из+уважения+(к)

дань (р. дани), данина, (редко) дача, (султану от христиан) гарач (точнее харадж). Дань от пчеловодства - воскове. Д. от помола - сухомельщина. Д. от рогатого скота - поволівщина, рогове. Дань зерном - осип; осінщина. Д. от рыбной ловли - ловщина, ставщина; за проезд - возове, мостове. Дань на оружие - оружня данина. Д. на содержание суда - судова данина. Годовая дань - роківщина. Отдать дань уважения - віддати шанобу. [Зібралися люди віддати його дорогій пам'яті шанобу (Грінч.)].

* * *

1) ист. данина́, дань, -ні; ( зерном) о́сип, -у

2) перен. данина́, дань

1) (подписи и т. д.) засвідчення чого (підпису);

2) -ние почтения, уважения кому - висловлення (освідчення), виявлення пошани кому.

* * *

1) (жест) знак (-ку). [І він знаками показував їм і остававсь німий (Єв.)]. Мимический знак - мімічний знак; миг[ґ] (-гу), кив (-ву). -ками (мимикой) - на миг(ґ)ах. [Німі розмовляють на миґах]. Сделать, подать, дать знак головою, глазами, рукою - подати, дати знак или показати головою, очима, рукою;

2) (признак) знак, ознака, ознак, признака, познака; см. Признак. [Ті ридання (дзвонів) металеві - знак, що хтось розстався з світом (Франко). Смерть виразно поклала свою страшну ознаку на змученому обличчі (Грінч.)];

3) (примета) знак, признака, прикмета; см. Примета. [І дуб посадили на прикмету проїжджачим (Шевч.)];

4) (пометка) знак, зазначка, познака, відзнака; см. Пометка. Делать на ч.-л. -ки (метить) - значити що. Имеющий знак (намеченный) - значний, значкий, значений. [Значні гроші. Значний віл (Н.-Вол. п.)]; 5 (письменный) знак, значок (- чка). [Почали тими чи иншими значками записувати свої думки (Єфр.)]. Знак переноса - розділка, рисочка. -ки препинания - розділові знаки. Знак вопросительный, восклицательный - знак питання (запитання), знак оклику. Знак действия, корня, мат. - знак дії, знак кореня;

6) (след от ч.-л.) знак, значка, познака, слід, прислідок (-дку), (от удара кнутом и т. п.) смуга, пасмуга, басаман; см. След. [Це все поклало свій знак на ніжно-задуману музу (Ніков.)]. -ки насилия - знаки, познаки насильства, ґвалту;

7) (свидетельство, знамение) знак, ознака, ознак, знамено, свідоцтво. [Мій меч? Це знамено святої правди (Куліш)]. В знак согласия, благодарности, уважения - на знак згоди, вдячности, пошани. [Товариші мовчки хитнули головою на знак згоди (Крим.)]. Молчание знак согласия - хто мовчить, той не перечить;

8) (символ) знак, ознака, знамено [Для мене хрест - знак віри (Куліш)];

9) (сигнал) гасло, знак. Дать подать знак к восстанию, к сражению - дати, подати гасло до повстання, до бою. По данному -ку - за даним гаслом, знаком;

10) (отличительный, оффициальный) знак, відзнака, ознака. Гербовый, денежный знак - гербовий, грошовий знак. [Скасування грошових знаків (Н. Гром.)]. Знак отличия - відзнака. -ки достоинства - ознаки гідности, (у козаков) клейноди (знаки власти). Орденские -ки - кавалерія, орденські відзнаки. Межевой знак - межовий знак; копець (р. копця), кляк. Предостерегательные -ки - перестережні, застережні знаки. Морские -ки - морські знаки. Береговые -ки - берегові знаки. Условный знак - умовний знак. Каторжный знак - каторжанське тавро.

* * *

1) знак, -а; ( метка) позна́ка

2) (отпечаток, примета) знак, -у и -у

лишить кого чего позбавляти, позбавити кого чого, (отнимать) відбирати, відібрати (-беру, -береш) у кого и кому що, (вульг.) рішати, рішити кого чого. [Не позбавляй мене того вінця, що бог мені показує що ночі (Л. Укр.). Сварка та бійка, кого вони не позбавлять веселости! (Франко). Ти пан над життям людським, коли можеш відібрати його в кождій хвилі (Франко). А жінка й діти? адже ти їх усього рішив! (Квітка)]. -шать, -шить жизни кого - позбавляти, позбавити життя кого, вкорочувати, вкоротити віку (життя) кому, заподіювати, заподіяти смерть кому, (сжить со света) зганяти, зігнати кого з світу, (казнить) страчувати, тратити, стратити кого. [Позбавиш життя людину (Коцюб.). Вкоротив йому віку (Неч.-Лев.). Чи-ж я кого з світу зігнав, чи я в кого одняв? (Пісня). Страть свого брата, як він додому прийде (Казка)]. -шать, -шить себя жизни - смерть собі заподіювати, заподіяти, відбирати, відібрати собі життя, вкорочувати, вкоротити собі віку, страчуватися, тратитися, стратитися. [Я сама собі смерть заподію (Тобілев.). І сама страчуся (Франко)]. -шать, -шить здоровья - позбавляти, позбавити здоров'я, виймати, вийняти з кого здоров'я. -шить дара слова, речи - відібрати (відняти) мову кому, знімити, онімити кого, (перен.) замкнути уста, мову кому. [Сам не оглух, других не онімив (Боровик.). Сильне зворушення, гнів відняли їй мову (Коцюб.)]. Паралич -шил его речи - після паралічу відібрало йому мову. Лишать, -шить девственности - см. Невинность 2 (Лишить -ти). [Їхав, мати, козак молоденький, зірвав з мене вінок зелененький (Пісня)]. -шать, -шить зрения - відбирати, відібрати зір (очі) кому, отемнювати, отемнити кого, (ослеплять) сліпити, осліплювати и осліпляти, осліпити, (о мног.) посліпити кого. -шать, -шить рассудка - позбавляти, позбавити розуму кого, відбирати, відібрати розум, (насм.) глузд, пантелик кому, з[о]безглуздити кого. [Який вас обезглуздив кат? (Котл.)]. -шать, -шить силы - позбавляти, позбавити сили кого, вибирати, вибрати з кого силу. -шать, -шить сознания, чувств - позбавляти, позбавити, свідомости, знепритомнювати, знепритомнити кого. -шать покоя - відбирати спокій кому, позбавляти кого спокою, занепокоювати кого. -шать себя удовольствия - позбавляти себе втіхи. -шать, -шить охоты, желания - позбавляти, позбавити кого охоти (бажання) до чого, відбирати, відібрати кому охоту (бажання) до чого, знеохочувати, знеохотити кого до чого. Он -шил меня своей дружбы, благосклонности, своего расположения - він позбавив мене своєї приязні, прихильности, свого прихилля, він відібрав мені свою приязнь, прихильність, своє прихилля. Недостойные поступки -шили его любви и уважения товарищей - негідні вчинки позбавили його товариської любови й пошани. -шить имущества, состояния - позбавити кого добра (майна, маєтности), відібрати майно кому и у кого. -шить наследства - позбавити (не дати) спадку. Судьба -шила его всего - доля відібрала йому все. -шать, -шить хлеба-соли - позбавляти кого хліба-соли, (поэтич.) збавляти кого з хліба-соли. [Близьких сусід з хліба-соли збавляв (Мартин.)]. -шать, -шить куска хлеба - позбавляти, позбавити кого шматка хліба, відбирати, відібрати кому шматок хліба. -шать места, должности - позбавляти кого посади, відбирати кому посаду, звільняти з посади кого. -шать власти, сана - позбавляти влади, сану кого, відбирати владу, сан кому, скидати кого з влади, з сану. -шать кредита - позбавляти кого кредиту, відбирати кредит кому, припиняти боргування кого. -шать, -шить прав - позбавляти, позбавити прав, (прав состояния) громадських прав, (избирательных прав) виборчих прав. -шать, шить слова - позбавляти, позбавити слова кого, відбирати, відібрати голос кому, забороняти, заборонити мову кому, (перен.) умкнути мову кому. [За теє суд його позбавив слова (Л. Укр.)]. -шить чести, человеческого достоинства - позбавити чести, людської гідности, знеславити кого. -шать, -шить свободы - позбавляти позбавити волі, зневолювати, зневоляти, зневолити кого, (о мн.) позневолювати, (перен., связывать) залигувати, залигати, загнуздувати, загнуздати, запетльовувати, запетлювати кого, (арестовывать) ув'язнювати, ув'язнити кого. [Убогого зневоляють (Сл. Гр.). А що? запетльовано тебе? (Запоріжжя). Мене залигали того таки дня і держали під арештом (Новомосковщ.)]. Лишённый - позбавлений. Я -шён возможности - я не маю змоги, мене позбавлено змоги. Это не -шено остроумия - це не без дотепу. Этот слух -шён всякого основания - ця поголоска цілком безпідставна, не має для себе жадної підстави. -шённый избирательных прав - позбавлений виборчих прав; срв. Лишенец. -шённый чести - позбавлений чести, знеславлений. -шённый свободы - позбавлений волі, зневолений, (теснее) ув'язнений.

* * *

несов.; сов. - лиш`ить

лишиться чего збуватися, збутися, позбуватися, позбутися чого, збувати, збути що, позбавлятися, позбавитися чого, (вульг.) рішатися, рішитися чого, (терять) втрачати, тратити, втратити, страчувати, стратити, теряти, втерять що. [Був собака в приймах, та й хвоста збувсь (Звин.). Сироти змалку позбулися рідної матері (Мирн.). Він пальця збув на війні (Хорольщ.). Улас рішився своєї шкапи (Квітка). Ти втратив службу і все через мене (Коцюб.). Свою красоньку втеряла (Пісня). Були ми зроду не дуже так маєтні, а тоді й ті невеликі добра утеряли (Л. Укр.)]. -шаться, шиться имущества, состояния - позбуватися, позбутися добра (майна, маєтности), (за смертью) відумирати, відумерти чого. -шаться, -шиться чувств, сознания - умлівати, мліти, умліти, непритомніти, знепритомніти, тратити, втратити притомність, (з)омлівати, (з)омліти, знеживитися, обмертвіти. [Хитнувсь, звалився з трону та й умлів (Крим.). Катря стоїть, як стіна біла, і бачу зомліває (М. Вовч.). Андромаха мліє (Л. Укр.). Домна ревне плакала, мало не омлівала (Коцюб.). Ударився так здорово, що аж знеживився був (Черніг.)]. -шаться, -шиться ума, рассудка - позбуватися, позбутися розуму, (грубо) глузду, безглуздіти, збезглуздіти, (с ума сходить) божеволіти, збожеволіти, (грубо) зсуватися, зсунутися з глузду, відбиватися, відбитися глузду, дуріти, здуріти. Он внезапно -шился разума - йому раптом відібрало розум; він раптом стерявся (збожеволів). - шаться, -шиться здоровья - позбуватися, позбутися (збуватися, збутися) здоров'я, тратити, стратити здоров'я. -шиться головы - збутися голови. -шиться зрения - втратити зір, втеряти очі, отемніти, стемніти (на очі). Он -шился зрения ещё в детстве - він стемнів ще в дитинстві. -шиться зубов - позбутися зубів, з[о]беззубіти. -шиться речи, голоса - втратити (стратити) мову (голос). [Німий, як людина, що несподівано втратила голос (Коцюб.). Руки й ноги однялись і мову стратив (Тобіл.)]. -шиться сил - знесилитися, з(не)могтися, висилитися, (по)збутися сили, стратити силу, знебути силу. [Вже сил збулась до бороття (Самійл.). Впав знеможений раб, стративши сили свої (Вороний). Я свою силу знебув (Звягельщ.)]. -шиться доверия, уважения, расположения, дружбы - позбутися довіри, пошани, прихильности, приязни в кого, зневіритися кому, втратити чию віру и т. д., відпасти ласки в кого. -шиться права - (по)збутися права, відпасти права, (права голоса) втратити право голосу. -шиться славы, чести - збутися доброї слави, чести, втратити (втеряти) добру славу, честь. -шиться сна - втратити сон, збутися сну. Он -шился сна - він втратив сон, збувся сну, йому відібрало сон, йому сну немає. -шиться надежды - стратити надію, збутися надії. [Стоїть, благає, збувшись всіх надій (Грінч.)]. -шиться матки (об улье) - збутися матки, зматчіти.

* * *

несов.; сов. - лиш`иться

1) (оставаться без кого-чего-л.) втрача́ти, втра́тити, стра́чувати, стра́тити (кого-що), позбавля́тися, позба́витися, позбува́тися, позбу́тися, збува́тися, збутися (кого-чого); ріша́тися, ріши́тися (кого-чого)

2) страд. несов. позбавля́тися

негідний, (ц.-слав.) недостойний кого, чого. [Негідні його чуття (Франко). Підмовляти на негідне, на ганебне діло (Франко). Як благати маю я негідний пречистую тебе? (Л. Укр.). Звикає до думки, що його мова - щось низьке, недостойне (Крим.)].

* * *

1) (действие) непошанування, невшанування;

2) (отсутствие чувства уважения) непошана, нешаноба, неповага, не(по)шану[о]вання, неповажання до кого, до чого, зневага до кого, до чого и (реже) кому, чому. [Скарати вчителя за його непошану до свого начальства (Грінч.). Щоб за неповагу до старших була зараз кара (Грінч.). Побачив Турн собі зневагу (Котл.)]. С -нием относиться к кому - ставитися без пошани (поваги, шани, (по)шану[о]вання, поважання) до кого, не шанувати, не поважати кого, ставитися зневажливо до кого. Оказать кому -ние - виявити до кого (вчинити кому) непошану и т. п., не пошанувати кого.

* * *

1) (неуважающий) нешаноб[в]ливий, зневажливий, зневажний (до кого, до чого); срв. Непочтительный. [Нешановливий тон розмови (Крим.)];

2) (недостойный уважения) неповажний, неважливий, неслушний, не вартий уваги. -ная причины - неповажна (неважлива, неслушна) причина.

* * *

1) непова́жний, неважли́вий

2) см. непочтительный

оказать

1) (обнаруживать) виявляти, виявити. Он -зал большие успехи - він великі виявив успіхи. -вать своё расположение к кому - виявляти свою до кого прихильність;

2) (воздавать, делать) давати, дати, подавати, подати, учиняти, учинити, робити, зробити. -вать внимание кому - увагу давати (дати) кому. -вать доверие - віру давати (дати) кому, звірятися на кого. -вать предпочтение кому - давати (дати) и надавати (надати) перевагу кому над ким. -вать уважение, почтение кому - давати шану (шанобу) кому. -вать честь, почести кому - давати (дати) честь, хвалу кому, честь, повагу учинити кому. -ать неуважение, непочтение, пренебрежение - зневагу дати (вчинити) кому, зневажати, зневажити кого. [Матері зневагу дати]. Не -ать должного уважения кому - легко поважити кого. [Ви так легко поважили його (короля) в його послові (Куліш)]. -вать милость, любезность, одолжение, снисхождение кому - ласку робити (зробити), ласку чинити (вчинити) кому, ласку (милость) класти (покласти) на кого, допомогти ласкою кому, зглядь мати на кого, зглянутися на кого. [Згляньтесь на мене, бідну сиротину]. -вать защиту, покровительство кому - давати (дати) захист кому, взяти кого під свою руку. -вать услугу - зробити послугу кому, прислужитися кому, стати кому в пригоді. Окажите мне услугу - зробіть мені послугу, станьте мені в пригоді. Он -зал великие услуги своему отечеству - він дуже прислужився своїй батьківщині, у великій пригоді став своїй батьківщині. -вать содействие, помощь - ставати (стати) в пригоді кому, (по)давати, (по)дати помочи, поради кому, підмогти, запомогти кого чим, призволяти поміч кому, (редко) підложити руки під кого. -вать, -зать сопротивление кому, чему - опиратися, опертися проти чого, опір кому ставити, опором стояти, стати проти кого, проти чого, одсіч дати кому. [Років сто або й більш опирались громадяни проти хижої сили (Куліш)]. -вать влияние, действие - робити, зробити вплив на кого, на що, впливати, діяти на кого, на що. Тепло и холод -вают различное влияние на тела - тепло і холод різно діють на речі. Действие, которое -вают на наше тело изменения температуры - діяння (вплив), що на наше тіло справляють зміни в температурі.

* * *

несов.; сов. - оказ`ать

1) ( делать) роби́ти, зроби́ти; ( совершать) чини́ти, учини́ти; ( производить) справля́ти, спра́вити; ( проявлять) виявля́ти, ви́явити, проявля́ти, прояви́ти; ( помощь) подава́ти, пода́ти; ( предпочтение) віддава́ти, відда́ти

2) (обнаруживать, проявлять свои качества, свойства) виявля́ти, ви́явити, проявля́ти, прояви́ти; ( выказывать) пока́зувати, показа́ти

3) ( показывать) пока́зувати, показа́ти

4) (казаться, иметь вид) диал. здава́тися, зда́тися, видава́тися, ви́датися

1) (действие) пошанування, вшанування, уповаження; см. I. Почитать, Почтить. [Наш Тодір як малювання, треба йому пошанування, треба його пошанувати, до боку хустку дати (Грінч. III)];

2) (чувство уважения) пошана, повага, шаноба, шана, (по)шановання, поважання до кого, до чого. [За се він варт ще більшої пошани (Самійл.). До неї прилипла якась облесливість в розмові й повага до панів (Н.-Лев.). Що-б то вчинити на ознаку громадської до його шаноби (Куліш). Ні віри в святощі не має, ні шаноби (Самійл.). У нього й на макове зерно нема шановання до громади (Кониськ.)]. Оказывать -ние - віддавати, чинити повагу, пошану кому, шанувати, поважати кого. [Один поважає, а десять зневажає (Гліб.)]. Мое -ние! - моє поважання! С истинным -нием остаюсь Вашим… - з правдивою пошаною (повагою) Ваш… Засвидетельствуйте моё -ние вашей супруге - прошу засвідчити мою пошану вашій дружині. Обед, скажу вам, моё -ние - обід, скажу вам, на прочуд гарний (такий, що куди твоє діло).

* * *

1) ( действие) ушанува́ння; пошанува́ння

2) ( уважение) пова́га, поша́на, ша́на, шано́ба, поважа́ння, шанува́ння

презреть

1) кого, что (пренебрегать, считать ничтожным) - гордувати, згордувати, гордити, погорджувати и -джати, погордити ким, чим, зневажати (поневажати), зневажити кого, що, нехтувати, знехтувати ким, чим и кого, що, ганьбувати, зганьбувати ким; см. Пренебрегать. [Мову українську серед панства за мужицьку мали й гордували нею (Єфр.). Погорджує недужим і дітвора (Св. П.). Їх я зневажаю з цілого серця (Крим.). Святі права зневаживши народні, мене замкнули у темницю (Грінч.). Чи моєю маткою ганьбуєш? (Чуб.)]. -рать почести, богатство, славу - погорджувати шаною, багатством, славою;

2) что (считать нипочём, не бояться) - не дбати про що, на що, не вважати на що, не боятися чого. Презирать угрозы, опасность, смерть - не вважати (не дбати) на погрози, на небезпеку, на смерть, не боятися погроз, небезпеки, смерти. [Ой п'є вдова, гуляє, вона на смерть не дбає], Презираемый - нехтуваний, погорджуваний від кого (кем). Презренный (прич.) - погоджений, згордований, з[по]неважений, (сильно) упосліджений від кого. -ться - зневажатися, поневажатися, нехтуватися, бути з[по]неваженим, знехтуваним.

* * *

несов.; сов. - презр`еть

1) (несов.: относиться с презрением) ста́витися з прези́рством (до кого-чого); ( считать недостойным уважения) зневажа́ти (кого-що), гордува́ти, пого́рджувати и погорджа́ти (ким-чим), поневажа́ти (кого-що), диал. ганьбува́ти (ким-чим); диал. упосліджа́ти и упослі́джувати (кого-що)

2) (считать недостойным внимания; отвергать; не бояться) не́хтувати, зне́хтувати и поне́хтувати (кого-що, ким-чим); ( пренебрегать) зневажа́ти, знева́жити (кого-що)

1) схиляння кого, чого перед ким, перед чим, нахиляння, прихиляння чого; преклонство, уклінність (-ости) перед ким, перед чим. [Преклонство перед культурою (Виннич.). Придворні звичаї вимагали великої уклінности перед царем (Л. Укр.)]. Заслуживающий -ния - вартий уклінности. -ние колен - падання навколішки перед ким; см. Коленопреклонение;

2) (уговаривание) на[с]хиляння, переконування, намовляння кого.

* * *

1) ( действие) схиля́ння, схи́лення

2) ( перед кем - чувство уважения) глибо́ка пова́га (поша́на), почуття́ глибо́кої пова́ги (поша́ни) (до кого)

3) ( раболепство) плазува́ння; уклі́нність, -ності

несов., сов.

1) ( наживать) нажива́ти, нажи́ти, -живу́, -живе́ш

2) (добиваться, достигать уважения) здобува́ти, здобу́ти, -бу́ду, -бу́деш

3) ( приносить) прино́сити, -но́шу, -но́сиш, принести́

несов.; сов. - ун`изить

1) честь, -ті

2) (почёт, уважение) честь, поша́на, ша́на, шано́ба