мету

1) что, кого (гнаться, по следам, пускаться в погоню, стараться достигнуть изв. цели) - гнатися (женуся) и гнати, гонитися, ганяти, -ся, вганяти, -ся за чим, за ким, (о к.-л. цели ещё) переслідувати що (якусь мету). [Поліція ганяється за Миколою (Грінч.). Козаки вганяють за недобитками (Куліш)]. -вать неприятеля, зверя - гнатися за ворогом, за звіром. -вать цель - вганяти за метою (Грінч.), переслідувати мету, (добиваться) домагатися мети, намагатися до мети, іти до мети, змагатися до мети. Все эти мероприятия -ют одну цель - усі ці заходи мають одну мету, змагаються до однієї мети. -вать по пятам кого - гнатися по п'ятах за ким, бігти свіжими слідами за ким;

2) кого, что (гнать, гнести) - переслідувати, напастувати кого, що, гонити кого, (притеснять) гнобити, утискати кого. [Я-ж переслідував тебе завзято (упорно) (Куліш). Ірод переслідував дуже християн (Гн.). Левко і розказав, як Тимоха гонив його (Кв.)]. -вать судебным порядком - переслідувати судом. -вать взяточничество - переслідувати хабарництво. -вать кого неотступно (навязчиво) - просвітку не давати кому. [А тепер їй Микита просвітку не дає, переймає та нагадує старе цілування (Грінч.)]. Упорно -вать кого-нб. (наседать) - напосідати(ся) на кого. Меня -дует мысль - гадка (думка) муляє мене. Начальник -дует меня - начальник напосідає (-ться) на мене.

* * *

1) переслі́дувати (кого-що); (гнать, подвергать гонениям) гна́ти (кого-що), ( гнаться) гна́тися (за ким-чим); ( притеснять) гноби́ти (кого-що)

2) ( не оставлять в покое) не дава́ти спо́кою и споко́ю (кому-чому); ( удручать) гніти́ти, пригні́чувати и пригніта́ти (кого-що); ( мучить) му́чити (кого-що); ( докучать) докуча́ти, надокуча́ти (кому-чому)

3) ( иметь в виду) ма́ти на меті́ (що); ( добиваться) дба́ти (про що)

задаться

1) бути за(в)даним, загаданим. [Роботу йому вже загадано]. -ваться вопросом - вдаватися в питання, (задумываться) загадуватися над питанням. -даться целью - завзятися, заповзятися (метою), поставити собі мету. [Здавалося, що небо землю втопить завзялось (Грінч.)]. Средина стены -лась - стіна посередині запалася;

2) безл. - щастити, пощастити; (случаться) траплятися, трапитися, бувати. Всяко -даётся - усяк(о) буває (трапляється).

* * *

1) (чем) ста́вити собі́, поста́вити собі́ (що); (сов.: целью) заповзя́тися, -візьму́ся, -ві́зьмешся, завзя́тися (зроби́ти що)

2) (выдаваться, случаться) видава́тися, -дає́ться, ви́датися, -дасться, випада́ти, ви́пасти, -паде

3) (получаться, удаваться) удава́тися, уда́тися (уда́сться)

4) страд. несов. задава́тися; зага́дуватися; улашто́вуватися, -то́вується; справля́тися; завдава́тися

мати. [Є на світі воля, а хто її має? (Шевч.). Як дбаєш, так і маєш (Приказка). Маємо й городчик і пашні трохи (М. Вовч.)]; (в значении долженствовать) мати, матися, (зап.) мати си. [Щось маю тобі сказать (Н.-Лев.). В Ірландію мався прибуть корабель (Л. Укр.)]. Иметь вес - мати вагу, важити см. Вес 2. Иметь в виду кого, что - мати на увазі (на оці) кого, що; см. Вид 4. Иметь вид кого, чего - мати подобу, вигляд, постать кого, чого, виглядати як щось; см. Вид 1. Иметь виды на кого, на что - важити, бити, цілити на кого, на що; см. Вид 9. Иметь дело, отношения с кем - мати діло (справу), стосунки з ким; см. Дело. Иметь отношение к чему, к кому - стосуватися до чого, до кого, (стар.) мати до чинення з чим, з ким; см. Отношение 1. Иметь жительство, пребывание где - перебувати, пробувати, проживати де. Иметь значение - мати вагу, силу, важити; см. Значение 2. Иметь злобу, зуб на кого - завзяти злість, мати завзяття, лихе око, храп на кого. [Іцко Цаншмерц мав здавна завзяття на Германа (Франко)]. Иметь сердце на кого - гніватися, сердитися на кого. Иметь место (происходить) - відбуватися, діятися, (сов.) статися, трапитися. Иметь много чего - мати багато (багацько) чого, бути багатим на що. Иметь мало чего - мати мало чого, бути бідним на що. И в мыслях не иметь - і гадки не мати, і в голові (в головах) не покладати. Не иметь ничего - не мати нічого, (грубо) дідька мати. Иметь общение с кем - мати єднання (єднатися), водитися, (якшаться) накладати з ким; см. Общаться. Иметь основание - мати підставу; (быть правым, иметь резон) мати рацію; см. Основание 4. Иметь перевес - мати перевагу (гору, верх) над ким, над чим; см. Перевес 3. Иметь познания в чём - знатися на чому (до чого), розумітися на чому. Иметь на попечении кого, попечение о ком, о чём - пі[е]клуватися ким, чим и за (про) кого, за (про) що, мати на своїй опіці, (фам.) на своїх плечах кого; см. Попечение. Иметь присмотр над кем - доглядати, дозирати кого; см. Присматривать 2. Иметь целью - мати за мету що и мати на меті що. Иметь сношения с кем - мати зносини з ким; см. Сношение. Иметь в себе - мати в собі що, містити в собі що. [Тонкі пружки (черты) його блідого лиця мали в собі щось неласкаве (Н.-Лев.)]. Иметь (терпеть) убыток - мати шкоду з чого. Иметь в длину, в ширину столько-то аршин - мати (тримати) вдовж (уздовж, завдовжки, завздовжки), ушир (завширшки) стільки-то аршин, бути стільки-то аршин довгим, широким. [Він три аршини довгий (Звин.)]. Я имею к вам просьбу - я маю до вас прохання, я маю просити вас. Я имею недостаток в деньгах - мені не стає (бракує) грошей; см. Недоставать, Недостаток. Имеющий - (прич.) той, що (хто) має щось. -щий много чего - той, що (хто) має багато (багацько) чого, багатий, ум. багатенький на що. -щий силу (о законе), юрид. - чинний.

* * *

1) ма́ти

2) (в сочетании с неопр. глагола) ма́ти, ма́тися; ( быть должным) бу́ти пови́нним, му́сити (му́шу, му́сиш)

3) иметь (кого, что) в виду жарг. послати до біса

1) ціль, -лі

2) перен. мета́, ціль

досягнуть

1) (доставать, доходить до чего) досягати, досягти кого, чого [І кривавими руками мене досягають], сягати, сягнути чого, по що, до чого, під що. [А йому вода вже по шию сягає] (см. Доставать 1 и Достигать 3);

2) (достигать) досягати, досягти чого, осягати, осягати и осягти що. -нуть своей цели - досягти своєї мети или осягнути (осягти) свою мету. (См. Достигать 2).

* * *

см. достигать; несов.; сов. - досягн`уть

запанцерувати, забронювати. -вать деньги для какого-л. назначения - забронювати гроші на певну мету. Забронированный - запанцерований, заброньований.

* * *

тж. заброниров`ать

1) забронюва́ти, запанцерува́ти, запанцирува́ти

2) (закрепить кого-что-л. за кем-чем-л.) забронюва́ти, зарезервува́ти

1) замітання; закидання;

2) (снежный) заме[і]т (-мету), соб. заміття; кучугура (-ри), кучугур (-ра).

* * *

заместь

I. замітати, замести, (о мн. или сложном) позамітати. [Не замітай чужої хижі (Номис). І надворі позамітай (Звин.). Замети сміття до порога та й винеси геть. Стежку замело снігом. По улиці вітер віє та сніг замітає (Шевч.)]. На дворе -ло - надворі мете, надворі завіхолило; почалася завірюха (метелиця, віхола). Заметенный - заметений.

II. Заметать - см. I. Замётывать.

* * *

1) заміта́ти, замести́, -мету́, -мете́ш и мног. позаміта́ти

2) (сов.: начать мести) замести́, -мете́; (безл.: о метели) закури́ти, закурі́ти, закушпе́лити, захурде́лити

1) ( начать метать) поча́ти ки́дати (мета́ти)

2) ( производить потомство - о рыбах и некоторых животных) поча́ти мета́ти; ( икру) поча́ти викида́ти

1) (снежный) заме[і]т (-мету), замета (ж. р.), кучугура з снігу, завала. [Ноги стрягли в снігових заметах (Коцюб.). Завала снігу велика (Н.-Волин. п.)]. Мятель с -сами - завала;

2) -нос эпидемии - занесення пошести;

3) -нос маточный, Mola uterina - уразний заміт, занесок (-ску).

* * *

1) ( действие) зане́сення

2) ( сугроб) заме́т, -у, наме́т, -у, зава́л, -у; зава́ла

затруднить

1) (делать более трудным, препятствовать) утрудняти, утруднити що кому, перешкоджати, перешкодити, заваджати, завадити кому в чому, ставати, стати на перешкоді (на заваді, на перепоні) кому до чого, непутити кому в чому. Это обстоятельство -няет исполнение нашей цели - ця обставина утрудняє виконання нашої мети, перешкоджає (заваджає) нам виконати нашу мету, стає на перешкоді (на заваді, на перепоні) до нашої мети. Недостаток памяти -няет учение - брак пам'яти (непам'ятливість) утрудняє науку, непутить в науці. Это тесное пространство -няло движение нашей армии - цей обмежений простір ставав на заваді рухові нашої армії;

2) (мешать кому, обременять кого) заваджати, завадити кому, трудити, потрудити, обтяжувати, обтяжити кого, (диал.) застужати кого; (беспокоить) клопотати, поклопотати кого чим, завдавати, завдати клопоту кому. Это меня нисколько не -нит - це мене ніяк не потрудить, не обтяжить, це не завдасть мені жадного клопоту. Если это не очень -нит вас - якщо це не дуже вас обтяжить, якщо це не завдасть вам великого клопоту. Меня -няет (смущает) вот что - ось що мене спиняє (перепиняє, клопоче). Затруднённый - утруднений; потруджений, обтяжений, поклопотаний. -ное дыхание - стиснене дихання, стиснений віддих.

* * *

несов.; сов. - затрудн`ить

исстрелять

1) (издырить стрельбой) решетувати, по[з]решетувати (стріляючи), сов. постріляти, подіркувати, побити що (стріляючи, кулями), (насквозь) прострі[е]лювати, попрострі[е]лювати що. [Мету (цель) зовсім попрострелювали (Сл. Ум.)];

2) (порох, пули) вистрі[е]лювати, вистріляти, повистрі[е]лювати (порох, кулі). [Усі набої повистрелювали (Сл. Ум.)].

* * *

несов.; сов. - исстрел`ять

1) ( тратить) вистрі́лювати, ви́стріляти

2) ( покрывать следами от выстрелов) прострі́лювати, простре́лити и прострі́лити; ( продырявливать) продіря́влювати, продіря́вити, сов. подіркува́ти

кало (-ла), послід (-ду), виміт (-мету), (домашн. жив. ещё) лайно, лайняк, лайлак, (травоядных) кізяк (-ку), кіз (-зу); детальнее: (рогатого скота) товаряче (-чого), (коровий) корі[о]в'як, корівняк (-ку), коров'янка, (конский) коняк, кінський кізяк, балабушка, (овечий, козий, заячий) бібка и бібки (-бок), бурушки, буруб'яшки (-шок), (кошачий) котяк, кошатина (мышиный) мишак и мишаки (-ків), мишатина, (птичий) послід (-ду), (куриный) куряк, курячка, курячок (-чка) и курячки (-ків). Задерживается кал - запирається (затримується) кало.

* * *

назначить

1) (обозначать, отмечать что) значити, визначати и визначувати, визначити, зазначати и зазначувати, зазначити, на[по]значати и на[по]позначувати, на[по]значити, відзначати и відзначувати, відзначити, (о мног.) позначити, повизначати, повизначувати и т. п. що. [Визначує дорогу блискавицям (Куліш)]. -чить границы чему - визначити межі чого. -чить север и юг на карте - зазначити (позначити) північ і південь на мапі (на (географічній) карті). -начь верх на тюке - на[по]значи верх на паці;

2) (определять что кому, чему, для кого, для чего, предназначать на что) призначати и призначувати, призначити, визначати и визначувати, визначити, приділяти, приділити, (наметить) назнаменати, (о мног.) попризначати, попризначувати, повизначати, повизначувати, поприділяти що кому, чому, (за-)для кого, (за-)для чого, на що. [Делегаціям від селян призначено ці місця, а від робітників - оці (Київ). Я призначив читання на один вечір (Грінч.). Шевченко, пишучи свої твори, не призначав їх за-для читання народові (Грінч.). Частину свого заробітку він призначив на певну мету (Київ). Я визначила розписання таке, що на російську мову йде небагато годин (Крим.). У ту башточку вкидали дівчат і замикали там чи на два тижні, чи на два роки, - то вже як пан приділить (М. Вовч.). Діточкам моїм пан щось приділить за мою смерть (М. Вовч.). Брахманізм обеззброїв стихійність цих поривів, назнаменавши, як час для їх здійснення, два останні перегони на життьовому шляху (М. Калин.)]. -чить заседание на пятницу - призначити засідання на п'ятницю. -чить награду - призначити нагороду. -чать наказание - визначати (призначати) кару. -чить опеку над кем - призначити опіку над ким. -чать, -чить плату - визначати, визначити, призначати, призначити, класти, покласти плату (платню). [Плату кладуть чималу їй за рік (Грінч.)]. -чить в продажу, к продаже что - призначити до продажу що. -чать работу кому - призначати (визначати) працю кому. -чить себе сделать что - призначити собі (сказати собі) зробити що. [Як чого не скінчить у тиждень, що казала собі скінчити, то… (М. Вовч.)]. -чить свидание кому - призначити побачення кому. Мне -чили притти в понедельник - мені призначено прийти в понеділок. -чать следствие - призначати слідство. -чать срок - призначати (визначати) термін (строк, речінець). -чать, - чить цену - визначати, визначити, класти, покласти, становити, постановити, нарядити ціну. [Ціну на землю визначали вони всі гуртом (Грінч.). Базар ціну становить (Богодух.). Взяли тому коню ціну нарядили - півтораста карбованців та й чотири (Пісня)];

3) (на должность, для исполнения какой-либо обязанности) призначати, призначити, настановляти и настановлювати, настановити, наставляти, наставити, ставити, поставити, становити, постановити кого ким, на кого, за кого, на яку посаду, приділяти, приділити кого за кого, нарядити кого ким, (гал.) іменувати, на(й)менувати кого ким, на яку посаду, (о мног.) попризначати, понастановлювати, понастановляти, понаставляти, поприділяти; (только куда, кому, к кому) надавати, надати (о мног.) понадавати кого куди, кому, до кого. [Неписьменних не призначають на відповідальні посади (Київ). Його козаки злюбили, до себе в курінь пустили, ще й отаманом настановили (ЗОЮР I). Щоб воєводами настановити, того не буде зроду (Л. Укр.). Князями нас понастановляє (Куліш). Нас ніхто не обирав, нас настановили на парафії (Н.-Лев.). Його скинули з пристава й настановили на стражника (Васильч.). Вони його поставили собі лакеєм (Грінч. I). Соргія поставив пан за ключника (Основа 1862). Постановили на дяка (М. Вовч.). Постановили її за царинного (Кониськ.). Пан приділив батька за лісника (М. Вовч.). Доти чоловік добрий, доки його десятником не нарядили (Приказка). Агрономів надають нам з Київа (Київщ.)]. -чить наследника - призначити спадкоємця. -чить кого опекуном над кем - призначити (настановити) кого опікуном (на опікуна, за опікуна) над ким. [Громада настановила над їми опікуном Панаса Момота (Грінч.)]. -чить себе преемника - призначити собі наступника. -чить сына в военную службу - призначити сина до військової служби. -чать, -чить кому какую-либо роль в чём - призначати, призначити, приділяти, приділити кому яку ролю в чому. [Салкові, що мав грати старшину, приділили роль свідка (Грінч.)];

4) (о судьбе: предопределять) судити, присудити, призначати, призначити, приділяти, приділити, надавати, надати, нарікати, наректи, назнаменувати кому що. [Мені літа тії доля присудила (Рудан.). Хто зможе ухилитись, що нам боги всесильні присудили? (Куліш)]. Назначаемый - визначуваний, зазначуваний; настановлюваний, призначуваний и т. п. Назначенный -

1) визначений, зазначений, на[по]значений, відзначений, повизначуваний и т. п.;

2) призначений, визначений, приділений, покладений, поприділяний и т. п. [Творчі сили, - ті гнатимуть вас у призначене місце (Франко). Заковане в залізні обручі письменство незабаром переросте призначену йому мірку (Рада). Гроші, від громади призначені на школу (Грінч.)]. -ная цена - визначена ціна. В -ный час, в -ное время - у призначену годину (призначеної години), у призначений час (призначеного часу);

3) призначений, настановлений, наставлений, поставлений, постановлений, приділений, наряджений, іменований, наданий, попризначуваний и т. п. Вновь -ный - новопризначений, новонаставлений ким, на кого, за кого, на яку посаду, новонаданий кому, до кого;

4) суджений, присуджений, призначений, приділений, наданий, наречений, назнаменований. [До своєї мети, назнаменованої йому од бога, дійде (Куліш)]. -ться -

1) визначатися и визначуватися, бути визначуваним, визначеним, повизначуваним и т. п.;

2) призначатися и призначуватися, бути призначуваним, призначеним, попризначуваним и т. п. [Речінця побутові на Запоріжжі не визначалося нікому (Куліш). Щоб полагодити спір, визначується губерніяльна комісія (Франко). Її ще здавна призначено мені (Грінч.). Почала лічити йому лінійкою в долоню, скільки було то вже йому призначено (Васильч.)]. Деньги -чались на одно, а пошли на другое - гроші призначено було на одно, а пішли на инше. Срок -чался длинный, а теперь его сократили - термін (строк, речінець) призначено (визначено) було довгий, а тепер скорочено. Срока не -чалось никому - терміну (строку, речінця) не становлено (не визначали, не визначалося) нікому;

3) призначатися, настановлятися и настановлюватися, бути призначуваним, настановлюваним, призначеним, настановленим, попризначуваним, понастановлюваним и т. п. ким, на кого, за кого, на яку посаду. [Панна настановляється на вчительку в село С. (Коцюб.). Ті батюшки, що вчилися в академії й були понастановлювані на парафії (Н.-Лев.). Інструктора від нас забрано, а нам надано иншого (Київщ.). Полковники і сотники надані теж із польського панства (Куліш)]. Он -ется инструктором - його призначено (настановлено, призначають, настановляють) на (за) інструктора. -ется комисия для рассмотрения дела - призначається комісія (призначають комісію), щоб розглянути справу. -ется следствие по этому делу - призначається (призначають) слідство в цій справі;

4) судитися, призначатися, приділятися, бути призначеним, приділеним, наданим, назнаменованим, нареченим. [Щоб не було одних, яким ніби призначено тільки працювати, і других, яким призначено з чужої праці живитися (Рада). Шлях без міри, вік без ліку їй надано від творця (Самійл.). Та вже коли наречено вмирати, і знахури не відшепчуть (ЗОЮР I)].

* * *

несов.; сов. - назначить

1) призначати и призначувати, призначити и призначити а мног. попризначати; ( определять) визначати и визна́чувати, ви́значити

2) (куда; кем - на должность, работу) признача́ти и призна́чувати, призна́чити и мног. попризначати (куди; ким, на кого, за кого); (ставить кем-л.) наставля́ти, наста́вити и мног. понаставля́ти, настановля́ти, настанови́ти и мног. понастановля́ти и понастано́влювати (ким, на кого, за кого); (направлять куда-л.) наряджа́ти, наряди́ти (куди)

1) (действие) - см. Намётка 1;

2) (куча) купа, куча, (побольше) кучугура, валява, (нанос) наніс (-носу), надув (-ву), (намыв) намул (-лу), наплав (-ву), наплинок (-нку); (снежный сугроб) наме[і]т; (занос) заме[і]т (-мету), соб. заміття (-ття). [Мороз і снігові намети з синіми тінями за ними (В. Поліщук)];

3) (покрышка) покриття, накриття (-ття), (чехол) чехол (-хла);

4) (шатёр) намет (-ту), шатро. Ой, нап'яли козаченьки голубий намет (Пісня)];

5) (сеть для ловли птиц) сітка (на птахи);

6) (рыболовная сеть на шесте) хватка, то[у]рбук (-ка);

7) строит. - накидь (-ди);

8) (мантия герба) мантія;

9) (железная полоса) штаба, штиба, (болт у ставень) прогонич;

10) (побежка зверя) біга.

* * *

1) (то, что наметено; куча, сугроб) наме́т, -у, заме́т, -у, кучугу́ра

2) ( шатёр), диал. намет, шатро́

3) рыб. хва́тка, торбу́х, -а

4) ( в геральдике) наме́т

5) (сеть для ловли птиц, силок) сильце́

6) ( аллюр лошади) диал. наме́т, чвал, -у

намести и наместь

I. (метлой) намітати, намести, (о мног.) понамітати чого; (ветром) намітати, намести, навівати и навіювати, навіяти, (о снеге ещё, редко) надувати, надути, (о мног.) понамітати, понавівати и понавіювати, понадувати чого. [Намела цілу фуру сміття (Брацлавщ.). Гори (вин. п.) намітають з снігу хуртовини (Грінч.). Замети високі понамітало (Київщ.)]. -тать, -сти на что - намітати, намести на що, примітати, примести що. [Її (торбину) і в руки не беруть, а иноді і сміттям приметуть (Гліб.). Да й примітало сніжком білесеньким (Чуб. V)]. Наметенный - наметений, понамітаний; наметений, навіяний, надутий, понамітаний, понавіюваний; приметений. -ться -

1) намітатися, наместися, понамітатися; бути намітаним, наметеним, понамітаним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) наместися, попомести (досхочу); назамітатися; срв. Мести.

II. Наметать, -ся - см. I. Намётывать, -ся.

* * *

наметить

1) (меткой, знаком) значити, позначати и позначувати, позначити, назначати и назначувати, назначити, зазначати и зазначувати, зазначити, відзначати и відзначувати, відзначити, намічати, намітити, (зарубками) карбувати, накарбувати, (клеймом) таврувати, натаврувати, клейн[м]ити, наклейн[м]ити, (товары) шта[е]мпувати, нашта[е]мпувати, (о мног.) поназначати и поназначувати, позначити, поза[повід]значати и поза[повід]значувати, понамічати, помітити, покарбувати, потаврувати, поклейн[м]ити, пошта[е]мпувати що. [Узяв заступ та лопату, пішов ямки значити (ЗОЮР II). Позначив сокирою дерева ті, що рубати (Богодух.). Позначив найкращі кавуни (Сл. Ум.). Зазначи сього дуба, щоб ізнайти потім (Сл. Гр.). Став кожний заробляти власний хліб, орати землю, зазначати межі (Крим.). Помітили всі рушники (Сл. Ум.)]. Он -тил это место карандашом - він за[від]значив це місце олівцем;

2) (перен.: в мыслях) намічати, намітити, накреслювати, накреслити, визначати и визначувати, визначити, назначати и назначувати, назначити що. [Молодий учений накреслив собі широкий план роботи (В. Підмог.)]. Он -тил себе эту цель - він визначив собі цю мету. -тить в общих чертах что - намітити (накреслити) в загальних рисах, (очертить) зачеркнути що. [Куліш пробував зачеркнути вже й межі української критики (Рада)]. -чать, -тить путь кому, чему - намічати, намітити, назначати, назначити, назнаменовувати, назнаменувати шлях (путь, стежку) кому, чому. [Намітити шляхи майбутньої роботи (Пр. Правда). Поставили на науковий грунт українське питання та назначили стежки, якими дальшим поколінням легше було йти (Доман.). (Квітка і Шевченко) познаменували нашій словесності правий і далекий шлях (Куліш)]. -чать ряд мероприятий - намічати (накреслювати) низку заходів. [Наша програма накреслює низку заходів (Азб. Комун.)];

3) (наглядывать кого, что) намічати, намітити, наглядати, нагля[е ]діти и наглянути, назирати, назирити, назорити, набачити, назнати кого, що, взяти на око, накинути оком кого, (для какой л. цели ещё) націляти, націлити кого, (упорно, диал.) наповратитися. [Я вже назирила теличку, - коли-б тільки на гроші збитися, зараз куплю (Кониськ.). Ота дівчина, що я назорив, - моя буде (Червоногр.). Виважив двері, щоб живосилом схопити дочку безталанних пожильців, яку назнав собі раніш (Крим.). Инші собаки взяли на око онучкаря - біжать попри віз, хапають зубами за колеса (Франко). Капітан накинув оком Оксану та й почав її хвалити (Квітка). Або забіжи куди-небудь, або- що, бо тебе націлили у привод (Квітка). Націлили мене обікрасти (Канівщ.). Вже коли наповратилися вкрасти мою телицю, то вкрадуть! (Звин.)];

4) (нацеливаться в кого, во что) націляти(ся) и націлювати(ся), націлити(ся) на (в) кого, в (на) що, поціляти, поцілити що, наміряти(ся), наміритися на (в) кого. Намеченный -

1) позначений, назначений, за[від]значений, намічений, накарбований, наклейн[мл]ений, нашта[е]мпований, поназначуваний, помічений и т. п. [Йду до своєї наміченої стежиночки (М. Вовч.)];

2) намічений, накреслений, визначений, назначений, зачеркнутий, назнаменований. Итти прямо к -ной цели - простувати до визначеної мети. -ный к исполнению - призначений (намічений) до виконання;

3) нагляджений, наглянутий, назирений, назорений, назнаний, взятий на око, наглянутий оком, націлений. -ться -

1) (стр. з.) значитися, назначатися, бути назначуваним, назначеним, поназначуваним и т. п. -ются к рассмотрению такие вопросы - намічено розглянути (обміркувати) такі питання. -ются новые пути - намічено нові шляхи. -ются такие кандидаты - намічено таких кандидатів;

2) (возвр. з.) зазначатися, зазначитися, визначатися, визначитися, намічатися, намітитися. [На сході почало пробиватися крізь хмари сонце; спершу зазначилося блідим матовим кружалом (Грінч.). Те, що може визначитися на обрію нової доби (Рідний Край)];

3) (вдоволь, сов.) намітитися, (зарубками) накарбуватися, (целясь) націлятися и т. п.; срв. Метить.

* * *

несов.; сов. - нам`етить

1) наміча́ти, намітити, -мічу, -мітиш; ( план) накре́слювати, -люю, -люєш, накре́слити

2) (ставить метку, знак) значи́ти и познача́ти и позна́чувати, позна́чити, назначати и назна́чувати, назначи́ти и мног. поназнача́ти и поназна́чувати, наміча́ти и намі́чувати, намітити

3) (сов.: нацелить, нацелиться) націлити, націлитися

1) (действие) - см. Нанесение;

2) (нанесённое: ветром) наніс (-носу), надув (-ву), (снежный) наме[і]т, (занос) заме[і]т (-мету), (куча) купа, (побольше) кучугура (в піску, із снігу и т. п.), (нанесённый водой) наплав, наплив (-ву), наплинок (-нку), наплавина, (песок, ил) намул (-лу), намулина; (перен.) наніс, намул; срв. Намёт 2. [Піщані надуви (Калит.). До нас на город кучугури піску понаносило вітром (Богодух.). Побережжя, незанесене наплавами рік (Калит.). Полуднева часть, рівна як стіл, повстала з нанесеної річної наплавини (Калит.). На намулі капуста гарна росте (Київщ.). Її затягло товстим шаром морських намулин (Троян.). Шкода думати, щоб оце наносом осіла Русь Висляні узбережжя (Куліш). Літературний намул (Рада)];

3) наклеп (-пу); см. Наговор 2.

* * *

1) см. нанесение 1)

2) геол. и пр. нано́с, -у; (слой ила, песка, нанесённый водой) наму́л, -у; ( снежный) наме́т, -у, замёт, -у, кучугу́ра

объявить оповіщати, оповістити, повістити, обвіщати, обвістити, оголошувати и оголошати, оголосити, оглашати, огласити, ознаймувати, ознаймити, ясувати, з'ясувати, освідчати, освідчити, об'являти, об'явити що, про що. [Про це оповіщено в газеті. Ознаймуємо цим нашим універсалом. Ми ясуємо ім'ям народу й нашого уряду, що Марцій заслужив карання смертю (Куліш)]. -лять устно - викликати. -лять, -вить себя сторонником кого, чего - признаватися до кого, до чого. -вить себя чем - об'явитися чим. [Чи не хтів він в той вечір неофітом об'явитись? (Л. Укр.)]. -вить о себе - оповіститися. [Піду оповіщуся у волость]. -вить о выходе книги - оповістити, що книга вийшла з друку. -вить кому свои намерения, цель, мнение, волю - з'ясувати кому свої заміри, мету, думку, волю. -вить амнистию - ознаймити амнестію. -вить приказ - оповістити наказ(а). Об'являемый - оповіщуваний, оголошуваний. Об'явленный - оповіщений, оголошений, обвіщений, ознаймлений, освідчений.

* * *

несов.; сов. - объяв`ить

1) оголо́шувати, оголоси́ти; об'явля́ти, об'яви́ти; ( оповещать) оповіща́ти, оповісти́ти и пооповіща́ти

2) ( сообщать) повідомля́ти, повідо́мити, сповіща́ти, сповісти́ти, оповіща́ти, оповісти́ти; ( заявлять) заявля́ти, заяви́ти; ознаймля́ти, ознайми́ти, осві́дчувати и освідча́ти, осві́дчити

I. попадати.

II. попасть

1) куда - потрапляти, потрапити, втрапляти, втрапити, попадати, попасти, впадати, впасти куди, до кого, до чого, діставатися, дістатися куди. [Скажи, дівчино, як тебе звати, щоб я потрапив до твоєї хати? (Чуб.)]. Как и откуда вы сюда -пали? - як і звідки ви сюди потрапили (втрапили)? -дём ли мы по этой дороге в город? - чи потрапимо (втрапимо) ми цією дорогою до міста? Вы -пали ко мне как раз во время, в пору - ви нагодилися (потрапили, влучили) до мене саме в час. Блуждая, странствуя -пасть куда - блукаючи забитися, прибитися куди. [Блукаючи по Україні, прибивсь якось я в Чигирин (Шевч.)]. -пасть в ров, в яму - потрапити, попасти, впасти в рівчак, в яму. -пасть в западню - попастися, впасти, вскочити в пастку (в западню). -пасть в беду, в неприятную историю в затруднительное положение, в переделку - ускочити в лихо (в біду, в халепу, у лабети, в клопіт), ушелеп(к)атися в біду, доскочити біди, (образно) в тісну діру впасти, зайти у велике галуззя. [Вскочила наша громада в халепу (Кониськ.). Ну, та й вшелепалась я оце в біду по самі вуха (Неч.-Лев.)]. -пасть в неловкое положение - опинитися на льоду, на слизькому, як у сливах, не знати на яку ступити. В такое положение, в такую историю -пал, что… - в таке (в таку халепу) вскочив, в таке вбрів, в таке клопітне убрався, що… [В таке вбралася, що ледве за рік вирнула (Г. Барв.)]. -пасть впросак - вклепатися, влізти в болото, в дурні пошитися. [Цілий вік мати на меті обережність і так вклепатися (Коцюб.)]. - пасть на каторгу, в ссылку, в Сибирь - потрапити на каторгу, на заслання, на Сибір, попастися на Сибір. -пасть в плен, в неволю - попастися, упасти(ся) в полон, в неволю. [О ліпше бути стятому впень, ніж впастись в погану неволю (Федьк.)]. -пасть под иго, под власть чью-л. - впасти (попастися) в ярмо чиє, підпасти під кого. [А селянів кілька тисяч під Москву підпало (Рудан.)]. -пасть в самый круговорот чего - потрапити, попастися в самий вир чого. Наконец-то я -пал в высшую школу - нарешті я дістався до вищої школи. - пасть в театр было не легко - дістатися (попасти) до театру не легко було. -пасть в очередь - під чергу (в ряд) прийтися. -пасть под суд - опинитися під судом, стати перед суд. -пасть к кому в милость, в немилость - підійти під ласку кому, в неласку у кого впасти. -пасть в честь, в почёт - зажити, дожитися, доскочити чести, шани, пошани, шаноби. -пасть в дьячки, в баре - попасти в дяки, вскочити в пани. [Та у дяки як-би то вам попасти (М. Вовч.). Не в такі я тепер пани вскочив (Франко)]. -пасть кому-л. в руки, в чьи-л. руки - потрапити (дістатися) кому до рук, потрапити в чиї руки и в руки до кого, впасти кому в руки. [Випадків, коли гарна й зрозуміла книга потрапляла до рук селянинові, не могло бути багато (Грінч.). Одного разу впала мені у руки книжка стара (М. Вовч.). Не пам'ятаю, коли дісталась мені до рук ця брошура (Н. Рада)]. Соринка -пала в глаз - порошинка (смітинка) вскочила в око, остючок ускочив в око. Во время этого следствия ему -пало в карман - під час цього слідства йому перепало в кешеню. -дёт ему за это - буде йому за це. Он -пал мне навстречу - він мені здибався. Как -пало, как ни -пало - як попадя, (кои-как) аби-як. Где -пало - де попадя, де припало. [Сяк так наїстися, аби-чим укритися, де попадя, в печері або в курені якому, негоду пересидіти (Єфр.). Цілу ніч шлявся, та так, де припало, там і валяється (Квітка)]. Куда -пало - куди попадя, куди трапиться, куди луча. [Поїду, куди трапиться, аби тут не зоставатися (Звин.)]. Все бросились куда -пало - всі кинулись, хто куди (як хто) втрапить (втрапив), куди хто запопав, хто куди піймав. Кому -пало - кому попадя, кому-будь, аби-кому. С кем -пало - з ким попадя, з ким припало, з ким трапиться, аби-з-ким, з ким не зарви. [З ким не зарви, все знакомі, все дружить (Свид.)]. Болтают, что только на язык -дёт (взбредёт) - мелють, що тільки на язик наскочить (наверзеться), що тільки язиком натраплять;

2) (наткнуться на кого, на что) натрапляти, натрапити на кого, на що и кого, що, (по)трапляти, (по)трапити (гал. трафляти, трафити), налучати, налучити на кого, на що, впадати, впасти на кого, на що, набри[е]сти на кого, на що и кого, що. [Прийшли вони в село й натрапили як-раз на того діда (Гр.). Налучила царівна на скелю, проломила корабель (Гр.). Коли це набрели цигана, - веде пару коней (Манж.)]. Насилу мы -пали на дорогу - насилу (ледві) потрапили ми на дорогу, насилу (ледві) натрапили ми дорогу, набрили (зійшли) на дорогу. [Дороги хоть не знайшов, та деякі стежиночки натрапив (М. Вовч.). Дайте мені набрести на стежку (Номис)]. -пасть на надлежащий (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу - налучити (зійти) на добру путь, збігти, набристи на свою стежку, набігти (вхопити) своєї тропи. [Збилась з пантелику дівчина та й не налучить на добру путь (Мирн.). А щоб ти на добрий путь не зійшов! (Номис). От як страшенно приплатились наші вельможні предки за те, що не вхопили своєї національної тропи (Куліш). Є доля у всякого, та не набіжить чоловік тропи (Г. Барв.)]. -пал на медведя - натрапив (набрив) на ведмедя и ведмедя, налучив, потрапив, впав на ведмедя. [Утікав перед вовком, а впав на ведмедя (Номис)]. -пасть на чей-л. след - на чий слід спасти, натрапити, на чий слід и чийого сліду набігти, чийого сліду вхопити. Он -пал на счастливую мысль - він потрапив, натрапив на щасливу думку, йому спала щаслива думка. Зуб на зуб не -дает (у кого) - зуб з зубом не зведе (хто), зуб на зуб не налучить. [А змерзла-ж то так, що зуб з зубом не зведе, так і труситься (Квітка). Тремчу, зуб на зуб не налуче (Проскурівна)];

3) в кого, во что (чем) - влучати, влучити, (по)трапляти, (по)трапити, втрапляти, втрапити (гал. трафляти, трафити), поціляти, поцілити, вцілити, (стреляя) встрелити в кого, в що (чим) и кого, що, попадати, попасти в кого в що, вицілити, добути, втяти кого в що, вліплювати, вліпити в що, лучити, получити кого и на кого. [Іван вирвав буряк і, пожбурнувши ним, влучив її просто в хустку (Коцюб.). І ось один важкий та острий камінь улучив дівчину, і полягла вона (Л. Укр.). В те трафля, в що не мірить (Франко). Ніж не потрапив куди треба і вгородився мені просто в руку (Грінч.). Стрельнув і саме в крило поцілив (Гр.). Так мене сим і вцілила в серце (Г. Барв.). Лучив ворону, а влучив корову]. -пасть в цель - влучити, вцілити в мету. Он в меня стрелял, но не -пал - він в (на) мене стріляв, але не влучив (не поцілив, не вцілив, не встрелив, не втяв). Камень -пал ему в голову - камінь влучив його (и йому) в голову. Пуля -пала в кость - куля потрапила на кістку, влучила (трафила) в кістку. -пал не в бровь, а в глаз - у самісіньке око вцілив; вгадав, як в око вліпив. Не -пасть (бросая) - прокидати, прокинути. Он бросил в меня камнем, но не -пал - він кинув на мене каменюкою, але прокинув (не влучив, не поцілив). -пал пальцем в небо - попав пальцем у небо, попав як сліпий на стежку. -пал не -пал - схибив - трафив, наосліп, на одчай душі. -пасть в тон - достроїтися до тону, узяти в лад.

* * *

1) попа́дати; (о листьях, плодах) поопада́ти; (обрушиться сверху, поопадать) поспада́ти; ( потерять устойчивость) поваля́тися

2) ( погибнуть - о скоте) поздиха́ти

3) ( упасть много раз) попа́дати

предназначить призначати, призначити (наперед) кого, що кому, визначати, визначити що кому, (предопределять, судить) приділяти, приділити, судити, присудити кого, що кому. [Її ще здавна призначено мені (Куліш). Доля так судила (Л. Укр.)]. К какой специальности -ете вы вашего сына? - до якої спеціяльности, до якого фаху призначаєте ви свого сина? Предназначенный - призначений, приділений, присуджений кому від кого. -ться - призначатися, приділятися, судитися, бути призначеним, приділеним. Съезд -чался на лето - з'їзд призначався (був призначений) на літо. Эти деньги -чены для известной цели - ці гроші призначено (приділено) на певну мету.

* * *

несов.; сов. - предназн`ачить