-
121 кровоподтёк
(от ушиба, удара) синяк (-ка), синець (-нця); (в виде полосы от удара плетью, кнутом, хлыстом) синяк, (метаф.) басаман (-на). [Спина, груди, плечі - все було в страшних синяках, усе попухло (Грінч.). Синці під очима від чоловікових кулаків (Харківщ.). Як ударив батогом, так басаман на лиці й лишився (Липовеч.)].* * *синя́к, -а, сине́ць, -нця́ -
122 луна
1) (светило) місяць (-ця), ласк, місяченько, (метаф.) козацьке сонце, бурлацьке сонце, білолиций; срв. Месяц. [Ой, місяцю-місяченьку, і ти, зоре ясна, ой, світіть там на подвір'ї, де дівчина красна (Чуб. V). І ти, білолиций, по синьому небу вийдеш погулять (Шевч.)]. Серп -ны (полумесяц) - місяць-перекрій (-рою), місяць-перекруг, місяць-ріжок, ріжкатий місяць, серп місяця. [Ти місяцю-перекрою, зайди за комору, нехай же я з своїм милим трохи поговорю (Пісня). Ой, місяцю-ріжку, світи нам доріжку! Ой, місяцю ріжкатий, світи нам до хати (Вес. пісня)]. Фаза (четверть) -ны - кватира (квадра) місяцева. [Кватир місяцевих чотири: перша, друга, трутя (або гнила, гнилуша) та четверта (темна). Не можна трусити сажі з комина на першій кватирі (Звин.). На четвертій квадрі буває дощ, саме вже перед молодиком, - то кажуть, щоб молодик обмивавсь (Звин.)]. Фазисные названия -ны: в первой четверти т. е. новолуние - молодик, новак, новик, (во второй) підповня, повня, місяць у повні, повний місяць, (в третьей и отчасти четвёртой) щербатий місяць, (видимый поутру) старик. -на ущерблённая, на ущербе - місяць щербатий, місяць на скрузі (на сході), місяць-недобір (-бора). [Як підстригати коси на молодику, то швидко ростимуть (М. Грінч.). Світить молодик срібнорогий (Куліш). Зійшов місяць ще й новик (Чуб. V). Сіють на підповні (М. Грінч.). Повновида, як повний місяць (Н.-Лев.). Йому на скрузі голова болить (Канівщ.). Ой, місяцю-недобору, зайди за комору (Чуб. V)]. Делать что-л. при -не - робити щось до місяця, при місяці, за місяцем. [Жалую було світла, до місяця пряду (М. Грінч.). Так поспішалися, що й при місяці хліб убирали (Луб.)]. Затмение -ны - місяцева міна (затьмарення, затьма). Ничто не ново под -ною - нема нічого нового під місяцем і сонцем, усе старе на нашій бабусі-землі;2) см. Лунация;3) супутник (планети). [У Марса два супутники].* * *1) мі́сяць, -ця; ласк. поэз. місяче́нько2) (спутник какой-л. планеты) супу́тник, мі́сяць -
123 метафизично
нареч., филос.метафізи́чно -
124 наполнять
наполнить1) что чем - сповнювати и сповняти, сповнити, повнити, наповнювати, наповняти, наповнити, (заполнять) заповнювати и заповняти, заповнити, (до краёв) виповнювати и виповняти, виповнити, сповнювати, сповнити и т. п. вщерть (до самых краёв: по самі вінця), (посуду, помещение ещё) запорожнювати и запорожняти, запорожнити що чим, (сыпучим, жидкой пищей) насипати, насипати, (жидкостью) наливати, налити и (зап.) налляти що в що, куди и що чим, (о мног.) посповнювати, посповняти, понаповнювати, понаповняти, позаповнювати, позаповняти, повиповнювати, повиповняти, позапорожнювати, позапорожняти, понасипати, поналивати. [Сповнімо кубки! (Куліш). Темрява сповняла глибокі яри та долини (Грінч.). Люди кожну кімнату сповнили ґвалтом (Коцюб.). Кубочки посповняла (Мил.). Сполоханий гомін повнить дерева (Дніпр. Ч.). Тут тобі, серденько, в степу погибати, червоною кров'ю річки наповняти (Метл.). Невідомі люди заповнювали кімнати (Виннич.). Дим всю хату заповняє (Франко). Кров'ю річки й озера виповнювали (Куліш). Тиша виповняла ввесь двір (Коцюб.). Не виповниш Дніпра-Славути слізьми (Куліш). Глибокії долини волоською кров'ю повиповнював (Ант.-Драг.)]. -нять воз кладью - навантажувати (наладновувати) воза (віз); срв. Нагружать;2) (отвлеч. и метаф.) сповнювати, сповняти, сповнити, переймати, перейняти, проймати, про(й)няти, понімати, по(й)няти, наливати, налити, (о мног.) посповнювати, посповняти, попереймати, попроймати, поналивати кого, що чим. [Се хвилювало й сповнювало чуттям зворушеної вдячности (Н.-Лев.). Вітер сповняв Зінькові груди молодою силою (Грінч.). Всю землю сповнила слава чуткою про його (Куліш). Радощі, що серце понімають (М. Вовч.). Душу переймали ніжні чари (Крим.)]. Наполненный -1) сповнений, наповнений, заповнений, виповнений, запорожнений, насипаний, налитий и (зап.) наллятий, посповнюваний и т. п. [Передаючи сповнену чарку (Васильч.). Посуд, позапорожнюваний усякими напоями (Н.-Лев.)];2) сповнений, про(й)нятий, перейнятий, налитий, поперейманий, попройманий чим. [Очі в неї сповнені були слізьми (М. Вовч.). Раз добром налите серце вік не прохолоне (Шевч.)]. Сочинение -ное ошибками - твір повний помилок. -ться -1) сповнюватися и сповнятися, сповнитися, посповнюватися и посповнятися; бути сповнюваним, сповненим, посповнюваним и т. п. [Відро вже сповнилось водою (Сл. Гр.). Покої сповнились людьми (Н.-Лев.). Чарка повнилась вином (Греб.). Хата вся виповнялася людьми, що надіходили (М. Вовч.)]. У коровы вымя -ется молоком - корова наливає, у корови вим'я наливається. У неё глаза -нились слезами - у неї очі зайшли сльозами (слізьми), у неї очі сповнилися сліз;2) сповнюватися и сповнятися, сповнитися, перейматися, перейнятися, пройматися, про(й)нятися, поніматися, по(й)нятися, наливатися, налитися чим, (о мног.) посповнюватися, посповнятися, поперейматися, попройматися, поналиватися; бути сповнюваним, сповненим, посповнюваним и т. п. [У його груди плачем сповнялися тяжким (Самійл.). Вся істота сповнилася радістю (Черкас.). Душа її переймалася жалем до тієї людини (Київщ.). Серце понялося гнівом та помстою (Леонт.)].* * *несов.; сов. - нап`олнитьнапо́внювати, -нюю, -нюєш и наповня́ти, наповнити и мног. понапо́внювати и понаповня́ти; ( заполнять до предела) випо́внювати и виповня́ти, ви́повнити; (преим. перен.) спо́внювати и сповня́ти, спо́внити, несов. по́внити; ( наливать) налива́ти, нали́ти, -ллю́, -ллє́ш и налля́ти, -ллю́, -ллє́ш и мног. поналива́ти -
125 несмышлёный
1) см. Несметливый;2) (несмыслящий) нетямущий, нетямучий (у чому и чого), (несообразительный) безтямний, безтямкий. [Хто-ж напише все те, хто похлопоче за нас, нетямущих? (Мирний). Молодий метафізик, дуже нетямущий у справах цього світу (Кандід)]. -щий человек - нетямущ[ч]а людина, (сщ.) нетяма (общ. р.).* * *нетяму́щий, нетямови́тий, нетямки́й, некмітли́вий -
126 метафизически
нареч. метафізічна -
127 metaphysical
adj філос. метафізичний -
128 metaphysician
n філос. метафізик
См. также в других словарях:
метафізик — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
метафізика — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
метафізичний — прикметник … Орфографічний словник української мови
метафізично — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
метафізичний — а, е. 1) Оснований на метафізиці (у 1 знач.). Метафізичний матеріалізм. 2) Стос. до метафізики (у 2 знач.). 3) перен. Абстрактний, відірваний від життя … Український тлумачний словник
метафізик — а, ч. 1) Послідовник метафізики, метафізичних поглядів, переконань. 2) заст. Філософ, який займається питаннями, що виходять за межі досліду; філософ узагалі. 3) перен. Людина, схильна до абстрактних розумувань … Український тлумачний словник
метафізит — у, ч. Запалення трубчастої кістки в ділянці метафіза … Український тлумачний словник
метафізично — Присл. до метафізичний 1) … Український тлумачний словник
метафіз — а, ч. Проміжна ділянка кістки між діафізом і епіфізом … Український тлумачний словник
Принцип (метаф.) — (метаф.), или начало (principium, αρχή) то, чем объединяется в мысли и в действительности известная совокупность фактов. Указанием П. начинается философия у греков. Первоначально одна из данных в опыте реальностей выделялась как основная и… … Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона
метафізика — и, ж. 1) Протилежний діалектиці спосіб мислення й метод пізнання, який розглядає предмети і явища поза їхнім внутрішнім зв язком, відірвано одне від одного, в застиглому, незмінному вигляді. 2) Ідеалістичне філософське вчення про незмінні начала… … Український тлумачний словник