море

-ся захитати, -ся, похитнути, -ся, (с)хитнути, -ся, схилитнути, -ся, заколихати, -ся, сколихнути, -ся, зворушити, -ся, зворухнути, -ся, здвигнути, -ся, стенути, -ся. [Море стенулося].

* * *

выдаться

1) (выделяться) визначатися, визначитися, відзначатися, відзначитися, виказуватися, виказатися. [Визначається своїм розумом та хистом];

2) выдаваться вперёд (торчать) - виставати, вистати, випинатися, випнутися, вистромлюватися, вистромитися, виставлятися, виставитися, вганятися в що, увігнатися, висуватися, висунутися, виступати кудись, виступити. [Гостра скеля виставала серед бурунів. Оця кістка в мене випинається. Велике каміння вганяється (висувається) в море (Неч.-Лев.)];

3) удаватися, удатися, випадати, випасти. [День удавсь (випав) погожий];

4) безл. выдаётся, выдалось - буває, випадає, трапляється, випало, трапилося. Выдающийся (о человеке) - видатний, визначний, одмітний, прикме[і]тний, (а теснее) чільний, виборний; (о предмете) випнутий, висталий, висунутий, виткнутий, виступлений. Ничем не выдающийся - нічим не видатний, звичайний, звичайнісінький. Часть чего-либо выдающаяся углом - виріжок (р. -жка). Выдающаяся выпуклая часть чего-либо, напр. у бочки - опука.

* * *

1) ( выступать) видава́тися, ви́датися, виступа́ти, ви́ступити и мног. повиступа́ти; ( выдвигаться) висува́тися и висо́вуватися, ви́сунутися и мног. повисува́тися и повисо́вуватися; ( выпячиваться) випина́тися, ви́пнутися и ви́п'ястися и мног. повипина́тися; (несов.: торчать) стирча́ти

2) ( отличаться) відзнача́тися, відзна́читися и відзначи́тися, визнача́тися и визна́чуватися, визна́читися, видава́тися, ви́датися

3) (случаться, оказываться) випада́ти, ви́пасти, видава́тися, ви́датися

вымерить и вымерять вимірювати, виміряти, виміряти, зміряти. Вымеренный - виміряний, міряний. [Казав себе на мірянім ланцюгу спускати в море (Рудан.)].

* * *

несов.; сов. - в`ымерить

гладенький рівний, вигладжений, гладенький; (реже) плавкий. [Плавкий стиль. Спотикається на рівній стежці. Гладеньке море. Чи стіл, чи ослінчик, - таке все плавке, гладеньке]. Совершенно гладкий - гладісінький, рівнісінький. Гладкая санная дорога - плавкий шлях. Гладко - гладенько, рівно, плавко. [Зачесалася гладенько. Сніг утертий - їхати плавко]. Совершенно гладко - гладісінько, рівнісінько. Глаже - рівніше, плавкіше.

* * *

1) гла́дкий; гладе́нький; ( ровный) рі́вний, плавки́й

2) ( упитанный) диал. товсти́й, гладки́й

I. 1) губа (мн. губи, р. губів), уста (р. уст) (ум. губка, губонька, мн. губки, губоньки, губенята, устоньки; ув. губище). Отвислые губы (насмешл.) - капиці, варги. С отвислой губой - вислогубий, варгатий. Губа венчика (бот.) - губа віночка. Развесить, распустить губы - розпустити губи, капиці. С заячьей губой - тригубий. Губа не дура - губа не з лопуцька, знає де смак. Губы дуть - губи надимати, г. закопилювати. Губы сжать - стиснути г., зашити г., зшилити губи. Закусить, прикусить губу - укуситися за язик. Молчит и губами не шевельнёт - мовчить - ні пари з уст; ротом не поведе;

2) (виды грибов): а) (съедобные) - губи, б) (грибы наросшие на деревьях) - соб. трут (ед. трутник), губка.

II. (залив со впадающей рекою) сага, затока, (на Белом море) губа.

* * *

-ся, двинуть, -ся

1) рухати, -ся, рухнути, -ся, рушати, -ся, рушити, -ся, двигати, -ся, двигнути, -ся, здвигнути, -ся, порушати, -ся, порушити, -ся, совати, -ся, сунути, -ся, посувати, -ся, посовувати, -ся, посунути, -ся, совнути, -ся. [Вам не треба рухатися, а ви бач як соваєтеся! Не рухнеться, мов дзеркало, все озеро лежить (Грінч.). Поїзд рушає (рушив). Дві парі швидко рушалися серед натовпу - то вони танцювали (Грінч.). Та порушити рукою не дають мені кайдани (Л. Укр.). Віра, кажуть, горами двигає (Єфр.). Рука мечем і луком движе (Куліш). Ногами не здвигну (Коцюб.). Проворно совав заступом по землі (Неч.-Лев.). Діти сплять тихо, де-тільки-котре ногою совне або рукою махне. Закуреним шляхом тихо посувається валка (Коцюб.)];

2) двинуться (отправиться) куда - податися. [Подавсь сьогодні на річку рибу ловити]. Двинуться в путь - рушити, вирушити. [У тяжку путь вирушили вони]. С места не двинусь - з місця не стенуся, не зрушуся. Двигаться (двинуться) массой - сунути, сов. сунути, плавом пливти. [Гляньте, як юрба суне. Дітвора, як той рій, так і сунула в двері. Люди плавом пливуть на ярмарок]. Двигаться медленно - посуватися звільна, сунутися, (о езде) плуганитися; (о ходьбе) чвалати. [Ніч сунулася тихо]. Тихо, еле двигаясь - посувом, (с прохладцей) лельом-полельом (гал.). [Посувом пливе човен (Неч.-Лев.). Лельом-полельом поводитеся (Франко)]. Двигать, -ся вперёд - посовувати, -ся, посувати, -ся наперед; -ся - поступати наперед, (реже) поступатися. [Той - більший, хто посуває світ наперед. Його минуле й досі не дає йому вільно поступатися наперед (Грінч.)]. Медленно двигаться вперёд (о культуре и т. п.) - звільна посуватися (наперед), іти тугим поступом (Куліш). Двигаться к чему - простувати до чого. Двигаться туда и сюда - вештатися, совманитися; срв. Вертеться. [Батько й мати засмучені совманяться по хаті (Г. Барв.)]. Двигать рукою, ногою по направлению к чему - посилати руку, ногу. [Став він крадькома до хліба руку посилати (Мирн.). Посилає вперед нога за ногою (Мирн.)]. Движущийся - ворушливий, рухомий, (с дрожанием) движучий. [Движучі груди ридали. Ворушливе жваве море (Неч.-Лев.). Вічно живого, вічно рухомого моря (Л. Укр.)]. Медленно движущийся - тихохід (р. -ходу), (шутл.) тихоплав. [А ну, ти, тихоплаве, швидче біжи! Кінь у мене тихоплав - швидко не побіжить, хоч як його жени]. Не двигаясь с места - нерушимо[е]. [Ми з прадіда живемо тут нерушимо]. О частях снарядов, машин - ходити. [Колесо в машинці легко ходить, бо помастила гасом].

* * *

несов.; сов. - дв`инуть

1) ру́хати, ру́шити и однокр. рухну́ти, дви́гати, дви́нути и двигну́ти; ( перемещать) со́вати, су́нути, посува́ти и посо́вувати, посу́нути; (побуждать к чему-л.) спонука́ти и спону́кувати, спону́кати

2) см. двигаться 2)

добраться (до чего, подбираться к чему)

I. добиратися, до[і]братися, добуватися, добутися; (понемногу, мелочно) доскрібуватися, дошпиговуватися до чого. [Він добирається вже до моїх грошей. Злодії добиралися до комори. Доскрібується вже до неї. Не люблю тих людей, що до всього дошпиговуються].

II. Добираться, добраться (идя, едя) - ді[о]ставатися, ді[о]статися, добиватися, добитися, прибитися, добуватися, добутися, доправлятися, доправитися, дохожати, дійти. [Як-би мені до дітей достатися в Київ! Вже тепер діставсь я до вищої школи, то вже не пропаду. Один по одному, подоставалися і ми в Полтаву. Я-б добивсь до тебе через мури й стіни (Франко). Спускаючись у море, до Царягорода дохожали (Куліш). Міст тріщить, лист осипається, змій додому добивається. Чого зблідла? Чого боїшся? Сюди не доступляться (Куліш). Не доправимося до смерку додому. Аж насилу перед вечір до села прибились (Рудан.)]. Срв. Дотащиться, Дотянуться.

* * *

несов.; сов. - добр`аться

1) (с трудом или нескоро дойти, доехать) добира́тися, добра́тися, добува́тися, добу́тися, дістава́тися, діста́тися; добива́тися, доби́тися, дола́зити, долі́зти

2) (прилагая усилия, узнавать, понимать что-л.) добира́тися, добра́тися

3) (приниматься за кого-что-л.) добира́тися, добратися

єдиний, одинокий, однісінький, одним-один. [Друже мій єдиний. З одинокої на ціле татарське село кав'ярні дуже добре було видко море (Коц.). Вона була одним-одна дочка у батька (Кв.)]. -ное число, грам. - однина. [Третя особа однини]. -ный в своём роде - свого роду єдиний, єдиний серед свого роду. -ный сын - є[о]динак, о[є]динець (р. -нця). -ная дочь - є[о]диначка, одиночка, єдиниця.

* * *

и ж

1) же, (после гласной) ж; (со своей стороны) знов, пак. [Він-же. Я-ж. За моє жито мене-ж і бито. Люди не знатимуть, яка я, а я знов (= я же) їх не знатиму (М. Вовч.). Це так кажу я та й дивлюся на нього; він, знов - мовчить. Їздилося пак тим шляхом - з Гадяча до Київа - через Піски, Чорнухи, Березань і инші села];

2) бо, но. [Та йди-бо швидче сюди. Гляди-но! Де ти був до цього часу? Сядь-но, розкажи-но! (Рудан.)]. Ну же, да ну же - нубо, та нубо, (мн.) нум-же. Полно же, перестань - годі-бо (нубо годі), перестань. Когда же, где же, куда же, как же, кто же, что же и т. п. - коли-ж, де-ж, куди-ж, як-же, хто-ж, що-ж. Если же - коли-ж, як-же, а як-що, як-же що. Если же наши надежды не оправдаются, то… - коли-ж (як-же, а як-що) наші надії не справдяться, то… Так же, точно так же - так-же, так само. Срв. Также. Тот же, один и тот же - той-же, той(-же) самий. В той же книге, но в другой статье… - в тій самій книжці, але в иншій статті… Или же - або-ж, а чи. [Де поділось?! Ізгоріло? А чи затопило синє море? (Шевч.)]. Всё же - проте, все(-ж) таки.

* * *

(о человеке) забушувати, забуяти, збити (зняти) бучу, забешкетувати; (о стихиях) забурхати, забушувати, з(а)буйнувати; (только о воде) зашпувати; (переносно: о чувствах) забушувати, забурхати. [Прийшов додому п'яний, таку бучу зняв, усіх із хати порозгонив (Київщ.). Рушилася буря велика, забурхало (зашпувало) море. Буйні вітри збуйнували та комаря з дуба ізвалили (Пісня)].

* * *

закипеть закипати, закипіти, (о мн.) позакипати. [Казаночок закипає (Щог.). Закипіло синє море (Шевч.)]. Закипевший - закипілий.

* * *

несов.; сов. - закип`еть

заростить

1) (допускать зарости чем-н., позволять вырости чему-н.) зарощувати, заростити, (о мн.) позарощувати що чим; (сорной травой) бур'янити, забур'янити (напр. город, поле); (диким овсом) завівсюжувати, завівсюжити (поле); (допустить покрыться слоем грязи) забруднювати, забруднити, (о мн.) позабруднювати що (начиння (посуду), руки); (о бороде, волосах) запускати, запустити (бороду, (в)уса). Не -вай лугов кустарником - не зарощуй луки чагарником;

2) (вростить) вростити що у що;

3) (заживлять) загоювати, загоїти, (о животных, переносно о море) зализувати, зализати, (о мн.) позагоювати, позализувати що. [Його рука поранить і загоїть (Куліш)].

* * *

несов.; сов. - зараст`ить

1) (качкий, неустойчивый) хисткий, хиткий, хибкий, ворушкий. [Хисткий човен (Грінч.). Хибке море (Л. Укр.). Хибкий пісок. Ворушка глибина (Корол.)];

2) (трясинный) трясовинний, грузький, драговинний. -кое место - см. Зыбень;

3) (неясный, изменчивый) невиразний, мінливий.

* * *

1) (вулкана, дыма) вибух (-ху) (вулкана, диму). [Може, Мертве море повстало від великого вибуху вулканічного (Л. Укр.)];

2) (чего) викидання, вивергання, оконч. викинення, вивергнення чого; см. Извергание (об отходах) випорожнювання, каляння;

3) (изверж. предмет) викид(ь)ок (-д(ь)ка), викид (-ду), мн. викиди, відходи, (помёт) кал. -ния козьи, овечьи - козячі, овечі викиди, відходи, бібки (-бок); (мышиные) мишаки; (конские, рогатого скота) кізяки; (птичьи) послід (-ду); (куриные) куряк; (свиные) свиняче кало.

* * *

1) ( действие) ви́верження, (неоконч.) виверга́ння, викида́ння; випо́рскування, ви́верження, (неоконч.) виверга́ння; вигнання́, ви́лучення, (неоконч.) виганя́ння, вилуча́ння

2) ( о деятельности вулкана) ви́верження, ви́бух, -у

3)

Иль, союз

1) (либо) чи, або. [Як де зробить чорногуз гніздо на хаті чи у дворі, то та хата щаслива (Чуб.). Нехай це зробить він або хто инший (Сл. Гр.)]. Да или нет - так або ні. Или же - а чи. [Організм це, а чи тільки розбухлий орган (Єфр.)]. Или то бишь - чи то пак. Или - или - чи - чи, або - або. [Чи роби, чи ходи, а мені догоди (Приказка). Або здобути, або дома не бути (Номис)]. Или тот, или другой - або той або инший, чи той чи инший;

2) (то есть, иначе) або, чи тоб. [Глитай, або павук (Крон.). Гориславська ніч, або Рибалка Панас Круть (Н.-Лев.). Не так пани, як підпанки, або: поки сонце зійде, то роса очі виїсть (Шевч.). Княжого мужа з дружиною, чи тоб намісника, до себе на людський хліб прийняв (Куліш)];

3) (вопросит.) чи, хіба?; см. Разве, Ли. [Чи може з другою, другую кохає, її чорноброву уже забува? (Шевч.). Чи-ж (или же) забули так скоро свою учорашню ухвалу? (Франко)]. Иль ты оглох? - чи ти оглух? чи тобі позакладало? Или вы меня не понимаете? - чи (хіба) ви мене не розумієте? Или уж? - чи тож? [Поглядає - нема, нема. Чи тож і не буде? (Шевч.)].

* * *

1) (разделительный, разделительно-перечислительный: либо) або́, чи, чи то; ( при вопросе) чи

2) (присоединительный: и, а, также и) або́, чи

3) (противительный: иначе, в противном случае) або́, а то

4) (пояснительный: то есть, иными словами) або́, чи, чи то

5) (вопросительный: разве, неужели) чи, хіба́, чи ж; або́

і[и]скрявий, і[и]скравий, і[и]скрястий, і[и]скристий, огнистий. [По блискучій искрявій Росі від них лягає тінь (Н.-Лев.). Сміялося море свіжим искристим сміхом (Л. Укр.). Тільки зористі искраві очі блищать (М. Вовч.)]. -стый кремень - іскряний кремінь. -стый излом камня - іскрястий злам на камені.

* * *

сплавати, виплавати. [Безкосте, безмозке, усе море виплаває (Сл. Гр.)].

* * *

1) (для выражения, вопроса) як, (каким образом) яким чином, по-якому? [Як ти підеш, що такий дощ? (Харк.). Яким чином помирити вбийчий песимізм і заклик до розгнузданої веселости? (Крим.)]. Как бишь? - як бо, як пак, як бак? [Як бо його звати? Як пак він казав? (Сл. Ум.)]. Как быть - як його бути? що почати? Как велик? - який завбільшки? Как вы говорите? - як кажете? Как далеко (до Киева)? - чи далеко (до Київа)? Как дорого? - чи дорого? по чому? Как же (ритор. вопрос) - як, як його, як таки? Как ваше здоровье? - як ся маєте? як там (ваше) здоров'ячко? Как зовут? - як звати, як на ім'я, як по батькові, як прізвище, як звуть? [Як-же твого брата звуть? (Сл. Гр.)]. Как ваше имя? - як вас (реже вам) на ім'я? як вас звати? Как именно? - як саме? Как фамилия? - як прізвище? як прозиваєтесь? Как? как? (при переспрашив.) - що? що? Как много? - як багато? як забагато? Как можно? - як (-же) можна? як таки можна? де-ж можна? Как не (нельзя не)? - як таки не? як його не? Как поживаете? - як ся маєте? як ся можете? Как прикажете вас называть? - як вас маємо звати? Как пройти на такую-то улицу? - як його перейти до такої-то вулиці? Как скоро (это будет)? - як (чи) швидко (це буде)? Как же так? - як-же (воно) так? як пак так? як таки так? Как так? - як то? через що? як то так? Как таки так? - як таки так? Как это (при возражении) - як то? [Чому… я повинна геть в усьому вас слухать? - Як то чому? Та я-ж тебе зродила на світ (Крим.)];

2) (для выражения восклицания, удивления, возражения, сомнения) як, як-же! [Ой, як болить моє серце, а сльози не ллються (Котл.). Як дам ляща тобі я в пику! (Котл.). Як крикну я: брешеш! (Стор.). Як-же зчепились вони, - така була буча (М. Вовч.)]. А как же! (утверд.) - атож, ато, аякже, (зап.) ая! Вот как! - ось як, он як! Как вот… - як ось, аж ось, агу, коли ось. [Тут тільки що перемолився (Еней)… як ось із неба дощ полився (Котл.). Агу, нашій Марусі трошки легше стало (Квітка)]. Как во, как на… (народно-поэтич.) - що. [Що на Чорному морі на камені біленькому, там стояла темниця кам'яная (Дума)]. Как во городе, во Казани - що в городі та в Казані. Как вдруг - коли це, аж, аж гульк, (диал.) ажень. [Коли це, серед уважного мого писання, раптом мене щось ударило десь у глибу душі (Крим.). Аж гульк, з Дніпра повиринали малії діти сміючись (Шевч.). Тільки що поблагословивсь їсти, аж та стріла так і встромилась у печеню (ЗОЮР)]. Как не! (положит. знач.) - коли не, як не! [Кабан коли не розбіжиться, коли не вдариться об дуб! (Казка)]. Вон как - аж-аж як. [Я вже їсти хочу, аж-аж як (Н.-Лев.)]. Да как не - як не, як-же не. Как же (печально, горько) - як- же, то-то. [Ой мій сину! то-то гірко, гірко умирати (Рудан.)]. Как же! А то как же! (иронически) - де-ж пак! [Пнеться, неначе справді велика цяця. Де-ж пак! нові штани справив (Номис)]. Как бы не… - коли-б не… [На мене він не нарікатиме, а от коли-б ви його не зневажили (Куліш)]. Как бы не так! - овва, та ба, авжеж, але-ж, але, але-але, еге, де-ж пак! [Не одна тихенько від матери по п'ятінкам пряла на свічечку, щоб Кость її узяв, а Кость і овва! (Квітка). Вже що не робить світло, намагаючись просунутися ближче до темного закутка - та ба! ніяк не може (Коцюб.). Ну, то бери Ганну! - Авжеж! оце взяв-би той кадівб, що бублика ззіси поки кругом обійдеш (Н.-Лев.). Годі вилежуватись, іди молотити. Але-ж! (Сл. Гр.). І мені даси меду як піддереш? - Але-але! (Сл. Гр.). Ходім, Рябко! - Еге, ходім! Не дуже квапся… (Г.-Арт.). Злякаються вони? Де-ж пак! (Шевч.)]. Как много - як багато, якого багато, якого. [Якого багато людей на ярмарку! Якого тут людей (М. Вовч.)]. Как бы ни (было)… а… - що-що… а; хоч-би як… а… [Що-що, а батьків чіпати не слід (Крим.). Хоч-би як дивились ми на такий методологічний спосіб… а повинні будемо признати (Єфр.)]. Как раз (мигом) - як раз, як стій. [Вважав я себе за аскета; жоргнула - попався, як стій (Крим.)]. Как хорош, прекрасен (при прил. сколь, насколько) - який, який- же. [Яка-ж гарна! Які дурні люди бувають]. Тут как тут - як тут. [Всім молодим - гарбуз як тут (Греб.)]. Как угодно! - про мене, як хочете! [Про мене, йди з ним на мир, коли вже таке діло скоїлось (Н.-Лев.)]. Уж как-нибудь будет - якось то (вже) буде, якось-такось буде. Уж как (бранит, хвалит) - так то вже (лає). [Так то вже мене лає (М. Вовч.)]. Уж как ни (старался) - хоч як-як, вже-ж як не… [Хоч як-як я силувався загрузнути в ученій праці, але літературне тяготіння не кидало мене (Крим.)]. Как бы это (желательн.) - як-би його. [Як- би його пообідати! (Ніков.)];

3) (при сравнении, подобии, обознач. качества) як, яко, що, (гал.) гей, (как бы) як-би, (зап.) коби, (гал.) гей-би, (словно) мов, немов, (будто) ніби, наче, неначе. [Вода чиста як сльоза. Яко поет правдивий, а не підспівувач… (Куліш). В душі йому Галя, що та зірочка сяє (Свидн.)]. Как-будто (как бы) - як, як-би, наче, неначе, ніби, (словно) мов, немов, (будто) десь, знай, буцім. [Еней тоді як народився (Котл.). Пішов на свято не явно, а як-би потай (Єв.). А що се - галас наче? Ба ні, спів (Грінч.). Дивлюся я на його, то от неначе-б межи гуси сірі орел сизокрилий вивівсь (М. Вовч.). Море за пароходом не так шуміло, ніби вже збираючись на нічний спочинок (М. Левиц.). Це був немов батько школярам (Єфр.). Сьогодня, десь, неспокійно у городі (Коцюб.). Стара верба похилилась над ним, знай та ненька рідна над своїми діточками (Федьк.). Мати шуткуючи одпихала їх, буцім сердита (Крим.)]. Как будто бы - якби-то, як-ніби, начеб-то, неначеб-то, ніби-то, нібиб-то, мов-би, мовби-то, немов-би, немовби-то, буцім-то. [Мокриною цікавляться, немов-би знайомою дівкою з своєї слободи (Грінч.). Ноги були, мов-би підтяті (Крим.). То так губи і складе, як-ніби свистати (Рудан.)]. Как встрёпанный - як перемитий, як скупаний. Как горохом об стену - як горохом об стінку, як пугою по воді. Как есть - чисто, чистий, зовсім, цілком. [Хлопчик - чистий батько. Чисто вовк якийсь, а не людина]. Как есть все - чисто всі, геть усі. Как живой - як живий, як живісінький. Как кто (в качестве кого) - як хто, за кого. [Він присланий сюди за лікаря. Я вам буду за сина рідного (як рідний син). Порається всюди за видющу (Г. Барв.)]. Как например - як наприклад, як от. [Було багато племен слов'янських, як от: поляни, деревляни, дуліби, тиверці, сівер (Куліш)]. Как нарочно, как на зло - як на те, як навмисне. [І так ніколи, а тут як на те ще й друге діло приспіло]. Как нельзя лучше, хуже - як-найкраще, як-найгірше, що-найкраще, що-найгірше. Как очумелый - як навіжений, як сказившися, як зджумілий, як зджумлений (бігає, дивиться). Как сумасшедший - як (той) божевільний якийсь. Как… таки - як… так; що… що. [Тепер, пані, усі рівні перед законом: що великі пани, що останні капарі (Яворн.)]. Как то (при перечислении) - як, як от. [Вироблено особливі типи виданнів, як місячники, тижневики, щоденні газети (Єфр.). Не треба витолковувати, що вабило до Бранда чистих людей, як от Агнес (Єфр.)]. Как у Христа за пазухой - як у Бога за дверима. Как что (отдавать, делать, брать наравне с чем) - як що, за що. [Все то (мідяки) бідним мужикам за срібло спускає (Рудан.)]. Как что (подобный чему) - як що, рівний до чого, схожий на що, подібний до чого. [Рука біла, до паперу рівна (Васильч.)];

4) (обстоят. обр. действия) як, (каким образом) яким чином, способом, поби[у]том. [Частенько пригадує та розказує, як у тому Чорноставі колись ми жили (М. Вовч.)]. Как бы то ни было - будь-що-будь, хоч що- б там було, будь-як-будь. Как видно - бачиться, (фамил.) бачця, знати, мабуть, (зап.) відай. Как водится - як заведено, звісно, як воно ведеться. [На беседі, вже звісно, попились (Глібов)]. Как должно - як слід, як треба, як годиться, належно, належито. Как есть - як є, все по-правді, наголо. [Нехай-же батько зна все чисто, наголо (Самійл.)]. Как-либо - а) см. Как-нибудь; б) хоч так, хоч так; якось. Как можно - як(о) мога. [Як мога швидше утікай (Котл.)]. Как-нибудь, кое-как - як-небудь, аби-як, аби-то, деяк, якось, сяк-так, будлі-як, леда-як. [Як-небудь достати його (Казка). Ти все робиш тільки аби-як (Сл. Гр.). Він усе робить аби-то (Сл. Гр.). Не плач, каже, лягай та спи: якось поїдемо (Казка). Коби то деяк на вольний світ (Франко)]. Как бы ни - хоч-би як, хоч-би який. [Минуле не вернеться, хоч-би яке гарне було воно та принадне (Єфр.)]. Как ни - хоч як, хоч і як. [Хоч іспанці й як хоробро відбивали кожен забіг, а що-день нова облога і ще гіршії бої (Крим.). Хоч як роби коло землі, а не забагатієш (Липовеч.)]. Как-никак - якось-не-якось, якби не було. [Якось-не- якось, велося пару місяців, поки я розкрутив трохи грошей (Франко)]. Как (ни) попало - а) см. Как-нибудь; б) (в беспорядке) жужмом, (о живых сущ.) безбач, в безладі. Как придётся - як вийде, як випаде, на галай-балай; см. Как-нибудь. Как раз - саме, саме враз, як раз, акурат, помірно. [Явдоха стала саме проти війї (Конис.)]. Буде акурат, як ти казав (Желех.)]. Как следует (как нужно) - як слід, як треба, доладу, до-діла, до пуття, улад, доладно, догодне, належно, належить, гаразд; (с честью) чесно, (шутл.) по-чеськи; (вежливо) ґрече, звичайно, догоже. [Що зробите, то все не до-ладу (М. Врвч.). Народу чесно поклонився (Грінч.). Не вміє… вслужити догодне (М. Вовч.)]. Как-то (неопред.) - якось, як-то, якось- то, яктось, як-ся. [Якось так чудно було бачити ноги в чоботях (Коцюб.). Якось-то не випадає вихваляти своїх (Л. Укр.)]. Как… так… - як… так… [Як діди і батьки наші робили, так і ми будемо (Номис)]. Так - как (причин.) - см. Так;

5) (союз и нрч. (отн.) времени: когда) як, коли. [Чи ти прийдеш тоді до мене, як сонце згасне, звечоріє? (Лепкий)]. А как… - а як, як-же. [Як-же вмер паволоцький полковник, він вийшов (Куліш)]. Как вот - аже ось, аж, аж тут, аж от, коли, коли це. [Аж от перестріва на дорозі становий (Казка)]. Всякий раз как - що, що тільки, аби, аби лиш. [А що тільки в церкві дяк «іже» заспіває, бідна баба у кутку мало не вмліває (Рудан.). Що розженеться против Кожом'яки, то він його булавою (Казка)]. Между тем как… - тим часом як… Как-нибудь (когда-нибудь) - як- небудь, якось, коли, колись, часом. [Заходьте, як-небудь. Але таки й зайду якось до вас (Крим.). Ти, мабуть, часом погадаєш собі: «бувають-же й поміж старшими добрі люди» (Крим.)]. Однажды как-то - раз якось. [Раз якось хмара наступала (Гліб.)]. Как раз (во время) - саме, як-раз, притьмом, акурат, саме враз. [Сімнадцятий рік пішов саме з Пилипівки (Крим.). Притьмом у сій порі прийшов, - ні, каже, опізнився (Н.-Вол. п.)]. С тех пор как - з того часу як, відтоді як. Как-то (однажды) - якось, колись, якось-то, колись. [І ото було якось над вечір (Крим.). Колись приходжу, а він такий гнівний (Сл. Гр.)]. Как только - а як, скоро. [Скоро жених і гості з двора, панночка в плач (М. Вовч.)]. Уже час, как он у меня - вже година, що (як) він у мене;

6) (условный союз - если) як, якби, коли, коли-б, коби. [Правду каже, як не бреше (Приказка). Коли-ж згинув чорнобровий, то й я погибаю (Шевч.)]. Как бы - якби, коли-б, коби; см. Кабы. [Лихі люди ходять тепер раз-у- раз по вулицях, коли-б ще до нас не залізли (Коцюб.). Пливе човен, води повен, коби (якби) не схитнувся (Пісня)]. Как скоро - скоро, скоро тільки, (зап.) скоро-но. [Дитина його загине, скоро тільки не покине він вогкого, отрутного для життя місця (Єфр.)].

* * *

1) нареч. як

2) союз ( сравнительный) як; ( словно) на́че, нена́че, мов, немо́в; ( для выражения сравнения) нена́че, на́че, немо́в, мов; (для выражения сомнения, недоверия) ні́би; ( присоединительный) як; ( временной) як; ( когда) коли́

3) част. як; (в восклицательных предложениях о сказуемым, выраженным прилагательным) яки́й

1) (исчезнуть) канути, пірнути в що. [А він канув, провалився; його вже забули, чи був коли (Шевч.). Старшая менчу турнула, менчая в воду канула (Пісня. Звин.). Бідна моя голівонька! всі надії мої канули (Г. Барв.). І поховались (зірочки) у синьому небі, мов у море канули (Квітка). Згинув (замір), пірнув у безодні інших думок (Леонт.)]. -нуть в воду, в вечность - піти у воду, у вічність (у віки). -нуть в Лету (забвения) - пірнути в Лету забуття, піти у непам'ять. [Пішло в непам'ять козацьке завзяття разом з козацькою славою (Куліш)]. Как в воду -нул - як у воду пішов (упав, канув, пірнув) хто, що; як вода змила кого, що. [Об Василеві ні чутки, ні вісточки: як у воду впав (Квітка)]. Ещё год -нул в вечность - ще рік пішов (канув) у вічність;

2) (капнуть) капнути, крапнути; см. Капать.

* * *

1) крапля, краплина и крапелина (диал. зап. кропля), капля, каплина и капелина, капка, цятка, цятина. [Краплями піт тече (Свидн.). А сльози буйними краплями котилися по щоках (Крим.). Краплі роси (Л. Укр.). Краплини дощовії (Самійл.) Лисиця од дощу під борону ховалась: не всяка, казала, капля капне (Номис). По каплі виточу з його диявольську кров (Сторож.). Дав для очей примочку, по десять капок треба капати (Звин.). Буду пити, буду пити й кроплі не пущу (Чуб. V). Йди по воду, бо нема води й цяти (Черкащ.)]. -пля жира на воде, борще и т. п. - скалка, ум. скалочка, скалинка (жиру, ситощів). [Збирають з страви скалки жиру (Номис). Жиру в борщі нема і скалочки (Хорольськ п.)]. След от -пли воска, свечи и т. п. на одежде - накапане (-ного), (пров.) капнух (-ха). Спадать (ниспадать) -ми - спадати краплями. [Журливо, тихо гомонить вода, - немов сльозами, краплями спада (Л. Укр.)]. Падать -ми - падати краплями. Что -пля в море - як крапля (краплина) в морі. Как две -пли воды (похож) - як викапаний, як вилитий. -пля в -плю кто - кістка й мастка чия или хто, капка в капку, точка в точку, цятка в цяточку хто, як викапаний хто, (пров.) нескіщений хто. -пля по -пле - крапля по краплі, капля по каплі. -пля по -пле и камень долбит - крапля по краплі і камінь довбе (розбиває). Вытекать, вытечь -плями - викапувати, викапати. [Очі так плачуть, так плачуть, що викапають (Стефаник)]. Застучать -плями (о дожде) - запорощати (в що). [Дощ у вікно запорощав (Сл. Гр.)]. До последней -пли крови - до останньої краплі крови;

2) (малость, крошка) крихта, дрібка, (росинка) ріска, рісочка; см. Капелька 2. [У Шевченка нема й крихти національного ворогування (Грінч.). Аби на землю ні дрібка хліба, ні вина не впала (Яворськ.)]. И -пли во рту не было - і ріски (і крихти) в роті не було, і ріска в роті не була. До -пли (до конца, всё) - до крихти. [І все до крихти розказала (Шевч.)]. Ни -пли (нисколько) - ні (ані) крихти, ані (ні) гич, ані (ні) раз, ані цюк, ані пік (Федьк.); см. Капелька 2. [Горілки в барилі ані цюк (Сл. Гр.)]. В нём нет и -пли ума - він не має і крихти (дрібки) розуму.

* * *

1) кра́пля, ка́пля, крапли́на; крапели́на

2) ( малое количество) ка́пля, кра́пля; ( немного) тро́хи, тро́шки, трі́шки, уменьш.-ласк. тро́шечки, трі́шечки

3)