття. -тать неприятное чувство - зазнати прикрого почуття;

5) (замучить пыткой) закатувати, замордувати кого; см. Запытать. Испытанный, прич. и прил. -

1) випробуваний, спробуваний, досвідчений, вивірений. [Треба йти відомим і випробуваним шляхом (Н. Рада). Це вже спосіб спробуваний (Звин.)]. -ный друг - певний друг, випробуваний, вивірений друг;

2) (пережитый) зазнаний, дізнаний, спізнаний, спробуваний, зажитий. -ться - випробовуватися, спитуватися, бути випробуваним и т. д.

* * *

несов.; сов. - испыт`ать

1) (кого-что) випробо́вувати и випро́бувати, ви́пробувати (кого-що), робити (-блю́, -биш) і́спит, зроби́ти і́спит (кому-чому); (несов.: экзаменовать) іспи́тувати (кого); (несов.: пробовать) спи́тувати (що); ( проверять на опыте) переві́рити, переві́рити и мног. поперевіря́ти (кого-що); ( исследовать) дослі́джувати, досліди́ти, -сліджу́, -сліди́ш (кого-що)

2) ( что - изведывать) зазнава́ти, -зна́ю, -зна́єш, зазна́ти (чого), зві́дувати, зві́дати (чого, що), дізнава́ти, ді́знати (чого); зажива́ти, зажи́ти, -живу́, -живе́ш (чого, що), сов. скуштува́ти (чого); ( ощущать) відчува́ти, відчу́ти (що), почува́ти, почу́ти (що); ( переживать) переживати, пережи́ти (що); ( узнавать) пізнава́ти, пізна́ти (що)

витанцьовувати чого. -вать метелицу - витанцьовувати метелиці. -ться - витанцьовуватися, бути витанцьовуваним.

* * *

несов.; сов. - напляс`ать

1) (пляской причинять себе что-л. неприятное) натанцьо́вувати, -цьо́вую, -цьо́вуєш, натанцюва́ти, -цю́ю, -цю́єш

2) (несов.: отплясывать) витанцьо́вувати

1) (на что-л. острое) нати́катися, наткну́тися, настро́млюватися, -лююся, -люєшся, настроми́тися, -ромлюся, -ромишся; наштри́куватися, -куюся, -куєшся и наштрикатися, наштрикну́тися; диал. нахро́млюватися, -лююся, -люєшся, нахроми́тися, -хромлюся, -хромишся

2) ( приходить в соприкосновение) натикатися, наткну́тися; ( наталкиваться) нашто́вхуватися, -штовхуюся, -штовхуєшся, наштовхну́тися, натрапля́ти, натра́пити, -плю, -пиш, нахопля́тися, нахопи́тися, -хоплюся, -хопишся; (на что-л. неприятное, острое) наража́тися, нара́зитися, -ражуся, -разишся

3) (на кого-что - неожиданно обнаруживать, встречать кого-что-л.) натрапля́ти, натра́пити (на кого-що, кого-що)

1) натика́тися

2) нако́люватися, -люється

нахлопать

I. 1) кого - наплескувати, плескати, наплескати, наляскувати, ляскати, наляскати, ляпати, наляпати, (о мног.) понаплескувати, поналяскувати кого (по чому). -пать кого по плечу - наплескати (наляпати) кого по плечі (по плечу) и кому плече;

2) что - наплескувати, наплескати, (о мног.) понаплескувати що. [Наплескав долоні, що й досі болять (Сл. Ум.)];

3) (вдоволь, сов.) - а) (в ладони) наплескати (наляскати) (в долоні); б) (крыльями) набити (налопотіти) (крилами); (дверью) нагрюкати (дверима); (кнутом) нахльостати (нахвостати) (батогом); (глазами) накліпати (налупати) (очима); (ушами) нахляпати (вухами, ушима); (о парусе) наполоскати (налопотіти, нахлюпо(с)тати). Нахлопанный -

1) наплесканий, налясканий, наляпаний, понапліскуваний, поналяскуваний;

2) наплесканий, понаплескуваний;

3) наплесканий, налясканий; набитий; нагрюканий; нахльостаний, нахвостаний; накліпаний, налупаний; нахляпаний; наполосканий. -ться -

1) (стр. з.) наплескуватися, бути наплескуваним, наплесканим, понаплескуваним и т. п.;

2) (вдоволь) наплескуватися, наплескатися, попоплескати (досхочу), (о мног.) понаплескуватися и т. п.; срв. Хлопать.

II. Нахлопывать, нахлопнуть -

1) (крышку) пристукувати, пристукнути, накляпувати, накляпнути, причиняти, причинити (гучно, з грюкотом), захрьопувати, захрьопнути що;

2) кого - запопадати, запопасти, застукувати, застукати, заскакувати, заскочити кого (на чому). Нахлопнутый -

1) пристукнутий, накляпнутий, причинений (гучно, з грюкотом), захрьопнутий;

2) запопадений, застуканий, заскочений. -ться -

1) (стр. з.) пристукуватися, бути пристукуваним, пристукнутим и т. п.;

2) (возвр. з.) пристукуватися, пристукнутися, накляпуватися, накляпнутися, причинятися, причинитися (з грюкотом) захрьопуватися, захрьопнутися.

* * *

1) (хлопая, причинять себе что-л. неприятное) наля́скувати, наля́скати

2) (бить.; похлопывать) плеска́ти (плещу́, пле́щеш), наплеска́ти, ля́скати, наля́скати; ля́пати, наля́пати

1) (крышку) присту́кувати, присту́кнути; ( накрывать) накрива́ти, накри́ти, -крию, -криєш

2) ( застигать) застига́ти, засти́гти, -гну, -гнеш; (сов.: застукать) засту́кати, заско́чити

пережить

1) переживати, пережити, перебувати, перебути. [Не знати, хто кого переживе. Перебули сяк-так голодну зиму, діждалися весни (Квітка)];

2) (претерпевать) зазнавати, зазнати, (перечувствовать) перечувати, перечути. Много горя -жил я за свою жизнь - багато лиха зазнав (пережив) я на своєму віку. [Усе, що творить письменник, він все те перечуває (Кониськ.)]. -вать различные этапы в своём развитии - переходити різні етапи в своєму розвою;

3) (во многих местах) побувати, побути, пожити. Я -жил в девяти губерниях - я побував (пожив) у дев'ятьох губернях. Пережитый - пережитий, перебутий.

* * *

несов.; сов. - переж`ить

произвести и произвесть

1) (творить, рождать) родити, зродити и породити, плодити, сплодити; (о земле) зрощати, зростити що; (создавать) творити, створити, витворяти, витворити що; (делать, совершать) робити, зробити, чинити, зчиняти, зчинити, учиняти, учинити, справляти, справити що; (служить причиной чего) спричиняти, спричинити що, спричинятися, спричинитися до чого. [Я-ж бо не своєю волею родивсь на світ, мене зродила природа (Крим.). Земля все була як камінь, хліба не родила (Рудан.). Де мерзлий ґрунт нічого не зроща (Грінч.). Нічого, опріч протесту та опозиції, система репресій не витворила (Єфр.)]. -сти на свет - зродити на світ, сплодити. [Та я-ж тебе зродила на світ. Я тебе годую (Крим.). Не той тато, що сплодив, а той, що вигодував (Номис). Та бодай тая річка риби не сплодила (Чуб. V)]. -сти из себя - вродити з себе, видати з себе. [Дощі не упадуть на землю, а земля буде як камінь і не видасть плода із себе (Стефаник)]. Страна эта -водит золото - країна ця родить (видачі) золото. Эта земля -водит много овса - ця земля родить (видає, зрощає) багато вівса. Ничтожные причины -водят часто большие перевороты - незначні причини спричиняються часто до великих переворотів (спричиняють часто великі перевороти). Это -ведёт хорошее действие - це справить (зробить) добрий вплив, це добре подіє. -дить, -сти впечатление на кого - справляти, справити, робити, зробити, чинити, вчинити враже[і]ння на кого, вразити кого. [Доклад Лаговського справив велике вражіння на з'їзді (Крим.). Той сон таке на мене зробив вражіння, що й не знаю (Кониськ.). Вражіння, яке вони чинили, нагадало мені Шіллерову баладу (Грінч.)]. -сти неприятное впечатление на кого - справити, зробити, вчинити прикре враження на кого, прикро вразити кого. Это событие -вело на него сильное впечатление - ця подія справила (зробила, вчинила) на його велике враження, дуже його вразила. -дить эффект, фурор - робити, чинити ефект, фурор. [Темні очі, натхнуті коханням, робили великий ефект (Неч.-Лев.). Його проповідь чинила фурор (Крим.)]. -сти чудо - справити, зробити чудо. [І указ сей чудо справив (Франко)]. -дить шум, беспорядок сумятицу - чинити, зчиняти, робити шум (галас, ґвалт), чинити, робити нелад, колот, бунт. [Він чинить у громаді всякий нелад (Грінч.). Погляди Д. Куліша зчинили превеликий колот і в московській, і в українській пресі (Грінч.)]. -дить, -сти опустошение - чинити, зчинити и учинити спустошення в чому, пустошити, спустошити що. -дить сон, испарину - спричиняти сон, випар. -дить давление - робити тиснення, натискати на що. -дить опыты - робити досліди;

2) (изготовлять, выделывать) виробляти, робити, виробити що, продукувати, спродукувати и випродукувати що. [Робітник виробляє ті прегарні матерії, з яких другий пошиє одежу (Єфр.). Хто робить багатство, той і повинен з його користуватись (Єфр.). Робітникові повинно-б достатися все те, що він власною працею виробить (Єфр.)];

3) (дело) переводити, перевести, робити, зробити; (исполнять) відбувати, відбути що. [Мусила стародавня Русь байдаками плавати і торги свої, і войни водою відбувати (Куліш). Атмосфера, в якій доводиться одбувати свою роботу комісії (Н.-Рада)]. -дить следствие, дознание - переводити, провадити, робити слідство, дізнання. -дить допрос - чинити, переводити допит. -дить суд - чинити, відправляти суд. -дить ревизию - переводити (робити) ревізію, відбувати ревізію. [Сьогодні в волості одбувають ревізію (Звин.)]. -дить работу, уплату - переводити, справляти, робити роботу, виплату. -дить раздел - переводити (робити) поділ. -дить торговлю - вести, провадити торг. -дить учёт - робити облік чому. Воен. -сти смотр - перевести, зробити, учинити огляд;

4) что из чего, от чего - виводити, вивести що з чого, від чого. Он -дит свой род от знаменитых предков - він виводить свій рід під славних предків. Это слово -дят от греческого корня - це слово виводять від грецького кореня;

5) кого во что - промувати, попромувати кого в що. -дить, -сти в следующий чин - промувати, попромувати кого в вищий чин, ранг. Произведённый -

1) зроджений, сплоджений, зрощений; створений, витворений; зроблений, зчинений, учинений, справлений, спричинений;

2) вироблений, спродукований;

3) переведений, зроблений, відбутий;

4) виведений з чого;

5) попромований в що. -ться -

1) родитися, бути зродженим, плодитися, бути сплодженим, зрощатися, бути зрощеним; творитися, бути створеним, витворятися, бути витвореним, чинитися, зчинятися, бути зчиненим, учиненим, справлятися, бути справленим, спричинятися, бути спричиненим;

2) вироблятися, бути виробленим, продукуватися, бути спродукованим;

3) переводитися, бути переведеним, робитися, бути зробленим, відбуватися, бути відбутим. [Вибори до 3-ої й 4-ої дум всюди в Росії, а найбільше на Україні, переводились силами духовенства (Н. Рада), Робота дружніше одбувається, коли йде плавним, рівним ходом (Єфр.)]. Продажа -дится - продаж провадиться, торг ведеться;

4) виводитися, бути виведеним з чого и від чого;

5) промуватися, бути попромованим.

* * *

1) ( делать) роби́ти, зроби́ти; ( совершать) учиня́ти, учини́ти; (проводить, выполнять) прова́дити (несов.), прово́дити, провести́

2) (вырабатывать, изготовлять) виробля́ти и виро́блювати, ви́робити и повиробля́ти и повиро́блювати, несов. продукува́ти

3) (вызывать, порождать) виклика́ти, ви́кликати, роби́ти, зроби́ти; ( впечатление) справля́ти, спра́вити; (причинять, становиться источником чего-л.) спричиня́ти и спричи́нювати, спричини́ти

4) (давать жизнь, рождать) роди́ти и поро́джувати, породи́ти

5) ( создавать) ство́рювати, створи́ти, утво́рювати, утвори́ти

6) (кого в кого-что, кем - присваивать звание, чин) підви́щувати, підви́щити, підви́шувати, підви́сити (кого в кого-що), надава́ти, нада́ти (кому що)

7) (несов.: устанавливать происхождение кого-чего-л.) виво́дити

1) прич. яки́й (що) рі́же; см. резать

2) (в знач. прил.: предназначенный для резания) рі́жучий; ( резательный) рі́зальний

3) (в знач. прил. перен.: острый, вызывающий неприятное ощущение) рі́жучий; ( резкий) різки́й