ложки+и+т

живать

1) жити, (уменьш. житоньки), (быть в живых) животіти, (описательно) топтати ряст. [Поет живе в серцях свого народу (Самійл.). Житоньки треба. Або ви скажете мені всю правду, або вже вам не животіть на світі (Крим.). Так моїй Марусі не животіти? скрикнув Наум (Квітка). Не довго з того часу стара ряст топтала - за тиждень і переставилася]. Жил бы вечно кто - жив-би віки вічні, віку не було-б кому. Приказал долго жить - упокоївсь, зійшов з цього світу, казав довго жити, (реже) переставився;

2) Жить где, как - жити, поживати, (пребывать) пробувати, проживати, (иметь жилище) мешкати, сидіти, домувати. [Житимеш у тітки. Та буду без отця й без матері поживати. Не на те тільки мусимо працювати, щоб люди по людському пробували, їли, вдягалися і т. и. (Грінч.). Тимоха пробував собі молодиком (Грінч.). Проживай, моя ясочко, веселою (М. Вовч.). Як їхатиме вона додому, то під'їде до нашої хати,- я їй сказала, де ми, сидимо. Петро сидить над річкою коло кузень, та кіньми туди не заїдете. Він не був їм ані сват, ані брат, лишень сидів з ними через город (Стеф.). Дак воно й Козлиха там мешка? Матрона римська у турмі домує! (Л. Укр.)]. Жить весь век - вікувати. [Чи у небі, чи у пеклі скажуть вікувати? (Рудан.)]. Ж. лето, зиму - літувати, зимувати [Літуватимем на хуторі, зимуватимем у Київі]. Ж. богато, широко, припеваючи - розкошувати, жити в розкошах, у достатках. Ж. привольно, на просторе - буяти. [Молодіж кидала на все літо рідні курені і серед степового простору у дикій волі буяла (Куліш). Риба в морі і в ріках буяла]. Ж. в своё удовольствие (пользоваться жизнью) - заживати життя, світу. Ж. по барски - панувати. Стараться жить на барский лад - помазатися паном, гнути на панство. Ж. бедно, с бедой - бідувати, жити лиха прикупивши, горювати. Ж. в тяжёлых условиях - тяжко бідувати, поневірятися. Ж. в бедности - жити при злиднях, убого, при вбозтві. Ж. миролюбиво (ладить) - ладнати, згоджатися. [Німець з французом у Швайцарії ладнає, а лях з москалем гризеться. Невістки якось між собою добренько згоджаються]. Ж. смежно, в соседстве - сусідити, сусідувати, сидіти поруч кого. [Германці сусідили з слов'янами]. Ж. на счёт чужого века - заживати чужий вік. Ж. уединённо - самотіти, жити самотою, відлюдно. Ж. хорошо с кем - (гал.) тривати добре з ким. Ж. в семье жены - у приймах бути, жити. Ж. воинской ратной жизнью - воячити, (архаич.) воїнствувати. Ж. чем - жити з чого, за чим. [З літератури жити не можна було, жилося з служби (Єфр.). Живемо за самою картоплею, а хліба вже давно не бачили]. Ж. трудами рук своих - жити з праці рук своїх, жити з пучок. Живмя жить где - невилазно десь сидіти, дуже вчащати куди, (шутл.) лягти і встати десь, ложки мити десь. [Вона в їх і лягла і встала, а додому не дуже й навідується. Він у неї й ложки миє]. На свете всяко живёт - на світі всякого буває. Здорово живёшь - з доброго дива, ні з того ні з сього, ні сіло ні пало, гарма-дарма. [Причепився гарма-дарма]. Живущий - той хто живе десь, той що живе десь, (поселившийся) оселений, осілий десь. (См. Жительствующий). Живущий дальше - дальший. [Наважилися попитати землі в дальших панів (Грінч.)]. -щий на земле - наземний. [Наземні істоти не можуть жити в воді].

* * *

1) жи́ти (живу́, живе́ш); ( существовать) животі́ти; (проводить всю жизнь, вековать) вікува́ти, -ку́ю, -ку́єш; (чувствовать себя, поживать) ма́тися

2) (пребывать, проживать где-л.) жи́ти, прожива́ти, пробува́ти, ме́шкати; сидіти, -джу́, -ди́ш

выделывание вироблювання, вироблення, (производство) виробка, вироб (р. -робу), виробництво [Виробництво з дерева широко відоме], робливо (срв. Изделие). [Се ложки мого роблива (мого виробу)]. В. кожи - вичинка, чиньба, виправа. [Шкурка за чиньбу не стала = овчинка выделки не стоила. Не стане шкурка за виправу = овчинка не стоит выделки].

* * *

1) ( действие) ви́роблення, (неоконч.) виробля́ння, виро́блювання; ( кожи) чи́нення, (неоконч.) вичи́нювання, чиньба́

2) (качество, обработка) ви́робка, обро́бка; ( отделка) оздо́блення

дерево (мн. дерева) (в песнях) древо, (ум. деревце, древко; соб. дерево, дерев'я, ср. р.). [Не рубай дерев! Що тут дерів за цей год порубано! Помости гніздечко у садочку, на високім древку, на яворку (Чуб.). І скрізь у дворі зеленіло дерево (Грінч.). Круг його - зрубане дерев'я і пеньки свіжі (М. Вовч.)]. Одно дерево - деревина, (в песнях) древина. [Увесь садок - три деревині та й тільки]. Кусочек дерева - деревинка. [Бородавки зганяють деревинкою від хреста]. Срубленные для постройки деревья - соб. деревня (ж. р.). [Хтіли хату будувати, зачали вже возити деревню]. Дерево лесное, не плодовое - лісовина; такое же плодовое - дичка. [Ця груша - дичка, груші з неї терпкі й давлючі]. Дерево садовое, плодовое - садовина. Деревцо плодовое, выросшее из зёрнышка - зерниця, сіянка. [Я насіяв торік груш та яблунь, так тепер зерниці в аршин. Ці грушки можна й повирублювати, бо це не щепи, а сіянки]. Молодое дикорастущее деревцо, взятое для окулировки - живець (р. -вця), дичок (р. -чка). Дерево, оставленное при порубке леса - насінник, маяк. Д. отмеченное знаком для обозначения межи - клякове дерево. Д. высокое, стройное - стрімке дерево, гончак. Д. дуплистое - дупляк, дуплій. [Дуб дуплій]. Деревья с искривленными, уродливыми стволами - кривундяччя, корчань, криваки. Дерево в несколько кривых стволов - корчаговина. [Отсю корчаговину теж можна зрубати, а отсього дубка - покинути: він один і рівнесенько росте]. Деревья корявые, преимущественно дубы - кордубаччя. Д-во с раздвоенным стволом - розкаряка (сущ.), розкарякувате (прил.). Д. сросшееся - зростень. Д. засохшее на корню - сухостій (р. -стою), суш (р. -ші), сушник. [Це дрова погані, з сухостою, вони мало гріють. Це не садок, а сама суш]. Сучковатые, изогнутые куски д-ва, употребл. для постройки лодочных рёбер - колюби. Искривленное дерево, выкопанное с корнем, идущее на полоз в санях - копаниця (гал.). Кривой кусок дерева, идущий на полозья - скорсина, кривуля. Отрубок дерева, грубо отделанный для приготовления из него ложки, клёпки - гентина (Шух.). Д. для курительной трубки - лупеха, злупок (Вас.). Д. сломанное, вывернутое ветром - вітролом, виворотень (р. -тня). Д. с трещинами в коре, проникающими до древесины - вітрувате. Сгнившее д. - струпішіле, порохно. Нанесенное полой водой д. - бережняк, правиння. Роща или купа деревьев одной породы (и сорт дерева для поделок) обозначается окончанием -ина: берестовое д. - берестина. [Пішли в берестину збирати хмиз. Обух зроблено з берестини]; березовое д. - березина; д. боярышниковое - глодина; д. буковое - буковина, бучина; д. вербовое - вербина; д. вишнёвое - вишнина; д. вязовое - ільмина, вильмина; д. грабовое - грабина; д. грушевое - грушина; д. дубовое - дубина; д. калиновое - калинина; д. кедровое - кедрина; д. кленовое - кленина; д. липовое - липина; д. ольховое - вільшина; д. ореховое - (г)орішина; д. осиновое - осичина; д. сосновое - соснина; д. терновое - тернина; д. тиссовое - тисина; д. тутовое - морвина; д. черёмуховое - черемшина; д. черешневое - черешина, черешнина; д. яблоневое - яблунина; д. яворовое - яворина; д. ясеневое - ясенина; д. эбеновое - гебе[а]н.

* * *

1) де́рево; ( одно) дереви́на

2) (древесина) де́рево, деревина́

десертовий, десертний. [Десертні ножі, ложки].

* * *

донести что

1) доносити, донести. [Ложки до рота не донесе]. Донести с трудом - дотягти, доперти, дотарабанити, доцупити. [Мішок важенний, - на превелику силу допер];

2) -ть о чём, на кого - доносити, донести про що, на кого, донос дати, (с жалобой) підскаржувати, підскаржити, (докладывать) доповідати, доповісти. [Він ото прирозумів дати донос на Зінька, що він і такий, і сякий (Грінч.). Підскаржував на своє товариство (Ном.). Усе доповідає, кому треба (Грінч.)]. Донесенный - донесений, (с трудом) дотягнений, допертий и пр.

* * *

1) (доставлять до какого-л. места) доно́сити, донести́

2) (сов.: быстро довезти, домчать) домча́ти, донести

завсідній гість (р. гостя), постійний відвідувач, невиводний (вічний, повсякденний) гість, невивода (общ. р.), завсідень (-дня), завсідник. Он там -тай (насм.) - він там і ложки миє; він там і вивівся.

* * *

вироблення, виріб (-робу), робливо, виготування, (ви)готівля, (пищи) (з)готування. [Кожну річ фабричного виробу можна за менші гроші дістати, ніж руками зроблену (Єфр.). Це ложки мого роблива (Харківщ.)]. -ние пищи отнимает много времени - готування їжі забирає багато часу. Одежда на нём городского -ния - одежа на йому міського пошиття (виробу), міської роботи. Кормит нас -ние ложек - годуємося з ложкарства.

* * *

1) ви́готовлення, ви́готування, (неоконч. д.) виготовля́ння

2) приготовля́ння, приготува́ння

3) готува́ння, приготовля́ння, приготува́ння

нрч. до речи, (к делу) до діла, в діло, (к месту, влад) до ладу, влад, (к слову) до слова; (впору) саме вчас, (пров. всамчас), впору, вчас; (на руку) наруч, на руу. [Це лиш фрази, які до речи на своїм місці (Єфр.). Народові подобається «Кайдашева сім'я», до речи - писана прегарною мовою (Грінч.). А до речи: в голові вашій щось непевне одбувається (Крим.). Отся річ до діла (Квітка). Помажу комин - не біло, помию ложки - не в діло (Харк. Сб.). До ладу, як ложечка на меду (Номис). Що-б він не зробив, то все гаразд, все до ладу (Мирний). Дурень багатий, то й слово його влад (Номис). До слова: ти бачиш, як паскудно наша молода генерація вміє рідної мови? (Кониськ.). Всамчас приходиш (Куліш). А йому се й наруч (Сл. Гр.)]. Это весьма -ти - це дуже до речи, це саме до діла. -ти, не можете ли вы мне сказать? - до речи (до слова): може, ви могли-б сказати мені? Говорить -ти - говорити (казати) до речи (до ладу). Это сказано -ти - це сказано до речи (до ладу, до діла). Вы пришли -ти - ви прийшли саме вчас, саме впору. Прийтись -ти - прийтися до речи (до ладу), здатися. [Ваше слово дуже до речи прийшлося (Київщ.). На сей раз приказка здалась (Глібой)]. Случиться -ти (о ком-либо) - нагодитися. [Саме як на те й він нагодився (Звин.)]. Это ему как раз -ти - це йому саме до речи, це йому дуже на руку, (фамил.) це йому (як- раз) на руку ковінька, (приличествует) це йому дуже (саме) впадає. [Марусі на руку ковінька - мерщій з хати (Квітка). Нікому так не впадає (пасічником бути), як йому (Глібов)]. Не -ти - не до речи, не до діла, не до ладу; см. Некстати.

* * *

1) нареч. до ре́чі; до шми́ги; ( к месту) до ді́ла, до ладу́; ( вовремя) упо́ру, вча́сно, са́ме вчас

2) в знач. вводн. сл. до ре́чі

1) (относящ. к кухне) кухенний, кухняний, кухневий, пекарняний. [Ось і кухенні двері (Мирний). Здоровенний кухняний ніж (Сл. Гр.). Простий кухняний ослінчик (Коцюб.). Оце ніж кухневий (Трипілля). Пекарняні миски й ложки (Липовеч.)]. -ная печь - вариста піч;

2) (поварской) куховарний, куховарський. [Се вже справді куховарний вираз (Куліш). Почала розпитувати Галю про якусь куховарську справу (Неч.-Лев.)].

* * *

I. ложкар (-ря), ложкарник. [Ложкарі виробляють звичайні ложки з дерева (Шух.)].

II. Ложечник - см. Ложечная трава.

* * *

1) спец. ложка́р, -я

2) этногр. муз. ло́жечник

ложкарний. -ные изделия - ложкарні вироби, ложки (-жок). -ное ремесло - ложкарництво. -ное производство - ложкарство, ложкарне виробництво.

* * *

матеріял (-ду), (з)надіб (р. (з)надобу), (з)надібок (-бку). [Зрубаю три старі дерева, то вистане матеріялу на рік або й на два (на ложки) (Франко). Оповідання служить за ілюстрацію і за матеріял для міркування (Крим.). Куля, набитая знадобом розривним (Л. Укр.). Що маю я робити? Чим? Над чим? Ні знаряду, ні надобу не маю (Л. Укр.). Знадібок знайдеш сам для тонкої пряжі (Дніпр. Ч.)]. -ал лесной - лісовий матеріял, лісоматеріял. -ал отопительный - паливо. -ал смазочный - мастило. -ал строительный - будівельний матеріял. -ал сырой - сировий матеріял, сировина. -алы для словаря украинского языка - матеріяли (знадоби) до словника української мови.

* * *

перемыть что (снова) перемивати, перемити, (о мног.) поперемивати, помити, (о белье) (снова) перепирати, перепрати, (о мног.) поперепирати, (выстирать многое) попрати. [Поперемивала (и перемила) миски й ложки]. -вать кого по косточкам, кому косточки - перетирати, перетерти (переминати, перем'яти) кого на зубах. Перемытый - перемитий, перепраний.

* * *

несов.; сов. - перем`ыть

перетачать

I. перешивати, перешити.

II. Перетачивать, переточить - (точить снова, чересчур) перегострювати, перегострити, (на токарн. станке) переточувати, переточити, (выточить, о мног.) погострити, повигострювати, поточити, повиточувати. [Усі ножі погострив. Повиточуй оці ложки]. Переточенный - перегострений, переточений.

* * *

побанити, помити. [Побанила миски й ложки].

* * *

1) творення, витворення; (изготовление) вироблювання и -бляння, вироблення, продукування, спродукування; (ведение) справляння, справлення, переводження, переведення, провадження, проведення; срв. Произведение 1. [Отакий спосіб вироблювання (продукції) усякого краму - машинами по фабриках та працею найманих робітників - зветься капіталістичним (Єфр.)]. На -ство работы потребуется много времени и средств - на переведення роботи (праці) треба буде багато часу і коштів. К -ству ночных работ не допускаются малолетние - до нічної праці не допускаються малолітні. -ство торговли - провадження, ведення торгу. -ство выборов - переведення виборів. -ство дела в суде - переведення справи в суді. -ство следствия, следственное -ство - переводження (переведення) слідства;

2) (фабрикация, дело) виробництво, продукція. [Капіталістичний спосіб продукції (Єфр.). Бондарське виробництво. Виробництво з дерева]. Фабричное -ство - фабричне виробництво. -ство сахара свеклосахарное -ство - цукрове виробництво, цукроварство. Горное -ство - гірниче виробництво, гірництво. Нефтяное -ство - нафтярство. Машинное -ство - машинне виробництво, машинництво. Кустарное -ство - доморобне виробництво. -ство превышает потребление - продукція, виробництво перебільшує споживання. Орудия -ства - знаряддя виробництва (продукції), виробниче знаряддя;

3) (выделка, изделие) виріб (-робу), робливо. [Кожну річ фабричного виробу можна за менші гроші дістати (Єфр.). Се ложки мого роблива (Харк.)]. Собственного -ства - власного виробу, саморобний, саморучній и -чний. [Горілка саморучня (Крол. п.)];

4) грамм. - творення, виводження, вивід (-воду) (слів, форм);

5) (в чин) промування, попромування в чин, ранг, підвищення на чині, на рангу.

* * *

1) виробни́цтво; ( действие) ви́роблення, виро́блювання, ви́роблення, продукува́ння; ( изделие) ви́ріб, -робу; ( изготовление) ви́робка

2) (кого в кого-что - возведение в какое-л. звание, чин) підви́щування, підви́щення (кого в кого-що), надава́ння, наданння́ (кому чого)

3) лингв. ви́ведення, тво́рення, утво́рювання, утво́рення

(в прям. и переносн. значении) - міцний и моцний, кріпкий, тривкий, тривалий, твердий держкий, сильний, певний. [Міцний, як з клоччя батіг (Номис). Нема над мої ложки. І легкі, і зручні, і тривкі (Франко). В письменстві маємо один з найкращих і найтривкіших здобутків, що лишило по собі тисячолітнє життя (Єфр.). Легкі перемоги не бувають твердими (Єфр.). Пилиповній сніг держкий (Борз.). Хата стара, та ще сильна (Франко)]. -ный дом - міцний будинок. -ная работа - тривка, міцна робота. Эти материи не -чны - ці матерії не міцні, не тривкі, не держкі, не добротні. -ное основание - твердий, тривкий ґрунт. -ное положение - тверде, певне становище.

* * *