-
101 further
-
102 superior
[s(j)uː'pɪ(ə)rɪə] 1. adj1) ви́щий, ста́рший2) кра́щий, пречудо́вий, ви́щої я́костіmade of superior cloth — поши́тий з сукна́ ви́щого ґату́нку
a very superior man — незвича́йна люди́на
3) що переважа́є (переви́щує); бі́льшийsuperior forces — переважа́ючі си́ли
4) самовдово́лений, зарозумі́лий5) недося́жний; що стої́ть ви́щеto be superior to prejudice — бу́ти ви́ще від забобо́нів
6) біол. ве́рхній, розташо́ваний над і́ншим о́рганомsuperior wings — надкри́лля ( у комах)
7) астр. що перебува́є від Со́нця да́лі, ніж Земля́8) друк. надрядко́вий2. n1) ста́рший; нача́льник2) що переважа́є і́ншогоhe has no superior in wit — ніхто́ його́ не переве́ршить у доте́пності
3) (Superior) глава́ релігі́йної грома́диFather Superior — ігу́мен
Mother Superior — ігу́меня
4) друк. надрядко́вий знак -
103 більшовизм
БІЛЬШОВИЗМ - рос. різновид комуністичної політичної філософії та політичної практики, що був втілений у діяльності Рос. соціал-демократичної партії (більшовиків) (див. комунізм). Провідну роль у формуванні та реалізації Б. відіграв Ленін. Особливості рос. комунізму значною мірою були визначені саме Б., хоча термінологічно він визначає лише перший період в його еволюції. Наступними були сталінізм, період Хрущова - Брежнєва та період Горбачова. Кожний із цих періодів, попри спільне між ними, має свої ідеологічні особливості та особливості політичної практики. Термін "Б." не є синонімом терміна "марксизм-ленінізм". Останній почав застосовуватись і набув свого специфічного значення тільки в часи сталінізму і, на думку багатьох дослідників, позначає певну ідеологічну доктрину. Ленін сформулював основні засади своєї політичної концепції в останнє десятиліття XIX ст. Вона включала певне пристосування політичної філософії Маркса до умов Росії, а саме: особливе тлумачення імперіалізму як вищої стадії в розвитку капіталізму, тезу про нерівномірність розвитку та про можливість перемоги комуністичної революції в економічно відсталій країні (Росії), вчення про партію як авангард робітничого класу та концепцію побудови партії на засадах централізму. Питання про принципи побудови партії стало предметом суперечки між рос. соціал-демократами, що призвело до розколу між ними на другому з'їзді РСДРП у 1903 р. (де за ленінську концепцію проголосувала більшість, звідки і походить назва "більшовики"). Принцип "демократичного централізму", який було взято за основу побудови партії, Ленін витлумачив у суто централістському дусі, що призвело до впровадження гегемонії партійної верхівки і навіть культу однієї особи. У поєднанні з тезою про "диктатуру пролетаріату" та тезою про партію як авангард цього пролетаріату ленінська політична філософія є варіантом обґрунтування диктаторської форми правління. Розкол 1903 р. призвів до виокремлення більшовиків в окрему партію (1912). Втім, у політичній концепції Леніна багато питань залишалося без відповідей. Деякі принципи та гасла він свідомо залишав невизначеними з метою маніпулювання ними залежно від ситуації (напр., про право націй на самовизначення). Після збройного захоплення влади більшовики постали перед фактом відсутності чіткої економічної політики, що невдовзі виявилось у введенні політики "воєнного комунізму" з наступною його заміною на т. зв. "нову економічну політику" ("неп"). Після збройного захоплення влади і в період громадянської війни дедалі зміцнювалась тенденція застосовувати силу влади і безпосередні репресії у дискусіях з політичними опонентами. Терор став вирішальним засобом розв'язання всіх політичних конфліктів Ш. лях до встановлення терористичної диктатури було остаточно визначено З. окрема, право надій на самовизначення одержало в ленінській інтерпретації тлумачення, з допомогою якого можна було виправдати (в ім'я "класової солідарності" чи "інтернаціоналізму") рос. агресію проти щойно сформованих незалежних національних держав. У Польщі більшовики зазнали поразки і змушені були відступити, чого не сталося в Україні, бо українці через брак національної свідомості, єдності та організованості не змогли протистояти агресії. Б. як політична ідеологія і практика зводиться до мінімального набору спрощено сформульованих принципів та прагматичної технології утримання влади. Що саме потрібно відносити до "серцевини" Б., а що є другорядним чи не принциповим, породжувало численні суперечки (часто в принципі нерозв'язні!). Адже відповідь на це питання значною мірою залежала від того, що вважали (чи не вважали) принциповим у Б. самі більшовики. З'ясування питання про те, хто є "справжнім більшовиком", завершувалось, зазвичай, "оргвисновками" і репресіями стосовно тих, кого оголошували "несправжніми більшовиками". Невизначеність, обман, груба сила - чільні риси Б.В. Лісовий
См. также в других словарях:
наділений — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
наділений — на, не, Св. Наділений, з певними властивостями. Ваньо быв наділений почутьом гумору й доброти … Словник лемківскої говірки
наділений — [над’і/леинией] м. (на) ному/ н ім, мн. н і … Орфоепічний словник української мови
наділений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до наділити. || наді/лено, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
довірений — (наділений чиєюсь довірою), наближений … Словник синонімів української мови
мудрий — (наділений великим розумом; який має значний життєвий досвід), розумний, досвідчений … Словник синонімів української мови
академічний — а, е. 1) Стос. до академії; здійснюваний нею. 2) Навчальний. Академічний рік. 3) перен. Суто теоретичний, абстрактний. || Який не має практичного значення, відірваний від життя. 4) Який дотримується традицій, канонів, встановлених де небудь серед … Український тлумачний словник
вивінуватий — а, е. Наділений, обдарований, розвинений … Український тлумачний словник
відрубник — а/, ч., іст. Селянин, який вийшов з громади та був наділений відрубом (у 3 знач.) … Український тлумачний словник
деспот — а, ч. 1) У рабовласницьких монархіях стародавнього Сходу – верховний правитель, наділений необмеженою владою. 2) Вищий титул візантійських вельмож. 3) перен. Жорстока людина; тиран … Український тлумачний словник
довірений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до довірити 2). 2) у знач. прикм. Наділений чиїм небудь довір ям. || у знач. ім. дові/рений, ного, ч. Той, хто користується чиїм небудь довір ям і діє за його дорученням. •• Дові/рена осо/ба а) у період виборчих… … Український тлумачний словник