корову

запущать) запустить

1) кого куда (впускать) - упускати, упустити, (о мн.) повпускати кого куди, до чого. -ти-ка телят в сарай - впусти-но телята в повітку (до повітки). -скать, -стить в хлеб (производить потраву) - запускати, запустити що ким, (за)пускати, (за)пустити в спаш, в пашню (коні, корову). [А ми просо засієм. А ми стадом запустим, запустим (Метл.). Не пусти коні в спаш! Пустив коні в пашню (Поділля)];

2) кого что (оставлять без ухода, в небрежении) - занедбовувати и занедбувати, занедбати, занехаювати, занехаяти и занехати, залишати, залишити кого, що, (редко) запускати, запустити, (о мн.) позанехаювати. [Занехаяла геть усе, і виховання своїх дітей (Звин.) Занедбав поле. Одна жінка запустила діжу, що вона й на діжу не похожа (Грінч. I)]. -скать, - стить дела - занедбувати, занедбати, запускати, запустити и т. д. справи. -скать, -стить корову - запускати, запустити корову. -скать, -стить болезнь - задавнювати, задавнити, (редко) запускати, запустити хоробу. -скать, -стить бороду, кудри - запускати, запустити бороду кучері. -скать, -стить ногти - відпускати, відпустити (ніготь), повідпускати нігті (пагності, пазурі);

3) (бросать чем-н. в кого) шпурляти, шпурнути, жбурити, пожбурити, пошпурити, (однокр.) жбурнути, шпурнути чим на (в) кого;

4) (гнать, погнать) пускати, пустити, затинати, затяти. [Пустив коні що-духу. Як затяв коня, аж летить (Звин.)]. -скать, - стить храпенье - (зав)давати, (зав)дати, затинати, затяти хропака, хропти хропака;

5) (вонзать в кого, во что) запускати, запустити в кого, в що, вгороджувати, вгородити в кого, в що, втереблювати, втеребити, впірити в кого, в що; см. ещё Вонзать. [Як на ляха козак налітав, в нього спис запускав (Мог.). І запустить пазурі в печінки Шевч.). Та вгородила в своє серденько гострий ніж (Пісня)]. -стить руку в карман - закласти (засунути, застромити) руку в кишеню. -стить куда-л. руки (воспользоваться ч.-н. чужим) - простягти лапу, сунути руку куди, погріти руки чим. -стить кому (в нос) гусара - запустити пинхву кому. -скать, -стить глаз (глазуна, глазенапа) - закидати, закинути оком, зиркати, зир(к)нути (кутиком ока) куди, на кого. -скать, -стить в паз - запускати, запустити в жолоб (паз, бурт), забуртовувати, забуртувати, (вколачивать) за[у]саджувати, за[у]садити, забивати, забити, вбивати, вбити;

6) (класть закваску) заквашувати, заквасити що, запускати, запустити що чим (дріжджами). -скать, -стить дрожжами (квас, пиво) - запускати, запустити дріжджами (квас, пиво);

7) -скать, -стить за галстук (выпивать) - заливати, залити и залляти очі, пити-непроливати;

8) (сильно ругать) загинати, загнути кому;

9) -скать змея - пускати змія. -кать кубарь (волчка) - пускати дзиґу. -стить шарманку - завести катеринку. Запущенный - впущений; занехаяний, занедбаний, (редко) неприкоханий, (о болезни) задавнений; (вонзённый) запущений, угороджений. -ные дела - занедбані справи. Дела -щены - справи занедбано.

* * *

отдоить (корову) видоювати, видоїти (корову); (немного сдоить) наддоювати, наддоїти (корову).

* * *

несов.; сов. - отдо`ить

1) ( выдаивать часть молока) віддо́ювати, віддої́ти, здо́ювати, здої́ти

2) (несов.: кончить доить, выдоить) ви́доїти, подої́ти

запречь

1) запрягати, запрягти (пр. вр. запріг, -прягла), (о мног.) позапрягати, повпрягати кого. [Запрягайте, хлопці, коні ворониї (Пісня). Воли позапрягають (Грінч. III). Сірі воли повпрягали (Чуб. V)]. -пречь лошадей - запрягти коні и коней. -гать, -пречь (вола или корову) в одиночку - запрягати, запрягти (вола, корову) бовкуном. -гать сборно, совместно - спрягати (свого й чужого коня, вола), спрягатися, спрягтися;

2) (принуждать кого-л. к тяж. раб.) запрягати, запрягти кого до чого. Запряжённый - запряжений, (о мног.). позапрягані.

* * *

несов.; сов. - запр`ячь

причалить

1) что к чему - причалювати, причалити, (привязывать) прив'язувати, прив'язати, припинати, прип'ясти, (о мн.) попричалювати, поприв'язувати, поприпинати що до чого. [Який вас враг сюди направив і хто до берега причалив? (Котл.). Закинь мотуз за прикілок, притягни човен і прив'яжи]. -чаль корову - припни корову. -лить шест к шесту - приточити жердку до жердки;

2) причалювати, причалити, приставати, пристати (до берега); срв. Приваливать 2, Приставать 6. [Сюди човном не приставай, бо тут вилазка погана (Крим.)]. Причаленный - причалений, прив'язаний, прип'ятий и припнутий, (о мн.) попричалювані, поприв'язувані, поприпинані.

* * *

несов.; сов. - прич`алить

выгнать

1) виганяти, вигонити, вигнати, відгінити, відганяти, наганяти, нагнати (напр. зверя на облаве), турлити, витурлити, витурювати, витурити, турнути, вишти[у]рити, викішкати. [Вигонила корову на стерню. Я їх витурлю з хати (Неч.-Лев.). Хорти наганяють оленя на мисливців]. Выгонять, выгнать напугав - вистрашувати, вистрашити кого. -ять, -ать взашей - вибивати (вибити) в потилицю, в три вирви, виштурхувати, виштурхати. Выгнать с земельного участка - виругувати. [Все то пани в королів повимагали і козаків із тих земель повируговували (Куліш)]. Выгнанный - вигнаний, витурений; вистрашений; вибитий у потилицю. Выгоняемый - вигонений;

2) (водку) гнати, виганяти, викурювати, курити;

3) (цветы на пару) визгонювати, визгонити.

* * *

несов.; сов. - в`ыгнать

1) виганя́ти и виго́нити, вигнати

2) сад., с.-х. виганя́ти и виго́нити, ви́гнати

3) ( добывать перегонкой) виганя́ти и виго́нити и гна́ти и гони́ти, ви́гнати, вику́рювати и кури́ти, ви́курити

доїння, дій (р. дою). [Німець держить корову для дою тільки, не для запрягання]. Время доения - час для доїння. Пора доения - доянка.

* * *

дохлий, здохлий; (о чистом скоте) пропащий. [Вивезли на поле пропащу корову].

* * *

1) до́хлий, здо́хлий

2) перен. до́хлий

одно животное) тварина, животина; (о домашн. скоте) товарина, товаряка, худобина, скотина, скотиняка, скотинюка; (шутл.) хвіст, хвостина. [Вона теребила з жадобою, наче животина (Неч.-Лев.). Землю, славою покриту, топче товарина (Щог.). Купим волів або корову, або так яку скотиняку. І хвоста нема у дворі (Ном.). Я останню хвостину збуду, аби й ти була як людські діти (Свидн.)].

* * *

1) худо́бина, тварю́ка, твар, -і, скотиня́ка, скотиню́ка, хвости́на, хвостя́га, хвостя́ка

2) собир. худо́ба, това́р, -у, скоти́на

заморить

1) (голодом, работой) заморювати и заморяти, заморити кого чим, (о мног.) позаморювати, позаморяти; (изнурять) виснажувати, виснажити кого. -рить (работой обычно о животн.) ухоркати, унигати. [Ну, і вхоркав-же коня (Сл. Гр.). Оце унигав коня (Полт. губ.)]. -рить червяка, кишку, голод, аппетит - комара задушити. -ть голодом - захарчовувати, захарчувати и заморити голодом, (о мног.) позахарчовувати кого. [Захарчував зовсім корову];

2) (известь) люсувати, розпускати, розпустити (вапно); (хрен) перебивати, перебити (хрін). Заморенный - заморений; виснажений, ухорканий; (голодом) захарчований; (о извести) розпущений; (о хрене) перебитий. -ться - заморюватися, заморитися, (о мн.) позаморюватися; (голодом) захарчовуватися, захарчуватися; бути замореним, захарчованим.

* * *

несов.; сов. - замор`ить

1) кого, что - збавити, зі[о]псувати, попсувати, (повредить, изувечить) знівечити (редко занівечити), понівечити, знехаяти, споганити кого, що; срвн. Портить. [Доброго корчма не зопсує, а лихого і церква не поправить (Номис). Збавили їй дитину: «а вона-ж у мене була слухняна та звичайненька» (Єфр.). Він аґрусом (крыжовником) збавив зуби (Звин.). Понівечите, тату, зерно: попріє воно, пропаде (Кон.). Життя стояло перед нею знехаяне лукавими замірами (Мирний.)]. -тить дорогу - розбити дорогу (шлях), (размокшую: ездой, ходьбой) згрузити, згрязити дорогу. -тить замок, ключ - збавити, скрутити замок, ключ (ключа). -тить здоровье - зіпсувати, збавити, знівечити здоров'я. -тить жизнь (в браке) - зав'язати вік, світ чий, кому. [Я твій вік зав'язала (Квітка)]. -тить отношения - попсувати відносини з ким. -тить характер - зіпсувати, збавити, (изуродовать) спотворити вдачу чию, кому. -тить дело - збавити, звести, зіпсувати справу, (иносказ.) зробити з лемеша швайку. -тить везде дело - скрізь попсувати справу, (иносказ.) куди не підеш, то золоті верби ростуть (Рудч.);

2) (свахлять) зі[о]псувати, спартачити, спаскудити, спартор[л]ити, згидити, споганити що, (о мн.) попсувати, попартачити, попартор[л]ити и т. д. [Не кажіть, щоб вона вам шила сорочку: згидить (Звин.)];

3) (сглазить) наврочити, зурочити, спристрітити, спрозорити кого; срвн. Сглазить. [Може то вона корову спристрітила? (Звин.)]. Испорченный -

1) збавлений, зі[о]псований, зіпсутий, псований, попсований, знівечений, понівечений, споганений, знехаяний. [Такий молодий хлопець, а вже такий нахабний, такий збавлений (Н.-Лев.). Був се народ псований (Куліш). Зопсовані зуби (Коцюб.). Деякі (фігури) дуже попсовані (Л. Укр.)];

2) спартачений, спаскуджений и т. д.;

3) наврочений, зурочений, спрозорений, спристрічений, причинний.

* * *

1) зіпсува́ти, -псу́ю, -псу́єш, попсува́ти, зні́вечити, поні́вечити; переве́сти; (дело, работу) спарта́чити, спарто́лити; (повредить что-л.) пошко́дити, ушко́дити; ( зрение) зба́вити

2) (оказать плохое влияние) зіпсува́ти, попсува́ти; розпаскуди́ти; (погубить, исковеркать жизнь) зні́вечити, поні́вечити

3) (навести порчу) зуро́чити

1) (лесной сторож) лісник, лісовик (-ка), гайовий (-вого), (зап.) побережник (-ка), карбівничий (-чого). [Пан приділив батька за лісника і перегнав нас з села у пущу (М. Вовч.). Скіпається до лісовика: нащо ти мою корову заняв? (Новомоск.). За гайового поставила мене громада: гаю доглядаю (Богодухівщ.). По лісі побережник ходить (Липовеч.). Вийшов з хати карбівничий, щоб ліс оглядіти (Шевч.)]. Служить -ком - лісникувати, карбівничити;

2) см. Лесопромышленник;

3) см. Лесовик 1.

* * *

конячка, конячина, коня (-няти), коненя (-няти), (клячонка) шкапійка, шкапинка, шкапійчина. [Уже в нас і конячка, вже й пара бичків (Кониськ.). До Гайсина тюпали конята в подертій бричці (Свидн.). І на корову спромігся і коненята купив (Коцюб.)].

* * *

мечать и мечивать

1) (помечать что) значити, позначати, мітити (мічу, мітиш), (зарубками, нарезами) карбувати, (клеймом) таврувати, клейн[м]ити, (о товарах и перен.) шта[е]мпувати. [Уже я й значив шапку, так усе таки крадуть (Лебединщ.). Він свої ягнята мітить (Звин.). Коні таврують або клейнять гарячим залізом (М. Грінч.)]. -тить бельё - значити (мітити) білизну;

2) (целить) - а) (в кого, во что, куда) ціляти, цілити, цілитися, націляти(ся) и націлювати(ся), лучити на (в) кого, в (на) що, куди (де), поціляти що, міря[и]ти(ся), наміряти(ся) на (в) кого. [Якраз мені ти в голову ціляєш (Куліш). Цілив (лучив) у ворону, а попав у корову (Номис). На вовка цілиться (Рудан.). Сама добре знаю, що на біду лучу (Чуб. V). Хлопець кидає шапку, а всі кидають камінцями, націляють у ту шапку (Звин.). Де я мірю, там я вцілю (Гол. I)]. -тить ниже - низити, ціляти (лучити, мірити, брати) нижче. [Не вміє він ціляти добре - низить (Грінч.)]. -тить выше - ціляти (лучити, мірити, брати) вище. Он -тит очень высоко (перен.) - він дуже високо ціляє. Он -тит в мой огород - він у мій город ціляє. Он -тит в генералы - він націляється (наставляється, важить) на генеральство, (лезет) він пнеться в генерали; б) (на кого, на что) важити, ціляти, націлятися на кого, на що. [Ой, важу я на цю дівчину вражу, та не знаю, чи буде вона моєю (Н.-Лев.). На віщо-ж ти важила: чи на мого коня вороного, чи на мене, козака молодого? (Ант.-Драг.). На великий посаг він ціляє (важить) (М. Грінч.)]; в) (на кого: намекать) мітити, закидати на кого, мати на меті кого. Говоря это он -тил на известное лицо - кажучи це, він мітив (закидав, думав) на певну особу (или мав на меті певну особу). Меченный - значений, мічений; карбований, таврований, клейнений, шта[е]мпований; позначений, помічений и т. д.; срв. Меченый. [Значені вівці (Богодухівщ.). Позначена білизна (Київщ.). Тавровані коні (Брацлавщ.). Злодій штемпований (Шевч.)].

* * *

1) ( целить) ці́лити, ці́литися, ціляти, наці́люватися, націля́тися; лучити

2) (на кого-что, в кого-что - иметь в виду; намекать) (в кого-що, на кого-що); натяка́ти (на кого-що); ма́ти на меті́ (кого-що)

3) (во что - стремиться стать кем-л.) наці́люватися, націлятися (на що), пну́тися (в що)

4) ( намереваться) ма́ти на́мір, збира́тися; ( рассчитывать) мі́тити, розрахо́вувати, сподіва́тися

1) см. Навеска 1;

2) (наклон, склон) нахил, схил (-лу);

3) (свес, выступ кровли) причілок (-лка), стріха, острішок, острішина, піддах (-ху), піддашок (-шка);

4) (кровелька, преимущ. над крыльцом) піддашок (-шка), піддашшя (-шшя), піддашки (-шків, мн.); підсіння (-ння). [Посадив хміль біля піддашшя, що над дверима: розрісся хміль так буйно, що й піддашок укрив і на хату поп'явся (Грінч.). Перед брамою було підсіння (Франко)];

5) (крыша на столбах без стен или род сарая без передней стены) повітка, повіть (-ти), шура, шопа, ум. повіточка, шурка, ші[о]пка, (для экипажей) возі[о]вня (-ні). [Під повіткою наймички коноплі тіпають (Н.-Лев.). Повіть, хату й новий тин (Макар.). Нема коло тієї хати ні тиночка кругом двору, ні хлівця, ні кошарочки, ні повіточки, - нічого не було (Март.). Дощ іде, зажени корову під шуру (Звин.). Пішли до шопи (Чуб. III)];

6) (круглый, куполообразный зонт над трубою, над горном и т. п.) дашок (-шка), клубок (-бка), будка, будчина, (диал.) бундар (-ра); (шатёр) намет (-ту), курінь (-реня), халабуда, накриття (-ття). [От наче ще перед моїми очима ті крамнички під наметом (М. Вовч.) Люди звикли там на своїх далеких полях та сіножатях ставати собі холодні хатки, або хоч курені та халабуди (М. Лев.). Налинув дощ і перервав промову, я сів під накриття і думу думав (Л. Укр.)];

7) (дверные петли) наві[и]ска (мн. -ки), начепа.

* * *

1) наві́с, -у, накриття́; ( полотняный) наме́т, -у; (для хранения сена, необмолоченного хлеба диал.) оборі́г, -ро́гу; ( род сарая) пові́тка, ші́пка, диал. шо́па

2) ( выступающая часть) наме́т, наві́с; (преим. над входной дверью, крыльцом) підда́шшя, підда́шок, -шка, дашо́к, -шка́

напасти

1) (скот) напасати, напасти, випасати, випасти, (диал.) напашувати, напашити, (о мног.) понапасати, повипасати кого, що. [Сьогодня добре напасла корову (Сл. Гр.). Скотину за ніч так понапасає, що боки повирівнюються (Г. Барв.)];

2) (припасать) припасати, припасти, запасати, запасти, призапасити, назапасити; надбавати, надбати, пристарати чого. Напасённый -

1) напасений, напашений, понапасаний;

2) припасений, запасений, призапасений, назапасений. -ться -

1) напасатися и (пров.) напасуватися, напастися, (диал.) напашитися, (о мног.) понапасатися; бути напасаним, напасеним, напашеним, понапасаним. [Волики напасаються (Грінч. III). Не напасується скот (Борзенщ.). Воли вже напашилися (Ковельщ.). Скотина напашена (Сл. Гр.)];

2) припасатися, бути припасеним, припасеним и т. п.;

3) чего - призбирувати, призбирати, надбавати, надбати, узапасити чого (досить). [Ніяк не надбаю одежі, щоб зайва була: що справимо, те й поносимо (Богодух.)]. -тись на кого - наста(р)чити(ся) на кого. [Одежі не настачу на його, як він лазить по барканах та по гілляках. (Звин.). На всіх злодіїв не настачишся (Кониськ.)].

* * *

норавливать

1) кому - а) (давать потачку) потурати, попускати кому, попуск (потур, пров. потолю) давати кому; б) (угождать) догоджати, годити, (лицеприятствовать) сприятельствувати кому. Сроду я никому не -вал, а жил по правде - зроду (зроду-віку, ніколи) я нікому не догоджав, а жив по правді; в) (заботиться, о ком, стараться для кого, о ком, за кого) дбати, клопотатися про (за) кого, піклуватися про кого, добра прияти кому; см. ещё ниже -вить 2. -ровя себе, понорови и людям - про себе дбати дбай, але й людей не забувай; дбаючи про себе, подбай і про людей. Всяк Демид себе -вит - всяк Іванець дбає в свій гаманець;

2) (искать, выжидать случая) шукати (чекати, вичікувати) нагоди ((щоб или як-би) зробити що), пильнувати (щоб или як-би зробити що), (стремиться, силиться) силкуватися, намагатися, вціляти ((як-би) зробити що), гнути, (исподтишка) крастися (як- би зробити що), (реже) гонобити ((щоб или як-би) зробити що), (пров.) цахати (щоб зробити що). [Він так і гне, щоб йому досталось (Сл. Ум.). У нас теля таке, що крадеться ссати; як не додивишся, геть виссе молоко (Звин.). Я-ж так і вціляв, щоб красіння було сіреньке (Звин.). Так і гонобить кінь дременути до ліса (Корол.). Так і гонобить, щоб де-небудь украсти (Сл. Ум.). Такий вредний мужчина, - завжди гонобить, як-би чоловіка знівечити (Корол.). Оце-ж він і цахає, щоб що-небудь продати (Сл. Гр.)]. Он -вит захватить всё, он себе -вит - він шукає (чекає, вичікує) нагоди захопити (загарбати) все, він силкується (намагається) захопити (загарбати) все; він так і гне (гонобить), щоб усе захопити (загарбати);

3) (целить) цілити(ся), націляти(ся) и націлювати(ся), лучити на (в) кого, в (на) що; срв. Метить 2 а. [Цілив (лучив) у ворону, а попав у корову (Номис)]. Он -вит в головы - він націляється (наставляється, важить) на головування, (лезет) він пнеться в голови.

* * *

1) норови́ти, -влю́, -ви́ш; ( настойчиво стремиться) намага́тися, силкува́тися, -ку́юся, -ку́єшся, си́луватися, -луюся, -луєшся

2) ( в кого-что - метить) націлюватися, -лююся, -люєшся, націля́тися (на кого-що, в кого-що); ( лезть) п'ясти́ся (пну́ся, пне́шся), пну́тися (в що)

несов.; сов. - оброт`ать

1) надіва́ти обро́ть (вузде́чку), наді́ти обро́ть (вузде́чку); (быка, корову) лига́ти и зали́гувати, залига́ти

2) (перен.: усмирять) загну́здувати, загнузда́ти, прибо́ркувати, прибо́ркати

подоїти, здоїти, видоїти, пустити (корову, корови). [Подій корови].

* * *

I. попадати.

II. попасть

1) куда - потрапляти, потрапити, втрапляти, втрапити, попадати, попасти, впадати, впасти куди, до кого, до чого, діставатися, дістатися куди. [Скажи, дівчино, як тебе звати, щоб я потрапив до твоєї хати? (Чуб.)]. Как и откуда вы сюда -пали? - як і звідки ви сюди потрапили (втрапили)? -дём ли мы по этой дороге в город? - чи потрапимо (втрапимо) ми цією дорогою до міста? Вы -пали ко мне как раз во время, в пору - ви нагодилися (потрапили, влучили) до мене саме в час. Блуждая, странствуя -пасть куда - блукаючи забитися, прибитися куди. [Блукаючи по Україні, прибивсь якось я в Чигирин (Шевч.)]. -пасть в ров, в яму - потрапити, попасти, впасти в рівчак, в яму. -пасть в западню - попастися, впасти, вскочити в пастку (в западню). -пасть в беду, в неприятную историю в затруднительное положение, в переделку - ускочити в лихо (в біду, в халепу, у лабети, в клопіт), ушелеп(к)атися в біду, доскочити біди, (образно) в тісну діру впасти, зайти у велике галуззя. [Вскочила наша громада в халепу (Кониськ.). Ну, та й вшелепалась я оце в біду по самі вуха (Неч.-Лев.)]. -пасть в неловкое положение - опинитися на льоду, на слизькому, як у сливах, не знати на яку ступити. В такое положение, в такую историю -пал, что… - в таке (в таку халепу) вскочив, в таке вбрів, в таке клопітне убрався, що… [В таке вбралася, що ледве за рік вирнула (Г. Барв.)]. -пасть впросак - вклепатися, влізти в болото, в дурні пошитися. [Цілий вік мати на меті обережність і так вклепатися (Коцюб.)]. - пасть на каторгу, в ссылку, в Сибирь - потрапити на каторгу, на заслання, на Сибір, попастися на Сибір. -пасть в плен, в неволю - попастися, упасти(ся) в полон, в неволю. [О ліпше бути стятому впень, ніж впастись в погану неволю (Федьк.)]. -пасть под иго, под власть чью-л. - впасти (попастися) в ярмо чиє, підпасти під кого. [А селянів кілька тисяч під Москву підпало (Рудан.)]. -пасть в самый круговорот чего - потрапити, попастися в самий вир чого. Наконец-то я -пал в высшую школу - нарешті я дістався до вищої школи. - пасть в театр было не легко - дістатися (попасти) до театру не легко було. -пасть в очередь - під чергу (в ряд) прийтися. -пасть под суд - опинитися під судом, стати перед суд. -пасть к кому в милость, в немилость - підійти під ласку кому, в неласку у кого впасти. -пасть в честь, в почёт - зажити, дожитися, доскочити чести, шани, пошани, шаноби. -пасть в дьячки, в баре - попасти в дяки, вскочити в пани. [Та у дяки як-би то вам попасти (М. Вовч.). Не в такі я тепер пани вскочив (Франко)]. -пасть кому-л. в руки, в чьи-л. руки - потрапити (дістатися) кому до рук, потрапити в чиї руки и в руки до кого, впасти кому в руки. [Випадків, коли гарна й зрозуміла книга потрапляла до рук селянинові, не могло бути багато (Грінч.). Одного разу впала мені у руки книжка стара (М. Вовч.). Не пам'ятаю, коли дісталась мені до рук ця брошура (Н. Рада)]. Соринка -пала в глаз - порошинка (смітинка) вскочила в око, остючок ускочив в око. Во время этого следствия ему -пало в карман - під час цього слідства йому перепало в кешеню. -дёт ему за это - буде йому за це. Он -пал мне навстречу - він мені здибався. Как -пало, как ни -пало - як попадя, (кои-как) аби-як. Где -пало - де попадя, де припало. [Сяк так наїстися, аби-чим укритися, де попадя, в печері або в курені якому, негоду пересидіти (Єфр.). Цілу ніч шлявся, та так, де припало, там і валяється (Квітка)]. Куда -пало - куди попадя, куди трапиться, куди луча. [Поїду, куди трапиться, аби тут не зоставатися (Звин.)]. Все бросились куда -пало - всі кинулись, хто куди (як хто) втрапить (втрапив), куди хто запопав, хто куди піймав. Кому -пало - кому попадя, кому-будь, аби-кому. С кем -пало - з ким попадя, з ким припало, з ким трапиться, аби-з-ким, з ким не зарви. [З ким не зарви, все знакомі, все дружить (Свид.)]. Болтают, что только на язык -дёт (взбредёт) - мелють, що тільки на язик наскочить (наверзеться), що тільки язиком натраплять;

2) (наткнуться на кого, на что) натрапляти, натрапити на кого, на що и кого, що, (по)трапляти, (по)трапити (гал. трафляти, трафити), налучати, налучити на кого, на що, впадати, впасти на кого, на що, набри[е]сти на кого, на що и кого, що. [Прийшли вони в село й натрапили як-раз на того діда (Гр.). Налучила царівна на скелю, проломила корабель (Гр.). Коли це набрели цигана, - веде пару коней (Манж.)]. Насилу мы -пали на дорогу - насилу (ледві) потрапили ми на дорогу, насилу (ледві) натрапили ми дорогу, набрили (зійшли) на дорогу. [Дороги хоть не знайшов, та деякі стежиночки натрапив (М. Вовч.). Дайте мені набрести на стежку (Номис)]. -пасть на надлежащий (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу - налучити (зійти) на добру путь, збігти, набристи на свою стежку, набігти (вхопити) своєї тропи. [Збилась з пантелику дівчина та й не налучить на добру путь (Мирн.). А щоб ти на добрий путь не зійшов! (Номис). От як страшенно приплатились наші вельможні предки за те, що не вхопили своєї національної тропи (Куліш). Є доля у всякого, та не набіжить чоловік тропи (Г. Барв.)]. -пал на медведя - натрапив (набрив) на ведмедя и ведмедя, налучив, потрапив, впав на ведмедя. [Утікав перед вовком, а впав на ведмедя (Номис)]. -пасть на чей-л. след - на чий слід спасти, натрапити, на чий слід и чийого сліду набігти, чийого сліду вхопити. Он -пал на счастливую мысль - він потрапив, натрапив на щасливу думку, йому спала щаслива думка. Зуб на зуб не -дает (у кого) - зуб з зубом не зведе (хто), зуб на зуб не налучить. [А змерзла-ж то так, що зуб з зубом не зведе, так і труситься (Квітка). Тремчу, зуб на зуб не налуче (Проскурівна)];

3) в кого, во что (чем) - влучати, влучити, (по)трапляти, (по)трапити, втрапляти, втрапити (гал. трафляти, трафити), поціляти, поцілити, вцілити, (стреляя) встрелити в кого, в що (чим) и кого, що, попадати, попасти в кого в що, вицілити, добути, втяти кого в що, вліплювати, вліпити в що, лучити, получити кого и на кого. [Іван вирвав буряк і, пожбурнувши ним, влучив її просто в хустку (Коцюб.). І ось один важкий та острий камінь улучив дівчину, і полягла вона (Л. Укр.). В те трафля, в що не мірить (Франко). Ніж не потрапив куди треба і вгородився мені просто в руку (Грінч.). Стрельнув і саме в крило поцілив (Гр.). Так мене сим і вцілила в серце (Г. Барв.). Лучив ворону, а влучив корову]. -пасть в цель - влучити, вцілити в мету. Он в меня стрелял, но не -пал - він в (на) мене стріляв, але не влучив (не поцілив, не вцілив, не встрелив, не втяв). Камень -пал ему в голову - камінь влучив його (и йому) в голову. Пуля -пала в кость - куля потрапила на кістку, влучила (трафила) в кістку. -пал не в бровь, а в глаз - у самісіньке око вцілив; вгадав, як в око вліпив. Не -пасть (бросая) - прокидати, прокинути. Он бросил в меня камнем, но не -пал - він кинув на мене каменюкою, але прокинув (не влучив, не поцілив). -пал пальцем в небо - попав пальцем у небо, попав як сліпий на стежку. -пал не -пал - схибив - трафив, наосліп, на одчай душі. -пасть в тон - достроїтися до тону, узяти в лад.

* * *

1) попа́дати; (о листьях, плодах) поопада́ти; (обрушиться сверху, поопадать) поспада́ти; ( потерять устойчивость) поваля́тися

2) ( погибнуть - о скоте) поздиха́ти

3) ( упасть много раз) попа́дати

1) останній, остатній, послідній (-нього), кінцевий, крайній. [Я останні квітки у саду позривав (Грінч.). Остатню корову продам (Шевч.)]. Быть -дним - бути на останку, пасти задню (задніх). -дний номер газеты - останнє число газети. -дняя четверть луны - остання кватира місяця. В -днее время - останніми часами, останнім часом. В -дний раз - в- останнє. До -днего - до останку (до останку), до жадного. [Все знищили до останку. Де що знайдуть, то і там хазяйство до жадного забирають (Квітка)]. Писатель -днего времени - письменник останніх часів; новітній письменник. В -днюю минуту - останньої хвилини, на останці. -днее усилие - останнє зусилля. Защищаться до -дней крайности - оборонятися до останку. Самый -дний (по порядку) - найостанніший. -днюю душу тянет - останні кишки вимотує. Пробил -дний час для кого - прийшла остання година на (для) кого;

2) (наихудший) останній, остатній, послідущий, (гал., о выражениях) крайній. [Лаяв його останніми словами. Сказав йому крайнє слово. Найпослідущий лиходій (Грінч.)]. Самый -дний человек - найпослідуща людина. Не из -дних - незгірший, несогірший, не аби-який. [Газдівство у старої Лесихи несогірше (Франко). Наш мірошник горлан не з аби-яких (Корол.)]. -дний дурак - дурень довіку, найперший дурень. -днее дело - найгірша (найпоганша) справа. -дние времена - останні часи, врем'я люте (Шевч.), лютий час. -дний ребёнок - (ласк.) мезинчик, (насм.) вишкребок (-бка), вишкварок (-рка).

* * *