знающий

знаючий, тямучий и тямущий у чому. [Коваль він був знаючий, дотепний (Грінч.). Він чоловік тямучий, не зопсує діла (Полт. г.). В арабській мові Хафиз був справді людина тямуща (Крим.)]. -щий человек - тямущ[ч]а людина.

* * *

1) прич. яки́й (що) зна́є; яки́й (що) ві́дає

2) в знач. прил. зна́ючий; ( понимающий) тяму́щий, тяму́чий; ( сведущий) досві́дчений; ( знакомый с чем) обі́знаний

I. 1) (сущ.) горе, (ум. горенько, горечко), лихо, біда. См. ещё Печаль, Тоска, Бедствие, Несчастье. Горе не свой брат - журба не матінка. Предаваться горю - в тугу вдаватися. Жгучее горе - пекуча журба, живий жаль, пекучий жаль. Горе охватывает - жаль (журба) бере, обнімає, обгортає. С горя - з жалю, з журби, з горя. Причинять (причинить) горе кому-л. - завдавати, робити, чинити (сов. завдати, наробити, начинити) кому жалю, туги, (диал.) загорчити, завгорити кому. Не оберёшься горя (хлопот) - не збудешся халепи. Жить с горем пополам - жити лиха прикупивши. Горе горькое - лихо тяжке, горе-скрута, горювання-бідування. Себе на горе - на лихо собі, собі на безголов'я, собі на горе. И горя мало ему о том, и горюшка мало - байдуже (байдужки, байдужечки) йому про те, за те, а він на те байдуже, йому дарма, мале йому горе, йому ні гадки, він ні гадки про те, за те, і гадки не має, думки-гадоньки не має, був-би й горе (лихо) покотив. Мыкать горе, терпеть горе - горе терпіти, поневірятися, горювання приймати, бідувати. Изведать, претерпеть горе - набратися горя, лиха, перегорювати. Испытать много горя - зазнати багато лиха, випити ківш лиха, випити повну, чималу, скоштувати гіркої, спити гіркої. [Наталя вип'є чималу та ще й повну від такої свекрухи (Мирн.)]. Помочь, пособить горю - запобігти лихові, зарадити лихові. Постигло горе кого-л. - упало горе на кого, спобігло горе кого, спіткало лихо кого. Приключилось горе - сколотилося лихо, склалося лихо, спобігло лихо. Стряхнуть с себя горе - ударити лихом об землю, покотити горе. [Вдармо-ж об землю лихом-журбою, щоб стало всім веселіше]. С горем пополам раздобыть (заработать) что- л. - розгорити що, розгорювати що, розгорюватися на що, загорювати що. [Розгорювавсь на десять рублів (Мирн.). Загорюй снажно, та їж смачно]. С горем добытый (тяжело заработанный) - загорьований. Не знающий горя - безнапасний, безжурний. Не зная горя - безнапасно, безжурно. Горе-профессор, горе-ученый и т. д. - біда, а не професор, біда, а не вчений, кепський з нього професор, учений і т. ин. Горе-музыкант - цигикач. Горе- мастер - попсуй-майстер. Горе-богатырь - ґанджа-андибер (в думе, с турецк.);

2) горе, межд. - ой, леле! лелечко! О, горюшко - ой, лишко, лишенько, лишечко, горенько, горечко, недоленька тяжка, лишко тяжке, падку мій, смутку мій, ой, мій упадоньку!

II. ц.-слав. горѣ) угору, до неба, догори, (гал.) горі; угорі, високо.

* * *

1) (знающий) компетентний, тямущ[ч]ий;

2) (правомочный) компетентний, управнений, повновладний.

* * *

1) (достигший полной зрелости, полный сил, крепкий - обычно о зверях) дебе́лий; здоро́вий; ( коренастый) креме́зний; ( взрослый) доро́слий; ( старый) стари́й

2) (перен.: опытный, знающий) перен. досві́дчений, зна́ючий

3) (перен.: отъявленный, неисправимый) запе́клий, закорені́лий, закля́тий

нездержливий, (зап.) непоздержливий; (несдержанный) нестриманий; (неумеренный) непоміркований, непомірний (у чому), недомірний. [Нестримана вдача (Київ)]. -ный в пище - непоміркований у їжі, непоздержливий на їжу. -ная жизнь - непомірковане (непомірне, непоздержливе) життя. -ный язык - нестриманий язик. -ный на язык - нездержливий на язик, (чаще) язикатий, (болтливый) слабкий на язик (Крим.), (не умеющий держать в секрете) слизькоязикий. [Непосидячої вдачі був дід, і на язик нездержливий (Кониськ.). Ти дуже язиката: сваволі й смілости в тобі як-раз до ката (Самійл.)].

* * *

1) неробітний, неробочий, (свободный от работы) вільний від праці, (выходной) вихідний, (неприсутственный) неурядовий, неслужбовий, (праздничный) святний, святковий. [Неробочий день (Полт.). Була п'ятниця, неробочий день - неділя мусулманська (Ле). У мене завтра вільний (від праці) (вихідний) день (Київ). В неурядові години просять не турбувати (Київ)];

2) неробітний, неробочий, (зап.) неробучий, (праздный) гулящий, вільний (від праці), (не знающий, не знавший труда) нетруджений, що праці не знає (не знав), (барский) панський, (нежный) ніжний, делікатний; срв. Гулевой. [Гулящий чоловік (Чуб. V). Все теє гуляще, дак таке випещене (Основа 1862)]. -чие руки - неробітні (неробо[у]чі, нетруджені, панські, делікатні) руки. [Наготувала і прядива, і ткання, щоб невістонька не склала руки свої неробочі (Ле). Ви паразити з водянистим мізком, ви неробучі, загрібущі руки (Франко). Білі неробучі руки (Коцюб.)];

3) неробітний, неробочий, неробітничий, неробітницький, не робочого роду, панського роду. -чее происхождение - неробітне (неробітниче) походження. -чий состав, сектор правления - неробітничий склад, сектор (неробітнича частина) управи;

4) см. Неработливый;

5) сщ. - неробітник (-ка), неробочий (-чого).

* * *

нерозсудливий, нерозважливий, нерозважний, (редко) незважений, непоміркований; срв. Неразумный, Неосмотрительный. [А ти, вража дочко, така непоміркована, що ставиш горщик на самому краєчку (Н.-Лев.). Вперше чула такі незважені речі (Г. Барв.)]. -ный человек - нерозсудлива людина, нерозсуда.

* * *

непомірний, (преимущ. невоздержанный) непоміркований, невміркований; (чрезмерный) надмірний. [Непоміркована самостійність (Доман.)]. -ный едок - непоміркований їдець; срв. Обжора. -ный климат - невміркований (непоміркований) клімат. -ное прилежание - непомірна (надмірна) запопадливість (пильність). -ное употребление чего (пользование чем) - непомірне (надмірне) вживання чого, надуживання чого. -ное употребление алкоголя - непомірне (непомірковане, надмірне) вживання алкоголю, надуживання алкоголю.

* * *

1) ( не знающий меры) непомірко́ваний

2) ( переходящий границы необходимого) непомі́рний; ( чрезмерный) надмі́рний

1) відо́мий

2) ( осведомлённый) обі́знаний (з чим); ( знающий) зна́ючий; см. сведущий

1) трудови́й; (приобретённый, наполненный трудом) тру́джений; (знающий тяжёлый труд - о руках, жизни) мозо́лений, мозо́ляний, тружде́нний

2) ( живущий своим трудом) трудови́й

1) прич. зме́ншений, поме́ншений; стри́маний, зде́ржаний, угамо́ваний, сти́шений; полегшений

2) в знач. прил. помі́рний; (скромный, непритязательный) невиба́гливий, невимо́гливий

3) (в знач. прил.: знающий меру) помірко́ваний

1) ( много знающий) уче́ний

2) ( назидательный) повча́льний, напу́тливий

3) лит., ист. учи́тельний

Неоскудевающий, Неоскудный

1) см. Неоскуделый;

2) (неисчерпаемый) невичерпанний, невичерпний, (неиссякаемый) невисиханний, невисиханий, (неистощимый) невиснажний, (не знающий усталости) невисильний, невирі[о]бний, що не знає виробу, що на його (й) виробу нема(є). [Невичерпанне джерело надхнення (Київ)].