кого+к+чему

помочь помагати, помогти, допомагати, допомогти кому, запомагати, запомогти, спомагати, спомогти кого и кому чим и в чому, під(по)магати, під(по)могти кого и кому, пособляти, пособити, підсобляти, підсобити кому, ра[я]тувати, поратувати, заратовувати, заратувати, підратовувати, підратувати, зараджувати, зарадити кого чим, у чому, до помочи (до помоги, до підмоги, у помочі, у пригоді) ставати, стати кому чим, посилковувати, посилкувати кого, прислуговувати, прислугувати кому (содействовать) сприяти кому, (образно) підкладати руки під кого, носити воду на чий млин; Срв. Вспомогать, Пособлять, Поддерживать. [Якби не біг, хто-б нам поміг. Роби, небоже, то й бог (до)поможе. Як міг, так допоміг (Номис). Вони мене не запоможуть (Номис). Не можу я сьому запомогти (М. Вовч.). То буде йому Господь милосердний на всякім місті спомагати (Март.). Нікого не споможе, не порадить (Гн.). Коли-б не я, хто-б його поратував (Кониськ.). Вже коли не ви, так і ніхто більш не заратує мене. Один другого в роботі підратує і грішми і худобою в потребі зазичить (Франко). Як пособити йому тепер, то й він колись у пригоді стане (Грінч.). І всім йому прислуговує, що зна і що здужа (Квітка). Нехай вам доля сприяє (Гол.)]. Да -жет вам бог! - Боже поможи вам! Хай вам бог помагає (поможе)! Если вы это предпримете, я буду вам -гать - якщо ви за це візьметеся, я вам допомагатиму (підпомагатиму), пособлятиму (підсоблятиму), ставатиму до помочи (до помоги, до підмоги). -гайте друг другу - запомагайте один одного, ставайте до помочи один одному и т. п. -гать кому необходимыми средствами, чем-л. необходимым - спромагати, спромогти кого чим. [Я-ж їх спромагала, в люди виводила (Київщ.). Узграничні пани спромагали козаків зброєю і всім припасом до походу в турецькі землі (Куліш)]. -мочь кому деньгами - (до)помогти кому, запомогти, спромогти, заратувати, підмогти, підратувати кого грошима (грішми). -мочь кому в нужде - допомогти, спомогти кому, запомогти, поратувати, заратувати кого в біді, в пригоді. Он -мог мне во всех моих нуждах - він запоміг (заратував, поратував, зарадив) мене в усіх моїх потребах. -мочь кому советом - радою зарадити (порадити) кого, ради (и раду) дати кому (чим). [Ви нас за те своєю радою зарадите (Основа 1861)]. -мочь горю - зарадити, запобігти, запомогти лихові, горю. Как этому (здесь) -мочь? - як цьому (тут) зарадити (порадити)? яку цьому (тут) раду дати? А нельзя ли этому (здесь) чем-н. -мочь? - а чи-ж не можна тому що порадити (чим зарадити)? а чи-ж не можна тут чого врадити (яку раду дати)? Я тут ничем не могу -мочь - я тут нічого не враджу (не враю). Не знает чем и -мочь себе - не знає, чим і запомогтися (заратуватися, зарадитися), чим себе й порадити. -мочь себе тем, что есть - запомогтися (заратуватися, зарадитися) тих, що є, що бог дав. Он не знает, как себе -мочь в такой беде - він собі ради не добере (не прибере), він собі ради не дасть, він не вміє себе порадити у цій (у такій) пригоді. Эти капли -гают от кашля - ці каплі помагають проти кашлю, помічні на кашель. Это не -жет мне - це мені не (до)поможе (не пособить), (не выручит из беды) це мене не заратує (не вратує). Ничто не -гает - нічого не помагає(ться), не пособляє(ться), ніщо не стає в пригоді (не дає ради). Ничто не -гло - нічого не помоглося (не пособилося), ніщо не зарадило, не врадило. Это нисколько не -гает его счастью - це ані трішечки не додає до його щастя. -гите! - ра[я]туйте! пробі!

* * *

несов.; сов. - пом`очь

пробраться (сквозь что) пробиватися, пробитися, пробиратися, братися, пробратися, продиратися и дертися, продертися и продратися крізь що, шитися, прошитися крізь що, попід чим. [Самотній подорожній пробивався крізь непроглядний туман (Корол.). Козаки підстерегали татар на дніпрових переправах, щоб не пробрались на руський бік (Куліш). Почали вони поміж тими кущами продиратися (Грінч.). Гадюка шилася в траві. Струмок дзюркотів по камінню, шився попід осокою (Дн. Чайка)]. Неприятель -рается лесом - ворог пробивається (шиється) лісом. -ся ползком - пластати, плазувати куди. -ся сквозь толпу - продиратися, продертися крізь натовп, протовплюватися, протовпитися, протискатися, протиснутися, (к кому, к чему; куда) дотовплюватися, дотовпитися до кого, до чого, куди. За теснотой нельзя -ся к кому, к чему - за тиском не дотовпишся до кого, до чого, дотовпу немає до кого, до чого. Срв. Пробиваться, -ся украдкой куда - см. Прокрадываться.

* * *

несов.; сов. - пробр`аться

1) пробира́тися, пробра́тися; ( с трудом проходить) продира́тися, проде́ртися и продра́тися и попродира́тися, несов. де́ртися, дра́тися; ( сквозь толпу) прото́вплюватися, прото́впитися, проти́скуватися, проти́снутися; ( прокрадываться) прокрада́тися, прокра́стися

2) страд. (несов.) вичи́туватися, пробира́тися; перебира́тися, пробира́тися; пропо́люватися, прорива́тися, прорі́джуватися; проділятися

противостать

1) протистояти, протистати, стояти, стати на(в)проти;

2) опір ставати, стати проти кого, проти чого, опиратися, опертися проти кого, проти чого или чому, устояти проти кого, проти чого. [Не може опертися бажанню глянути в вікно (Коцюб.). Чи годен він опертися сліпій злобі дикої маси (Коцюб.)]. Срв. Противиться, Сопротивляться, Противодействовать.

* * *

1) (быть возимым) возитися. [Возись, дерево, і кладись];

2) (резвиться шумно) вовтузитися, пустувати. [Івась грався, вовтузився];

3) поратися коло кого-чого, біля кого-ч., з ким-чим, у чому [Батько занедужав, я коло його все поралася (Шевч.). Почала поратися коло печи, біля печи. Порається з своїм гамлетівський питанням (Крим.). Порається в книжках. У дворі порається], порати кого, що [Та я пораю поросята. Пораю обід = я занята приготовлением обеда], вовтузитися з ким-чим, панькатися коло кого-чого, з ким-ч. [З дитиною панькатися. Я не люблю коло їх панькатися], морочитися з ким-чим [Не хочеться з старим дідом морочитися], правитися біля (коло) кого, чого, захожуватися коло чого-небудь, клопотатися з ким-чим, тягатися з ким-чим, возитися з ким-чим [Возиться як кіт з салом], назолитися коло кого-ч., з ким-ч., воловодитися з к.-ч., човптися з к.-ч., мусуватися біля кого-ч., шпортатися коло чого, з чим, войдуватися з к.-ч., момсатися з к.-ч., монятися, цяцькатися з к.-ч., побиватися з к.-ч., (в борьбе) борсуватися [Вони почали борсуватися то в жарт, а то вже і навсправжки]. -ться с обмазкой или побелкой комнаты, здания - пічкатися; (окончить возню с чем-либо) попорати що-небудь, упорати кого.

* * *

1) вовту́зитися, товкти́ся, куйо́вдитися

2) (с кем-чем, около кого-чего - заниматься кропотливым делом) по́ратися (коло кого-чого, з ким-чим); ( копаться) по́рпатися, длу́батися (в чо́му); ( суетиться) метуши́тися (ко́ло кого-чо́го); (уделять кому-чему-л. много времени, внимания) моро́читися (з ким-чим); ( нянчиться) па́нькатися (з ким-чим)

признать

1) что, кого (брать за истину) - визнавати, визнати, признавати, признати, узнавати, узнати що, кого. [Вони не визнавали римських богів і всього старого ладу (М. Лев.). Я визнаю свою помилку. Він не визнає ніяких обов'язків. Я признаю єдиного лиш бога (Крим.). Хто признає мене перед людьми, і я признаю його перед отцем моїм (Єванг.). Ти сама признала свою провину (Л. Укр.). Загальна маса великий за ним (Коцюбинським) узнавала талант (Єфр.)]. -вать за кем что - признавати кому що и визнавати, узнавати за ким що. [Всякому народові признають його право, а українцям - зась (Стебн.). Хоч не маєм театру, йому признаємо славу першого комедіянта (Франко). А чи визнають вони за нами які-небудь непорушні права? (Крим.)]. -вать, -нать кого, что (признаваться, к кому, к чему) - признаватися, признатися до кого, до чого. [Ми на ярмарку стрілися, то він і признавсь до мене (Липов.). Василь признався до того ножа. Надто вже багато людей призналося до тієї думки (О. Пчілка). Це його обов'язок, коли він тільки признається до якихсь обов'язків (Н. Рада). Образа була-б для бога, якби хто признався до нього для хвилевої користи (Л. Укр.). Вони до мене не признаються, бо дуже багаті, а я вбогий];

2) -вать, -знать кого, что кем, каким, чем (считать) - визнавати, визнати, вважати, вважити, узнавати, узнати кого за кого, за якого, що за що (и редко ким, чим); см. Считать. [Сучасники не визнавали його за генія. Міклошич завсігди визнавав українську мову за самостійну (Грінч.). Козаки слухають тільки того, кого своїм старшим сами узнають (Куліш)]. -знаю это полезным - визнаю це за корисне. -нать что-л. нужным, необходимым - визнати щось за потрібне, за необхідне. -наю за благо - при[ви]знаю за добре;

3) кого, что (узнать, распознать) - пізнавати, пізнати, угадувати, угадати кого, що; см. Узнавать. [В зів'ялих листочках хто може вгадати красу всю зеленого гаю? (Франко). Чи зостріне, що пізнає Катерину, привітає сина? (Шевч.)]. Признанный -

1) визнаний, признаний, узнаний;

2) визнаний, вважений, узнаний за кого, за що;

3) пізнаний, угаданий.

* * *

несов.; сов. - призн`ать

1) визнава́ти, ви́знати, признава́ти, призна́ти; (несов.: считать) вважа́ти

2) (узнавать, опознавать) пізнава́ти, пізна́ти, признава́ти, призна́ти

I. 1) (действ.) приміряння, примірення;

2) (прибавленное при мерянии) домірок (- рка);

3) (излишек) перемір (-ру).

II. Пример -

1) (образец для подражания, следования) приклад (-ду), зразок (-зка), взірець (- рця), взір (р. взору); см. Образец; (повод, плохой -мер) призвід (-воду). [Будь ти нам духовним батьком, будь нам прикладом високим (Франко). Середні віки дають зразки вже свідомого наближування до народньої стихії (Єфр.). Вони-б (діти) не шкодили, а ти призвід даєш. Старший брат - злодій, а за його призводом краде вже й молодший (Звин.)]. Давать, подавать -мер кому - давати приклад, зразок, взірець кому. Показывать хороший -мер кому - показувати (давати) добрий приклад, показувати добру дорогу кому. Брать кого-л., что-л. в -мер - брати когось, щось за приклад (за зразок, за взірець). Брать с кого, с чего -мер - брати з кого, з чого приклад, зразок. Приводить, ставить в -мер кого - наводити як приклад, за зразок кого, за взірець становити кого, що. Ставить себе в -мер кого - мати собі за приклад (за взір, за зразок) кого. Делать по чьему -ру, следовать чьему -ру - іти за чиїм прикладом; робити чиїм робом, іти у чий слід, іти за ким, у слід кому вступати. По -меру кого - за прикладом, за зразком кого, чиїм. По -меру старших - за прикладом старших или прикладом старших. По -меру (образцу) чего - на зразок, на взір чого или зразком, взором яким. Сила -ра - вага прикладу, зразка;

2) (образчик для сравнения, пояснения) приклад (-ду), зразок (-зка). [Кожне правило пояснюється прикладом. Приклади - не закон]. На -мер - наприклад. Этому был -мер - такий приклад (такий випадок) був. Этому не было -ра - такого прикладу не було. Не в -мер (невпример) -

1) не для прикладу;

2) (без всякого сравнения) незрівняно, без (всякого) порівняння, не в заміру. Не в -мер другим - не так, як инші. Награда не в -мер другим - нагорода, як виняток.

* * *

прицепиться

1) причі[е]плюватися и причіплятися, причепитися до чого, чіплятися до чого и на чому, почепитися на чому, учепитися и чепитися за що и чого, (во множ.) попричі[е]плюватися, почіплятися и т. д., бути причепленим до чого, почепленим до чого и на чому, учепленим за що и до чого. [Як реп'ях той, учепиться за латані поли (Шевч.). Не довго думаючи, він чепився на ту берізку (Франко). Пропасниця мене чепилась вчора (Маковей)];

2) чіплятися, причепитися до кого, учепитися кого и до кого; см. Придираться, Привязываться 3, Приставать 4. [Причепився, як реп'ях (Номис). Що-ж бо ви, мамо, мене нині вчепилися, як оса? (Франко)].

* * *

-ся, возвести, -ся, возвесть, -ся зводити кого, -ся, звести, -ся, виводити кого, -ся, вивести, -ся. [Звів (вивів) його на високу гору] а теснее:

1) (строить) зводити що, -ся. [Сам мусів зводити нові мури (Грінч.)], звести, -ся [Треба конче розкидати стару повітку та звести нову (Коц.)], виводити що, -ся, вивести, -ся [Виводили мур], будувати, -ся, збудувати, -ся, ставити, -ся, поставити, -ся. -дить, -ся что-н. из камня, кирпича - мурувати, -ся, сов. з[ви]мурувати, -ся, помурувати, -ся; (высокую постройку) спинати, сов. сп'ясти [Цілісіньке літо маяк спинали (Кониськ.)];

2) (обращать устремлять вверх) зводити, -ся, звести, -ся, підводити, -ся, підвести, -ся, знімати, -ся, зняти, -ся, піднімати, -ся, підняти, -ся. [Звести очі до неба. Погляд свій на небо звожу (Л. Укр.). Знімав руки та очі до неба (Неч.-Лев.). Підводити очі вгору];

3) (на степень чего-л.) зводити на що, -ся [Ціле життя зводити на один суцільний подвиг (Єфр.) = всю жизнь возводить на степень одного сплошного подвига]. -дить в квадратную степень - підносити (піднімати) до квадратового степеня. -дить что-л. на степень чего-то самостоятельного, высшего и т. д. - ставити, поставити що-небудь як щось самостійне, вище і т. и. [Намагається поставити письменство, як щось самостійне (Єфр.)]. -дить в должность, в сан - підносити (піднести), виносити (винести) кого на посаду, до гідности [За його заслуги піднесено його до князівської гідности], а скромнее - ставити (поставити) кого на що. [Поставив на вчителя. За браком освічених людей, тепер одразу ставлять дяків на попів, на попівство], (срв. Повысить). -дить в перл создания - підносити (піднести) на рівень архітвору (гал.), робити (зробити) з чогось перлину над творами (вінець творива), вивершувати;

4) -дить на кого что (напраслину) - натягати (натягти) на кого що [Ці люди напасть на нас натягають], пеню волокти (наволокти) на кого. [Хіба я буду на себе пеню волокти!].

* * *

несов.; сов. - возвест`и

1) ( поднимать кверху) зво́дити, звести́ и мног. позво́дити, виво́дити, ви́вести и мног. повиво́дити; (глаза, взгляд) підво́дити, підвести́ и мног. попідво́дити; ( поднимать) підніма́ти, підня́ти и мног. попідніма́ти, підійма́ти, підійня́ти и мног. попідійма́ти

2) ( сооружать) зво́дити, зве́сти и мног. позво́дити, виво́дити, ви́вести, підво́дити, підвести́ и мног. попідво́дити, спору́джувати и споруджа́ти, споруди́ти и мног. поспору́джувати и поспоруджа́ти, ( строить) будува́ти, збудува́ти, побудува́ти, ста́вити, поста́вити; ( из камня) мурува́ти, змурува́ти и помурува́ти

3) (в кого́-что - перен. возвышать до какого-либо положения, звания) зво́дити, звести́, підно́сити, підне́сти (в кого-що); ( ставить) ста́вити, поста́вити

4) ( приписывать напрасно) зво́дити, звести́

5) мат. підно́сити, піднести́

6) (относить происхождение чего-л. к чему-л.) виво́дити, ви́вести (від чого, з чого)

сострадание сожаление к кому, чему) жаль (р. -лю, м. р.) до кого, до чого, для кого, для чого, про кого (о ком), жалощі (р. -щів), (редко) жалість (р. -лости). [Жаль сповняв її серце = ж. наполняла её сердце. І відчув він невимовний жаль до бідолашної дівчини (Крим.). Для мене в твоєму серці нема жалю! Глянь на мене привітніше, ну з жалощів одних (Тоб.)]. Без -сти - без жалю, без жалощів. Жалость охватывает кого - жаль бере (пориває) кого. Ж. охватила кого - жаль узяв (обняв) кого. Возбудить -лость в ком - викликати жаль у кому. Какая жалость - який жаль, як жаль (жалко), яка шкода! Из -лости к кому - з жалю, з жалощів до кого; жаліючи, шкодуючи кого.

* * *

1) (действие) непошанування, невшанування;

2) (отсутствие чувства уважения) непошана, нешаноба, неповага, не(по)шану[о]вання, неповажання до кого, до чого, зневага до кого, до чого и (реже) кому, чому. [Скарати вчителя за його непошану до свого начальства (Грінч.). Щоб за неповагу до старших була зараз кара (Грінч.). Побачив Турн собі зневагу (Котл.)]. С -нием относиться к кому - ставитися без пошани (поваги, шани, (по)шану[о]вання, поважання) до кого, не шанувати, не поважати кого, ставитися зневажливо до кого. Оказать кому -ние - виявити до кого (вчинити кому) непошану и т. п., не пошанувати кого.

* * *

1) лестити (-щу, -стиш), (перен.) язиком грати, (в глаза) в очі світити. [Так лазячи та лестячи, ти міг-би аби-кому зогріти кров холодну (Куліш-Шексп.). Пан тільки в очі світив, лучче було-б, якби він гудив (Свидн.)];

2) (кому) лестити (-щу, -стиш) кому и кого, підлещувати (-щую, -уєш), підлещати кому, (зап.) хлібити (-блю, -биш), підхлібляти кому, улещувати, облещувати кого, лестками підходити (під) кого, (перен.) мастити словами, речами ласкавими кого, язиком мастити кого, (слишком хвалить) перехвалювати кого; срв. Обольщать 1. [Лестити ідолам оцим, що їми я в душі гордую (Грінч.-Шілер). Підлещала їй панська ласка до її дитини (Л. Укр.). У тебе голова добра! - підхлібляв йому Мендель (Франко). А він хлібить жінці (Могилівщ.)]. Вы мне -тите - ви мене перехвалюєте. -тить в глаза кому - лестити в живі очі кому, в очі світити кому. Льщу себя надеждою - маю любу надію, тішу себе надією. -тить себя несбыточными надеждами - манити (тішити) себе химерними (незбутніми) надіями. Это -тит его честолюбию - це лестить (підлещує) його честолюбності, його гонорові. В глаза -тят, а за глаза ругают - в очі лестять, а по-за очі лають.

* * *

1) ( кому - лицемерно хвалить) лести́ти (кому), уле́щувати, обле́щувати, підле́щувати, підлеща́ти (кого)

2) ( кому-чему - доставлять удовлетворение) ті́шити, потіша́ти (кого-що), лести́ти (кому-чому)

наставить

1) чего - наставляти, наставити и понаставляти, настановляти и настановлювати, настановити, понастановляти и понастановлювати чого. [Кругом наставили мисок (Котл.). Поналивала у казани оливи і понаставляла у піч (Рудч.). Наїдків, напитків понастановлювала (М. Вовч.)];

2) см. Надставлять. -ть рога кому - наставляти, наставити, ставити, поставити роги кому;

3) (направлять, приготовлять постановкой) наставляти, наставити, (о мног.) понаставляти що; см. Наводить 2. -ть западню (ловушку) - наставляти, наставити пастку. -ть копьё - наставляти, наставити, насторожувати, насторожити списа. [Гайдамака стоїть, виставивши ногу в сап'янці і настороживши списа (Куліш)]. -ть самовар - ставити, поставити, наставляти, наставити, настановляти, настановити самовар(а). [Постав самовар! (Брацл.). Самовари наставляє (Звин.). Настанови- но самовара! (Липовеч.)]. -ть уши - см. Навастривать уши;

4) кого - нав[у]чати, навчити (на (добрий) розум) кого, давати, дати науку кому, напучувати, напутити, нарозумляти, нарозумити, радити, порадити, наважувати, настановляти, настановити, наставляти, наставити, (надоумлять) напоумляти, напоумити кого. [А мати хоче научати, так соловейко не дає (Шевч.). Почну на добрий розум навчати, - як умію, так і навчаю (М. Вовч.). Батько науку мені давав, щоб я худобу жалував (Харківщ.). «Ти не повинна ховатися з ним по закутках», - напучувала Навроцька (Н.-Лев.). Не було кому нарозумити сироту (Канівщ.). Це він так порадив нас (Звин.). «Будь покірна», - наважують, - «та до роботи щира» (М. Вовч.). Він там вас настанове, що далі треба робити (Мирний)]. -ть на что - навчати, навчити на що и чого, напучувати, напутити, направляти, направити, навертати, навернути, призводити, призвести на що. [Ви його на добро навчите (М. Вовч.). Лихого на добре не навчиш (Приказка). Оддам до школи, може там його на добре направлять (Звин.). Вони сами мене на це призводили (Крим.). Якби-ж ви на добре призводили, а то все на лихе (М. Грінч.)]. -ть на ум - настановляти, настановити, наставляти, наставити, навертати, навернути, наводити, навести, навчати, навчити на (добрий) розум, навчати, навчити розуму. [Настановили на розум (Сл. Гр.). Хто його на розум добрий наставляв? (М. Вовч.). На добрий розум навернути (М. Вовч.). Нехай прийде, навчимо його на добрий розум! (Звин.). Я її розуму навчала (М. Вовч.)]. -ть на путь (истины, добродетели, спасения и т. п.) - напучувати, напутити на добру (спасенну) путь, наломлювати, наломити на добру путь (дорогу); срв. Направлять (3) на путь. [Він тебе годував, ростив, на добру путь напучував (Мирний). На спасенну путь напутив (Рада). Наломити свого вихованка на добру дорогу (Франко)]. Наставленный -

1) наставлений, настановлений, понастановлюваний;

2) см. Надставленный; (о рогах) наставлений;

3) наставлений; насторожений; наведений; поставлений: (об ушах) - см. Навострённый (под Навастривать);

4) навчений, научений, напучений, нарозумлений; напоумлений. -ться -

1) наставлятися, наставитися, настановлятися, настановитися, понаставлятися, понастановлятися; бути настановлюваним, наставленим, настановленим, понастановлюваним и т. п.; срв. Наставлять 1 и 3;

2) см. Надставляться;

3) навчатися, навчитися, напучуватися, напутитися; бути навчаним, напучуваним, навченим (наученим), напученим и т. п.

* * *

1) ( ставить) наставля́ти, наста́вити, -влю, -виш и мног. понаставля́ти, настановля́ти, настанови́ти, -новлю, -новині и мног. понастановля́ти и понастано́влювати, -люю, -люєш

2) см. надставлять

1) (действие) - а) нехтування, занехаювання, занедбування, недбання; гайнування; б) недбання, нехтування. Срв. Небречь; в) (неохранение) неохорона, необорона, (несохранение) незберегання, (недосмотр) недогляд (-ду);

2) о ком, о чём, к кому, к чему (нерадение, незаботливость) - недбання про кого, про що, нехтування (оконч. знехтування) ким, чим и кого, чого, занехаювання (оконч. занехаяння), занедбування (оконч. занедбання) кого, чого, (невнимание) неуважність, неувага до кого, до чого, (равнодушие) байдуж(н)ість; (небрежность) недбалість, недбальство, (редко) недбайність (-ости) (про кого, про що). [Нехтування народнім добром (Київ). Неуважність до свого народу (Доман.). Недбайність про народ і державу (Л. Укр.)]. С -нием делать что - недбало (недбайливо, неуважно) робити що;

3) (состояние) занедбаність, занехаяність, занедбання, занехаяння. Оставлять, оставить в -нии кого, что - занехаювати (занедбувати, нехтувати), занехая(я)ти (занедбати) кого, що. [Нехтував своє тіло (Грінч.)]. Оставаться (быть), остаться в -нии - занехаюватися, занедбуватися, бути занехаюваним, занехаяним, занедбуваним, занедбаним. [Занехаювались старі звичаї (Грінч.)]. Приводить, привести в -ние что - занехаювати (занедбувати), занеха(я)ти (занедбати) що;

4) (пренебрежение, презрение) зневага, погорда до кого, до чого.

* * *

обратить

1) (направлять) повертати, повернути, обертати, обернути, звертати, звернути, навертати, навернути, напрямляти, напрямити (куди, до чого). [Це навертало її думки на инший шлях]. -щать оружие против врага - повертати (обертати, скеровувати) зброю на ворога. -тить неприятели в бегство - погнати ворога. -щать, -тить разговор на иной предмет - переводити, перевести, звертати, звернути розмову на инше; заговорити про инше. -щать взор вверх, в сторону - зводити (звертати) очі (погляд) угору, убік. -щать внимание - см. Внимание. -щать, -тить на что-либо свои старания, усилия - заходжуватися, заходитися коло чого пильно. См. ещё Оборачивать 1;

2) на что - повертати, повернути, уживати, вжити що на що. [Всю силу розуму свого повернув (ужив) на це. Всі гроші повернув на будинок];

3) во что - переводити, перевести на що, повертати, повернути на що, у що, обертати, обернути на що, у що. [Свої добра нерухомі перевів на гроші. Повернув свою музу на знаряддя тієї сліпої зненависти (Єфр.)]. -тить в деньги - перевести на гроші, згрошити. [Як їхатимуть на переселення, то цей садок згрошать]. -щать в ничто - у нівець, у ніщо повертати, повернути, пустити в нівець, звести на нівець. [Усю попередню роботу зведено на нівець]. -тить разговор в шутку - повернути розмову; на жарти, на смішки;

4) (превращать кого во что, чем) - см. Превращать, Обёртывать, Оборачивать 4. -щать, -тить кого в веру (в как.-л. учение, направление) - навертати, навернути кого до віри, ввертати, ввернути в віру. -щать, -тить кого в социализм, марксизм - навертати, навернути кого до соціялізму, марксизму. -щать, -тить кого в социалиста, марксиста - повертати, повернути, обертати, обернути кого на (в) соціяліста, марксиста. Обращаемый - повертаний, обертаний на що, у що; уживаний на що. Обращённый -

1) повернутий, повернений, звернений;

2) ужитий;

3) переведений нащо, обернутий (-нений) на що, у що, по[ва]вернутий (-нений) на що, у що. [Лицями обернені до сонця (Стеф.). Погляд звернений був просто до його (Єфр.). Навернений на католицтво. Баба також відьма, а дочка ще не навернена].

* * *

несов.; сов. - обрат`ить

1) (поворачивать в каком-л. направлений) поверта́ти, поверну́ти, оберта́ти, оберну́ти и пооберта́ти; (направлять движение кого-чего-л. в определённую сторону) направля́ти, напра́вити и понаправля́ти, спрямо́вувати, спрямува́ти

2) (устремлять, направлять) зверта́ти, зверну́ти, спрямо́вувати, спрямува́ти; ( переводить) перево́дити, перевести́, поверта́ти, поверну́ти

3) (убеждая, склонять к чему-л.) наверта́ти, наверну́ти; оберта́ти, оберну́ти и пооберта́ти

4) ( превращать) перетво́рювати, перетвори́ти и поперетво́рювати, оберта́ти, оберну́ти и пооберта́ти, перево́дити, перевести́ и поперево́дити; поверта́ти, поверну́ти; (живые существа фольк.) переверта́ти, переверну́ти и попереверта́ти, перекида́ти, переки́нути и поперекида́ти

5) (употреблять, использовать что-л. для какой-л. цели) поверта́ти, поверну́ти, ужива́ти, ужи́ти

привязать

1) кого, что к чему - прив'язувати, в'язати, прив'язати, ув'язувати, ув'язати, (о мн.) поприв'язувати, поув'язувати кого, що до чого. [В'яже коня до ялини (Мет.). Прив'язала коня до берестонька. Струну ув'язував до скриньки (Свидн.). Тебе кохання прив'язало (Грінч.)]; (причаливать, придевать) припинати, прип'ясти (и прип'яти), припнути, присиляти и присилювати, присилити, (о мн.) поприпинати, повпинати, поприсилювати кого, що до чого, де, куди, (ремнями) приторочувати, приторочити, (верёвкой) примотужувати, примотузити (и прив'язати мотузкою), (к столбу) прислупувати (и прив'язати до слупа, до стовпа). [Чим ви припинаєте воли? (Звиног.). Мене до дуба прип'яли (Олесь). Припну фартух дорогий (Макс.). Припни шаблю в лівім боці (Драг.). Взяв він Марієньку за білу рученьку, присилив до сосни (Голов.)]. Привязать одно к другому рогатое животное при помоши верёвки, надеваемой на рога - злигати, прилигати, (о мног.) позлигувати кого;

2) (расположить) прихиляти, прихилити, привертати, привернути, (о мн.) поприхиляти, попривертати кого до кого. Привязанный -

1) (прич.) прив'язаний, ув'язаний, прип'ятий, припнутий, присилений, (ремнями) приторочений, (верёвкой) примотужений, (о мн.) поприв'язуваний, поприпинаний;

2) (прил.) прихилений до кого, до чого, привернутий до кого.

* * *

несов.; сов. - привяз`ать

1) прив'я́зувати, прив'яза́ти, припина́ти, припну́ти и прип'ясти́ и прип'я́сти и прип'я́ти и поприпина́ти; диал. ув'я́зувати, ув'яза́ти

2) (перен.: располагать к себе) прихиля́ти, прихили́ти, приверта́ти, приверну́ти, прив'я́зувати, прив'яза́ти

пригласить

1) запрошувати, запрошати, запросити, запрохувати, запрохати, (о мн.) позапрош[х]увати, спрошувати, спросити, (звать, зазывать) кликати, покликати, закликати, закликати (о мн. позакликати), зазивати, зазвати кого до кого, до чого, на що, (проходящих мимо) завертати, завернути, (церемонно) вітати, завідувати, завітати кого до кого, у що, (призывать к чему) призволяти, призволити, заволати, присоглашати, присогласити кого до чого. [Запросив гостя на вечерю. Підходжу й запрохую: подивіться крізь моє шкло (Корол.). Янко спрошує гості на весілля (Федьк.). На хліб на сіль людей закликають (Макс.). Думав зазивати його до себе, а він і сам зайшов до мене (Звин.). Треба доктора покликати (Крим.). Удова… всіх козаків у двір завертала (Дума). Титарівну у танець вітає (Шевч.). Просили мене і завітували до себе (М. Вовч.). Король Едвард шотландців призволяє лихую зваду залишити (Л. Укр.). Ви-ж сами присогласили мене до прямоти та до щирости (Крим.)]. -сить к соблюдению тишины - закликати до спокою, запросити бути тихо;

2) (привлекать) присоглашати, присогласити, затягати, затягти кого до кого, куди, у що [Хмельницький присоглашає хана, щоб нам поміг (Тобіл.)];

3) (предлагать упрашивая) припрох[ш]увати, припросити кого до чого. [Гостей до страви припрохували]. Приглашённый - запроханий, запрошений, закликаний, покликаний. -нный обед, -нный вечер - см. Званый. -нные гости - прохані гості.

* * *

несов.; сов. - приглас`ить

приложить (и прикласть)

1) что к чему - прикладати, прикласти и приложити, (прижимать) притуляти, тулити, притулити що до чого. [Прикладай щільніше одне до одного. Прикладала часом до вікна вухо і напружено слухала Коцюб.). Приложив руку до серця, Тернове віття до серця козацького прикладає. Дай мені смоли, приложити до боку (Рудч.). Приклала (приложила) масти до болячки. Притуляла (тулила) попечену руку до холодної шибки]. -вать печать - притискати (притиснути) печатку, печать до чого. [Моя рука до діл твоїх нових не здужає печаті притискати (Грінч.)]. -вать, -жить руку к чему (подписаться) - підписувати, підписати що, підписуватися, підписатися на чому. -жить руки, работу, старание к чему - прикласти, докласти, доложити рук, праці, дбання до чого. -жить свои знания к делу - прикласти своїх знаннів (свого знання) до діла. -жить науку к производству - прикласти науку до виробництва. Ума не -ложу - ради не дам (собі). [Ради не дам, що мені робити]. -дывать, -ложить к губам что, губы к чему (отведать) - при[до]туляти, при[до]тулити що до губів, губи до чого, (пригубить) пригублювати, пригубити що;

2) -дывать, -ложить что к чему - додавати, додати, долучати, долучити, приточувати, приточити що до чого; см. Прилагать, Приложить, Присоединять. [Цього документа треба долучити до справи. Пишучи-ж постановив я собі не то що джерело вказувати, та тут-же з його виписку приточити (Куліш)];

3) (добавлять) докладати, докласти, доложити чого, що. [Грошей тих не вистачило - довелося своїх докладати];

4) (примерять, применять) прикладати, прикласти що до кого, до чого. [Чуже лихо до себе прикладай]. -ть прозвище - докладати, докласти, прикладати, прикласти, приложити прізвище, (насмешл.) докладку (прикладку) кому. [Вона мене злодійкою узива і всякі докладки доклада (Квітка). Хто-ж це тобі таке прізвище приложив? (Стор.)];

5) -вать - вигадувати, брехати; см. Выдумывать, Врать;

6) -дывать, -класть (пристраивать камен. кладкой) - примуровувати, примурувати що до чого. -класть крыльцо - примурувати ґанок. Прикладываемый - прикладаний, докладаний, (прилагаемый) додаваний, долучуваний. Приложенный и прикладенный - прикладений, докладений; доданий, долучений.

* * *

несов.; сов. - прилож`ить

1) приклада́ти, прикла́сти и поприклада́ти; ( прижимать) притуля́ти и тули́ти и приту́лювати, притули́ти и попритуля́ти

2) (прибавлять, присоединять) додава́ти, дода́ти и пододава́ти, доклада́ти, докла́сти; диал. приклада́ти, прикла́сти

1) (с винит. падеж. для означения движения, на вопрос: куда?) в или у (ув, уві) (с вин.), до (с род.), на (с вин.). [Іди в світлицю, кинь у комору, вскочити уві щось, скочив ув амбар]. Еду в город, в Киев - їду до міста, до Київа. В руки - до рук. В церковь - до церкви. Поехал в деревню - поїхав на село;

2) (с винит. падеж. для означения перехода из одного состояния в другое и в других отвлечен. значен.) в, у (ув, уві), на (с вин.), до (с род.) и др. [Взяли в салдати. Не вдавайсь у тугу (в любощі). Віра в себе]. Обратиться в лгуна - перевернутися на брехуна (также: в брехуна). Обратиться в пар - взятися парою. Вступить в бой, в разговор - стати до бою, до розмови;

3) (с винит. падеж. для указания цели, назначения и т. д.) по укр. чаще всего на с вин. пад. В дополнение, в знак, в доказательство, в шутку - на додаток, на знак, на довід, на жарт. Но также: до, з (с род.), за (с вин.). Во внимание принять - до уваги взяти. В наказание - за кару. Вменить в вину - поставити за вину. Во внимание к чему-л. - з уваги на що. Поставить в пример - поставити за зразок. В память - на незабудь;

4) (в длину, ширину, толщину, глубину) завдовжки, завширшки, завтовшки, завглибшки, или: удовж, ушир, утовш, углиб. В величину - завбільшки, убільшки. Во весь рост - на ввесь (на цілий) зріст. Груз в десять пудов - вага на десять пудів. Пьеса в трёх действиях - пієса на три дії. Здание в три этажа - будинок на три поверхи;

5) (с вин. для обозн. образа действия) у[в], на, на в[у] (с вин.). В розницу, в присядку, в карты - в роздріб, навприсядки, у карти. В клочки - на шматки. Во все лопатки, во всю ивановскую - на всі заставки. Во всё горло - на всі заводи и т. д.;

6) (с вин. пад. для обозначения времени, на вопрос: когда?) по укр. иногда также ставится в (у, ув) с вин., напр, у вівторок; но часто просто родит. падеж: в тот день, в ту ночь, в обеденное время - того дня, тієї ночи, обідньої доби и т. д.; кроме того, часто ставят предл. під (с вин. п.) и за (с род.): в обеденное время, в хорошую погоду - під обідню добу, під добру годинку и т. д. В наше время, в старину - за нашого часу (за наших часів), за старовини. Во время чего-л. - за чого, під час чого: за царювання Нерона, за Нерона, під час війни; иногда став. один твор. пад.: в ночную пору - нічною добою; в последнее время - останніми часами. В полночь, в полдень - опівночі, опівдні, об обідній порі. В срок - свого часу, вчасно. За с твор. пад.: в третий раз - за третім разом. Два рубля в месяц - два рублі на місяць. В ту пору - на ту пору;

7) (с вин. пад. на вопрос: во сколько времени?) по укр. став. предл. за с вин. пад.: в одну зиму - за одну зиму;

8) (с вин. пад. для обознач. сходства) по укр. также в (у, ув и т. д.) с вин.: в отца пошел - в батька вдавсь;

9) (с местным пад. для обознач. места, на вопрос: где?) в, у (ув), также с местн. пад.: в хаті, в місті, у воді. Также - на с местным, напр.: на селі, на місті. Та же конструкция с обозначением состояния и различн. отношений передается по укр. разнообразно: в мыслях - на думці, на мислі; во сне - уві сні; в беде - під лиху годину, при лихій годині; в здравом уме - при здоровім (-вому) розумі, при старості, при бідності; что мне в вас? - що мені по вас? в этом отношении, во всех отношениях - з цього погляду, з усякого погляду, всіма сторонами; в пяти верстах - за п'ять верстов и т. д.;

10) (с предлож. падеж. для обознач. времени) в (у, уві) с предлож., о (с предл.). за (с род.), під (с вин.) или просто родит. пад., напр.: в мае месяце - у травні; в пятом часу - о п'ятій годині; в прошлом году - минулого року; в печальном веке - під сумний вік, за сумного віку.

* * *

1) в, у (кого-що), (а также переводится иными предлогами или конструкциями без предлогов; при обозначении какой-л. группы, разряда лиц, предметов, в состав которых кто-что-л. включается, входит) в, у (ко́го-що), до (кого-чого); (при обозначении предмета, в который кто-что-л. облекается, заключается) в, у (що); (при обозначении занятия, состояния, в которые кто-л. вовлекается, вступает, или предмета, состояния, в которые что-л. переходит, превращается) в, у, на (кого-що); (при указании на количественные признаки, вес, размер, на кратность соотношений чисел, величин) з, в, у, на (ко́го-що); переводится также конструкциями без предлогов; ( при указании на цель действия) на, в, у, за (кого-що), до (чо́го); (при указании на момент, срок совершения чего-л.) в, у, на (кого що), за (чого, кого-що), під (що); (преим. в сочетании с порядковыми числительными при обозначении часа) о, ( перед гласным) об (чому); переводится также конструкциями без предлогов

2) с предложн. п.: в, у (кому-чому); ( иногда) на, при (кому-чому); (при указании состояния, в котором кто-что-л. находится, сферы психической деятельности, в которой протекает действие) в, у (кому-чому), за (кого-чого); (при указании меры расстояния от чего-л.) за (скільки), в, у (скількох); (при указании на момент или период, в который что-л. происходит) в, у (чо́му), за (чого); ( среди чего) серед (чого); ( в сочетании с порядковыми числительными при обозначении времени) о, ( перед гласными) об (чому)

изумиться дивуватися, здивуватися, чудуватися, з(а)чудуватися на що, з чого, зумітися, здуміти(ся) на кого, на що, подивляти що; (сильно) (великим) дивом здивуватися. [Зумівся, аж рота роззявив (М. Вовч.). Дівчина зумілася, де доля поділася (Пісня). Здуміли учені люди ще більше (Куліш)].

* * *

несов.; сов. - изум`иться