лишённый

лишить кого чего позбавляти, позбавити кого чого, (отнимать) відбирати, відібрати (-беру, -береш) у кого и кому що, (вульг.) рішати, рішити кого чого. [Не позбавляй мене того вінця, що бог мені показує що ночі (Л. Укр.). Сварка та бійка, кого вони не позбавлять веселости! (Франко). Ти пан над життям людським, коли можеш відібрати його в кождій хвилі (Франко). А жінка й діти? адже ти їх усього рішив! (Квітка)]. -шать, -шить жизни кого - позбавляти, позбавити життя кого, вкорочувати, вкоротити віку (життя) кому, заподіювати, заподіяти смерть кому, (сжить со света) зганяти, зігнати кого з світу, (казнить) страчувати, тратити, стратити кого. [Позбавиш життя людину (Коцюб.). Вкоротив йому віку (Неч.-Лев.). Чи-ж я кого з світу зігнав, чи я в кого одняв? (Пісня). Страть свого брата, як він додому прийде (Казка)]. -шать, -шить себя жизни - смерть собі заподіювати, заподіяти, відбирати, відібрати собі життя, вкорочувати, вкоротити собі віку, страчуватися, тратитися, стратитися. [Я сама собі смерть заподію (Тобілев.). І сама страчуся (Франко)]. -шать, -шить здоровья - позбавляти, позбавити здоров'я, виймати, вийняти з кого здоров'я. -шить дара слова, речи - відібрати (відняти) мову кому, знімити, онімити кого, (перен.) замкнути уста, мову кому. [Сам не оглух, других не онімив (Боровик.). Сильне зворушення, гнів відняли їй мову (Коцюб.)]. Паралич -шил его речи - після паралічу відібрало йому мову. Лишать, -шить девственности - см. Невинность 2 (Лишить -ти). [Їхав, мати, козак молоденький, зірвав з мене вінок зелененький (Пісня)]. -шать, -шить зрения - відбирати, відібрати зір (очі) кому, отемнювати, отемнити кого, (ослеплять) сліпити, осліплювати и осліпляти, осліпити, (о мног.) посліпити кого. -шать, -шить рассудка - позбавляти, позбавити розуму кого, відбирати, відібрати розум, (насм.) глузд, пантелик кому, з[о]безглуздити кого. [Який вас обезглуздив кат? (Котл.)]. -шать, -шить силы - позбавляти, позбавити сили кого, вибирати, вибрати з кого силу. -шать, -шить сознания, чувств - позбавляти, позбавити, свідомости, знепритомнювати, знепритомнити кого. -шать покоя - відбирати спокій кому, позбавляти кого спокою, занепокоювати кого. -шать себя удовольствия - позбавляти себе втіхи. -шать, -шить охоты, желания - позбавляти, позбавити кого охоти (бажання) до чого, відбирати, відібрати кому охоту (бажання) до чого, знеохочувати, знеохотити кого до чого. Он -шил меня своей дружбы, благосклонности, своего расположения - він позбавив мене своєї приязні, прихильности, свого прихилля, він відібрав мені свою приязнь, прихильність, своє прихилля. Недостойные поступки -шили его любви и уважения товарищей - негідні вчинки позбавили його товариської любови й пошани. -шить имущества, состояния - позбавити кого добра (майна, маєтности), відібрати майно кому и у кого. -шить наследства - позбавити (не дати) спадку. Судьба -шила его всего - доля відібрала йому все. -шать, -шить хлеба-соли - позбавляти кого хліба-соли, (поэтич.) збавляти кого з хліба-соли. [Близьких сусід з хліба-соли збавляв (Мартин.)]. -шать, -шить куска хлеба - позбавляти, позбавити кого шматка хліба, відбирати, відібрати кому шматок хліба. -шать места, должности - позбавляти кого посади, відбирати кому посаду, звільняти з посади кого. -шать власти, сана - позбавляти влади, сану кого, відбирати владу, сан кому, скидати кого з влади, з сану. -шать кредита - позбавляти кого кредиту, відбирати кредит кому, припиняти боргування кого. -шать, -шить прав - позбавляти, позбавити прав, (прав состояния) громадських прав, (избирательных прав) виборчих прав. -шать, шить слова - позбавляти, позбавити слова кого, відбирати, відібрати голос кому, забороняти, заборонити мову кому, (перен.) умкнути мову кому. [За теє суд його позбавив слова (Л. Укр.)]. -шить чести, человеческого достоинства - позбавити чести, людської гідности, знеславити кого. -шать, -шить свободы - позбавляти позбавити волі, зневолювати, зневоляти, зневолити кого, (о мн.) позневолювати, (перен., связывать) залигувати, залигати, загнуздувати, загнуздати, запетльовувати, запетлювати кого, (арестовывать) ув'язнювати, ув'язнити кого. [Убогого зневоляють (Сл. Гр.). А що? запетльовано тебе? (Запоріжжя). Мене залигали того таки дня і держали під арештом (Новомосковщ.)]. Лишённый - позбавлений. Я -шён возможности - я не маю змоги, мене позбавлено змоги. Это не -шено остроумия - це не без дотепу. Этот слух -шён всякого основания - ця поголоска цілком безпідставна, не має для себе жадної підстави. -шённый избирательных прав - позбавлений виборчих прав; срв. Лишенец. -шённый чести - позбавлений чести, знеславлений. -шённый свободы - позбавлений волі, зневолений, (теснее) ув'язнений.

* * *

несов.; сов. - лиш`ить

безхатній, бездомівний, бездомний, бездвірний, безпритульний.

* * *

1) бездушний, мертводушний, нечулий;

2) неживий, мертвий, бездушний [Бездушне тіло];

3) немилосердний, лютий, нежалісливий. Бездушно - бездушно, немилосердно, без жалю.

* * *

1) безду́шний; ( мёртвый) ме́ртвий, неживи́й

2) ( лишённый чуткости) безду́шний, нечу́лий; ( бессердечный) безсерде́чний; ( безжалостный) безжа́лісний, безжа́льний, немилосе́рдний, немилосе́рдий, лю́тий

3) ( холодный) безду́шний, холодний

1) безкровний;

2) безхатній, безпритульний;

3) безрідний.

* * *

бездоглядний, безпритульний [Безпритульні діти], зачуханий. [Дівчинка була з тих, що звуть зачуханими, себ-то, покинутими без ніякого догляду (Грінч.)].

* * *

1) (прил.: лишённый присмотра) бездо́глядний

2) (прил.: бездомный) безприту́льний

3) в знач. сущ. безприту́льний, -ого

бездольний, безталанний, безщасний, безщасник, -ниця, бездольник, -ниця.

* * *

1) ( лишённый таланта) незда́ра, безтала́нний; ( бездарный) безда́рний, незда́рний

2) ( обездоленный) фольк. безтала́нний

1) нечутливий, нечулий, безчулий, безчуттєвий, бездушний, недвига (общ.) серцем, обонятний. -но - нечутливо, нечуло, бездушно;

2) безтямний, нетямний, непритомний, безпритомний, нечутенний.

* * *

1) ( лишённый чувствительности) нечутли́вий, нечуте́нний, безчуттє́вий; ( без сознания) неприто́мний, безпритомний; диал. безпа́м'ятний

2) (безучастный ко всему, равнодушный) байду́жий, байду́жний; безду́шний, нечу́лий

одностайний, одноманітний, (монолитный) однолитий. -но - одностайно, одноманітно.

* * *

1) (единого образца, одинаковый) однако́вий; одна́кий, односта́йний

2) (лишённый разнообразия; монотонный) одномані́тний

1) мати и (реже) матір (-тери, вин. п. матір, им. мн. матері), матірка (очень употреб. во мн. матірки), матка, (ласк.: родная) неня (-ні), ненька, (не только мама) мама (мн. мами, - мів, -мам). [Проваджала сина мати (Шевч.). Мати вже вмерла, а дочка, як і матір, ходить тепер по наймах (Грінч.). Хай живе ось тут з синами, що погибли передчасно, всиротили матірок (Франко). Який тепер світ настав, що син матки не пізнав (Пісня). Неня притисла до грудей дитину (Кониськ.). Та накажіть моїй неньці, що я умру хутко (Пісня). Чого та скрипка так голосить, мов сто мамів ридає за синами? (Франко)]. Родная мать - рідна (редко питима) мати (матір и т. п.), неня, ненька. [Тільки в світі правди, що рідная мати (Пісня). Де-ж таки хто чував, щоб дитина так незвичайно з питимою своєю матінкою поводилась? (М. Вовч.)]. Не родная мать - не рідна мати; срв. Мачеха. Богоданная мать - богодана мати, сваха, (для зятя) теща, (для невестки) свекруха. Крёстная, крестовая мать - хрищена мати, (зап.) нанашка, (ласк.) нанася. Молочная мать - мамка. Названная, приёмная мать - названа мати. Посажённая мать - весільна, вінчальна, посадна, посаджена, головата, стольна, прохана мати. Быть посажённою -рью - матерювати, бути за весільну и т. п. матір, бути за матір у кого. Мать сыра земля - сира земля, земля-мати. [Розступися, сира земле! (Пісня)]. Кузькина мать - см. Кузькина. Мать родная, родимая! - матінко моя (ріднесенька)! ненько (моя)! ненечко (моя)! срв. Матушки! (под Матушка 1). Быть вместо -ри кому - бути за матір кому. Не имеющий, лишённый -ри - безматірній;

2) см. Матушка 2;

3) (перен.) - а) (благодетельница) мати, матінка, ненька; б) (родоначальница) мати. [Київ - мати міст руських];

4) (о монахине) паніматка. Мать игуменья - паніматка ігуменя (гуменія), матушка (Сл. Гр.). Честная мать (почтит. обращение) - матінка-добродійка. Мать честная! (восклиц. удивления) - мати божа! (полон.: зап.) матко боска! срв. Матушки! (под Матушка 1). [Матко боска (ченстоховська)! що це ти наробила?! (Брацлавщ.)].

* * *

1) ма́ти, -тері; ма́тінка; (только о женщине ласк.) неня, не́нька, мату́ся

2) (обращение к женщине - зват.) ма́тінко

3) (жена священника; монахиня) паніма́тка, паньма́тка

небезпечний. [Мати книжку народню в руках я признав небезпечною річчю (Самійл.)].

* * *

1) неспритний, (неуклюжий) незграбний, (диал., вульг.) неоковирний, невковирний, (мешковатый: об одежде) бахматий, (о человеке) вайлуватий, (непроворный) немоторний, неметкий и т. п.; (робкий) ніяковий; срв. Ловкий 1. [Став на порозі сірий і незграбний у своїх довгих штанях (Коцюб.). Був у вдови хлопчик, та такий неоковирний (Манж.). Таке воно якесь невковирне та неговірке (Полт.). Я такий смуглявий і ніяковий, а вона мені: «Конваліє!» (Сосюра)]. -кие манеры - незграбні манери. -кий человек - неспритна (незграбна и т. п.) людина, (увалень) незграба, вайло. [«Чому-ж ви руки не подаєте?» У, незграба, не часто, певне, доводиться ходити під руку (Черкас.)];

2) (неумелый) невправний. [У його ще невправні руки, допіро став до цієї роботи (Київщ.)];

3) (неудобный: о вещи) незручний, невигідний, непохватний, (неметкий) незамашний, некидкий. [Незамашна гилка (Луб.)];

4) (неудобный: о положении, обращении и т. п.) ніяковий, незручний. [Проказував він із ніяковою фамільярністю (Корол.)]. Оказаться в -ком положении, попасть в -кое положение - опинитися в ніяковому становищі, потрапити в ніякове становище. Поставить в -кое положение кого - поставити в ніякове становище, зніяковити, (сконфузить) засоромити, заклопотати кого. [«Чому-ж ви не женитесь?» - Максима це питання видимо зніяковило (В. Підмог.)]. Чувствовать себя в -ком положении - почувати себе ніяково (ні в сих, ні в тих), ніяковіти (оконч. зніяковіти), (шутл.) почувати себе як у сливах;

5) (неметкий) невлучливий, невлучкий; невлучний. [Який-же дотеп ваш невлучний! (Київ)]. -кий стрелок - невлучливий (невлучкий) стрілець. Быть -ким кому - бути незручним (невигідним, ніяковим и т. п.) кому.

* * *

1) ( лишённый ловкости) неспри́тний, нело́вкий, невпра́вний; незуга́рний; ( неуклюжий) незгра́бний

2) ( неудобный для пользования) незру́чний, невигі́дний

3) ( неудачный) невда́лий, недоте́пний; ( неметкий) невлу́чний; ( неискусный) невпра́вний

4) ( стеснительный)' ні́яковий и нія́ковий, нело́вкий; ( неприятный) незру́чний

и Нем

1) (лишённый речи и перен.) німий, (ласк. німенький), безмовний, (стар. безмовий, немовний), без'язикий; срв. Бессловесный, Безгласный. [Він німий, як тварина (Луб.). Дівчинка допомагала своїй глухій і німій бабі (Михайлич.). Кіно німе, звукове та говорюще (Пр. Правда). Поділюся моїми сльозами, та не з братом, не з сестрою, - з німими стінами (Шевч.). Ой постіль біленька, а стіна німенька (Чуб. V). Нічого не мовить, як мрець безмовний (Г. Барв.). Син його недоросток безмовий (Куліш). Тварина немовна (Київщ.). І всі уряд поставали, наче без'язикі (Шевч.). Шевченко, вийшовши дивом якимсь із тії темноти притоптаної, похилої, без'язикої (Основа 1861)]. -мая азбука - німа абетка. -мое вино - німе (мертве) вино. -мой восторг - німий захват. [Увесь зворушений, у захваті німім (Вороний)]. -мая карта - німа (сліпа) мапа (карта). -мой приказ - німий наказ. [Такі, щоб зрозуміть німий наказ уміли (Грінч.)]. -мая скорбь - німа туга (скорбота). [Де поділися ви, голоснії слова, що без вас моя туга німа? (Л. Укр.)]. -мой страх, упрёк - німий страх, докір. [Німий страх дивився на неї великими як темрява очима (Грінч.). Далеко десь з німим докором в тій хвилі згадуєш мене? (Франко)]. -мой человек - німий (-мого); срв. Немтырь. [Глухого та німого справи не допитаєшся (Номис)]. -мая женщина - німа (-мої), (редко) німка, німкеня. -мые люди - німі (-мих) (люди), (соб.) німота. Быть -мым - бути німим, німувати; срв. Немотствовать. Делаться -мым - ставати німим, німіти; срв. Неметь. Стать -мым - стати німим, оніміти, заніміти, зніміти, (о мног.) поніміти; срв. Онеметь. [Чому-ж уста не заніміли? (Вороний). Мов поніміли всі (Мирний)]. Сделать -мым - онімити, знімити. [Сам не оглух, других не онімив (Боровик.)]. Он глух и нем к просьбам - він глухий і німий на прохання (до проханнів);

2) (утративший чувствительность) затерплий, отерплий, замлілий, (о мног.) потерплий, помлілий;

3) неголосний, недзвінкий. - мой колокол - неголосний (глухий) дзвін.

* * *

1) прил. німи́й

2) в знач. сущ. німи́й, -о́го

1) (лишённый житейского опыта) недосвідчений, недосвідний, несвідомий, небувалий, (зелёный) зелений. [Старе, а недосвідчене, як дитина (Київщ.). На що вже я молоде, недосвідне (Кониськ.). Де ділись ті пориви щирі, гарячі, та віра недосвідних літ? (Маковей). Которий молодик не спробував стоянки узграничної, того вважали на Русі несвідомим домонтарем (Куліш). Я-ж, хлопчина небувалий, взяв до серця цяцю тую (Зеркало). То якийсь зовсім ще зелений «фраєр» (Франко)];

2) в чём - недосвідчений, невправний у чому, несвідомий чого. [Перші спроби недосвідченого пера (Крим.). Новий управитель з несвідомим господарства хазяїном (Грінч.)]. -ная рука - недосвідчена (невправна) рука.

* * *

1) (о должнике) неспроможний, невиплатний. [Невиплатний винуватець (довжник) (Сл. пр. м.)];

2) (неимущий) незаможний;

3) (физически, морально) неспроможний, (неосновательный) неслушний, нестійний, (неудачный) невлучний, (ничтожный) нікчемний. [Всі релігійні системи мусять бути неспроможні (Павлик). Неслушний аргумент (Київ). Нестійна гіпотеза (Київ)].

* * *

1) ( неимущий) незамо́жний, немаю́чий, нестате́чний; ( небогатый) небага́тий

2) (не имеющий средств для оплаты своих обязательств, долгов) неспромо́жний

3) перен. неспромо́жний; ( неубедительный) непереко́нливий, неслу́шний; ( бездоказательный) бездоказо́вий, бездо́відний и бездові́дний; ( необоснованный) необґрунто́ваний, безґрунто́вний; ( лишённый оснований) безпідста́вний

и Неспособен

1) к чему - нездатний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. нездатен) до чого, на що и що (з)робити, нездібний до чого, незугарний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. незугарен) до чого и що (з)робити, (несообразительный) недотепний до чого и чого; (бессильный сделать что-л.) нездольний, неспроможний що (з)робити. [«Південно-руське плем'я» довело, що воно нездатне до державного життя (Грінч.). На творчу синтезу він нездатний (Рада). Очі здавалися нездатними на щось погане (Ледянко). Нездатен розум, незугарні руки знайти чогось такого, що-б… (Л. Укр.). Хіба вона незугарна до чесної праці? (Мирний). Він незугарен робити (Звин.). Я по-російськи незугарна говорити (Н.-Лев.). Недотепні вони до сього діла (Кониськ.). Е, бісів сину, і того недотепний! (Рудч.)];

2) (недаровитый) нездібний, недотепний; (сщ.: бездарный) нездара, (недотёпа) недотепа. [Учив недотепних гімназистів (Грінч.)];

3) (неудобный) неспосібний, (несподручный) незручний; (о времени) неслушний.

* * *

1) (невыносимый, нестерпимый) нестерпний, нестерпучий, непереносний. -мый в обществе - нестерпний (непереносний) у товаристві;

2) нетерпимий, (редко) не терпливий, (нетолерантный) нетолерантний. [Християнство - дуже фанатична, нетерпима релігія (Крим.)].

* * *

1) ( недопустимый) нетерпи́мий, неприпусти́мий, неприпуще́нний, недопусти́мий, недопуще́нний; ( несносный) несте́рпний

2) ( лишённый терпимости) нетерпи́мий

невпевнений у кому, у чому, непевний у кому, у чому и чого, про кого, про що, що-до кого, що-до чого. [Самсон зняв річ до неї голосом непевним (Л. Укр.). Дрібним, непевним кроком пішов бічною вулицею (Коцюб.). З презирливим і непевним виразом на виду (Кінець Неволі). Недобре робиш ти, що ти непевна в тім (Самійл.). Цього я непевний (Київ). Про чесноту мою непевним бути вільно (Самійл.)].

* * *

1) (в ком-чём) невпе́внений (в кому-чому), непе́вний (щодо кого-чого, чого, в кому-чому)

2) ( лишённый твёрдости) непе́вний; ( колеблющийся) хистки́й, хитки́й

1) невигідний, (редко) недогідний, (очень редко) непридобний, (чаще несподручный) незручний, не з руки, (зап.) ненаручний, (-ный для пользования вследствие громоздкости и т. п.) неповороткий, (-ный для взятия, в работе) непохватний; неспосібний. [Починалася довга та втомлива дорога з невигідними ночівлями (Корол.). Невигідне ліжко (Київ). Непридобне крісло (М. Вовч.). Якась незручна ложка (Київ). Лице (його) ледве витикалось із кованих, багатих риз, важких і незручних (Коцюб.). У національностях бачать вони незручну перешкоду за-для сьогочасних інторесів (Грінч.). Вила неповороткі, бо дуже довгі й товсті (Вовч.). Ваша коцюбка дуже непохватна,- верніть мені мою (Звин.)]. -ное время - неслушний (незручний) час, невчасна доба. Притти в -ное время - прийти невчас(но) (неслушного часу). -ная дорога - невигідна (неспосібна, погана) дорога. -ная обувь - невигідне взуття, -ні черевики, -ні чоботи. -ная одежда - невигідна (реже незручна) одежа, -ний одяг. -ное положение (по отнош. к окруж. местности) - невигідне становище, -на позиція. Лежать в -ном положении - невигідно лежати, (неловко) незручно лежати. -ный стул - невигідний стілець;

2) (непригодный) непридатний, негодящий, неспосібний, (для постройки ещё, диал.) неприютний (Кролевеч.). -ная земля - непридатна земля, -ний ґ[г]рунт, невжитки (-ків). [Ліс займає 39% простору, сіножаті і толоки 16%, невжитки 19% (Калит.)];

3) (о человеке) невигідний, (очень редко) непридобний. [Невигідний пожилець (Київ). З якутських «приїсків» більшість цих непридобних громадян назад не повертається (Корол.)];

4) (неловкий) незручний, ніяковий, (затруднительный) скрутний, (неприятный) прикрий, неприємний. -ное положение - ніякове (незручне, скрутне, прикре) становище.

* * *

1) незру́чний; (лишённый комфорта, неуютный) неви́гідний; (несвоевременный, неподходящий) неслу́шний; ( неловкий) ні́яковий и нія́ковий; ( невыгодный) неви́гідний

2) ( о земле) с.-х. неприда́тний

3) (неспособный на что-л., к чему-л.) незда́тний

нечуткий, нечутливий, нечуйний, нечулий. -кий к чему - нечутливий, нечуткий до чого.

* * *

1) нечу́ткий, нечу́йний, нечутли́вий

2) (лишённый чуткости, отзывчивости) нечу́лий, нечу́йний, нечутли́вий, нечутки́й; ( невнимательный) неува́жний; ( нечувствительный) невразли́вий; ( невосприимчивый) несприйня́тливий