метаф.

См. также в других словарях:

• метафізик — іменник чоловічого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

• метафізика — іменник жіночого роду …   Орфографічний словник української мови

• метафізичний — прикметник …   Орфографічний словник української мови

• метафізично — прислівник незмінювана словникова одиниця …   Орфографічний словник української мови

• метафізичний — а, е. 1) Оснований на метафізиці (у 1 знач.). Метафізичний матеріалізм. 2) Стос. до метафізики (у 2 знач.). 3) перен. Абстрактний, відірваний від життя …   Український тлумачний словник

• метафізик — а, ч. 1) Послідовник метафізики, метафізичних поглядів, переконань. 2) заст. Філософ, який займається питаннями, що виходять за межі досліду; філософ узагалі. 3) перен. Людина, схильна до абстрактних розумувань …   Український тлумачний словник

• метафізит — у, ч. Запалення трубчастої кістки в ділянці метафіза …   Український тлумачний словник

• метафізично — Присл. до метафізичний 1) …   Український тлумачний словник

• метафіз — а, ч. Проміжна ділянка кістки між діафізом і епіфізом …   Український тлумачний словник

• Принцип (метаф.) — (метаф.), или начало (principium, αρχή) то, чем объединяется в мысли и в действительности известная совокупность фактов. Указанием П. начинается философия у греков. Первоначально одна из данных в опыте реальностей выделялась как основная и… …   Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона

• метафізика — и, ж. 1) Протилежний діалектиці спосіб мислення й метод пізнання, який розглядає предмети і явища поза їхнім внутрішнім зв язком, відірвано одне від одного, в застиглому, незмінному вигляді. 2) Ідеалістичне філософське вчення про незмінні начала… …   Український тлумачний словник