мертво

нрч. мертвотно, мертвенно, мертво. -но бледный - мертво-блідий (блідавий) мертвотно (мертвенно)-блідий. [Мертво-блідава голова в домовині (Крим.). Мертвотно-бліді риси були супокійні (Короленко)].

* * *

1) мертвотність, мертвенність (-ности), мертвота. [Робити неспокій тим, хто навіки закам'янів у мертвотності (Єфр.). А наше життя? - Мертвота, однаковість, однотонність (Н.-Лев.)];

2) помертвілість, завмерлість, обмерлість (-лости).

* * *

1) (безжизненно) мертво, мерло. [І знову так само пусто і мертво в ложі вмерлої річки (Коцюб.)];

2) см. Замертво;

3) (сильно, крепко) до смерти. -во пить хочу - до смерти хочу пити. -во напился - напився як ніч; см. Мертвецки 1.

* * *

тж. мертв`о; нареч.

энтом. Silpha F. мертвоїда, (гал.) миршавиця, миршаник.

* * *

нрч. на-глухо, щільно, на-сліпо, на-мертво. [Двері його були на-глухо забиті (Мирн.). Людина, замкнена, щільно забита в цю жахливу діру (Корол.)]. Забить дверь, окно -хо - забити двері, вікно на-сліпо (на-глухо, на-мертво). Переулок застроен -хо - провулок забудовано на-сліпо (на-безвихідь, на-зазубень).

* * *

блідий, блідний, блідавий. [Блідий місяць. Мертво-блідаве обличчя]. Бледная немочь (chlorosis) - блідниця.

* * *

Изголовок приголов'я, (у)зголо[і]в'я, голови (-лів), (подстилка под головы) приголовач, приголовок (-ловка). [Мати її пестує, нахилившись до її, Марусиного, приголов'я (Грінч.). Зголов'є зладь високо (Федьк.). (Вітер) зголів'я тихо обвівав дівочі (Мнж.). Подушки не мав, то приладнав собі на тапчані приголовач з дошки, та так і спав без подушки (Харківщ.)]. У -вья - в головах, у зголовах. [А в головах (у мертвої) жовта воскова свічечка горить (М. Вовч.). Поклав сокиру в головах (Рудч.). Суддя-ж замислився у ксьондза в головах (М. Рильс.). Сидячи у зголовах (Федьк.)]. К -вью - у голови. [Вийшла з хати Катерина, а Марко схилився до наймички у голови (Шевч.)]. В -вье - у голови, під голови. [У голови положила пухову подушку (Харківщ.). А під голови голубая та жупанина (Мет.)].

* * *

подекуди, дв-не-де(сь), де-де, декуди, місцями. [Гранітні статуї були пофарбовані тілько подекуди (Л. Укр.). Подекуди є ще вишні (Звиног.). Тихо навкруги, мертво; лиш де- не-де прокинеться пташка (Коцюб.). І блідий місяць на ту пору із хмари де-де виглядав (Шевч.). Холера декуди викидається (Дніпропетр.)].

* * *

1) (подобный мёртвому) мертвотний, мертвенний, мертвий, (смертельный) смертельний. [Еволюція письменства од мертвотної механічної єдности до живої органічної ріжноманітности (Єфр.). Обличчя йому пісне, мертвенне (Свидн.). При темрявому світлі його обличчя здавалося ще блідішим, ще мертвішим (Грінч.)]. -ная бледность - мертвенна (смертельна) блідість (-дости);

2) (помертвелый) помертвілий, (обмерший) завмерлий, обмерлий.

* * *

1) (труп животного) мерлятина, мертвеччина, мертвечина, мерло, (падаль) падло, стерво. [Мерлятиною тхне: чи не миша де здохла? (Київ)];

2) (перен.: мертвенность) мертвота, мертвеччина. [Схоластична мертвота (Єфр.). Треба вчитися, та не тої мертвеччини, котрою забивають голови в гімназіях (Франко)].

* * *

1) (умерший) мертвий, мерлий, умерлий, померлий, неживий. [Краще живий хорунжий, ніж мертвий сотник (Номис). Не поможе воронові мило, а мерлому кадило (Номис). Дер із живого і з умерлого (Свидн.). Живого-б любила, а до неживого у яму-б лягла (Шевч.)]. Прикинуться -вым - удати неживого, знеживитися. Делает, как -вый - робить (порається) як мертвий (як неживий, по-мертвому). [Мляво, по-мертвому порався (Григор.)]. Упал -вый - упав мертвий (неживий), упав без духу. [І без духу в синє море з берега звалився (Рудан.)]. Приказано привести живого или -вого - наказано (звелено) привести чи живого, чи мертвого. Ни жив, ни мёртв - ні живий, ні мертвий (Номис). -вое тело (труп) - мертве тіло, труп (-па), мертвяк, смертяк (-ка);

2) (перен.) мертвий. -вая бледность - мертвенна (смертельна) блідість (-дости). -вая вода - а) (стоячая) мертва вода, мертвовід (-воду), мертва нетеча. [Хмари стояли непорушно, неначе плавали в тихому мертвоводі (Н.-Лев.)]; б) (в сказках) мертвуща (мертвяща) вода. -вое волокно, текст. - мертве волокно. -вая голова, энтом. - а) (Sphinx Caput mortuum) адамова голова; б) (Acherontia Atropos) бульбяник мертвоголовий, цьмак (-ка). -вый груз - мертвий вантаж (- жу). -вые души - мертві душі. -вая заклёпка - а) (действие) сліпе заклепування (нютування); б) (предмет) сліпа заклепка (нюта). -вая изгородь - (о)горожа, сухопліт (- плоту), мертвопліт (-плоту). -вый инвентарь - мертвий інвентар (-ря). -вый капитал - мертвий капітал (-лу). -вый конец сети - зайвий кінець (-нця) мережі. -вый крест - мертвий (мертвечий) хрест (-ста), хрест з покійника. -вый лес - сухоліс (-су), сухолісся (- сся). -вое лицо - мертве (мертвенне) обличчя (лице). -вая петля - мертва петля. -вая пора - мертва доба. -вая пороша - перший глибокий сніг (-гу). -вая природа, живоп. - мертва (нежива) природа, тихе життя, натюрморт (-та). -вый сон - см. Мертвецкий (1) сон. -вая тишина - мертва тиша, гробова тиша. [Навкруги панує мертва тиша (Коцюб.)]. -вая точка - мертва точка. Сдвинуть с -вой точки - зрушити з мертвої точки, з мертвого місця. -вый цвет лица - мертвий (неживий) колір обличчя. -вый ход - мертвий хід (р. ходу). -вый шип, техн. - заплішений чіп (р. чопа). -вый штиль - мертве безвітря, мертва тиша, мертва штиля. -вый язык - мертва, нежива, вимерла мова. -вый якорь - мертва котва, мертвий якір (р. якора). Пить -вую (чашу) - пити не прохмеляючись, пити кухоль непрохмільний.

* * *

1) прил. ме́ртвий

2) в знач. сущ. ме́ртвий, -ого; ме́рлий

1) см. Наповал;

2) (замертво) без духу, як мертвий.

* * *

1) на́мертво; ( наглухо) на́глухо

2) см. наповал

пребыть

1) (быть, существовать) бути (сов. пробути), бувати, існувати, існіти, сутніти. -вать долго, постоянно, вечно - тривати, вікувати, (сов.) протривати, про[з]вікувати. [Мертва сущність, сутніюча в становищі спокою (Башт.). Що творить Бог, триває навіки (Бібл.)];

2) (находиться) пробувати, перебувати, бути, бувати, (реже) мешкати, промешкати, (сов.) пробути, (славянизм) пребути; (обретаться) обертатися; (постоянно быть, не покидать) держатися чого, держатися десь. [Національну справу зрушено було з тієї мертвої точки, на якій вона доти пробувала (Єфр.). Пусто, глухо. Де-ж хазяйка молода буває? (М. Вовч.). Не знати, де-то наш Ілаш обертається (Маковей). Зимою риба держиться на дні (Грінч.). Хведір Безрідний на рани незмагає, а коло його джура промешкає (Дума)]. -вать на чужбине, в обществе, среди друзей, в школе - пробувати, перебувати на чужині, в товаристві серед друзів, у школі. -вать под землёю, во тьме (невежества), в ведении чьём-л., в связи с чем-л. - пробувати, перебувати під землею, в темноті, у віданні чиєму, в звязку з чим. -вать в праздности - см. Праздность. -вать в болезни - ходити (лежати) в недузі. -вать в мерзости, в грехе - мерзіти, нікчемніти в гріхах. -ваю к вам благосклонным - зостаюся, залишаюся до вас прихильний, зичливий;

3) (проживать) жити, мешкати, (дома) домувати. [Він у Пісках мешкає (Март.)].

* * *

1) існува́ти

2) перебува́ти; пробува́ти

пустеля, пустиня. [Ідіть із мертвої пустелі в краї зелені і веселі (Олесь). Не раз мій голос дико залуна, немов серед безлюдної пустині (Л. Укр.). Кругом сама пустиня, нема людей, тільки хижий звір (Стор.). Скрізь пустиня стала (Тобіл.)]. Безводная -ня - безводна пустиня (пустеля). Солончаковая -ня - пустиня-(пустеля-) солонець.

* * *

1) пихкати, пахкати, бухати. [Поїзд вихопився з долини і, пихкаючи, грюкаючи та сопучи, погнав далі (Леонт.). Гуральня нахабно сміялась рядом червоних вікон і гордо пахкала димом (Коцюб.). Гуральня бухає димом і вся тремтить, ясна, велика, жива серед мертвої ночи (Коцюб.)];

2) (кряхтя) пихкати, пухкати, (гал.) фукати, фучати и футіти; (дышать коротко вслух) сопти, сапати. [Він надув щоки й став пихкати (Васильч.). Ходить він після обіду по кімнаті та тільки пухкає (Грінч.). Аж ось і підмайстер надійшов, фукаючи чогось, як міх ковальський (Франко)]. Он -тит как вол - він сопе (сапле), як віл. -тал, -тел над работой а не справился - сіп, сіп над роботою, а не дав собі з нею ради. Он -тит злобою - він чмише (и чмихає), дмухає злістю.

* * *

1) пи́хкати, пихті́ти и пихкоті́ти, чми́хати; (о паровозе, пароходе) па́хкати, ча́хкати, чахкоті́ти

2) (перен.: усиленно трудиться над чем-л.) пихті́ти