міне+менің+үйім

брат, (мн.) брати, браття, братове; (ласк.) братік, братічок, братонько, братечко, братко, братуньо, братусь, братусик, братуха, братило; (соб.) братва. [Сьогодні в мене гості, братва приїхала - всі троє (Крим.)]; (двоюродный, троюродный) двоюрідний, брат у перших; троюрідний, брат у других. [Він мені доводиться брат у перших: наші батьки були рідні брати]. (Соб.) братья и сёстры двоюр. - братителі; (б. крёстный) хрещений; (названный, крестовый) побратим, побратимець (р. -мця). -тья сводные - зведенюки, зведенята, зведені брати. Брат по отцу, но не по матери - мачушенко. Брат (ближний, товарищ, собрат по званию, ремеслу, занятиям) - брат. [У ляхів - пани, на Москві - реб'ята, а в нас брати. Товаришу, рідний брате, виклич мені дівча з хати]. Братья милые - брати любі, браття любе. [Ой щасливі, браття любе, ви такую мавши долю]. Брат (член братства) - братчик; наш брат (солдат, пахарь и т. п.) - наш братчик (салдат, хлібороб і т. и.). [Було там багато нашого братчика].

* * *

1) брат

2) (член братства, монах) бра́тчик, брат

1) еге, так. [Дощ надворі? - Так, дощ]. Конечно да - еге-ж, авжеж, атож; да ведь - таж, та…ж, а(д)же-ж, та(д)же-ж. [Підеш зо мною? - Авже-ж. Та він же там і не був. Таже-ж сказала, що прийде напевно. А(д)же-ж ти сам бачив]. Ни да, ни нет - ні так, ні сяк. Да как - коли. [Коли подивляться, що вбитий, - з переполоху ну втікать (Шевч.)];

2) (сз.) та, і, й. [Сичі в гаю перекликались, та ясен раз-у-раз скрипів (Шевч.). Старі вже стали батько й мати]. Да и - та й, (= но и) ба; в начале предложения - а. [Чогось мені на серденьку та й не легко (Чуб.). Не дрімає цар московський, ба й ті не дрімають (Рудан.). Та й став він по- инакшому думати. А жаль-же мені літечка тепленького];

3) (но) але, та, дак, так, отже. [І хотіла-б, так не можу. Думалося одно, отже сталося инше. Не хочеш, дак мусиш]. Да… же - та нубо! но! [Та нубо-кажіть! или Кажіть-но! = да говорите же! Та нубо не пустуй!];

4) да будет - хай буде, най (нехай);

5) да и ну - та й давай, ну, нум. [Та збіг на грядки та й давай сонячники ламать. З переполоху ну втікать! (Шевч.)].

* * *

1) утверд. так; ага́, угу́, еге́, усилит. еге́ ж; ( кстати) до ре́чі; ( как же) ая́кже, авже́ж

2) вопросит. так; еге́, усилит. еге́ ж; (а) га; (неужели, разве) невже́, [так] хіба́; ( в самом деле) справді

3) усилит. та

4) (в сочетании с глаг. 3-го лица наст., буд. вр.: пусть) хай, неха́й

1) ( соединительный и присоединительный) та, і, й

2) ( противительный) та, але́; ба ні

дваиваться двоїтися. [Його бажання двоїлися]. Двоиться в глазах - двойнити, двоїти(ся) в очах. [Двойнить мені у очіх та й годі! На віщо ні гляну, то все двойнить (двоїть) мені].

* * *

дёрнуть, дергонуть сіпати, сіпнути, сіпонути; смикати, смикнути, смиконути; шарпати, шарпнути, шарпонути, (двери, окна) торгати, торгнути, торгонути. [То не мила злегка торгає уночі моє вікно (Крим.). Вітер торгає віконницями; о, чуєте, як торгонув!]. Дёргать за ухо, за волосы - скубти, поскубти, скубонути; чубити, почубити. Дёргать дёрганцы, посконь - брати плоскінь. Дёрнула меня нелегкая - надало мені, надав мені нечистий. Дёрнул водки - смикнув (смиконув) горілухи, хлиснув горілки. Дёрганный - сіпаний, шарпаний, торганий; (о поскони) браний. Дёрнутый - сіпнутий, смикнутий, шарпнутий, скубнутий, чублений.

* * *

несов.; сов. - дёрнуть

1) (тянуть, тащить) сми́кати, сми́кнути и усилит. смикону́ти, ша́рпати, ша́рпнути и усилит. шарпону́ти, сі́пати, сі́пнути и усилит. сіпону́ти; (за волосы, за уши) скубти́ и скуба́ти, скубну́ти; (за дверь, окно, ставень) то́ргати, то́ргнути, то́рсати, торсону́ти

2) ( о судорожных движениях) сі́пати, сі́пнути, смикати, сми́кнути

3) (несов.: назойливо беспокоить) сми́кати, ша́рпати

4) (несов.: выдергивать, удалять) рва́ти, вирива́ти; ( вытягивать) витяга́ти; (коноплю, лён) брати, вибира́ти

5) (несов.: издавать отрывистые звуки - о коростеле) ди́ркати, де́ркати, дирча́ти, усилит. деркота́ти, деркоті́ти

віра, довіра, довір'я. [Та віра несподівана, яку мені подарувала королева. Довіру зраджують дурними язиками! (Самійл.)]. Заслуживающий доверия, внушающий доверие - віри годний, вірогідний, певний. Не внушающий, не заслуживающий доверия - невірогідний, (сомнительный) непевний. [Човен непевній воді доручив (Л. Укр.). Щось мені той чоловік непевен (М. Вовч.)]. Лишить доверия - позбавити віри, одібрати довіру. Утратить доверие - зневіритися кому или у кого. [Чим се я так вам зневірилася? (Конис.)]. Снискать чьё-либо доверие - придбати чиюсь віру, привернути до себе чиюсь віру. Оказывать доверие - вірити кому (или на кого), здаватися на кого. Злоупотреблять доверием - надуживати чиєїсь віри (довіри), обертати чиюсь довіру на зло.

* * *

дозволить дозволяти, дозволити, (вульг.) подозволити, позволяти, позволити; попускати, попустити, попуск давати, дати попуск. [Не дозволятимуть дітям у садок ходити. Начальство і подозволило мені обо всім до вас писати (Квітка). Не попускай цим рукописам загинути. Пощо-ж ти їм сей попуск попускаєш? (Куліш). Дай попуск у всьому, не сперечайся (Куліш)]. Дозволять, -лить себе что (допустить что) - допускатися, допуститися чого. [Вони допускаються брехні]. Не дозволить - не дозволити, (воспретить) - заказати. [Її родичі заказали йому бувати в їх домі (Франко)]. Дозволено - вільно. [Але нехай мені буде вільно ісказати, що нічого тобі, царю, з України ждати (Рудан.)]. Не дозволено - не вільно. Тут не вільно рвати квіти і толочити траву. В вагоні не вільно плювати і насмічувати]. Дозволенный - дозволений, (вульг.) подозволений.

* * *

несов.; сов. - дозв`олить

задолжать брати, взяти в борг (у позику), позичати, боргуватися, заборгуватися, в борги влазити. [Вони скрізь боргувалися: і по крамницях, і в людей гроші позичали, та й заборгувалися так, що вже й оплатитися не можуть]. Должен кто что - винен хтось що. [Хто мені гроші винен? Ти мені винна одну копійку].

* * *

1) быть должным - см. Долженствовать;

2) належний, належитий; (справедливый) слушний. [Належну честь я віддаю йому. Дав за це слушну заплату]. Должная (т.-е. причитающаяся) сумма - належитість (р. -тости), належна сума. [Належну мені суму доручаю здобути такому-то];

3) (быть должным кому) - бути винуватим, винним. [Вона мені винна не копійку і не дві. Ти винен і віддати повинен].

* * *

1) ( подобающий) нале́жний

2) ( имеющий на себе долг) заборго́ваний

1) частка (ум. часточка), пайка, (реже) пай (ум. пайок, пайочок), (гал.) уділ (р. -лу); (при дележе) - діл (р. ділу), ділениця. [І десятої частки тих книжок не прочитав. Домішується вже й добра пайка народньої мови (Єфр.). В діл Матвієві пішла пасіка]. Третья доля - третина. Пятая доля - п'ятина. Десятая доля - десятина. Известная доля урожая, улова и пр., отдаваемая работающими хозяину поля, воды и пр. - ді[е]жма. Доля зерна за помол - розмір, вимір. Принимать в долю - приймати до спілки. Вступать в долю - приставати до спілки. Делить на доли - паювати. Прийтись, пасть на долю - припасти, упасти кому, припадати (припасти) на пайку. [Як ділилися батьківщиною, мені припав оцей-о садок. Поділили те борошно, і впало нам по два пуди];

2) (судьба) - доля, талан (ум. доленька, таланочок). [Шука козак свою долю, а долі немає (Шевч.). Добре, мамо, що ти зарані спать лягла, а то-б і бога прокляла за мій талан (Шевч.)]. Горькая, злая, несчастная доля - лиха (нещасна) година, щербата доля. Роковая доля - фатальна (загибельна) доля, судьбина. [Таке вже йому судилося, така йому судьбина (Звин.)]. Иметь чью долю - мати чию долю, (итти стезею) - топтати стежку чию. [Вона вже знала, яка доля чигала на її дитину: доведеться їй топтати материну стежку (Коцюб.)]. Выпасть на долю - судитися, присудитися кому, спіткала кого. [Судилося мені отут загинути. Чужі дівки, та рано встали, по щасливій долі взяли, я, молода, опізнилася, гірка доля присудилася. Українство в Росії спіткали репресії].

* * *

1) ( часть) ча́стка, до́ля; ( пай) пай, род. п. па́ю; ( полученное при распределении) па́йка, ділени́ця

2) (участь, судьба) до́ля; тала́н, -у

3) бот., анат. ча́стка

4) муз. до́ля

5) ( мера веса) ист. до́ля

1) (в букв. смысле и переносно - как поведение) дорога (ум. доріжка, доріженька, доріжечка), шлях (ум. шляшок, р. -шку), путь (ж. р. пути), тропа (ум. тропка). [З батька була людина чесна, а син пішов иншою дорогою. По-під темним гаєм ідуть шляхом чумаченьки (Шевч.). Шляшок битий звивався до міста (М. Вовч.). Перед вікном широка бита путь. Московський поїзд стоїть на третій путі]. Дорога большая, торная, торговая - битий шлях, великий шлях, гостинець (р. -нця). Д. проезжая - проїзний шлях, проїзна дорога. Д. столбовая, почтовая - верстовий (стовповий) шлях. Д. железная - залізниця, залізна колія. Д. просёлочная - путівець (р. -вця) (Г. Барв.). Д. перекрестная - перехресний шлях, середохресна дорога, (гал.) крижова дорога. Д. окольная - манівець. [Хто манівцями простує, той удома не ночує (Присл.).]. Д. на гору из оврага, от берега - узвіз (р. узвозу). [Боричів узвіз]. Д. для прогона скота - прогін (р. -гону). Д. уторенная (летом) - накочений шлях; (зимой) натертий, утертий шлях. Гладкая санная дорога - плавкий шлях. Установившаяся дорога - становкий шлях. [Поїдемо нехай, як становкий шлях буде]. Д. ухабистая - вибоїста путь. Д. весенняя, летняя, зимняя - вешняк, літняк, зимняк. Д. забитая снегом - забивна путь. Д. с колотью - грудна путь. Д. покрытая шероховатым льдом - дерешуватий шлях. Часть дороги, по которой бегут лошади - ступа. Боковые части дороги - обочини. Без дороги - бездоріжно, бездоріж. [Пішов бездоріжно, навмання]. Место расхождения дорог - розвилки, перехрестя. Какою дорогою? - яким шляхом? кудою? Вот этой дорогой - сюдою, осюдою. Той дорогой - тудою. По дороге - по руці; в завороті. Не по дороге - не по руці, не в завороті, не в шляху. Живущий за дорогой - задорожній;

2) (путешествие) дорога, подорож, путь (р. пути). Дальняя дорога - велика дорога, далекий шлях, далекая путь. [Ой не їдь, синку, у велику дорогу. Далекая путь, хвилини не ждуть (Л. Укр.). В далекую путь піду (Грінч.)]. Собираться в дорогу - лаштуватися (лагодитися) в дорогу, в путь. Тянет в дорогу (шутл.) - мандрівочка пахне. [А вже весна, а вже красна, із стріх вода крапле, молодому чумакові мандрівочка пахне]. Устать от дороги - стомитися з дороги, здорожитися. [Здорожився, все тіло болить. Діти такі були здорожені, що зараз і поснули]. Счастливой дороги - щасливо! час добрий, щасливої дороги! Найти дорогу, стать на настоящую дорогу - вийти на певний шлях, тропи вхопити, тропи набігти. [Як-би мені вхопити тієї тропи, де щастя (Г. Барв.). Не набіжу тропи (Г. Барв.)]. Стать кому поперёк дороги - заступити стежку, стати поперек шляху, стати на перешкоді; (неблагоприятствовать) непутити. [Це мені непутить отой Улас Головатий, а то не взяли-б сина в москалі]. Туда ему и дорога - Своїм шляхом пішов! - Так йому й треба! Котузі по заслузі! «А як була пожежа, то крадений кожух згорів». - Своїм шляхом пішов!

* * *

достаться припадати, припасти, -ся, приходитися, прийтися, діставатися, дістатися (о мног. подіставатися), доводитися, довестися, упадати, упасти. [Йому з батьківщини припала клуня. Котрі гроші легко приходяться, легко й проводяться. А їй довелася запаска гарна. Поділили ми борошно, і впало нам по два пуди]. Доставшийся в добычу - здобичний. [Ви здобичні гроші пропиваєте (Куліш)]. Доставшийся по наследству - спадковий, спалий, припалий на спадщину. Тяжело досталось - гірко прийшлося. [Гірко мені тії гроші прийшлися]. Победа нелегко досталась - перемога нелегко обійшлася (дісталася). Достаться кому (плохо), безл. - дістатися, впасти, нагоріти, натруситися кому. [Дітям від мачухи добре дістається. Від старших йому сьогодні добре впало. І тобі й мені від Івана натруситься].

* * *

несов.; сов. - дост`аться

1) дістава́тися, діста́тися; (о части, полученной при распределении) припада́ти, припа́сти, прихо́дитися, прийти́ся; (выпадать кому-л., на чью-л. долю) випада́ти, ви́пасти

2) (приходиться плохо; получать выговор, наказание) дістава́тися, діста́тися, перепада́ти, перепа́сти; попада́ти, попа́сти

3) страд. несов. дістава́тися; вийма́тися; дістава́тися, здобува́тися, добува́тися; роздобува́тися

в перен. знач.) морочити, дурити голову. [Не морочіть мені голови. Що ти мені голову дуриш!].

* * *

1) (плохо) погано (ум. поганенько, ув. поганючо), кепсько, зле, (гал.) лихо. [Погано зробив. Поганючо співали. Кепсько живеться мені на світі. Їм тут було не зле. По-польськи він балакає, але лихо];

2) (тошно) млосно. [Стає душно, аж млосно (Мирн.)], паморочно [Стало ще тісніше, якось паморочно], нудно. Мне дурно - млосно мені. Ей дурно сделалось, стало - їй стало млосно, (обморочно) вона зімліла. Делаться дурно - млостити (-стить) (безл.). [Мене млостить - мне дурно]. Мне начинает, начало (стало) делаться дурно - мене починає (почала) обнімати млі[о]сть.

* * *

1) нареч. пога́но, зле

2) в знач. сказ. недо́бре, пога́но, мло́сно

I. см. Жалость.

II. Жаль, нар. - жаль, жал(ъ)ко, шкода кого и на кого [Мені не жаль на тебе] - см. Жалко 1 и 2; (к сожалению) жаль, шкода; на жаль. [Теплий кожух, тільки шкода не на мене шитий (Шевч.). Прийшов, та, на жаль, пізно]. Очень жаль - дуже жаль, дуже жалко, дуже шкода, велика шкода. [Мені дуже його шкода. Велика оце нам шкода, що кидаєте нас (Кон.)]. Становится кому жаль кого - жаль бере (пориває) кого за кого. Становится очень жаль - живий жаль бере. Стало, сделалось жаль - стало (зробилось) жаль, жалко, шкода. [Мене аж жаль за його взяв. Їй стало шкода, що й вона з ним не поїхала. Себе жалчіше йому зробилося (Грінч.)].

* * *

життя, живоття. [Життя і смерть. Нові форми життя. Ми не все знаємо про Шевченкове життя на засланні. Чи для того-ж нам бог дав живоття? (Неч.-Лев.)]. Специальнее: (время жизни) - вік (ум. вічок, р. -чку), (время или образ -ни) - життя, живот, жизність, житів'я, прожиток, буття, (образ -ни) побут, життя-буття, (вульг.) живуха, житка, жилба. [Ох, боже, боже, трошки того віку, а як його важко прожити! (Коцюб.). Та й вічок довгий, пробуток добрий. Це все діялося ще за батькового живота. Ти, моя ненько, любила мене за своєї жизности (Неч.-Лев.). За всенький час мого житів'я я велику силу вчинив того, що люди звуть неморальністю (Крим.). Тихий, спокійний прожиток (Франко). Оттака-то мені вдома живуха: годинки просвітлої не маю! Чи ти на його житку заздриш? Добра жилба, коли сварки нема (Ном.)]; (пребывание, бытность где) життя, побут, перебування, пробування. [Прочитайте про Шевченкове перебування в засланні. Підчас нашого побуту в Москві]. В -ни - за життя, в житті, за живота, на віку, живши. [Перший раз за мого життя (живота) чую, що я щасливий (Неч.-Лев.)]. Никогда в -зни - зроду-(з)віку. [Я зроду-звіку не оженюся (Неч.-Лев.)]. Всю жизнь - покіль віку, до віку. [Гуляла-б у батька, гуляла-б до віку дівчиною молодою]. До конца -ни - до віку, довічно, до віку і до суду, до смерти-віку, до живота. [Йому три дні до віку зосталося]. Длящийся до конца -ни (пожизненный) - доживотній. При -ни - за життя, за живоття, за живота, заживо. [Ще за життя покійного о. Гервасія (Свидн.). Ще за живоття батькового (Грінч.). Я вам за живота добро своє оддаю (Самійл.)]. В продолжение всей -ни - через увесь час життя, протягом цілого життя, увесь вік, усе життя. Жизнь земная - сей світ, життя сьогосвітнє. Ж. загробная - тогосвітнє життя, той світ, майбутнє життя, майбутній вік. Ж. райская - раювання. Ж. довольная, спокойная - життя безпечне, спокійне, супокійний прожиток. Ж. будничная - буденне життя (житів'я), щоденщина, буденщина. Ж. современная - сучасність (р. -ности), сучасне життя, (нынешняя ж.) - сьогочасне життя. Ж. семейная идёт согласно, хорошо - в сім'ї гарно ведеться. Ж. долговременная - вік довгий. Ж. счастливая, радостная - уквітчаний, заквітчаний вік. [Оттакий, панієчко, наш заквітчаний вік (Г. Барв.)]. Ж. безрадостная - безпросвітнє життя. Ж. тяжёлая - бідування. [Бідування єднає людей (Конис.)]. Ж. супружеская - життя (пожиття) подружнє, шлюбне. Ж. совместная - життя (пожиття) спільне. Ж. барская - панування. Ж. бродячая - волочаще (волоцюжне) життя. Ж. холостяка, бобыля - бурлакування. Ж. дорогая, дешёвая - прожиток дорогий, дешевий. [Колись прожиток був дешевий]. Уклад, строй -ни - лад. [Москалі не мали права по своєму, по московському переробляти український лад (Грінч.)]. Радости -ни - життьові розкоші. Вызвать к -ни - сплодити. [Трудно думи разом сплодити (Руд.)]. Загубить, испортить жизнь - зав'язати світ, зав'язати вік. [Зав'язала собі світ за тим ледащом (Коцюб.). Молодая дівчинонька козаку світ зав'язала. Що вже тобі, дитя моє, зав'язаний світ]. Лишать, лишить -ни кого, себя - страчувати, стратити кого, себе; збавляти, збавити (позбавляти, позбавити) віку, життя кому, собі, укоротити віку кому, собі, зганяти, зігнати зо світу кого, одібрати життя кому, собі, заподіювати, заподіяти смерть кому, собі. Заплатить, пожертвовать, поплатиться -нью за что - наложити головою, душею за що, душі позбутися за що. Портить жизнь кому - заїдати вік чий. Укоротить жизнь кому - умалити віку кому. [Лихая дружина мені віку вмалила]. Жизнь провести - вік звікувати. Проводить в жизнь - переводити в життя. Быть проведену в жизнь - перейти в життя. Проводить, коротать, скоротать всю жизнь где, с кем - вік вікувати, звікувати. [У неволі вік вікує і безщасна і смутна (Грінч.). Сором в пітьмі духа вік ізвікувати]. Борьба не на жизнь, а на смерть - боротьба до загину, -ба смертельна. [Боротьба у їх смертельна почалася серед ночи (Грінч.)]. Жизнь прожить - не поле перейти - вік прожити - не дощову годину пересидіти; вік ізвікувати - не пальцем перекивати; на віку, як на довгій ниві - всього побачиш.

* * *

1) см. Забавление;

2) (развлечение) забава, забавка, розвага, утіха, ум. утішка. [Положу деревинку в колисочку та буду колихати: буде мені забавка (Рудч.). Зірвала квітку з голови, кинула мені на забавку (Г. Барв.). Тобі все смішки та втішки (Номис)]. -вы (увеселенья) - гульбощі (-щів), гульбини (-бин), (і)грища (р. (і)грищ). [Не втомлена гульбощами, горем не перемучена, ясна була собі, як тихеє літо (М. Вовч.). Там гульбини тоді були: зібрались родичі і чужі добрі люди і веселились собі (Сл. Гр.). Дівочі ігрища незабутні (Куліш)]. Место -бав - гульбище, грище. Пойти на -ву кому; отдать на -ву кому что - піти на грище кому; віддати (пустити) кого, що на грище, на іграшку, на виграшку кому. [Та все пішло царям на грище (Шевч.). Ні, не вбили, а пустили москалям на грище (Шевч.). Вона й бере мене в покої синкам на виграшку (Шевч.)];

3) (мешканье) бавлення, бавіння, баріння;

4) см. Забавка.

* * *