лицом+в

общ.) Замарыш (м. р.) (с замар. лицом) замурза (об. р.), (пров.) невмивака- невтирака; (с зам. одеждой, лицом) замазура (об. р.), замазуха (ж. р.); (обычно о замар. чем- л. жирным) ялозник, ялозниця, ялоза (об. р.); (замар. чем-л. жидким) задри[і]па (об. р.), задри[і]панець (-нця), (о женщ.) задри[і]панка, забовтанка, забовтюха, захльопанка, зальопка, таляпалка, залена, таляпало (об. р.). [Не вмивається, цілий день ходить замурзою (Звин.). У, ти! невмивака-невтирака! (Звин.). І перше неохайна, вона стала задріпанкою (Коцюб.) А ти, задріпанко, шинкарко, перекупко п'яна! (Шевч.). Чортова захльопанка (Харк. п.)].

вгору, догори, на-гору, горі (гал.). Посмотри вверх - подивися вгору. Пойдём вверх - ходім на гору. Вверх ногами, вверх дном - догори ногами, шкереберть, горініж. Вверх животом - горічерева, (вульг.) голівчерева, голічерева. Вверх лицом - горілиць, горізнач. Вверх по реке, против течения - проти води, у-стріть води. Вверх на гору (снизу к вершине горы) - під гору. [Коняці під гору важко їхати: це не те, що з гори].

* * *

1) (наружная поверхность) около. [Около (хатнє) було оббите дощем (Левиц.)];

2) (внешний вид) зовнішність (р. -ности) вигляд, взір (р. взору). [Вигляд міста, села. Сіно гарне на взір];

3) (наружная сторона явлений) поверховість (р. -вости), позверховість (позверховність), зверхність. [Любити поверховість, не ідею (Пачов.). Мужик переймає у пана позверховність (Грін.). Зверхність подій притемнює їхній внутрішній зміст];

4) (внешность, наружность человека) - а) врода, природа, подоба. [Яка погана йому врода, а пан (Звиног.). Так, я, моя подоба, моє лице, мій вираз, все, зовсім (Фран.). Гарна дівчина, такої подоби не бачили у нас (Сторож.). Природа їй гарна, то й одягнутися хочеться краще (Звиног.)]; б) зовнішність, зверхність, поверховість. [Зовнішність у нього поважна. Всенька зверхність - од убрання й манер до способу розмови (Єфр.). Комічна поверховість (Фран.)];

5) по внешности, внешним образом, внешне и т. д. - на погляд, на огляд, на око, з- погляду, з-околу, зверху, на взір. [То тільки здається, то тільки з-околу (Мирн.). Хоч як різняться зверху просте речення і найкращий твір (Єфр.). Становище, принадне на погляд, тяжке й образливе по суті (Єфр.). На взір чоловік середніх літ (Мирн.)]. Внешностью, наружностью, лицом (о людях) - на вроду, на обличчя, на вигляд. [Хороша дружина на вроду. Бридкий на обличчя. Непоганий на вигляд (Крим.)].

* * *

1) (некрасивый) негарний, поганий [Негарний на обличчя. Який він поганий], (безобразный) бридкий [І бридка-ж вона!], гидкий. Дурён лицом - поганий на обличчя, бридкий на обличчя, бридкий на виду, на вроду. Она дурна собою - вона негарна, погана, (безобразна) бридка, гидка. Он не дурён, она не дурна (собой) - він не поганий, вона не погана, він (вона) нічого собі, нічогенький (ж. -нька). Ум. поганенький, ув. поганючий. Дурнёхонек, дурнёшенек (очень дурён, безобразен) - поганісінький; бридкісінький, гидкісінький;

2) (плохой, нехороший) поганий [Борщ поганий. Погода погана], лихий [Лихий крам], злий [Що ти злого учинила? Доріженька злая], недобрий [Прийшли вісті недобрії (Шевч.)], кепський [Кепські новини]; (негодный) ледачий [Ледачий крам = дурной товар]; (противный) бридкий, гидкий. Дурной глаз - лихе око, урічливе (урічне) око. Дурная слава - слава, неслава, погана слава. [Пустили таку славу про нього]. Дурное настроение, расположение духа - поганий настрій (р. -ою), маркота. (См. Дух 3). Дурные привычки - погані звички (р. -чок). Дурному научать - на зле навчати.

* * *

1) ( плохой) пога́ний; ке́пський; ( предосудительный) недо́брий, лихи́й, злий

2) ( некрасивый) нега́рний, пога́ний; ( безобразный) бридки́й, гидки́й

3) ( глупый) дурни́й

1) (стекл. или метал. вещь с пустотой внутри, пузырь) видуток, дутик, дуток (р. -тка). [Бджоли кусали її і тим робили часом із любенького личенька якийсь дутик (М. Вовч.)];

2) (полный в лице) пухтик, мазепка, повновидий, пикатий, (о ребёнке) опецьок (р. -цька);

3) (кто сердится молча) дутий, надутий, насуплений, понура (р. -ри), похнюпа (р. -пи);

4) (спесивый) надутий, чванько;

5) (воздушн. пирог) духовий пиріг (р. -рога).

* * *

1) спец. ду́тик

2) (перен.: тот, кто сердится, дуется) наду́тий, -ого, насу́плений; презр. пону́ра; диал. похню́па

3) (перен.: с полным лицом) повнови́дий, -ого, повноли́ций; вульг. морда́тий, морда́нь, -ня, пика́тий; ( о ребёнке) опе́цьок, -цька, теле́сик

одноособовий, одноособистий. -но - одноособово, одноособисто.

* * *

1) (осуществляемый одним лицом; принадлежащий одному лицу) одноособо́вий

2) ( принадлежащий единоличнику) одноосі́бний, одноосі́бницький

заменить (кого, что) заміняти, замінити, переміняти, перемінити, заступати, заступити кого, що, ставати, стати за кого, замість кого; (служить чем) відбувати за що, за кого. [Це слово треба замінити иншим. Старий нездужа, а перемінити нікому: у його не було синів (Чуб. II). А на господарстві заступити мене нікому (Мова). У залі містечкового клубу, що заступала театр, було повно народу (М. Левиц.). Вона мені замість матери стала. Та воно не піч, а тільки за піч тут одбува (М. Вовч.)]. -нить чем - замінити, об[д]мінити що на що. [Досить тільки одмінити деякі старі слова на наші теперішні (Єфр.)]. -нить тюремное заключение денежным штрафом - замінити ув'язнення на грошову пеню. Одна мысль быстро -няет другую - думка думку побиває. Не могу уйти из дому, некому меня -нить - не можу піти з хати (з дому), бо нема кому заступити мене; ні від кого мені піти з дому, бо сама-одна. Он -нён новым лицом - його замінила (заступила) нова людина. Заменённый - замінений, перемінений (на кого, на що), заступлений.

* * *

несов.; сов. - замен`ить

(о направлении, движении) догори, вгору. [Рости, рости, тополенько, все вгору та вгору (Шевч.)]. Лечь лицом -ху - лягти горілиць. Упал -ху ногами - упав догори ногами. Огонь стремится -ху - огонь рветься догори (вгору). Всё перевернули -ху ногами - усе поперевертали (поперекидали) догори коренем.

* * *

гарний, красний, хороший, красивий, (зап.) файний, (о внешности ещё) вродливий, гожий, пригожий, чепурний, красовитий, красітний, ловкий, (фамил.) бравий; см. Пригожий; (прелестный, пленительный) чарівний, лепський, (привлекательный) принадний, привабний, сподобний, (щеголеватый) чепурний, чупарний. [Гарна, як квітка гайова (Номис). Я знав, що є у нас в селі дівчата гарні, що ся хороша, а ся краща (М. Вовч.). Красна теорія говорить у його одно, а прикра практика вимагає зовсім иншого (Єфр.). Жести його такі вимовні і красиві (Крим.). Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий (Номис). Така красна, коби рожа, як тополя така гожа (Пісня). Схудле чепурне обличчя було, як біль, біле (Грінч.). Ловка молодичка (Полт.). Вдовине личко красовите (М. Вовч.). Ой, паничу, паниченьку, гарний, бравий на личеньку! (Пісня). А лепський, кажуть, город (Мирн.). Кому то вже така краля не сподобна буде! (М. Вовч.)]. Более -вый - кращий. [Така дівка, кажу, що кращої в селі нема: біла, повна, тіло ніжне, як панночка (Сторож.)]. Самый -вый - найкращий. Удивительно -вый - гарний напрочуд, гарний на диво (на продиво). [Вишию лишень я йому подушку гарну на продиво (Н.-Лев.). Хайка була напрочуд гарна з лиця (Н.-Лев.)]. -вый, как картина - гарний, як намальований (як мальований, як написаний). [А що вже гарна! Як намальована (Н.-Лев.). Ой оддайте мене та за писаря, щоб я була молода, як написана (Грінч.). Йде було собі, як мальована (М. Вовч.)]. -вый собой, лицом - гарний із себе, красовитий із себе, гарний з лиця, на красу гарний, на вроду гарний. [Обоє молоді, гарні із себе (Грінч.). Він був не дуже то красовитий із себе (Яворн.)]. Становиться, стать более -вым - кращати, покращати, краси набиратися, краси набратися, гарнішати, погарнішати, чепурнішати; срвн. Хорошеть, Похорошеть. [Лице стає мрійне, кращає (Васильч.). Поки Явтух, ріс та краси набирався (Свидн.). Вона вдвоє покращала (Н.-Лев.)]. -вым делать, придавать красу - см. Красить 3. Не родись -сив, а родись счастлив - не родися красен, а родися щасен (Приказка).

* * *

1) га́рний, краси́вий; кра́сний; диал. файний; ( о внешности человека) вродли́вий, га́рний на вро́ду, хоро́ший, красови́тий, сподо́бний

2) (блестящий, эффектный) краси́вий

фарбований, крашений.

* * *

1) фарбо́ваний, кра́шений

2) ( с накрашенным лицом) нафарбо́ваний, намальо́ваний, накри́шений

(в разговоре) ламатися, маніритися; (лицом) викривляти лице, викривлятися, (гал.) гримасувати. [Говори по-людському, не ламайся (Харківщ.). Маніриться, очі під лоба пускає (Н.-Лев.). Не викривляй-бо лице - дивитися погано (Київ)].

* * *

нрч. додолу, на діл, на землю, об землю. [Упав додолу (на землю) (Київщ.). Мене з їх хтось ударив, додолу збив (Грінч.)]. Бросил его -земь - кинув його додолу, кинув ним об землю. -земь лицом - долілиць, лицем об землю.

* * *

наняться

1) (о людях) найматися, на(й)нятися и (зап.) наймитися, (о мног.) понайматися, (поступать на службу по найму) ставати, стати (піти), (о мног.) поставати в найми, (договариваться) єднатися, поєднатися, рядитися, порядитися, підрядитися, годитися, згодитися, договорятися, договоритися; бути найманим, на(й)нятим, (о мног.) понайманим и т. п.; срв. Нанимать. [Найнявся - продався (Приказка). Раяла до пана нанятися (Грінч.). Наймився в одного склепаря (Франко). Примушені блукати, щоб де- небудь в найми стати (Олесь). Він був згоджений носити з містечка до чаю свіжі паляниці (Н.-Лев.)]. -ться (служить) кем, в качестве кого - найматися, на(й)нятися, понайматися, ставати, стати, поставати за кого. [Наймався за чередника і пас вівці (Крим.). Найнялася (стала) за няньку (Канівщ.)]. Он -нялся в подёнщики - він на(й)нявся (став) за поденного. -ться на известный срок - найматися, на(й)нятися, ставати, стати на певний термін (строк, у строки, у строках). [Наші дівчата в строки понаймалися до Покрови (Слов'яносербщ.)]. Он для этого -нят - його на це (для цього) на(й)нято;

2) (о вещах) найматися, бути найманим, на(й)нятим, понайманим. Этот дом -ется каким-то частным лицом - цей будинок (цього будинка) наймає якась приватна особа;

3) (сдаваться в наём) винайматися, найматися, бути винайманим, винайнятим, найманим, на(й)нятим, (о мног.) понайманим.

* * *

несов.; сов. - нан`яться

1) (о человеке и животных) миршавий, (худосочный) щуплий, щуплявий, (невидный) непоказний, (лицом) поганкуватий. [Такий він із себе миршавий, нікчемний (Грінч.). А сам він маленький, миршавий, куценький (Гр. Григор.). Пара маленьких миршавих коненят (М. Левиц.). Ви не дивіться на мене, що я такий непоказний (Київ). Соловейко - пташка непоказна, а як співає! (Звин.). Дівка вже дохожала, тільки поганкувата і до роботи лінива (Основа, 1862)]. -ное лицо - негарне (невиразне) обличчя (лице). -ная наружность - непоказна зовнішність. -ной наружности - миршавий (непоказний) на вигляд. Делаться (становиться), сделаться (стать) -ным - миршавіти, з[по]миршавіти, замиршавіти;

2) (о вещах) миршавий (редко); (жалкий) мізерний, нужденний, злиденний, (хилый) щуплий, заміркуватий. [Мізерне пальто (Київ). Нужденна (злиденна) халупа (Київ). Щуплий колосок (Звягельщ.). Колосок заміркуватий (Звин.). Щупле будування (Котл.)];

3) (об отвлеч. понятиях) мізерний, нужденний, жалюгідний, благенький. -ное впечатление - мізерне враже[і]ння.

* * *

нерівний, негладенький, невигладжений; (о речи, выражении и т. п.) кострубатий. [У нас земля нерівна (Рудан.)]. -кая речь, -кий стих - кострубата мова, кострубатий вірш. -док лицом кто - має нечисте обличчя хто, нечисте обличчя в кого.

* * *

нрч. ниць, (вниз) додолу, долі, (вниз лицом) долілиць. [Він так ниць і гепнувся (Манж.). Хилиться ниць голова (Черняв.)]. Падать, (у)пасть ниц - падати, впасти, (о мног.) попадати ниць; см. Падать 2. [Лежав, упавши обличчям ниць на стіл (Грінч.)].

* * *

нрч. ницьма, ниць, (диал.) ничма, (вниз лицом) долілиць, лицем до землі. [Лежати на землі ницьма (Новомоск.). Вони лежать ницьма, один на одному (Л. Укр.). Впав головою на ріжок скрині, вдарився об його, і тоді зсунувся вниз, додолу, лігши ниць (Грінч.). Зачепившись, гепнув ниць у калюжу (М. Левиц.). Він витягнувся на ковдрі ничма (В. Підмог.). Упав долілиць (Київщ.)].

* * *

и Пред

1) предл. - перед, передо (обычно если след. слово начинается сочетанием согл. «мн.» - передо мною), поперед ким, чим и кого, чого, сперед кого, (относительно кого, чего, перед к.-л днём, событием) проти кого, проти чого. [Своїх колін ні перед яким князем не гнули ми (Грінч.). Застогнав, як перед смертю (Грінч.). Вареників наварили, перед хлопців становили. Безлюдная доріженька попередо мною (М. Вовч.). Нема того, хто встоїть проти його. Проти смерти двох синів мені снилось, що два голуби прилетіло в оселю (Мил.). Мені приверзлося чудне - бог знає проти чого (Васильч.). Як зайці, вороги бігтимуть сперед тебе (Леонт.)]. Перед праздниками, отъездом - перед святками, перед від'їздом. Перед самым отъездом - саме перед від'їздом. Перед самым носом - перед самим носом. Виновный перед законом - винуватий проти закону и перед законом. Изменник перед отечеством - зрадник проти батьківщини. Перед лицом всего света, всей Европы - перед лицем усього світу, усієї Европи. Я даю этому автору предпочтение перед прочими, другими - я даю перевагу цьому авторові проти решти, проти инших. Извиниться перед кем - перепросити кого. Перед ним пробежал зайчик - перед (поперед) його, перед ним пробіг зайчик. Стань передо мною - стань перед мене, передо мною. Перед рассветом - удосвіта. Перед сумерками - присмерком. Задирать нос перед кем - кирпу гнути проти кого. Перед родами - на поступі. Перед богом не утаишься - від бога ніде не сховаєшся. Перед, с родит. п. (сперва, прежде чего-л., кого-л.) - поперед кого. [Не сунься (не лізь) поперед батька в пекло]. Не суйся перед людей - не сунься поперед людей;

2) перед, перёд, нареч. (наперёд, прежде) - попереду, перше, передніше, передше, вперед. См. Прежде, Наперёд, Раньше. А ты бы перёд спросил - а ти-б перше попитав, -ся, поспитався, спитав, -ся.

* * *

предл. с твор. п.; тж. п`ередо

1) пе́ред; (перед местоимением "мной" и в некоторых других сочетаниях) пе́редо, пе́реді; (вдоль перед кем-, чем-л.; впереди кого-, чего-л.) попере́д; (напротив; при указании на лицо или явление, по отношению к которому совершается действие) про́ти

2) (за некоторое время до кого-чего-л.) пе́ред; (раньше кого-, чего-л.) попере́д, попе́реду и попере́ду

3) (по сравнению с кем-, чем-л.) про́ти, порі́вняно, пе́ред