Перевод: с русского на все языки

со всех языков на русский

зга

  • 101 загаснувший

    тж. заг`аслый
    зага́слий, зга́слий, пога́слий

    Русско-украинский словарь > загаснувший

  • 102 заграбить

    заграбува́ти, зага́рбати, зга́рбати

    Русско-украинский словарь > заграбить

  • 103 загребать

    загресть
    1) загрібати, загребти, загортати, загорнути, загромаджувати, загромадити, (о мног.) позагрібати, позагортати, погромадити, позагромаджувати що. [Вони мерців у землю загрібають (Л. Укр.). Загромадити сіно]. -бать жар - загортати жар. -бают жар (перен.) - гріють руки. Чужими руками жар -бать - чужими руками жар загрібати, чужими пирогами батька поминати (Приказка);
    2) (захватывать чужое) гарбати, загарбати, позагарбувати. Загребённый - загребений, загорнений, загромаджений и т. д.
    * * *
    несов.; сов. - загрест`и
    1) загріба́ти, загребти́ и мног. позагріба́ти; ( лопатой) загорта́ти, загорну́ти и мног. позагорта́ти; ( присваивать чужое) зага́рбувати и га́рбати, зага́рбати, сов. диал. зга́рбати, загра́бати

    \загребать бать де́ньги — загріба́ти (огре́бом бра́ти) гро́ші

    2) (сов.: начать грести) загребти́; ( веслом) поча́ти веслува́ти

    Русско-украинский словарь > загребать

  • 104 заикаться

    Заикнуться
    1) заїкуватися, заїкатися, заїкнутися, загикуватися, загикнутися, заникуватися, затинатися, затнутися, язиком спотикатися, спотикнутися;
    2) (попытаться сказать что-л.) наменутися, словом похопитися. [Мені слова промовити не вільно при батькові; тільки наменуся (заикнусь), усі моргають, що треба мені за язик укуситись (М. Вовч.)]. Заикаясь - заїкуючись, їкаво, (заминаясь) заникуючись. Заикающийся - см. Заика.
    * * *
    несов.; сов. - заикн`уться
    1) заїка́тися, заїкну́тися; ( запинаться) запина́тися, запну́тися
    2) ( намекать) натяка́ти, натякну́ти, заїка́тися, заїкну́тися; ( упоминать) зга́дувати, -дую, -дуєш, згада́ти

    Русско-украинский словарь > заикаться

  • 105 закатываться

    закатиться за что, под что
    1) закочуватися, закотитися, (о мн.) позакочуватися за що, під що. [Копійка закотилася під піч. Очі йому аж під лоба закотилися];
    2) (о солнце, луне) заходити, зайти, закотитися, спочивати, спочити, лягати, лягти, западати, запасти. [Сонечко вже мало спочивати. Підходять до яру, тут їм спочило як- раз сонце]. -ется его звезда (слава) - його слава падає;
    3) (смехом) розлягатися, розлягтися, заливатися, залитися, розтинатися, розітнутися сміхом, реготом; заходитися, зайтися зо сміху. [Він аж зайшовся зо сміху].
    * * *
    I несов.; сов. - закат`аться
    1) загорта́тися, загорну́тися, -го́рнеться
    2) засу́куватися, засука́тися, -сука́ється и -су́читься, зака́чуватися, -чується, закача́тися, зако́чуватися, закоти́тися, -ко́титься; згорта́тися, згорну́тися
    3) уко́чуватися, -чується, укоти́тися (уко́титься); уторо́вуватися, -ро́вується, уторува́тися, -ру́ється
    4) несов. запрото́рюватися
    5) сов. стоми́тися (-млю́ся, -мишся) від ката́ння, утоми́тися від ката́ння
    6) сов. поча́ти кача́тися
    II несов.; сов. - закат`аться
    1) зако́чуватися, закоти́тися, -кочу́ся, -ко́тишся и мног. позако́чуватися
    2) ( о светилах) захо́дити, -дить, зайти́, -йде́, зако́чуватися, закоти́тися; запада́ти, запа́сти, -паде
    3) (перен.: приходить к концу, угасать) згаса́ти, зга́снути
    4) см. закатывать II 2)
    5) (смехом, кашлем) захо́дитися, -джуся, -дишся, зайти́ся, -йду́ся, -йде́шся
    6) страд. несов. зако́чуватися; уко́чуватися; улашто́вуватися

    се́рдце \закатываться вается (\закатываться ти́лось) — се́рце захо́диться (зайшло́ся)

    Русско-украинский словарь > закатываться

  • 106 запоминающийся

    пам'ятки́й, легки́й на зга́дку, яки́й (що) запам'ято́вується

    Русско-украинский словарь > запоминающийся

  • 107 засрамлённый

    засоро́млений, присоро́млений; зга́ньблений

    Русско-украинский словарь > засрамлённый

  • 108 затихать

    затихнуть затихати и тихнути, затихнути, стихати, стихнути, затишуватися, затишитися, стишуватися, стишитися, (о мног.) позатихати, постихати, поза[пос]тишуватися; (униматься) угавати (только с отриц. не), (диал.) убавлятися, убавитися; (прекращаться, переставать) ущухати, ущухнути, занишкнути, (притаиться) (образно) мовчати та дихати, (замолкнуть) замовкати, замовкнути. [Затихло все, тілько дівчата та соловейко не затих (Шевч.). І тихнуть Божії слова (Шевч.). В людських хатах все було позатихає, все посне (Н.-Лев.). То стала злая хуртовина (буря) по Чорному морю стихати (Макс.). Постихали співи й жарти (Гліб.). Затишивсь уже грім, не гримить (Конгр. п.). В горницях стишилось, як надворі після заверюхи (Н.-Лев.). Там внизу музика дика не вгаває на хвилину (Франко). Помалу занишкло шепотіння (Грінч.). Сполохались пташки і в одну мить ущухли (Коцюб.). Вийшов Хмельницький до чорного війська, почав мирову читати; ущухла чернь прислухаючись (Куліш)]. Буря не -хает - буря не вгаває, не втишується. Ветер -тих - вітер ущух, (улёгся) заліг. [Вітерець заліг десь, тиша (М. Вовч.)]. Дождь -тих - дощ ущух. Шаги, звуки -хли - хода затихла (завмерла), звуки затихли (завмерли). Затихший - затихлий, ущухлий.
    * * *
    несов.; сов. - зат`ихнуть
    затиха́ти, зати́хнути и мног. позатиха́ти; (о звуках, движении) згаса́ти, зга́снути; ( о звуках) загаса́ти и га́снути, зага́снути, (несов.: отдаляясь) далені́ти; (сов.: отшуметь) відгомоні́ти

    Русско-украинский словарь > затихать

  • 109 затихший

    зати́хлий, сти́хлий, ути́хлий; зга́слий; зага́слий; замо́вклий; ущу́хлий

    Русско-украинский словарь > затихший

  • 110 затухать

    затухнуть
    1) загасати, загаснути, згасати, згаснути, (о мног.) позагасати, позгасати;
    2) (испортиться) тухнути, затухнути, стухнути, потухнути, притухнути, затхнутися. [Яйця потухли].
    * * *
    несов.; сов. - зат`ухнуть
    1) загаса́ти, зага́снути
    2) физ. згаса́ти, зга́снути

    Русско-украинский словарь > затухать

  • 111 захаивать

    захаять почати ганити, (сов.) зганити, почати ганьбити, (сов.) з(а)ганьбити, огуджувати, огудити, згудити кого, що. [Ви нам дівку згудили (Хот. п.)]. Захаянный - зганений, зганьблений, згуджений.
    * * *
    несов.; сов. - зах`аять
    га́нити, зага́нити и зга́нити; гу́дити, огу́дити и обгу́дити, сов. загу́дити, згу́дити

    Русско-украинский словарь > захаивать

  • 112 захватывать

    захватить
    1) (схватывать) захоплювати, захопити, захапувати, захапати, займати, зайняти, (переносно) обгортати, обгорнути, обіймати, обняти, понімати, поняти кого, що; см. Охватывать 2; (доставать) засягати, засяг(ну)ти, запосягати, запосягти. [Вітер захапує пару й односить її (Ком.). Сміливість обгорнула душу (Леонт.). Не вільний я. Кохання обняло (Грінч.). Заняв волів у спашу. Скільки оком засягнеш (Свидн.)]. Вода -тила и унесла - вода поняла й забрала, водою зайняло й занесло. Всех -тила радость - усіх поняла, обняла радість;
    2) (присваивать) захоплювати, захопити, забирати, забрати, загарбувати, гарбати, загарбати, загортати, загорнути, поривати, пі[о]рвати, запоривати, запірвати, зажирати, зажерти, заїсти, до рук прибирати, прибрати що. [Захопив царську скарбівницю (Руданськ.). Що можеш, запоривай, а я не дам (Звиног.). Ховай, невісточко, в свою скриню, що запорвеш (Н.-Лев.). Загарбав мішок грошей (Федьк,). Місто Ямпіль загорнув Міняйло (Руданськ.) Жадоба несита: все-б зажер собі (Грінч.). Заїла мого карбованця. Прибрав до рук касу];
    3) (забирать, уносить с собой) забирати, забрати, зохоплювати, захопити кого, що, (зап.) імати, імити (о мн. поімати, поімити), поняти, займати, зайняти;
    4) (застигать) захоплювати, захопити, схопити, застукати, заскочити, злапати. [Уже зоря; розійдемось, щоб нас усіх не захопив тут день (Грінч.). Застукав, як сотника в горосі (Номис). Листа Виговського злапали і до царя послали (Куліш)]. -тить по горячим следам, на месте преступления кого - с[за]хопити, піймати, запопасти, злапати на гарячому вчинку кого, спостигти, (зап.) імити кого. [Його спостигли, як він утікав (Борзенщ.). Імив злодія в коморі (Стеф.)];
    5) (схватывать) запопадати, запопасти, попасти, допадати(ся), доп'ясти, діпнути чого. [Кашлю діп'яла (Борзенщ.). Запопав у руки];
    6) (останавливать дыхание, дух) перехоплювати, перехопити, спиняти, спинити, спирати, сперти, затамовувати, затамувати кому дух(а). [Семенові затамувало дух у грудях (Коцюб.). Марусі перехопило дух (Грінч.). У Лаговського сперло духа (Крим.). Аж духи сперло Луценкові (Тесл.)]. Дыхание -ло - дух перехопило, дух занявся кому. [Дух занявсь, а сама ні з місця (Квітка)]. От страха дух -ло - з переляку дух перехопило кому. Захваченный - захоплений, захапаний, зайнятий; загарбаний; застуканий; спинений, спертий, затамований. Захватывающий - а) прич. - хто захоплює, що захоплює, забирає и т. д.; б) прил. - захватний, забирущий. [З захватними деталями (Єфр.)]. -щий интерес - захватний, поривний інтерес.
    * * *
    I несов.; сов. - захват`ить
    1) захо́плювати, захопи́ти, -хоплю́, -хо́пиш и мног. позахо́плювати; ( насильственно присваивать) зага́рбувати, зага́рбати, га́рбати, зга́рбати; ( забирать) забира́ти, забра́ти, -беру́, -бере́ш и мног. позабира́ти; ( брать с собой) бра́ти, узя́ти (візьму́, ві́зьмеш), прихо́плювати, прихопи́ти, -хоплю́, -хо́пиш; ( доставать) засяга́ти, засягну́ти и засягти́, -сягну́, -ся́гнеш; ( увлекать за собой) підбира́ти, підібра́ти, -беру́, -бере́ш; ( заполучать) запопада́ти, запопа́сти, -паду́, -паде́ш
    2) (сильно увлекать, возбуждать) захо́плювати, захопи́ти и мног. позахо́плювати; ( заставать) застава́ти, -стаю́, -стає́ш, заста́ти, -ста́ну, -ста́неш и мног. позастава́ти, захо́плювати, захопи́ти и мног. позахо́плювати; (сов.: успеть найти, застать) попа́сти; ( застигать) застига́ти, засти́гнути ( врасплох) засту́кати, сов. заско́чити
    II несов.; сов. - захват`ать
    (замусливать и перен.) заяло́жувати, -жую, -жуєш, заяло́зити, -ло́жу, -ло́зиш

    Русско-украинский словарь > захватывать

  • 113 знак

    1) (жест) знак (-ку). [І він знаками показував їм і остававсь німий (Єв.)]. Мимический знак - мімічний знак; миг[ґ] (-гу), кив (-ву). -ками (мимикой) - на миг(ґ)ах. [Німі розмовляють на миґах]. Сделать, подать, дать знак головою, глазами, рукою - подати, дати знак или показати головою, очима, рукою;
    2) (признак) знак, ознака, ознак, признака, познака; см. Признак. [Ті ридання (дзвонів) металеві - знак, що хтось розстався з світом (Франко). Смерть виразно поклала свою страшну ознаку на змученому обличчі (Грінч.)];
    3) (примета) знак, признака, прикмета; см. Примета. [І дуб посадили на прикмету проїжджачим (Шевч.)];
    4) (пометка) знак, зазначка, познака, відзнака; см. Пометка. Делать на ч.-л. -ки (метить) - значити що. Имеющий знак (намеченный) - значний, значкий, значений. [Значні гроші. Значний віл (Н.-Вол. п.)]; 5 (письменный) знак, значок (- чка). [Почали тими чи иншими значками записувати свої думки (Єфр.)]. Знак переноса - розділка, рисочка. -ки препинания - розділові знаки. Знак вопросительный, восклицательный - знак питання (запитання), знак оклику. Знак действия, корня, мат. - знак дії, знак кореня;
    6) (след от ч.-л.) знак, значка, познака, слід, прислідок (-дку), (от удара кнутом и т. п.) смуга, пасмуга, басаман; см. След. [Це все поклало свій знак на ніжно-задуману музу (Ніков.)]. -ки насилия - знаки, познаки насильства, ґвалту;
    7) (свидетельство, знамение) знак, ознака, ознак, знамено, свідоцтво. [Мій меч? Це знамено святої правди (Куліш)]. В знак согласия, благодарности, уважения - на знак згоди, вдячности, пошани. [Товариші мовчки хитнули головою на знак згоди (Крим.)]. Молчание знак согласия - хто мовчить, той не перечить;
    8) (символ) знак, ознака, знамено [Для мене хрест - знак віри (Куліш)];
    9) (сигнал) гасло, знак. Дать подать знак к восстанию, к сражению - дати, подати гасло до повстання, до бою. По данному -ку - за даним гаслом, знаком;
    10) (отличительный, оффициальный) знак, відзнака, ознака. Гербовый, денежный знак - гербовий, грошовий знак. [Скасування грошових знаків (Н. Гром.)]. Знак отличия - відзнака. -ки достоинства - ознаки гідности, (у козаков) клейноди (знаки власти). Орденские -ки - кавалерія, орденські відзнаки. Межевой знак - межовий знак; копець (р. копця), кляк. Предостерегательные -ки - перестережні, застережні знаки. Морские -ки - морські знаки. Береговые -ки - берегові знаки. Условный знак - умовний знак. Каторжный знак - каторжанське тавро.
    * * *
    1) знак, -а; ( метка) позна́ка

    в \знак к чего́ — на знак чого́

    \знак к вла́сти — знак вла́ди; ( атрибуты власти) ист. клейно́ди, -дів, диал. клейно́ти, -тів

    2) (отпечаток, примета) знак, -у и -у

    в \знак к па́мяти — на зга́дку, на па́м'ять, на спо́мин, на спо́гад

    Русско-украинский словарь > знак

  • 114 извилина

    см. Извив.
    * * *
    1) зви́вина, за́крут, -у; ( изгиб реки) коліно; закру́тина
    2) анат. зви́вина, за́крутка

    \извилина ны мо́зга — зви́вини (за́крутки) мо́зку

    Русско-украинский словарь > извилина

  • 115 истраченный

    ви́трачений, потра́чений, стра́чений; змарно́ваний, згайно́ваний; зга́яний; переве́дений

    Русско-украинский словарь > истраченный

  • 116 истрачивать

    истратить витрачати и витрачувати, витратити, тратити, потратити, страчувати, стратити, протрачувати и протрачати, протратити що, (о мн.) повитрачати и повитрачувати, витратити що, (иногда: истратить без остатка что) витрачатися и витрачуватися, витратитися з чого, (диал.) теряти, потеряти що; срвн. Издерживать. [Мати на себе боялася витратити якийсь там шажок (грош) (Крим.). Всі сірники витратив і не закурив через вас (Васильч.). Потратить він (ворог) запаси (Куліш). Останню копійку протратив (Свидн.). Із тих (грошей) він не стратив ані шеляга (Франко). Невдячна звірюка! забув ті гроші, які я повитрачував на твоє виховання (Крим.) Ви дали злотого, десять я потеряла на олію, а ще є п'ять (Звин.)]. -чивать, -тить попусту что - марнувати, змарнувати (зап. дармувати, здармувати), гайнувати, згайнувати, збавляти, збавити, переводити, перевести, (о мн.) помарнувати, попереводити, позбавляти що на що. [Багато сил змарнує на боротьбу зі страхом (Коцюб.). Здармувати час (Верхр.)]. -тить попусту время - змарнувати, згайнувати, згаяти (марно), звести час. -тить на освещение - висвітити. [Ми вже шістдесят карбованців висвітили (Він. п.)]. -чивать, -тить силу работая, на работе - виробляти, виробити, спрацьовувати, спрацювати силу. Истрачиваемый - витрачуваний, страчуваний, протрачуваний. Истраченный - витрачений, страчений, потрачений, (попусту) змарнований, збавлений, переведений, згайнований (марно), (о времени ещё) згаяний. -ться -
    1) стр. з. ви[про]трачатися и ви[про]трачуватися, бути витраченим, страченим;
    2) возвр. з. витрачатися и витрачуватися, витратитися, тратитися, потратитися, стратитися, виживатися, вижитися з чого; см. Издерживаться. Совсем -тился - геть витратився (з грошей), вийшов з грошей. -тился, что и хлеба, денег нет - з хліба, з грошей вижився (витратився).
    * * *
    несов.; сов. - истр`атить
    витрача́ти, ви́тратити, тра́тити (тра́чу, тра́тиш), потра́тити, стра́чувати, стра́тити; (время, силы, здоровье) марнува́ти, змарнува́ти, гайнува́ти, згайнува́ти; ( время) га́яти, зга́яти; (силы, здоровье) збавляти, зба́вити; ( терять силу на работе) виробля́ти и виро́блювати, ви́робити, перево́дити, перевести́

    Русско-украинский словарь > истрачивать

  • 117 кора

    1) (на дереве) кора, корина, кориця, ум. кірка, коринонька, (диал. соб.) кір'я (Вхр.), (на липе и некот. других деревьях) луб (-бу), соб. луб'я. [Ой вербо, вербо, вербице, на тобі дубова кориця (Харк.). На яворі коринонька (Сл. Гр.)]. Дубовая толчёная -ра у кожевников - здубиця. Очищать, очистить от -ры - корувати, обкорувати, обкорити. [Ті стяте (срубленное) дерево корують (Франко)]. Засохнуть в виде -ры - прикоріти, заскориніти. [Не обмила зараз, а тепер прикоріло, що й не оддереш і не обскребеш (Чернігівщ.)]. Ледяная -ра - крига, заледа. Покрываться ледяной -рой (о воде) - зашерхати, сов. зашерхнути (слегка) пришерхати, пришерхнути. -ра гололедицы - шкурка від ожеледи (Свидн.). Земная -ра - кора земна. -ра цементная - кора цементова;
    2) (на драгоц. камнях) накип (-пу);
    3) (на плодах) шкурка, (твёрдая) шкаралу[ю]ща, шкарупа, (на струпе и ране) шкурина, скорина; см. Корка. Струп покрылся -рою - струп заскоринів (Кон.). -ра невежества, огрубения - шкаралуща темноти, здичавіння.
    * * *

    земна́я \кора — геол. земна́ кора́

    \кора [больши́х полуша́рий] головно́го мо́зга, мозгова́я \кора — анат., фиоиол. кора́ [вели́ких півку́ль] головно́го мо́зку, мозкова́ кора́

    Русско-украинский словарь > кора

  • 118 лес

    1) (ростущий) ліс (-су, им. мн. ліси). [Кругом яру зеленіє старий ліс (Н.-Лев.)]. Лес на корню - ліс на пні. Вековечный, извечный, девственный, первобытный лес - відвічний, незайманий ліс, праліс (-су), дівича пуща. [Острів на Дніпрі, вкритий одвічним лісом (Стор.). Тайга - праліс сибірський (Калит.)]. Выборочный лес - вибірний ліс. Вырубленный лес - зрубаний ліс, зруб (-бу). Высокоствольный лес - високостовбурний, високостовбуристий ліс, високолісся (-сся). Горелый лес - горілий, вигорений, вигорілий ліс, вигор (-ра) (Сл. Ум.), (гал.) згар (-ри, ж. р.). [Кози пасуть у згарах - вигорілих лісах (Щух. I)]. Государственный, казённый лес - державний, скарбовий (казенний) ліс. Густой лес - густий ліс, густвина, товща. [Товща самарська (Сл. Гр.)]. Дремучий лес - дрімучий (темний) ліс, пуща, (дебри) нетрі и нетри (-рів), нетра (-тер). [У такі убрався нетрі, у таку зблукався пущу, де й нога людська не ходить (Грінч.)]. Жердневой, жердяной лес - воринний, жердяний ліс, ліс на вориння, на вір'я. Заказно[ы]й, заповедно[ы]й лес, божьи -са - см. Заповедной. Защитный лес - захисний ліс. Камышевый лес - см. Камышник
    I. Красный, хвойный лес - шпильковий, глицевий (хвояний, хвойовий, чатинний, боровий) ліс, бір (р. бору). Крупный, матерой лес - товстоліс (-су). Лиственный, чёрный лес - листяний ліс, чорний ліс (Київщ.). Мелкий лес - дрібноліс (-су), дрібний (малий, невеличкий) ліс, (кустарник) чагар (-ря) и чагарі (-рів), чагарник (-ка), кущі (-щів). Мешанный лес - мішаний ліс. Молодой лес - молодий ліс, молодня[и]к (-ка). Небольшой лес - невели(ч)кий ліс, лісок (-ска), (роща) гай (р. гаю), (зап.) гаїна, (на низине или над рекой) луг (-гу), лужина; срвн. Лесок и Роща. Непроходимый лес - неперехідний ліс, (неисходимый) несходимий ліс (Звин.); см. Дремучий лес. Низкоствольный лес - низькостовбурний ліс, низьколісся (-сся). Общественный лес - громадський ліс. Редкий, жидкий лес - рідкий ліс, рідколісся (-сся). Сухоподстойный, сухостойный лес - сухостій (-тою), сухоліс (-су), сушник (-ка). Хворостяный лес - хворостяний ліс. Берёзовый, дубовый лес - березовий, дубовий ліс. Пихтовый лес - смерековий ліс. Сосновый лес - сосновий ліс; (бор) бір (р. бору). Здесь много -сов - тут багато лісів, тут лісно (Полтавщ.). Итти через лес или -сом - іти лісом. Прочищать, прочистить, прорубать, прорубить лес - прочищати, прочистити, прорубувати, прорубати, протереблювати, протеребити ліс. Ходит, как в -су - ходить як у лісі. Наука в лес не ходит - наука не в ліс веде, а з лісу. Чем дальше в лес, тем больше дров - що далі в ліс, то краще на дрова. Кто в лес, кто по дрова - одно (хто) до лісу[а], а друге (хто) до бісу[а]; хто в луг, а хто в плуг; хто в горох, хто в сочавицю (Борзенщ.); хто (котрий) сторч, хто (котрий) в борщ (Приказки). Из-за деревьев -са не видно - за деревами лісу не видко. Волка бояться, в лес не ходить - вовків боятися, в ліс не ходити. Сколько волка ни корми, он всё в лес глядит - годуй вовка, а він у ліс дивиться; вовча натура в ліс (до лісу) тягне; вовк, то вовче й думає (Приказки). Лес по топорищу (по дереву) не плачет - хіба в лісі лісу мало? На сухой лес будь помянуто - сухій деревині все нівроку; на сухий ліс нівроку! Лес мачт - ліс (безліч) щогол;
    2) (в срубе) дерево, соб. деревня (-ні). Бочарный, клёпочный лес - бондарське, клепкове дерево. Брусный, брусовый лес - брусоване дерево. Буреломный лес - вітролом (-лому), лім (р. лому). Валежный лес; см. Валежник. Деловой лес - а) (на корню) виробний ліс; б) (в срубе) виробне дерево. Дровяной лес - а) (на корню) дров'яний ліс; і б) (в срубе) дерево на дрова. Корабельный, мачтовый лес - а) (на корню) корабельний, щогловий ліс; б) (в срубе) корабельне, щоглове дерево. Окантованный, острокантный лес - покантоване, гострокантоване дерево. Пильный, пиловочный лес - а) (кругляк для распилки) дерево на пиляння; б) (пиленый материал) пиляне (порізане) дерево. Поделочный лес - виробне (виробкове) дерево, надібок (-бку). Прозванный лес - бракове или з(а)браковане щоглове дерево. Сплавной, гоночный лес - сплавне дерево, сплавний ліс. Строевой лес - будівне (будівельне) дерево, деревня, ум. деревенька. [По самарських лугах і узбережжях була незчисленна сила будівного дерева (Куліш). Біля стіни лежала деревня на хату (Грінч.)]. Столярный лес - столярське дерево. Угловой, кантованный лес - кантоване дерево. Фанерочный лес - а) (на корню) форнірний ліс; б) (в срубе) форнірне дерево.
    * * *
    ліс, -у; (вековечный, первобытный) пра́ліс, -у; ( роща) гай, род. п. га́ю, перелі́сок, -ска, перелі́с, -у, дібро́ва; ( на низменности) луг, -у; ( вырубленный) ви́руб, -у, зруб, -у; ( в яру) байра́к; ( горелый) згар, -у, зга́ри, -рів (мн.); ( дубовий) дубня́к, -у, дуби́на; ( непроходный) не́трі, -рів, пу́ща; ( низкоствольный) низьколі́сся; ( северный) тайга; ( сосновый) бір, род. п. бо́ру, сосня́к, -у, сосни́на; ( тропический) джу́нглі, -лів; ( о материале) де́рево; деревина́

    Русско-украинский словарь > лес

  • 119 лихо

    I. сщ.
    1) (зло) лихо (-ха), лихе (-хого), зло (р. зла). [З письменних все лихо встає (Номис)]. Не поминать -хом кого - не згадувати лихом, лихим словом кого;
    2) (беда) лихо, біда. [Не шукай лиха, - само тебе знайде (Чуб. I). І грім біди не б'є (Приказка)]. -хо одноглазое - біда одноока. От -ха не уйдёшь - від лиха (від біди) не втечеш, лиха не спекаєшся.
    II. нрч.
    1) (бойко, разудало) хвацько, моторно, хватко, бадьорно, жваво, браво. [Хвацько вибігши на пагорок, трійка стала (Короленко). Усі хватко танцювали (Ор. Левиц.). «Ану, лишень, бадьорно!» - обзивається він до гнідого (Мирний)];
    2) (зло) люто, злісно; (плохо) зле, погано; (тяжело) важко, тяжко; (тошно, противно) нудно, гидко, огидно.
    * * *
    I сущ. диал., фольк.
    ли́хо

    не помина́ть ли́хом кого — не зга́дувати (не помина́ти) лихи́м сло́вом (ли́хом) кого́

    II нареч.
    ли́хо; зле; пога́но; тя́жко, ва́жко
    III нареч.
    хоро́бро, відва́жно; по-молодецькому, змолоде́цька, бадьори́сто; хва́цько; жва́во, мото́рно; бра́во; ба́ско

    Русско-украинский словарь > лихо

  • 120 недобрый

    прлг.
    I. 1) недобрий (для кого, до кого), (злой) лихий, злий; (негуманный, бесчеловечный) нелюдяний (для кого); (неприязненный) недобрий, неприязний (до кого). [В (його) голосі забриніло щось жорстке, недобре (Л. Укр.). Лиха людина (Київщ.). Який він добрий був для вас, а ви для його сиріт такі нелюдяні (Свидн.). Хто (з нас був) неприязний, - щоб добрости вчився (Самійл.)];
    2) (дурной) недобрий, лихий, (нехороший) негарний, поганий; (неблагоприятный) недобрий, лихий, злий. [Прийшли вісті недобрі (Шевч.). Слава на все село недобрая стала (Шевч.). Надійде година злая (Рудан.)]. -рый глаз - лихе (пристрітне, наврочливе, урічливе, урічне) око. [Лихим оком глянули на нас (Гоголь)]. -рое дело (о грабеже, разбое) - лихе діло, лихий учинок, злочинство. -рые люди (молодцы) - недобрі люди (хлопці). -рое место - нечисте місце. -рый товар - недобрий (недобротний, поганий) крам. В -рый час - в недобру (лиху) годину, в недобрий час, недоброї (лихої) години. [Шануйтеся в недобру годину (Шевч.). В недобрий час з того нерівні ти насміялась (Шевч.)].
    II. Недобрый, сщ. -
    1) недобрий (-рого), лихий, злий (-ого). [З лихими я лиха, а з добрими добра (Кониськ.)];
    2) (чорт) лихий, нечистий (-ого), нечиста сила, дідько. [Приніс його лихий (Київщ.)].
    * * *
    1) прил. недо́брий; ( злой) лихи́й, злий

    в \недобрыйое вре́мя, в \недобрый ую по́ру, в \недобрыйый час — в недо́бру (в лиху) годи́ну

    в недо́брий (в лихи́й) час; глаза́ горе́ли \недобрый ым огнём — о́чі блища́ли недо́брим вогне́м

    \недобрыйая усме́шка — недо́бра (зла) по́смішка

    \недобрыйое ме́сто — пога́не (лихе́) мі́сце

    \недобрыйые лю́ди — ( о разбойниках) лихі́ (недо́брі) лю́ди

    \недобрыйые ру́ки — ли́хі (злі) ру́ки

    \недобрыйый глаз — лихе́ (недо́бре) о́ко

    \недобрыйый сон — недо́брий (пога́ний) сон

    помина́ть (укоря́ть) \недобрый ым сло́вом — зга́дувати (доріка́ти) недо́брим (лихи́м) сло́вом

    2) в знач. сущ. миф. лихи́й, -ого, нечи́стий

    Русско-украинский словарь > недобрый

Страницы

См. также в других словарях:

  • Зга — Страны …   Википедия

  • ЗГА — жен. темь, потемки, темнота (сгаснуть? сгинуть?, ·сокр. стега, стезя, как Цна из Десна? Мкцк.) На дворе зга згою; но б.ч. с отрицанием. Зги нет, Божьей зги не видать, ни зги не видно. Он зги не видит, слеп. | Кроха, капля, искра, малость чего. Ни …   Толковый словарь Даля

  • зга — ни божьей зги не видать, ни зги не видно.. Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. зга сущ., кол во синонимов: 5 • кроха (35) …   Словарь синонимов

  • ЗГА — Это статья о музыкальной группе. О значении слова зга в выражении «ни зги не видно» см. статью зга в Викисловаре. ЗГА Страны …   Википедия

  • зга — только в выражении: ни зги не видать (Преобр.), наряду с этим диал. стеги не видать, тверск. (Горяев, Доп. I, 14), блр. сьцегi не вiдно (Потебня, AfslPh 3, 361). Обычно объ ясняют из *стьга дорога, тропа ; подробнее см. на стезя; Мi. ЕW 328;… …   Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера

  • зга — <ЗГА> и; ж. ◊ (Ни) зги не видно (не видать). Так темно, что ничего нельзя различить; ничего не видно …   Энциклопедический словарь

  • ЗГА — Зги Божьей не видно [не видать]. Народн. То же, что ни зги не видно. ЗС 1996, 495; СПП, 41. [Ни] зги не видно (не видать). Разг. Об абсолютной темноте. ФСРЯ, 172; Ф 1, 208; БТС, 129; БМС 1998, 207; ЗС 1996, 449; ПОС, 12, 297; ПОС, 4, 9; СРНГ 11,… …   Большой словарь русских поговорок

  • зга — Это слово сохранилось только в сочетании не видно ни зги , а когда то оно имело вид стега и означало дорога , тропинка . Буква т со временем выпала, а звук с перед г стал звонким. Таким образом, изначально выражение не видно ни зги имело смысл:… …   Этимологический словарь русского языка Крылова

  • зга — и; ж. зги не видно зги не видать …   Словарь многих выражений

  • Желу́дочек головно́го мо́зга — (ventriculus cerebri) общее название полостей, находящихся в головном мозге, выстланных эпендимой, сообщающихся друг с другом и с субарахноидальным пространством и содержащих цереброспинальную жидкость. Желудочек головного мозга боковой… …   Медицинская энциклопедия

  • Кана́тик спинно́го мо́зга — (funiculus medullae spinalis, PNA, BNA; fasciculus medullae spinalis, JNA) общее название парных участков белого вещества спинного мозга, ограниченных его щелями и бороздами. Канатик спинного мозга боковой (f. lateralis) с мозга Боковой канатик.… …   Медицинская энциклопедия

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»