наше

меринець (-нця). [Наше діло козацьке з конем-меринцем по степу гуляти (Номис)].

* * *

1) мертвотність, мертвенність (-ности), мертвота. [Робити неспокій тим, хто навіки закам'янів у мертвотності (Єфр.). А наше життя? - Мертвота, однаковість, однотонність (Н.-Лев.)];

2) помертвілість, завмерлість, обмерлість (-лости).

* * *

в прям. и перен. знач.) сухозлітка, сухозлотиця, сухозлотник (-ку), позлітка, призолота, шумиха. [Коровай золотять сухозлотицею (Чернігівщ.). Франсова рука, обдираючи блискучі шати, сухозлотник і фініфть із звичних наших ідолів, показує нам на наше серце (Ніков.). Здерти ту позлітку, що нею вони свої не зовсім чисті вчинки приоздобляли (Єфр.). Короваї бгали і шумиху зверху накладали (Макар.)].

* * *

1) сухозлітка, сухозлотиця, мішура; ( сусальное золото) шуми́ха

2) перен. мішура́; ( обманчивость) облу́дність, -ності

монотонність, однотонність, однозвучність, одногучність; (однообразие) одноманітність, одностайність, однобірність (-ности). [А наше життя? мертвота, однаковість, однотонність (Н.-Лев.)].

* * *

мест. личн. ми; см. Я. При нас это было - (в нашем присутствии) при нас, (в наше время) за нас, за нашої пам'яти це було. Сын живёт у нас - син живе при нас. Нами это сделано - ми це зробили, це від нас зроблено. Он, наверно, по нас соскучился - він певне за нами скучив.

* * *

миття (-ття), (посуды, овощей и т. п.) банення, (кипятком) парення, (мочалкой) віхтювання, (щёткой, мочалкой, б. ч. с песком, с золою) шарування; (стиранье белья) прання, праття, полоскання, (в щёлоке) зоління, луження; (умыванье) умивання, обмивання, змивання. [От до лиха цього миття! (Борзенщ.). Заробляє пранням по пральнях (Черкас.). Праття в мене багато, - коли я його й поперу? (Червоногр.)]. Изорваться от -тья - зіпратися. [Чисто сорочка зіпралася - як тенетка (Мирг.)]. Вода от -тья - змилини (-лин), змилки (-лок и -ків), виполоски (-ків); см. Обмылки. Тёплая вода для -тья - літепло, (головы) митель (-телю). Не -тьём, так катаньем - не києм, то палицею. Наше дело мытьё-глаженье, а барское бритьё-помаженье - всякий своє робить, любий пане мій, - мужик з гною жито, а пан з жита гній (Франко)].

* * *

наблюсти

1) что - спостерегати, спостерегти, (редко) постерегати, постерегти що, (примечать) примічати, примітити що. [Переглянувши українське письменство, ми могли спостерегти цікавий процес (Єфр.). Дивіть! Як дитина примічає! (Звин.). -дать природу, течение светил небесных - спостерегати природу, рух світил небесних. Астроном, що спостірегає зорі (Кониськ.). Спостерегаючи, з одного боку, життя природи, а, з другого,- суспільне та особисте життя людей (Наш)];

2) (надсматривать за кем, за чем) наглядати, назирати, надзирати за (над) ким, за (над) чим и кого, що (чого), (следить) стежити за ким, за чим и чого, достежити чого, кмітити, примічати за ким, за чим, (сторожить) пильнувати кого и за ким, чого, допильнувати кого, чого, достерегати, достерегти кого, що и чого, (смотреть, надзирать) доглядати, доглянути кого, чого и за ким, за чим, дозирати кого, чого и що, за ким, за чим; срв. Присматривать 2, Надсматривать. Буду пильно наглядати - книжку ти яку читаєш, з ким говориш, де буваєш (Крим.). Обідаю собі десь у куточку, прислухаюсь, назираю за гостями (Васильч.). Цікава Масюківна назирала гостя з вікна (Н.- Лев.). Надзираю, надслухую, що станеться з Хомою (Франко). Шляху їх не стежить ніякий ворог (Франко). Чого ти за другими приглядаєшся? знай себе, я за тобою не примічаю (Квітка). Сів проти неї уп'явся очима в її вид і вважливо кмітить за нею (Н.-Лев.). Улітку вона їздила сама на поле до косарів, до громадільників, до женців і кмітила за ними, як добрий осавула (Н.-Лев.). Ну, хочеш: я доглядатимусь, пильнуватиму їх обох (Грінч.). За таким Трохим більш усього пильнував (Квітка). Допильнував того я вранці сам (Грінч.). Про що мене що-дня достерегати і цілитись на мене що-години? (Куліш). Чи се-ж наше діло? чи нам велено за другими доглядати? (Квітка). Колись ще сам я на полі й у лісі їх пильної роботи доглядав (Грінч.). Треба пильно тих лукавих ходів дозирати (Куліш)]. -дать за движениями неприятеля - стежити (назирати) за рухами ворога, пильнувати рухів ворога. -дать за детьми - наглядати (доглядати) дітей и за дітьми, дозирати дітей. -дать за работами - наглядати (назирати) за (над) роботами, пильнувати роботи, стежити за роботами. -дать за чьим поведением - доглядати (пильнувати) чийого поводження (чиєї поведінки). -дать за порядком - доглядати (дозирати, пильнувати) порядку. [Військового порядку дозирали січовики добре (Куліш)]. -дать за самим собою - стежити за самим собою, пильнувати себе, уважати на себе. За ним надо -дать - за ним треба наглядати (стежити), його треба пильнувати, на його треба уважати, його треба мати на оці. [Цезарю, остерегайся Брута,.. пильно вважай на Метелла Цімбра (Куліш)]. -дать украдкой (тайком) за кем - потай наглядати (назирати) кого и за ким, потай стежити за ким, сочити (присочувати) кого. Коли постережеш ще що-небудь, скажи мені; звели також і жінці присочувати (Куліш)];

3) (соблюдать) доглядати, доглянути, додержувати, держати, додержати що и чого, берегти, зберегти що. -дать закон, -ны - доглядати, додержувати закону, -нів. -сти правосудие - доглянути (додержати, допильнувати) правосуддя (правого суду). -дать пост - додержувати посту, додержати піст. Наблюдённый - спостережений, примічений;

2) доглянутий, додержаний, збережений. -ться -

1) спостерегатися, бути спостереженим. Высота солнца - тся снарядом - високість сонця спостерегають приладом;

2) (соблюдаться) держатися, додержуватися, бути додержуваним, додержаним. Посты теперь не -тся - постів тепер не додержують (не додержуються).

* * *

несов.; сов. - наблюст`и

1) (кого-что, за кем-чем) спостерігати, спостерегти, -режу, -реже́ш, постерігати, постерегти́ (кого-що, за ким-чим); (несов.: следить) сте́жити, диал. кміти́ти (кмічу́, кміти́ш) (за ким-чим)

2) (за кем-чем, над кем-чем - осуществлять надзор) нагляда́ти, нагля́нути (за ким-чим, кого-що), назира́ти, назирну́ти, несов. надзирати (кого-що, за ким-чим, над ким-чим); (ухаживать, присматривать) догляда́ти, догля́нути (кого-що, чого, за ким-чим), несов. пильнува́ти, -ну́ю, -ну́єш (кого-що)

3) (что - несов.: соблюдать что-либо) додержуватися, -жуюся, -жуєшся, додержувати, -жую, -жуєш (чого)

1) нагово́рений, нака́заний, набала́каний

2) нагово́рений; набре́ханий; обмо́влений; нату́рканий; накле́паний

3) нагово́рений, наше́птаний, замо́влений

1) (поклёпный) обмовний;

2) (заговорённый) наговірний, наговорений, нашептаний. [Наговірна вода (Київщ.)].

* * *

надія, (редко надіяння), сподівання, сподіванка на що и що (з)робити. [На вас уся моя надія (Кониськ.). Я зрікся надії дізнатися чогось (Крим.). Надіялись були ми, та й те надіяння уже пропало (М. Костом.). Уже (мені) важко - нема сподівання (Крим.). Билося наше серце солодкими сподіванками (Куліш). Не буде вже сподіванки на життя і радість (Крим.)]. Несбыточная, неосуществимая -жда - незбутня, нездійсненна надія (сподіванка), химера. Слабая -жда - мала надія. Твёрдая -жда - найпевніша надія. Тщетная -жда - марна (даремна) надія (сподіванка). Быть в -жде на что - мати надію на що, сподіватися чого. Нет ни малейшей -жды - найменшої надії нема(є). Нет -жды, что-(бы) - нема надії, що(б); не надійно, що(б). [Не надійно, щоб сі любощі скоренити (Г. Барв.)]. -жда овладела его душой - надія опанувала йому душу. Возлагать, полагать -жду на кого - покладати (складати, держати, мати) надію на кого, уповати на кого. [Всі надії покладати на чужу, незнану сторону, де ніби-то жити краще буде (Рада). Не складала на неї великих надій (Мирний). Я вповала на неї, а вона он що зробила мені! (Звин.)]. Лелеять, питать -жду - см. Лелеять. Льстить, тешить себя -ждой - тішити себе надією; срв. Льстить 2. Оправдывать -жды - см. Оправдывать 2. Не оставлять -жды - не покидати (не кидати) надії (сподіванки), не кидатися надії (сподіванки). -жда осуществилась - надія (сподіванка) справдилася (здійснилася). Подавать -жду, большие -жды - см. Подавать. Подающий большие -жды - великонадійний, надійний. Поддерживать -жду в ком - підтримувати (підживляти) надію в кому, чию; гріти надію; срв. Поддерживать. Потерять -жду, лишиться -жды - втратити (згубити) надію, збутися надії, збезнадіятися и (пров.) знадіятися, зневіритися; см. Потерять и Лишаться. [Знадіявся зовсім, щоб її бачити (Васильч.)]. Потерявший -жду - зневірений. Исполненный, полный -дежд - сповнений, повний надій.

* * *

надія, (редко надіяння), сподівання, сподіванка на що и що (з)робити. [На вас уся моя надія (Кониськ.). Я зрікся надії дізнатися чогось (Крим.). Надіялись були ми, та й те надіяння уже пропало (М. Костом.). Уже (мені) важко - нема сподівання (Крим.). Билося наше серце солодкими сподіванками (Куліш). Не буде вже сподіванки на життя і радість (Крим.)]. Несбыточная, неосуществимая -жда - незбутня, нездійсненна надія (сподіванка), химера. Слабая -жда - мала надія. Твёрдая -жда - найпевніша надія. Тщетная -жда - марна (даремна) надія (сподіванка). Быть в -жде на что - мати надію на що, сподіватися чого. Нет ни малейшей -жды - найменшої надії нема(є). Нет -жды, что-(бы) - нема надії, що(б); не надійно, що(б). [Не надійно, щоб сі любощі скоренити (Г. Барв.)]. -жда овладела его душой - надія опанувала йому душу. Возлагать, полагать -жду на кого - покладати (складати, держати, мати) надію на кого, уповати на кого. [Всі надії покладати на чужу, незнану сторону, де ніби-то жити краще буде (Рада). Не складала на неї великих надій (Мирний). Я вповала на неї, а вона он що зробила мені! (Звин.)]. Лелеять, питать -жду - см. Лелеять. Льстить, тешить себя -ждой - тішити себе надією; срв. Льстить 2. Оправдывать -жды - см. Оправдывать 2. Не оставлять -жды - не покидати (не кидати) надії (сподіванки), не кидатися надії (сподіванки). -жда осуществилась - надія (сподіванка) справдилася (здійснилася). Подавать -жду, большие -жды - см. Подавать. Подающий большие -жды - великонадійний, надійний. Поддерживать -жду в ком - підтримувати (підживляти) надію в кому, чию; гріти надію; срв. Поддерживать. Потерять -жду, лишиться -жды - втратити (згубити) надію, збутися надії, збезнадіятися и (пров.) знадіятися, зневіритися; см. Потерять и Лишаться. [Знадіявся зовсім, щоб її бачити (Васильч.)]. Потерявший -жду - зневірений. Исполненный, полный -дежд - сповнений, повний надій.

* * *

надрижатися, натремтітися, натруситися, (сотрясаясь) надриготітися (- гочуся, -готишся) и надриготатися (-гочуся, -чешся), надвижітися, надвигтітися; (о струнах, слезах) набринітися; (о свете) намиг(о)тітися, намиготатися. -ться от холода, страха и т. п. - натремтітися, натруситися, попотруситися, попотрястися, перетрястися, (пров.) поподриготати, надригонітися з холоду, з остраху и т. п. [Яке лихо в дорозі, що перетрясешся на лютім морозі (Грінч. III). Поподриготала я цю ніч - так холодно було (Переясл.). Та й надригонівся-ж я, як почали на наше село стріляти! (Брацлавщ.)].

* * *

1) начаро́ваний, начакло́ваний; наворо́жений

2) начаро́ваний, наворо́жений; наше́птаний; нагово́рений; замо́влений

1) (действие) напирання, натискання, налягання, надавлювання, оконч. напертя (- тя), натисне[і]ння, надавлення, напір (-пору), натиск (-ку); срв. Напирать;

2) напір (-пору), (на)тиск (-ку), навал (-лу), (порыв, особ. воздушный) імпет (-ту). [Під напором хвилі (Франко). Тиск води зменшився (Корол.). Перед тиском життя (Корол.). Душний вітер з імпетом бив об гори (Коцюб.). Біг так швидко, мов імпетом його несло (М. Грінч.)]. -ром воды прорвало плотину - тиском води прорвало греблю;

3) навала, налога, наступ (-пу); срв. Наступление 2. [Наше військо відбило ворожу навалу (Київщ.). Що дужчою стає навала пролетаріяту, то суцільнішає зграя капіталістів (Азб. Ком.)].

* * *

1) напір, -по́ру, напира́ння; (натиск, нажим) на́тиск, -у, нати́снення, натиска́ння, нати́скування

2) перен. см. напористость

нашестя (-тя), (обычно) нахід (-ходу), навал (-ду), навала (-ли), напад (-ду), (редко) натовп (-пу). [Перед татарським находом Київська держава зовсім ослабла (Крим.). Люди в городах од находу ворогів сиділи (Куліш). Двісті років пройшло од першого находу Русі до Несторового писання (Куліш). Постраждав од монгольського навалу (Крим.). Найгірша річ - це ворожа навала (Азб. Комун.). Се плем'я жило своїм державним життям до татарського нападу (Грінч.). Впала князька сила під татарським натовпом (Куліш)].

* * *

1) (действие) - см. Нежение;

2) (полное довольство) розкіш (р. розкоши) и (чаще мн.) розкоші (-шів). [Шкода мені Оксаночки: вдома в мене їй була розкіш, а в чужих людях не те (Звин.)]. Жить в -ге - жити в розкоші (чаще в розкошах), розкошувати, купатися в розкоші (в розкошах), (переносно) панувати. [Наше цуценятко живе у вас в розкоші (Звин.). Наші коти живуть у таких розкошах, як рідні діти (Звин.). Дійна корова у розкоші купається (Шевч.). Він багатий, одинокий, будеш панувати (Шевч.)]. Содержать скот в -ге - держати (купати) товар у розкоші (у розкошах);

3) (упоение, услада) розкіш и розкоші, пестощі (-щів и -щей), насолода, (очень редко) ніга; (разнеженность) розніженість (-ности); (сладостное изнеможение) (солодка) знемога, (истома) мло[і]сть (р. млости) и (мн.) млості (-тів). [Хотілося мовчати, щоб не зменшувати почуття розкоши (А. Чайківський). Вся ніга минеться - з льодом води нап'ється (Пісня). Все навколо, поблизу і далеко, мліло в солодкій знемозі (Кінидь Неволі)].

* * *

1) ( полное довольство) доста́ток, -тку; ( роскошь) ро́зкіш, -коші, ро́зкоші, -шів

2) ( блаженство) [солодка] знемо́га, [соло́дка] млість (род. п. мло́сті); ( наслаждение) насоло́да

3) ( нежность) ні́жність, -ності; ( ласковость) ласка́вість, -вості; ( ласка) пе́стощі, -щів, пе́щення, диал. пе́стіння и пестіння

нрч. незримо, (чаще) невидимо; срв. Невидимо. [О Цезарю! твій дух незримо мечі нам в серце наше направляє (Куліш)].

* * *

недбалість, недбайливість, недбайність, недбальство, недбання (-ння), нестаранність, непильність, непадковитість, ледачість (-ости), ледарство. [Адже-ж Петро своєю недбалістю пропав (Канівщ.). Од лінощів похилиться будівля, а через недбалість тектиме дощ у хату (Куліш). Ми вже занадто довгий час виправдуємо свої лінощі, своє недбальство, свою ганебну байдужість (Грінч.). Помпея недбання наше тільки підкрепляє (Куліш). Ся ледачість доходить навіть аж до кумедного (Грінч.). Ледарством своїм вони його гнівили (Куліш)].

* * *

нелад, безлад (-ду), безладдя (-ддя), безладність (-ности), (неустроенность) невпорядкованість; (разруха) розрух (-ху). [Громадський нелад (Пр. Правда). Безвихідне лихо соціяльного неладу (Доман.). Наше внутрішнє безладдя (Р. Край)].

* * *